Тема: Перехід дієприкметників в інші частини мови
Мета: навчити учнів визначати лексичне значення слів у реченні, розрізняти однозвучні пасивні дієприкметники і прикметники, зміцнювати правописні навички учнів; виховувати потяг до досліджень.
Обладнання:таблиці(стор121,підручник І.Ющука),словники антонімів та синонімів укр. мови.
Форма уроку: урок –дослідження
Хід уроку
І. Мотивація навчання школярів.
- Організаційний момент
- Оголошення теми та мети уроку.
- Ви вже спостерегли, що на кожному уроці від дієприкметників слід чекати “сюрпризів”. Запишіть речення і виясніть, які слова в ньому вжиті в невластивому для них значенні:
У приймальному стояли рідні хворого.
(Семикласники визначають, що в даному реченні прикметники приймальному, рідні, хворого вжиті у значенні іменника.)
- Таке явище називається субстантивацією.
ІІ. Сприйняття нового матеріалу.
- Як ви гадаєте, чи можуть дієприкметники вживатися у значенні іменника? (проводжаючі, полонений, потопаючий, переможений, арештований.)
Вправа. Визначте граматичне та лексичне значення однозвучних слів. До яких частин мови вони належать?
Вихований матір¢ю. Вихований поступиться. Вихований хлопчик.
Висновок. За будовою ці слова однакові, мають форму дієприкметника, але за лексичним значенням це різні частини мови: дієприкметник, іменник, прикметник.
Основна властивість іменника – предметність, прикметника – стала ознака, дієприкметника – ознака, зумовлена (викликана) дією.
- Для того, щоб розрізнити однозвучні (омонімічні) пасивні дієприкметники і прикметники, пропонуються такі орієнтири
- Називають ознаку, зумовлену дією чи постійну ознаку;
- Можна замінити дієсловом чи ні;
- Мають при собі залежні слова чи не мають;
- Чи завжди в них є такий самий наголос.
- Обговорення таблиці (с. 121 підручника І. Ющука)
- Виявлення способів розрізнення омонімічних дієприкметників і прикметників.
Омонімічні дієприкметники не поєднуються з означально – кількісними прислівниками типу дуже, трохи, а прикметники їх легко приєднують(дуже вихований хлопець).
Дієприкметники вживаються в прямому значенні, а омоніми-прикметники – у переносному (вихований хлопець – чемний, культурний тощо).
До дієприкметника не можна дібрати прикметниковий синонім, а до прикметника – можна (похилене дерево - криве).
- Дієприкметники, що різняться наголосом, виражають ознаку за способом приготування страви, а прикметники – саму страву.
- Від дієприкметників – омонімів не можна утворити антоніми з префіксом не, а від прикметників – можна.
Вправа на розрізнення активних дієприкметників від патронімічних прикметників. Порівняйте слова, знайдіть відмінність, дібрати до них синоніми та антоніми.
Блискаючий і блискучий, киплячий і кипучий, плачучий і плакучий, зігнилий і гнилий, достиглий і стиглий.
(Прикметник блискучий має антонім тьмяний, синонім – яскравий, сліпучий. Дієприкметник блискаючий можна замінити словами той, що блискає,тобто дієсловом.)
ІІІ. Підведення підсумків уроку.
Слово “дослідникам”
- Дієприкметники можуть переходити в інші частини мови (іменник, прикметник).
- На відміну від прикметника, не мають антонімів і синонімів, а їх можна замінити дієсловом.
- Вони бувають настільки подібними до дієприкметника, що їх інколи дуже важко розрізнити. Не завжди є чітка межа між дієприкметниками і прикметниками. Особливо це стосується дієприкметників із префіксом не-, недо-.
Доповнення вчителя
У прикметники дієприкметники переходять “поодинці”, без залежних слів; субстантивуються, тобто переходять в іменники з дієприкметниковим зворотом. Наприклад: потерпілі від стихійного лиха живуть у наметах.
Дієприкметники є багатою базою для творення інших частин мови: прислівника (чаруюче, захоплююче, хвилююче, схвильовано, стурбовано), дієприслівника (чаруючи, захоплюючи, хвилюючи, схвилювавши, стурбувавши), предикативної форми на –но, -то, -єно (складено, накрито, написано) тощо.
IV. Домашнє завдання. Вправа 107
