Шевченко - художник

Тема:Шевченко-художник

Мета: ознайомити із живописною спадщиною Т.Шевченка, показати шляхи  становлення його як художника; розвивати спостережливість учнів, вміння читати художнє полотно, помічати суттєві деталі, зв’язно висловлювати свої думки, виховувати в учнів почуття прекрасного та пошани до мистецьких скарбів  України

Обладнання: портрет Т.Шевченка, репродукції живописних робіт поета, альбом «Шевченко – художник», ілюстрації учнів до творів Т.Шевченка, презентація (комп’ютер)

Тип уроку: урок – проект

Завдання проекту:

- Залучення школярів до пошукової діяльності шляхом дослідження матеріалу:

«Шевченко –художник»

- Поглиблення знань учнів з проблеми «Шевченко – поет чи художник?»

- Вивчення спадщини Т.Шевченка як художника.

- Особистісний розвиток учнів з високою громадянською свідомістю та здатністю    проявити її в повсякденному житті.

Етапи реалізації уроку-проекту

I етап. Підготовчо-організаційний

1.Формування науково-пізнавальних інтересів  учнів:

• Літературознавці.

• Мовознавці.

• Дослідники.

• Мистецтвознавці.

• Біографи.

• Сценаристи та актори.

• Художники.

2. Опрацювання літературних, критичних, інтернет-джерел про Шевченка  як художника.

3. Конструювання  фрагментів уроку-проекту :

- теоретичний міні-тренінг

- мультимедійні слайди;

II етап. Організаційно-виконавчий

1. Вступне слово вчителя.

2. Виступ науково-пізнавальних груп.

3. Діяльнісний міні-тренінг.

III етап. Підсумковий

1. Коментар до  виконання  домашнього завдання.

2. Самооцінка науково-пізнавальної діяльності.

Очікувані результати

1. Глибоке ознайомлення з  творчістю  Кобзаря як художника.

2. Сприяння реалізації в учнів інтелектуальних і творчих здібностей, сформованості життєвих компетентностей.

Написання  твору на одну з тем:  «Добрий день, Тарасе Григоровичу…» (твір-лист)

Епіграф: Шевченко стоїть у ряду великих універсальних геніїв    людства, вивчення творчості яких допомагає створенню справжньої традиції національної культури в багатьох її галузях — у філософії, естетиці, драматургії, поезії, прозі, живописі, музиці.

Словник: живопис, графіка, гравюра, офорт, акварель, сепія, туш, олія

Хід уроку

І. Організація початку заняття.

Слово вчителя.

Серед плеяди видатних діячів української культури Т. Г. Шевченку належить особливе місце. Як поет, художник і мислитель він всю силу свого мистецтва слова спрямував на службу рідному народові. Нев'янучий і всезростаючий інтерес до спадщини Кобзаря криється в народності його творів, в опануванні ним найсуттєвіших основ людського буття.

Ми вже з вами чимало знаємо про Шевченка як про поета. Коротко зупинимось на деяких питаннях:

•   Чому Шевченка називають народним поетом?

•   Доведіть, що Шевченко — основоположник нової української літератури.

•   Яка роль Шевченка у розвитку української літератури, мови?

•   Які ви знаєте вислови про значення творчості Шевченка?

ІІ. Мотивація навчання учнів.

1. Бесіда з учнями.

- Коли  в Шевченка виявився потяг до малювання?

- Коли здійснилася його мрія і він став художником?

 - Який літературний твір дає уявлення про ці події?

 - Чи прагнув Шевченко присвятити себе літературній творчості?

2. Поетична хвилинка.

Автопортрет 1843 р.

Із вічності влетів. З безсмертя виніс

Веселий повів молодечих мрій;

Припав, припав до аркуша паперу —

І радісно забігало перо

 (Хвилину тому,— півтораста літ, —

 Присвяту в потаємний вніс альбом

Палкої шанувальниці таланту).

Забігало перо... І зупинилось.

 Замріявся... Задумався... Забувся...

Кому цей погляд генія?

Кому глибока зосереджена увага.

