Урок -исследование искусственного наследия Тараса Шевченко- художника

Благодатнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Відділ освіти Амвросіївської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Розробка уроку

з української літератури

у 9 класі

з теми

Тарас Шевченко - художник

Підготувала Білик В. М.,

учитель української мови та літератури

Тема уроку: Тарас Шевченко – художник. (слайд №1)

Урок української літератури в 9 класі

Мета: ознайомити учнів з долею Шевченка-художника, його мистецькою спадщиною; розвивати у школярів інтерес до дослідницької роботи, навички характеристики мистецьких творів, вміння порівнювати й узагальнювати; виховувати чесність, доброзичливість, гуманне ставлення.

Обладнання: репродукції картин «Циганка-ворожка», «Селянська родина», «Катерина», «Автопортрет Т. Шевченка 1840 р.», «Автопортрет 1843 р.» «Байгуші», «На околиці», «У В’юнищі», «Комора в Потоках», «Андруші», «Урочище Стінка», «Серед товаришів», «Хата біля річки», портрети Т. Г. Шевченка, Леонардо да Вінчі, Марка Леві, І. М. Сошенка, Карла Брюллова, Є. П. Гребінки, О. Г. Венеціанова, В. І. Григоровича, В.О.Закревського, Р. І. Лукомського, автопортрет у солдатському одязі, пам’ятка, учнівські відгуки.

Тип уроку: урок-дослідження мистецької спадщини.

Епіграф:

Малярство – це німа поезія,

а поезія – промовисте малярство.

Леонардо да Вінчі

Перо і пензель – дві великі долі,

які навіки у одній злились.

М. Леві

Хід уроку

І. Організація класу, підготовка учнів до роботи на уроці

ІІ. Сприйняття матеріалу

У ч и т е л ь. (слайд №2) Відомо, що поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Однак особливості кожного з цих видів мистецтва здавна цікавили теоретиків і шанувальників мистецтва, виливалися в дискусії про те, який з них є впливовішим, сильнішим. А відомий художник Леонардо да Вінчі дійшов висновку, що «малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство».

Не випадково в історії світової культури поєднання в одній особі живописця і поета не було поодиноким випадком. Очевидно, це доля щедро обдарованих творчих натур, яким затісно в межах одного виду мистецтва.

• Кого ви можете назвати з цих багатогранних особистостей? (Вергілій, Данте, Рафаель, Мікеланджело,Леонардо да Вінчі, Й-В. Ґете, В. Гюго, В. Жуковський, О. Пушкін, М. Лермонтов, П. Тичина).

В історії світової культури Т. Шевченко посідає особливе місце. Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого «Я». У Шевченкові поєднувалися і водночас боролися поет і художник.

«Странное, однако ж, это всемогущее признание. Я хорошо знал, что живопись – моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того, чтобы изучить ее глубокие таинства, и еще под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не платил и которые, наконец, лишили меня свободы и которые, несмотря на всемогущее запрещение, я все-таки втихомолку кропаю. И даже подумываю иногда о тиснении (разумеется, под другим именем) этих плаксивых, тощих детей своих. Право, странное это неугомонное призвание» (Дневник, 01 июля 1857 год).

Художній хист прокинувся у Тараса Григоровича дуже рано – ще в дитинстві. Цей талант привів його до Академії мистецтв, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки.

Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Шевченко приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.

Діти, сьогодні на уроці ви побуваєте в ролі дослідників, мистецтвознавців. Ми звернемося до мистецької спадщини Т. Шевченка, спробуємо дослідити особистість Шевченка-художника.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

У ч и т е л ь. Як же починався шлях Тараса до живопису?

Допоможуть нам у дослідженні цього питання біографи.

І група – біографи

1 – й б і о г р а ф. Помітивши неабиякий хист у свого козачка, Енгельгардт законтрактував його на чотири роки майстрові живописного цеху В. Ширяєву, який був декоратором внутрішнього розпису палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню й наполегливості Тарас оволодів ремеслом і перевершив майстерність свого вчителя. (слайд №3) Під час одного зі своїх «сеансів» у Літньому саду він зустрів Івана Максимовича Сошенка. Цьому бідному студентові Академії мистецтв належить честь відкриття «діаманта в кожусі», як назвав Тараса Карл Брюллов. Від часу знайомства з Сошенком (1835 рік) до викупу з кріпацтва минуло довгих три роки. Протягом цього часу Іван Максимович ділив з Тарасом і останній шматок хліба, і останню копійчину.

