Школа була і залишається центром виховання майбутнього громадянина високої духовності, доброти і чуйності, радості пізнання, доброзичливості і людяності. Школа вчить – «Бути людиною, бути патріотом своєї країни».
Я, Олійник Оксана Леонідівна, працюю в Артемівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 з профільним навчанням з 2008 року учителем російської мови та літератури, зарубіжної літератури. Класним керівником 5 років. В своій роботі, насамперед, я враховую те, що на сучасному етапі виховна функція школи спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, інтегрованості, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
Але ж як виховати дитину, щоб вона була моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуально розвиненою, культурною, національно свідомою особистістю? Як виховати справжнього патріота України? Ці питання завжди викликали в мене цікавість. Тому основним напрямком виховної роботи зі своїм класом обрала національно - патріотичне виховання учнів. Саме зараз, коли наша молода Україна стоїть на порозі політичних та ідеологічних змін, крокуючи до свободи та демократії, проблема формування громадянина-патріота, творчої особистості з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку є актуальною як ніколи. Проблема виховання громадянина постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. І актуальною вона буде доти, поки держава існуватиме як соціальний інститут. Адже існує пряма залежність між державою і людиною. Якісно нову демократичну державу можуть створити лише свідомі громадяни, які люблять Україну, свій народ, націю і готові самовіддано служити їх інтересам. Тому формування ціннісного ставлення до держави займає провідну роль у вихованні молодого покоління. Процес державотворення, національно-культурне відродження, оновлення і переосмислення життя в Україні вимагають нового бачення громадянського та національно – патріотичного виховання учнівської молоді. У концептуальних засадах Державної програми "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України" зазначено: "Мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя". На мою думку, виховання особистості має бути спрямоване передусім на розвиток патріотизму – любові та поваги, перш за все, до своєї сім’ї, навчального закладу, міста, держави. Сучасні діти в більшості соромляться бути патріотами України, вважаючи американців, французів більш гідними поваги в світі, не розуміючи, що повагу до нації формує кожен із нас. А проблема в тому, що молодь розуміє поняття "патріотизму" поверхнево. За таких умов школа стає важливою ланкою виховання свідомих, активних, високоморальних громадян Української держави, місцем емоційно-психологічної захищеності і душевного комфорту особистості учня, конструктивної співпраці та взаєморозуміння, ланкою, де формується національна свідомість, громадська зрілість, соціальна відповідальність за долю Батьківщини, за свою роль у національно-культурному відродженні України, її розквіті.
Я вважаю, що в основу національно - патріотичного виховання дітей, підлітків, молоді мають бути покладені педагогічний досвід українського народу, його історико-культурні традиції, духовність, мораль, ідеологія.
Основні програмні орієнтири щодо виховання громадянина України визначені в Конституції України, Законі України «Про освіту», Національній доктрині розвитку освіти, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, наказі Міністерства освіти і науки України від 31.10.2011 № 1243 «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Концепції національно – патріотичного виховання учнів та інших документах, якими я керуюся в своїй виховній роботі із класом. У них наголошується, що домінантною основою розвитку українського суспільства є виховання «свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молодого покоління потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури». Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.
Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота, який би не проявляв любові до рідного краю, не шанував батька-матері, не знав свого родоводу, національних традицій, не відчував єдності з природою, не турбувався про її охорону та примноження багатств.
Вважаю, що до провідних завдань національного виховання школярів належать:
формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, культури та історії свого народу;формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні.
Виховання громадянина, на думку Василя Сухомлинського, доцільно вести у трьох напрямах:
по-перше, важливо навчити дитину бачити світ і своє місце в ньому; по-друге, прищепити їй любов до рідної землі, пробудити та розвинути патріотичні почуття;по-третє, потурбуватися, щоб усвідомлення людської гідності в поєднанні з патріотичними помислами та переживаннями знайшли своє вираження у бажанні та готовності до діяльності на благо Батьківщини, на користь людям, тобто, породили почуття громадянського обов’язку й прагнення реалізувати його в конкретних справах.
У книзі «Серце віддаю дітям» він зазначає: «Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують 4 культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова». Отже, через формування в учнів ціннісного ставлення до держави та суспільства можна реалізувати всі поставлені задачі перед класним керівником : виховання громадянина України, патріота, трудівника.
Сьогодні я - класний керівник 9-А класу. Прагну, щоб мої вихованці виростали гідними людьми своєї країни. Для реалізації поставленої мети розробила та впроваджую в роботу з учнівським колективом в рамках реалізації програми «Основних орієнтирів виховання» творчий проект з
національно - патріотичного виховання школярів "Від я – до Я" ( додаток № 1). Хоча технологія формування ціннісного ставлення до рідного краю та держави передбачає організацію виховної позаурочної роботи, виховний процес є невіддільним від навчального, і лише в єдності навчально-виховного процесу можна стверджувати про ефективність застосування цієї технології. Виховний проект складається з 3 етапи.
