Ігрові технології на уроках української мови та літератури

47

Анотація

Жук О.М. Ігрові форми як засіб підвищення інтересу до вивчення української мови та літератури:Творчий проект.- Донецьк:Донецький обліППО,2012.- с

У даній роботі розглядаються ігрові форми як засіб підвищення інтересу до вивчення української мови та літератури,пропонується план-календар щодо реалізації проекту ,моніторинг результативності,система ігор,щоб забезпечити позитивну мотивацію учнів на уроках.

Особливу увагу приділено навчальній грі як засобу підвищення рівня успішності та покращення якості знань учнів,пропонуються різні ігрові ситуації , лінгвістичні дослідження . Подається система уроків з української мови з теми «Іменник» у 6 класі

Табл.-2, схем-1 Бібліогр.:14наймен.

Аннотация

Жук Е.Н. Игровые формы и методы как способ повышения интереса к изучению украинского языка и литературы: Творческий проект. – Донецк: Донецкий облИППО,2012.-с

В работе рассматриваются игровые формы и методы как способ повышения интереса к изучению украинского языка и литературы, предлагаются план-календарь реализации проекта ,мониторинг результативности, система игр ,чтобы обеспечить позитивную мотивацию учеников на уроках.

Особое внимание уделено учебной игре как способу повышения уровня успешности та повышения качества знаний учеников , предлагаются разные игровые ситуации ,лингвистические исследования. Дается система уроков по теме : «Имя существительное» в 6 класе.

Табл.-2, схем -1Библиогр.:14наймен.

ПАСПОРТ ПРОЕКТУ

Тема проекту Ігрові форми як засіб підвищення інтересу до вивчення української мови та літератури

Автор Жук Олена Миколаївна

Тип проекту інформаційно-пошуковий, колективний

Ресурсне забезпечення стандарт державної освіти, навчальна та довідкова література

Учасники проекту учні, вчитель, бібліотекар

Термін реалізації проекту протягом року

ЗМІСТ ПРОЕКТУ

1. Пояснювальна записка………………………………………………………..4

2. Типологія проекту……………………………………………………………. 7

3. Етапи реалізації проекту……………………………………………………... 8

4. Календар проекту……………………………………………………………... 9

5. Опис проекту………………………………………………………………….. 10

6. Моніторинг результативності………………………………………………... 20

7. Очікувані результати…………………………………………………………. 21

8. Висновки………………………………………………………………………. 22

9. Список використаних джерел………………………………………………... 23

10. Додатки………………………………………………………………………… 24

Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості та зацікавленості.

В.Сухомлинський

І. Актуальність визначеної теми

XXІ століття означене складним пошуком нових технологій навчання дітей. Ефективне навчання – це завжди розвиток людини, зміна його поглядів, установок, цінностей, норм. Кожний урок української мови – складна, цілісна, динамічна система змісту навчального матеріалу й організації роботи з ним, яка насамперед спрямовується на засвоєння матеріалу, зазначеного в темі уроку. Мета уроку збігається в цілому з метою навчального процесу в цілому.

У моїй роботі однією з них є формування національно-мовної особистості учня. Цього можна досягти, якщо на кожному уроці, позакласній роботі виховується увага до слова, свідоме ставлення до мови як засобу самовираження, спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, ставлення до довкілля. Розвивається мовлення, а отже й мислення, інтелект, мовленнєва пам’ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття, естетичний смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних засобів, виражальних можливостей.

Я вважаю , що навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

На моїх уроках відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним допомагають дітям усвідомити мову, як матеріал передачі думки і змісту, відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності, виразності, образності власного мовлення, намагання додержувати норм у використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитись майстерно оперувати мовою.

Навчанню мові належить особлива роль у вихованні школярів. Згадаймо, як зазначив В.Сухомлинський: ”Від культури слова до емоційної культури, від емоційної культури до культури моральних почуттів і моральних відносин – такий шлях до гармонії знань і моральності.”, “Убогість слова – це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості”.

Особливо актуальним є застосування на моїх уроках української мови - ігрові технології. Адже саме вони, дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості. Ігри виховують самостійність, формують певні естетичні та світоглядні позиції, співробітництво, комунікабельність. Використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

ІІ. Мета проекту: підвищення інтересу до вивчення української мови та літератури; формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю; розвиток творчих здібностей та самостійності учнів; активізація пізнавальної діяльності.

ІІІ. Завдання проекту:

- використовувати різноманітні форми і методи організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;

- створити атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу;

- стимулювати учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, одержати неправильну відповідь;

- підтримувати учня у його бажанні знаходити свій спосіб роботи;

- аналізувати роботу свою та інших учнів на уроці;

- створювати педагогічні та навчальні ситуації, що дають кожному учневі на уроці виявляти ініціативу, самостійність у роботі;

- створити умови для природного самовираження учня.

ТИПОЛОГІЯ ПРОЕКТУ:

За кінцевим результатом: практико-орієнтований

За змістом: предметний

За кількістю учасників: груповий

За ступенем самостійності: пошуковий

За характером контактів: зовнішній

Методи, прийоми, форми : теоретичний аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури, педагогічний експеримент, анкетування, аналіз, порівняння, узагальнення.

ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

Назва етапу	Структура етапу	Партнери у реалізації етапу	Термін виконання
Підготовчий	Розробляється сценарій, план гри, даються консультації, інструкції, пакети матеріалів учням-учасникам, готується матеріальне забезпечення	Учитель, учні	Протягом року
Інформаційно – діагностичний	Залежно від типу вводяться різні рольові позиції гравців: організатор, ко­ординатор, критик, тренер, ініціа­тор, проблематизатор, консерва­тор тощо. Практикується групова робота над завданнями, міжгрупові дискусії.	Учитель, учні, бібліотекар	Протягом року
Аналітичний	Висту­пають експерти, учні обмінюють­ся думками.	Учитель, учні	Протягом року
Узагальнюючий	Учитель підсумовує досягнуті результати, відмічає по­милки.	Учитель, учні	Протягом року
Заключний	Оцінка особистого внеску кожного у спільну роботу.	Учителі, учні	Протягом року

КАЛЕНДАР ПРОЕКТУ

Етапи проекту	Кількість годин	Термін виконання	Зміст діяльності учнів	Зміст діяльності учителя
Пошуковий	10	квітень	1.Діагностика інтересів,потреб. 2.Підготовка учнів до роботи над навчальним проектом	1. Вибір учителем теми проекту. 2.Формування провідної проблеми та дидактичної мети. 3. Визначення виду проекту.
Аналітичний	8	квітень - травень	1. Готується матеріальне забезпечення.	1. Розробляється сценарій, план гри. 2. Даються консультації, інструкції, пакети матеріалів учням-учасникам. 3. Обдумування шляхів розв’язання проблеми. 4. Форма представлення результату. 5. Визначення критеріїв оцінювання діяльності учасників
Практичний	10	серпень-вересень	1. Максимальна свобода інтелектуальної діяльності гравців, яка обмежується тільки умова­ми та правилами гри. 2. Учні самі вибирають власну роль, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення.	1. Аналіз та обробка інформації. 2. Обговорення результатів гри.
Презентаційний	6	вересень	1. Оформлення результатів використання гри. 2. Підготовка до презентації. 3.Визначає,які нові знання він отримав	1. Аналіз успіхів і невдач.
Рефлексивний	2	вересень	1. Оцінка особистого внеску кожного у спільну роботу.	1. Обговорення досягнутих результатів.

ОПИС ПРОЕКТУ

Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Результативність реалізації навчальної мети – свідомість, міцність і глибина знань учнів з української мови та літератури перебуває у прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажання знати його, тобто від рівня мотивації учнів до вивчення предмету.

Як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання?

Шукаючи відповідь на це питання, я дійшла висновку, що зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення предмету можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів.

Я вважаю,що вся діяльність дитини складається з окремих послідовних операцій. Спочатку учень сприймає інформацію, а далі мислить на підставі її. При цьому дуже важлива зацікавленість у цьому процесі. Причому, всі ці операції взаємопов’язані між собою. Тому я спрямовую всі творчі зусилля на створення системи активних методів навчання, що сприяють активізації мотивації учнів до навчання та їх пізнавальної діяльності.