Ця вперта зібраність... Цей блиск очей

Кому він має сколихнути душу?

Кому адресувати має погляд

Вітання, згоду, співчуття чи знак

 Порозуміння: висловить тривогу.

 Лиш не за себе — за чиєсь життя...

Можливо, і за наше... Він увесь

Так перейнявся думою своєю.

Що мовби аж наблизився до нас

З півтемряви далекої. Так ніжно

Дбайливими штрихами відгорнув

Несупокійне та в'юнке волосся.

Щоб і воно не заважало... Туш

Примусив розпливтися строго в міру,

їй визначену,— хай підкреслить, хай

Лиш те, що мусить проакцентувати—

Що ж із задуми вивело його —

Чи ніжний голос, чи дзвінок, чи пісня ?|

У папку вкинув аркуш — і пішов

У свою долю, в каторгу, у вічність.-

(Роман Лубківський)

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Великий Кобзар, наділений поетичним генієм, був водночас талановитим художником. Сьогодні на уроці ми познайомимось із  Шевченком-художником. Звичайно, оглянути всі полотна Шевченка ми не зможемо, але основні твори, які характеризують стиль, тематику автора, ми розглянемо і водночас будемо вчитися читати художнє полотно, картину.

Якби навіть уявити, що Тарас Григорович не написав жодного віршованого рядка, то він все одно був би відомий світові як великий художник, який досконало володів олівцем, аквареллю, олією, офортом, сепією.

Пропоную провести урок у формі захисту власних творчих проектів.

ІV. Засвоєння нових знань.

Презентація проекту «Т.Шевченко – художник».

Слово вчителя.

Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна — 1200 робіт. Це свідчить, що малярству Шевченко приділяв велику увагу, проте за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як про художника.

Ми сьогодні познайомимося із Шевченком – художником. А в цьому нам допоможуть учні , які виконували випереджаюче завдання.

Виступи груп.

V. Організація роботи в групах.

1.     Оголошення назв проектів.

• Літературознавці.

• Мовознавці.

• Дослідники.

• Мистецтвознавці.

• Біографи.

• Сценаристи та актори.

• Художники.

2.     Об’єднання учнів класу в  групи.

3. Правила роботи в групах(на дошці):

-         швидко ознайомтеся зі змістом завдання для вашої творчої групи;

-         починайте висловлюватися спершу за бажанням, а потім по черзі;

-         дотримуйтесь головного правила активного слухання – не перебивати один одного;

-         обговорюйте ідеї, а не учнів, які висловили їх;

-         утримуйтесь від оцінки та образ учасників групи;

-         намагайтесь у групі дійти спільної думки, хоча окрема власна думка також має право на існування.

А) Виступ групи «Літературознавці». (про періоди творчості Т.Шевченка як художника):

• Доакадемічний період;

• Т.Шевченко і Академія Мистецтв, ранній період;

• Заслання;

• Творчість після заслання.

1. Доакадемічний період.

Тарас  Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі  Моринцях Звенигородського повіту, Київської губернії в сімї кріпака. Після смерті його батьків Тарас мусив іти у найми. Уже в  той час у нього виникло непереможне бажання навчитись малювати. Першим наставником Шевченка була народна творчість.  Народна художня культура українського села стала основою всієї Тараса Григоровича. Уже Герцен зазначав, що Шевченко «…великий, що він цілком народний письменник».

Шевченко в повному розумінні слова народний художник. Вся його  творчість — і поета і художника — живилась соками української народної творчості. Народне мистецтво України — широке і глибоке, воно пронизує всі його твори — поезію, прозу,  драматургію, живопис та графіку.