2 – й б і о г р а ф. Сошенко допомагав своєму другові оволодівати таємницями живопису, давав йому гравюри для копіювання, папір, олівці. Саме він через В. І. Григоровича, який був тоді секретарем Товариства заохочення художників, одержав для кріпака Шевченка дозвіл відвідувати навчальні класи товариства.

Про цей період творчості Тараса дають уявлення рисунки, створені на історичні та міфологічні сюжети: «Смерть Лукреції», «Олександр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу», «Смерть Віргінії».

Про знайомство Тараса Шевченка з професором Петербурзької Академії мистецтв Карлом Брюлловим розповідає картина Меліхова «Тарас Шевченко в майстерні К. Брюллова».

3 – й б і о г р а ф. (слайд №4) Завдяки допомозі видатних діячів української і російської культур Карла Брюллова, В. Жуковського, О. Г. Венеціанова, В. І. Григоровича, Є. П. Гребінки Тарас здобув довгоочікувану волю. Та вона була «гола»: Тарас не мав ніяких засобів до існування. На допомогу знов прийшли друзі. Вони оточили його піклуванням, підтримали матеріально, подбали про те, щоб він навчався в Академії.

Незабаром Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюллова. Юнак постійно користувався його бібліотекою, майстернею, деякий час мешкав там. Весною 1839 року за успіхи з рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня. 1840 року за першу живописну спробу – картину «Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці» (не збереглася) Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю, а за картину «Циганка-ворожка» - втретє.

ІІ група – мистецтвознавці

1– й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь розповідає про картину «Циганка-ворожка». (слайд №5)

- Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка у святковому вбранні. Праву руку вона простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і з острахом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь кам’яною стіною, можливо, огорожею панського саду. На плечах смугасте рядно, а за спиною – дитина. В одній руці ворожка тримає дівочу руку, в іншій – костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись циганку з циганчам, завмер собака. Як бачимо, картина зображує сцену з народного життя. Це, очевидно, й стало причиною того, що Шевченкові жодного разу не присуджувалася срібна медаль І ступеня. Адже сюжети з повсякденного життя вважалися «низькими», не гідними «високого мистецтва». Без одержання ж срібної медалі І ступеня художник не мав права братися за виконання програми на золоту медаль. Тільки золота медаль давала право (і засоби) продовжити освіту за кордоном. Хіба міг Шевченко – автор «Кобзаря» - писати безнадійно далекі від реального життя картини?

У ч и т е л ь. Які б рядки з поезії Тараса Шевченка підійшли до цієї картини?

(орієнтовна відповідь) До цієї картини підійшли б такі рядки з балади «Причинна»:

В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає –

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

Так ворожка поробила,

Щоб менше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Або уривок з балади «Тополя»:

Не слухала стара мати,

Робила, що знала;

Все бачила чорнобрива,

Сохла і мовчала.

Пішла вночі до ворожки,

Щоб поворожити:

Чи довго їй на сім світі

Без милого жити?

2– й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. (слайд №6) «Автопортрет. 1840р.» зроблений в брюлловській манері. Картина овальної форми. У центрі – надзвичайно тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув голову в бік глядача. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високий розумний лоб, проникливий погляд глибоких очей спрямований на глядача, але заглиблений у себе. Це надає образові таємничості і романтичної піднесеності.

Створений портрет в академічній майстерні художника Пономарьова, де поет перебував під час хвороби наприкінці 1838 – початку 1840-х рр. Працював Тарас над «Автопортретом» у січні – лютому, коли почав видужувати. «Автопортрет» був власністю журналу «Русская старина». З 1905 року він знаходився в Московському історичному музеї, звідки в 1930 році переданий в Харківський інститут Тараса Шевченка. Нині зберігається в Державному музеї Тараса Шевченка.

Учень читає поезію Р. Лубківського «Найраніший автопортрет. Олія. 1840».

