kopilkaurokov.ru - сайт для учителей

Создайте Ваш сайт учителя Курсы ПК и ППК Видеоуроки Олимпиады Вебинары для учителей

Пошуково-дослідницька робота у форматі реферат"Українська обрядова іграшка -Великоднева голубка"

Нажмите, чтобы узнать подробности

Пошуково-дослідницька робота у форматі реферат "Українська обрядова іграшка Великоднева голубка"

Вы уже знаете о суперспособностях современного учителя?
Тратить минимум сил на подготовку и проведение уроков.
Быстро и объективно проверять знания учащихся.
Сделать изучение нового материала максимально понятным.
Избавить себя от подбора заданий и их проверки после уроков.
Наладить дисциплину на своих уроках.
Получить возможность работать творчески.

Просмотр содержимого документа
«Пошуково-дослідницька робота у форматі реферат"Українська обрядова іграшка -Великоднева голубка"»

Першотравенський міський відділ освіти

КПНЗ Центр дитячої творчості «Надія»













Реферат



Українська обрядова іграшка

лялька – мотанка

«Великоднева голубка»







Мірошніченко Тетяна Олександрівна

Урсол Владислав Миколаєвич

Мамай Владислава Віталіївна

вихованці гуртка «Лялька-мотанка»

(вищій рівень)

Консультант

Баранова Галина Олександрівна

Керівник творчого об’єднання «Любисток»







м.Першотравенськ

2016 рік.

Зміст



  1. Зміст

  2. Вступ Історія обрядової ляльки-мотанки.

  3. Розділ1. Лялька в обрядах інших народів.

  4. Розділ 2. Лялька зв’язок людини з Родом.

  5. Розділ3. Традиції виготовлення обрядових ляльок.

  6. Розділ 4.Значення обрядової ляльки для народу.

  7. Розділ5. Процес виготовлення обрядової ляльки-мотанки «Великодня голубка».

  8. Розділ6.Магічне—обрядове значення ляльки -мотанки.

  9. Висновки

  10. Список використаних джерел.

  11. Додатки.













































Вступ

Історія обрядової ляльки-мотанки





"Дива там, де в них вірять, і чим частіше вірять,

тим частіше вони трапляються.»

Дені Дідро





Лялька - це дитяча іграшка і оберіг родини, це могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися ці ляльки від матері до дочки, як священний спадок...

У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. Цей міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька еретворюється на дитину.

До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. У селі Варварівка старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили на весні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село Голики, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, напочатку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів. Також у українських селах ще донедавна зустрічалися обряди «проводів русалок», що їх здійснювали на Зелені свята. Під час цього обряду жінки танцюють із солом’яними ляльками в руках. Очевидно, в давні часи ці ляльки символізували душі померлих дівчат та дівчаток, які перетворились на русалок.


Розділ 1 Лялька в обрядах інших народів


Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення.

Наприклад, у деяких місцевостях Європи раніше – а подекуди й дотепер – здійснювали на честь закінчення жнив такий обряд: виготовляли спеціальну ляльку, закладали у неї останній зрізаний колос або останній сніп з поля, і потім цю ляльку зберігали на почесному місці в домі, до наступного урожаю.

В деяких регіонах України теж зберігся подібний обряд. «Куклою» на Черкащині та Київщині да «Бородою» на Хмельниччині називали в народі жмут стиглого колосся, останній, який залишають на вижатому полі і закручують за рухом сонця. Це робиться, аби наступного року теж був добрий врожай.

Але є лялька, яку знають на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку. Вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації. Найдавніші ляльки з тканини – це коптські ляльки з вовни, знайдені під час розкопок стародавніх поселень у Єгипті. Цікава деталь цих ляльок – відкрита спіраль на місці обличчя.


Спіраль – це один з найдревніших символів вічності і безконечності буття, символ родючості й нового народження у всіх народів Землі. Вже зараз вчені прийшли до висновку, що спіраль – це схематичний образ власне самої еволюції Всесвіту, що відображає водночас плинність і вічність.