Я прийшла до висновку , що ігрові технології – один з найефективніших засобів навчання. Вони створюють на уроці атмосферу активної зацікавленості, пожвавлюють процес засвоєння, закріплення й узагальнення знань, умінь і навичок, мають зазвичай прикладний характер, що сприяє розвитку основних життєвих компетентностей школярів.

Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли використовую на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, беру до уваги всіх учнів, добираю ігри, які були б цікаві й зрозумілі. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання учнів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

Використання ігрових технологій має велике значення для поглиблення знань учнів.

1. На формування й розвиток пізнавальних інтересів учнів великий вплив мають ті ігри, що містять у собі ситуації утруднення та різного характеру пізнавальні завдання.

2. Як засіб підвищення якості знань ігрові технології допомагають виховувати вольові зусилля учнів,сприяють творчому розв’язанню ними навчальних завдань теоретичного та практичного напрямів.

3. Інтерес до дидактичних ігор, що змушують напружити думку, проявляється не завжди і не усіх учнів відразу, тому пропонувати такі ігри треба поступово, не вдаючись до примусу. Природи гри така, що за відсутності абсолютно добровільної участі вона перестає бути грою. Нею можна зацікавити, а примусити грати неможливо.

4. Розвиваючі ігри потребують особливої підготовки. Занадто важкі завдання можуть зробити учня байдужим до їх виконання. Тут треба дотримуватися принципу “від простого до складного ”.

Педагогічні ігри

За сферою діяльності

Фізичні

Інтелектуальні

Трудові

Соціальні

Психологічні

За характером педагогічного процесу

Навчальні,

Пізнавальні,

Репродуктивні,

Комунікативні,

тренінгові,

виховні,

продуктивні,

діагностичні,

узагальнювальні,

розвивальні

творчі

психотехнічні,

контролюючі

профорієнтаційні

За ігровою методикою

Предметні

Сюжетні

Рольові

Ділові

Імітаційні

Драматизації

За навчальним предметом

Математичні,

Музичні,

Трудові,

Фізкультурні,

Суспільнознавчі,

фізичні,

театральні,

технічні

спортивні,

економічні,

хімічні,

літературні

воєнні,

комерційні,

біологічні…

туристичні,

управлінські

народні

За ігровим середовищем

Без предметів,

Настільні,

Комп’ютерні,

Технічні,

з предметами

кімнатні,

телевізійні,

Із засобами пересування

вуличні

ТЗН

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Рольова гра. Головна мета – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. Її називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

Методика гри “Мозкова атака” запозичена з телевікторини “Що? Де? Коли?”. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине рішення.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації.

1. Мотиви спілкування:

• учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів;

• при рішенні колективних завдань використовуються різні можливості учнів;

• спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.

2. Моральні мотиви:

• у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.

3. Пізнавальні мотиви:

• кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба знати більше інших);

• у грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає відмінників і трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру;

• знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення. Учні приміряють соціальні маски, поринають в історичну обстановку й відчувають себе частиною досліджуваного історичного процесу;

• ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш);

• змагальність - невід'ємна частина гри - притягальна для дітей;

• у грі завжди є якесь таїнство - неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;

• думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань.

До педагогічних підходів організації дитячих ігор необхідно віднести ряд таких моментів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

З мовленнєвих ігор подаю дві. Дидактична гра "Кола на воді". Ціль цієї гри полягає у розвитку комунікативних навичок учнів, їх здатності будувати, яскраві оповідання про навколишній світ. Завдання гри - вчити фантазувати, розвивати уяву, формувати навички будови тексту. Учні вибирають довільне слово. Воно записується на дошці стовпчиком. На ці букви добираються нові слова, до слів – речення. На основі отриманих результатів складають оповідання, казку, веселу історію, вірш.

С - сніжок - настав ранок, прокинулась сніжинка;

Т - танок - закружляла у веселому танку;

І - іней - іней вкрив усе навкруги;

Н - небо - небо посилало сонячне проміння;

А - акація - сніжинка сіла на акацію перепочити.

Такі вправи розвивають мовлення, допомагають в написанні яскравих оповідань про навколишній світ, вчать фантазувати, розвивають уяву.

Друга гра «Мікрофон» має на меті розвиток мовленнєвої компетенції учнів, їх здатність і вміння добирати мовний матеріал відповідно до запропонованого стилю мовлення. Завдання гри – сформувати на гідному рівні культуру усного мовлення школярів, позбавити учня відчуття ніяковості в умовах «репортажу». Обираються наступні діючі особи: репортер, глядачі (3-5осіб) і доповідачі (решта класу). Вчитель ставить питання, репортер підходить до учня і пропонує йому відповісти. Учень дає відповідь в мікрофон, який йому передає репортер (це може бути справжній мікрофон, макет, або будь-який предмет , який домовлено буде вважати мікрофоном). Глядачі оцінюють відповідь доповідача. І вчитель знову ставить питання.

Інтелектуальні ігри представлю такими прикладами, як гра «Пізнай мене», «Що? Де? Коли?» та «Рецензисти кросворду». « Пізнай мене» передбачає перевірку і закріплення понятійного матеріалу з теми. Мета цієї гри полягає в необхідності учня оперувати термінами, поняттями з теми, що дозволяє активізувати мисленнєві процеси. Завдання полягає в тому, що ця гра повинна навчити учнів активно використовувати такий пласт лексики як термінологія. На столі розкладені картки зі словами папки, на яких під номерами написано терміни з теми, що вивчається. Учень має скласти систематичну папку, згрупувавши картки відповідно до термінів. Купок карток має вийти стільки, скільки термінів. Наприклад: термін «дієслово», до нього слова – вид, час, спосіб, особа, число; термін «словотвір» до нього слова – суфіксальний, префіксальний, …, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний, адвербіалізіція, субстантивація і т.д.

«Що? Де? Коли?» має на меті шляхом впровадження конкуренції підвищити особистісну мотивацію учня, актуалізувати усі наявні знання з даного предмету чи теми. Завдання гри – продемонструвати важливість ерудованості, навчити працювати в команді.

«Рецензисти кросворду» має за мету поглибити, систематизувати і узагальнити знання. Завданнями цієї гри є сформувати в учнів моделі нестандартного мислення, зорієнтувати їх на адекватні дії в екстремальних ситуаціях. Вона полягає в наступному: клас ділиться на три групи (команди). Команди розміщуються напівколом обличчям до дошки. Кожна з команд по черзі пропонує тему, питання (слід поставити в якомога нестандартній формі) і відповідь – 1-ша команда пропонує тему, 2-га ставить питання і вказує межі і місце відповіді, 3-тя дає відповідь, потім 2-га пропонує тему, 3-тя – ставить питання, 1- ша – дає відповідь., і т.д.. Кожна відповідь записується.

Загальнорозвивальна гра «Пелюстки ромашки» схожа на вікторину. ЇЇ ціль у тому, щоб задіяти усі можливі психічні процеси: мислення, пам'ять, увагу, уяву і т.д. На дошці висить декілька макетів ромашок з 7-ма пелюстками кожна. На пелюстках найрізноманітніші завдання, наприклад: подумайте…, згадайте…, уявіть…, і т.п. Учні пдходять до вчителя і обирають свою ( найдоцільніше – шляхом жеребкування). Потім учень тягне пелюстку, виймає її з ромашки і зі зворотної сторони читає завдання. Йде готуватися, а інший тим часом тягне свою пелюстку і т.д. Кожен учень готується 3-5 хвилин. Поки перший відповідає вчителеві, інші готуються. Таким чином кожен учень виконує за урок декілька мисленнєвих операцій, а вчитель може перевірити рівень засвоєння знань і виявити прогалинини, якщо такі є.

