Урок з української літератури 9 клас Тарас Григорович Шевченко. Поема «Наймичка». Розкриття трагічної долі жінки-матері. Гуманістичний пафос твору

Урок з української літератури

9 клас

Тарас Григорович Шевченко. Поема «Наймичка».

Розкриття трагічної долі жінки-матері. Гуманістичний пафос твору

Мета: розкрити картини життя селян України, показати безмежну любов жінки-матері;

розвивати в учнів спостережливість, уміння співпереживати, робити висновки з

прочитаного; виховувати любов до рідних, милосердя до знедолених, співчуття до

страждущих.

Тип: Сприйняття й засвоєння нових знань.

Випереджувальні завдання: повідомлення учнів на теми: «Жіночі образи

у світовій літературі», «Літературна критика про поему

Т.Шевченка «Наймичка» », «Живописні та музичні твори, присвячені

поемі «Наймичка»».

Обладнання: текст поеми «Наймичка», портрет Т.Шевченка, ілюстрації до поеми,

виставка учнівських малюнків.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Т. Шевченко

Хід уроку:

1. Організаційний момент.

Учнів класу поділено на 2 групи. Членами груп зараннє підготованііндивідуальні завдання.

Звучить запис народної пісні, учениця в українському народному вбранні читає напам′ять пролог до поеми «Наймичка». (компетентність саморозвитку й самоосвіти).

Слово вчителя: Батько, мати, брати й сестри, сини й доньки – це одні з найстаріших і найприємніших слів в українській лексиці, бо символізують собою родину, сім′ю. Адже родина – це початок, це доля кожного з нас. Той, хто любить рідну матір, батька, той самовіддано любить і свою країну, своє місто чи село, школу і вулицю, на якій пройшло босоноге дитинство.

Т.Г.Шевченко – Великий Кобзар, борець за волю народу, завжди носив у своєму серці пам′ять про Україну, про своїх рідних, що продовжували примножувати багатство панів-поміщиків у далеких українських селах.

Провідним мотивом творчості Т.Шевченка завжди була важка доля народу. Неодноразово звучав мотив оспівування образу Матері. Це були і його власна мати , і мати-Україна.

Тож над якою темою ми будемо працювати сьогодні?

(Учні формулюють тему уроку та його мету)

2. Повідомлення теми та мети уроку.

• Запис теми уроку в зошиті.

• Робота над епіграфом(учні записують епіграф у зошит)

Мозковий штурм (компетентність саморозвитку й самоосвіти).

• Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

• Пригадайте, в якому ще творі Шевченко змалював трагічний образ жінки-матері?

• Коротко схарактеризуйте цей образ.

Слово вчителя: Сюжети обох творів Т.Шевченка - «Катерина» й «Наймичка» перекликаються. В обох йдеться про жінок, що народили синів-байстрюків, але якщо в «Катерині» поет зосередив увагу на соціальних причинах трагедії, то «Наймичка» присвячена змалюванню тих людських якостей, які дозволяють протистояти життєвим обставинам.

1. Сприймання й засвоєння нових знань.

• «Аукціон знань»

Учитель пропонує учням попрацювати в групах, щоб допомогти один одному засвоїти конкретні знання. На дошці записані питання , на які потрібно відповісти, використовуючи цитати з твору.

1. Визначте жанр «Наймички».

2. Яка структура поеми?

3. Що ми довідуємося з пролога про дівчину Ганну?

4. Як опинилася Ганна у діда Трохима й баби Насті?

5. Чому жінка найнялася наймичкою, через що так старанно працює?

6. Чому вона відмовилася бути «матір′ю»на весіллі Марка?

7. Порівняйте Шевченкових персонажів Катерину й Ганну. Знайдіть спільні й відмінні риси в поведінці та характеристиці цих жінок.(під час роботи учні оформлюють плакати-схеми).

1. Закріплення нових знань.

• Презентація роботи груп (соціальна, комунікативна компетентності)

Кожній групі пропонується зробити захист матеріалу, що вивчався, передати його в цікавій формі.

