Ми тебе не забули,Тарасе!

Сценарій свята

( Надпис на дошці )

Учітеся , , брати мої ,

Думайте , читайте ,

І чужого научайтесь ,

Й свого не цурайтесь .

Т. Шевченко

На столі застеленому рушником , портрет Т.Г.Шевченка , свічка , «Кобзар» , малюнки , реферати , хліб.

Біля портрета слова

І мене в сім`ї великій ,

В сім`ї вільній , новій

Не забудьте пам`янути

Незлим тихим словом .

Ведуча

Благословен той день і час , Дрібними росами – сльозами .

Коли прослалась килимами Щовесни, коли тануть сніги

Земля яку сходив Тарас І на рясні просяє веселка ,

Малими босими ногами . Повні сил і живої снаги ,

Земля , яку скропив Тарас Ми вшануємо пам'ять Шевченка .

( «Думи мої …» - співає хор)

( Заходить дівчина в українському костюмі із свічкою в руках , запалює свічку і стає навколюшки перед портретом Т.Шевченка .)

Свічу поставлю , свічу поставлю

І перед образом й перед тобою .

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколюшки поряд зі мною

І помолитись за тебе , Кобзарю,

Щиро – хоч раз би ! - як перед Богом .

Все ж українці ми , а не хозари .

Гори ж, моя свічка , гори нам ще довго!

(Дівчина підводиться і йде .)

Ведуча : 9 березня 1814року в селі Моринцях на Київщині в сім`ї селянина – кріпака народився Тарас Шевченко . Хлопчик ріс мовчазний , завжди чомусь замислений . Ніколи не тримався хати , а все тинявся десь по бур’янах , за що його прозвали в сім`ї «малим приблудою» .

Ведучий : 8- літнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку» . Дивна це була наука . П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах . За найменшу провину карав своїх учнів різками . Будучи уже відомим поетом , Тарас Шевченко згадував ту школу , куди привела його кріпацька доля .

Учень : Ти взяла мене малого за руку

І хлопця в школу одвела

До п’яного дяка в науку ,

«Учися , серденько , колись

З нас будуть люди» , - ти сказала .

Ведуча : Та не довго тривала Тарасова «наука» . Несподіване горе випало на долю хлопчика . Змучена важкою працею , померла мати .

Учень : «Там матір добрую мою

Ще молодую - у могилу

Нужда та праця положила …»

Ведучий : Незадовго після смерті матері помер і батько . Смерть приголомшила малого Тараса .

Учень : Там батько , плачучи з дітьми

( А ми малі були та голі ),

Не витерпів лихої долі ,

Умер на панщині !.. А ми

Розлізлися межи людьми ,

Мов мишенята .

Я до школи -

Носити воду школярам …»

Ведуча : Тарас наймитує в школі , а потім наймається пасти череду . Мине декілька років і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало» .

( Вірш на диску 7 –го класу )

Ведучий : Тарас наймитує , у вільний від роботи час читає і малює . А по закутках , щоб ніхто не побачив його горя , плаче . Але думка знайти людину , яка б навчила його малювати , не покидає хлопчика . Так він потрапляє до маляра . Маляр погоджується навчити хлопця малювати , однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург , і Тарас стає козачком .

Учень : Хоче малювати ,

Прагне він до знань ,

Та за це багато

Зазнає знущань .

Учень : Нишком він малює

Статуї в саду ,

Вночі пише вірші

Про людську біду .

Ведуча : Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича .

Він познайомився також з байкарем

Е. Гребінкою , Художниками Брюловим ,

Венеціановим , поетом Жуковським .

Вони побачили великі здібності молодого

художника і викупили його з неволі .

Учень : Застав при малюванні раз

В саду його Сошенко ,

Поміг , щоб вільний став Тарас ,

Щоб вчитись став Шевченко .

Вчитель : Шевченко виправдав їхні надії .

В 1845 році він закінчив Петербурзьку

художню академію з двома срібними медалями

і званням «вільного» художника . Тарас малює портрети , картини , змальовує пам’ятники минулого , робить ілюстрації до своїх віршів .

Учень :Так у людському морі

Стрітилися брати ,

Що зуміли в горі

Щиро помогти .

Викупили друзі

Вільним став Тарас !

Чом же серце в тузі ?

Біль чому не згас ?

Сміливий і щирий

Був Тараса спів .

Він гострить сокири ,

Кличе на панів .

Ведучий : За бунтарські вірші 33- річного Тараса забрали в солдати .

