Краски нашего рода

Кольори нашого роду

Мета: пробуджувати пізнавальний інтерес до вивчення культури українського народу; розвивати бажання зберігати родинні традиції і не забувати своєї національної культури.

Обладнання: вишиті сорочки, рушники, картини Катерини Білокур, фотографії калини та маку, музичний центр, хустки, різнокольорові стрічки, шиті (вузликові) ляльки.

Місце проведення: кабінет трудового навчання (обслуговуючі види праці).

Хід заходу

Вступне слово – бесіда вчителя. Сьогодні ми з вами поведемо розмову про колір, про його значення в культурі українського народу.

• Які ви знаєте кольори?

• Чи знаєте ви, що кожен колір має своє символічне значення?

• У кожного з вас є свій улюблений колір. У кого який колір улюблений?

• Тільки що ви назвали зелений, жовтий, блакитний, червоний. Що ж символізують ці кольори?

  • Зелений колір – спокійний. Він символізує мир, спокій, надію, сум. Зелений колір – символ рослинного житія. Здавна він був також символ Трійці, бо на Зелені свята хати прикрашають зіллям: барвінком, м’ятою, любистком, чебрецем, осокою, листям клена, дуба;

  • жовтий колір – теплий, веселий. Він символізує мир, багатство, достаток, світло, життя, радість, повагу до старості;

  • блакитний колір означає ніжність, вірність, легкий сум, далечінь. Це колір чистоти, як колір неба, води;

  • червоний колір – символ життя, свободи, урочистості, крові. Це колір енергійний, найактивніший, символ любові й перемоги. З давніх-давен українці пов’язують його з червоною калиною, яка символізує образ вродливої ніжної щедрої душею і вірної серцем дівчини-українки.

Ведучий 1. Про цей чудовий чарівний кущ складено безліч пісень, віршів, приказок, легенд. Послухайте одну із них.

Легенда про калину

Це було в той час, коли на Русь напали татаро-монголи. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Загарбники побачили цих красунь і почали ловити їх, щоб продати.

Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болото і там втопилися. На тому місці, де загинули українські дівчата, виросло багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.

(Звучить українська народна пісня «Ой, є в лісі калина»)

Учитель. Червоний колір у слов’ян – колір оберега. Ось чому його так багато на рушниках, вишиванках.

Ведучій 1. Запорожці одягались у червоно – малиновий одяг, на їх могилах ставили червоні прапорці. Гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатські формування – червоно-білий стяг, військово-народні – червоно-чорний.

Ведучій 2. А ще існує легенда про червоний мак. Послухайте її.

Легенда про мак

Коли половці напали на Київську Русь, то взяли в полон багато вродливих дівчат, серед них була княжа дочка. Вона дуже славилася своєю красою. Ворожий вожак хотів залишити її для себе, дружиною, але вона плакала і не погоджувалась. І ось одного разу до неї в шатер прийшла стара жінка, яка розповіла їй про тяжку свою долю. Коли вона була молодою, то її теж хотів взяти собі за дружину ворожий ватажок, але потім він її покинув. Тепер вона хоче допомогти дівчатам-полонянкам. Стара жінка заварила маківок і підлила цей відвар у чай ворогам. Вони заснули міцним, непробудним сном, а красуня-дівчина і всі полонянки встигли втекти. Так мак врятував від позору і полону дівчат.

Учитель. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася й донині в багатьох областях України в традиції вишивати червоним та чорним по білому, що символізує єдність.

(Демонстрування сорочок, рушників, вишитих двома кольорами. Звучить пісня «Два кольори», муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка.)

• Діти, заплющіть очі , скажіть, який колір ви бачите? (Чорний.)

Чорний - це смуток і журба. А зараз…

(Включається запис співу птахів. Діти розплющують очі).

Почало розвиднятися. Погляньте, яке блакитне небо. Блакитний колір – то колір радості, щастя, духовності, чистоти, як колір неба і води. Недаремно ми його сьогодні бачимо на прапорі незалежної України.

(Звучить «Пісня про рушник». Розглядаємо виставку рушників, вишиванок.)

• Погляньте, яке розмаїття кольорів! Маючи свою символіку, вони ніби промовляють до нас.

Але погляньте, яке широке біле полотно, чисто біле – це символ світлого життєвого шляху. Недаремно білий колір походить від імені бога Бела. Він означає: ясний, яскравий, світлий, милий, гарний. У цьому значені він є синонімом до слова «красний». Ми і досі вживаємо в одному значені вирази «красний» (прекрасний) день і білий день.

