Виховання гідних учнів - запорука щасливого майбутнього.

Слов`янський багатопрофільний регіональний центр

професійної освіти імені П. Ф. Кривоноса

В. В. Кір`янова

Виховання гідних учнів запорука щасливого майбутнього країни

Методичні рекомендації

(з досвіду роботи)

Слов`янськ - 2016

№	Зміст	Сторінка
1.	Анотація.	4
2.	Вступ.	5
3.	Фомування рис толерантної особистості.	7
3.1	Виховні заходи по формуванню рис толерантної особистості. Психологічний практикум.	8
4.	Естетичне виховання.	18
4.1	Виховні заходи з естетичного виховання: Родинна вітальня «Естетика побутуукраїнської родини». Виховна година «Доброта і милосердя у твоєму житті».	19
5.	Фізичне і екологічне виховання.	39
5.1	Виховні заходи з фізичного та екологічного виховання: 1.Виховна година-бесіда «Здоров`я молоді-здоров`я нації». 2.Театралізована виховна година «Прелюдія до сумних роздумів». 3.Агітбригада «Здоровим будь». 4. Ігри-драматизації.	42
6.	Морально-правове виховання.	66
6.1	Виховні заходи з морально-правового виховання: Година спілкування «Жорстокість і насильство». Година спілкування «Здоров`я-найцінніший скарб».	71
7.	Національно-патріотичне виховання.	83
7.1	Виховні заходи з національно-патріотичного виховання: Виховна година « Прийди до серця , Україно, благослови добром мене». Анкети та опитувальники для учнів та їхніх батьків.	86
8.	Родинне виховання.	97
8.1	Виховні заходи з родинного виховання. Година спілкування «Нехай квітує дерево родини».	110
9.	Висновок.	116
10.	Додаток. Творча програма «Ми і прекрасне».	118
11.	Список використаних джерел.	121

1.Аннотація: Для того, щоб визначити чи впливають форми та методи виховної роботи на розвиток творчого потенціалу учнів, вихованню розвиненої особистості необхідно було провести роботу в рамках творчої програми «Ми і прекрасне». Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови в сфері виховання, мета якого – формування людини-патріота, котра мала б глибокі систематичні знання, вміння та навички, національну самосвідомість та розвинений творчий потенціал. В ході роботи проводились психологічний практикум „Толерантність. Позитивне значення толерантності у формуванні цілісної особистості молодої людини ”, анкетування учнів по визначенню рівня толерантності , з патріотичного виховання, для визначення моральної орієнтації учнів; тестування «Риси толерантної особистості», опитування учнів та батьків з морально – правових та національно – правових аспектів. Проводились години спілкування та виховні години на різну тематику, в тому числі театралізована «Прелюдія до сумних роздумів» , агітбригада «Здоровим будь», була організована родинна вітальня «Естетика побуту». Завдяки проведеній роботі учні частіше віддають перевагу здоровому способу життя , зазнали зміни естетичні смаки, відношення до творчості . В учнів з`явилися мотиви для підвищення морально-естетичної, духовної культури. Учні спрямовують зусилля на вироблення вміння керувати собою , вихованню рис толерантної особистості. Таким чином, проведена робота в рамках програми «Ми і прекрасне», показала ефективність в професійно – технічному навчальному закладі для розвитку творчого потенціалу учні , вихованню розвиненої особистості.

2. Вступ.

Виховання гармонійно розвиненої особистості, забеспечення засвоєння нею духовних надбань українського народу, гуманних взаємин, формування стійких якостей патріота України, фізичної досконалості, естетичних смаків та почуттів, розуміння прекрасного, якісний розвиток особистості, яка усвідомлює своє призначення, шукає зміст свого життя, має гуманне ставлення до оточуючого світу – мета виховної роботи, яка дуже актуальна на сучасному етапі розвитку нашої країни .

Підпорядкування цілей, завдань, форм виховної роботи вихованню патріотів, відданих громадян України; формування навичок здорового способу життя, виховання фізично і морально здорової особистості, утвердження в учнів власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю, за український народ.

