Зеленая планета

Тема: Зелений дивосвіт

Клас: 7

Форма заходу: інформаційний проект (виховна година)

Мета:

• закріплювати знання учнів про довкілля, систематизувати знання про екологічно чисте середовище для життя людини;

• учити правилам поведінки в довкіллі;

• виховувати любов та бережливе ставлення до природи.

Очікуваний результат:

1. Озеленення території біля школи.

2. Створення банку даних за данною тематикою.

3. Зрозуміти необхідність збереження природи.

4. Користуватися Червоною книгою.

Методи та прийоми: інтерв'ю, робота в групах, інтелектуальна атака.

Обладнання:

Проектор, таблиці, плакати, ілюстрації, мікрофон, виставка книг.

Попередня підготовка:

Заздалегідь формуються творчі групи, які працюють у різних напрямках:

• «театрали» добирають сценки, легенди, казки для показу під час проведення виховної години;

• «кореспонденти» проводять інтерв'ю, добирають питання до нього;

• «науковці» добирають матеріали про створення Червоної книги, цікавий матеріал з неї;

• «літератори» добирають матеріали про любов до природи для читання.

Хід заходу (Захист проекту)

І. Організаційний момент

Усміхніться всім навколо:

Небу, сонцю, квітам, людям…

І тоді обов'язково

День тобі цікавим буде.

1.1 Девіз

Задумайся, затамувавши подих,

Збиваючи з шовкових трав росу:

Крім доброти, дарує нам природа

Себе й свою немеркнучу красу.

ІІ. Мотивація

- Сьогодні, ми будемо подорожувати і завітаємо в гості до її величності Природи – здійснимо подорож у довкілля. Із чим пов'язане слово «довкілля»?

ІІІ. Основна частина

Казка (розповідає вчитель):

Жили-були у Всесвіті дев'ять сестер, дев'ять красунь. Та одна з них булла найчарівніша. Милувала вона своїми чистими блакитними очима-озерцями, дзвінким життєрадісним голосом, що розливався пташиним щебетом, линув перегуками лісових жителів та видзвонював крихітними цвіркунами. Розвивалося на вітрах її розкішне зелене волосся з переплетенного березового та вербового гілля. А ще красуня мала чарівну вдачу. Ступить крок- і заллється все навколо бузковими кольорами, засміється і розсиплеться пролісковий цвіт, притихне в задумі – і видніється рожевий обрій…

Чи впізнали ви цю красуню? Як звуть її? (Земля)

Так, це планета Земля, наша домівка у Всесвіті, яку ми порівнюємо з чарівною дівчиною.

… Та минав час. Почали тьмяніти і міліти її очі – озерця, рідшати волосся, затихати голос.

У мою душу закралася тривога, а у вашу? Адже Земля – це наша домівка. (Так).

Що саме непокоїть і тривожить вас? (Міліють і забруднюються річки, вирубуються ліси, зникають деякі рослини, люди часто винищують тварин і птахів).

Ось скільки проблем ви назвали. А що роблять з найдорожчим у світі, коли йому боляче, коли воно хворіє?

Що ж повинні робити ми, люди, що в біді Земля, наш прихисток, наш дім? (дбайливо ставитись до неї, охороняти…)

- Як ви вже здогодалися, наша мандрівка незвичайна. А допоможуть нам у цьому наші групи. У нас є багато запитань, що нас цікавлять і тривожать. Отже, будьте уважні, ми ступаємо на стежину, яка приведе нас у цікавий світ природи. Прислухайтесь до кожного свого кроку, адже від вашої поведінки залежить, як прийме нас її величність Природа.

3.1 Доповідь групи «Театрали»

Було у матінки Природи

Дві донечки такої вроди,

Хто їх побачить хоч на мить –

Не міг забуть і розлюбить.

Голубооку звали Флора.

У неї очі, наче зорі.

Завжди замріяна, тендітна,

Ласкава, ніжна та привітна.

А Фауна – швидка, як вітер,

Могла з птахами полетіти,

І за оленями стрибати,

Та з білочками пустувати.

Обидві світ живий любили,

Відтак його боготворили.

Тож вирішила мудра мати

Природні їм дарунки дати:

Мрійливій Флорі – світ рослинний,

А жвавій Фауні – тваринний.

Щоб берегли і доглядали,

Від всього злого захищали.

Живуть в легендах і повинні

Живого світу дві богині.

Але важко стало матинці Природі з її доньками оберігати свої володіння, бо не все так хороше стало. Люди не завжди правильно ставляться до довкілля, не турбуються про збереження дарів природи.

- Наша група знайшла звертання природи до нас. Послухайте.

Поглянь, дитино, на бездонне небо.

А он тополі в небо потяглись.

Для щастя зовсім небагато треба,

Лише навколо себе придивись.

І ти побачиш сонячне проміння,

Що поміж листям лине до землі.

І луг зелений росяний в цвітінні,

Кружляють в синім небі журавлі.

А скільки звуків, щебету і співу!

Навколо все звучить, стрічає день.

Іди і ти по цій землі щасливо,

Радій, всміхайся і співай пісень.

Бо ти живеш! Ти на Землі – людина!

Захоплюйся, дивуйся, усміхнись.

І пізнавай цей світ щодня, невпинно,

І бачити красу навколо вчись!

3.2 Доповідь групи «Літератори»

- Ми підготували казку, яка стане прикладом і для вас.

Як з'явилися метелики

На березі однієї затоки ріс великий сад. Таких дивовижних і духмяних квітів не було більше ніде на землі. Господинею дивовижного саду була жінка- добра і сердечна, тож її сад був відкритий для всіх. Одна лиш умова була у хазяйки: квіти для гостей зірве сама.

