Після закінчення громадянської війни система освіти Криму перебувала у важких умовах. Аналіз дореволюційного стану середньої і професійної системи освіти Криму дає нам таку картину. У 1914 році мережа народної освіти мала:
шкіл підвищеного типу – 48;
закладів профосвіти – 18 ;
закладів позашкільної освіти – 22;
Татарські діти навчались в мусульманських мектебах та медресе, яких в Криму в 1914 році нараховувалось близько 360.
У перші роки радянської влади на систему освіти виділялись мізерні кошти. Тільки з 1927 – 1928 року фінансування сфери культури значно збільшується. 1930 – 1931 роки були часом запровадження обов’язкової, початкової та загальної освіти, повної ліквідації неписьменності. Порівняємо напрями у сфері освіти, на які виділялись бюджетні кошти у 1914 та 1926 – 1930 роки
1914 рік:
середня загальна освіта – 54%
професійна освіта – 6%
Школи II ступеня виникли з об’єднання різноманітних середніх шкіл (жіночих гімназій, реальних училищ, класичних гімназій, комерційних училищ, вищих початкових училищ). Метою шкіл II ступеня була підготовка у ВНЗ та підготовка до практичної роботи. Мережа шкіл II ступеня в цілому відображала таку картину (по роках) [256].
У 1930-31 році кількість шкіл II ступеня досягла 88, проти 48, які діяли на півострові у 1914 році.
Робітники – 6,4 %
Батраки – 15,09 %
Селяни – 15,09
Непрацюючі – 0,7 %
Службовці – 41,4%
Інші–36%.
За даними Кримської конференції з профтехосвіти, в 1928 році молодіжні кадри готували у дитячих будинках, сільськогосподарських дитячих колоніях, школах робітничої молоді, сільськогосподарських школах, профшколах та технікумах.
У майстернях 7 дитячих будинків підлітки навчались ковальській, електротехнічній, трикотажній, палітурній, кравецькій, шевській та столярській справі.
Три сільськогосподарські колонії, які мали трактори, скотні двори, сади, готували сільськогосподарських робітників.
ФЗН залізничних майстерень у Сімферополі, ФЗН Морзаводу та Військпорту у Севастополі готували столярів, слюсарів, ковалів та токарів.
Чотири сільськогосподарські школи готували кваліфікованих сільськогосподарських робітників для радгоспів та колгоспів (тваринництво, рільництво, спецкультури).
В 11 технікумах – 2 педагогічних, промислово-економічному, кустарно-промисловому, 3 медичних (фельдшерсько-акушерському, медполіттехнікумі та фармацевтичному, 2 сільськогосподарських, музичному, індустріальному навчались майбутні спеціалісти.
Вже тоді усвідомили, що відсутні навчальні заклади, які б готували будівельників, водопровідників, вибійників, мотористів, спеціалістів з технічної переробки продуктів сільського господарства, кравців. Була визнана за потрібне доцільність реорганізації низки профтехшкіл.
У 1931 році в Криму діяв вже 21 технікум. Для підготовки робітників, батраків, селян-бідняків у вищі навчальні заклади були засновані робітничі факультети: у Сімферополі денний та вечірній – з контингентом 600 осіб, у Севастополі – вечірній при Севморзаводі з контингентом 180 осіб.
Починаючи з кінця 20-х років, поступово зростала кількість технікумів та вищих навчальних закладів, які головну увагу приділяли підготовці батраків та робітників для отримання різноманітних спеціальностей.
Обзор положения народного образования в Таврической губернии за 1908 г. – Симферополь: Тип. Таврич. губерн. Земства, – 1909г., – с. 53.
Десять лет Советского Крыма (1920 - 1930). – Крымгосиздат., 1930. – с. 416.
Вы уже знаете о суперспособностях современного учителя?
Тратить минимум сил на подготовку и проведение уроков.
Быстро и объективно проверять знания учащихся.
Сделать изучение нового материала максимально понятным.