Поглиблення духовного потенціалу виховного процесу, забеспечення пріорітетності засвоєння учнями стандартів культури, моралі, національних і загальноморальних цінностей та ідеалів. Гармонійне поєднання завдань вихованн , самовиховання, самореалізації учнів, формуванн духовного та творчого «Я», цілісної гуманної особистості.

Залучення учнів до знайомства із шедеврами світової культурим і містецтва.

Виховання і формування естетичних смаків і почуттів як вагомих чинників у становленні порядного, гуманного і шляхетного громадянина України.

Серед пріорітетних завдань виховної роботи в рамках творчої програми «Ми і прекрасне» вважаю важливими:

• Виховання глибокої моралі, культури, духовності.

• Формування національної свідомості і самосвідомості, творчого ставлення до всього.

• Забеспечення необхідного рівня розвитку для розкриття творчих здібностей.

• Сприяння розвитку моралі і соціально – комунікативного рівня вихованності.

• Створення бази для самостійного творчого підходу до вирішення практичних задач.

• Організація кількосного накопичення правильної поведінки в різних ситуаціях.

• Формування віри в свої сили і можливості, уміння знаходити спільну мову за будь – яких обставин.

Робота над творчою програмою «Ми і прекрасне» велась по слідуючим напрямкам:

• формування рис толерантної особистості;

• естетичне виховання;

• фізичне і екологічне виховання;

• морально – правове виховання;

• національно – патріотичне виховання;

• родинне виховання.

та спиралась на принципи демократизму, гуманізму, самоосвіти і виховання, толерантності та диференціації, творчого підходу.

1. Формування рис толерантної особистості.

Проблема виховання громадянина, терпимого до інших людей, ідей, думок, соціальних і національних груп, конфесій, етнічних ознак, актуальна для багатьох держав. Цього вимагає сучасність, і тому дана проблема знаходиться в центрі уваги вчених та практичних працівників освіти. Відповідно до взятого Україною курсу на побудову правової демократичної держави ідеї толерантності, педагогіки толерантності набувають усе більшого визнання та поширення і розглядаються як найкращий засіб домогтися цивілізованого діалогу представників усіх культур у багатонаціональному суспільстві, взаєморозуміння і злагоди між людьми.

Толерантність розглядають як один із принципів гуманістичного виховання і як особистісну якість, ознаку гуманної людини. У наукових працях це поняття розуміється як партнерство у спілкуванні, суб’єкт – суб’єктну взаємодію (І. Бех, А. Петровський); як формування культури діалогу (М. Бахтін, В. Біблер) та установок толерантної свідомості (О. Асмолов, Г. Солдатова, Л. Шайгерова); як здатність індивіда без заперечення та протидії сприймати чужі думки, стиль життя, характер поведінки та інші особливості, що врешті-решт складає основу відмови від агресії (С. Бондирєва, Д. Колесов).

На думку вчених, педагогічними умовами створення толерантності у вихованні є: - формування толерантного простору, освітньо-виховного середовища, яке характеризується єдністю всіх суб’єктів навчально-виховного процесу і форм організації їх відносин, які, з одного боку, є основними компонентами педагогічної етики, а з іншого, – зразком морального виховання учнів;

- культура спілкування як осягнення інших в діалозі, як взаєморозуміння, співчуття і співпереживання, відчуття партнерства; - синергетичне мислення, яке дозволяє сприймати широкий спектр особистісних якостей, індивідуальних і етнічних проявів людини;

- особистісно орієнтований підхід у виховному процесі, основою якого є суб’єкт – суб’єктні відносини у системі «вихователь – вихованець». Більшість науковців вважають, що головні принципи толерантності у вихованні це: відкрите співробітництво – встановлення в освітньому закладі відносин взаєморозуміння і взаємної вимогливості між адміністрацію, педагогами і вихованцями; екологія взаємовідносин – забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату в освітньому закладі як основи формування толерантного середовища; формування почуття власної гідності, самоповаги, поваги до оточення незалежно від соціального стану людей, національності, раси, культури, релігії; синергетизм, що забезпечує розвиток особистості, є його джерелом і рушійною силою; творчість, що забезпечуватиме реалізацію варіативних підходів до встановлення толерантних відносин і аналізу ситуації взаємодії .