Жагуча  пристрасть до малювання визначила майбутній життєвий шлях Т. Г. Шевченка. Втікши від кирилівського дяка, Тарас намагається потрапити в науку до живописців-богомазів навколишніх сіл. Побував він у дяка-маляра села Тарасівки, відомого на всю околицю тим, що малював «великомученика» Микиту та Івана-воїна. Але Тарасівський дяк-маляр заявив, що у хлопця нема ніяких здібностей і відмовився взяти його учнем, і Тарас потрапляє до сільського живописця в село Хлипнівку. Цей, за 2 тижні переконавшись, що Тарас має здібності і охоту вчитись, згодився взяти його в науку, але потрібний був дозвіл поміщика. Коли Тарас прийшов просити дозволу на навчання в маляра. його забрали в панську двірню кухарчуком. У своїй автобіографії  Шевченко пише, що він, сидячи в передпокоях, ледве чутно наспівував сумні гайдамацькі пісні та зарисовував крадькома картини,що прикрашали панські покої.

Часто за непереможне бажання малювати Тараса карали. 1 було і 6 грудня 1829 року у Вільно. Пан і пані поїхали на бал, у будинку все заснуло. Шевченко запалив свічку і почав із захопленням копіювати козака Платова. Тарас вже добрався до маленьких козаків, коли двері відчинились і увійшов Енгельгардт. Він жорстоко нам'яв хлопцеві вуха, а на другий день наказав кучеру побити Тараса. Жорстокість поміщика укріпляла в Шевченка ненависть до рабства й деспотизму.

У 1831 році Шевченко потрапляє до Петербурга, куди в кінці 1830 року переїхав його пан Енгельгардт. Поміщик нарешті переконався, що з Шевченка путящого лакея не буде, і зрозумів, талант хлопця може в майбутньому принести йому вигоду, і так він вирішив підучити здібного кріпака малярству. У 1832 р. Енгельгардт законтрактував Шевченка на 4 роки до різних  живописних справ цехового майстра В. Г Ширяева».

Перспектива стати малярчуком не захоплювала Шевченка, хотів учитися справжньому мистецтву живопису. Тому білими вечочами Тарас ходив до Літнього саду і зарисовував там, як умів, статуї, розставлені по алеях.

Під час одного з таких «сеансів рисування» в Літньому саду Шевченка випадково зустрів студент Академії мистецтва Іван Максимович Сошенко. Ця зустріч вирішила долю Шевченка.  Сошенко, переглянувши рисунки юнака-самоука, побачив, що вони виконані талановитою рукою, а Шевченко признався йому, що мріє навчитися малювати по-справжньому. Сошенко почав допомагати Тарасові.

Сошенко почав учити Шевченка рисувати. Вчив так, як самого учили, як заведено в Академії мистецтв. 22 квітня 1838 року Шевченко одержав відпускну. Йому в той час ішов 24 рік.

2. Т.Шевченко і Академія Мистецтв, ранній період:

Звільненого від кріпацтва Шевченка прийняли в Академію, де він вчився як стипендіат Товариства заохочення художників. В Академії Шевченко став одним з улюблених учнів і близькою до К. П. Брюллова людиною.

В Академії Шевченко працював наполегливо, із захопленням. З невгамовною жадобою вивчав тепер Тарас Григорович спеціальні художні дисципліни, одночасно посилено працював над своєю самоосвітою. Також він читає Пушкіна, Гоголя, Лєрмонтова, Гете, Шіллера, вивчає загальну історію, слухає курси по зоології, фізиці, відвідує театри і концерти.

Але головну увагу Шевченко приділяє живопису і досягає хороших результатів: у вересні 1838 року його за рисунок «Боєць» переводять першим номером до натурного класу, на іспиті 29 квітня 1839 року за рисунок з натури він одержує срібну медаль, 27 вересня 1840 року — за першу роботу олією «Хлопчик-жебрак ділиться милостинею з собакою» другу срібну медаль.Закінчивши загальні класи, Шевченко мав обрати собі спеціальність і керівника. 10 грудня 1840 року він подає до Ради Академії таку заяву: «Бажаючи присвятити себе вивченню живопису під керівництвом К. П. Брюллова і з цією метою відвідувати художні класи Академії, прошу прийняти мене в число вільно-приходящих учнів...» Тараса Григоровича зарахували до майстерні К. П. Брюллова і через рік, 26 вересня 1841 року, Рада Академія присудила Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка ворожить дівчині-українці».