Це він чи образ молодої волі?

Яка різниця… В ризниці старій

Академічної церковці антресолі

Приставлено – майстерня! Возрадуй,

Тарасе: несподівана майстерня

І – на короткий час! – твоє житло…

Тим часом розігралася містерія:

Безносу із косою занесло

До храму, де давно нема вже Бога,

Але боги бідують молоді…

Поспівчувала вперше цій біді

(Почався рік – сама була убога…),

Очницями порожніми – в рецепт:

• Ох, доктор Бланк і ця його латина!

Піду на першпективу, там респект,

А молодик підожде… Я повинна

Прийти сюди за два десятки літ,

Коли ми постаріємо як слід,

І він, і я… О дивні примхи долі –

Ще заскриплять розсохлі антресолі

Під моїм кроком, і тоді… тоді…

…Підвівся. Лиця змучені, бліді.

Чоло юнацьке – також побіліле.

Гарячі очі пропікають світ –

На Україну б, на Дніпро летіти –

Як рідних серцю хочеться орбіт!

Сюртук накинув на плече. Овал

Упевнено прокреслив на мольберті

(Овал – немов за спиною обвал;

Там крижана, жахна

присутність смерті…).

Овал, але перейдено межу:

Із забуття – у новоріччя волі!

Прощайте, скрути долі – антресолі,

Він виривається із віражу!

Вчорашній раб на полотно нужденне

Обрушується. Молодості шквал!

«Кріпацтво, смерть –

це все таке буденне;

Писатиму я свято – свято в мене…»

А свято не вміщається в овал!

3 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. (слайд №7) Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова картина – «Катерина» - єдина з картин, що збереглася з часів академічного періоду. Вона створена на тему однойменної поеми. Полотно придбав багатий поміщик Тарнавський, пізніше – його нащадки, а зараз вона зберігається в Чернігівському історичному музеї.

Розповідає про картину «Катерина», використовуючи пам’ятку (див. додаток).(орієнтовна відповідь) Картина «Катерина» (1842 р., олія). Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.

На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Голівка опущена, припухлі губи аж ніби тремтять, очі заплакані. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані, затемненому, зображений на коні спокусник-офіцер. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється її тяжкій долі. Вона повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.

У ч и т е л ь . Які кольори переважають на картині? Яке місце вона зайняла у спадщині митця? (орієнтовна відповідь) На картині переважають червоні, жовті, коричневі, білі кольори. У спадщині митця вона зайняла одне з головних місць і стала найвідомішою.)

4 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. Шевченко в 40-х роках ХІХ ст. зробив значний внесок і в розвиток ілюстрації. Він створив чудові малюнки до повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», оповідання Г. Квітки-Основ’яненка «Знахар», «Історії Суворова» М. Польового. У цей час він починає вивчати техніку гравірування на металі, шукає нових способів, прийомів зображення. 1843 року Тарас Григорович їде на Україну. Подорожує Чернігівщиною, Полтавщиною, Київщиною. Найбільшими живописними творами цього періоду є жанрові картини «Селянська родина», «На пасіці». (слайд №8)

Розповідь про картину «Селянська родина».(орієнтовна відповідь.) Картина «Селянська родина». Біля селянської хатини – молоде подружжя і дитина. Збоку розбитий глечик. Біля ніг чоловіка собака з насторожено піднятою мордою, ніби вслухається в розповідь. За хатою сидить дід у киреї. Людські постаті зображено природно, без позування. Відчувається, що стосунки між подружжям доброзичливі й лагідні. Надворі погоже надвечір’я, і в самому повітрі ніби розлита благодать.

5 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. (слайд №9) На Україні Шевченко багато працює над портретами. Якщо раніше він виконував їх переважно аквареллю, то тепер малює олівцем (Г. Лукомського, В. Закревського), олією

(Г. Закревської, П. Закревського).

Вперше вдається до малювання пером і тушшю (Автопортрет. 1843 р. ). На живописних портретах цього часу найбільше позначився вплив творчої манери К. Брюллова.

Розповідь про «Автопортрет. 1843р.».(орієнтовна відповідь) Нарисований в Яготині 23 – 26 листопада 1843 р., подарований В. Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна». Зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді.

