Профессоры Таврического университета. Историк С.А. Секеринский.

Профессоры Таврического университета.

Историк С.А. Секеринский.

Серед основних проблем історичної науки важливе місце займає інтерес до вивчення життя та творчої спадщини видатних істориків, вчених в Криму. Метою даного дослідження являється ознайомлення з біографією найцікавішого вченого, професора Таврійського національного університету ім.. В.І. Вернадського С.А. Секиринського, з його науковими працями, присвяченими історії Криму, його розвитку.

Відповідно до поставленої мети в статті вирішуються такі дослідницькі завдання:

• виявити основні етапи життєвого шляху С.А. Секиринського;

• розглянути основні питання з історії Криму, які піднімає професор С.А. Секиринський;

• проаналізувати основні праці та монографії вченого.

Актуальність теми полягає в постійному пошуку, дослідженні життя та праць видатних вчених Криму. Для нащадків завжди буде цікавим історія університету, творчість вчених, тому що спираючись на творчу спадщину можливо рухатись вперед, пізнавати невідоме, йти до життєвої істини.

Кожна людина живе одне життя. І розповісти про неї можна на тисячу ладів. Проблеми виникають з самого початку. З чого почати? З дати народження? Всім відомо, що людиною не народжуються, а стають. У нас становлення підчас іде все життя: з дитинства до самої смерті.

С.А. Секиринський – людина широких інтересів, з гострою думкою, з глибиною та різноманітністю поглядів, плідна та незвичайна до спраги пізнання. Він був теоретиком, істориком науки, мислителем. Пошукам істини було присвячене його життя.

Сергій Анатолійович Секиринський (1914-1990 рр.) – видатний вчений, професор, талановитий та мудрий педагог, інтелігентна людина. Він залишив після себе багато учнів, своїх послідовників, які з вдячністю пригадують про свого вчителя, щирого наставника.

Так, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Герцен А.Г. у статті „Кафедра истории древнего мира и средних веков” [1] та доцент цієї ж кафедри Моісеєнкова Л.С. у статті „Професор С.А. Секиринский” [2] розповідають про біографію вченого. Вони зазначають, що Сергій Анатолійович народився 4 червня 1914 року у Ялті. У 1934 році отримав путівку на навчання від ялтинського міс кіно і був направлений у Кримський педагогічний інститут ім.. М.В. Фрунзе. Він обрав та вступив на історичний факультет. Не дивлячись на труднощі (Сергій Анатолійович сполучав навчання з роботою у школі), він був відзначений стипендією імені С.М. Кірова, а у 1938 році отримав диплом з відзнакою. Через рік С.А. Секиринський повертається в інститут – тепер вже викладачем на кафедру загальної історії.

У вересні 1941 року був покликаний у армію. У газеті „Университетская жизнь” [3] в статті „Путь в науку” зазначається „Під час війни Сергій Анатолійович зі зброєю в руках захищав Батьківщину від фашистських загарбників. Він приймав участь у керченсько-феодосійському десанті, Сталінградській битві, звільняв Крим, Прибалтику...” Сергій Анатолійович нагороджений орденом Червоної Зірки, бойовими медалями.

Після війни Секиринський повертається в рідний інститут і працює старшим викладачем кафедри загальної історії. З 1950 року – завідуючий кафедрою. У 1951 році він з успіхом захищає кандидатську дисертацію по темі „Очерки истории Сурожа VIII-XV вв” [4]. З 1951 року – декан історико-філологічного факультету. Після захисту дисертації у світ виходить його книга „Очерки истории Сурожа IX-XV вв”, де вчений пише „Історія Криму багата важливими історичними подіями, значення яких виходить далеко за межі тільки місцевої історії. В числі найцікавіших та порівняно мало розроблених питань історії Криму помітне місце займає історія середньовічних міст” [5].

Секиринський С.А. зазначає, що джерела з історії Сурожа різнобічні та неповні. Задача даної книги полягає в тому, щоб хоч частково заповнити цю прогалину в історії Сурожа. Книга складається з таких розділів:

• Сурож та Русь.

• Боротьба Сурожа з татарами.

• Сурож під владою генуезців.

• Сурож в останній період існування генуезьких колоній у Криму.

У додатку історик дає опис руїн середньовічної фортеці у Судаку. Розповідає про справу братів Гуаско.

У 1954 році Секиринському С.А. було присвоєно звання доцента. В цей час він багато працює над аграрною проблематикою Криму, займається історією сільського господарства Північної Таврії. Сергій Анатолійович до 1958 року працює деканом історико-філологічного факультету. У 1960 році Академія наук СРСР організовує симпозіум з аграрної історії країн Східної Європи. Вчений багато років бере участь у цьому симпозіумі.

На симпозіумі вчений піднімає багато питань. Він розглядає і виступає з доповіддю по таким питанням:

1. Деякі риси розвитку селянського господарства Криму та суміжних до нього земель Південної України в кінці XVІІІ- першій половини ХІХ ст.., 1960 р. [6].

2. З історії селянської колонізації Таврійської губернії в кінці XVІІІ- першій половини ХІХ ст.., 1961 р. [7].

3. З історії розвитку промисловості в Криму в першій половині ХІХ ст., 1961р. [8].