Наприкінці березня 1845 року Шевченко виїхав «для художніх занять» в Україну. Наприкінці того ж року він стає співробітником Київської археографічної комісії. За завданням комісії Шевченко об'їздив Волинь і Поділля, а крім того, за власним бажанням — Полтавщину, Чернігівщину, Київщину, зарисовуючи старовинні будівлі, кургани, речі старовинного побуту та інше, тобто по суті він продовжує збирати матеріали за програмою «Живописной Украины».

Поряд із цим Тарас Григорович працює ще й над портретами, жанровими зарисовками, пейзажами.

У 1846 році, живучи в Києві, Тарас Григорович зблизився з членами Кирило-Мефодіївського товариства, з яким зв'язала його опозиція до самодержавно-кріпосницького ладу. У листопаді 1846 року Шевченко подав попечителеві Київської учбової округи заяву з проханням призначити його вчителем малювання Київського університету. У березні 1847 року Шевченка призначили викладачем малювання в університеті, але приступити до цієї роботи йому не довелося. 5 квітня за доносом провокатора з наказу III відділу Тараса Григоровича заарештували і відправили до Петербурга.

3. Заслання.

26 травня 1847 року царем була розглянута доповідь на шефа жандарма Орлова, у якій писалося: «Художника Шевченка за створення обурливих і у вищій мірі зухвалих віршів... призначити рядовим у Оренбурзький окремий корпус, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ні під яким виглядом не могло виходити підбурюючих і пасквільних творів». На цій доповідній Микола І дописав: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати».

9 червня 1847 року Шевченка відправили до Оренбурга, а 13 червня — до Орської фортеці. Почалося тяжке десятирічне заслання. Шевченко дуже тяжко переживав позбавлення можливості рисувати. Рисувати потайки в умовах казарми було неможливо. У листах Шевченко пише: «Найбільше мені доставляє мук це те, що не дозволяють рисувати...», «Мені заборонено рисувати, забрали найблагороднішу частину мого життя». «А тут так багато нового».

Проте, незважаючи на сувору заборону, Тарас Григорович і на засланні рисував, але можливість рисувати залежала від доброї волі його найближчих начальників. У 1848 році під час переходу військового транспорту з Орської фортеці, коли він спостерігав страшну пожежу, то він виконав ескіз пожежі олівцем, а згодом намалював аквареллю.

У червні 1848 року Тарас Григорович був призначений художником до складу комісії, яка досліджувала береги Аральського моря. Експедиція повернулась до Оренбурга в листопаді 1849.

З нею повернувся і Шевченко, який мав обробити в Оренбуозі зібрані матеріали.

П'ять місяців прожив він тут відносно вільно. Познайомився з польськими засланцями, багато писав, рисував, читав, жив у приватному помешканні, носив цивільний одяг. У квітні 1850 року — новий донос, обшук, тюрма, унаслідок чого і Шевченка засилають у Новопетровську фортецю з надзвичайним суворим режимом, де він прожив до свого звільнення.

На засланні Шевченко намалював багато автопортретів, укомпонованих у різні жанрові твори. Живописні твори періоду заслання, незважаючи на їхню тематичну різноманітність, об'єднуються такими характерними рисами: чесним простим рисунком, природною ясністю і простотою композиції, змістовністю, серйозністю підходу до теми. Можна  сказати, що найважливіше місце серед Шевченкових творів доби заслання займає серія творів під назвою «Притчі блудного сина».

Шевченко ставить перед собою, як художником, завдання служити суспільству, розглядає мистецтво як засіб боротьби з недугами, що роз'їдають суспільство. Новий цар Олександр II власноручно викреслив Шевченка зі списку амністованих. Шевченка аж у 1857 році звільнили із заслання.

4. Після заслання.

2 серпня 1857 року Шевченко покидає Новопетровськ. 28 березня Тарас Григорович був уже в Петербурзі. Після короткого відпочинку він з юнацьким запалом береться за гравірування. Праця пішла так успішно, що в 1860 році Академія присудила йому звання академіка гравюри і відвела йому ще у 1858 році в своїх стінах помешкання-майстерню. Шевченко награвірував у Петербурзі 24 офорти. Серед них — офорти із творів Соколова. Рембрандта, Брюллова. Крім цього, він виконав офортом 5 автопортретів, 4 портрети видатних професорів Академії і 5 офортів на теми

власних рисунків. Серед останніх — «Старець на кладовищі», «Сама собі у своїй господі» — теми про зневажених і знедолених, теми, що все життя мучили і хвилювали Шевченка.

