Стаття «Без книги ти – не вчитель»

Стаття «Без книги ти – не вчитель»

Без яких книжок я не можу уявити собі “Золотої полиці” вчителя зарубіжної літератури? Насамперед — без Книги Книг — Біблії. Саме в її глибинному змісті літературознавці відкривають все нові й нові джерела розуміння й інтерпретації шедеврів світової літератури. Не можу уявити нашої полиці без творів Геродота, Платона, Арістотеля, які створили еталонні зразки словесної культури античності, яка так глибоко вплинула на всю європейську цивілізацію, зокрема на добу Ренесансу, літературу XIX і XX ст. Не можу уявити “Золоту полицю” без творів таких класиків, як Вільям Шекспір, Оноре де Бальзак, Олександр Пушкін, Лев Толстой, Федір Достоєвський, без їхнього багатющого досвіду розуміння людини. Нові випробування людяності яскраво представила література XX ст. — це і

“ Чума ” Альбера Камю, і “ Старий і море ” Ернеста Хемінгуея, і багато інших творів.

Не можу уявити цю полицю без поезій Афанасія Фета, Федора Тютчева, Олександра Блока, Анни Ахматової, Марини Цвєтаєвої, Бориса Пастернака, адже, за словами Ліни Костенко,

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Не може “Золота полиця” залишитися і без казок та дитячих оповідань, бо без казки, дитячої літератури немає дитинства, а без дитинства не буде людини. Нещодавно з величезним задоволенням перечитувала твори Миколи Носова — “Фантазери”, “Весела сімейка”, “Вітя Малєєв у школі та вдома”, а потім порадила їх прочитати своїм учням.

На жаль, більшість учнів ледь встигають прочитувати програмові твори. Як пояснюють вони самі, — через брак часу. І їх можна зрозуміти. Навіть комп’ютер поступово переходить із засобу розваг до невичерпного джерела інфор­мації з усіх галузей знання. Щоправда, дехто все ж устигає цікавитися детективами, фантастикою, бульварними романами... Я теж прочитую ці твори. Зрештою, вони розвивають логічне мислення, увагу, проте душа в них спить. А хотілося б, аби насамперед працювала саме вона! Адже духовність майбутнього світу починається з душі кожної дитини, з її розвитку, а для її розвитку потрібні високохудожні й високоморальні твори, яких сьогодні вкрай не вистачає. А без них душа в’яне, не встигши розквітнути.