6 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. Під час подорожі Україною Шевченко задумав серію «Живописна Україна» - альбом офортів, до якого він тоді ж таки робив етюди з натури та ескізи. Митець тоді хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри, якій найменше приділяли уваги в Академії мистецтв.

Шевченко вважав гравюру найдемократичнішим видом мистецтва, доступним народові, адже з однієї гравірувальної дошки можна зробити до 100 відбитків. «Живописну Україну» Шевченко задумав видати технікою офорту. Розкриваючи задум серії, в одному з листів до Бодянського він писав: «Я хочу рисовать нашу Україну… Я її нарисую в трьох книгах: в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметній, а в другій – теперішній людський бит, а в третій – історія… В год буде виходити 10 картин».

Та не вдалося митцеві здійснити свій задум. У 1844 році вийшло лише 6 аркушів і на цьому видання припинилося. Хоч товариство заохочення художників високо оцінило мистецькі якості «Живописної України», задум видання видався йому надто демократичним. Тому воно відмовилося взяти на себе поширення хоча б сотні примірників, як просив Тарас Григорович.

У ч и т е л ь. У яких жанрах працював Т. Шевченко-художник?

7 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. (слайд №10) Сепія - малюнок, виконаний синтетичною коричневою фарбою. Гравюра – малюнок, нанесений на поверхню твердих металів за допомогою спеціальних інструментів або хімічних речовин. Офорт – гравюра (малюнок) на міді або цинку, протравлений кислотами. Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний на папері олівцем, пером, пензлем.

8 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. У березні 1845 році Шевченко закінчив Академію. Йому було надане офіційне звання вільного (некласного) художника. Тарас одразу їде на Україну. Влітку, перебуваючи в с. Потік на Київщині, він намалював олівцем один з найкращих автопортретів, який подарував Н. Тарновській.

Шевченко мав намір займатись викладацькою роботою. Восени 1846 року він подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті. Крім нього, було ще три претенденти, один з них – академік. Перевагу надали Тарасу Григоровичу. У лютому 1847 р. міністерство народної освіти розпорядилося зарахувати його вчителем малювання « в виде опита на один год». Та не довелось Шевченкові попрацювати в університеті: 5 квітня 1847 року його заарештували. (слайд №11)

Першим відомим малюнком Шевченка, зробленим на засланні, є автопортрет у солдатському одязі: сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава. У березні 1848 року поет одержав з України від А. Лизогуба скриньку з малярським приладдям, фарби й папір. Несказанну радість висловив Шевченко у листі до друга: «Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши дарунок свій щирий…»

9 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. 11 травня 1848 року Шевченко вирушив з експедицією капітана-лейтенанта Бутакова до Аральського моря. Його взяли художником. Понад 100 малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції – пейзажі, жанрові сцени з життя місцевого населення. Улітку 1857 року на півострові Мангишлак працювала геологічна експедиція під керівництвом гірничого інженера О. Антипова. За проханням польських політв’язнів, друзів Шевченка, його було включено до складу експедиції. Вона тривала більше трьох місяців. Збереглося 57 робіт Шевченка, створених у цей час. (слайд №12)

Розповідь про сепії «Шевченко малює товариша», «Байгуші».(орієнтовна відповідь.) Протягом свого недовгого життя художник створив близько 60 автопортретів. Характерно, що деякі з них він вводив до композицій, які розповідають про казахських дітей: сепії «Байгуші» та «Казахський хлопчик, що грається з кішкою». Сепія «Серед товаришів», датована 1851 р. У центрі, спиною до глядачів, стоїть чоловік без сорочки. Обіпершись на стіл правою рукою, він розглядає малюнок. За столом сидить бородань, у якому ми пізнаємо Шевченка.

10 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. Вісім своїх картин, написаних на засланні, Т. Шевченко об’єднав однією серією – «Притча про блудного сина». Замисел створити картини з’явився в Тараса Григоровича одночасно з написанням повісті «Художник». У цей час він повідомляє Залеському: «Недавно мені спала думка представити в образах євангельську притчу про блудного сина». Із 12 задуманих сатиричних малюнків Шевченко виконав лише 8: «Програв у карти», «В кабаку», «На цвинтарі», «В хліві», «Серед розбійників», «Покарання колодкою», «У в’язниці». Кожний малюнок гострий, сатиричний.