Його визнали першим офортистом Росії.

В останній період свого життя він встиг виконати ще кілька пейзажів, зарисовок пам'яток архітектури, нарисував чимало портретів. Під час короткої поїздки в Україну в 1859 році Шевченко виконав низку пейзажів: «У Лихвині», «У Корсуні», «У Черкасах». Смерть через хворобу серця 10 березня 1861 року завчасно обірвала життя геніального поета, великого художника, гуманіста-патріота, мислителя, полум'яного борця за щастя людства.

Творчість художника Тараса Шевченка — явище складне. Зросла вона на основі українського народного мистецтва.

Народність, реалізм, шукання шляхів для розвитку мистецтва суспільно-корисного і доступного широким масам роблять творчість Шевченка-художника дорогою і близькою людям.

Б) Виступ групи «Мовознавці».

    (дослідження за допомогою чого Шевченко створював свої малюнки, тлумачення слів, а також  демонстрація репродукцій картин ):

• Сепія – фарба сіро-коричневого кольору; натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря; фотографія коричневого тону.

• Бістр –  фарба чорно-бурого кольору; темнобрунатна акварельна фарба, що виготовляється з деревної сажі.

• Акварель – клейові фарби, що розводяться водою; живопис такими фарбами.

• Олія – олійна фарба

• Офорт, акватинта –  різновиди техніки гравюри на металі:

 1) Спосіб поглибленого гравірування на металі за допомогою кислот;

2) Гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри;

3) Ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку із застосуванням хімічного травлення.  Смерть Сократа. Шевченко Тарас Григорович. Папір, туш, перо, пензель.

В) Виступ групи «Дослідники».

(ознайомлення учнів із жанрами образотворчого мистецтва, у яких працював Шевченко).

Історичний жанр:  «Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Сократа», «Козацький бенкет», «Смерть Богдана Хмельницького».

Побутовий ханр: «Селянська родина»,  «Катерина»

Портрети:  Закревської, Маєвської, Горленко. «Портрет М.Щепкіна», «Портрет А.Ускової».та ін.

Автопортрети.

Пейзажі: «Крутий берег Аральського моря», «Низинний берег острова Миколи», «Пожежа в степу» та ін.

Книжкова ілюстрація. 

Г) Виступ групи «Мистецтвознавці». (проведення екскурсії до картинної галереї  Т.Шевченка).

Д) Виступ групи «Біографи».

(аналіз повісті Т.Шевченка «Художник»)

«Художник» — повість Тараса Шевченка російською мовою, написана 25 січня — 4 жовтня 1856 р. у Новопетровському укріпленні. У повісті «Художник» Шевченко продовжує розробляти тему долі талановитого кріпака, започатковану ним у повістях «Варнак» та «Музыкант».

На відміну від інших повістей Шевченка, «Художник» відрізняється своєю автобіографічністю, тому є важливим джерелом відомостей про біографію Шевченка в період перебування у Петербурзі й навчання в Академії мистецтв.    «Перед нами — не тільки велика кількість даних для зовнішньої біографії, але й ряд інших даних, що доповнюють наше уявлення про художні смаки і естетичні погляди Т. Г. Шевченка, про його наукові інтереси, про його соціальні інтереси, про його інтимне життя »

Композиція.

За жанровими особливостями, принципами зображення, характером типізації повість має складну структуру. Мемуарні елементи органічно співіснують у ній з елементами епістолярного жанру та нарису.

Перша частина — виразно автобіографічна й мемуарна; розповідь ведеться від особи художника, в образі якого можна впізнати риси й учинки реального Івана Максимовича Сошенка. Образ героя — спершу обдарованого кріпака-малярчука, згодом — молодого художника, захопленого мистецтвом і життям мистецької богеми, — суто автобіографічний (з деякими елементами художнього домислу) у першій частині.

