Бессмертие великого мариниста

Розробила: Волинець С.С.

Предмет: Українська мова та література

«Безсмертя великого мариніста».

Коли входиш у світ високого,– сама душа молиться. Яке щастя, що цей геній був і є у нас, тому не дивно, що творчою спадщиною Айвазовського пишається не тільки Росія, а весь мистецький світ. А коли дізнаєшся, що за кількістю виставок йому досі немає рівних у світі, то стаєш переконаним, що це зірка планетарного масштабу.

Море… Певно, немає художника, який би не намагався зобразити його. Але тепер я переконана, що лише Айвазовський цілком і повністю віддав свій неперевершений талант мариністичному живопису.

Народився Іван Костянтинович Айвазовський 17 липня 1817 року у Феодосії. З тераси будиночку, що стояв на околиці міста, відкривалася широка панорама феодосійської затоки та степові кургани, що виднілись, як марево, на обрії.

Наділений блискучим талантом, щасливими обставинами та середовищем, в якому минали його дитинство і юність, малювати почав дуже рано.

Незабутній, радісний випадок привів 16-річного Айвазовського до Петербургу, де за представленими дитячими малюнками він був зарахований до Академії мистецтв у пейзажний клас професора М.Воробйова - автора перших вітчизняних марин. Він мав можливість вивчати творчість своїх великих попередників і сучасників – С.Щедріна, К.Брюллова, Ф.Бруні.

Талант мариніста розкрився дуже рано. Досить сказати, що у 18 років художник був удостоєний срібної медалі за етюд «Повітря над морем». Перша виставка його шести картин одержала високу оцінку Ради Академії мистецтв і громадськості.

За кордон Айвазовський поїхав уже сформованим майстром-мариністом. Його маршрут і успіх вражає… Тільки в Італії йому влаштовують виставки в Венеції, Римі, Болонії, Неаполі та інших. Але серце великого художника належало рідній землі. Айвазовський повертається в Росію, а незабаром у рідну Феодосію.

Мені пощастило на канікулах побувати разом із батьками та їхніми друзями в Феодосії, відвідати картинну галерею, яка носить тепер ім’я великого художника-мариніста.

Стою немов зачарована… Любуюсь кожною картиною…З якою силою і переконаністю він умів передати бурхливе море, укрите хвилями, що немов киплять у зіткненні одна з одною, то тихе, спокійне і ласкаве, що манило своєю красою і різнобарвністю.

Такі картини як «Дев’ятий вал», «Море. Коктебель», «Чорне море», «Райдуга» та багато інших свідчать про те, що автор створив незабутні поетичні образи моря в найрізноманітніших його проявах і здобув собі всесвітню славу «співця та романтика» моря.

Екскурсовод запрошує ще в одну виставочну кімнату, там ми і побачили картину «Малахов курган» де видніється широка панорама Севастополя. Біля пам’ятника – два ветерани, які прийшли поклонитись великій святині. Саме на Малаховому кургані 5 жовтня 1854 року був смертельно поранений Володимир Олексійович Корнілов, який разом із адміралом Нахімовим був на оборонній лінії. Екскурсовод звертає нашу увагу на пам’ятник-хрест, виложений із ядер юнгами Чорноморського флоту. Серед юних захисників прізвище нашого земляка Дмитра Бобиря, сина відставного матроса бомбардира, учасника Сінопскої битви і першої оборони Севастополя - Андрія Бобиря - засновника нашої Миколаївки. Пам’ятник-хрест був вмонтований в гранітну плиту тільки до 50-річчя оборони Севастополя, присвячений прославленому адміралу Корнілову.

Слухаючи розповідь екскурсовода, я зрозуміла, що на полотнах знаменитих художніх картин Айвазовського можна побачити перехрестя історичних, героїчних і доленосних подій.

Тому не дивно, що в останню путь Айвазовського проводжало все місто. Поховали художника з військовими почестями і надписсю: «Народжений смертним, залишив по собі безсмертну пам’ять».

Додаток

Феодосійська картинна галерея ім. І.К. Айвазовського

5 жовтня на Малаховому кургані був смертельно поранений Володимир Олексійович Корнілов. Пізніше Айвазовський пише картину «Малахов курган – місце, де був смертельно поранений адмірал Корнілов».

На першому плані зображений своєрідний пам’ятник -хрест, викладений із ядер на цьому місці, де був тяжко поранений адмірал. Біля пам’ятника – два ветерани, прийшли поклонитись великій святині.

Картини севастопольського циклу неодноразово експонувались на різних виставках.

Юнги Чорноморського флоту: Бобер, Фарасюк, Новіков, Рипіцин.

Із історії оборони: Малахов курган

При перших вистрілах адмірал Корнілов і Нахімов були на оборонній лінії. Нахімов у своїй звичайній формі, цілий день залишався на батареях, допомагаючи наводити приціли, підбадьорюючи матросів…

Корнілов, як старший в Севастополі начальник, хотів побувати всюди, де була найбільша небезпека…

Під час сильної канонади він об’їжджав батареї, давав наказ командирам, підбадьорюючи матросів і солдат. В 11годині 30 хвилин на Малаховому кургані був смертельно поранений ядром, і ввечері цього ж дня помер.

Після смерті Корнілова, Нахімов став єдиним керівником оборони Севастополя.

Пам’ятник Корнілову на Малаховому кургані