Перший урок "Україна - єдина країна"

Сценарій та презентація першого уроку для 5-9 класів. Можна використати на уроці географії у 9 класі "Історико - етнографічні землі України". В роботі подана інформація про етнічні землі України, а також додані вірші, які підходять до даного текстового матеріалу. Все це яскраво оформлено у презентації, тому урок не потребує особливої підготовки, можна зразу за презентацією його проводити. Також доданий гімн України та актуальні в даному випадку пісні. Робота відображає сьогоднішню ситуацію в Україні.

Вы уже знаете о суперспособностях современного учителя?

Тратить минимум сил на подготовку и проведение уроков.

Быстро и объективно проверять знания учащихся.

Сделать изучение нового материала максимально понятным.

Избавить себя от подбора заданий и их проверки после уроков.

Наладить дисциплину на своих уроках.

Получить возможность работать творчески.

=> ПОЛУЧИТЬ СУПЕРСПОСОБНОСТИ УЧИТЕЛЯ <=

Просмотр содержимого документа
«перший урок "Україна - єдина країна" »

- єдина країна

Сьогодні ми повертаємося до своїх животоків – одностайно, щиро, не вагаючись. Саме сьогодні, в час бурхливих історичних та політичних подій і змін, нам, українцям, необхідно пізнати, зрозуміти клич нашої народної традиційної культури, її одвічний гуманізм, добробут, всепрощення, доброзичливість, щиру гостинність, щоб врівно - важити свої вчинки, спрямувати їх на утвердження українських цінностей, забезпечення душев - ного затишку усім, хто живе на землі, що зветься Україна.

Запрошуємо вас в уявну подорож етнічними землями нашої країни, щоб побачити, що Україна – дуже велика і різнолика країна, , але в одночас – єдина країна.

Україна моя починається Там, де туга моя кінчається Край дороги, як пісня чарівна, Починається Україна.

Україна моя починається Там, де доля моя усміхається, І, як небо, як даль солов’їна, Не кінчається Україна.

Ти даєш мені сонце погоже, І повітря даєш, і снагу… Не любити тебе я не можу Отаку, як життя, дорогу.

Та коли б я була не людина, А зелена береза була, Я шуміла б про тебе в долині, Твоя слава ще більше б росла.

Україна – це райська земля, адже «рай» - корінь слова. Про це свідчить і легенда, за якою землю, на якій ми живемо, Отець Небесний облюбував для Себе та подарував найпрацьовитішим, найщирішим людям, закоханим у працю і пісню

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо,

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо…

Гей, хто хоче всім свободи,

Поєднаймось, як брати!

Сонцем правди, світлом згоди,

Боже, шлях нам освіти!

Хай забудеться недоля

І неслава давніх літ,

Щастя ж рівне й рівна воля

Засіяють на весь світ!

Україна – одна з найбільших європейських країн, а український народ належить до східнослов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї, яка склалася дуже давно – в епоху бронзи.

Площа сучасної України - 603,7тис.км 2 , проте етнічна її територія значно більша - 747,6 тис. км 2

Історико - етнографічні землі України

Правобережна

Лівобережна

Західна

Східна

Південна

Північна

Центральна

Етнічна територія українців – це той терен, на якому народ поставав і формувався. За статистичними даними у світі живе 48 млн. українців. З них 37,4 млн. живе в Україні. Крім українців, в Україні проживає ще більше 100 націй. Здавна Україну ділили по Дніпру на правобережну (західну) і лівобережну (східну). Сьогодні розрізняють Центральну, Північну, Західну, Східну та Південну Україну. Крім того територія України поділяється на етнічні землі , які відрізняються побутом, говіркою та національним одягом.

Ти синім небом дивишся на мене,

Щоб я, бува, душею не зачах.

В моїх ночах - тополь свічки зелені,

В моїх ночах, в задуманих очах.

В моєму щасті твого щастя зливи,

В моїй крові пожар твоїх калин.

З твоїх давнин на плечах вітер сивий,

Гіркий, печальний вітер, мов полин.