Біле полотно – на рушниках, сорочках, їх дарують найдорожчим, найріднішим людям.

(Звучить народна пісня «Вишиванка».)

Ведучій 1. Як «білий», так і «красний» (червоний) символізують дівочість, весну. Білий цвіт калини і її червоні ягоди рівноправні як символ дівочої краси жіночої долі, бо саме білий цвіт калини, яку дуже люблять в Україні, символізує посивілу матір. Недаремно в пісні співається:

Ой чого калина квіти розпустила,
Чи багато цвіту, чи важка роса?
Ой чого ж так рано мама посивіла,
А була ж у неї золота коса.

Учитель. Усе розмаїття кольорів передала у своїх картинах Катерина Білокур. Вона говорила:

«…Може ви незадоволені моєю працею, що я малюю лише квіти?

Так як же їх не малювати, як вони такі красиві? Я й сама як почну малювати яку картину квітів, то й думаю – оце як цю закінчу, тоді вже буду малювати що-небудь із життя людського. Але ж поки закінчу, то в голові заснується цілий ряд картин та одна від другої чудовіші, та одна від другої красивіші – та все ж і квіти. Оце вам таке. А як прийде весна та зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть... Ой, Боже ж мій, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша, та начебто аж схиляються до мене, та як не промовляють: «Хто ж нас буде малювати, як ти покинеш?» То все на світі забуду, та й знову малюю квіти. Ой, не гнівайтесь на мене, мої близькі й далекі друзі, що малюю квіти, бо із квітів картини красиві».

(Демонстрація картин)

Ось вони, прекрасні картини. Дивлячись на них, ми відчуваємо запах щойно спеченого хліба, а кожен листочок, квіточка, гілочка дихає, мов жива.

(Звучить пісня «Чорнобривці», муз. М. Сингаївського, сл.. В. Верменича.)

Ведучий 2. Хустка відігравала важливу оберегову, магічну функцію. Чи не через те так широко фігурує вона в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли на знак згоди дівчина підносила старостам хустку на хліб, й закінчуючи «покривання» молодої. Хустка, якою «покривали» молоду, зберігалася нею потім усе життя. Тому й повір’я: хустка, якою матір вводить молодих до хати і виводить із хати під час весілля, мусить бути світлою, ясною. Жодна інша річ не використовуються так швидко, як хустка.

Хустина на спеченому в хатній печі хлібі, щоб не черствів, на дитячій колисці – від вітру і лихого ока. Хустина-вузлик із вечерею для хрещених на Різдво. Хустка коханому служила оберегом на війні не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-України.

Безліч поетичних рядків написано про хустку. На ній – і гроно, і пелюстка, і небо, й райдуга… Мов берегиня вроди, хустка здавна у нашій стороні.

Ведучій 1. Народна мудрість говоре: «Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити». Віночок із стрічками різних кольорів – це теж символіка. Найпершу посередині в’яжуть стрічку світло-коричневу – символ землі-годувальниці. Побіч жовті стрічки – символ Сонця; світло-зелені – символ краси і молодості. Блакитні – символ неба і води, що дають силу і здоров’я, а далі – жовтогарячу – символ хліба; фіолетову – символ мудрості людини; малинову – душевності, щирості; рожеву – достатку. На білій стрічці зліва внизу вишите Сонце, на правому кінці – Місяць.

Чисто білу стрічку не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих. А червона стрічка – символ тривоги, суму, магічності.

Крім того, стрічка – це обереги волосся од чорних очей. Голубі стрічки носили в косах сироти.

(Танець зі стрічками)

Учитель. Мелодія – це теж символ. Перші звуки, що наспівують у колискових піснях, - А, О, У – символізують сонячні ключики, якими зачинялися слова пісні для дитяти, і в колисочку сон кликали.

Вони символізують сонячні кольори:

А – червоний;

О – жовтий;

У – оранжевий.

Колискові пісні поділялися на досвітні, веселики-говоринки, замовні, сонні.

А ще шили ляльок із простої тканини різних кольорів. Лялька мала гаму від 3 до 7 кольорів:

• І група: білий, малиновий, коричневий.

• ІІ група: зелений, білий, коричневий.

• ІІІ група: малиновий, морквяний, чорний, синій.

Вважали, що лялька служила оберегом для дитини від насланих хвороб і поганого ока.

(Демонструє зразки шитих (вузликових) ляльок.)

Заключне слово вчителя. Сьогодні ми ознайомилися з символікою кольорів українського народу, тож бережіть родинні традиції і не забувайте своєї національної культури.