Група №1. Повідомлення учнів-«літературознавців» «Жіночі образи Т.Шевченка в контексті світової літератури»(компетентність саморозвитку й самоосвіти, соціальна компетентність). Додаток №1

Група №2. Повідомлення учнів - «літературних критиків» про відгуки на поему «Наймичка» у різні часи й у різних місцях. (полікультурна компетентність).Додаток №2

Група №3 . Повідомлення учнів – «мистецтвознавців» «Живописні та музичні твори, пов′язані із поемою «Наймичка»».Додаток №3.

• Представлення картин Т.Шевченка та учнівських малюнків (компетентність продуктивної творчої діяльності).

• Прослуховування уривка з опери М.Вериківського «Наймичка»(полікультурна компетентність)

Питання до класу: Які епізоди твору ви уявили, слухаючи цю музику?

( компетентність саморозвитку й самоосвіти ).

1. Узагальнення й систематизація знань, умінь, навичок.

• Інсценування останнього розділу поеми «Наймичка» ?( компетентність саморозвитку й самоосвіти ).

• «Мікрофон» (полікультурна компетентність)

Які почуття викликало у вас побачене?

Лише перед смертю наймичка признається синові, що вона його мати.

Для чого це зроблено Шевченком?

- « Дискусійна трибуна»

Які причини змушують жінок у наш час залишати своїх дітей?

Чи знаєте ви якийсь подібний випадок? Ваші думки з цього приводу.

5. Оцінювання й мотивація навчальних досягнень.

( соціальна компетентність).

1. Пояснення домашнього завдання. Скласти твір на тему:

«Коли перегорнена остання сторінка поеми Т.Г.Шевченка «Наймичка»»

( компетентність саморозвитку й самоосвіти ). Додаток № 4.

Додаток №1

«Не знаю в літературі всесвітній поета, котрий би так витривало ,так гаряче і з ціллю свідомою промовляв в обороні жінок, і в обороні їх права на повне, чисте людське життя, котрий би таким могучим словом бичував усе те, що в ′яже, деморалізує і тисне Женщину», - влучно зазначив Іван Франко. Співчуття, співпереживання поета своїм героїням було наскільки повним, що висловити його в ряді творів він зміг не інакше, як у формі жіночого ліричного монологу («Лілея», «Русалка», «Нащо мені чорні брови…»).

А там ,де Шевченкові-поету забракло слів, у дію вступили пензлі Шевченка-живописця, рисувальника, графіка, з ніжністю та благоговінням відтворюючи чарівні образи.Але якщо Шевченко-художник в зображенні жінок продовжував вже існуючу традицію, то у створенні літературної галереї жіночих образів Тарас Григорович ішов принципово новаторським шляхом. Літературна традиція підіймала жінку на п′єдестал, робила її предметом оспівування, обожнювання, метою любовних устремлінь або об′єктом осуду й ганьби.

В неперевершених сонетах Шекспіра, безсмертній інтимній ліриці Пушкіна, Лермонтова всебічному аналізу піддано найтонші відтінки переживань закоханого чоловіка. Але що ми можемо дізнатись із цих поезій про стан душі, психологічні процеси, духовні пошуки самих жінок, про яких начебто йдеться у цих творах? А майже нічого!

Сучасна Шевченкові література була «зоною юрисдикції» чоловіків і всі явища життя суспільства здебільшого дивилися «чоловічими очима». Шевченко ж зробив жінку, ставлення до жінки мірилом справедливості, морального здоров′я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя.

А життя не скупилося, подаючи поетові все нові варіанти жіночих трагедій, у центрі яких стояли його рідні й близькі, односельці, приятельки. Отже, страждаюча жінка для нього:

Се не мара.

Моя се мати і сестра.

Таким чином, можна зазначити: сам факт постановки жіночого питання і пристрасна увага поета до цієї теми відповідали вимогам часу щодо необхідності докорінної зміни статусу жінки в суспільстві.