Цікавим є також те, що в основу виготовлення української ляльки-мотанки теж покладена спіраль, але про це – мова попереду…

Варто також згадати про ляльку в традиціях інших народів. Наприклад, в багатьох регіонах Росії збереглося мистецтво виготовлення ляльки-мотанки, з незначними відмінностями у формі від її української посестри; десь їх називали «желанница» (вважалося, що така лялька, без обличчя, сприяє виконанню бажань), десь – так само, як і в Україні «берегиня». Виготовляли і більш «спеціалізовані» ляльки: «зернушку» – на добрий урожай, «сонницю» - щоб дитячий сон був міцним і здоровим, «долюшку» - молодій нареченій на щасливе подружнє життя… Знаходять ляльки в похованнях і на Північному Кавказі. Відмінність їхня від української – незначна різниця у формі хрестоподібного
візерунка на обличчі. Якщо в ляльки з Дніпра це яскраво означений солярний хрест, то скажімо, в кавказької її сестри – це швидше ромб, візерунок якого відсилає нас до трипільського символу врожайності та жіночого начала. В Середній Азії теж знали ляльку-мотанку, і теж із хрестоподібним візерунком на обличчі. Очевидно, така спорідненість бере початок від скіфів, бо чому ж інакше такі схожі між собою ляльки, що їх знаходять у похованнях на Кавказі і в Середній Азії – і чому ці ляльки такі подібні до своїх українських сестер?

Очевидно, що про просту випадковість тут не йдеться…





Розділ 2. Лялька звязок людини з Родом.

​ На думку дослідників, мотанки не ігрові ляльки. Вони були пов'язані з обрядом плодючості й продовження роду.

Кукла-мотанка, ймовірно, використовувалась в аграрному культі. О. Найден звертає увагу, що «куклою» у народі називали жмуток колосся, який залишали на краю поля, закручували по ходу сонця і прикрашали яскравими стрічками. Використовувалась у ритуалах, присвячених майбутньому врожаю.

Очевидний зв'язок мотанки з весільним обрядом. Етнографи фіксували, що неодружені дівчата, майструючи ляльки, співали, як правило, весільні пісні. До початкуXXI ст. в Україні проіснував звичай прикрашання лялькою капоту першої машини весільного кортежу.

В Україні ляльки чоловічої статі не робилися. А в Росії, наприклад, їх просто заміняли паличкою. Використання ляльок у вигляді цурпалки відоме у різних ритуалах багатьох народів. У деяких слов'янських народів на весіллі молодятам дарували замотані у ганчір'я колодки, що були символом плодючості.

В Україні жінки справляли «колодку» під час святкування Масляної. За свідченнями Олекси Воропая, заміжні жінки у цей період відзначали народження, хрестини, а потім оплакували смерть колодки і протягом тижня відповідно вповивали, хрестили і спалювали її.

Відгомін магічних ритуалів зустрічається у колискових піснях, зокрема, у колисанці, записаній наприкінці XIX ст. у селищі Білокуракине (тепер Луганської області):

Одна була хустина

Та й ту вкрала дівчина,

На кукли подрала,

Кукол наробила,

Кота оженила,

Дівчат подражнила.

В печі затопили

Кукли попалили.

Дослідники пов'язують ганчір'яні ляльки з культом предків. За народними віруваннями, всередині ляльки приховується ідол, дух пращура. На Вороніжчині ляльку наповнювали попелом. Такі ляльки дарувалися молодятам на весілля. У Мордовії, де також виготовляють зольні ляльки, попіл ерзянською мовою звучить як «кулов», померти — «куломс», покійник — «улов», що вказує на часи, коли спалювали померлих. Отже лялька, у якій містилася частина попелу, виступала посередником між двома світами.

Ляльки з хрестами на обличчі знайдені у похованнях на Північному Кавказі. Можна припустити, що лялька мала супроводжувати померлого у потойбічний світ.

Окрім того, здавна хрест символізував сонце.

Сенс символіки безликих ляльок забутий. Радше за все, це відгомін забобонів про пристріт, поганий вплив лихого погляду. Очі могли стати порталом у потойбіччя, а тому на їх зображення накладалося табу. У таджиків й узбеків робити ляльки з обличчям вважалось гріхом, оскільки після воскресіння з мертвих лялькам прийдеться віддати частку своєї душ. Ляльки не мали також імен, бо це, за народними уявленнями, могло потривожити душу померлого.

