Урок- память на тему:«Ніхто і ніщо не розлучить з нею…» ( За творчістю поетів – емігрантів)

Бахмутська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Підготувала

вчитель української мови та літератури

Бахмутської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Кришан Л.Г.

Тема.

«Ніхто і ніщо не розлучить з нею…» ( За творчістю поетів – емігрантів)

Мета уроку. З’ясувати поняття «діаспора», «еміграція»; дослідити причини еміграції українців; оглядово розглянути життя і творчість поетів – емігрантів; удосконалювати вміння самостійно працювати з додатковою літературою, творчо сприймати поезію, робити висновки з прочитаного.

Розвивати творче мислення учнів, виховувати кращі людські якості, патріотизм.

Тип уроку. Формування вмінь і застосування знань.

Обладнання. Макет свічки з блакитно – жовтою стрічкою, велика книга, портрети поетів – емігрантів, на дошці з паперу журавлі, рушник, колоски, тлумачні словники, квіти.

Технічні засоби. Мультимедійна дошка,роздатковий дидактичний матеріал індивідуальні картки)

Епіграф. Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами!

І.Багряний

Хід уроку.

І. Організаційна хвилина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності ( ознайомлення учнів з темою та метою уроку).

ІІІ. Робота над темою уроку.

1. Учитель. ( Під музику до вірша Б.Лепкого «Журавлі» учитель читає вірш Олександра Олеся)

Я бачу вас, святі могили,без написів, імен, хрестів

Лише квітки в степах вас вкрили

Під тихий – тихий плач дощів.

Хто в них? Чиї тіла гарячі?

Хто назве лицарів, борців?

Хто втрати нації оплаче,

Коли поховано співців?

Благословенні будьте нині,

І прісно, і вовік віків.

Світіть , як зорі України…

1. (Пісня Б.Лепкого «Журавлі» - виконує учениця)

Чуєш, брате мій,

Товаришу мій,

Відлітають сірим шнуром

Журавлі у вирій..

Кличуть: кру, кру, кру,

В чужині умру,

Доки море перелечу,

Крилоньки зітру,

Крилоньки зітру…

2

Учитель. Хто втрати нації оплаче, коли поховано співців? Це риторичне запитання актуальне сьогодні, як ніколи. Бо багато «білих плям» в культурі українського народу було донедавна.

Золотим листом укривається земля. Важке небо тремтить від курликання журавлів, які відлітають у теплі чужі краї. Чи ж усі вони долетять до того вимріяного місця? Ні! Не один журавлик зітре свої крильця на цьому важкому шляху, не одна пташка загине, не досягнувши щастя.

Так письменники, поети – емігранти журавлиним клином змушені були покидати рідні місця: одні шукали кращої долі, інші тікали від переслідування. Одним із таких поетів – емігрантів був Б.Лепкий .Його пісня – вірш «Журавлі», яку ви тільки що прослухали, до нинішнього часу вважалася безіменною.

То ж сьогодні торкнемося важкої, болючої, тривожної теми «Ніхто і ніщо не розлучить з нею…» Переконаємося, що творчість поетів – емігрантів сповнена радощами і смутком, захопленням і розчаруванням , вірою в перемогу надії на краще життя.

Побажайте, діти, один одному успіху у роботі.

1. ( Оригінальне побажання дітей).

Учитель. А я хочу Вам побажати плідної роботи словами О.Теліги:

…змагайся і кріпись!

1. Словникова робота. (З’ясувати поняття «діаспора» і «еміграція». Запис у зошиті).

Діаспора – ( з грецького – розсіяння) – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі Батьківщини завойовниками.

Еміграція – переселення із своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.

Проект ( підготовлений ученицею) «Нашого цвіту - по всьому світу»

Учениця. Глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся з долями українців за кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю.

Ще зовсім недавно «діаспора» було мало не лайливим словом. Їх називали зрадниками Батьківщини, відщепенцями. З падінням «залізного занавісу» виявилося, що там живуть люди складної долі, яким, як і нам, дорога Україна, які, там, як і ми тут, хочуть їй кращої долі.

У даний час стало можливим вивчати реалії життя українців за кордоном.

Презентація чотирьох хвиль еміграції.

Учитель. У світі немає жодної країни, яка б поза своєї території мала так багато представників літератури, як Україна.