11 – й м и с т е ц т в о з н а в е ц ь. Свої пейзажі Шевченко-художник не компонував, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків гілок, бур’янів, хат, церков, дерево. (слайд №13)

За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847-х рр. можна поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди, і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села («Удовина хата», «Селянське подвір’я», «На околиці», «Хата біля річки», «Хата над ставком»).

(слайд №14) Чарівна природа на малюнках є контрастом до важких соціальних умов життя народу. Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченка – зображення мальовничих околиць та кусочків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ («В Решетилівці», «У В’юнищі», «Повінь», «Комора в Потоках», «Андруші», «Урочище Стінка», «Хутір на Україні»). Ці твори сповнені справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого натхненного співця. Майстерні вони і з боку малярської техніки.

У ч и т е л ь. У яких поетичних творах Шевченко зображує природу України? (орієнтовна відповідь) Т. Г. Шевченко зображує природу України в таких поетичних творах: «Встала весна, чорну землю…», «Зоре моя вечірняя…», «Зацвіла у лузі червона калина», «Над Дніпровою сагою…», «Садок вишневий коло хати…» і ін.

ІV. Осмислення матеріалу

1. Робота в групах.

Завдання для І групи

З метою осмислення мистецької спадщини Шевченка-художника заповніть таблицю:

Назва твору	Жанр	Проблема

Завдання для ІІ групи

Дослідіть взаємозв’язок літературних творів з живописними й графічними шедеврами за таблицею.

Назва мистецького твору	Назва літературного твору	Спільна тема

1. Проблемне питання.

Прийом «Мозковий штурм». (Працюють усі групи).

За півроку до смерті Шевченка, 2 вересня 1860 року, Рада Академії мистецтв присвоїла йому звання академіка гравюри. (Він уже не побачив диплома академіка.) Проте на похороні ніхто не згадав про Тараса Григоровича як художника. Які ж причини цього?

(орієнтовна відповідь) Мистецька спадщина Шевченка тривалий час знаходилась у приватних колекціях і не була доступна широким масам. Люди, до яких потрапили роботи художника, часто не уявляли собі їхньої цінності.

Недооцінювання живопису Шевченка пояснюється й тим, що він писав не великі полотна (найбільша «Катерина»), а твори малих розмірів.

До того ж Шевченко був більше графіком, ніж живописцем, чого не розуміли критики, будучи переконаними, що обставини життя і поезія перешкодили Шевченкові стати великим живописцем.

V. Підсумок уроку

У ч и т е л ь. Сьогодні ми ще раз зримо відчули велич і багатогранність таланту Шевченка.

• Які враження справили на вас полотна Шевченка?

Прийом «Прес».

• На вашу думку, Шевченко – справді визначний художник чи увага до його робіт пояснюється поетичним талантом Кобзаря?

VІ. Домашнє завдання (слайд №15)

Написати твір-роздум «Що дало мені знайомство з Шевченком-художником».

Додаток

Пам’ятка

Як аналізувати твір живопису

1. Що змальовано на картині?

2. Охарактеризувати композицію полотна. Хто (що) знаходиться на передньому плані, а хто (що) на другому?

3. Як колорит допомагає зображувати дійсність і розкрити зміст твору?

4. Як живописець передає динаміку руху?

5. Який настрій картини?

6. Які деталі, використані художником, допомагають розкрити головну думку полотна?

7. Які почуття у вас викликає картина?

Література

1. Л. І. Баришенко. Тарас Шевченко – художник // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. - №5

2. В. Войтович. Тарас Шевченко – художник. Матеріали до читацької конференції // Українська мова та література. – 2009. - №8

3. М. В. Козаченко. Т. Шевченко – видатний художник, поет, письменник // Вивчаємо українську мову та літературу – 2009. - №5

4. Шевченко Т. Г. Кобзар. – К.: «Варта», 1993

5. Пахаренко В. Українська література. 9 кл.:Підручник. – Генеза, 2009

6. Степанишин Б. Хрестоматія «Джерела пружно б’ють» - К.: Освіта, 2005

11