За мною ходять твого горя тіні,

Лицем до твого сонця я встаю.

В твоїм сумлінні - і моє сумління

По проводі життя передаю.

З твоїх знамен несу життєве кредо.

Впаду як треба. Тільки ти - іди.

...Дивлюсь вперед. І бачу попереду,

Себе з тобою бачу назавжди.

Історико - етнографічні землі України

У центрі знаходиться Середня Наддніпрянщина . Це територія сучасних Черкаської і Полтавської та частини Сумської, Чернігівської, Київської і Житомирської областей. Цю територію ще називають Центральною Україною, Подніпров'ям або Придніпров'ям.

Це територія, де найінтенсивніше розвивалась східнослов’янська культура, де формувалась українська народність, а потім нація, українська мова. Саме тут зводилась перша держава східних слов’ян – Київська Русь. Звідси пішла назва "Україна", вперше вжита в Київському літописі 1187р., яка потім поширилася на всю територію розселення українців, яка дала назву нашому народові. Здавна ця територія була густо заселена, бо мала особливі сприятливі умови, а най головні - ц е – чорноземні ґрунти, що родили хліб. Саме це, напевно, сприяло розвиткові на даній території ще Трипільської землеробської культури.

Середня Наддніпрянщина

Люблю я в рідному краю

Пропахлі вітром колоски -

Таке чітке безмежне поле,

І мамин хліб, і ті стежки,

Якими вранці йдуть до школи,

І перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вкраїну я свою:

Вона найкраща в цілім світі.

Історико - етнографічні землі України

На південь від Середньої Наддніпрянщини знаходиться Запоріжжя. Сюди входять Дніпропетровська і Кіровоградська області, захід Донецької, більша частина Запорізької та північ Херсонської, Миколаївської і Одеської областей.

Запоріжжя

Назва походить від порогів на Дніпрі, за якими козаки заснували Запорізьку Січ. Багато українців переселилося з сюди Причорномор’я після переможних для Росії війн проти Туреччини. Голод і злидні гнали сюди населення з центральних районів та колоністів з інших країн і земель. Але більшість населення – це запоріжці, які жили тут давно.

Чорна хмара з-за лиману Небо, сонце криє, Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило… - Ануте, хлоп’ята, На байдаки! Море грає – Ходім погуляти. Висипали запорожці, Лиман човни вкрили "Грай же, море!" - заспівали. Запінились хвилі…

Історико - етнографічні землі України

На півночі України розташовані Волинь та Полісся. Волинь лежить на захід від річки Случ, притоки Прип’яті та на схід верхів’їв Західного Бугу. До неї входять територія Волинської та частково Рівненської, Житомирської, Тернопільської і Хмельницької областей. Полісся розташоване на північ від Києва й Житомира до річки Прип’ять. Сюди входять більша частина Житомирської та Чернігівської, а також північні частини Рівненської і Київської областей.

Назва Волинь походить від давнього міста Велинь. А Полісся означає поле лісу від того, що територія покрита безкраїми лісами.

Ліси, болота, ізольованість від основних шляхів, культурних та економічних центрів стали причиною того, що побут, культура немов застигли у своєму розвиткові, зберегли коріння віків.

Волинь та Полісся

Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну домівку свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав.

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав…

Історико - етнографічні землі України

На сході України знаходяться Сіверщина, Слобожанщина та Донщина, де державний кордон з Росією розділяє ці етнічні землі. Сіверщина займає більшу частину Сумської області. Південна частина Сумської, Харківська та північні частини Луганської і Донецької областей входять до Слобідської України або Слобожанщини . Південний схід Луганської та Донецької областей займає Донщина .

Назва Сіверщина походить від племені сіверян, що заселяли цю землю. Слобожанщина - це регіон, який утворився на роздоріжжі Дикого степу між непевними кордонами трьох держав – Росії, Речі Посполитої та Кримського ханства. Тому цей край був зоною інтенсивних контактів і взаємовпливів різних цивілізацій і культур. Сюди приходили росіяни, тікали українці від гніту Польщі, Чехії. "Йти на слободу" означало йти на вільне поселення. Звідси й пішла назва цього краю. Донщина Лежить у басейні середнього та нижнього Дону. Історична земля донських козаків. В 1932 – 33 рр. на сході України лютував Голодомор. Вимираючі українські села заселювались росіянами. Тому тут так багато проросійських настроїв, що призвели до війни з Російськими сепаратистами.