В умовах тоталітарної системи, письменники України не могли повність реалізувати свій талант: їх знищували фізично або морально.

1. «Мікрофон».

• Назвати українських митців, яких було знищено фізично

( Підмогильний, Плужник, Филипович, Зеров, Стус…)

3

• Яких письменників було знищено морально? ( Рильський, Сосюра, Тичина, Малишко, Бажан).

• Який вплив на розвиток української літератури мали митці діаспори? ( зберегли мову, традиції, мистецтво).

• Яку найбільшу школу діаспори митців ви можете назвати?

( «Празьку школу»)

• Кого з поетів – емігрантів ви можете назвати? ( Є.Маланюк, Ол.Олесь, Б.Лепкий, О.Теліга, М.Зеров…)

Учитель. Поезія емігрантів різноманітно неосяжна рисами неокласицизму, тим невід’ємним артистизмом, постійним подивом перед красою, історією, літературою, що притаманні великим творінням світової літератури.

6.Читання учнями віршів поетів – емігрантів, коротка розповідь про творчість.

• Микита Шаповал – наш земляк, який народився у с.Серебрянка. У цьому селі зараз відкритий музей поету. Довгий час він жив за кордоном, мріяв повернутися додому, але мрії не збулися – помер на чужині. Але його вірші, як журавлі навесні, повертаються додому.

Така вона розхристано – погана,

Така скривавлена й брудна,

Від крові й грабежу щоденно п’яна ,

Розгуляна, розбещена, страшна,

А я ж за неї мріяв довгі літа,

Любив безтямно до снаги –

Була любов натхненно самовита

Й ламала бунтом всякі береги,

Тепер стою немов на кладовищі –

Дивлюсь, як блискають ножі

І ллється кров…О Ти, Найвищий!

Любить її хоч трохи поможи!

-Спиридон Черкасенко. Працював у місті Донецьку вчителем. Емігрував до Праги. Там і помер. Видав три томи «Творів»

На чужині.

Про Україну ані чутки!

Живе?Умерла? Міцно спить?

У серці гадом в’ються смутки,

Душа завмерла і мовчить,

Холодним болем отупіння

Ущерть налита голова,

І ринуть милі ті слова…

Де взять його, отрути зілля,

4

Заворожить гнітючий сум,

Розвіять чорне божевілля,

Розбити долі наглий глум.

І в чарах тихої дрімоти

Згубити долі і гризоти

В міцних обіймах небуття!

О крає, мов кохання!

Лани широкі, гір шпилі,

О. сльози рідної землі! –

Вас не забути до сконання

-Хіба можна уявити свою державу без рідної мови? Михайло Орест – рідний брат Миколи Зерова в розпачі пише

Отчизні

Твоїх натхненних краєвидів мова

Поволі блідне на блідій межі!

Моєї пам’яті . Без їх покрова!

Тяжкі путі скидальної душі.

Шле ніч безсоння і порожню втому,

Не чую зову я твоїх доріг

У селах, за вікнами чужого дому

Сивіє чужини скорботний сміх.

А за нічними і німими млами

Ти шепчеш предків заповіт.

Безкровними, беззвучними вустами:

Свій білий міт.

7.Робота в групах «У літературній світлиці улюбленого поета»

а) 1 група .Творчість Ол.Олеся.

• Коротка розповідь про поета .(Учениці)

Наприклад. 5 грудня 1878 році на Сумщині народився Олесь Кандиба. Після смерті батька жив з матір’ю та двома сестричками у дідуся. Дитинство йому уявлялося «одним золотим днем».

А далі трагічні дні, трагічна доля.

Поет пережив і радість перемог, і трагедію поразок 1905-1907 рр.

Жовтнева революція, невизначеність, загроза власному життю стали причиною еміграції 1919 року за кордон.

Думав поїхати на тимчасове проживання, але залишився назавжди. Туга за рідною землею, важкі думи - ніби зради рідній землі , весь час переслідують поета.

Невже прийти, вклонитися, сказати:

«Простіть!:незрячий я … утік…

Тепер прозрів…, вернувсь до хати…,

5

Прийшов…, спокутать… свій … гріх?»

Ні, ні! Ніколи, ні! Довіку!

Літа горітиму в огні,

Зроблю з себе старця каліку,

Згнию, як лист, на чужині,

А не вернусь! В ганьбі, в покорі

Не принесу я каяття.

