Розвиток професійної компетентності педагога.

Розвиток професійної компетентності педагога в процесі діяльності школи –лабораторії

Наука і практика в житті завжди поруч. Тому протягом багатьох років на базі Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 у співпраці з Краматорським економіко-гуманітарним інститутом творчо працює школа-лабораторія. Сама ця ідея дуже цінна. Бо в межах такого тандему навчально-виховний процес стає модернізованим і якомога найефективнішим.

Протягом багатьох років у тісному співробітництві з науковим керівником кандидатом педагогічних наук, професором, завідувачем кафедри педагогіки й управлння в освіті ПВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» Суровцевою Р. Ф. через постійний полілог наша школа № 17 розв’язує освітні питання через створення комфортних умов для розвитку та самореалізації кожної особистості та через призму сучасності, інноваційності, базуючись на науковому підгрунті.

Якщо школа іде в ногу з часом, впроваджує нові технології, тоді на уроках дітям цікаво, комфортно, у них зростає пізнавальний інтерес та допитливість. Тому всі вчителі нашої школи докладають свої зусилля, щоб школа була пристосована для учнів, тобто була для дітей школою радості, школою щасливого дитинства.

Професійне зростання вчителя не можна переоцінити, бо ми, вчителі, виконуємо важливу соціальну місію, ми допомагаємо дитині налагодити взаємини з оточуючим світом, соціалізуватись. Вчитель - ключова фігура, від його майстерності залежить якість знань. Тому ефективність школи-лабораторії забезпечує розуміння кожним педагогом нашої школи, що він – суб`єкт нововведень, тому повинен раціонально і кваліфіковано поєднувати у роботі як і нові засоби, так і традиційні.

Сьогодні ми говоримо про продуктивне навчання, а його може забезпечити лише творчий продуктивний педагог. На постійний пошук, на творчість, на креативність надихає робота у межах школи-лабораторії. Протягом останнього часу мною створено багато різних методичних продуктів.

В умовах білінгвізму вже з перших днів перебування в школі дітям бракує українських слів. Завдання вчителя - організувати так навчання, щоб процес оволодіння українською мовою був якомога найефективнішим та свідомим.

З цією метою я пропоную до уваги учнів – «Словник активної лексики молодшого школяра» (для дітей назва «Мій словник. Складаю далі…»). До складу якого входять не тільки слова, а й сталі вирази. Такий словник – це не тільки результат спільної діяльності вчителя та учнів, він водночас спонукає дітей до активної самоосвітньої діяльності.

Інтенсифікація навчального процессу призводить до втомлення і перевтомлення дітей. Можна сказати, що сучасна система освіти має здоров`явитратний характер.

Тому мною було створено наочний посібник «Спадщина В. О. Сухомлинського очима сучасного педагога». У зручний спосіб таблиця демонструє, що досвід видатного педагога є своєрідною енциклопедією, знайомить молодих вчителів з напрямками роботи видатного педагога-новатора В.О.Сухомлинського у вигляді цитат з його робіт щодо кожного вектора здоров`язбереження дитини. Паралельно іде мій коментар, які сучасні методи, прийоми, стратегії використовую в НВП.

Письмо - це складна навичка, але саме воно стає одним з домінуючих видів навчання. На тлі середньостатистичних даних по Україні щодо негативного ставлення шестирічок до письма, до малювання у мене виникла ідея створення демонстраційного посібника для дітей, батьків, вихователів, вчителів «Система роботи з формування каліграфічних навичок». Цей посібник демонструє комплексний підхід до цієї теми та мобільно знайомить з різноманітними техніками, методами, нестандартними підходами.

  Умовою ефективності навчально-виховного процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальної рефлексії та творчих здібностей учнів. Тому було створено альбом «Формуємо компетентну креативну особистість», в якому я пропоную різні види завдань з ровитку таких видів мислення як критичного, конвергентного, дивергентного, діалектичного, системного і функціонального.

Власний педагогічний досвід був презентований у роботі «Розвиток креативності молодшого школяра» , де детально розкрито шляхи розвитку креативності, а також надані рекомендації та пропозиції з цього питання.

На сучасному етапі формування соціалізованої, креативної особистості – це замовлення суспільства. Саме розвиток креативних здібностей підтримуватиме і стимулюватиме прагнення дитини робити на власний розсуд, по-своєму, виявляти оригінальність. А вчитель повинен створити сприятливі умови для розвитку креативності на основі врахування індивідуальних інтересів та переваг, довірчих форм спілкування з дитиною, надати їй право на вільний вибір.

Саме творча діяльність дозволяє повною мірою розкрити природні здібності, «творчі ресурси» учнів, ставити значущі цілі і досягати їх.

Тому проблема розвитку творчих здібностей, обдарованості особистості сьогодні – одна з ключових в освіті.