Творчий підхід до використання толерантності у вихованні є запорукою ефективності всього процесу виховання і створює сприятливі умови до подальшої адаптації особистості в інших сферах соціальних відносин. Цей підхід передбачає таке: розвиток навичок спостережливості, здатності до самоаналізу, самопізнання; формування навичок ведення позитивного внутрішнього діалогу із самим собою; розвиток уміння пізнавати інших людей, аналізувати ситуації, обставини у сім’ї, класі, групі, колективі; здійснення корекції самооцінювання; формування емпатії і рефлексії, які сприяють толерантному спілкуванню; розвиток емоційної стійкості у складних життєвих ситуаціях; опанування способів саморегуляції і реагування на нетерпимість.

Основою виховання толерантності є визнання прав інших на життя, смерть, волю і гідність; доброзичливе усвідомлення присутності у своєму соціальному середовищі представників інших культур, визнання позитивних аспектів різноманітності; уміння цінувати і визнавати взаємозалежність людського існування. Діяльність педагога з позицій толерантності має три аспекти: його особистість, якій притаманні толерантні якості; прояв толерантності у професійній сфері; реалізація принципів толерантності у педагогічному спілкуванні.

Толерантність як один з принципів формування комунікативної взаємодії людей, їх спільнот, соціумів є дуже актуальною. Основною умовою, за якої толерантність тільки і можлива, – це відмова від монополії на світоглядну істину. Саме освіта здатна активно і цілеспрямовано формувати у людини відповідні особистісні якості. Тому сьогодні в суспільстві все більше і більше наголошується на тому, що виховання толерантності на самих різних рівнях і формування менталітету толерантності є найважливішими стратегіями освіти ХХІ століття.

1. Виховні заходи по формуванню рис толерантної особистості.

Психологічний практикум

Тема: „Толерантність. Позитивне значення толерантності у формуванні цілісної особистості молодої людини. ”

Мета: - розкрити поняття „толерантність”, показати певні рівні

толерантної поведінки людини;

- розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати,

приймати рішення, вибирати правильну позицію;

- виховувати спостережливість, уважність до інших людей;

- виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої

людини від себе, вчити встановлювати стосунки на

доброзичливій основі;

- сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне

спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок;

- виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість

і небайдужість.

Форма проведення: психологічний практикум.

Обладнання: - плакат з епіграфом;

- матеріали „Декларації принципів толерантності”;

-роздатковий діагностичний інструментарій (анкети, бланки опитувальника);

-плакат „Риси толерантної особистості”;

-дерево з листочками;

-афоризми про толерантність;

-ватмани, маркери;

-мішечок.

План проведення:

1. Психологічна установка.

2. Поняття про толерантність. Робота в групах.

3. Анкетування „Ваш рівень толерантності”.

4. Діагностика толерантної особистості.

5. „Мудрість з дерева пізнання” (Обговорення висловів видатних людей про толерантність).

6. Виконання творчого завдання в групах.

7. Підсумок заняття. Вручення «Мішечка порад».

Хід проведення

Епіграф: „Перед великим розумом я схиляю голову,

перед великим серцем я стаю на коліна”.

Гете

1. Психологічна установка.

Французький філософ-просвітитель XVIII ст. Ф. Вольтер сказав: „Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за право їх виголошувати!”

Погодьтеся, що досить важливо терпимо, з розумінням, толерантно ставитися до поглядів, переконань, думок, традицій інших людей.

