Розробка уроку громадянської освіти. Мета - сприяти формуванню патріотизму, толерантності; розширити уявлення учнів про історію, культуру, традиції українського народу та народів Криму; виховувати патріотизм, повагу до державних і народних символів.
24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Україну незалежною державою. Наша держава одна з найбільших у Європі. Вона складається з окремих областей, які мають свої назви - Донеччина, Луганщина, Поділля, Полтавщина, Волинь, Буковинга, Галичина, Слобожанщина та інші.
Населяють Україну близько 50 мільйонів громадян, серед яких переважають українці та росіяни. Чисельні й інші національності, особливо у Криму.
Вы уже знаете о суперспособностях современного учителя?
Тратить минимум сил на подготовку и проведение уроков.
Быстро и объективно проверять знания учащихся.
Сделать изучение нового материала максимально понятным.
Избавить себя от подбора заданий и их проверки после уроков.
Просмотр содержимого документа
«Урок- Я – Україна. Наша Батьківщина »
КОНСПЕКТ ПЕРШОГО УРОКУ
В 3 КЛАСІ
«Я – Україна. Наша Батьківщина»
Учитель. Кожен народ, кожна людина має свої святині. Для нас, українців, найбільшою святинею є наша родина. Родина – це не тільки наша сім’я, це наша Батьківщина – Україна.
Учитель. Сьогодні наш урок – це урок патріотизму, єдності нашого народу.
Учень. Україно!
Сивий степ – моя колиска
І спасибі, що його ти зберегла.
Я вклонюся цьому степу низько-низько,
поцілую чисту воду джерела.
Україно! Чую голос не далеко:
ти могил не обмини,не обмани!
Я не знаю – джерело чи око предка
пильно дивиться на мене з глибини.
Розвۥязування ребуса про Україну.
ۥлук ракۥ ї ۥۥкран
4 3
Україна – це небо блакитне,
А в тім небі зірки голубі.
Сяють нам з висоти привітно
Ці два кольори ніжні й прості.
Україна – це жовта пшениця
І блакитні волошки у ній.
Гей, як любо кругом подивитися.
В цій країні коханій моїй!
Глянеш вгору – безмежнеє небо,
А під ним золотії поля.
Чи ж що більше для щастя нам треба,
Як прекрасна вкраїнська земля?
Дівчинка.
Мені приснився дивний сон: сиділа я на зеленому горбочку і плела віночок з ромашок.
Раптом наді мною схилилась чиясь постать. Це була дуже гарна жінка. На її голові був віночок з волошок. Вдягнена вона у вишиванку. Від цієї жінки ішло таке велике тепло і спокій, що я аж підвелася і приглянулася до неї. В її очах я побачила великий смуток.
(заходить жінка)
Дівчинка.
- Хто ви?
Жінка.
- Я – Україна. Твоя Батьківщина.
Дівчинка.
- Моя Батьківщина – це мамина пісня, співучий соловейко, рідна мова, червона калина ставок річечка біля хати, мама й тато.
(дівчинка дивиться на жінчині руки, вони чорні, потріскані від важкої роботи)
- Вам боляче?
( жінка голубить дівчинку і тихо говорить)
- Так, боляче. Я була найбагатшою, найкрасивішою країною. Очі радували мої пишні сади, повноводні ріки, квітучі і родючі поля. Всього було тут вдосталь. Та злі люди забрали в мене не тільки багатства а й волю. Вороги топтали мою землю, затуляли мені рота, щоб я не розмовляла рідною мовою, вбивали моїх найкращих синів і дочок, нищили людей голодом. Я довго боролася за щастя своїх дітей. І мої діточки мені допомагали. Багато їх загинуло у цій боротьбі, не повернулися до рідного дому. Болить моє материнське серце за діточок моїх, за народ мій, за ті біди і негаразди, якими повниться земля.
- А хто ж ти, дівчинко маленька? Чи є в тебе ненька?
- Я дитина твоя, Україно!
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша мати солов’їна – рідна Україна.
Є у кожної дитини
Матінка єдина.
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа мати – наша ненька
Мати всього світу.
Дитина
Моя нене, країно,
Ріднесенька Україно!
Я твоя дитина,
Краплинка твоя!
Дитина.
Я народилась в Україні,
Тут почала життя своє.
Тут небеса високі й сині,
На що не глянеш – все моє.
Трава для мене зеленіє,
Для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить та леліє,
Летять до серденька пісні.
Тут кожна квіточка співає,
Струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає,
Де б я могла так вільно жить.
Дитина.
Я ж, мов маленький потічок
Із чистою водою.
Буду завзятий козачок
Із сильною ходою.
Дитина.
Я, мов пісенька весела
Про ліси і море.
Про вкраїнські славні села
Й гори Медобори.
Дитина
А я, мов маленький пагінець
Від дерева міцного.
Буду славний молодець
Краю дорогого.
Дитина.
А я, як квіточка барвиста,
Сонечку радію.
Моя душа ніжна й чиста,
Усіх любити вмію!
Дитина
Я, мов соловейко голосистий
Гойдаюсь на калині.
Наспівую про край свій рідний
Про неньку Україну!
Жінка – Україна.
І які ж ви гарні – українські діти!
Як же мені серцем за вас не радіти?
Дитина.
Ми – школярики маленькі,
Веселі і завзяті.
Любим свою рідну неньку
Й Батьківщину – матір.
( виконується пісня «Пісня про школу»)
Вчитель.
У моїй корзинці є сюрпризи. Зараз кожен з вас вибере
один із них.(діти витягують із корзини зображення
прапорця, віночка, дудочки, калини, рушничка, дерева) ----- -чому саме такі предмети зображені на ваших малюнках
- про який із них ви можете розказати щось цікаве?
- може пісеньку заспіваємо?
(виконується пісня «Ой, заграйте, дударики»)
ХВИЛИНКА – РОЗМИНКА
Вчитель. Разом із батьками зобразимо кетяги червоної калини
( пальчикове зображення : діти малюють ягідки)
- може хтось із вас згадає легенду про калину?
- заспіваємо пісеньку про цю рослину(звучить мелодія пісні про калину, батьки в цей вишивають сорочки – аплікують)
- чим корисна ця рослина?
( демонстрація робіт)
(виконується пісня «Мамина сорочка)
Вчитель.
Наш народ український дуже працьовитий і душею
багатий.
- Може затанцюємо український таночок?
( діти танцюють «Гопачок»)
- Як ви думаєте, чому наші українці такі працьовиті люди?
- Згадайте легенду про Україну
(діти розказують легенду, а вчитель підсумовує, що коли Бог давав людям землю з лісами, садами ріками і морями, то казав, що її треба дуже любити, охороняти, збагачувати, тільки тоді вона буде прекрасною і щасливою)
- Ким ви хочете бути, щоб принести користь своїй Україні?
- Чи можете ви зараз, сьогодні бути корисними людям, Батьківщині?
Вчитель.
Зараз кожен із вас прочитає дуже прекрасні слова про свої права у нашій ненці – Україні:
ародний символ України (кущ)
