Методичні рекомендації щодо етапів та напрямків діагностичної роботи практичного психолога закладу освіти

6

Продовження додатка

Додаток

до листа КЗ «КОІППО

імені Василя Сухомлинського»

27.09.2017 № 667/10-09

Методичні рекомендації щодо етапів та напрямків діагностичної роботи практичного психолога закладу освіти

Психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України і полягає в психологічному обстеженні дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначення причин, що ускладнюють розвиток і навчання дітей та учнівської молоді.

У плануванні та здійсненні цього наряму роботи психолог керується Положенням про психологічну службу системи освіти України (Наказ МОН від 03.05.1999 № 127), Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах (наказ МОН від 20.04.2001 № 330), листом МОН про планування діяльності, ведення документації та звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти (наказ МОН від 27.08.2000 № 1/9-352).

У межах діяльності психологічної служби не може йтися про психодіагностику поза розвитком або корекцією. Діагностико-корекційна або діагностико-розвивальна робота практичного психолога системи освіти повинна мати такі етапи:

1. вивчення практичного запиту;

2. формулювання психологічної проблеми;

3. висування гіпотез про причини явищ, які спостерігаються;

4. визначення мети, предмета та об’єкта дослідження;

5. вибір методу дослідження, встановлення строків проведення;

6. використання методу (підготовка інструментарію, інструктаж, проведення процедури);

7. обробка результатів (кількісна та якісна);

8. формулювання психологічного діагнозу та прогнозу;

9. фіксація результатів, оформлення документації;

10. розробка рекомендацій (консультації);

11. планування розвивальної та корекційної роботи.

Досліджуваними можуть бути всі учасники навчально-виховного процесу: діти (основна категорія), педагоги, батьки.

Психодіагностична робота з дітьми здійснюється за такими напрямами:

• вивчення адаптації під час переходу з однієї ланки до наступної (адаптація до дошкільного закладу, адаптація до навчального процесу, до зміни умов навчання при переході в середню та старшу ланку, при переході до профільного навчання, у заклад нового типу – так звані «діагностичні мінімуми»);

• вивчення пізнавальної сфери;

• вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

• вивчення комунікативної сфери;

• вивчення сімейної ситуації;

• вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

• вивчення станів.

Визначаючи предмет та об’єкт дослідження, потрібно пам’ятати, що:

об’єкт – це психічне явище, предмет – це завжди окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності і спілкування, взаємозв’язки між психічними явищами, характеристика певних явищ тощо.

Обираючи методику дослідження, слід обов’язково звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Також необхідно враховувати, що пcихологічна характеристика дитини дається тільки за результатами комплексного обстеження за різними методиками.

Психологічний діагноз – формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості дитини.

Психологічний діагноз повинен здійснюватися психологом відповідно до професійної компетентності і на тому рівні, на якому може здійснюватися конкретна психолого-педагогічна корекція та інша психологічна допомога. Важливо щоб у випадках, коли у психолога виникають підозри про патопсихологічний чи дефектологічний діагноз, він не намагався сам поставити діагноз, а рекомендував батькам звернутися до відповідних фахівців.

Прогноз має містити два напрями: розвиток дитини за умови своєчасного проведення корекційно-розвивальної роботи та розвиток дитини якщо такої роботи проведено не буде.

Рекомендації батькам, педагогам повинні бути конкретними і зрозумілими у формі вказівок щодо заходів, що слід застосовувати у роботі з дитиною.

Практичний психолог несе відповідальність за результати діагностичної роботи та за надані рекомендації, не поширює відомості, отримані в процесі діагностики, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню.

Основні напрями діагностичної роботи

практичного психолога ЗНЗ:

1) адаптація першокласників до навчання в школі (ІІІ тиждень вересня – жовтень);

2) адаптація п’ятикласників до умов школи (листопад - І-тиждень грудня);

3) адаптація учнів 10-х класів ( грудень );

4) профорієнтація учнів 9-х класів (січень – І-ІІ тиждень лютого);

5) профорієнтація учнів 11-х класів ( лютий – березень);

6) діагностика готовності дітей до навчання в школі (квітень-травень).

Основні напрями діагностичної роботи практичного психолога в ДНЗ:

1) виявляє причини виникнення проблем у навчанні і розвитку дітей;

2) вивчає психологічний клімат у педагогічному та дитячих колективах закладу;

3) виявляє на ранньому етапі пізнавальні інтереси та здібності дітей;

4) вивчає резервні можливості особистості, на які можна спиратися в ході корекційно-розвивальної або консультативної роботи.

Цей напрям здійснюється у формі планової діагностики або діагностики за запитом педагогів, батьків, адміністрації і розглядається як важливий підготовчий етап для подальшої корекційно-розвивальної роботи.

Психологічна діагностика професійної поведінки вихователя здійснюється психологом або в рамках розробленої ним стратегії власної професійної діяльності, або відповідно до запиту з боку адміністрації чи самого педагога і виконується у формі аналізу занять вихователя на підставі анкетування, тестування, спостережень із заповненням карт психологічного аналізу занять тощо.

