Мольер (1622-1673). Комедія «Міщанин – шляхтич».

Тема уроку: Мольер (1622-1673). Комедія «Міщанин – шляхтич».

Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю Мольєра, історією написання комедії «Міщанин- шляхтич», поглибити знання учнів з теорії літера­тури (поняття «комедія»); визначити творчі прин­ципи письменника; виховувати почуття гумору і здорового глузду.

Епіграф: «...Мольєр мав величезний вплив на су­часне йому суспільство і високо підняв французький театр, що змогла зробити не просто талановита людина, а геній. Французи мають повне право горди­тися комедіями, або, краще сказати, театром Мольєра, бо Мольєр дав їм цілий театр».

В.Бєлінський

Структура уроку:

1.Організаційний момент.

2. Бесіда за запитаннями вчителя (перевірка до­машнього завдання).

3. Нова тема:

а) розповідь вчителя про Мольєра;

б) робота з епіграфом;

в) визначення творчих принципів Мольєра; оп­рацювання статті підручника (с. 137-138);

г) словникова робота: комедія;

д) робота в зошитах: тема, ідея твору.

4. Підсумки уроку.

5. Домашнє завдання:

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Бесіда за запитаннями вчителя:

Що означає слово «класичний»?

Які ідеали утверджувало мистецтво класицизму?

Чому воно так називалося?

Художні принципи класицизму. Які вони?

Які жанрові форми використовували письменники-класицисти?

Кого з французьких класицистів ви знаєте?

ІІІ. Нова тема.

1.Розповідь вчителя. Творчість Мольєра збіг­лася з періодом розквіту абсолютизму у Франції. Він — комедіограф. Справжнє ім'я Мольєра — Жан-Батіст Поклен. Він був сином процвітаючого буржуа, що володів шпалерною майстернею і крамницею. Це давало йому право на титул «ко­ролівського оббивальника» і посаду кімнатного слуги короля. Коли у Поклена народився первісток, він передав йому своє ім'я, а в майбутнь­ому мав намір передати титул і професію. Хлопчик навчався в Клермонському коледжі, де одер­жав ґрунтовні знання давніх мов і основ інших наук. Професія батька не приваблювала юнака. Не став він і юристом, хоча склав в Орлеанському університеті екзамен на знання адвоката. Ще хлоп­чиком Жан-Батіст захопився театральними видо­вищами, мріяв про сцену. І мрія перемогла.

Подолавши опір рідних, він відрікся від усього, до чого його готували, і організував невелику тру­пу «Блискучий театр». Не було ні даху над голо­вою, не було досвіду. Не вистачало грошей і підхо­дящих п'єс, які могли б привернути увагу публіки. Театр закрили, а Мольєр опинився в борговій в'яз­ниці, звідки його викупив з відповідними повчан­нями батько. Невдалий початок не зупинив Мольєра. Він склав на фургон театральний скарб і поїхав шукати щастя в провінцію, де пробув 13 років. Спочатку і тут Мольєра чекала невдача. Глядачів не приваблювали трагедії, які він ставив зі своїми друзями-акторами. І тоді Мольєр почав сам писати п'єси-комедії в народному стилі. Провінція збагатила художника слова досвідом. Тут він «відкрив» у собі артиста, режисера, драма­турга. На 13-му році поневірянь його запросили на королівську сцену. Ставили «Любовну досаду». Спектакль мав великий успіх. Театр визнав сам ко­роль і надав право ставити вистави в одному з ко­ролівських театральних приміщень. Незабаром Мольєр дав сценічне життя комедії «Смішні манірниці», в якій висміяв звичаї, пихату мову, хи­мерні манери аристократок. Вистава викликала невдоволення і навіть ворожнечу високопоставле­ної публіки, але прихильність ко-рдля була незмінною, оскільки він хотів примусити театр Мольєра служити своїм витівкам.

У 1664 р. Мольєр написав комедію «Тартюф» — злу сатиру на лицемірне французьке духовенст­во, святенників, нероб. Церковники оголосили Мольєрові війну і вимагали спалити його на во­гнищі. Але автор комедії не здавався.

Кінець 60-х років XVII ст. став періодом розквіту творчих сил драматурга. У цей час напи­сані найкращі комедії Мольєра — «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Скнара», «Міщанин-шляхтич». Вороги і далі пильнували за ним. Вони скар­жилися королеві, розпускали всілякі плітки. Але Людовик, який любив веселі, дотепні вистави Мольєра, осаджував декого з свого оточення. Мольєр продовжував плідно працювати як драма­тург і актор. У 1673 р. він написав «Удаванохворо­го», де блискуче виконав роль Аргана. 17 лютого ц. р. під час вистави «Удаванохворий» виконавцю головної ролі стало погано. Публіка була в за­хваті. Так природно зображав Мольєр страждання Аргана. Але це вже була не гра. З театру Мольєра винесли на руках темної ночі. Шукали лікаря, але не знайшли. Кров, що ринула горлом, обірвала життя драматурга. 4 дні церковники не давали доз­

волу поховати безбожника-актора. І тільки завдя­ки втручанню короля вдова одержала дозвіл похо­вати його^за огорожею цвинтаря. А через 119 років останки Мольєра перенесено до мавзолею. В знак пам'яті про великого комедіографа і актора кожен рік у день його смерті театр французької комедії ставить «Удаванохворого» — лебедину пісню Мольєра.