Сіверщина Слобожанщина Донщина

Як же нам жити на рідній землі,

Щоб зникли навіки невігласи злі,

Щоб наша квітуча і щедра земля

Справді для людства раєм була.

І як же нам жити на рідній землі,

Щоб люди довіку щасливі були,

Щоб мова народу в повазі була,

Від роду й до роду між нами жила.

Історико - етнографічні землі України

На півдні України знаходяться Таврія, Північне Причорномор’я, Бессарабія та Буджак. Таврія займає територію Криму і південні частини Запорізької та Херсонської областей. Південь Миколаївщини та центр Одещини займає Північне Причорномор’я . Захід Одещини – Бессарабія , а її південь - Буджак .

Таврія Північне Причорномор ’ я Бессарабія та Буджак

Назва Таврія походить від племені таврів, що в давнину заселяли південну частину Криму, а Бессарабія - від племені бессів, які посилилися тут у I ст.до н.е. Назва Буджак походить від турецького слова, що означає “кут”, бо розташована на півдні межиріччя Дунаю та Дніпра. Північне Причорномор'я розміщене на північному узбережжі Чорного моря. Сьогодні АР Крим незаконно захопила Росія. Але, незважаючи ні на що, Крим залишається українською територією.

Замало народитися отут,

Корінням треба в глибину вростати.

І мати душу щедру та багату,

Щоб умістити степу широту.

Відчути треба серцем пульс землі,

Збагнуть її могутню силу, вдачу.

І болями її перерости,

І навпіл з нею радість розділити.

Історико - етнографічні землі України

Верхню частину басейну Південного Бугу і лівобережжя Дністра займає Поділля. . Воно охоплює Вінницьку, північ Одеської, південь Хмельницької та схід Тернопільської і Чернівецької областей. Більшу частину Чернівецької області займає Буковина.

Назва Поділля походить від “країни з оселями по долинах”, бо села тут розміщувалися по долинах річок. А Буковина - від букових лісів, на які багата була ця територія. Тривалий час вона була у складі Румунії, тому тут свої етнічні особливості.

Заселення спустошеного безперервними війнами Подільського краю відбувалося переважно за рахунок українського населення, втікачами від феодального гноблення. В глиняно-солом’яній хаті народжувалися діти, виростали, одружувалися. Український народ протягом століть виробив традицію звеличення шлюбу, домашнього вогнища. Родинному життю надавалося велике значення, бо саме у подружньому коханні, у продовженні роду вбачався сенс існування.

Под і лля та Буковина

У кожнім роді - незборима міць,

А купно всі ми — моноліт держави.

Ми не загинемо в борні,

Бо нині всі за волю встали.

Наш український древній рід

Такі державні заложив основи.

Що скільки буде існувати світ,

Нас не здолають у житті ніколи.

Історико - етнографічні землі України

На крайньому заході України розташовані Українські Карпати. З південного заходу від Карпат розміщене Закарпаття , а з північного сходу - Галичина. Галичина - це територія Львівської, Івано-Франківської, та частини Тернопільської областей. А Закарпаття – територія Закарпатської області.

Назва Закарпаття походить від “землі, що розташована за Карпатами”. А Галичина - від назви столиці Галицько-Волинського князівства – м.Галича, яке, в свою чергу,– від племені галичів, що заселяли цю землю і видобували сіль (кельтською “гал” означає “сіль”). За часів княжої доби Київської Русі Галицько – Волинське князівство було одним з найміцніших Це наш рідний край. Найбільше багатство – ліс і люди. Люди тут з давніх-давен були невід’ємною часткою чаруючої природи. Складні природничо-географічні умови гір вимагали від гуцулів, бойків, лемків великих зусиль у господарській діяльності. Тому вони дуже працьовиті.

