Основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи.

Тема. Основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена, А. Чехова, Б. Шоу

Мета: допомогти учням з’ясувати основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст.; ознайомити з найважливішими здобутками драматургів того часу; розвивати навички складання опорно-логічних конспектів за сприйнятою на слух інформацією, виділяти головне, давати оцінку літературним явищам; виховувати любов до мистецтва, естетичні смаки.

Обладнання: портрети драматургів Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова та інших, видання їх творів, ілюстрації до них, відеоматеріали (фрагменти вистав за творами).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Ознайомлення з метою, завданнями й вимогами програми до вивчення світової літератури в 11-му класі

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

У ч и т е л ь. Що таке драматичний театр для нас, сучасних людей? Місце, де можна ознайомитися з драматургією, побачити цікаву виставу. Для людей ХІХ ст. значення театру було набагато вагомішим і багатограннішим, особливо для вищих та середніх класів. Це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце платонічних побачень, і традиція, і, урешті-решт, статус. Про драматургів і їхні п’єси говорили, сперечалися, їх лаяли і хвалили; твори спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів і навіть до злочинів.

Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення з європейською драматургією, яка наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. пережила своє оновлення, збагатилася новими творчими знахідками та здобутками.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Евристична бесіда

• Що таке драматургічні твори, якими є їх особливості?

• Які жанри драматургії ви знаєте?

• Назвіть відомих вам драматургів, їх твори.

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди

— У драматургії остання третина ХІХ століття позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Цей процес приводить до появи «нової драми».

Безумовно, усі представники «нової драматургії» — а це Г. Ібсен, Б. Шоу, А. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберг, Г. Гауптман, Е. Золя, В. Винниченко та інші — йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. Але існувала ознака, яка об’єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача.

• У чому ж полягає різниця між «старою» драмою та «новою»?

Проаналізуємо за допомогою порівняльної таблиці.

Тож чим, на ваш погляд, відрізняється «нова драма» від «старої драми»? «Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.

Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів: Г. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), А. Стріндберга (Швеція), М. Метерлінка (Бельгія), Е. Золя (Франція), А. Чехова (Росія).

Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.

Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги — ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).

Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.

«Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.

• Назвіть риси «осучаснення» драми на зламі століть.

2. Відеопрезентації уривків творів

V. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Створення опорно-логічного конспекта за матеріалами лекції

2. Робота з висловлюванням Дж. Б. Шоу

• Уставте пропущені слова у висловлювання і прокоментуйте його.

Мої п’єси вимагають не режисури. У них повинні … гамір і шум справжнього життя, крізь яке час від часу … поезія.

Лексичний матеріал:

Співати, вихваляється; лунати, прозирає; заважати, ліпиться; шуміти, сидить.

VІ. Домашнє завдання

Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Прочитати п’єсу Г. Ібсена «Ляльковий дім».

Підготувати відеопрезинтацію про історичну й соціальну ситуацію в Норвегії ХІХ ст.

VІІ. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• На уроці мене зацікавило…