У другій — риси автобіографізму властиві психологічній «біографії» героя, тоді як історія фатального одруження й трагічна розв'язка домислені на основі реальних фактів з життя декого з колег-художників; відбилася тут і романтична ідея всеохоплюючого служіння божественному мистецтву. Спогади Шевченка подаються у формі листів героя про навчання в Академії мистецтв, про мистецьке життя у тогочасному Петербурзі.

Діячі культури, згадані у повісті.

Повість цікава яскравими характеристиками видатних діячів культури того часу — благодійників Шевченка: К. П. Брюллова, О. Г. Венеціанова, В. А. Жуковського, М. Ю. Вієльгорського; а також його сучасників та друзів — В. І. Штернберга, Г. К. Михайлова, П. Ф. Соколова, А. М. Мокрицького, К. І. Йоахіма та ін. Колоритні й образи персонажів, прототипами яких були реальні особи: Паші (Марія Яківна Європеус), мадам Юргенс (Кароліна Карлівна Юргенс) та ін.

У розповіді про останні роки життя героя Шевченко використав відомості про трагічні обставини особистої долі відомих художників, своїх сучасників — О. В. Тиранова та П. А. Федотова, які закінчили своє життя в лікарні для душевнохворих. Тут особливо відчувається розмежованість головного героя й оповідача, що допомагає Шевченкові ширше розкрити свої погляди на соціальні явища дійсності.

Переклади.

Повість вперше перекладена на українську мову Єремією Айзенштоком і видана у 1928 році: Художник (Автобіографічна повість). Переклад з російськ. З переднім словом І. Айзенштока.

Повість також переклав Леонід Білецький. Опублікована у виданні: Повне видання творів Тараса Шевченка. Том шостий. Повісті. Чикаго: Видавництво Миколи Денисюка, 1959

Е) Виступ групи «Сценаристи та актори».

    (  інсценівка за повістю Т.Шевченка «Художник»).

Інсценізація уривка з повісті Т. Шевченка «Художник».

(Хлопець у брудному халаті, присівши, змальовує Сатурна. Недалеко від нього зупиняється інтелігентний чоловік (Сошенко) і придивляється. Хлопчик, оглянувшись, швидко щось почав ховати за пазуху. Незнайомець підійшов ближче і почав знайомство.)

Сошенко. Что ты здесь делаешь?

Художник. Я ничего не делаю (сором'язливо). Иду на работу, да по дороге в сад зашел. (Помовчавши.) Я рисовал.

Сошенко. Покажи, что ты рисовал?

(Хлопець несміливо витягає листок сірого паперу і подає Сошенкові. Сошенко дивиться то на хлопця, то на малюнок.)

Сошенко. Ты часто ходишь сюда рисовать?

Художник. Каждое воскресенье, а если близко где работаем, то и в будни захожу.

Сошенко. Ты учишься малярному мастерству?

Художник. И живописному.

Сошенко. У кого же ты находишься в ученьи?

Художник. У комнатного живописца Ширяева.

(Хлопець, взявши в одну руку відро з фарбою, а в другу — пензель, хоче уже йти. Його зупиняє Сошенко.)

Сошенко. Куда ты торопишься?

Художник. На работу. Я и то уж опоздал, хозяин придет, так достанется мне.

Сошенко. Зайди ко мне в воскресенье поутру, и если есть у тебя какие-нибудь рисунки своей работы, то принеси мне показать.

Художник. Хорошо, я приду; только где вы живете? (Сошенко витягнув ручку і написав на його листку адресу.)

Художник. До свидания! Сошенко. До встречи!

— Так відбулась перша зустріч художника із людиною, яка відіграла, можливо, вирішальну роль у житті митця, а також і наша перша зустріч із головним персонажем твору.

V. Підсумок уроку.

Інтерактивна вправа «Рефлексія» 

VІ. Домашнє завдання: твір-мініатюра «Моє ставлення до Тараса Шевченка і його таланту»