Казки з мови

Казка про склади

Якось Мальвіна вчила Буратіно ділити слова на склади .

- Скільки складів у слові «дуб» ?- питає.

- Не знаю ,- каже Буратіно .

- Ех ти ! Артемон - і той знає ! Артемон,скажи слово» дуб».

Артемон був собакою і тому сказав «гав» .

- Бачиш, один склад! – говорить Мальвіна ,- а тепер скажи « муха» . Артемон сказав

«гав – гав » (по-собачому це «муха»).

- Бачиш , Буратіно ,Артемон знає ,що тут два склади,бо двічі прогавкав . Він двічі

почув голосний звук ! А тепер скажи « Мальвіна».

Артемон радісно замахав хвостом і весело прогавкав: «Гав-гав-гав!».

- Ясно ! – сказав Буратіно.-Зрозумів ! Тут три склади ! Тепер я все знаю і сам можу

поділити на склади будь-яке слово !

- Добре ! Я рада. Спробуй поділити на склади слово «Буратіно».

Буратіно трохи подумав і голосно вигукнув : «Гав – гав – гав – гав! Тут три склади!»

Мальвіна здивовано глянула на Буратіно і потім на Артемона і мовила :

- Правильно ,але ж ти не собака,навіщо гавкати ?

- Бо мене Артемон навчив!- відповів Буратіно .

Невдовзі Буратіно всім розповідав, який він розумний :

- Ключиком до знань нових я

Я оволодів:

Скільки в слові голосних ,

Стільки і складів !

Як утворилися спільнокореневі слова

Колись у місті Слів жили слова ,які складалися тільки з кореня. Їх так і називали –

корінні мешканці. Іноді у них виростали хвостики – закінчення .

Багато було корінних мешканців у місті Слів : хліб,вода,небо,море,вітер,ліс,ніч,

день,вогонь,сад,сніг,дуб,стіл… Та хіба всіх можна перелічити !

Корінні мешканці жили уособлено, кожен сам по собі , ні з ким вони не родичалися .

Але одного разу все змінилося .

У місті з явилися прибульці. Вони були різні :і великі і маленькі,але всі такі кумедні!

Частина прибульців називалася Префіксами . Були серед них роз і без,за ,на,над,при,

пре,про ,до ,від,під,від , с,з та інші. А суфікси були ще кумедніші : еньк, онук,есеньк,

ісіньк ,ищ ,ець ,ат,ят,ист,іст,к,ер,ор ,та ще багато-багато!

Прибульці звернулися до корінних мешканців з проханням :

- Дорогі ,шановні корені ! Візьміть нас до себе, будь ласка! Ми вам станемо у пригоді.

Це ми такі кумедні і незграбні , бо самі ,а разом з вами ми утворимо сотні нових

прекрасних слів, у вас з явиться багато родичів !

Тут суфікс чик підскочив до слова корінь, і всі побачили ,що утворилося нове слово -

корінчик . До слова вода підбігли теж кілька суфіксів , і з явилися водичка,водяний,

водиця .

- Як цікаво !- сказало слово ліс,- тепер у мене є родичі : лісок,лісник ,лісовичок

і навіть проліски.

- Ми згодні прийняти вас у нашу сім ю,- сказало слово вітер,- адже тепер я буду не

один . Он скільки родичів у мене : вітерець,вітрище,вітряк,вітрюган ,вітряк,вітрила!

Навіть слово двері проскрипіло :

- І ми згодні, у нас теж будуть родичі – дверцята.

Тепер у місті Слів кожен корінний мешканець має родичів - спільнокореневі ,або

споріднені слова.

Голосні та приголосні звуки

У деякому королівстві в паперовому замку жили брати – звуки . Жили вони в мирі

та злагоді до тих пір ,поки один з братів не заявив : « Брати ,я найпотрібніший ,най -

корисніший звук для людей , а ви нікому не потрібні !» Що тут скоїлося?! Звуки

обурилися,підняли жахливий шум . Кожен став хвалити себе :

- Я найголовніший , найкругліший ,найохайніший ! Мене легко вимовити ,-

сказав звук [O].

- Ні ,я важливіший від тебе,- заперечив звук [ Ж ] .- Хоча мене й важче вимовляти

зате я ширший від тебе; без мене не обходяться багато слів, а жук навіть подібний

до мене !

- Широкий! Важливий ! А в мене довгий хвостик і я вмію гудіти ,- загув звук [ У ] .

Незабаром засперечалися й інші звуки . Вони сварилися до тих пір, поки не розбу-

дили Фею Фонетику. Вона славилась своєю добротою,мудрістю і була відома завдяки

своїм братам. Одні були крикливі та галасливі :А,О,У,И,І,Е. Фея називала їх голосні.

А інших (тихих,спокійних,які завжди згоджувалися з голосними ) вона називала

приголосні . Приголосні звуки не могли кричати і співати, але також щуміли,пихтіли-

п-п-п, шипіли – ш-ш-ш, свистіли – с-с-с.