Останнім часом слово „Толерантність” набуло значної популярності. Поясніть його значення. Що значить толерантна людина? Що таке толерантний підхід? Чи так важливо бути толерантним? Спробуємо відповісти на ці запитання на сьогоднішньому занятті.

Ми живемо в складний і неспокійний час, а причини занепаду нашої моралі ми пояснюємо, виправдовуємо економічною та екологічною кризами, недоліками ринкових стосунків тощо. Глобальні проблеми, що їх має розв’язувати людство, дедалі більше загострюються, а конфлікти стають усе не безпечнішими, і тому зростає усвідомлення необхідності співпраці людей і привабливість ідей толерантності.

2.Поняття про толерантність. Робота в групах.

У перекладі з латинської tolerance означає „терпіння”. Це слово в медицині знають як здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві це означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Прочитавши „Декларацію принципів толерантності”, дайте відповіді на поставлені запитання:

1 група: Що таке толерантність людини?

2 група: Реалізація принципу толерантності на державному рівні.

3 група: З чого починається виховання толерантності?

Стаття 1.Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовияву людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітності. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична і правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це передусім – активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, демократії та правопорядку. Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості. Це означає, що кожен може дотримуватися своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що людина за природою своєю відрізняється зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і має право жити в мирі, зберігаючи свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

Стаття 2. На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку, адміністративних та інших норм. Потрібно також, щоб економічні та соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

Стаття 4. Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

2. Притча

Продовжити наше заняття я хочу легендою „Все в твоїх руках”.

Колись давно на півдні Африки жив розумний але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірянь вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з’явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною в світі?! Але нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе.

І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем’я, щоб послухати найрозумніших людей у світі. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: „Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?”. Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: „Усе в твоїх руках”.

- Як ви розумієте слова мудреця? (Обговорення в групах. Виступи представників кожної групи.)

Спираючись на загальне визначення поняття „Толерантність”, спробуйте визначити терміни: етнічна толерантність,релігійна толерантність, політична толерантність. Наведіть конкретні приклади толерантної реакції на поведінку, погляди, переконання інших людей. (Робота в групах).

3. Анкетування „Ваш рівень толерантності”.

Свою терпимість, розуміння ми можемо проявляти по-різному, можна сказати, на різних рівнях:

- відсторонено, без зайвої критики;

- витримано, спокійно, вичікуючи компромісного для усіх варіанту;

- доброзичливо, активно розуміючи мотиви такої поведінки людини, намагаючись допомогти в разі необхідності.

Для того, щоб досягти успіху в житті, не витрачати сил на конфлікти, „побутові війни”, доцільно сформувати в собі толерантність як рису характеру.

На якому рівні така риса як толерантність розвинена у вас, допоможе з’ясувати анкета.

Виберіть свій варіант відповіді, проаналізувавши 5 ситуацій. Зверніть увагу на те, якому рівню толерантності відповідає обраний вами варіант відповіді.

4. Діагностика толерантної особистості.

Яку людину можна вважати толерантною? Які риси зазвичай має така людина? Ці питання спробуємо з’ясувати за допомогою опитувальника, який лежить перед кожним із вас.

Завдання. Спочатку з перелічених рис виберіть три, які на вашу думку, у вас яскравовиражені. В колонці А навпроти цих рис поставте знак „+”. Потім у колонці Б виберіть три риси, які на ваш погляд, повинні обов’язково бути в ідеальної толерантної особистості, й проти них також поставте

знак „+”. Цей бланк залишиться у вас, тому будьте якомога відвертішими.

Заповнюючи опитувальник, ви зможете зміцнити своє уявлення про толерантну особистість, продіагностувати себе, а також порівняти своє уявлення з уявленням усього класу про толерантну особистість.

(Потім слід підрахувати кількість тих, хто відзначив першу рису як основну в толерантної особистості, потім другу і так за усіма 10 рисами. Кількість відповідей заносять у колонку бланка і записують на дошці. Підраховують кількість відповідей за кожною рисою. Потім визначають рейтинг рис. Отримують груповий портрет толерантної особистості).