Учень : Та малює й пише

Він таємно там ,

Гнівні його вірші

Страх несли панам .

Ведуча : Незважаючи на заборону , Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота .Тепер цю книжку називають захалявною . Поет писав :

О думи мої !

О славо злая !

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь , мучусь , … але не каюсь !...

Ведучий : Коли Т . Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану , він дуже тужив за Україною . Ось послухайте , як ніжно і тужливо звучать пісні : ( Звучать пісні «Зоре моя вечірняя»,

«Садок вишневий коло хати», «Думи мої , думи»).

Ведуча : Туга за рідною природою , рідним

краєм звучить і в його віршах . Він за український народ до боротьби за волю , за кращу долю.

Вчитель : Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря . Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю .

Учень : І на оновленій землі

Врага не буде , супостата ,

А буде син , і буде мати ,

І будуть люди на землі .

Ведуча : 9 березня 1861 року Т.Г.Шевченкові виповнилося 47 років . Надійшло багато вітальних телеграм . Привітати поета , який лежав тяжко хворий , прийшли друзі . А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет .

Ведучий : Минуло 195 років з дня народження славного сина України , але зайдіть у будь - яку хату , і ви пробачите прикрашений вишитим рушником портрет Шевченко . Він - як член сім`ї . як найдорожча людина .

Учень : У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі ,

Він дуже рідний і мені ,

І татові і мамі .

Він стереже і хату , й нас ,

Він знає наші болі ,

Я добре знаю – це Тарас ,

Що мучився в неволі .

Такий ріднесенький , дивись,

Він мов говорить з нами ,

Він на портреті , мов живий ,

Ось – ось і вийде з рами . Ведуча : В день народження

Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятник , щоб поставити свічку , покласти квіти , почитати його вірші , поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві .

Ведучий : І дорослі , і діти шанують геніального українського поета , художника , борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіт Дівчина : Я – маленька українка ,

Десять рочків маю ,

А про Тараса Шевченка

Вже багато знаю .

Він – дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті ,

Він здобув нам славу ,

Як ніхто на світі .

А та наша слава

Не вмре не загине ,

Наш Тарас Шевченко -

Сонце України .

Вчитель : Минуло 195років від дня народження Т.Г.Шевченка – славного сина українського народу , але й сьогодні його слово живе між нами . Шевченко – це наша душа , наша мудрість , наша сила .

І тому, щоб перевірити ваш досвід і мудрість , я пропоную вам , шанувальникам творчості Кобзаря , змагання між командами . Переможці отримують право називатися «Знавці творчості Тараса Григоровича Шевченка» .

Розпочинаємо перший конкурс , конкурс –вікторина «Швидко і влучно». Я читаю запитання , кожна команда впродовж однієї хвилини якнайшвидше й коротко дає відповідь . Кожна правильна відповідь оцінюється зірочкою .

Запитання для команд :

1 Дівоче прізвище матері Шевченка ?

2 Скільки років виповнилося Т.Шевченку ,коли померла його мати?

3 Як звали пана у якого працював Т.Шевченко ?

4 Коли викупили поета з неволі ?

5 У якому закладі навчався Шевченко ?

6 Яким псевдонімом підписував свої прозові твори Шевченко ?

7 Коли відбувся перший арешт Шевченка ?

8 Коли помер поет ,і де його було поховано ?

9 Який твір Шевченка було вперше екранізовано ?

10 Хто написав музику до «Заповіту» ?

11 Як називається перший екранізований фільм про Шевченка ?

12 У 1951 році на Київській кіностудії художній фільмів було знято картину «Тарас Шевченко» .Хто зіграв головну роль у ній ?

13 Чиї це слова : «Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа»?

II Наступний конкурс . Я прошу до мене по одному читцеві від кожної команди .Ви повинні прочитати поезію Шевченка .

III конкурс Твори кобзаря покладені на музику .Вони мають великий успіх і сьогодні . Який твір поета пролунав і хто його композитор ?

IV Нагадайте прислів`я , приказки , частівки про великого письменника .

V Намалюйте про що мріяв Т.Г.Шевченко і чи здійснилися його мрії ? ( Відповідь кожної команди )

( Пропоную гостя порахувати зароблені зірочки .І назвати перемажся )

Сьогоднішній наш конкурс – це справжнє свято Кобзаря , його вічної нев’янучої творчості , полум’яного слова . Коли нам важко , коли смуток гризе душу , припадімо спраглими вустами до його цілющого джерела , щоб знову відчути силу, жити для рідного нараду .

Звучить пісня «Заповіт»