Публіка вшановує його пам'ять хвилиною мов­чання. «Для його слави нічого не потрібно, але для нашої потрібен - ВІН», — гласить надпис на пам'ятнику Мольєру. що стоїть у залі урочистих засідань Французької академії.

Дуже високо цінували Мольєра творці російської драматургії Фонвізін, Грибоедов, Го­голь, Островський.

2.Робота з епіграфом уроку.

3.Творчі принципи Мольєра (опрацювання статті підручника):

1.Введення в комедії елементів драматичної дії.

2.Поєднання комічних характерів з комічними обставинами.

3.В основі комізму лежить невідповідність ре­альних подій тому, як вони сприймаються персо­нажем.

4.Головна риса будь-якого головного персона­жа — комічна пристрасть, манія.

5.Творчий метод — гармонія серця та здорово­го глузду.

6.Тематика комедій:

- висміювання дворянства;

- висміювання бюргерського середовища;

- висміювання лікарів;

- висміювання представників католицької церкви.

Висновок: Мольєр — майстер і творець «висо­кої комедії».

4.Словникова робота.

Комедія (грецьк. — весела процесія і ода.-пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побу­тові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Комедія як жанр зародилася в Стародавній Греції. Одним із найвидатніших драматургів тієї пори був Аристофан. Вершиною комедійнцх здо­бутків епохи Відродження стали твори Шекспіра. У XVII ст. великою популярністю користувалися комедії Лопе де Вег? та Кальдерона де ла Барка. Найвищого розквіту в добу класицизму комедія досягла в творчості Ж.-Б. Мольєра.

Витоки української комедії — в інтермедійній частині шкільної драми та вертепу XVII — XVIII ст. У центрі уваги національних авторів опи­няється родинне життя героїв, їх побутові взаєми­ни: «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Сва­тання на Гончарівці» Г.Квітки - Основ'яненка та ін. У XIX — XX ст. комедія набуває більш соціально­го, критичного звучання, що характерно як для західноєвропейських, так і української літератур.

Слово вчителя про твір «Міщанин-шляхтич» У спадщині великих художників дорогий кожен рядок, цінне все написане ними, але навіть у геніїв бувають 2-3 твори, які принесли їм найбільшу сла­ву і котрі впливають на наступні покоління з най­більшою силою. У Мольєра ними стали «Тартюф» і «Міщанин-шляхтич». Суспільне значення обох комедій надзвичайно велике — у них драматург розвінчав головні кумири сучасного йому сус­пільства: авторитет церкви і плазування перед ари­стократами. У «Міщанині-шляхтичі» ореол стано­вої зверхності, який здавна сяяв над класом дворян і осліплював решту нації, проявився у всій мізер­ності своїх фальшивих вогнів, і стало зрозуміло, що дворянське звання може служити прикриттям для вельми непорядних вчинків. Але сатира Мольєра націлена не тільки проти вищих верств суспільства, вона боляче зачіпала і ту частину 3-го стану, яка стала жертвою чужих для свого класу уявлень.

Повідомлення учня:

1. Історія написання комедії.

У 1669 р. король Людовик XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі з Солиманом-Агою. Турків змусили чекати, а потім прийняли їх у галереї Нового Палацу, що була прибрана надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а на вбранні короля було діамантів не менш як на 14 млн. ліврів. Однак Солиман-Агд ніяк не виказав свого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто в Туреччині всі носять костюми з діамантами. Поведінка турецької делегації не спо­добалася королю. І він наказав придворним ком­позитору і драматургу написати п'єсу, що висміювала б турків. Так був створений «Міщанин- шляхтич».

Прем'єра вистави відбулася 14 жовтня 1670 р. в Шамборі.

7.Робота учнів в зошитах.

Жанр твору — комедія-балет;

Тема — 1. Зображення прагнення пана Журдена, потрапити у вище товариство, стати шляхетним дворянином; 2. Викриття лицемірної моралі арис­тократії.

Ідея — насмішка над невіглаством буржуазії і сатира на дворянство.

ІУ. Перегляд відео уроку з фільму «Міщанин – шляхтич» (10 хв)

Питання:

• Чому Мольєра називали майстром і творцем комедії?

• Які враження залишилися у вас в душі після перегляду уривку комедії?

• Яку роль хотіли б виконати?

Підсумки уроку.

1.Дайте відповідь на запитання:

Чому ми називаємо Мольєра майстром «висо­кої комедії»?

В чому проявилася його любов до театру?

Назвіть творчі принципи комедіографа. В чому їх новизна?

Який факт лежить в основі написання «Міщанина-шляхтича»?

2. Випишіть в зошити найвідоміші комедії Ж.Б.Мольєра.

Домашнє завдання: опрацювати с. 132-139 під­ручника; прочитати комедію «Міщанин-шляхтич».