Що нового ви дізналися після цієї діагностики? Чи є в нашій групі толерантні особистості?

5. „Мудрість з дерева пізнання” (Обговорення висловів видатних людей про толерантність).

Ви мабуть помітили це деревце, яке плодоносить дозрілі, золоті листочки. Воно не просте, це – дерево пізнання. Зірвавши листочок, можна пізнати його мудрість.

(Учні по черзі виходять до дерева, зривають листочки і зачитують вислови. Після цього кожна група пропонує свої думки з приводу висловлювань визначних людей про толерантність).

6. Виконання творчого завдання в групах.

Перед вами – квітка „Толерантність”. Але погляньте – пелюстки її пусті. Заповніть ці пелюстки рисами-синонімами толерантності.

(Кожна група виконує завдання самостійно. Після цього всі 3 квітки вивішують на дошку).

- Отже, давайте проаналізуємо, з чим у вас асоціюється толерантність.

(Захист, обговорення робіт).

7. Підсумок заняття. Вручення „Мішечка порад”

- Що нового дізналися на сьогоднішньому занятті?

• Сформулюйте, що таке толерантність?

• Яке значення має така риса характеру в житті людини? Чому необхідно бути толерантним?

• Наведіть приклади таких життєвих ситуацій, де необхідний той чи інший рівень толерантності.

• Чи допоможуть вам отримані сьогодні знання вийти з неординарних, критичних ситуацій?

Дякую за активну, ефективну роботу, зацікавленість на сьогоднішньому занятті. Прагніть бути толерантними!

Для цього намагайтеся дотримуватись рекомендацій, побажань „Мішечка порад”:

- будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;

- навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається;

- цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;

- зберігайте „своє обличчя”, знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.

Цікаві думки визначних людей про толерантність

Щаслива людина та, яка дарує щастя найбільшій кількості людей.

Дені Дідро, французький філософ.

Байдужість – це параліч душі, передчасна смерть.

Антон Чехов.

Той, хто хоче обвинувачувати, не повинен поспішати.

Мольєр, французький драматург XVII ст.

Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе.

Леонардо да Вінчі.

Людина, яка робить інших щасливими, не може сама бути нещасною.

Гельвецій, французький філософ XVIII ст.

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш на звання людини.

Сааді, перський поет XIII ст.

Жодна зла людина не буває щасливою.

Ювенал, римський поет, 60 р. до н. е.

Підняти слабкого – цього замало: треба ще потім його й підтримати.

В. Шекспір, англійський драматург і поет.

Легше вирішує й засуджує той, хто менше замислюється.

Джордано Бруно, італійський мислитель XVI ст.

Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує свою подобу.

Гете, німецький поет.

Анкета

«ТОЛЕРАНТНІСТЬ»

1. Дмитро має нетипову для хлопця зачіску –занадто довге волосся. Як поводитися тим, кому такий стиль не подобається?

а) постійно демонструвати своє невдоволення;

б) вимагати дотримуватися на заняттях у школі загального стилю одягу та зачіски;

в) виходити з того, що людина має право на самовираження й може робити що завгодно зі своїм волоссям.

1. Микола часто пропускає уроки без поважних причин. Як ставитись до цього?

а) засуджувати ці вчинки;

б) вважати, що це його особиста справа і не втручатися;

в) з розумінням поставитися до проблем Миколи і поступово заохочувати його до навчання.

1. Вадим постійно виявляє неповагу до інших, брутальність до своїх однокласників. Що робити?

а) відповідати брутальністю на брутальність;

б) прагнути уникати спілкування;

в) вияснити мотиви такої поведінки, проводити з хлопцем роз’яснювальну роботу.

1. Ваша подруга одягла на вечірку вбрання, яке їй не личить та й недоречне на цьому заході. Що ви зробите, аби ваша подруга не була посміховиськом?

а) запропоную ультиматум: або вона переодягається, або йде відпочивати сама;

б) натякну, що вона має кумедний вигляд;

в) коректно вкажу їй на недоречність такого вбрання.