Гра-естафета репрезентує рухові ігри дидактичного характеру. Окрім підвищення інтересу ця гра має на меті ще й задіяти наочно-образне, асоціативне мислення, що реалізуватиметься шляхом прив’язання конкретного питання до конкретного окремого місця чи людини. Задачею тут виступає формування в учнів певного алгоритму опанування матеріалу. Учні класу діляться на команди по 3-4 чоловіки. На території виставлені пункти. На кожному пункті по проходженню іспиту вони отримують паперову зірку (медаль, яблуко …), на якій написана літера. Завдання гри – скласти слово-пароль. Пункти: пункт 1 – теоретичний (потребує відповіді на теоретичне питання), пункт 2 – експериментальний ( вирішення практичних завдань), пункт 3 – тестовий («великий світ усього» - відповіді на питання, що реалізують міжпредметні зв’язки), пункт 4 – народна мудрість ( завдання на матеріалах народної творчості, продовжіть прислів’я…, відгадайте загадку… і т.п.), пункт 5 – натхнення

( перевірка уміння творити – складіть три-, чотиривірш, зобразіть графічно і т.п.), пункт 6 – практичне застосування ( продемонструвати практичне застосування запропонованій темі, фразі, явищц мови…), пункт 7 – острів загадок (дається остання літера слова і учні мать скласти слово-пароль). Виграє та команда, яка найшвидше знайде зашифрований пароль.

Така система ігор допоможе ефективно забезпечити позитивну мотивацію учнів на уроках української мови. Саме завдяки ігровим формам уроків вдається залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. І спостереження показують, що учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування, змогли подолати труднощі саме через гру. Доцільність використання гри на тих чи інших етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь і навичок учнів, від складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності.

Навчальна гра несе в собі значний потенціал активізації навчально-пізнавальної діяльності. Необхідно лише як в теорії, так і на практиці глибше розкривати саме механізм взаємодії навчального та ігрового компонента пізнавального процесу.                                        

МОНІТОРИНГ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

При відслідкуванні результативності проектної діяльності використано такі методи і прийоми обстеження, як:

• спостереження;

• аналіз;

• педагогічний експеримент;

• порівняння;

• систематизація;

• узагальнення.

Навчальна гра дає гарну можливість підвищення рівня успішності та покращення якості знань учнів, а також сприяє підвищенню інтересу до вивчення української мови і літератури.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

За умови успішної реалізації проекту учні набудуть таких знань, умінь і навичок:

• розвиватимуть навички комунікативного діалогічного спілкування;

• вдосконалюватимуть уміння використовувать додаткову лiтерaтypу;

• розвиватимуть здібності учасників гри приймати рішення за умов неповної інформації;

• набуватимуть досвід у вирішенні проблемних завдань;

• удосконалюватимуть навички прийняття рішень в умовах обмеженого часу;

• активізується участь учнів у колективній справі, інтенсивний обмін досвідом i знаннями між учасниками команд, можливість для кожного з них порівняти свої знання і дії з іншими, а також уміння скоординувати ці дії.

ВИСНОВКИ

Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з української мови та літератури. Щоб реалізувати можливості, які дає рідна мова для правильного формування підсвідомості дитини, потрібно насамперед, щоб мовний матеріал розглядався системно, у строгій логічній послідовності, у його логічних зв’язках.

Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити – зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, – згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?”.

Важливу роль на уроках української мови і літератури відіграє гра. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Учні набувають навичок співпраці, колективного пошуку рішень, беруть активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Таким чином досягається головна мета навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань i навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про Концепцію загальної середньої освіти. Середня освіта, № 2, 2002.

2. Національна доктрина розвитку освіти. Освіта України, № 33, 2002.

3. Глазова О.П. Українська мова. 6 клас. Матеріали до уроків: Посібник для вчителя. – Харків: Ранок, 2000.

4. Житник Б.О. Методичний порадник: форми і методи навчання. – Харків: Вид. група «Основа», 2005.

5. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури / Упорядник К.Ю.Голобородько. – Х.: Вид. група «Основа», 2006.

6. Інтерактивні технології на уроках української словесності / Укладач Р.Орищин. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008.

7. Кривокінь І. та ін. Інтерактивні технології – шлях до формування творчої особистості. – Завуч, № 28, 2008.

8. Майстер-клас учителя української мови: 6 клас / Упорядник О.Несисюк. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005.

9. Одарченко В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках мови. – К.: Радянська школа, 1982.

10. Передрій Г. Про цікаві завдання й ігрові форми роботи з української мови. – Диво слово, № 1, 2005.

11. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004.

12. Радзіх С. Інтеграція інтерактивних технологій на уроках української словесності. – Тернопіль: підручники і посібники, 2007.

13. Рудницька О.Б. Нетрадиційні завдання з української мови. 5-9 класи. Посібник для вчителя. – Тернопіль: Мандрівець, 2004.

14. Федоренко В.Л. Енциклопедія інтелектуальних ігор на уроках української мови: - Х.: Вид. група «Основа», 2007.

Додаток 1

Анкета для учнів!

1. Чи подобається тобі, коли вчитель використовує на уроці гру?
2. Як часто ти б хотів, щоб гра використовувалася на уроці?
3. Яку форму гри ти любиш більше: індивідуальну, групову, парну?
4. На яких уроках тобі подобається грати (перерахуй)?
5. Чи бувають випадки, коли тобі не подобається гра і чому?
6. Чи залежить твоє бажання від вчителя, що використовує гри?
7. Що тобі найбільше подобається у грі?

Додаток 2

РОЗРОБКА ЦИКЛУ УРОКІВ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У 6 КЛАСІ

З ТЕМИ "ІМЕННИК"

УРОК №1

Тема. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Мета: поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак іменників; формувати вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використання іменників у власних висловлюваннях; привернути увагу дітей до народних символів України; виховувати любов до рідної мови, Батьківщини.

Обладнання: підручники, узагальнюючі таблиці.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів, явищ; прислів’їв, крилатих висловів;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент.

1.2. Оголошення теми і мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів

2.1. Перевірка домашнього завдання.

2.2. Фронтальне опитування:

— В якому розділі науки про мову вивчаються частини мови?

— На які групи поділяються частини мови?

— На попередньому уроці ми говорили про розділ мовознавчої науки «Морфологію», про частини мови, які в ній вивчаються. Тому зараз прошу розшифрувати цифрову схему.

Зразок відповіді. В українській мові 10 частин мови: шість самостійних, які мають і лексичне, і граматичне значення, та три службових, що не мають лексичного значення, а виконують службову функцію для зв’язку повнозначних слів у реченні. Окремою частиною мови є вигук та звуконаслідувальні слова, які не мають ні лексичного, ні граматичного значень. Вигуки та звуконаслідувальні слова виражають вольову реакцію мовця (наприклад: Ой! Ах! Геть! Ура!), етикет (наприклад: Спасибі! Будь ласка! Прошу!), акустичні уявлення (наприклад: Дінь! Трах! Ку-ку!)

III. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

1. Лінгвістична казка «Хто стане царем?»

В одному царстві, яке називалося Морфологія, бо так звали царівну, жили різні частини мови. Царівна вирішила вибрати собі чоловіка, найзнаменитішого, найточнішого.

Царські слуги оголосили по всьому царству, що чоловіком Морфології стане той, хто доведе, що він найнеобхідніший.

От зійшлися всі частини мови у царському дворі. Першому надали слово Іменнику. Вийшов він на середину і почав говорити: «О прекрасна Царівно! Схилюсь перед вашою красою і розумом. Моє ім’я Іменник. Нарекли мене тому, що я даю назву всьому живому і неживому. Я в небі й на землі, в людях і звірах, в житті, у радості, у праці й відпочинку. Я даю ймення всім нам. Уявіть собі, що мене не буде. І ваше царство, і слуги, і скарби – усе щезне».

«Досить!» - гукнула царівна. Цей Іменник, якого завжди супроводжували його вірні слуги Відмінки, давно привертав її увагу.

Усі, мов заворожені, дивилися на Іменника-красеня.

«Менше слів, а більше діла! Ти на прикладах нам більше розкажи про себе й доведи, що ти найнеобхідніший!» - було веління царівни.

Іменник прикликав на допомогу вірних слуг своїх і розпочав розповідь про себе.