4. Види селянських повинностей в Таврійській губернії у першій половині ХІХ ст., 1962р. [9].

5. З історії сільського господарства та селян Криму (Розвиток торгівельного тютюнництва), 1964р. [10].

6. Селянська колонізація Криму у післяреформений період, 1965р.

7. Деякі тенденції процесу соціального розкладання селянства в Криму в кінці ХІХ- початку ХХ ст.., 1968р.

8. Про урожайність зернових у Таврійської губернії (поч..ХІХ- поч..ХХ ст..), 1968р.

9. Поземельні відносини в Криму у кінці ХVІІІ – початку ХІХ ст.., 1969р.

10. Розвиток виноградарства та виноробства в Криму в другій половині ХІХ- початку ХХ ст.., 1970р.

11. З історії діяльності Сімферопольського відділу Російського суспільства садівників, 1972р.

У 1975 році у Львові Секиринський С.А. захищає докторську дисертацію по темі: „Сельское хозяйство и крестьянство Крыма и Северной Таври в конце XVIII- начале ХХ века”. Аналіз історії галузей сільськогосподарчого виробництва, етнічний та соціальний склад населення регіону, картина еволюції російського, українського та татарського селянства, історія формування, склад та положення у Таврійській губернії іноземних колоністів, - всі ці питання піднімає Сергій Анатолійович у своїй дисертації.

У 1978 році С.А. Секиринський стає професором. Професор Секиринський С.А. опублікував десь більше 50 наукових праць. Хочу зупинитись на деяких з них.

Праця Секиринського С.А. „Аграрные отношения в Крыму в период позднего феодализма (XVI- первая половина XIX вв. )” . У цій праці вчений пише: „ Потрібно відмітити, що аграрна історія Криму являє собою чималий теоретичний інтерес, часто вихідний за межі чисто локальної історії”.

В цій монографії професор у 1 розділі „Аграрные отношения в Крыму в период существования Крымского ханства” аналізує аграрну історію Криму в цей період.

Він вказує, що головна задача монографії – це встановлення специфічних особливостей соціально-економічного, а перш за все аграрного устрою Кримського ханства. Вчений підводить читача до висновку, що ліквідація Кримського ханства та приєднання його земель до Росії (1783р.) стає історичною необхідністю.

У третьому розділі монографії „Формирование, состав и положение государственных крестьян и иностранных колонистов” висвітлюється історія сільського господарства та селянства Криму та Північної Таврії, яка тоді входила до складу Кримського ханства. Вчений приділяє особливу увагу в цьому розділі історії селянської колонізації даного регіону. Секиринський підкреслює, що в решт склались три категорії селянського населення:

1. Державні селяни.

2. Іноземні колоністи.

3. Кріпаки.

В своєму дослідженні вчений показує, що приєднання Криму до Росії створює сприятливі умови для розвитку для розвитку нових галузей зернового господарства, мериносного вівчарства, культурного виноградарства та виноробства, торговельного садівництва та тютюнництва.

П’ятий розділ своєї монографії „Сельское хозяйство Крыма и Северной Таври с конца XVIІІ до середины XIX вв. (1783-1861 г.)” вчений поділив на 4 підрозділи:

1. Зернове господарство.

2. Тваринництво.

3. Виноградарство та виноробство.

4. Торговельне садівництво.

Вчений підкреслює, що „... не зная історії заселення цього краю, неможна зрозуміти й особливостей розвитку тут різноманітних галузей сільського господарства та причин швидкого зросту його окремих галузей”.

1. Герцен А.Г.. Кафедра истории древнего мира и средних веков. - Культура народов Причерноморья.-1998г., октябрь №4, с.22

2. Моисеенкова Л.С.. Профессор С.А. Секиринский. - Культура народов Причерноморья.-1998г., №4, с.100-101

3. Университетская жизнь. Путь в науку. – 12 апреля 1978г. №15

4. Государственный Архив Автономной Республики Крым, (ГААРК), ф. СГУ, оп.1, Д. Секиринский С.А., л.24

5. Секиринский С.А.. Очерки истории Сурожа IX-XV вв. – Симферополь, 1955г., с.3

6. Секиринский С.А.. Некоторые черты развития сельского хозяйства Крыма и прилегающих к нему земель Южной Украины в конце XVIII – первой половине XIX в. – В кн.: Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы./ Материалы симпозиума. 23-29 сент. 1960г./Киев, 1962, с.403-417. – Библиогр. В подстроч. примеч..

7. Секиринский С.А.. Из истории крестьянской колонизации Таврической губернии в конце XVIII – первой половине XIX в. – В кн.: Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. 1961г./ Материалы симпозиума, 6-11 сент. 1961г./Рига, 1963, с.356-362

8. Секиринский С.А.. Из истории развития промышленности в Крыму в первой половине XIX в. – “Известия Крымского отд. Геогр. О-ва СССР”, вып.6, 1961, с.169-184

9. Секиринский С.А.. Виды крестьянских повинностей в Таврической губернии в первой половине XIX в. – В кн.: Тезисы докладов и сообщений пятой сессии симпозиума по аграрной истории Восточной Европы в г.Минске. (сент.1962). Минск, 1962, с.227-230. – На правах рукописи

10.