Хоч би колись в кривавім морі

Розквітне радісне життя..

Болем і стражданням за Україну пройняті рядки поезії «Я знаю - тяжко вам». Ліричний герой думає, що мало зміг допомогти рідному народові.

Я знаю – тяжко вам… І чую я докори:

«Ти наче зрадник, кинув нас

І щастя власного пішов шукать простори

В такий страшний ,проклятий час…»

Схиляю голову, становлюсь на коліна…

Простіть мене, брати мої…

Нехай простить мене і мати Україна,

О, не забув, не зрадив я її.

З під пера Олеся вийшли збірки «З журбою радість обнялась», «Чужиною», «Кому повім печаль свою…» А всенародне визнання поету приніс вірш «Чари ночі» .

(Звучить пісня «Чари ночі»).

Помер поет у 1944 році в Празі.

У Олеся був , достойним йому , син Олег ( Ольжич), також емігрант.

• «Перевтілення»

Я, Олег Ольжич, усе своє коротке життя боровся за незалежність України, писав вірші, займався археологією, публіцистикою. Мене називали «людина – легенда». Був організатором підпільного руху опору фашистам під час Другої світової війни.

На полі бою

На полях сторожкого сьогодні

Ми міцні і глибокі резерви.

Цигарки в нас, і ми не голодні,

Та боляче напружені нерви.

Там десь злякано сальва лунає.

-Не бої, а обійми б їм братні!:

Ой, не так неохоче стріляє,

Той , хто виріс під реви гарматні.

У 1944 році німці закатували його на смерть.

6

2 група. Творчість Олени Теліги.

• Повідомлення учениці. Поетеса, революціонерка, яскрава особистість,вольова, енергійна й вродлива жінка, яка своє життя присвятила боротьбі за незалежну Україну. Під час Другої світової війни на окупованій Україні організувала літературно – мистецьке життя, очолила Спілку письменників України. Як українську патріотку, гестаповці в 1942 році розстріляли в Бабиному Яру в м.Києві

Засудженим

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?

Як могли ми чекати – не битись, а спать!

В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо

Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять.

І коли приволікся заплаканий ранок,

Вас покликала смерть у похмурій імлі –

А тепер наші душі і топчуть і ранять

Ваші кроки останні по зимній землі.

А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу

Розпалили ви знову – спаливши життя.

Посмертно вийшли її збірки «Душа насторожі», «Прапори духа», «Полум’яні межі». Поезія Теліги різнобарвна. Ось послухайте, з якою любов’ю вона говорить про свого чоловіка Михайла, якого також розстріляли.

Весняне

Розцвітають кущі жасмину,

Грає сонце в височині!

Чи зустріне,- чи не зустріну?

Чи побачу тебе, чи ні?

І куди б скерувати кроки,

Щоб тебе я могла знайти?

Тільки бачу, іде високий,

Приглядають, чи то ж не ти…

І не вітряно, і не хмарно,

Все заповнює весняний сміх!

Цілий день я поброжу марно,

Не зустрівши очей твоїх.

Та зате серед ночі, любий,

У весняному моєму сні, -

Поцілуєш мої ти губи

І щось ніжне шепнеш мені.

На переконання Теліги, рідний край від неволі може врятувати новий тип українця, який уміє жити і творити для своєї нації, і її танго життя буде жити вічно.

7

• Вірш Танго ( У супроводі танцю)

І знов з’єднались в одну оману

О, дивне танго, – і сум ,і пристрасть.

Пливу на хвилях твого туману

Згубила керму, спалила пристань!

І б’ється серце, і гнеться тіло,

В твоїм повільнім і п’янім вирі –

Блакитне сонце мені світило,

А буде чорне, а може й сіре…

Чекає прірва на кожнім схилі –

Та сум і пристрасть манять так п’яно .

Пливти все далі, віддавшись хвилі,

Та завтра , вранці, під перший промінь

Зрадливе танго, твого туману.

Мені не пристрасть тумана сниться –

Зоріє ясно в чаду і втомі

О, світла ніжність, твоя криниця.

8.Практична робота.

• Плутанка. (Обом групам даються картки - деформований текст вірша. Завдання: зібрати рядки, щоб можна було співставити з авторським.

• Робота на дошці. «Філософ» (Закінчити речення своєю думкою).

