Eсе "Вітчизна - це не хтось і десь, я теж Вітчизна"

Центр туризму , краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Інгулецького району м. Кривого Рогу

Прохорович Т.К., керівник гуртка «Літературне краєзнавство»

Скрипнік Леся, член гуртка «Літературне краєзнавство»

Есе «Вітчизна – це не хтось і деcь, я теж – Вітчизна»

Кожна людина має свою Вітчизну, місце, де вона народилася і проживає. Для нас, українців, це наша славна Україна, якій, як судилося, виникнути на перехресті давніх шляхів між заходом і сходом – шляхів торговельних, переселенських, культурних. Наша Вітчизна – це чудова мальовнича земля, і вона не десь, а тут, де жили наші пращури, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Це Божа земля, окрайчик якої подарував Господь полоненому юнаку - Окраїна, Україна! Шуміли над її просторами вітри історії. Освятив золотим хрестом Володимир Великий, згуртував і зміцнив Ярослав Мудрий, утворивши могутню Київську Русь. Та чимало і сумних сторінок в історії нашої Вітчизни. Заступила собою Європу від дикої монголо-татарської орди. Захистила від ненаситних турків і ляхів. А ще потерпала не тільки від німецького фашизму, а й від московського більшовизму. Яких тільки випробувань не випадало на її долю, хто тільки не зазіхав на її благословенні землі, багатство, красу?! Майже кожне століття розпочате голодними роками, наслідками епідемії, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Наша Вітчизна лежала в руїнах, палала у вогні, але воскресала знову і знову, як чарівний птах Фенікс. Так, розривалося від болю і туги її виснажене серце. Але це не минуло безслідно: зійшло сонце свободи. Над містами і селами піднявся синьо-жовтий стяг – національний, державний. На священну українську землю прийшла пора відродження. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, працелюбними і миролюбними людьми.

Наша Вітчизна – це не хтось, а ми, українці, патріоти, люди великої сили

-1-

духу, такі як: Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський,… Цей перелік можна продовжити ветеранами Великої Вітчизняної війни, іменами Небесної сотні, учасниками АТО і всіх тих, хто примножив її міць і славу. Українці завжди свято боронили свою Вітчизну. Вівтар державності багато поколінь поклали своє життя. Але ж не марно пролилася кров тих українців, які боролися за волю і незалежність, хто вірив у перемогу. Ми, українці, пишаємося тим, що наша Вітчизна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро далеких, а зараз і близьких сусідів – росіян. Але ми віримо, що зможемо на кінець зачинити ящик Пандори, що навис над Україною. Яким буде завтрашній день нашої країни? Наш народ прагне бачити свою Вітчизну, насамперед, мирною, без війни і крові, без горя і сліз, могутньою, рівною серед передових країн світу. В нашій Вітчизні настали нові часи. Перед українцями постають нові завдання, нові вимоги. Ми будуємо якісно нову державу і є очевидцями нових ритмів життя, великих перетворень – реформування соціальних, економічних та інших структур. І всім нам, українцям, допоможе наша велика любов до Вітчизни. Не згасять її ніякі труднощі і перешкоди, навпаки зміцнять. І саме ця любов стане переможною.

Я небайдужа до всього, що пов’язано з моєю Вітчизною, радію з її успіхів, тривожать мене її болі. Бо я її жива частка. Тому все частіше замислююсь над тим, що я можу зробити для процвітання Вітчизни вже сьогодні і коли буду дорослою. Я часто запитую себе: «Хто я? Навіщо прийшла у цей світ? Що важливо у цьому житті?» Зараз я відкриваю саму себе, будую і творю своє «я». Мені дуже пощастило , бо я навчаюсь в школі, в якій працюють досвідчені вчителі. Вони допомогли мені розкрити свої здібності, визначитись з майбутньою професією. Адже зробити правильний вибір професії має велике значення як для самої людини, так і для суспільства. В майбутньому я хочу стати журналістом. Ця професія дуже цікава, без одноманітності та

