Население Крыма в 1905 - 1917 гг.

Население Крыма в 1905 – 1917 гг.

Цей період був періодом великих історичних подій, який охопив дві російські буржуазно-демократичні революції, кінець російсько-японської війни 1905 р. й більшу частину Першої світової війни.

Економічне становище населення Криму в цей період було надзвичайно важким – неврожай 1904 р. спричинив подальше зубожіння селянства. Тривав подальший процес обезземелювання селян. Не менш тяжким було становище й робочих виробничих підприємств. Досліджуваний період характеризувався особливостями динаміки демографічних зрушень у Криму.

На 1 грудня 1913 року у Таврійській губернії нараховувалось 2 011 938 мешканців обох статей, у тому числі у містах 415003 мешканців обох статей (20,6%) та в повітах 1596905 мешканців обох статей (79,4%).

Загалом по трьох північних повітах окремо та в цілому по губернії на початку ХХ століття сильно переважало сільське населення: на 1266951 сільського мешканця припадає всього тільки 95464 міських мешканця, що складає 7 відсотків від загального числа населення у материкових повітах. Так, у Бердянському повіті міське населення сягало 10,5%, у Мелітопольському – 5%, а у Дніпропетровському і того меньше – тільки 4,5 відсотка.

Чисельність населення п’яти кримських повітів меньше в 2 рази чисельності населення північних повітів, у яких домінували етнічні українці. Так, на 1 грудня 1913 року у п’яти кримських повітах нараховувалось у містах та повітах 649523 мешканці, що складало всього лише 32,4% загальної чисельності населення Таврійської губернії.

Аналізуючи данні, ми бачимо, що у трьох кримських повітах (Сімферопольському, Ялтинському та Феодосійському) міське населення переважає над сільським. Так, у Сімферопольському повіті відсоткове відношення чисельності міського населення до загального числа населення складає 55,0%, у Ялтинському – 53,8%, у Феодосійському цей показник 53,6%, у Євпаторійському повіті сягає 34,9% і лише у Перекопському повіті чисельність міського населення щодо загального числа мешканців цього повіту не перевищує 11,8%. Дані ці наочно засвідчують, як значно було розвинене міське життя у кримських повітах (11,8%-58,9%), порівняно з міським життям матерікових повітів (4,5%-10,5%).

Аналізуючи, можна побачити, що у Таврійській губернії сільське населення значно переважає: на 1596905 мешканців сільського населення міського припадає лише тільки 415093 статей, що складає 20,6% загальної чисельності населення губернії.

Можна побачити, що Таврійська губернія за чисельністю міського населення посідає сьоме місце після таких розвинених держав, як Англія, Норвегія, Німеччина, США, Голландія, Італія та Швеція. Росія у цій таблиці посідає останнє місце. Але Росія посідає перше місце за чисельністю сільського населення (86,3%), Таврійська губернія – третє (79,4%).

Дані засвідчують, що найбільш багаточисельну групу складають діти до 10 років, ця тенденція чітко зберігається і спостерігається серед повітового населення. Потім йде поступове зниження показників у напрямку більш старшого віку. Різке підвищення питомої ваги міського населення спостерігається у віковій групі 20 – 29 років (24%). У той же час чітко зменшується чисельність цієї групи серед сільського населення (15,2%). Це пояснюється припливом у міста молодих людей у пошуках роботи, а також притягненням цієї категорії до військової повинності.

Дані таблиці вказують, що величезну чисельну перевагу посеред інших станів мають селяни та міщани, як по Таврійський губернії так і по українських повітах.

Політика колонізації краю спричинила зростання загальної чисельності населення.