Протягом XX ст. мотанка поступово втратила свої магічні функції. Зокрема, за свідченнями жінок села Матусів Шполянського району Черкаської області, після Другої світової війни мотанки робились виключно для ігор. А їх обличчя діти промальовували, щоб вони були схожі на фабричні ляльки.



Розділ3. Традиції виготовлення обрядових ляльок.



Кожна обрядова лялька володіла унікальними здібностями, мала свій характер, виготовлялася в певний час і тільки з особливої нагоди. Це приємне заняття допомагало розвинути жіночий початок, продемонструвати творчу сторону особистості, заспокоїти душу і отримати заряд позитиву і радості на довгий час.

 Серед достатку чарівних мотанок можна було побачити незвичайні вироби, енергетика яких спрямована на процвітання господарства, розвиток почуття подяки у дітей, щасливе заміжжя і навіть лікування від важких хвороб.

Подібні обрядові обереги створювалися жінками не бездумно, а лише у відповідному емоційному настрої. Більш того, вони обов'язково повинні були вірити в силу створених ляльок, адже від цього могли залежати долі їх рідних і близьких людей.

У слов'янській культурі існує величезна кількість ляльок, які відрізняються не тільки зовні, але й по своєму призначенню. наприклад:

1 . Незвичайна «Десятиручка» призначалася для процвітання господарства і допомоги господині. Саме її подружки дарували нареченій на весілля. В якості тканини для «десятиручки» використовували клапоть з пелени материнського сукні. Вважалося, що у власниці такої ляльки все завжди буде ладитись.

2 . Навчальна лялька «Віддяка на подарунок » сприяла розвитку почуття подяки у молодшого покоління. Її самостійно виготовляла кожна дитина в період від трьох до чотирьох років.

Підносили її на знак подяки за отриманий подарунок або важливий вчинок.

3 . Вепська лялька - унікальний оберіг для дітей, який виготовляли матері зі своїх старих речей. Протягом збірки ляльки заборонялося використовувати голки і ножиці, щоб життя не було « різане і колоте».

До народження дитинки жінки клали лялечку в дитячу колиску, щоб « зігріти і очистити» її. Після народження оберіг вішали над колискою для захисту, а до моменту дорослішання її давали дитині як іграшку.

4. Вельми оригінально виглядає лялька «Коза» основою для неї стала хрестовина з дерева. Морду, бороду і роги рукодільниці виготовляли з соломи і лику. Одягали «Козу» в шубу або кожух. Як доповнення до вбрання на ляльку кріпилися яскраві обрядові предмети, наприклад: намисто, бубенці, дзвіночки, підкови, мішки, сережки і т.д. Для слов'ян даний оберіг символізував життєву силу і благополуччя.

5. Чарівну « Бажанницю» за подружку мала кожна дівчина. Цю лялечку ретельно ховали від чужих очей, так як вона виконувала заповітні бажання, однак натомість потрібно було пришити на її вбрання намистинку чи прив'язати стрічку з проханням виконати бажання .

6 . Яскрава лялечка «Веснянка» виділялася на тлі інших незвичайним кольором волосся. З настанням теплої весни дівчата дарували одна одній цих ляльок з побажанням здоров'я, молодості і краси.

7 . На «Багатство і родючість» жінки виготовляли цілу композицію, що складається з фігурки «матері та її діточок», прив'язаних до неї за допомогою поясочку. Велика кількість «дітей» сприяла процвітанню роду, достатку, благополуччю і багатству.

Зберігали виріб у затишному куточку на шафі або полиці, ніколи не даючи його в руки сторонній людині.

8 . Цілюща «Кубишка - Травниця» завжди випромінювала легкий аромат запашних трав надають заспокійливий вплив. Її набивали хвоєю, м'ятою, материнкою, звіробоєм і деревієм.

Якщо в будинку були маленькі діти, ляльку підвішували над ліжечком, щоб малеча краще спала. Для хворих людей її наповнювали іншим трав'яним збором, що відганяє хвороби.

9. Спиридон – Сонцеворот, що несе в руках колесо був атрибутом в обрядах присвячених літньому і зимовому сонцестоянню. Наприкінці святкування саму ляльку спалювали зі старими речами, а її одяг залишали для наступної ляльки.