Избавить себя от подбора заданий и их проверки после уроков.
Просмотр содержимого документа
«Образование в Крыму после гражданской войны»
Образование в Крыму после гражданской войны.
Після закінчення громадянської війни система освіти Криму перебувала у важких умовах. Аналіз дореволюційного стану середньої і професійної системи освіти Криму дає нам таку картину. У 1914 році мережа народної освіти мала:
шкіл підвищеного типу – 48;
закладів профосвіти – 18 ;
закладів позашкільної освіти – 22;
Татарські діти навчались в мусульманських мектебах та медресе, яких в Криму в 1914 році нараховувалось близько 360.
У перші роки радянської влади на систему освіти виділялись мізерні кошти. Тільки з 1927 – 1928 року фінансування сфери культури значно збільшується. 1930 – 1931 роки були часом запровадження обов’язкової, початкової та загальної освіти, повної ліквідації неписьменності. Порівняємо напрями у сфері освіти, на які виділялись бюджетні кошти у 1914 та 1926 – 1930 роки
1914 рік:
середня загальна освіта – 54%
професійна освіта – 6%
Школи II ступеня виникли з об’єднання різноманітних середніх шкіл (жіночих гімназій, реальних училищ, класичних гімназій, комерційних училищ, вищих початкових училищ). Метою шкіл II ступеня була підготовка у ВНЗ та підготовка до практичної роботи. Мережа шкіл II ступеня в цілому відображала таку картину (по роках) [256].
У 1930-31 році кількість шкіл II ступеня досягла 88, проти 48, які діяли на півострові у 1914 році.
Робітники – 6,4 %
Батраки – 15,09 %
Селяни – 15,09
Непрацюючі – 0,7 %
Службовці – 41,4%
Інші–36%.
За даними Кримської конференції з профтехосвіти, в 1928 році молодіжні кадри готували у дитячих будинках, сільськогосподарських дитячих колоніях, школах робітничої молоді, сільськогосподарських школах, профшколах та технікумах.
У майстернях 7 дитячих будинків підлітки навчались ковальській, електротехнічній, трикотажній, палітурній, кравецькій, шевській та столярській справі.
Три сільськогосподарські колонії, які мали трактори, скотні двори, сади, готували сільськогосподарських робітників.
ФЗН залізничних майстерень у Сімферополі, ФЗН Морзаводу та Військпорту у Севастополі готували столярів, слюсарів, ковалів та токарів.
Чотири сільськогосподарські школи готували кваліфікованих сільськогосподарських робітників для радгоспів та колгоспів (тваринництво, рільництво, спецкультури).
В 11 технікумах – 2 педагогічних, промислово-економічному, кустарно-промисловому, 3 медичних (фельдшерсько-акушерському, медполіттехнікумі та фармацевтичному, 2 сільськогосподарських, музичному, індустріальному навчались майбутні спеціалісти.
Вже тоді усвідомили, що відсутні навчальні заклади, які б готували будівельників, водопровідників, вибійників, мотористів, спеціалістів з технічної переробки продуктів сільського господарства, кравців. Була визнана за потрібне доцільність реорганізації низки профтехшкіл.
У 1931 році в Криму діяв вже 21 технікум. Для підготовки робітників, батраків, селян-бідняків у вищі навчальні заклади були засновані робітничі факультети: у Сімферополі денний та вечірній – з контингентом 600 осіб, у Севастополі – вечірній при Севморзаводі з контингентом 180 осіб.
Починаючи з кінця 20-х років, поступово зростала кількість технікумів та вищих навчальних закладів, які головну увагу приділяли підготовці батраків та робітників для отримання різноманітних спеціальностей.
Обзор положения народного образования в Таврической губернии за 1908 г. – Симферополь: Тип. Таврич. губерн. Земства, – 1909г., – с. 53.
Десять лет Советского Крыма (1920 - 1930). – Крымгосиздат., 1930. – с. 416.