3.2. Робота за підручником

Прочитати теоретичний матеріал на 76-77 сторінках.

3.3Опрацювання таблиці.

3.4. Бесіда за запитаннями

1) Яка частина мови називається іменником?

2) Які морфологічні ознаки властиві іменникові?

4) Пригадати, які іменники є власними назвами, а які — загальними. Пояснити, чим вони відрізняються. Навести приклади.

5) Розказати, до якого роду можуть належати іменники. Навести приклади.

6) Яке значення мають форми однини і множини іменників? Довести це на прикладах.

7) Чи можуть іменники змінюватися за відмінками й числами?

8) Назвати відмінки і відмінкові запитання. Усно провідміняти іменник козак.

9) Пригадати, скільки відмін мають іменники.

10) Яку синтаксичну роль виконує іменник?

Коментар учителя. Іменники бувають з конкретним значенням.

IV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

4.1. Гра “Лото назв”

На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити. Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

Для гри можна використовувати такі слова (іменник): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). Два. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).

4.2. Розподільно-словниковий диктант

Записати іменники у два стовпчики: а) назви істот; б) назви неістот. Свій вибір обґрунтувати.

Вовк, дівчина, книга, стіл, мікроб, домовик, теля, клас, товариш, олівець, колгоспник, синь, вірус, оселедець, лампа, робітник, кішка, чорт, гурт, небіжчик.

Коментар учителя. До назв істот належать іменники, що називають осіб, тварин, міфологічні образи. Інші іменники є назвами неістот. Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань (для істот — хто? кого?; для неістот — що? чого?) і окремих відмінкових форм.

4.3. Дослідження-пошук

Із поданих іменників, що записані на дошці, виписати лише власні назви. Пояснити правопис виписаних слів.

Газета, добро, Україна, біль, Карпати, дерево, школа, Леся Українка, Державний гімн України, газета «Наше слово», Київ, сузір’я Велика Ведмедиця, поезія «Сон», Президент України.

V. Підсумок уроку

5.1. Відгадайте загадку

Всі на світі добре знають,

Що предмет я означаю.

— Хто чи що,— ви запитайте

І про мене все дізнайтесь,

Я істота й неістота:

Парта, зайчик, дошка, котик.

Маю рід, число, відмінок

І чотири аж відміни.

Хто я? Знайте достеменно:

Називаюсь я... (іменник).

— Отже, як змінюються іменники?

— Яка ж синтаксична роль іменника в реченні?

5.2. Кросворд

На дошці намальований кросворд. Учні відповідають на запитання і вписують відповіді.

1. Особиста назва людини, що дається їй після народження. (Ім’я)

2. Косметична мазь. (Крем)

3. Твір образотворчого мистецтва, виконаний з натури. (Етюд)

4. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. (Кран)

5. Велика рибальська сітка. (Невід)

6. Зимовий віз на полозах. (Сани)

7. Кімната в школі, де здійснюється навчальний процес. (Клас)

VI. Домашнє завдання

Вивчити правила у підручнику на ст. 76-77; виконати вправи 125 (усно), 128 (письмово).

УРОК №2

Тема. Іменники — назви істот і неістот. Іменники загальні й власні

Мета: розширити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок розрізняти назви істот і неістот, визначати власні та загальні назви; формувати вміння знаходити власні й загальні назви у текстах; розвивати творчі вміння використовувати різні категорії іменників у власних висловлюваннях; пробуджувати інтерес до походження свого роду, прізвища, імені; прищеплювати любов до української мови. Обладнання: підручник, таблиці.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів, явищ, прислів’їв, крилатих висловів;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Міжпредметні зв’язки: історія України, географія, література.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент

1.2. Перевірка домашнього завдання

1.3. Оголошення епіграфа уроку й робота з ним

Взагалі без імення ніхто між людей не буває.

Хто б не родився на світ – родовита людина чи проста,

Кожного з них, породивши,

Іменням батьки наділяють.

Гомер

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

А відгадайте-но: що я таке?

Всі хочуть, як народиться дитина,

Щоб я було красиве і дзвінке,

Бо носить все життя мене людина.

(Ім’я )

Яке твоє ім’я, прізвище, хто твої батьки, де живеш? – це перше, що запитують людину, знайомлячись. І кожен називає своє ім’я, не задумуючись, чому він так зветься, звідки прийшла ця назва і що вона означає.

ІІІ. Сприйняття і розуміння учнями нового матеріалу

3.1. Слово вчителя

Розрізнення назв істот і неістот у граматиці не завжди відповідає поділу на живі і неживі предмета. Тому важливе значення має з’ясування не тільки смислової, а й граматичної ознаки — закінчення знахідного відмінка множини, що, як правило, збігається у назвах істот і з називним — у назвах неістот.

Одним зі способів розрізнення цих двох груп іменників є також постановка

питання: хто? (до назв істот) і що? (до назв неістот).

Іменники поділяються на власні та загальні.

Загальні іменники — це назви, що є спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять.

Власні іменники використовуються для того, щоб з ряду предметів певного роду виділити якийсь основний предмет. До власних іменників належать імена, прізвища, географічні назви, клички тварин, назви книжок, газет, журналів, кінофільмів, кораблів, різних організацій, назви високих посад, свят тощо. Власні іменники пишуться з великої букви. Назви книжок, журналів, кораблів, магазинів тощо беруться в лапки. Власні іменники можуть виражатися одним словом: Тетяна, кількома словами: Організація Об’єднаних Націй. Якщо у складі власного імені, вираженого словосполученням, є загальні назви, то вони пишуться з малої букви: Восьме березня.

IV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

4.1. Вибірковий диктант

Виписати іменники. Довести, що виписані слова — іменники. Визначити назви істот і назви неістот.

Зеленіти, зелений, зелень, зграя, працювати, пращ, працівник, працьовитий, мужній, змужніти, мужність,читання, прочитаний, низина, низові, запорізьке, Запоріжжя, сікти, Січ,січовий, січовик, татарський, татарин,

лісник, лісовик, лісовий.

4.2 Етимологія прізвищ

Вставити прізвища, що походять від роду занять.

Ким наші предки були,

Нам прізвища розповіли.

Клав прадід печі – звавсь ...,

Робив колеса -...,

Дробив каміння - ...,

Щетину обробляв - ...,

Ковші виготовляв ...,

І дьоготь продавав ...,

А у козацькім курені

Отаман був пан ... .

Д.Білоус

(Пічник, Каменяр, Курінний, Дігтяр, Колісник, Щіткар, Ковшар.)

4.3. Гра „Ерудит” .

До поданих загальних назв дібрати іменники - власні назви.

Журнал ...

Письменник ...

Річка ...

Місто...

Країна...

4.4. Гра-дослідження „ Атлас іменників”

Визначити, з якої країни прийшли в українську мову подані слова.

Цегла, трамвай, підлога, альбом, скарб, фарба, флакон, тренер, спонсор, бутерброд, оранжерея, ґудзик, вуаль, ландшафт, менеджер, повидло.

4.5. Продовжити речення.

Зразок.

Населення України – українці.

Населення Англії - ... .

Населення Німеччини - ... .

Населення Франції - ... .

Населення Польщі - ... .

V. Підсумок уроку

5.1. Слово вчителя

Сьогоднішній урок хочу закінчити словами Р.Гамзатова: „ Немає нагороди більшої, ніж ім’я, немає скарбу дорожчого над життя. Бережи це…”

VІ. Домашнє завдання

Скласти 5-6 речень з власними назвами.

УРОК №3

Тема. Велика буква і лапки у власних назвах

Мета: поглибити знання учнів про вживання великої літери та лапок у власних назвах; формувати пізнавальні вміння знаходити іменники в текстах, визначити їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використання іменників у власних висловлюваннях; виховувати прагнення до знань про навколишнє середовище, оточення.

Правопис: велика буква і лапки у власних назвах.

Обладнання: таблиця, картки, підручники.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів, явищ;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Міжпредметні зв’язки: географія, історія України, література.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент

1.2. Оголошення теми і мети уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

2.1. Перевірка домашнього завдання

2.2. Словниково-розподільна робота

Прослухати акровірші-загадки з власними і загальними назвами, відгадати їх і записати в два стовпчики. В I стовпчик записати власні, в II стовпчик — загальні.