-2-

монотонності, чого я так не люблю. На мою думку, я маю риси, притаманні цій професії: небайдужість до проблем суспільства, допитливість, комунікабельність. Я також маю творчі здібності – пишу літературні твори та вірші. Щоб моя мрія здійснилася, старанно вивчаю мову, з шаленою цікавістю «подорожую» сторінками підручників літератури та історії, беру активну участь у літературному житті району, школи та в предметних олімпіадах. Маю особисті досягнення: переможниця Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика, посіла ІІІ місце в міській олімпіаді з історії, в своєму літературному арсеналі маю багато доробок. Сподіваюсь, що завдяки грізному знаряддю – перу - я зможу допомогти людям, які потрапили в складні життєві ситуації, домогтися справедливості у вирішенні різноманітних проблем – це і буде моя суттєва користь. Я вважаю, щоб збудувати європейську Україну потрібно всім самовіддано трудитись і кожному на своєму місці. Антуан де Сент Екзюпері писав: «Є таке тверде правило: підвівся вранці, умився, опорядився, - і відразу упорядкуй свою планету». Мені здається, що він був цілком правий. Кожен із моїх ровесників спочатку повинен одержати освіту, усвідомити мету свого життя, сформувати свою особистість і моральність, щоб бути корисним Вітчизні. Як саме? Це залежить від кожного з нас. Виконати громадське доручення, взяти участь у виховному заході, намалювати плакат, сходити на мітинг, відвідати ветерана?.. Ні, цього замало. Готуючись до державної атестації, до ЗНО, потрібно готуватись до екзамену на моральну зрілість. Я вважаю, що для сучасної молоді – це найбільш головний іспит. Тому намагаючись утверджувати в собі моральні якості, а перш за все – доброту. Звичайно, я не можу допомогти матеріально тим, хто цього потребує, але ніщо не перешкоджає мені надати моральну підтримку, підбадьорити, простягти руку допомоги. Але як важливо мати добре серце, щоб моя Вітчизна стала суспільством з високою ступеню морального розвитку!

Сьогодні в Україні склалася важка демографічна ситуація. Забрудненість повітря, шкідливі звички (алкоголь, куріння, наркотики) негативно

-3-

позначаються на здоров’ї людей. Тому я разом з учнями нашої школи беру активну участь в різноманітних конкурсах, акціях, флеш-мобах по дотриманню здорового способу життя і збереженню навколишнього середовища. За ініціативи і підтримки екологічних служб нашого міста, підприємств Метінвест, ІнГЗК ми закликаємо громадськість до рішучих активних дій по збереженню довкілля. Я особисто намагаюсь щоденно показувати приклад дбайливого ставлення до природи: займаюсь озелененням класу, дбаю про благоустрій школи, «підтримую» птахів і білочок в холодну пору року. Природа і Вітчизна – невіддільні. Шепіт зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дороге серцю. Не можна допустити, щоб повторився Чорнобиль, щоб ми стали останніми свідками незрівняної краси рідної землі.

Я вважаю себе патріотом своєї Вітчизни, бо всім серцем люблю її і пишаюся нею. В своїй душі я відчуваю біль від того, що на Донбасі йде несправедлива війна, і вже 10 тисяч моїх співвітчизників не побачать а ні сонця, а ні неба, … У мене тривожно б’ється серце, в уяві мені охоплюють умовні «подвиги», які, може, на мою думку, могли б налагодити мирні відносини між Україною та Росією. Розумію, що на даний момент можу тільки співпереживати і підтримувати воїнів – атовців, кращих українців, листом подяки, малюнком чи сувеніром, виготовленим власноруч. Але я твердо заявляю, що готова, коли це буде потрібно, стати на захист моєї дорогої Вітчизни. Я і кожен із моїх співвітчизників – повноправний громадянин країни, її будівничий і творец.

Ми всі – одна сім'я, єдина ми родина,

У кожнім нашім «я» - частинка України,

Ми всі – одна сім'я, єдина ми родина,

Мільйони різних «я», а разом – Україна.

-4-