1. Життя коротке, а мистецтво …

2. Любити Батьківщину серцем, а не …

3. Вільні люди творять …

4. Квітуча держава та, …

5. Дійти до мети , не…

6. Найдорожче в житті …

• Гронування «Емігрант»

• Власна творчість. Віршований лист поету – емігранту.

Учитель. Проходять роки, все змінюється. Дещо забувається, але не забувається історія, не забувається і не забудеться творчість поетів, письменників – емігрантів, бо вони були готові пожертвувати своїм життям заради волі, щастя в ім’я своєї такої далекої і, в той же час, такої рідної України. У пам'ять тим людям, які лежать в сирій землі там, далеко від рідної землі, тим, які померли в роки голодомору, в період сталінських репресій. Тим, які загинули в роки Другої світової війни, чорнобильцям, героям Майдану .І тим, які полягли сьогодні у цій нікому непотрібній війні на Донбасі, давайте запалимо Свічу Пам’яті.

• Їх об’єднувало одне – віра в щасливе майбутнє і палка любов до цієї землі. Вшануймо пам'ять хвилиною мовчання. (Звучить Гімн Майдану)

Своїх дітей оплакує Україна. Їх чекала й чекає мати… А чи дочекається?

8

Ехом болю лунає в наших серцях слова сина нашого сучасника.

• Вірш Оксани Максимиши - Корабль

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Учитель. Діти, серед вас тут сидять майбутні робітники, фермери, лікарі, вчителі, міністри, поети… Від вас залежить майбутнє нашої України. Пронесіть цю Свічу Пам’яті через усе своє життя, щоб помилки історії не повторювалися. Давайте разом зробимо життя на нашій багатостраждальній землі таким, щоб клини журавлів не відлітали, а , навпаки, поверталися до нас із чужини.

ІV.Закріплення. Підсумок уроку. «Вишивання рушника». ( Рушник на дошці)

9.Учитель. Через декілька місяців для вас, діти, прозвучить останній дзвоник. Перед вами протягнеться рушникова дорога життя , на якій будуть радості і тривоги. Давайте довишиваємо цей рушник квітами – ідеями любові, надії, віри, висновками, які ви взяли для себе із життя поетів – емігрантів.

( Учні беруть квітку, прикріплюють до рушника, обґрунтовують свій вибір, спираючись на творчість того чи іншого поета).

10.Оцінювання роботи учнів на уроці.

Учитель. От і вишитий рушник. Кожний із вас поставить собі оцінку на карточці, яка лежить перед вами. А взагалі - вам оцінку дасть життя. Бажаю

вам впевнено іти до своєї мети. Шануйте і любіть свою рідну землю, батьків,

9

навколишній світ. Будьте патріотами, багато читайте, багато знайте! І перед вами відкриються двері у щасливий світ. Знайте, без пам’яті минулого, не буде майбутнього.

Живіть, творіть, радійте і дерзайте.

На цій землі – на рідній, на своїй .

І школу, й отчий дім не забувайте,

Й святі криниці маминих надій.

Нехай вам квітна і верба й калина,

Дарує доля щедрі дні й роки.

Нехай завжди вам стелить Україна

Вишиті щастям і любов’ю рушники.

І де б ви не були, повертайтеся до рідної землі!

11.(Пісня О.Білозір «Журавлі»

Пливе човен вранці повен

Та й від рідної землі

Хвилі моря, сльози горя,

Як тужливі журавлі

Що над нами пролітають

До чужинських берегів,

Чи повернуться , не знаю.

І про це гіркий їх спів.

Приспів.

Журавлі, журавлі, журавлі

Скиньте з неба мені хоч пір’їну,

Журавлі,журавлі, журавлі,

Поверніть мене на Україну.

Пісня лине журавлина

І надією живе,

Що їх рідна Україна

Знов до себе позове.

А в неволі моя доля

Певно крилонька складе,

І додому вже ніколи |

В небі стежку не знайде.

10

Література.

1. Антологія світової літературно – критичної думки ХХ століття. Львів. Літопис.1996 р.

2. Зеров М.Твори. Київ.1990 р.

3. Моренець В. Неокласицизм// Національні шляхи поетичного модернізму першої половини ХХ ст.. Україна і Польща.К.Основи.2002 р.

4. Нестандартні уроки з української літератури 5-11 класи. Харків. Тарсінг.2004 с.184

5. Усі уроки української літератури в 11 класі. Харків.Основа.2011. с.252-258

11