Де витоки нашого роду,

Несе у святих своїх водах

І велич, і волю незламну,

Прадавню історію славну

Розкішна, широка, стрімка

Оспівана в думах ріка.

У кожного з нас є країна

Красива, невпинна, чарівна.

Рідніше в ній сонце нам світить,

А ще усміхаються квіти.

Її берегти ми повинні

Найкращу у цілому світі,

Адже ми усі її діти.

За порогами Славути,

Абрикоси де цвітуть,

Пароплавні звуки чути,

Он заводи там гудуть,

Разки вулиць, як намисто.

І вітає урочисто

Життєдайним днем щомить

Жваве рідне наше місто,

Як тебе нам не любить!

Символ є у нашій долі —

То ж бо кольорів краса —

Ясно-жовтий — колос в полі,

Голубий — то небеса.

Голосних акордів звуки

І любов наша хай линуть,

Ми прославимо в нім навіки

Нашу славну Україну.

Ми всі вдячні цій людині,

Адже в нас вона єдина.

Тиха, лагідна, красива,

У найкращу мить щаслива,

Славна, мила і рідненька,

Як та квіточка ясненька.

В нім природи розмаїття

І краса чудесних квітів:

Незабудки, соняшки.

Орлик, мак і нагідки,

Чорнобривці, васильки.

Ох і люблять всі дівчата

Квіти ці у нім сплітати.

— Складіть два речення з будь-якими словами, вживаючи і власну назву, і загальну.

2.3. Бліц-опитування.

— Що означає іменник?

— Чим відрізняється категорія істоти від неістоти?

— Які назви предметів називаються загальними? Наведіть приклади.

— Які назви предметів називаються власними? Наведіть приклади.

2.4. Колективне опрацювання матеріалу таблиці.

Велика буква у власних назвах

	Правило	Приклад
	Iндивiдуальнi (власнi) iмена, по батьковi, прiзвища, прiзвиська	Тарас Григорович Шевченко; Богдан Хмельницький; Ярослав Мудрий
	2. Імена тварин, назви дiйових осiб у казках та байках	Пес Нехай; кiт Воркiт; братик Вовчик; Колобок
	3. Назви держав, територiй, населених пунктiв, рiчок, астрономiчнi назви	Україна; Європа; Львiв; Рiвненська область; село Веселий Гай; Днiпро; планета Марс; сузір’я Чумацький Шлях
	4. Назви найвищих українських та мiжнародних установ, органiзацiй та посад	Верховна Рада України; Кабiнет Мiнiстрiв України; Президент України; Органiзацiя Об’єднаних Нацiй; Товариство Червоного Хреста.
	5. Назви релiгiйних понять	Бог; Божий Син; Святий Дух, Богородиця; Апостол; Бiблiя Євангелія.
	6. Назви державних, релiгiйних та мiжнародних свят, iсторичних подiй	День Конституцiї України; Великдень; Рiздво Христове; Пилипівка, Спасівка, Новий рiк; День молодi
	7. Назви художнiх творiв, газет, журналiв, заводiв, фабрик, навчальних закладiв (назва береться в лапки)	Поезiя «Сон», журнал «Соняшник», фабрика «Любава», дитсадок «Веснянка»

III. Виконання системи практичних завдань

3.1. Коментоване письмо

Записати речення під диктовку. Пояснити правопис власних назв.

Лімпопо і Замбезі — це дві великі ріки Південної Африки. Швидкоплинні й порожисті, течуть вони на схід, до Індійського океану. «Кобзар» Тараса Шевченка — настільна книга кожного справжнього українця. Діти з нетерпінням чекали подарунків на Різдво Христове.

3.2. Лінгвістична гра «Хто більше?»

(Робота в групах)

Усно доповнити кожну групу слів власними назвами.

2.1 Географічні поняття: Крим,...

2.2 Персонажі казок: Колобок,...

2.3 Свята: Спасівка,...

2.4 Назви художніх творів: оповідання «Пилипко»,...

2.5 Гори: Карпати,...

2.6 Марки автомобілів: «Волга»,...

— Скласти по одному реченню з власною назвою із кожної групи слів.

3.3. Лексико-орфографічна робота

Записати власні назви, розкривши дужки. Пояснити вживання великої літери.

(С, с)трийський (П, п)арк, (М, м)айдан (Н, н)езалежності, (В, в)улиця (Х, х)рещатик, (Б, б)ульвар (Ш, ш)евченка, (С, с)ин (Б, б)ожий, (К, к)абінет (М, м)іністрів (У, у)країни, (К, к)аспійське (М, м)оре.

IV. Підсумок уроку

— Сформулювати правила вживання великої букви у власних назвах.

— В яких випадках у власних назвах вживаються лапки?

— Назвіть астрономічні назви.

— У реченнях, записаних на дошці, пояснити й зіставити однозвучні слова з різним значенням.

На небі світить зірка. (Небесне світило)

На лузі пасеться Зірка. (Кличка тварини)

На столі лежить «Зірка». (Газета)

V. Домашнє завдання

Скласти фантастичний твір у формі розповіді на тему «Яким я уявляю своє місто через 50 років», використовуючи власні назви.

УРОК №4

Тема. Рід іменників. Іменники спільного роду

Мета: повторити й поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення роду іменників, сформувати поняття про іменники спільного роду; розвивати вміння знаходити іменники чоловічого, жіночого, середнього і спільного роду у висловлюванні, визначати їх роль у реченнях; виховувати повагу до дорослих, любов до рідного краю.

Обладнання: підручники, таблиці.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів, явищ, а також прислів’їв і приказок;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Міжпредметні зв’язки: література, географія, історія України.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент

1.2. Оголошення теми і мети уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

2.1. Перевірка домашнього завдання

2.2. Лексико-орфографічна робота

Словниковий диктант

Великдень, Великий піст, Різдво, Псалтир, річка Святого Лаврентія, Син Божий, Бог, медаль «За трудову доблесть», острів Нова Земля, не приведи Боже, гори Карпати, планети Земля і Марс, Чумацький Шлях, телевізор «Славутич», поема «Сон», Організація Об’єднаних Націй, фабрика «Сіверянка», Спаський собор, місто Біла Церква, автомобіль «Запорожець», Хмельниччина, античні боги, Коліївщина, байка «Вовк та Ягня».

III. Сприйняття й розуміння учнями навчального матеріалу

3.1. Слово вчителя

Кожному іменникові властивий граматичний рід. У назвах людей і тварин за допомогою роду розрізняється стать і вік істот: хлопець — дівчина, голуб — голубка — голубеня. Проте існує багато назв тварин, у яких розрізнення родових іменникових форм відсутнє: оса, синиця, білка. Це пов’язано з тим,

що людина не мала потреби розрізняти стать таких істот. Майже всі іменники, за невеликим винятком, належать до певного роду: чоловічого, жіночого чи середнього; деякі іменники можуть вживатися як у чоловічому, так і в жіночому роді.

3.2. Записати речення, визначити в них рід іменника сирота

Сирота Ярема, сирота убогий; ні сестри, ні брата — нікого нема.

Я сирота, без матері, без батька осталась.

3.3Слово вчителя

Крім жіночого, чоловічого, середнього роду, іменники можуть належати до спільного роду. Наприклад: бідолаха, нероба, сирота, базіка, лівша.

Іменники, що означають осіб як чоловічого, так і жіночого роду, називаються іменниками спільного роду. Їх рід визначається в контексті. Деякі іменники — назви осіб за професією чи характером діяльності (інженер, педагог, суддя, професор, льотчик, лікар) — можуть означати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до чоловічого роду. Софія Василівна Ковалевська, перша жінка-професор,— видатний математик XIX століття. Ірина Петрівна — досвідчений лікар. Рід іменників в українській і російській мовах здебільшого збігається. Це пояснюється спільним розвитком обох мов. Проте є іменники, що мають в обох мовах однакове значення, але різний рід (біль, собака, око, Сибір).

3.4. Робота з підручником

а) Вправа 131.