Фонетика одразу навела порядок у замку . Вона пояснила звукам , що кожний з них

необхідний і корисний. Із звуків складаються слова. Люди їх вимовляють, об єднають

в речення. За їх допомогою вони спілкуються між собою. Звуки з цікавістю слухали

Фею . Потім вона запропонувала вимовити слова МАМА : приголосному звукові

[ М ] без голосного [ А ] , а голосному[A] без приголосного[ M]. Всі почули спочатку

[M-M], а потім лише крик [ A-A]. Обійтись одному без іншого було неможливо. Всі

зрозуміли, що кожен звук важливий і жити всім слід дружно .

Хто важливіший

В одному царстві,яке називалося Фон, жили-були Голосні і Приголосні звуки .

Голосних було мало, всього шість,але їх дуже любили Слова . Кожен Голосний звук

був у великій пошані. Особливо гарно вони звучали у піснях. У Голосні був закоханий

Наголос, а на приголосні навіть уваги не звертав.

Одного разу найбільш заздрісний звук [ З] став думати-гадати, як би провчити

Голосні звуки. Він звернувся за допомогою до свого брата звука [ C]. Зібрали вони

усі звуки на збори. Звук [C] почав суперечку з Голосними, які стали виправдовуватись.

Усі звуки почали сваритися .Найбільш чутливий звук [O] сказав ображено : « Облиш-

те суперечки ! Якщо Приголосні звуки такі горді і зарозумілі , то хай обходяться без

нас. Я і всі мої брати дуже ображені, тому ми всі покидаємо вас.»

Не стало Голосних у царстві . Перестали співати пісень. По-іншому почали гово-

ти. Приголосні ледве могли порозумітися між собою, сумно стало жити.

На третій день після цієї пригоди до цариці Фонетики приїхала сестра Орфогра-

фія. Вона була обурена ,коли почула, як розмовляють у царстві її сестри .Чути тільки

шум ,свист,пихтіння,шипіння і якісь незрозумілі звуки.

« Це ж сором на цілий світ ! Я не можу гостювати у такому царстві .- сказала

Орфографія Фонетиці на прощання .

Довелося Приголосним звукам перепросити своїх Голосних побратимів.

З того часу живуть вони в мирі та злагоді,утворюючи нові слова.

Як виник Алфавіт

Було це дуже давно . Жили собі у незвичайному царстві звуки. І все б було добре ,

коли б у їхньому царстві панував закон – порядок . Але його на той час не було,

тому звуки були незадоволені від того,що їх вимовляли так,як кому заманеться.

Вирішили всі звуки о єднатися і обрати собі царя. Голосні вибрали[A], приголосні

звук [ Б ]. Кому з них бути царем ? Почалися суперечки . Приголосних було більше,

тому вони перемогли. Царем став звук [ Б]. Він сильніше любив Приголосних ,

догоджав їм. Коли збирав звуки на раду, то Приголосні сиділи на найпочесніших

місцях, а голосні сиділи десь у куточку.

Не захотіли Голосні терпіти приниження. Змовилися й утекли. У царстві стався

переполох,замість слів виходили якісь дивні звукосполучення.

Зрозуміли Приголосні , що Голосних їм не обійтися. Пішли вони на розшуки.

Багато царств обійшли та все даремно . Приголосні розділилися на групи та

продовжили пошуки. Одного разу втомлені[ Л],[Ф],[В],[Т] сіли перепочити.

Раптом вони почули дивні слова,складені тільки з голосних. Зрозуміли звуки,що

у тому маленькому царстві проживають Голосні. Тоді Приголосні звуки вирішили

намалювати себе і своїх друзів на папері. Вийшли дивні слова: « Ш.н.вн. Г.л.сн .!

Пр.с.м. в.б.ч.нн. ,п.в.рт.йт.сь . Ч.к..м. .

Листочки з дивним текстом розвісили по всьому царству. Коли Голосні побачили

написи, то зразу здогадалися ,що мало бути на місці пропусків. Кожен Голосний звук

намалював себе. Всі Голосні вирішили повернутися.

Щоб жити у злагоді,звуки вирішили об єднатися в Алфавіт. З того часу вони

стали позначатися певними літерами. Але одна буква Щ захотіла виражатися двома

звуками [ Ш] і [ Ч] . А букви Д і З та Д і Ж об єдналися і стали означати по одному

звуку . Букви і Звуки про все мирно домовилися і видали чіткі закони - правила.

Царем обрали звук [А], а царицею стала буква А. В алфавіті ця буква займає найпо –

чесніше місце.

Казка про М який знак і шиплячі звуки

М який знак часто вихвалявся :

- Я такий м який, такий добрий . Зі мною так радісно і приємно всім.

Буває Приголосний звук такий твердий , такий сердитий , а варто стати

мені з ним поруч, як він одразу ж пом якшується.

