Просмотр содержимого документа
«Велика Вітчизняна Війна»
Урок-пам’ять
Тема:Велика Вітчизняна Війна
Мета:
ознайомити учнів із основними етапами Вітчизняної Війни;
розкрити суть і значення м. Кривого рогу, як стратегічно-важливого міста України для фашистів;
ознайомити з боротьбою криворізьких підпільників;
на прикладах мужності і стійкості нашого народу виховувати підростаюче покоління, яке переживає етап становлення нової незалежної держави.
Виховна мета:
Виховувати в учнів громадян України на прикладах подвигів нашого народу в ході Вітчизняної Війни, внесок України у розгром Німеччини та її союзників.
Обладнання:
Карта другої світової війни; карта міста Кривого Рогу; палаючі свічки – як вічний вогонь.
Запрошені:
Ветерани та учасники бойових дій; вчителі, учні.
Хід уроку
«Тільки той,
хто пам’ятає минуле,
вартий майбутнього»
Музика:«Вставай страна огромная …»
Учень:
Велика Вітчизняна Війна 1941 – 1945 рр. – визвольна війна радянського народу проти Німеччини та її союзників (Угорщина, Італія, Румунія, Фінляндія); найважливіший етап Другої світової війни. Безпосередньо підготовку до нападу на СРСР Німеччина почала в 1940 р. Разом з європейськими союзниками Німеччина зосередила для нападу на СРСР 191,5 дивізій; сили нараховували 5,5 млн. чоловік, близько 4,3 тис. танків і штурмових знарядь 47,2 тис. гармат і мінометів, більше 5 тис. бойових літаків, 192 кораблі. Німеччина планувала провести проти СРСР «блискавичну війну» (бліцкриг). Зусилля СРСР щодо створення системи колективної безпеки не увінчалося успіхом.
Пакт про ненапад з Німеччиною (серпень 1939р.) дозволив відтягнути початок війни. Однак підписані при цьому (а також при укладені у вересні 1939р. договору про дружбу і кордон з Німеччиною) секретні протоколи були несумісні з нормами міжнародного права, підривали престиж країни.
Обороноздатність країни була підірвана соціально-економічною політикою сталінського режиму, масовими репресіями, що охопили і військові кадри, а також великими прорахунками у військовому будівництві та й визначені вірогідних термінів початку війни; головну відповідальність за це несуть Й. В. Сталін і його найближче оточення. До червня 1941р. Червона Армія мала 187 дивізій; в її складі було близько 3 млн. чоловік, більше ніж 38 тис. гармат і мінометів, 13,1 тис. танків, 8,7 тис. бойових літаків; на Північному, Балтійському і Чорноморському фронтах нараховувалося 182 кораблі та 1,4 тис. бойових літаків.
Вчитель:
У кожного народу є події і дати, які своєю величною або трагізмом на довгі десятиріччя визначають суспільний стан держави, моральні засади її громадян, впливають на долі мільйонів людей.
Цим героїчним подіям присвячується наша сьогоднішня зустріч.
Пам’ятаймо про героїв війни: рядових і командирів, партизанів і працівників тилу, лікарів і медсестер, конструкторів і підпільників.
- На жаль, ми не можемо згадати всіх поіменно. Друга світова війна з перших днів захопила у кривавий вир 42 мільйонний народ України. У складі різних збройних формувань брали участь понад 4,5 млн. українців, 4 млн. – у лавах Червоної Армії.
Український народ був втягнутий у 2 світову війну з самого початку. Бойові дії залишили після себе 700 зруйнованих великих і малих міст, 28 тис. спалених сел., 16 тис. промислових підприємств. За наказом Берліна були зруйновані і затоплені 882 шахти. Сільське господарство втратило 80 тис. тракторів і комбайнів, понад 10 млн. коней і великої рогатої худоби.
Без притулку лишилось понад 10 млн. людей.
- Але найбільш болючими і тяжкими були втрати Українців в людях. За підрахунками істориків Україна втратила 8 млн. людей, тобто п’яту частину населення: приблизно 2,5 млн. загинули в боях, а 5,5 млн. це військово-полоненні та цивільні. Якщо у січні в Україні проживало 41,9 млн. осіб, наприкінці війни їх лишилося лише 27,4 млн. Такою виявилась данина українців Другій світовій війні.
Пісня: «Степом, степом…»
Учениця: Могили…
Скільки їх на нашій території,
По всій землі захороненні наші земляки…
Над плитою з червоного граніту
Злетіла в небо стела, над якою
Кружляє журавлина зграя,
Смертельно поранений птах
Упав на землю, і з тугою
Дивиться їм услід,
Йому вже не піднятись,
Як не піднятись тим, хто
Впав смертю хоробрих на полі бою.
Вчитель:
Пам'ять… Вона вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, так і митців слово всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, та багато інших. У кожному селі та місті споруджено пам’ятники, обеліски в пам'ять про тих, кому не судилося повернутися.
На гранітних плитах золотом викарбувані їх імена.
Куди б не йшов, не їхав ти,
А при шляху спинись, могилі тихій, дорогім всім серцем поклонись.
Вчитель:
Вічна пам'ять воїнам, які полягли за свободу і незалежність нашої Батьківщини, заради миру на землі.
Ми схиляємо голови перед людьми, які віддали своє життя за наше майбутнє.
Вічна пам'ять загиблим героям.