На мою думку, чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У дитячому віці учень більше здібний до творчості, ніж у зрілому. Дитині бракує досвіду, знань, відсутні стереотипи. Це компенсується фантазією. Саме тому цій проблемі слід приділяти велику увагу в початковій школі, що і надихнуло мене до вивчення проблеми розвитку креативності.

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось пише вірші, оповідання, хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики. Скільки дітей, стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім’ї та школи.

До 1 класу приходять не учні, а звичайні малюки, і завдання вчителя на даному етапі познайомитися з кожним. У цій ситуації стане в нагоді педагогічне діагностування, що доповнюється відомостями батьків, даними спостережень за дитиною. Це дуже важливо, тому що забезпечує зворотній зв'язок, дає змогу прогнозувати, планувати та коригувати педагогічний процес.

Існує багато методик, які допомагають розпізнати творчу, обдаровану дитину з креативним типом мислення. Зокрема, методика П. Торренса, Лука, О.Е.Туника, Векслера, Кетелла, Айзенка, прогресивні матриці Равена, анкета Хаона і Кафа, методика «Плями Роршаха».

Мені хотілося б висловити своє бачення щодо розвитку креативності як умови формування життєвих компетентностей.

6-річні діти, прийшовши до школи, ще не знають одне одного, і щоб створити веселий, доброзичливий настрій, розкувати фантазію, тренувати навичку запам’ятовування, навчити дітей допомагати одне одному, добровільно висловлюватися, об’єднуватися, я використовую інтерактивні вправи під назвою «криголами» («Це я», «Ти моє Щастя (Радість)», «Я очима друзів», «Книга рекордів нашого класу», «Компліменти», «Зверніть на мене увагу» тощо), а також різні психотренінги («Усе вимірюємо добротою», «Скажу все, що думаю» та інші). Уже на початку вересня ми влаштовуємо свято «День народження класу». Дуже важливо, щоб із перших днів перебування в школі в дитини не пропав інтерес. Тому я намагаюся створити сприятливу атмосферу, даю можливість відчути радість від пізнання, формую мотивацію. З перших днів підхоплюю думки учнів, оцінюючи їх одразу, підкреслюючи оригінальність, важливість, інтерес до нового. Спонукаю до само – та взаємооцінки.

Для стимулювання навчально-виховного процесу я використовую різні медалі: «За успіхи в навчанні», «За найкращу поведінку в класі (в їдальні)», «Найкращий колекціонер», «Чемпіон із розв’язування кросвордів», «Найбільш допитливий», «За кращий твір (задачу, проект…)», «Чемпіон зi скорочитання», «За оригінальність думки (нестандартність мислення)». Усі учні в класі мають свої доручення. Спонукаю дітей до участі у позакласній та позашкільній діяльності.

Паралельно з різноманітними варіантами вербального оцінювання я використовую альтернативнi (ігровi): листячко, наліпки, квіточки («Прикрась ялинку», «Моє дерево», «Галявина моїх досягнень»). Дітям подобається працювати з «листами взаємоконтролю». На різних уроках я не тільки спонукаю їх ставити питання одне одному, а ще й взаємооцінювати. У кінці тижня ми підводимо підсумки, і найкращі отримують перехідні призи за сумлінну працю, творчі досягнення та найкращу поведінку (колективне обговорення). Як приз за найкращий зошит, діти отримають різні вкладинки. А щоб учні та батьки класу знали рівень можливостей кожного, я практикую виконання домашніх завдань у «Круговому зошиті».

Оскільки на сучасному етапі мова йде про ОЗОН (особистісно зорієнтоване навчання), то я так планую навчальний процес, щоб кожен учень мав свою індивідуальну освітню траєкторію. Так, наприклад, щоб так звані «невпевнені» учні не перейшли в розряд «зневірених», я намагаюсь на уроках використовувати різні методи та прийоми підтримки, такі, як заохочення, створення проблемних ситуацій, творчі завдання, завдання пізнавального характеру, дидактичні ігри, симуляції, використання різнорівневих карток, карток із підказками, сорбонок, опорних схем, додатковий інструктаж, завдання з підвищенням складності, кооперація з «сильними учнями», під час групової роботи згодом надання ролей доповідача, спікера. Дуже важливо для учнів, які зазнають труднощі, не створювати змагання на швидкість, учити планувати свої дії, виробляти здатність до самоконтролю. Необхідно сприяти підвищенню самооцінки таких дітей, зміцнювати віру в себе, підбадьорювати, зберегти в навчанні довіру та доброзичливі стосунки. І тому жодному уроку не завадить «сеанс дружнього сміху».

