Казка про склади
Якось Мальвіна вчила Буратіно ділити слова на склади .
- Скільки складів у слові «дуб» ?- питає.
- Не знаю ,- каже Буратіно .
- Ех ти ! Артемон - і той знає ! Артемон,скажи слово» дуб».
Артемон був собакою і тому сказав «гав» .
- Бачиш, один склад! – говорить Мальвіна ,- а тепер скажи « муха» . Артемон сказав
«гав – гав » (по-собачому це «муха»).
- Бачиш , Буратіно ,Артемон знає ,що тут два склади,бо двічі прогавкав . Він двічі
почув голосний звук ! А тепер скажи « Мальвіна».
Артемон радісно замахав хвостом і весело прогавкав: «Гав-гав-гав!».
- Ясно ! – сказав Буратіно.-Зрозумів ! Тут три склади ! Тепер я все знаю і сам можу
поділити на склади будь-яке слово !
- Добре ! Я рада. Спробуй поділити на склади слово «Буратіно».
Буратіно трохи подумав і голосно вигукнув : «Гав – гав – гав – гав! Тут три склади!»
Мальвіна здивовано глянула на Буратіно і потім на Артемона і мовила :
- Правильно ,але ж ти не собака,навіщо гавкати ?
- Бо мене Артемон навчив!- відповів Буратіно .
Невдовзі Буратіно всім розповідав, який він розумний :
- Ключиком до знань нових я
Я оволодів:
Скільки в слові голосних ,
Стільки і складів !
Як утворилися спільнокореневі слова
Колись у місті Слів жили слова ,які складалися тільки з кореня. Їх так і називали –
корінні мешканці. Іноді у них виростали хвостики – закінчення .
Багато було корінних мешканців у місті Слів : хліб,вода,небо,море,вітер,ліс,ніч,
день,вогонь,сад,сніг,дуб,стіл… Та хіба всіх можна перелічити !
Корінні мешканці жили уособлено, кожен сам по собі , ні з ким вони не родичалися .
Але одного разу все змінилося .
У місті з явилися прибульці. Вони були різні :і великі і маленькі,але всі такі кумедні!
Частина прибульців називалася Префіксами . Були серед них роз і без,за ,на,над,при,
пре,про ,до ,від,під,від , с,з та інші. А суфікси були ще кумедніші : еньк, онук,есеньк,
ісіньк ,ищ ,ець ,ат,ят,ист,іст,к,ер,ор ,та ще багато-багато!
Прибульці звернулися до корінних мешканців з проханням :
- Дорогі ,шановні корені ! Візьміть нас до себе, будь ласка! Ми вам станемо у пригоді.
Це ми такі кумедні і незграбні , бо самі ,а разом з вами ми утворимо сотні нових
прекрасних слів, у вас з явиться багато родичів !
Тут суфікс чик підскочив до слова корінь, і всі побачили ,що утворилося нове слово -
корінчик . До слова вода підбігли теж кілька суфіксів , і з явилися водичка,водяний,
водиця .
- Як цікаво !- сказало слово ліс,- тепер у мене є родичі : лісок,лісник ,лісовичок
і навіть проліски.
- Ми згодні прийняти вас у нашу сім ю,- сказало слово вітер,- адже тепер я буду не
один . Он скільки родичів у мене : вітерець,вітрище,вітряк,вітрюган ,вітряк,вітрила!
Навіть слово двері проскрипіло :
- І ми згодні, у нас теж будуть родичі – дверцята.
Тепер у місті Слів кожен корінний мешканець має родичів - спільнокореневі ,або
споріднені слова.
Голосні та приголосні звуки
У деякому королівстві в паперовому замку жили брати – звуки . Жили вони в мирі
та злагоді до тих пір ,поки один з братів не заявив : « Брати ,я найпотрібніший ,най -
корисніший звук для людей , а ви нікому не потрібні !» Що тут скоїлося?! Звуки
обурилися,підняли жахливий шум . Кожен став хвалити себе :
- Я найголовніший , найкругліший ,найохайніший ! Мене легко вимовити ,-
сказав звук [O].
- Ні ,я важливіший від тебе,- заперечив звук [ Ж ] .- Хоча мене й важче вимовляти
зате я ширший від тебе; без мене не обходяться багато слів, а жук навіть подібний
до мене !
- Широкий! Важливий ! А в мене довгий хвостик і я вмію гудіти ,- загув звук [ У ] .
Незабаром засперечалися й інші звуки . Вони сварилися до тих пір, поки не розбу-
дили Фею Фонетику. Вона славилась своєю добротою,мудрістю і була відома завдяки
своїм братам. Одні були крикливі та галасливі :А,О,У,И,І,Е. Фея називала їх голосні.
А інших (тихих,спокійних,які завжди згоджувалися з голосними ) вона називала
приголосні . Приголосні звуки не могли кричати і співати, але також щуміли,пихтіли-
п-п-п, шипіли – ш-ш-ш, свистіли – с-с-с.