1. Ви – прихильник здорового способу життя. Ваш молодший брат не робить зарядки, палить, нераціонально харчується. Що ви робитимете?

а) розповім батькам, нехай вони вирішують, що робити;

б) зроблю вигляд, наче нічого не помічаю;

в) пояснюватиму переваги здорового способу життя й залучатиму до спільних занять спортом.

Оцінюємо отримані результати: а) - 1 бал, б) – 2 бали, в) – 3 балів.

Підраховуємо загальну кількість балів:

5 балів – ви досить категорична, негнучка, нетерпима до інших людина.

Маючи таку позицію, ризикуєте залишитися самотнім! Розпочніть з обдумування такого вислову: „Всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні”.

6-10 балів– характеризуєтесь як дещо відсторонена особистість із життєвим принципом „Моя хата – скраю, я нічого не знаю” або маєте велику витримку щодо поведінки, думок, традицій інших людей. По-перше намагайтеся визначити межу вашої терпимості! По-друге, зважте, аби вас не називали надто байдужою людиною.

11-15 балів–прийміть вітання! Ви –толерантна особистість, цінуєте людей, поважаєте їхні почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими. Зберігайте „Своє обличчя”!

Додаток 2 Діагностика толерантної особистості.

Яку людину можна вважати толерантною? Які риси зазвичай має така людина? Ці питання спробуємо з’ясувати за допомогою опитувальника, який лежить перед кожним із вас.

Завдання. Спочатку з перелічених рис виберіть три, які на вашу думку, у вас яскраво виражені. В колонці А навпроти цих рис поставте знак „+”. Потім у колонці Б виберіть три риси, які на ваш погляд, повинні обов’язково бути в ідеальної толерантної особистості, й проти них також поставте

знак „+”. Цей бланк залишиться у вас, тому будьте якомога відвертішими.

Зразок бланка опитувальника

№	Риси толерантної особистості	А	Б
1	Терпіння
2	Почуття гумору
3	Доброзичливість
4	Уміння слухати
5	Здатність співпереживати
6	Альтруїзм
7	Уміння поставити себе на місце іншої людини
8	Уміння володіти собою (витримка)
9	Довіра
10	Чуйність

Тест «Риси толерантної людини»

Мета: з’ясувати, як учасники групи сприймають себе, які свої риси вони оцінюють як позитивні, якими хочуть стати, які засоби досягнення мети знають і визнають; навчити учасників бути самокритичними та об’єктивними.

Інструкція. Спочатку в стовпчику «А» поставте знаки «+» навпроти тих трьох якостей, які, на вашу думку, у вас найбільше виражені: «0» — навпроти тих трьох якостей, які найменше виражені. Потім у стовпчику «Б» поставте знаки «+» навпроти тих трьох якостей, які, на вашу думку, найбільш характерні для толерантної особистості.

Кожен учасник одержує бланк тесту «Риси толерантної особистості»

Тест «Риси толерантної особистості»

Інструкція. Спочатку в стовпчик «А» поставте «+» навпроти тих трьох рис, які, на вашу думку, у вас виражені найбільше.

«0» — навпроти тих трьох рис, які у вас виражені найменше.

Потім у стовпчик «Б» поставте «+» навпроти тих трьох рис, які, на вашу думку, найбільш характерні для толерантної особистості.

Психолог підраховує загальногрупову кількість позначених плюсом якостей у колонці «Б» за кожним параметром і записує в бланк, прикріплений на дошці. На погляд групи, три якості, які набрали найбільшу кількість балів,— це ядро толерантної особистості.

Потім дітям пропонується порівняти власні уявлення про толерантну особистість («+» у колонці «Б») з уявленнями групи.

Рефлексія вправи.

Порівняйте уявлення про себе («+» у колонці «А») з портретом толерантної особистості, створеним групою.

Чи виникали труднощі під час виконання завдання? Для чого ми виконували це завдання?