б) Вправа 132 (усно).

IV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

4.1. Виконання вправи 134 за підручником (С. 79).

4.2. Робота з таблицею (С. 79).

4.3. Гра «Ребус»

Ребуси

Розгадавши ребуси, визначте рід іменників. Якого роду не названо?

V. Систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок

5.1. Творче спостереження

Прочитати прислів’я й приказки. Пояснити їх навчальний зміст.

Базіка набалака — і в торбу не збереш. Соня та ледацюга — рідні брати.

Білоручки — дармоїди та недоучки. Вереда сам себе раз на рік любить (Нар. творчість).

а) Виписати іменники спільного роду.

б) Скласти два речення з одним із виписаних іменників так, щоб у першому він належав до чоловічого роду, а в другому — до жіночого.

5.2. Виконання пізнавального завдання аналітичного характеру

Під диктовку записати іменники. Визначити рід кожного. Аргументувати свій вибір.

Путь, біль, магістраль, Сибір, полин, степ, дріб, рояль, тюль, шинель, собака, невістка, сирота, жайворонок, голова, академік, фламінго, місіс, озеро Ері, острів Хоккайдо.

VI. Підсумок уроку

1. Як визначити приналежність іменників до одного з трьох родів?

2. Що слід пам’ятати про іменники спільного роду?

3. Навести приклади речень з іменниками спільного роду.

4. Як визначається рід в незмінюваних іменниках? Пригадайте правила.

VII. Домашнє завдання

Підручник С. 78–79, 84 (теоретичний матеріал); впр. 137.

УРОК №5

Тема. Число іменників. Іменники, що мають форму тільки однини чи множини

Мета: повторити й поглибити знання учнів про категорію числа в українській мові, ознайомити з іменниками, які можуть вживатися лише в однині або множині, а також збірні іменники; сприяти виробленню в учнів уміння чітко визначати категорію числа; формувати вміння знаходити іменники, ужиті у формі однини і множини в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використовувати іменники у формі однини та множини у власних висловлюваннях; виховувати кмітливість, самостійність мислення, любов до природи, уміння бачити її красу і багатство.

Обладнання: підручник, таблиця.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення

осіб, предметів, явищ; прислів’їв, крилатих висловів;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Міжпредметні зв’язки: література, природа рідного краю, географія, біологія.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент

1.2. Повідомлення теми й мети уроку, усвідомлення її учнями. Оголошення епіграфа уроку і робота з ним.

Минає літо. Осінь вже бреде,

Лісів багрець торкнувся вересневий.

І пахне чебрецем, і листя де-не-де,

Кружляючи, лягає під дерева.

(Л. Тендюк)

II. Актуалізація опорних знань

2.1. Перевірка домашнього завдання

2.2. Фронтальне опитування

— Чому рід — постійна граматична ознака іменників?

— Як визначити рід іменників?

— Чому в українській мові іменники Петро, Дніпро, дядько належать до чоловічого роду, а шатро, ліжко, стебло — до середнього?

— Що можете розповісти про іменники спільного роду? Наведіть приклади.

2.3. Творчий диктант.

Прослухайте. Замініть подані слова, вирази одним словом, яке означало б спільний рід іменників (слова для довідок у дужках). Запишіть.

Професії (льотчик, інженер, суддя, лікар, композитор). Військове звання (генерал). Людина, яка сама чогось навчається (самоучка). Людина, що пише лівою рукою (лівша). Дитина, яка втратила батьків (сирота). Людина, яка багато говорить без діла (базіка). Той, хто плаче без причини (плакса). Людина лінива (нероба), скупа (скнара), неохайна (нечепура). Той, що задається (задавака), любить довго спати (соня).

III. Генералізація знань (відтворення теоретичних відомостей, застосування яких буде потрібним на уроці)

3.1. Колективне опрацювання таблиці. Підручник (С. 82), вправа 142.

1.1. Розглянути таблицю і зробити висновок про утворення форми множини та про вживання іменників у формі тільки однини або множини.

1.2. Навести власні приклади іменників, що мають:

— форму однини і множини;

— тільки форму однини;

— тільки форму множини.

3.2. Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу

Підручник (С. 85). Число іменників.

3.3. Коментар учителя.

В українській мові іменники змінюються за числами. Множина іменників утворюється від однини зміною закінчення або наголосу: педагог — педагоги, лев — леви. Іменники, які означають сукупність істот або неістот, що сприймаються як єдине ціле, називаються збірними: козацтво, піхота, гарбузиння. Такі іменники вживаються тільки в однині. Назви речовин і матеріалів, почуттів і станів, дій і ознак, більшість власних географічних назв уживаються тільки в однині: молоко, масло, сміливість, мислення, мир, Ельбрус, Англія, Сиваш. Деякі іменники мають лише форму множини.

До таких іменників належать:

а) назви парних предметів: окуляри, сани, двері, шорти, зябра;

б) назви речовин, матеріалу: макарони, консерви;

в) назви залишків речовин: висівки, очистки, об’їдки;

г) назви процесів, дій із відтінком тривалості чи повторюваності: канікули, вибори, мандри, переговори;

д) назви обрядів, звичаїв: іменники, входини, оглядини;

е) назви ігор: шахи, шашки, піжмурки;

ж) назви почуттів, емоцій: радості, ревнощі, пустощі;

з) географічні назви: Прилуки, Альпи, Піренеї, Карпати, Альпи;

и) назви множинної сукупності чогось: тропіки, джунглі, мемуари, надра.

Отже, з усього сказаного, можна зробити такий висновок: іменники за явністю форм числа поділяються на три групи:

1) іменники, що мають форми однини й множини;

2) іменники, що вживаються тільки в однині;

3) іменники, що вживаються тільки в множині.

IV. Виконання системи практичних завдань

4.1. Творче спостереження над мовним матеріалом.

Прочитати текст на індивідуальних картах. Визначити тип і стиль мовлення.

ОСІНЬ

Прийшла осінь і на берег Дніпра. Вода в річці стала каламутна й непривітна, несла пожовкле листя й сухі очеретини. На піщаних мілинах збиралися зграями дикі качки. Голуби летіли на поле, на жовту стерню. Зграї чорних дроздів лагодилися до далекої мандрівки. А лелеки вже відлетіли, і на хаті

у дядька Гайдабури чорніло на колесі їхнє порожнє гніздо. Рукав перетинала вже висока гребля, спішно закінчували білий будинок електростанції.

Назвати іменники. Визначити їх число. Зробити синтаксичний розбір четвертого речення. Іменники якого роду і числа використано в ньому?

4.2. Гра «Множачки»

Відгадай загадки. Що ти знаєш про ці іменники?

1. По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк. (Двері)

2. Книжки читаю, а грамоти не знаю. (Окуляри)

3. Дві дощечки – дві сестри, несуть мене із гори. (Лижі)

4. Пливуть пливушки, позадирали вгору вушки. (Сани)

V. Систематизація й узагальнення знань

5.1. Самостійна робота

Завдання 1

Записати, розкриваючи дужки. Підкреслити власні назви. В іменниках першого речення визначити рід, число, відмінок, відміну. Океан багатший за суходіл. Атлантичне й тихоокеанське узбережжя, відмілини (І, і)ндонезії, (Я, я)понії, (З, з)ахідної (А, а)фрики, (П, п)ричорномор’я та (Б, б)алтики зберігають в (Н, н)адрах більше (Н, н)афти, ніж (С,с)ходіл. У (В, в)оді (С, с)вітового (О, о)кеану розчинено вісім мільйонів (Т, т)онн (З, з)олота, сто шістдесят чотири мільйони — срібла, вісімсот — (М, м)олібдену.

Завдання 2

Скласти пари речень так, щоб в одному вживалася власна назва, а в іншому — загальна.

1) Земля — земля.

2) Кривий Ріг — кривий ріг.

Завдання 3

Визначити рід іменників, додаючи до слів прикметники.

Дівча, Сибір, путь, хлоп’я, хлопчина, біль, рукопис, ярмарок, насип, дріб,

повінь, взуття, пташеня, Дніпро.