Цей своєрідний оберіг подавався в подарунок чоловікам для того щоб їх супроводжував успіх у справах.

10 . Спеціально для закоханих виготовлялися ляльки «Нерозлучники» символізуючи сімейний союз, любов, гармонію і вірність у стосунках.

11 . «Світове дерево» - це знак єдності всього світу. Зовнішній вигляд оберегу демонструє його глибокий філософський зміст. У казковій композиції кожен персонаж має своє місце, крім цього дерево ділитися на кілька частин, до яких відносяться різні істоти. Також «Світове дерево» символізує безперервність роду, саме тому його дарували молодим на весілля, зображуючи на одній гілочці наречену, а на другій нареченого.

12 . «Зерновушку» виготовляли відразу ж після закінчення збиральних робіт. Начиняли її тільки добірною крупою нового врожаю, після чого наряджали і ставили поряд з іконою. Люди вірили в те, що якщо в будинку є така лялька, то сім'я ніколи не буде голодувати.

 

Ознайомившись з основними різновидами слов'янських обрядових ляльок можна спробувати власноруч виготовити обрядовий оберіг для дому. Сучасним жінкам це заняття здасться вельми цікавим і незвичайним, більш того, воно допоможе побачити світ очима наших мудрих предків, а також знайти заспокоєння, досягти гармонії, розвинути свій жіночий початок і реалізувати свій творчий потенціал.








Розділ 4.Значення обрядової ляльки для народу.


В Україні традиційна лялька-мотанка має найрізноманітніші форми. Це свідчення того, що кожна жінка, вкладала своє бачення, природний хист, смак, традиції родини  в створення ляльки-мотанки. Майже в кожній селянській хаті були власні традиції виготовлення ляльок. Наприклад, вузлові ляльки-«княгині» села Хрещатик, на Черкащині, мали на обличчі хрест, виплетений чорною ниткою, на голові ляльки було багато стрічок з тканини, та коса з ниток; в той же час, мотанка-«княгиня» із села Золотоношка, тієї ж Черкаської області, мала на голові справжню корону, вирізану «зубчиками» і примотану до шиї. В Україні традиційна лялька-мотанка має найрізноманітніші форми. Це свідчення того, що кожна жінка, вкладала своє бачення, природний хист, смак, традиції родини  в створення ляльки-мотанки. Майже в кожній селянській хаті були власні традиції виготовлення ляльок. Наприклад, вузлові ляльки-«княгині» села Хрещатик, на Черкащині, мали на обличчі хрест, виплетений чорною ниткою, на голові ляльки було багато стрічок з тканини, та коса з ниток; в той же час, мотанка-«княгиня» із села Золотоношка, тієї ж Черкаської області, мала на голові справжню корону, вирізану «зубчиками» і примотану до шиї. 



   За дослідженнями О. Найдена, у різних місцевостях ляльки мають свій образний та конструктивний тип. Про це свідчить вивчення вченим саморобних ляльок, зібраних

протягом 1960–1970-х рр. у селах Середнього Подніпров’я, та Карпат (Черкаської, Полтавської, Київської, Харківської, Чернігівської та Івано-Франківської областей.)

   Характерними ознаками українських автентичних ляльок є об’ємна голова, намотаний хрест, та примотані до шиї клапті тканини, що імітують одяг ляльки.

     Ось, як О.С.Найден описує етапи створення автентичної ляльки: «Вузлова лялька робиться в такий спосіб: береться клапоть білої тканини (хустка), наповнюється клаптиками ганчір’я й зав’язується вузликом. Виходить голова – основна і єдина об’ємна частина багатьох ляльок такого типу. Це початковий етап, найбільш важливий для майбутнього типу та образу ляльки. Другий етап – створення хреста на обличчі ляльки. Третій етап уже може мати два варіанти: а) звисаючі кінці хустки (тканини) скручуються й перев’язуються нитками так, що утворюється певний стрижень, валик, відросток, який імітує тулуб ляльки, до якого на наступному етапі прив’язується одяг; висаючих кінців прив’язуються та накручуються різнокольорові клапті, які імітують одяг ляльки б) до висаючих кінців прив’язуються та накручуються різнокольорові клапті, які імітують одяг ляльки.