Мешканці довколишніх сіл поважали стареньку і завжди приносили їй гостинці, а вона, у свою чергу, наділяла всіх квітами.

Інколи люди приходили в сад вечорами, аби помилуватися запашними квітами, і бувало, їм зустрічалася чарівної краси незнайомка. Раптово з'являючись, наступної миті вона ніби танула у повітрі. Чи то не та чаклунка?

- Думаю, це господиня саду, - якось сказав один селянин. – Просто перед нами їй хочеться бути старенькою, а у себе в саду вона набуває свого справжнього вигляду.

Та одного разу в селі з'явилися чужинці. Це було молоде подружжя. Усі звернули увагу на них, такі вробливі були чоловік із жінкою, у таку розкішну одіж вони були вбрані. А молодята геть не заважали на селян, вважаючи, що ті не варті їхньої уваги.

Та ось вони підійшли до розкішного саду доброї бабусі. Яке розмаїття квітів! Яка симфонія запахів!

Заусміхалися молоді та й гайда рвати квіти. Рвуть і рвуть, спинитися не можуть.

- Досить вже! Не чіпайте квітів! – попрохала бабуся, побачивши оберемки квітів у чужаків. А ті не зважають – далі рвуть. Розсердилася старенька, витягла з кишені тоненьку паличку і легенько торкнулася незнайомців. І сталося диво. Пихаті молоді почали на очах зменшуватися.

- Відтепер вам бути метеликами! – проказала бабуся. – Найбільше у світі ви цінуєте гарний одяг. Ось вам гарні яскраві крильця. Вам подобаються квіти! Що ж, тепер ви будете порхати над ними та ніколи не зможете їх зірвати.

Так чарівниця покарала молодят за їхню неввічливість і чванливість.

3.3 Бесіда

- Чи сподобалась вам казка?

- Який настрій, які почуття викликала вона у вас?

- Якою була господиня саду?

- Що зробило молоде подружжя з квітами?

- А як би ви діяли в цій ситуації – були б на боці цих людей чи на боці господині саду.

3.4 Розповідь вчителя

Щоб зберегти природу, люди створили Червону книгу – книгу, що постійно нагадує людству про небезпеку, яка нависла над рослинним і тваринним світом. Це книга велика, червоного кольору, який попереджає кожного з нас: «Зробіть що – небудь! Врятуйте!»? До неї заносять ті види тварин і рослин, що зникають, і для врятування яких треба вжити заходів, а також тварин і рослин, які зустрічаються дуже рідко.

Ідея створення книги належить відомому англійському зоологові профессору Пітеру Скотту. Нині на земній кулі близько 20-25 тис. видів рослин і 500 видів тварин перебувають на межі зникнення. Наступна група проведе з нами інтерв'ю.

3.5 Інтерв'ю групи «Кореспондентів»

Відповідати буде група «Науковців», а всі інші допоможуть.

ІV. Інтелектуальна атака

1. Повітря необхідне живим організмам. Для чого?

2. Повітря немає кольору.

3. Повітря нерухоме?

4. Чи може повітря мати запах бузку?

- Отже, природа дає нам повітря без кольору, запаху, насичене вдосталь киснем таким, яким воно необхідне людині. Та людина часом недбало ставиться до цього безцінного дару.

4.1 Інтерв'ю

- Чи не забагато на Землі води?

- Яке значення для живої природи має вода?

- Кажуть, що вода – найширший шлях. Доведіть це.

- Для чого ще потрібна вода?

Ви самі довели, що вода справжнє диво природи. Але часто люди не вміють цінувати його. Можливо, тому, що на перший погляд води у нас дуже багато.

4.2 Доповідь групи «Літератори»

(учень читає вірш)

Рідна Земле!

О, земле рідна! Боляче в душі

За ту збіднілу фауну і флору.

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.

Сліпців, котрі не втямили азів,

Що справжнє щастя – в килимі із квітів,

У сріблі рос, у золоті хлібів,

У кришталях оцих джерелець світлих.

Прости нас, Земле, нас, людей століття,

Яке недбало стільки лиходій,

Що вистачить на кілька поколінь.

А може, й ні. Не буде поколінь

Унаслідок людської перемоги над всім живим,

Що просить допомоги.

Прости нам, земле, все ж таки прости,

Бо голова всьому живому – ти.

Можливо, розум людства не засне,

І він прокинеться й тебе спасе.

Природа просить порятунку, нашого дбайливого ставлення, гарної поведінки. Тому від нас залежить, чи побачить ще хтось красу лісу і голубінь річки, перші проліски і квітучі сади, чи почує щебетання пташки, чи зможе насолодитися таємницями природи. Пам'ятаймо про це. А зараз складемо пам'ятку. (Учні складають пам'ятку)

V. Підведення підсумків

Отже, ми склали пам'ятку, правила, або закони, за якими мали б жити ми і спонукати до цього інших.

Не всі з цих рішень можете виконати ви, діти, але ми можемо насаджувати дерева, розчищати джерела, не засмічувати їх.

На землі у домі вселюдському –

Протиріч і негараздів тьма,

Будьте, люди, обережні в ньому!

Іншої домівки в нас немає!

Використані джерела

1. Тимочко Т.В., Пащенко О.В. Позакласні заходи з екології. – Київ: Аспект – Поліграф, 2003

2. Дубинська Л.І., Большакова О.А. Виховні години. – Київ: Шкільний світ, 2005

3. Журнали «Розкажіть Онуку»

8