Завдання 4

Подані іменники записати у дві колонки: 1) ті, що вживаються тільки в однині; 2) ті, що вживаються лише в множині.

Ворота, ненависть, гнів, окуляри, Черкаси, віск, цемент, Київ, веселощі, Суми, Карпати, гіпс, Дніпро, чорнило, молоко, сіни, ножиці.

VI. Підсумок уроку

— Пояснити, яке значення має число іменників.

— Як утворюються іменники у формі множини?

— Які іменники мають тільки форму однини?

— Назвати іменники, які мають тільки форму множини.

VII. Домашнє завдання

Підручник (С. 84–85). Вивчити правила, виконати вправу 146.

УРОК №6

Тема. Відмінки іменників, їх значення. Кличний відмінок в українській мові

Мета: з’ясувати, скільки в українській мові існує відмінків іменників, пояснити учням, що собою являє кличний відмінок і де він найчастіше застосовується; формувати пізнавальні вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використовувати іменники у власних висловлюваннях; за допомогою мовленнєво-комунікативного матеріалу виховувати любов до творів народного мистецтва, до Батьківщини, а також повагу до людей, які займаються цим мистецтвом.

Обладнання: підручники, таблиці, схеми.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і морфологія: засвоєння нових слів на позначення

осіб, предметів, явищ; прислів’їв, крилатих висловів;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, література.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент.

1.2. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Оголошення епіграфа

уроку і робота з ним

Чом, чом, чом, земле моя,

Чарує так мене краса твоя?

К. Галицька

II. Актуалізація опорних знань учнів

2.1. Перевірка домашнього завдання

2.2. Аналіз самостійних робіт

2.3. Бліц-опитування

1) Скільки родів мають іменники в українській мові? Назвіть їх.

2) Доведіть, що число — непостійна граматична ознака іменників.

3) На які групи поділяються іменники за наявністю форм числа?

4) Які іменники називаються збірними? Наведіть приклади.

5) Які іменники вживаються тільки в однині? Наведіть приклади.

6) Які іменники мають тільки форму множини? Наведіть приклади.

2.4. Творче конструювання

Утворіть множину і збірні назви від поданих іменників. Складіть 4 речення зі словами на вибір, щоб в одному випадку іменники вживалися в однині, а в іншому — в множині або позначали збірні назви.

Листок, гілка, сучок, вітка, промінь, корінь, комашка, береза, жито.

III. Сприйняття й усвідомлення учнями нового матеріалу

3.1. Спостереження над мовним матеріалом.

а) Робота з текстом (підручник С. 86, вправа 147).

б) Словникова робота.

Пояснити лексичне значення слів панно, орнамент.

Довідка. Панно — картина, призначена для оздоблення стіни чи стелі; орнамент — оздоблювальний візерунок на різних предметах.

в) Виконання вправи 148 (усно) (підручник С. 87).

3.2. Опрацювання теоретичного матеріалу

а) Розгляньте таблицю на С. 88 підручника.

Прочитайте назви відмінків і дайте відповіді на питання:

1) Скільки відмінків в українській мові?

2) На які питання вони відповідають?

3) Чому кожний відмінок має два питання?

4) Подати в початковій формі слова:

Чорний, смужка, перший, борозна, тягнутися, понад, стежка, вздовж, берег.

Скласти з цих слів і записати на дошці речення:

Чорна смужка першої борозни тягнеться понад стежкою вздовж берега.

— Як пов’язані іменники стежка, берег, борозна з іншими словами в реченні?

Зразок відповіді

Іменник пов’язується з іншими словами в реченні за допомогою закінчень або закінчення в поєднанні з прийменником. Тільки іменник у називному відмінку не належить від інших слів у реченні. Тому цей відмінок називається прямим, а всі інші — непрямими.

— Як правильно визначити відмінок іменника?

6) Коментар учителя.

Щоб правильно визначити відмінок іменника, треба:

а) знайти слово, до якого відноситься іменник;

б) поставити від цього слова питання до іменника.

Зміна іменників за відмінками називається відмінюванням.

7) Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу за підручником (С. 91).

Відповісти на запитання:

— Який відмінок є початковою формою іменника?

— Чим виступають іменники в називному відмінку однини й множини у реченні?

— Якими членами речення можуть виступати іменники, які вжиті в непрямих відмінках?

— Назвати групу іменників, яка не змінюється ні за відмінками, ні за родами.

8) Коментар учителя.

Крім шести відмінків, іменники в українській мові мають кличну форму, яка вживається при називанні предмета в звертанні: Вставай, Україно, вставай, виходь на дорогу свободи (Д. Павличко).

9) Пошукове дослідження.

Визначити кличну форму іменників.

Донеччино моя, моя ти батьківщино, тобі любов моя і всі мої чуття! (В. Сосюра)

— Пояснити, чому слово батьківщино написане з маленької літери.

— Навести приклади, щоб це слово писалося з великої букви.

IV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення пізнавальних і творчих умінь з теми

1. Творча робота.

Провідміняти подані іменники. Виділити закінчення й пояснити правопис.

I варіант: Донеччина, море.

II варіант: Дніпро, хвилина.

2. Виконання пізнавального завдання аналітичного характеру.

Списати, розкриваючи дужки. Виділити закінчення та визначити відмінок іменників.

Перевіряти (диктант, задача). Перевірка (диктант, задача). Зустрічати (актор, герой). Зустріч з (актор, герой). Дякувати (брат, товариш). Порадити (батько, сестра).

V. Систематизація й узагальнення знань

1. Творча робота.

Утворити словосполучення, добираючи до дієслів іменники, які відповідали б на подані в дужках питання.

Повідомити (кого? про що?); грати (з ким? у що?); кошти (що? чим? де?); вантажити (що? на що?); відштовхуватися (чим? від чого?); молотити (що? де?)

2. Самостійна робота.

Виконання вправи 150 підручника (С. 88).

VI. Підсумок уроку

1) Скільки відмінків є в українській і сучасній російській мовах?

2) Чому кожний відмінок має два питання?

3) Чим виступають в реченні іменники в кличному відмінку? Наведіть приклади.

4) Усно провідміняйте слова край, країна.

VII. Домашнє завдання

Підручник С. 91, вивчити правила, вправа 151.

УРОК №7

Тема. Поділ іменників на відміни

Мета: повторити й поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення відмін іменників, їх виділення та розрізнення у реченнях і текстах; формувати пізнавальні вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використовувати іменники у власних висловлюваннях; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати дбайливе ставлення, любов і повагу до тваринного і рослинного світу.

Обладнання: підручники, таблиці, схеми.

Внутрішньопредметні зв’язки:

— лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення

осіб, предметів, явищ; прислів’їв, крилатих висловів;

— культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників-синонімів, омонімів.

Міжпредметні зв’язки: природа рідного краю, географія, література.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент

1.2. Оголошення теми і мети уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

2.1. Перевірка домашнього завдання

2.2. Творчий словниковий диктант «Шарада»

Розгадати шаради. У рядок, через кому, записати слова-відгадки.

Хлібний дар я, безперечно,

Він — відсутність суперечки.

Як додати обидва слова,

Назва міста вам готова.

(Житомир)

Щоб сказати досить влучно,

Я — сосновий ліс дрімучий.

Як займенник сам додати,

Буду містом називатись.

(Самбір)

Ну, скажіть-но, молодці,

Скільки пальців на руці?

А прийменник при додайте,

Назву річки тоді майте.

(Прип’ять)

Невеличким лісом звуся,

Чорним птахом в нім озвуся.

Як нас разом поєднати,

То містечко будем мати.

(Гайворон)

Наказовий спосіб маю

Дієслово я — гуляю.

Поєднаюсь як із ланом —

Містом я Махна враз стану.

(Гуляйполе)

Всі ми дружна є сім’я,

Станем в коло ти і я,

А як ти на ми змінити,

Можна в місті опинитись.

(Коломия)

Слово день у множині

І прийменник про при нім,

Якщо разом їх з’єднати,

Будем в річці ми купатись.

(Дніпро)

В цім куточку дуже любо,

Добрі тут живуть в нім люди.

Як поставить огорожу,

Місто ми узнати можем.