Далі праця над лялькою в основному стосується голови: до неї примотуються барвисті стрічки; на неї накладається волосся з конопель або ниток; її оздоблюють квітами, «маяками» волочками й одягають на неї вінок або спеціально пошитий головний убір.».

    Народна лялька має різне призначення, тому, її можна умовно розділити на три основні види: ігрова, побутова та обрядова. Народна лялька супроводжувала людину все життя- ще до народження дитини, мати виготовляла ляльку-немовля, яку потім використовувала в різних обрядах пов’язаних з народженням. Доречі, батько дитини також брав участь в обряді родин: він виготовляв ляльку-кувадку, щоб відігнати від матері і дитини злих духів. Пізніше, кувадка перейшла в ряд ігрових лялечок, хоча їх і зараз часто підвішують до колиски дитини, та в дитячій кімнаті.

     Велике значення мали ляльки, які готували  дівчинку до заміжжя та майбутнього материнства. Традиційні українські ляльки-мотанки «княгині», «молодиці» та «неньки», були найкращими «вчителями»та «наочними посібниками» життєвих премудростей для для сільських дівчаток. Дівчатка починали самостійно виготовляти собі ляльок  для гри у «Весілля» та «Дочки-матері». Для цього вони робили Наречену (Княгиню) Дружку, Нареченого, та Дяка. Використовуючи доступні матеріали : клаптики старого одягу, залишки прядива, хустки, які випрошували у мами чи бабусі, дівчатка намагалися «багато» вбрати свою «Княгиню»; щоб вона привабила багатого парубка, чіпляли їй намисто, плели вінок чи робили корону.

Інує безліч обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Є ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербниця (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з віночками пускати в річку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок тощо.    Кожна жінка привносила щось своє при створенні ляльки. Таємниці створення ляльок-мотанок передавалися в родині від матері до дочки, від бабусі до онуки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй спеціально виготовлену  ляльку-мотанку, як оберіг для нового дому і нової родини.


 Читаючи думки відомих майстринь та народознавців, ми дійшли до висновку: лялька-мотанка безперечно є одним із народних символів, бо творять її жінки власноруч, передаючи свої вміння іншим.  Виникнення мотанки дійсно несе в собі якусь таємницю, але найголовніше те, що ця лялька стала  зв`язком багатьох поколінь, а її створення є відродженням давніх українських традицій.







Розділ 5. Процес виготовлення обрядової ляльки-мотанки «Великодня голубка»


Великоднева голубка –символ вселенської любові. А для християн також символ благої звістки. Робилася ця лялька-мотанка .щоб очиститись, оновитися. Пам’янути пращурів, побажати здоров’я близбким і потурбуватися про чисті думки , нікому не бажати зла.Зберігалася лялька до слідуючого Великодня на червоному покутті,оберегаючи дім від недобрих звісток. У створенні Ляльки «Великоднева голубка» є особливість- червоний колір , він уособлює символ життя та енергії. Ця лялька виготовляється у тиші .







Великоднева голубка мастер-класс Зої Пінігінової

    




Майстер –клас Великоднева лялька-мотанка


Автор: Самойлова Олена Володимирівна, педагог додаткової освіти, ГБСУСО «Детячий дім-інтернат для дітей з порушеннями у розумовому розвитку №4»


Пропонуемо вашій увазі Великодневу ляльку мотанку, яку ви можете зробити своїми руками.

 

Для изготовления Великодневої ляльки -мотанки знадобится:

 

тканина для скрутки,

ткана трьох кольорів у червоній гаммі,

шматочок мережива,

шматочок тасьми,

червоні нитки "Їрис".

 


 

 

 

Почнімо виготовляти ляльку -мотанку. Робимо скрутку з любої щільної тканини – висота - 10 см., товщина - 3 см. Це буде голова і тулуб.

 

 

Беремо квадрат з стороною 10 см. На скрутці робимо голову, накладаємо середину квадрату на голову і зав’язуємо ниткою на місті шиї. Робимо маленький валик з шматочка тканини - груди, підкладаємо її під тканину. Закріплюємо ниткою. З свободних кінців червоної тканини робимо руки. Підгинаємо кінчики тканини та закріплюємо ниткою - долоньки. Росправляємо тканинну талії та закрепляємо ниткою. З другої червоної тканини – прямокутної форми робимо спідницю. Пишність спідниці залежить від довжини прямокутника. Укріплюємо спідницю на талії за допомогою нитки. Пов’язуємо фартух.