Фонетика одразу навела порядок у замку . Вона пояснила звукам , що кожний з них
необхідний і корисний. Із звуків складаються слова. Люди їх вимовляють, об єднають
в речення. За їх допомогою вони спілкуються між собою. Звуки з цікавістю слухали
Фею . Потім вона запропонувала вимовити слова МАМА : приголосному звукові
[ М ] без голосного [ А ] , а голосному[A] без приголосного[ M]. Всі почули спочатку
[M-M], а потім лише крик [ A-A]. Обійтись одному без іншого було неможливо. Всі
зрозуміли, що кожен звук важливий і жити всім слід дружно .
Хто важливіший
В одному царстві,яке називалося Фон, жили-були Голосні і Приголосні звуки .
Голосних було мало, всього шість,але їх дуже любили Слова . Кожен Голосний звук
був у великій пошані. Особливо гарно вони звучали у піснях. У Голосні був закоханий
Наголос, а на приголосні навіть уваги не звертав.
Одного разу найбільш заздрісний звук [ З] став думати-гадати, як би провчити
Голосні звуки. Він звернувся за допомогою до свого брата звука [ C]. Зібрали вони
усі звуки на збори. Звук [C] почав суперечку з Голосними, які стали виправдовуватись.
Усі звуки почали сваритися .Найбільш чутливий звук [O] сказав ображено : « Облиш-
те суперечки ! Якщо Приголосні звуки такі горді і зарозумілі , то хай обходяться без
нас. Я і всі мої брати дуже ображені, тому ми всі покидаємо вас.»
Не стало Голосних у царстві . Перестали співати пісень. По-іншому почали гово-
ти. Приголосні ледве могли порозумітися між собою, сумно стало жити.
На третій день після цієї пригоди до цариці Фонетики приїхала сестра Орфогра-
фія. Вона була обурена ,коли почула, як розмовляють у царстві її сестри .Чути тільки
шум ,свист,пихтіння,шипіння і якісь незрозумілі звуки.
« Це ж сором на цілий світ ! Я не можу гостювати у такому царстві .- сказала
Орфографія Фонетиці на прощання .
Довелося Приголосним звукам перепросити своїх Голосних побратимів.
З того часу живуть вони в мирі та злагоді,утворюючи нові слова.
Як виник Алфавіт
Було це дуже давно . Жили собі у незвичайному царстві звуки. І все б було добре ,
коли б у їхньому царстві панував закон – порядок . Але його на той час не було,
тому звуки були незадоволені від того,що їх вимовляли так,як кому заманеться.
Вирішили всі звуки о єднатися і обрати собі царя. Голосні вибрали[A], приголосні
звук [ Б ]. Кому з них бути царем ? Почалися суперечки . Приголосних було більше,
тому вони перемогли. Царем став звук [ Б]. Він сильніше любив Приголосних ,
догоджав їм. Коли збирав звуки на раду, то Приголосні сиділи на найпочесніших
місцях, а голосні сиділи десь у куточку.
Не захотіли Голосні терпіти приниження. Змовилися й утекли. У царстві стався
переполох,замість слів виходили якісь дивні звукосполучення.
Зрозуміли Приголосні , що Голосних їм не обійтися. Пішли вони на розшуки.
Багато царств обійшли та все даремно . Приголосні розділилися на групи та
продовжили пошуки. Одного разу втомлені[ Л],[Ф],[В],[Т] сіли перепочити.
Раптом вони почули дивні слова,складені тільки з голосних. Зрозуміли звуки,що
у тому маленькому царстві проживають Голосні. Тоді Приголосні звуки вирішили
намалювати себе і своїх друзів на папері. Вийшли дивні слова: « Ш.н.вн. Г.л.сн .!
Пр.с.м. в.б.ч.нн. ,п.в.рт.йт.сь . Ч.к..м. .
Листочки з дивним текстом розвісили по всьому царству. Коли Голосні побачили
написи, то зразу здогадалися ,що мало бути на місці пропусків. Кожен Голосний звук
намалював себе. Всі Голосні вирішили повернутися.
Щоб жити у злагоді,звуки вирішили об єднатися в Алфавіт. З того часу вони
стали позначатися певними літерами. Але одна буква Щ захотіла виражатися двома
звуками [ Ш] і [ Ч] . А букви Д і З та Д і Ж об єдналися і стали означати по одному
звуку . Букви і Звуки про все мирно домовилися і видали чіткі закони - правила.
Царем обрали звук [А], а царицею стала буква А. В алфавіті ця буква займає найпо –
чесніше місце.
Казка про М який знак і шиплячі звуки
М який знак часто вихвалявся :
- Я такий м який, такий добрий . Зі мною так радісно і приємно всім.
Буває Приголосний звук такий твердий , такий сердитий , а варто стати
мені з ним поруч, як він одразу ж пом якшується.
- Киш , хвалько,- зашипіли Шиплячі звуки. - М який ! Добрий . Та ти ж
жодного звука не позначаєш . Ти всього - навсього знак ! – І Шиплячі звуки
знову зашипіли.
- Краще не позначати жодного звука,ніж шипіти,як ви ,злючки-колючки!
Так вигукнув з обуренням М який знак. І з того часу ніколи більше не ста –
вав після Шиплячих звуків.
