Тема: Перехід дієприкметників в інші частини мови

Тема: Перехід дієприкметників в інші частини мови

Мета: навчити учнів визначати лексичне значення слів у реченні, розрізняти однозвучні пасивні дієприкметники і прикметники, зміцнювати правописні навички учнів; виховувати потяг до досліджень.

Обладнання:таблиці(стор121,підручник І.Ющука),словники антонімів та синонімів укр. мови.

Форма уроку: урок –дослідження

Хід уроку

І. Мотивація навчання школярів.

1. Організаційний момент
2. Оголошення теми та мети уроку.
   • Ви вже спостерегли, що на кожному уроці від дієприкметників слід чекати “сюрпризів”. Запишіть речення і виясніть, які слова в ньому вжиті в невластивому для них значенні:

У приймальному стояли рідні хворого.

(Семикласники визначають, що в даному реченні прикметники приймальному, рідні, хворого вжиті у значенні іменника.)

•  Таке явище називається субстантивацією.

ІІ. Сприйняття нового матеріалу.

• Як ви гадаєте, чи можуть дієприкметники вживатися у значенні іменника? (проводжаючі, полонений, потопаючий, переможений, арештований.)

Вправа. Визначте граматичне та лексичне значення однозвучних слів. До яких частин мови вони належать?

Вихований матір¢ю. Вихований поступиться. Вихований хлопчик.

Висновок. За будовою ці слова однакові, мають форму дієприкметника, але за лексичним значенням це різні частини мови: дієприкметник, іменник, прикметник.

Основна властивість іменника – предметність, прикметника – стала ознака, дієприкметника – ознака, зумовлена (викликана) дією.

• Для того, щоб розрізнити однозвучні (омонімічні) пасивні дієприкметники і прикметники, пропонуються такі орієнтири

• Називають ознаку, зумовлену дією чи постійну ознаку;
• Можна замінити дієсловом чи ні;
• Мають при собі залежні слова чи не мають;
• Чи завжди в них є такий самий наголос.
  • Обговорення таблиці (с. 121 підручника І. Ющука)
  • Виявлення способів розрізнення омонімічних дієприкметників і прикметників.

Омонімічні дієприкметники не поєднуються з означально – кількісними прислівниками типу дуже, трохи, а прикметники їх легко приєднують(дуже вихований хлопець).

Дієприкметники вживаються в прямому значенні, а омоніми-прикметники – у переносному (вихований хлопець – чемний, культурний тощо).

До дієприкметника не можна дібрати прикметниковий синонім, а до прикметника – можна (похилене дерево - криве).

• Дієприкметники, що різняться наголосом, виражають ознаку за способом приготування страви, а прикметники – саму страву.
• Від дієприкметників – омонімів не можна утворити антоніми з префіксом не, а від прикметників – можна.

Вправа на розрізнення активних дієприкметників від патронімічних прикметників. Порівняйте слова, знайдіть відмінність, дібрати до них синоніми та антоніми.

Блискаючий і блискучий, киплячий і кипучий, плачучий і плакучий, зігнилий і гнилий, достиглий і стиглий.

(Прикметник блискучий має антонім тьмяний, синонім – яскравий, сліпучий. Дієприкметник блискаючий можна замінити словами той, що блискає,тобто дієсловом.)

ІІІ. Підведення підсумків уроку.

Слово “дослідникам”

• Дієприкметники можуть переходити в інші частини мови (іменник, прикметник).
• На відміну від прикметника, не мають антонімів і синонімів, а їх можна замінити дієсловом.
• Вони бувають настільки подібними до дієприкметника, що їх інколи дуже важко розрізнити. Не завжди є чітка межа між дієприкметниками і прикметниками. Особливо це стосується дієприкметників із префіксом не-, недо-.

Доповнення вчителя

У прикметники дієприкметники переходять “поодинці”, без залежних слів; субстантивуються, тобто переходять в іменники з дієприкметниковим зворотом. Наприклад: потерпілі від стихійного лиха живуть у наметах.

Дієприкметники є багатою базою для творення інших частин мови: прислівника (чаруюче, захоплююче, хвилююче, схвильовано, стурбовано), дієприслівника (чаруючи, захоплюючи, хвилюючи, схвилювавши, стурбувавши), предикативної форми на –но, -то, -єно (складено, накрито, написано) тощо.

IV. Домашнє завдання. Вправа 107