Важливе місце в моїй роботі займає створення ситуацій успіху. Це допомагає здолати боязкість, фрустрацію (нервування), невміння, незнання, дає заряд активного оптимізму. Щоб щільність, продуктивність уроку була якнайвищою та не був згаяний час, я щоуроку пропоную дітям «Завдання під фіранкою». Ці випереджувальні вправи дуже подобаються дітям, бо вони різної валідності (складності) й дають змогу кожному проявити себе. За кожне завдання діти отримують бонуси, які протягом уроку перетворюються на оцінки. Особливо діти люблять виконувати завдання з логічним навантаженням.

Особливої уваги потребують обдаровані діти. Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм не тільки міцні, ґрунтовні знання, озброїти практичними вміннями, а також розвинути їх креативність, творчість мені допомагають олімпіади з базових дисциплін, різні конкурси, інтелектуальні ігри, змагання. Спочатку мої учні просто люблять розв’язувати ребуси, кросворди, а потім поступово починають складати власні головоломки. Дітям дуже подобається створювати свої книжки, складати власні вірші, загадки тощо. Учні із задоволенням на уроці виступають у ролі помічника вчителя або вчителя під час виконання будь-якого завдання. Діти мого класу працюють під девізом «Чим більше знаємо, тим більше можемо». Мої школярі згодні з тезою: «У бажання 1000 можливостей, у небажання 1000 причин». У нашому класі працює «Кишеня допитливих», куди діти складають свої записані питання. А відповіді на них шукають однокласники або ми всі разом. На різних уроках проводимо «5-хвилинку допитливих», де діти розповідають цікаві повідомлення, які вони відшукали і записали самостійно в зошити «Хочу все знати» (ведуть усі учні класу).

Моїм учням дуже подобається, коли до нас на урок приходять запрошені гості. У них з’являється можливість поспілкуватися чи то з інспектором ДАІ, чи то з робітником кримінальної міліції, чи з представником МНС.

Для кожного вчителя очевидний зв'язок пам'ятi, мислення та всіх пізнавальних процесів, тому перманентне завдання - займатися розвитком уваги,зосередженості,образного,діалектичного,системного, функціонального, конвергентного, дивергентного, критичного мислення, різних видів пам'яті, просторових уявлень, кмітливості, фантазії, творчої уяви.

Фантазія, як відомо, синонім поняття «уява». Для мене розвиток творчої уяви – це можливість помандрувати у світ кожної дитини через її розповіді, малюнки, вірші, казки. Це можливість познайомитися із захопленнями, найзаповітнішими мріями дітей. Це відкриття дитячого «Я» – собі, ровесникам. Це вихід на особистість. Якщо в дитині «дрімає» талант, треба, щоб він розкрився. Якось у одному інтерв’ю Т. Остер сказав: «Діти мислять, як генії. Вони не знають як , тому намагаються спробувати все». Ми разом із дітьми придумали віртуальне село «Сметанківку». На уроках усі заплющують очі й уява переносить учнів у їхні фантазії. Діти мандрують вулицями села, ходять до лісу, засмагають на березі річки, можуть завітати до ферми, у поле тощо. Учні із задоволенням складають про Сметанківку задачі, вірші, казки, пишуть твори, малюють малюнки.

Давно відоме твердження «Якщо ми хочемо навчити дітей думати, то спочатку їх треба навчити придумувати». Без фантазії не можна мріяти, передбачати, планувати, навчитися бачити проблеми, здогадуватися. Тому навіть улюблені фізхвилинки – це імпровізації (подорожі у свої фантазії). До речі, я постійно залучаю дітей до спілкування з природою. Ми спостерігаємо за комахами, рослинами на шкільній клумбі, висаджуємо дерева, проводимо екскурсії, уроки мислення серед природи. Виготовляємо подарунки кожній порі року від 2 –А. Я впевнена, що це пробуджує мислення, творчу уяву, фантазію. На різних уроках до уваги дітей я пропоную методики запам’ятовування чисел, віршів, переказів тощо зі «Школи Ейдетики» (грецьке ейдос – вигляд, образ). Цей принцип оснований на підборі асоціацій, уявному малюванні, парадоксальних аналогіях тощо.

Як відомо, в основі креативної педагогіки лежать евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Одна з новацій – це проектна діяльність. Саме участь у проектуванні розвиває дослідницькі та творчі здібності, уміння конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, планувати й презентувати свою роботу.

Дітьми захищено багато різноманітних проектів. Цей метод припав дітям до душі, тому в нас щодо нього великі плани.

А ще мені подобається використання на уроках арт-терапії (музичні та художні твори), що значно підсилює образи, емоційно насичує їх, робить виразними та сприяє асоціативному мисленню.