- Киш , хвалько,- зашипіли Шиплячі звуки. - М який ! Добрий . Та ти ж

жодного звука не позначаєш . Ти всього - навсього знак ! – І Шиплячі звуки

знову зашипіли.

- Краще не позначати жодного звука,ніж шипіти,як ви ,злючки-колючки!

Так вигукнув з обуренням М який знак. І з того часу ніколи більше не ста –

вав після Шиплячих звуків.

Казка про велику букву

Жила - була маленька буква . Її часто пропускали,не дописували, а інколи просто

не помічали . Засмутилась маленька буква і вирішила все змінити. Вона подумала :

« А що ,коли я перейду з середини речення на початок». І сталося диво - дивнеє.

Стали всі поважати малу букву, писали її вже великою. Але цього їй було мало .

Захотілося великій букві дати ймення містам, річкам і морям,горам і долинам.

Після цього її шанувати ще більше. Задумала вона приєднатися до імен, прізвищ,

по батькові людей. Від цього вона стала ще поважнішою.

З тих пір всі слова, в які потрапила вона,пишуться з великої букви.

Частини мови

Зібрала королева Граматика усі слова і сказала : « Володіння мої ростуть , слів

стає все більше. Тому я вирішила об слова в групи» .

В одну групу зібралися Життя , Розум ,Добро , Сила , Земля ,Любов , Ім я , Мати,

Батько,Дитина та інші друзі й почали радитись,яку назву вибрати. Ім я сказало :

«Ми даємо імена усім предметам,явищам,процесам . Тому я пропоную для нас назву –

Іменник.»

Трохи далі від іменників зібрались слова Добрий , Розумний , Сильний , Працьо-

витий ,Чесний ,Веселий. Вони вибрали для себе назву Прикметники. Бо вони завжди

нерозлучні з іменниками, давали назви їхнім ознакам.

Потім Розум звернувся до групи слів, які були добрими приятелями добрими

приятелями іменників. У реченні виконували найскладнішу роботу – називали

дії предметів, а тому відігравали у мові визначальну роль. Завдяки їм Іменники

діяли,думали,сміялись,танцювали,працювали. Тому і вибрали вони собі назву –

Дієслова.

Так би й жили слова в королівстві окремими групами. Та одного разу Королева

Граматика залучила їх до роботи. Наказала відправити всіх у Речення, де в кожного

з них будуть свої обов язки . А щоб краще було з ними справлятись,вислала їм на

допомогу маленьких чарівників – в,на,з,до,від,по,у,через,під,над. Звали їх Приймен-

ники. Веліла їм королева жити окремими групами від інших слів і ніколи з ними не

з єднуватись , а лише допомагати поєднувати інші слова у реченнях за змістом.

От і бігають Прийменники з речення в речення. Скрізь треба встигнути , допомог –

ти ,бо інші слова без них не могли ходити в гості,виглянути з вікна , сісти на диван ,

зустрітися з другом.

Подружіться і ви з ними. І тоді сміливо подорожуйте королівством Граматики.

Хто став царем

В одному царстві, яке звалось Граматика,жили різні частини мови .

Царівна вирішила вибрати собі чоловіка, найзнаменитішого, найточнішого.

Царські слуги оголосили,що обранець Граматики має довести,що він найнеоб -

хідніший . От зійшлися всі частини мови у царському дворі. Першому надали слово

Іменнику . Вийшов він на середину і почав голосно говорити : «О , прекрасно царівно!

Схиляюсь перед вашою красою і розумом. Моє ім я – Іменник . Нарекли мене так

тому, що я даю назву усьому живому і неживому. Я у небі й на землі , у людях й

звірах ,у житті, у радості, у праці й відпочинку . Я даю ймення усім вам. Уявіть собі,

що мене не буде. І ваше царство,і слуги і скарби – все щезне».

Всі , мов заворожені ,дивились на Іменника-красеня. «Хай інші скажуть слово»,-

було веління царівни. Всі присутні підтримали Іменника. Бо був він уважний до кож –

ного ,кого зустрічав . Знав імена усіх . Промовляв їх лагідно . Не обминув нікого

і нічого . Був надійним другом ,помічником іншим частинам мови.

Казка про корінь слова

Багато тисяч років тому назад жив - був собі корінь « літ». Знайшли його люди і

почали думати , що з ним робити. А корінь і каже « Посадіть мене і я розростусь

у велике красиве дерево».

Посадили люди корінь « літ» і став він рости . Спочатку один паросток пустив,

потім другий,третій… Багато паростків з явилося від кореня «літ». Всі вони на корінь

подібні і своє щось у кожному є. От яке дерево виросло!

Подивились люди, порівняли паростки і побачили,що в усіх є спільна частина «літ»

З того часу почали вони спільну частину споріднених слів коренем називати.

І правильно вирішили: від кореня ,як від кореня дерева,утворюються нові споріднені

слова – літак,переліт,виліт,політ,літати,відліт,перелітний,злітав.

Фотоматеріали