На початку кожного року ми розробляємо план етапу проекту з учнями та iх батьками, враховуючи психологічні та фізичні особливості дітей.Протягом 2011 - 2013 рр. тривав 1 етап проекту під назвою «Я – особистість», «Я - член родини», «Я – учень школи» Дані етапи носять у собі виховні моменти, які дозволять школярам виявити свою духовно-моральну культуру особистості, норми кльтури спілкування між близькими людьми і в суспільному оточені. Мету та завдання цього етапу я реалізовувала через різноманітні форми та методи роботи з класним коллективом та їх батьками. Для того, щоб мати можливість відслідковувати динаміку сформованості громадянських, патріотичних якостей учнів, на початку проектної роботи мною було проведено декілька діагностик з метою вивчення обізнаності учнів класу з народними традиціями, святами, державними символами, їх історією походження, історією рідного краю, а також рівень знань та ромумінь власних сильних і слабких сторін, вміння прощати і просити пробачення, рівень знань і розумінь родинних цінностей, знання основної функції сім’ї. (Додаток № 2). Отримані результати, підтвердили, що обраний напрямок роботи у вихованні дітей – правильний. Якщо ми говоримо про учнів школи, то можно впевнено говорити про те, що школа - це «маленька Батьківщина». Тому одним із завдань пiдготовчого етапу стало експрес – опитування «Що я знаю про рiдну школу?», в ходi якого учнi вiдповiдали на запитання рiзного роду про школу, в якiй навчаються. З результатiв опитування стало ясно, що далеко не всi школярі знали про норми культури спілкування, моральні цінності, а також про традицii, історію рідного краю та школи, адмiнiстрацiю та функціонування навчального закладу. Ці «прогалини» у дітей ми вирішили, відвідавши шкільний музей історії школи. Учні дізналися про традицii проведення шкільних свят, познайомилися з випускниками школи, якi досягли успiхів у рiзних галузях дiяльностi не тільки міста, але й держави.
2 етап реалізації проекту проходив під назвою «Я – мешканець планети». Мета та завдання етапу проекту виходять з його назви: поглибити знання учнів про проблеми довкілля, формування екологічної свідомості, Залучення учнів до активної природоохоронної роботи. Формування екологічної свідомості, нові професійні знання і вміння, які б сприяли виходу України з екологічної кризи. Протягом реалізації проекту учні разом із батьками розробили план впровадження даного етапу. Активно приймали участь в акції «Збережемо першоцвіт», а також провели екологічну акцію з очищення пришкільної теріторії та Четверикова струмка, що протікає на прилеглій до школи теріторії. Разом з цим провели тематичні тренінги, години спілкування, на яких учні презентували свої роботи щодо екологічної проблеми рідного краю.
Зараз триває основний етап проекту під назвою «Я – Українець». 2015-2016 навчальний рік розпочався з єдиного уроку, присвячений темі «Україна – моя Батьківщина». Урок, проведений у формі усного журналу, сприяв ціннісному ставленню учнів до держави. Враховуючи непросту ситуацію в країні, маю відзначити, що всі учні та батьки сприяли підготовці уроку, приймали безпосередню участь у його проведенні. Багато емоцій та вражень залишилося в учнів по закінченні заходу, в ході якого обговорювалась єдність нашої нації, згадувались видатні діячі, митці, спортсмени, які прославляють нашу країну у світі, і формувалося почуття гордості у підростаючого покоління за нашу державу. Учні мого класу активно беруть участь в класних, шкільних та позашкільних заходах. Своєю участю вони показують свою небайдужість до суспільства, до українських традицій, до розвитку духовної культури громадянства. Таким чином, школярі стали учасниками у міському конкурсі інсценованої козацької пісні «Козацькими стежинами», на якому змогли показати всю велич та патріотичний дух козацтва та посіли ІІІ місце; учениця, Каширина Альона прийняла участь у Всеукраїнському конкурсі «Моральний вчинок» в номінації «Українська пісня».Особисто я, як учитель, як класний керівник підростаючого покоління, прищеплюю любов до України та виховую патріотичні почуття та свідомості не лише через виховні години, години спілкування, патріотичні акції, або конкурси, а насампред показую своїми діями та почуттями, що перш за все кожна людина – це фундамент для будівлі міцної, незалежної, демократичної держави. Також маю свої особисті надбання: в 2015 році розмістила свою розробку виховного заходу, яка увійшла у шкільну брошуру-збірку «Ділимося досвідом. Робота школи у напрямку виховання громадянської культури та національної свідомості», що брала участь у виставці в рамках обласної конференції «Реалії та перспективи національно-патріотичного виховання у вимірі сучасності»; маю сертифікат, який засвідчує, що моя робота «Что такое доброта?» розміщена на інтернет-сайті.
Отже, робота триває. Наполеглива, кропітка, цікава. І хай зараз негаразди в країні, але я вірю, що нинішнє покоління школярів стане справжніми патріотами своєї землі. І я, як класний керівник, докладу багато зусиль для того, щоб мої учні могли з гордістю сказати: « Я – патріот своєї держави».