Дуже важливий аспект формування креативності учнів – це розвиток критичного мислення (інтерактивною методикою ЧПКМ). Технологія розвитку критичного мислення вчить осмислювати прочитане, уважно слухати співрозмовника, бути толерантним, упевнено вести дискусію, самостійно мислити, бути доброзичливим та щирим, приймати виважені рішення. Це не тільки співпраця, а й співтворчість. Уроки ЧПКМ - найулюбленіші для дітей. Починати проводити їх можна з другого півріччя 2 класу, коли достатньо буде сформована читацька навичка. Твори бажано підбирати з виховним важелем. Я використовую тексти про чесноти В. Сухомлинського, А.Нейолової, М. Скребцової, О.Лопатіної та ін.

Діти самостійно складають правила комунікації: «Завжди», «Нiколи». Уроки ЧПКМ дають можливість для реалізації усіх ключових компетентностей. Стратегії цієї методики описані добре в літературі.

Особливу увагу я хочу звернути на метод «Прес», який можна використовувати на будь- якому уроці. Він учить висловлювати свою думку стисло, послідовно, аргументовано «Я вважаю, що…, тому що…, наприклад…, отже…, таким чином… (Бажано дітям роздати пам’ятки)

А також «Речення з відкритим кінцем», а саме: «Мені близькі ці думки…», «Я думаю навпаки», «Я з вами згоден частково…» (зокрема, під час дискусій).

Я вважаю, що в умовах білiнгвiзму дуже цінні саме ці методи, тому що дитині бракує українських слів і важко висловлювати свою думку. З метою ввести в дитячу лексику якнайбільше українських слів, я розробила словник активної лексики (українські слова та сталі вирази). Назва для дітей «Мій словник. Складаю далі…». Це не тільки результат спільної діяльності вчителя та учнів, а водночас можливість попрацювати творчо. І найважливіше, що така робота спонукає учнів до самоосвітньої діяльності.

Розвиток мовлення не можна недооцінювати, бо, якщо дитина не вміє мислити, вона не буде говорити, і навпаки, якщо відчуває дефіцит слів, то і мислення буде не творчим, а примітивним.

Хочу підкреслити, що бібліотека – улюблене місце дітей мого класу. Ми були особисто запрошені з виступом на свято 10-річного ювілею міської бібліотеки ім. В. З. Нестайка. З цього приводу мною була написана стаття в міській газеті «Дружківський робітник».

До розвитку творчих здібностей дітей я залучаю також і батьків. На виховних годинах, які так і називаються «Навчають батьки», тата та матусі допомагають усім дітям нашого класу оволодіти технікою, яку опанували дорослі. Діти просто в захваті. І, взагалі, я пропоную дітям навіть лінуватись творчо.

Я хочу звернути увагу на те, що для кожного вчителя, який працює над розвитком креативності, творчості, методика ТРВЗ (рос. ТРИЗ) - просто знахiдка. ТРВЗ - це теорія розв’язування винахідницьких задач

Ми з учнями із великим задоволенням використовуємо методи ТРВЗ на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання. Це монотипія, кляксографія, каракулеграфія, шаблонографія, діатипія, штамповка, ліногравюра, аквакопія, колаж, вітраж, художнє сміття, сліпе ліплення, експресивне малювання, малювання гілочкою, пластилiном, пуантилізм, кавотехнологія, квілінг, торцування тощо. А також словесна творчість: «казкографія» і «казкологія». Як казав Д. Родарі: «Нам не цікаво казку слухати. Нам цікаво казку придумувати». Це «спотвори казку», «казка навпаки», «салат із казок», «казкореклама», «допиши казку» і т.д. В класі діє динамічна виставка робіт дітей усього класу, що дає змогу познайомитися з творчістю інших учнів.

Зрозуміло, що виховати творчу особистість, може тільки творчий учитель.

Як показує мій досвід, формування креативності має архіважливе значення. Діти змінюються просто на очах. Вони стають комунікабельними, різко підвищується пізнавальна активність, зростає мотивація, спрага до знань, бажання здобути знання або якусь інформацію самостійно, розвивається культура навчальної праці, учні починають проявляти ініціативу, запропоновують свої ідеї, шукають нові рішення різних проблем, у класі поліпшуються міжособистіснi стосунки.

Креативність, як відомо,- вихід завжди за рамки, зміна існуючих знань, міркувань, норм, створення нового. Намагайтеся розкрити горизонти мислення дитини, формуйте уміння займатися самоосвітою, критично мислити, вірішувати проблеми, співпрацювати, знаходити нові рішення, гнучко реагувати на зміни в житті, бути стійким перед труднощами. Саме про таких кажуть: «Компетентна людина. Компетентний спеціаліст.» Це дуже гідна перспектива.

Якими б засобами ми не розвивали потяг до навчання, завжди треба пам`ятати про потреби дитини - любов, доброту, увагу дорослих, ігри та яскраві переживання.

Український вчитель завжди працював серцем, то ж нехай воно і підказує, які форми і методи використовувати.