Осінь щедра, осінь золотава

Літературне читання. Урок № 12

Клас. 2

Тема. Осінь щедра, осінь золотава.

Мета. Розширювати знання учнів про пору року – осінь, про засоби зображення її поетами, письменниками, художниками. Узагальнити знання про прикмети осені. Вчити спостерігати за змінами в природі; вживати у власному мовленні прислів’я та приказки, красиво висловлювати свою думку. Розвивати у другокласників вміння ділитися своїми враженнями про прочитане, працювати над художніми творами, робити аналіз прочитаного. Розвивати у школярів зв’язне мовлення, читацькі навички, інтерес до читання, логічне мислення, уяву, творчі здібності, спостережливість. Збагачувати словниковий запас учнів. Виховувати у дітей любов до рідної природи, бережливе ставлення до неї; прищеплювати їм любов до книги, здатність сприймати красу природи.

Обладнання. Зображення красуні-Осені, таблиця з зашифрованими словами, листочки червоного, жовтого та коричневого кольорів, картини Йосипа Бокшая, вірш О. Війтика-Ющука «Осінній парк», оповідання М. Слабошпицького «У гості до золотого лісу», картки-блискавки, картки із початком і кінцівкою народних прикмет, аудіозапис пісні «Дарунки осені».

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Хід уроку:

І. Організація класу до роботи.

1. Створення емоційного настрою.

- Пролунав наш веселий дзвінок.

Діти, в нас – незвичайний урок.

До нас завітала красуня одна.

Я знаю, що люба всім дітям вона.

А що за красуня вам треба вгадати,

Для цього потрібно старання додати.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Розгадування загадки.

- У садках, гаях блукає,

Жовті шати одягає,

Золотисту стелить постіль –

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь.)

(Вивішується на дошку зображення Осені.)

- Які слова вам допомогли відгадати загадку?

2. Оголошення теми і мети уроку.

- Отже, діти, наш урок присвячений цій порі року і називається «Осінь щедра, осінь золотава».

Багато письменників, поетів, художників, музикантів зверталися у своїй творчості до зображення осені. І на сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з творами, присвяченими цій порі року.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя.

- Золотокоса осінь. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, проте воно вже не таке спекотне, як улітку, а ніжно-ласкаве, лагідне. Повітря прозоре, легке, у ньому далеко чути кожен звук. Небо часто хмариться, ідуть дощі, жовтіє та опадає листя, відлітають у вирій птахи, готуються до зими звірі, у садах та городах збирають фрукти та овочі.

1. Бесіда.

- Коли осінь настає за календарем?

- Якою буває осінь?

- А звідки в осені стільки золота?

3. Складання асоціативного куща.

- Що спадає вам на думку, коли ви чуєте або промовляєте слово «осінь»?

павутиння

мряка різнокольорове листя

дощ

ОСІНЬ відлітають птахи

листопад

бабине літо

тварини готуються до зими

сонце опускається нижче

- Я думаю, що в кінці уроку ви зможете доповнити гілочки нашого куща, який має назву «Осінь».

4. Мовна розминка.

4.1. Вправи для подиху.

- До нас на урок залетів листочок. Він сьогодні поважний гість у нашому класі.

А) Дивимось на нього, вдихаємо повітря і видихаємо на звук [а], на звук [о] – захоплення.

Приготувалися. Починаємо.

Б) А тепер уявіть собі, що листочок пролітає над нами і може впасти на парту. Подмемо на нього і повернемо назад.

В) Покажіть, як дме холодний рвучий вітер восени.

4.2. Вправи для очей.

Потренуємо наші очі, щоб добре бачили.

А) Уявіть собі, що чарівний листочок літає по класу. Прослідкуйте очима за його рухом.

Б) Робота з таблицею.

Перед вами на парті лежать таблиці з зашифрованими словами, знайдіть слова, підніміть руку і прочитайте їх.

С М Л И С Т Я Г І Д

Ф О С І Н Ь Т Ю Ч Ф

Б В А П О В І Т Е Р

Д О Щ З В А Л Д Е К

Ч О В О Ч І Я У Р Б

Ю В Е Р Е С Е Н Ь О

5. Знайомство з осінніми місяцями.

(До дошки виходять троє учнів, одягнені у костюми осінніх місяців.)

- Діти, подивіться, а хто ж ці загадкові принци? Чому їх три? Чому одяг у них різний? (Відповіді дітей.)

Так, це синочки-місяці нашої красуні осені – Вересень, Жовтень, Листопад. Вони прийшли, щоб нагадати про свої прикмети, щоб ви ще раз змогли повернутись у теплі вересневі дні, побачити яскраві кольори жовтня, відчути перший зимовий подих листопада. А допоможе нам чарівна гілочка. Ось вона. Я передаю її першому принцу, щоб він розповів про себе.

Вересень. Срібний вересень кличе до школи.