(Люботин)

Я числівник, як годиться,

Два нулі і одиниця.

Безліч лиць додать до них —

Буду містом головним.

(Столиця)

Провідміняти слова за відмінками і визначити закінчення.

I варіант: столиця, Житомир.

II варіант: Коломия, Гуляйполе.

3. Коментоване письмо.

Записати, розкриваючи дужки. Визначити відмінки іменників.

Над (ставок) стоїть плакуча (верба). Схилила свої зелені (віти) і дивиться у (вода). Біля самого (стовбур) помостила маленька (пташка) (гніздечко). Прокидається вона рано-вранці. Як вилітає зі свого (гніздечко), зелені (віти) тремтять. Цікаво спостерігати за (пташки).

III. Сприйняття й усвідомлення учнями нового матеріалу

1. Відтворення теоретичних відомостей, застосування яких буде потрібним на уроці.

1) Розглянути таблицю в підручнику С. 90 і дати відповіді на запитання:

— За якою ознакою іменники діляться на відміни?

— До яких відмін належать іменники жіночого і середнього роду?

— Чому при поділі іменників на відміни враховується рід слова та його закінчення?

— Яку властивість мають іменники IV відміни?

— За якими ознаками визначаються групи іменників I і II відмін? Наведіть приклади.

2) Колективне опрацювання теоретичного матеріалу за підручником С. 92.

Дати відповіді на запитання:

— Скільки існує відмін іменників?

— Які іменники належать до I відміни? До II? До III? До IV?

— До якої відміни належать незмінювані іменники та іменники, що вживаються тільки в множині?

— На які групи поділяються іменники I та II відмін?

— Які іменники належать до мішаної групи? Наведіть приклади.

— Які іменники належать до твердої і м’якої груп? Наведіть приклади.

2. Колективна робота з текстом.

Прочитайте текст. Визначте тему й основну думку. До якого стилю належить цей текст?

ЧИ СЛІД ТРИМАТИ ВДОМА ДИКИХ ТВАРИН?

Здавна люди приручили диких тварин й живуть з ними поруч. Тварини вдома виконують найрізноманітніші функції. Хтось тримає їх для роботи в господарстві, для когось це захоплення чи просто розвага, а для когось тварина — це справжній друг. Особисто я б не тримала вдома дику тварину, бо це велика відповідальність. Але я не засуджую тих людей, які це роблять. Єдине, що обурює мене,— це те, що інколи люди, позбавляються її. Цим вони дуже відрізняються від звірів, бо звірі ніколи не зраджують своїх господарів, вони — вірні істоти. Я вважаю, що тримати вдома дику тварину чи ні — це особиста справа. Але кожен повинен добре подумати, перш ніж зробити такий відповідальний крок.

1) Скласти план тексту.

2) Виписати іменники й розподілити їх у стовпчики за відмінами.

3) Зробити синтаксичний розбір другого речення. Визначити в іменниках рід, число і відмінок.

IV. Усвідомлення здобутих знань, удосконалення пізнавальних умінь з теми

1. Робота за підручником.

Виконання вправи 153 (С. 89).

2. Дослідження-пошук.

Прослухати. Визначити, в якому відмінку стоять іменники. Поставити їх у формі родового і орудного відмінків однини. Записати. Виділити закінчення.

Вітчизна, сестра, ріка, гора, Сава, лінія, зоря, сім’я, вулиця, праця, оселя, площа, листоноша, миша, задача, ноша, вдача, каша, діжа, груша, мелодія, рілля, круча, станція.

Визначити, до якої відміни належать ці іменники.

3. Творча робота.

Виконання вправи 154 за підручником (С. 89—90).

V. Систематизація й узагальнення знань

1. Творча робота.

а) Написати твір-мініатюру на тему «Моя улюблена пора року» або «Якою я побачила осінь сьогодні на прогулянці?»

б) Підкреслити іменники. Визначити їх відмінок, рід і число.

VI. Підсумок уроку

— Скільки відмін іменників існує в українській мові?

— Які іменники належать до III відміни? Наведіть приклади.

— Як визначити відміну іменників ягня і ягнятко?

Гра «Ланцюжок»

Назви по черзі іменники. I ряд називає іменники I відміни, II ряд — II відміни, III ряд — III відміни, а потім ланцюжком назвати іменники IV відміни.

VII. Домашнє завдання

Повторити вивчене про іменники, виконати вправу 156 (С. 91)

Додаток 3

Асоціативні ігри

«Сенкан»

Мета :розвивати образне асоціативне мислення,здатність до узагальнення художніх явищ,виражати власне ставлення до певної інформації,фокусувати увагу на художній деталі.

Схема складання сенкана

1.Одне слово,яке позначає тему.

2.Два означення (найчастіше прикметники).

3.Три слова – дія ,пов’язана з темою.

4.Фраза з чотирьох слів – ставлення до теми.

5.Одне слово – перефразування сутності теми.

«Сонечко»

Мета : тренувати вміння створювати власні асоціації ,враження та емоційні відгуки,конкретизувати та узагальнювати художній образ.

Фраза або слово вписується в кружечок ,а в промінчики сонечка кожен вписує все,що спадає на думку,коли чує цю фразу або слово. Попередньо слід пояснити гравцями ,що вписувати можна не тільки речення ,а й слова,словосполучення,іменники ,дієслова, особисті враження, вигуки – політ фантазії не обмежений.

Образне моделювання,шліфування письменницьких навичок

«Складання кіносценарію»

Мета: закріпити та узагальнити знання, розвивати навички аналітичного читання, формувати образне мислення учнів, збуджувати їх асоціативну уяву.

Укладання фільмових уривків – своєрідний спосіб зримо явити зображувані автором картини й образи, адже проектуючи фільм ,режисер постійно прокручує в уяві зримі картини . Гравець змушений виявляти асоціативну уяву там,де художньої інформації недостатньо , тому під час складання сценарію учні продумують власні художні тексти ,окрім того , методика передбачає проблемні моменти,дослідницькі і дискусійні елементи.

«Розповідь з кінця»

Мета : удосконалювати вміння моделювати художній текст, враховувати логічно смислові зв’язки між його частинами.

Перший учасник говорить речення , яке вважається останнім у розповіді . Наступний складає речення ,яке логічно передує останньому і так далі. Таким чином складається розповідь.

Вправи на сценічне самовираження

«Пантоміма»

Мета: добитися найбільшої правдивості й виразності рухів ,сформувати навички художньої спостережливості.

«Увійди в образ»

Учень проходить на середину «сцени»,сідає, потім встає і проходить уже в образі певної людини: старої,хворої,пораненої,людини,що щось шукає,підкрадається тощо.

Ігри на актуалізацію навчального змісту

«На одну букву»

Мета : актуалізувати знання учнів,розвивати асоціативну уяву.

Завдання для групи учнів або класу. За короткий час записати якомога більше слів на одну букву,що стосуються заданої теми.

«Писана Тайстра»

Мета:актуалізація первинних читацьких вражень,здійснення учнями спроб інтерпретації художньої інформації,обміну думками,ідеями,забезпечення навчальної комунікації між дітьми.

У традиційну торбинку всі учні скидають написані на картках і загорнуті запитання,що стосуються тільки-но прочитаного твору. Потім кожен по черзі витягує папірці і відповідає на запитання. Якщо серед запитань буде більше семи однакових за змістом,клас штрафується.

Вікторини

«Вірю не вірю»

Мета: перевірити знання сюжетних нюансів тексту,закріпити навчальні здобутки,забезпечити навчальний фон навчання.

Учитель ставить запитання кожному гравцеві. Той,хто відповідає правильно,залишається у грі,той,хто помиляється,вибуває.

Навчальна комунікація у парах та групах

«Детектив»

Мета: розвивати логіку,вміння групувати персонажі художнього твору.

Один учень загадує літературного героя з художнього твору , який вивчається; другий відгадує за допомогою запитань,на які перший відповідає лише «так» або «ні». Виграє той,що ставить мінімум запитань.

«Мозковий штурм»

Мета: збудити мотивацію навчання,творчу мотивацію,максимально напружити мислення.