Галичина та Закарпаття

Є щось святе в сховах. "Мій рідний край" Для мене – це матусі пісня ніжна, І рідний сад, від квіту білосніжний, І той калиновий в тихім лузі гай. Для мене - це твої стежки й мої, І вулиці, що стоптані любов’ю, Й пісень людські прозорі ручаї, - Усе, що серцю рідне невимовно.

Коло Києва чи Львова —

Де приїду — вдома всюди,

де поступлю — рідна мова,

де погляну — рідні люди.

Роботящі підгірянці,

Як вогонь, палкі гуцули,

І сміливії кубанці,

Що ще Січі не забули,

І розважні подоляни,

І полтавці — солов'їні,

Бойки, лемки, волиняни —

Все ото брати однії.

Бо від Сяну до Кавказу

На степах чи полонині,

Тризуб має до приказу

І прапори жовто-сині.

Історико - етнографічні землі України

Деякі українські етнічні землі відійшли від України і сьогодні знаходяться на території сусідніх держав. На території Росії, крім вже згаданих Слобожанщини та Донщини, знаходяться Стародубщина і Кубань ; у Білорусі – Берестейщина та Більщина ; у Польщі – Лемківщина, Підляшшя, Надсяння, Перемишильщина та Холмщина ; у Словаччині – Пряшівщина ; в Румунії – Південна Буковина, Мармарощина та Задунайщина.

Але ніколи українці, на відміну від Росії, не розпалювали етнічної ворожнечі, не порушували кордонів та міжнародних угод. З Богом і Україною у своєму серці велику любов зберігали наші предки до отчого краю. Бо українці з покон віку мріють про те, щоб «на оновленій землі врага не було супостата, а були син і була мати і були люди на землі». І щоб вони жили у злагоді і любові. І тільки тоді Україна – мати усміхнеться. Заради цього сьогодні на буремному сході, доводиться жертвувати за це найдорожчим – життям українських солдат – захисників нашого майбутнього.

На безкраїх полях пробудилося жито,

Уквітчала луги синьоока весна,

Впав солдат у бою,

А йому б тільки жити,

Залишилася мати у нього одна.

Й, наче чайка мала, над ятриною долі,

Затужила, забилась на краєчку села,

Впав солдат у бою, впав на рідному полі,

Щоби вільною ти, Україно, була.

Нахилились над ним дужі ясена віти

І березовий хрест білі руки підняв,

Впав солдат у бою, щоб цвіли всюди квіти

І тризуб золотий, наче сонце палав.

Перенесли його на крилі плащ-палатки,

Наче вирвали з пащі страшного вогню,

Впав солдат у бою, пам'ятайте, нащадки,

Що платили за волю велику платню.

Розпочалось все небесною сотнею, що поклала голови за європейський вибір України. А закінчиться тисячами героїв, які відстоюють незалежність нашої рідної землі. Тож пом ’ янімо їх хвилиною мовчання…

Нелегко здійснити омріяне, щоб раєм для нас була наша рідна земля. Скільки часу ще потрібно боротись за щастя на нашій славній Україні? Всі ми тут присутні – велика родина, ми діти одного батька, Нашого Отця Небесного. Нас в єдину сім'ю об'єднала під своїм блакитним небом ненька - Україна. Як нам легко ступати по рідній землі, набиратися від неї міцного здоров'я і богатирської сили. Ми всі п'ємо джерельну воду України, кожен день земля - мати всіх нас годує насущним хлібом. Ми завжди повинні пам’ятати, що одна на світі Україна, як одна в нас мати, і їй наша повага і любов! І де б ми не були: на заході чи сході, півночі чи півдні, пам’ятаймо про це і гуртуймося разом у молитві за єдність України.

Діво Пресвята, Матір матерів,

Пригорни до серця дочок і синів.

Освіти їх душі Світлом золотим,

Виповни любов'ю неспокійний дім,

Научи як землю вберегти від зла,

Розумом, діянням і крилом тепла,

Зоря – зоряниця, сонце доброти,

Землю України щастям освіти.