Свято в кожному місті й селі.

Сміх дитячий і радість довкола,

Квіти, квіти на рідній землі.

Вересневе небо синє,

І сади ще пахнуть літом,

В палісаднику жоржини

Розгорілись дивосвітом!

Жовтень. Я Вересневі вдячний за старанність.

Врожай добротний зібрано без втрат.

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості жовтень – вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене

Зробилося одразу золоте.

Принишкли і дерева, і кущі,

Уже осінні перші йдуть дощі.

Листопад. Я – славний місяць Листопад –

Все листя обтрусив підряд,

Замів стежини чисто,

Прикрасив кожне місто.

Дарую я вам кетяги калини,

Як раз достигли у холодні дні,

Калина ж наша – символ України,

Про неї у народі є пісні.

- Осінні місяці принесли завдання. Ми маємо пригадати все, що знаємо про осінь. Об’єднаємось у три команди (по рядах). Місяці будуть капітанами кожної команди.

За кожну правильну відповідь ви отримаєте осінній листочок, і наприкінці уроку ми зробимо справжній осінній букет. (Жовті листочки – відповідь повна, розгорнута, коричневі – відповідь добра, але потрібне доповнення, червоні – відповідь правильна, але є неточності.)

6. Конкурс «Фарби осені».

6.1. Складання опису картини.

(Учням пропонують роздивитися картини.)

- Роздивіться картини Йосипа Бокшая – українського живописця, заслуженого діяча мистецтв, народного художника України. Який настрій вони передають? Якими словами і виразами можна описати картини художника Йосипа Бокшая?

6.2. Робота над віршем О. Війтика-Ющука «Осінній парк».

6.2.1. Первинне читання вірша.

- Який настрій створює цей вірш?

6.2.2. Повторне виразне читання вірша.

- Про які ознаки осені йдеться у вірші?

- Які вислови використовує автор?

7. Фізкультхвилинка. (Вірш І. Блажкевича «Кленові листки».)

Осінь, осінь. Лист жовтіє, (Руки піднімають вгору, машуть.)

З неба часом дощик сіє. (Руками показують рух дощика.)

Червонясте, золотисте (Роблять «ліхтарики».)

Опадає з кленів листя.

Діти ті листки збирають, (Присідають, імітують збирання листочків.)

У книжки їх закладають.

Наче човники, рікою (Показуть руками рух води.)

Їх пускають за водою.

З них плетуть вінки барвисті – (Кружляють.)

Червонясті, золотисті.

8. Робота над оповіданням М. Слабошпицького «У гості до золотого лісу».

8.1. Вправа «Живі звуки».

- Прочитайте оповідання. Виберіть слова і словосполучення, які передають звуки осені.

8.2. Гра «Небо і земля». Читання із зупинками.

Після команди вчителя «земля» учні починають читати, стежачи не пальчиком, а очима. Коли звучить команда «небо», учні припиняють читати, очі піднімають угору. За командою «земля» учні мають продовжити читати з того місця, де зупинилися. І так – кілька разів протягом читання всього тексту.

8.3. Бесіда з елементами вибіркового читання.

- Про кого це оповідання?

- Яку пору року любить хлопчик?

- Куди батько запросив хлопчика?

- Прочитайте, як хлопчик чекав на прогулянку?

- Прочитайте, який сон побачив хлопчик?

- Як ліс зустрів хлопчика?

- Які були дерева? Прочитайте.

- Чи сподобалась прогулянка хлопчикові? Прочитайте.

- Чому хлопчикові стало шкода півня?

8.4. Гра «Хто швидше?»

- Знайдіть і прочитайте речення, у яких ужито слова, що є на картках-блискавках.

Слова: ковдру, хвилями, пташиними, грибів.

8.5. Технологія «Мозковий штурм».

- Як ви вважаєте, чому прогулянка до лісу приносила стільки задоволення хлопчикові?

9. Вправа «Народознавці».

- Прочитайте початок і знайдіть кінцівку народних прикмет.

Вологе літо й тепла осінь – скоро сніг піде.

Пізній листопад – буде холодна зима.

Грак відлетів – на довгу зиму.

Жовтневий грім – на сувору тривалу зиму.

Багато жолудів на дубі – на малосніжну зиму.

10. Конкурс «Майстри художнього слова». (Робота в групах.)

- Складіть розповідь з 5-6 речень про осінь, використовуючи слова з нашого куща, вирази, прикмети, які звучали на уроці.

План.

1. Яка пора року настала?

2. Які фарби і звуки принесла із собою осінь?

3. Як осінь змінила довкілля?

4. Які осінні прикмети я спостерігав?

5. Як я ставлюсь до осені?

V. Підсумок уроку.

1. Узагальнююча бесіда.

- Назвіть трьох синів осені. Чому в них такі імена?

- Яку роботу виконує кожен із синів осені?

2. Складання осіннього віночку.