Друга сторінка:
«Міста - герої»
9 травня – День перемоги
Слова вчителя:
Ми не можемо, сьогодні не згадати всіх тих, хто наближав цей світлий день – день Перемоги. Не можна сьогодні відкинути те, що перемогу завоювати народи всього СРСР. Тільки пліч-опліч росіяни, українці, білоруси, грузини, вірмени, молдовани … здобути Перемогу.
Слово ветерану Війни
/Розповідь про міста герої/
Третя сторінка:
«У битві за Кривбасс»
Пісня «Кривий Ріг – моє місто»
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто»
Ці слова про безприкладний героїзм радянського народу в грізні роки Великої Вітчизняної війни, мужність, хоробрість, самовідданість наших воїнів з особливого звучить сьогодні.
1-й учень:
Битва за Кривбасс, відвага і мужність її героїв увічнена у великих пам’ятниках і монументах, найменуванні вулиць і площ. На світанку 24 жовтня 1943 року передові частини 5 гвардійської танкової армії генерала П.А. Ротмістрові почали штурм міста. Через дві години вони зламали оборону противника, з ходу форсували Саксагань і пробилися в Кривий Ріг.
2-й учень:
22 лютого 1944р. – день, незабутній для криворіжців, що витримали фашистську навалу.
Щасливі, радісні люди, що плакала і посміхалися водночас, бігли до бійців, які прямували по міцному льоду Саксагані до центру міста.
Відважно билися гвардійці на вулицях міста. Ламаючи запеклий опір ворога, екіпаж лейтенанта М. М. Козлова розчавив протитанкову гармату, знищив чотири бронемашини, п’ять бронетранспортерів, 30 автомашин. За цей бій командиру присвоєно звання Героя.
3-й учень:
Вуличні бої для танкістів надзвичайно складні. На кожному кроці їх підстерігала несподівана небезпека. Не обминула вона й командира роти О. Г. Махрова. Його екіпаж підбив два «тигри», самохідну артилерійську установку, знищив понад 30 гітлерівців. Та на одній з вулиць ворожий снаряд пошкодив ходову частину і залінив башту.
Кілька годин, відбиваючи шалені атаки автоматників, танкісти ремонтували машину. Нарешті, її двигун запрацював і вона вирвалася з вогневого кільця. Подвиг О. Г. Махрова відзначено Золотою Зіркою Героя.
4-й учень:
Ветерани пригадують роки війни, то відчувають, як болять старі рани, то бачать обличчя бойових побратимів, знов відчувають шквал атак… І коли стискається серце від спогадів про загиблих, подумки простують світлими вулицями рідного свого міста, яке колись пліч-о-пліч з друзями визволяли від німецько-фашистських загарбників.
Там де були самі лише руїни,
сьогодні милують око дерева,
височать заводи, фабрики, красиві будинки.
І поспішають вулицями юнаки і дівчата.
Вчитель:
Юнь пам’ятає, так само, як і ветерани, незабутні, буремні роки. Пам’ятає, бо в нас єдине коріння. Бо кожен із ветеранів і тих, кому випало пережити ті страшні часи, передали і передають молоді і спогади свої, і непереможний прапор.
А тоді під загрозу було поставлено все: земля, на якій ми живемо, наш мир і саме існування народів нашої країни. Та вони вистояли, перемогли і визволили від коричневої чуми не лише свою країну, а й Європу.
Учень:
Ми повинні пригадати сьогодні людей, які не брали участь у бойових операціях, але своєю працею вони наближали час перемоги. Люди, які вели підпільну боротьбу з фашизмом в самому місті захопленому ворогом.
Інфекційна лікарня, де Михайло Бурлаченко працював фельдшером, поповнювалась щодня новою партією «хворих». Для багатьох юнаків і дівчат, молодих жінок, стіни її послужили постійним захистом від німецької каторги. Через Бурлаченка і лікарів, які допомагали підпільникам, молодим людям видавали довідки, які звільняли їх від угону до Німеччини.
Вчитель:
Розповідь про подвиги земляків-криворіжців у ті грізні часи покоління.
Учень:
Криворіжець Ілля Дмитрович Горбунов слідом за командиром ступив на трап і теж віддав честь флагові. І потяглися дні флотські, напруженої служби в боях і походах. І.Д.Горбунов пройшов тяжкий фронтовий шлях, але залишився живий і довгий час працював машиністом на електростанції в Кривому Розі.
Учень:
Матері, сестри, подруги. Це ж ваші невтомні працьовиті руки годували, одягали і озброювали воїнів у ті важкі роки двобою з фашистами. А скільки вас наступало в бойових ротах і батальйонах, крокувало партизанськими стежками, загоювали рани фронтовиків в госпіталях.
У числі тих чиї груди прикрашають бойові ордени і медалі, багато наших землячок. Це лікар-хі-рург Галина Титівна Лопатко, медична сестра Марія Степанівна Пономаренко. Клавдія Архипівна Заболотня, Тетяна Захарівна Михальцова, Віра Федорівна Абрамова-Климюк, Галина Матвіївна Мартинова-Жучкова і багато інших. Ця розповідь – лише про кількох жінок – воїнів. А їх у нашому міст сотні.
А скільки наших земляків – криворіжців не повернулося до рідних домівок, склали голови свої на полі бою в Україні, Росії, Білорусії, в Європі.
Вічна пам'ять воїнам, які полягли за свободу і незалежність нашої Батьківщини, за ради миру на землі.