При проведенні діагностики дошкільнят варто пам'ятати про те, що психічний розвиток дітей – це не простий процес, в якому неможливо виділити окремі незалежні один від одного параметри. Під час діагностики необхідно використовувати комплекс методик, спрямованих на вивчення усіх сторін психіки дітей, порівнюючи отримані дані так, щоб можна було отримати цілісне сприйняття про конкретну дитину. При цьому дуже важливо не тільки правильно підібрати методики, але й розташувати їх у певному порядку, щоб дитина не втомилася, не відмовилася від роботи.

Аналізуючи отримані дані, необхідно установити взаємозв'язок між окремими особливостями і сторонами психіки обстеженої дитини (пізнавальними здібностями, особистісними якостями, характером спілкування). На основі такого аналізу складається психологічна характеристика, яка передбачає комплексний опис психологічних рис даної дитини, а також перелік основних причин тих недоліків і відхилень, які були виявлені в процесі обстеження. У реальному житті усі сторони психіки взаємопов’язані і впливають одна на одну. Наприклад, неуспішність у навчальній діяльності може буде пов'язана як із відставанням пізнавального розвитку, так і з високою тривожністю чи уповільненим темпом орієнтировки дитини.

На основі діагностики складається план корекції – від допомоги дитині в виправленні простих недоліків до компенсації важких дефектів.

Загальний час тестування дошкільників складає від 30 хвилин до 1 години відповідно до віку дитини.

При проведенні діагностики практичному психологу варто притримуватись таких правил:

- немає однієї універсальної методики, яка б розповіла про дитину все - кожна методика націлена на вивчення окремих певних якостей, процесів, здібностей, для складання повної характеристики дитини необхідно використовувати не менш 5-10 тестів;

- потрібно уважно читати інструкцію, яка надається до тесту - неправильна надана інструкція може повністю змінити зміст завдання і результат буде помилковим;

- при використанні методик чи тестів слід чітко додержуватись вимог щодо віку дітей - якщо методика розрахована на різні вікові групи – треба уважно стежити за способом надання інструкції, урахуванням особливостей сприйняття завдання у кожній віковій групі;

- інтерпретацію результатів необхідно проводити також з урахуванням вікових норм - про відставання дитини можна говорити, якщо дитина показала низький результат за декількома тестами, а не за однією методикою;

- під час роботи з дитиною не треба на неї тиснути, працювати без її бажання - неприйняття дитиною ситуації обстеження змінить результати, і вони будуть перекрученими. Ні в якому разі не потрібно наголошувати на тому, що дитину перевіряють чи екзаменують, оскільки це може сприяти до появи напруженого стану в дитини, що в подальшому призведе до зміни в даних обстеження. Краще запропоновувати дитині завдання тестів в ігровій формі.

За результатами психодіагностичних досліджень психолог зобов’язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність.

Групові психодіагностичні дослідження плануються заздалегідь (річний, місячні плани роботи), можуть здійснюватися за запитом.

За результатами діагностичної роботи складаються протоколи обстежень, висновки (психологічний діагноз), які психолог фіксує в індивідуальних картках психолого-педагогічного діагностування.

Усі основні види роботи фіксуються в журналі щоденного обліку роботи психолога.

У кабінеті практичного психолога зберігається каталог діагностичних методик, які періодично поновлюються.

Основні методи психодіагностики

Основними методами є: спостереження, опитування, проективні техніки, психофізіологічні методики.

Cпостереження та опитування відносяться до малоформалізованих методів. Вони погано піддаються об’єктивізації, більшій мірі спираються на їх результативність, професійний досвід, інтуїцію самого психолога.

Опитувальники, проективні техніки, психофізіологічні методики відносяться до формалізованих методів. Вони дають можливість кількісного і якісного порівняння.

У повноцінному діагностичному обстеженні необхідно гармонійне поєднання тих та інших методів. Вони, як правило, взаємодоповнюють один одного.

Список використаної літератури

1. Абрамова Г.С. Практическая психология: учебник для студентов вузов / Г.С.Абрамова. – Изд.8-е., перераб. и доп. – М.: Академический Проект; Трикста, 2005. – 496 с.

2. Анастази А. Урбина С. Психологическое тестирование. − 7-е узд. − СПб.: Питер, 2005. − 688 с.

3. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе / М.Р.Битянова. – М.: Совершенство, 1998. – 298 с.

4. Бітянова М.Р. Психолог у школі: зміст діяльності і технології / М.Р. Бітянова. – К.: Главник, 2007. – 160 с.

5. Бурлачук Л.Ф. Словарь – справочник по психологической диагностике. – Спб.: Питер, 2000. – 589с.

6. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / упоряд. В.Г. Панок, І.І. Цушко, А.Г. Обухівська. – К.: Шкільний світ, 2008. – 256 с.

7. Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами: методичний посібник / С.Л. Коробко, О.І. Коробко. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 416 с.

8. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400с.

9. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібн – К.: Перун, 1996. – 464с.

10. Панок В. Основи практичної психології: підручник / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін. – Вид. 2-ге, стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 536 с.