 

 

На голові прикріпляємо шматочок декоративної тасьми. Зверху пов’язуємо платок.

 

Зав’язуємо платок крест-накрест на грудях, з вузлом позаду. Можна ляльці-мотанці дати в руки вузлик та гилочку верби. Така великоднева лялька - мотанка стане добрим подарунком до Великодня для ваших близких людей, також являється обрядовим оберегом – робили ви її з любов’ю і побажаннями добра!

 



Кожен майстер по різному виконує Великодневу голубку.





Розділ 6. Магічне—обрядове значення ляльки

Але будь-яка лялька, а надто мотана лялька, у яку майстер вкладає свої думки і наміри, мала в усі часи й інше призначення, а саме – магічно-обрядове. Раніше в Україні ляльку-мотанку робили, щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи хлопцеві. Дуже цікавим виглядає звичай робити ляльку-мотанку для викликання дощу. Це знову нагадує про Велику Богиню, Древньоєвропейську Богиню Дану – Праматір Вод, яка, за міфами європейських народів, народила усі ріки. Пізніше у слов’янських народів був культ богині Макоші –
володарки живильних небесних вод (дощу), покровительки священних цілющих джерел, володарки і хранительки людських доль. До цієї богині молилися біля джерел та водойм, до неї зверталися з проханням про урожайні дощі. І зображували її жінкою з піднятими або розпростертими руками. Крім того, що Макоша – богиня води, вона ще й богиня-прядильниця, вона пряде нитки людських доль. І в даному разі ниточка, якою мотається лялька-берегиня – це теж символ щасливої нитки, що її пряде кожному з нас Велика Богиня. І майстриня, створюючи ляльку-мотанку, закладає у своє творіння щасливі побажання, яких вона просить для майбутнього власника ляльки у Хранительки Долі…

Також за народними повір’ями, лялька – це вмістилище душі, життєвої сили людини. Виготовлена з тканини або іншого матеріалу вона використовувалася цілителями для
лікування тяжких хвороб з допомогою магічного обряду. Окремий різновид обрядової ляльки, яка робилася на добробут і щастя – це весільна подвійна лялька, що зображувала «князя з княгинею», тобто, молодого й молоду.

Такій подвійній ляльці робили одну ручку на двох, що повинно було символізувати злагоджене любов’ю життя. І нерідко таку парну ляльку садовили на першій підводі, якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє подружжя від лихого ока. До речі, дотепер нерідко можна бачити на капоті машин весільного кортежу ляльку, хоча уже давно забувся первісний, сакральний символ цієї традиції. Магічна роль мотаної ляльки, як захисного оберегу, відображене в народних казках. Лялька-мотанка є помічницею і берегинею героїні в казці «Василиса Прекрасна». Мати, помираючи, дає своїй доньці лялечку і наказує, щоб та берегла її, шанувала, годувала крихтами хліба і краплями молока – і лялечка завжди буде вірною помічнице. Дівчина виконує наказ матері, і лялька допомагає їй здійснити усі завдання, виконати усі забаганки лихої мачухи, вийти переможницею в символічному поєдинку з Бабою-Ягою і зрештою здобути щастя й добробут.



















ВИСНОВКИ
Дослідженням про те яку роль має народна оберегова лялька у житті людини , про її значення в українській обрядовості та сам процес виготовлення ми і наш керівникБаранова Галина Олександрівна займалися протягом 3 місяців. Працюючи над цим цікавим і багатющим матеріалом ми переконалися, що лялька не лише іграшка та могутній магічний талісман, призваний берегти душу власника від зла і недобрих помислів, а й символ зв’язку між
поколіннями, знанна в багатьох культурах світу. Виявили, щооберегова лялька-мотанка – це один із найдревніших символів, який єднає культури і традиції. Це ознака єдності духовного простору для всіх людей, у яких попри всі війни і роздори завжди було прагнення до злагоди й гармонійного життя, зроблена з молитвою та любов’ю лялька-мотанка.