Додаток №2

1. Еміль Дюран, французький критик.

«Ця Шевченкова поема є геніальним надбанням

вселюдської літератури».

1. В.Бородін, літературознавець:

«Зображення моральної чистоти й душевної сили

матері-покритки становить пафос «Наймички». Тема покритки

в «Наймичці» психологічно поглиблюється: в ній образ матері

не лише трагічний, як у «Катерині», а й величавий».

1. З рецензії на «Кобзар» 1860 року, російський критик:

«Все це оповідання дістає особливу красу від тієї

довершеної простоти, з якою змальовується все діло. Ні

одного фразистого місця, ні одного хвастливого вірша;

все таке рівне, спокійне, ніби покірна, тиха відданість цієї

матері перейшла в душу самого поета».

1. Богдан Лепкий, український письменник:

«Це наче старша сестра «Катерини», яка гріх свій спокутує не під льодом, а в тихій, святій самопожертві. Апофеоз материнської любові, один з найгарніших малюнків української жінки, твір, написаний в євангельському настрої. Без злості, без злоби, без усякого людського гріха. Архітвір…».

Додаток №3

Поема спонукала багатьох художників, серед яких і такі велети, як

М. Башилов, К. Трутовський, О. Сластьон, І.Їжакевич, В. Касіян, намалювати чудові ілюстрації. Оперу «Наймичка» за мотивами поеми й повісті Т.Шевченка написав наш земляк, уродженець Кременця,

М. Вериківський, а лібрето до цього твору йому допоміг створити К.Герасименко. На Київській кіностудії імені О.Довженка було знято кольоровий фільм-оперу «Наймичка», у якому були задіяні провідні актори України.

Додаток №4

Орієнтовний взірець твору

Ось і перегорнена остання сторінка поеми Т.Г.Шевченка «Наймичка»

Чому ж тоді звучать і звучать в серці слова:

Прости мене, мій синочку,

Нехрещений сину.

Не я тебе хреститиму,

На лиху годину

Чужі люди хреститимуть…

На мою думку, ця поема з усіх, присвячених трагічній долі української жінки, найпрекрасніша і найсвітліша. На відміну від «Катерини», де мати покидає напризволяще свого сина, гине, не зумівши пережити своє горе, наймичка Ганна своє життя віддає синові.

Любов матері до своїх дітей завжди жертовна. Молодість, силу і все віддає жінка своїм дітям. Усе життя пробувши наймичкою в сім′ї, де виховувався Марко, караючись і оплакуючи долю, Ганна зробила все, щоб бути біля сина. Великим співчуттям і повагою до наймички сповнені рядки:

Наймичка…

Свою долю проклинає,

Тяжко, важко плаче,

І ніхто того не чує,

Не знає й не бачить,

Опріч Марка маленького.

Та Марко, омитий сльозами матері, не знає, чого вона так його цілує, сама не з′їсть, не вип′є, його нагодує. «Вона чує з тієї хати, як дитина дише».

Тільки Марком живе і снить Ганна. Ця тема зворушує своєю високою і трагічною красою. А кінець поеми по-справжньому вражає. Ганна занедужала. Тяжко помирати в чужій хаті зі страшною таємницею в душі. Пильно-пильно, назавжди прощаючись, подивилася на сина мати, сльози покотилися із засмучених очей:

Прости мене. Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я…я твоя мати.

Земля задрижала в цю хвилину. Навіть вона не в змозі була витримати страшні страждання, які випали на долю цієї жінки.

«Наймичка» - моя найулюбленіша поема. Дивний, трагічний і прекрасний світ Шевченківської поеми не залишає байдужим нікого. Раз прозвучавши, залишається вона в серці тихим смутком, щемною тремтячою нотою. Невелика за розміром ця поема, та безкінечна глибиною людських переживань. Занадто пізно дізнався Марко, хто його мати, непоправно пізно Ганна відкрила свою душу синові. Так і зостається ця пауза болем у серці. Болем, який очищає і возвеличує людську душу.