Давайте складемо з листя, яке ви отримали на протязі уроку осінній віночок і заспіваємо для осені пісню «Дарунки осені», яку ви вивчили на уроці музики.

1. Щоранку ясне сонечко так лагідно нам світить,

І щиро усміхається нам осінь золота.

Як справжня чарівниця закінчила роботу,

І щедро так дарує усі свої дива.

Приспів.

З малого зернятка – стрункий колосок,

З краплинки сонечка – солодкий медок,

З малої вітоньки – рясний виноград,

Червоні яблучка – усе для малят.

2. Турботлива, як матінка, як гарна господиня,

Для всіх придбала осінь дарунки дорогі.

За смачнії горішки, за стиглі жовті дині,

За ягідки калинові ми дякуєм тобі.

Приспів (2 рази).

З малого зернятка – стрункий колосок,

З краплинки сонечка – солодкий медок,

З малої вітоньки – рясний виноград,

Червоні яблучка – усе для малят.

3. Підведення підсумків уроку. Вправа «Незакінчене речення».

- Сьогодні на уроці я дізнався...

- Найбільш мене зацікавило...

- Я запам’ятав...

Ось і уроку кінець.

Хто працював – молодець!

За роботу – по заслузі!

Щиро дякую вам, друзі!

4. Домашнє завдання.

- Наступний урок позакласного читання проведемо за темою «З чистого джерела народної мудрості». Завдання до уроку та список літератури ви знайдете в куточку читача.

10

ОСІННІЙ ПАРК

Автор О. Війтик-Ющук

Вже побагряніло

Листячко на клені,

Але на вербиці

Ще воно зелене.

На каштані листя

З жовтою каймою.

Йду осіннім парком

Тихою ходою.

Таких фарб немає

Влітку, ні зимою.

Недаремно осінь

Зветься золотою.

Оповідання М. Слабошпицького «У гості до золотого лісу»

Дуже люблю, як осінь у нас починається. Не можу дочекатися, коли тато сяде близенько біля мене, погладить по голові й запитає:

—    То що, козаче, чи не пора нам піти в гості до лісу?

—    Як це не пора?! — вигукую. — Давно, давно пора!

—    От завтра і йдемо... Там, мабуть, грибів — море. Хоч би швидко те завтра настало. Добре, що вночі люди

сплять. Уві сні легше ждати.

Хутенько стрибаю під ковдру й заплющую очі. І не знаю, чи мені сниться, чи уявляється ліс...

Жовтими хвилями ходить вітер по деревах... А між дерев, наче маленькі рибки, плаває листя, бігають навви¬передки вухасті зайці, пирхають їжаки... Потім на дале¬кій галявині загойдали могутніми рогами лосі...

Спав чи не спав, а вже ранок озивається батьковим голосом:

—    А хто це не хоче йти до лісу?

—    Хочу! Хочу! — відповідаю йому і стрибаю в штани. Вже й черевики в мене на ногах. І шнурки сам зав'язав.

Усе згоден робити, аби тільки до лісу йти...

Далеко попереду вже золотів ліс. Він виступає з легенького ранкового туману, наче острів із води. Виступає і на очах розростається, розростає¬ться. Ось уже нічого попереду, крім нього. Тільки ліс і ліс...

Повний ліс дерев!

І кожне стоїть у золотому листі й на золотому листі, віттям ледь-ледь похитує, верхівкою погойдує. Наче хоче зрушити з місця й ступити нам назустріч.

Я притуляюся вухом до стовбурів дерев і слухаю, як вони гудуть, мов телеграфні дроти. Може, це вони передають свої лісові вісті? А на гілках птахи сидять і розмо¬ви дерев підслухують. Ого, скільки їх у теплі краї не летить! Зимують удома. У своєму лісі.

А ми йдемо і йдемо під пташиними голосами і крилами. Шурхотимо по сухому листі, як по піску.

Нагинаємося до грибів, що повистромлювали свої капелюхи із сухої трави. Рвемо в колючій гущавині терен, який завис чорними краплями серед голочок і самотніх листків.

Уже аж під вечір з повними кошиками грибів і терну прийшли ми до свого двору. При воротах нас зустрів півень. Гребінь на голові горить, очі світяться, а він усе в кошик зазирає: що це ми принесли. Радісно сокорить, підстрибує і клює гриби. Зачули його сокоріння кури і з усіх боків сипонули.

—    Оце я спеціально гриби збирав, щоб ви усі склювали, — сердито сказав я їм.

—    Не бійся, всі не склюють, — заспокоїв тато.

А півень, мабуть, зрозумів, що я сказав. Бо відразу ж насупився, геть одійшов убік і сердито загукав на курей.

І мені стало шкода його, що не був з нами в лісі.

Але ж півень — не собака. Хіба ж його візьмеш із собою так далеко?

Він, мабуть, і сам це розуміє?!