Українська народна обрядова лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це образ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі . Народна лялька як витвір мистецтва, як об’єкт гри, оберегу, як предмет побуту здавна цікавить вчених. Дослідники підкреслюють, що вона формує інтерес до традицій рідного народу, що людина через народну оберегову іграшку пізнає історію
життя народу, формуються естетичні почуття та смаки, прилучається до культури рідного народу.
Узагальнюючи сказане про народну оберегову ляльку мотанку можемо стверджувати:

1. Лялька відігравала і понині відіграває величезну роль у житті людини.

2. Є важливим фактором розвитку уяви і фантазії, який спонукає до творчості.

3. Мистецтво виготовлення ляльки – мотанки формує естетичні смаки, дає перші професійні навички, пробуджує відчуття власного коріння.

4. Процес виготовлення – це психотерапія. Він позитивно впливає на психічний стан людини, активізує життєвий тонус.

5. Лялька -мотанка має й магічно-обрядове значення в народних обрядових віруваннях, традиціях та звичаях.

Своїм рефератом бажаємо привернути увагу керівників гуртків, вчителів та учнів до проблеми знецінення значення народних звичаїв, обрядів , а також виховання в підростаючого покоління інтересу і поваги до народних ремесел, що веде до втрати народної моралі та деградації.
Хочеться зазначити що робота має і практично-теоретичне значення. Її можуть використовувати керівники гуртків, вчителі , учні та вихованці гуртків у підготовці до уроків, виховних годин та заходів, а також для збагачення своїх пізнавальних інтересів.















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Київ. Енциклопедичний словник. – К., 1982. – с. 123.
Копержинський К. Традиції виготовлення народної ляльки. – К.,1926. –
Випуск 1,2.
Лозко Г. Українське народознавство. – К: Український центр духовної
культури, 1994.
Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. – Київ,1992. – с. 5, 33.
Різдвяні свята в Україні. – К.,1992. – с. 87
Чубинський П. Мудрість віків. – К., 1995. – Кн. 1.

Інтернет -ресурси

СЛАВЯНСКИЕ ОБРЯДОВЫЕ КУКЛЫ.-інтернет ресурс-Слов’янськи обрядові ляльки -http://www.rutraditions.ru/news/slavyanskie-obryadovye-kukly

Мотанка –Вікіпедія-https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0

Історія ляльки –мотанки -http://kukla-motanka.at.ua/index/0-2









































ВІДГУК на реферат

«Українська обрядова іграшка лялька – мотанка «Великоднева голубка»





Автори–Мірошніченко Тетяна Олександрівна, Урсол Владислав Миколаєвич, Мамай Владислава Віталіївна, вихованці гуртка «Лялька–мотанка» (вищій рівень), творчого об’єднання «Любисток», Центру дитячої творчості «Надія», м.Першотравенська, Дніпропетровської обасті.


Метою даного реферату є дослідження традицій виготовлення народних обрядових
ляльок, ролі народно обрядовоїї іграшки у житті людини, магічно- обрядове значення ляльки.
Актуальністю даної дослідницько-пошукового проекту є те, що вихованці здійснили пошуковий процес народних обрядових звичаїв та обрядів, пов’язаних з народноюобрядовою іграшкою, зібрали дані про традиції виготовлення ляльки, її вплив та значення у житті українців.
У роботі розкрита історія виникнення традицій, ритуалів, об’єднаних темою народної обрядової іграшки.

Практична і теоретична значущість даної роботи полягає у тому, що нею можуть скористатись як керівники гуртків, так і вихованці для вивчення фольклорної спадщини українського народу.






Директор ЦДТ»Надія» Левченко В.Ф.



Керівник т/о «Джерельце» Шнейдер С.В.




Получите в подарок сайт учителя

Предмет: Внеурочная работа

Категория: Прочее

Целевая аудитория: 8 класс

Автор: Баранова Галина Олександрівна

Дата: 16.12.2016

Номер свидетельства: 370229

Получите в подарок сайт учителя

Видеоуроки для учителей

Курсы для учителей

ПОЛУЧИТЕ СВИДЕТЕЛЬСТВО МГНОВЕННО

Добавить свою работу

* Свидетельство о публикации выдается БЕСПЛАТНО, СРАЗУ же после добавления Вами Вашей работы на сайт

Удобный поиск материалов для учителей

Ваш личный кабинет
Проверка свидетельства