Класний керівник вивішує плакат «Ознаки толерантної людини»

· Успішно співпрацює з іншими на засадах партнерства.

· Готова прийняти думку інших.

· Поважає гідність людини.

· Поважає права інших.

· Приймає іншого таким, яким він є.

· Здатна поставити себе на місце іншого.

· Поважає право бути інакшим.

· Визнає різноманітність.

· Визнає рівність інших.

Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки Відмовляється від домінування й насильства.

Вправа «Асоціативний ряд»

Класний керівник на аркуші паперу по вертикалі записує слово «толерантність» і пропонує учасникам назвати слова-характеристики людини, які асоціюються зі змістом поняття «толерантність» і починаються з літери вертикального рядка. Характеристики записуються навпроти літер:

· Т — терпимість;

· О — об’єктивність;

· Л — ласкавість;

· Е — емпатійність;

· Р — рішучість;

· А — автентичність (насамперед це вираження щирості стосовно людини. Автентична людина бажає бути і є собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в поводженні загалом);

· Н — надійність;

· Т — творчість;

· Н — ніжність;

· І — ініціативність;

· С — спокійність;

· Ть — талановитість тощо.

Вправа «Рекомендації».

Мета: формування в учасників здатності бути об’єктивними стосовно себе, сприяння їхньому пошуку своїх сильних сторін із точки зору теми заняття.

Інструкція. Учасникам необхідно підготувати рекомендацію для того, щоб їх прийняли в закритий елітарний клуб для толерантних людей. У ній необхідно розкрити свої основні чесноти, сильні сторони, представити себе як людину, гідну стати членом клубу.

Ведучий нагадує, що йдеться про реальні, невигадані факти й сильні сторони.

Питання для обговорення:

• Чиї презентації сподобалися? Чим саме?

• Якщо в когось виникали труднощі, то з чим це пов’язано? Як їх можна подолати?

Рефлексія заняття.

Питання для обговорення:

·- Які ваші враження від виконаних завдань?

·- Що нового ви дізналися?

Класний керівник. Наше заняття завершується, і ми прощаємося. Але чи все ви встигли сказати одне одному? Зараз у вас є шанс сказати все, що хочете. Висловити свої думки можна так, щоб почули всі або лише той, кому ці слова адресовані.

Подякуймо оплесками собі та своїм одногрупникам за те, що вони були тут разом із нами і продемонстрували неабияку толерантність у спілкуванні між собою.

1. Естетичне виховання.

Гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості.

Естетичне виховання - педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

«Краса, - могутній засіб виховання чутливості душі, - писав видатний український педагог Василь Сухомлинський (1918-1970). Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса - це яскраве світло, що осяває світ.

При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе».

Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура - сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.

Її рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.

Структуру естетичної свідомості складають:

1. Естетичні сприйняття. Виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого.

2. Естетичні почуття. Почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва.

3. Естетичні судження. Передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища. У педагогічній практиці недопустиме нав'язування учням викладачем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявляти самостійність при з'ясуванні естетичної вартості предметів.

4. Естетичні смаки. Постають як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Мають вибірковий, суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вони пов'язані з індивідуальним баченням і сприйняттям.

5. Естетичний ідеал. Це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності. Відображає уявлення про красу, її критерії.

Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття.

Зміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час занять з різних видів художньої творчості тощо.

Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика учбових приміщень, зовнішній вигляд викладачів та майстрів виробничого навчання та учнів, взаємини між учнями і наставниками та ін.

В естетичному вихованні учнів величезне значення має особистість педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон - все це має бути взірцем для учнів. Показники естетичної вихованості учнів - це і їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо.

Естетичне виховання є багатогранним процесом, основу якого складають такі напрями:

1. Життя і діяльність дитини в сім'ї. Тут формуються основи естетичних смаків, почуттів, на що впливають організація побуту в оселі, одяг, взаємини в сім'ї, оцінювання старшими краси предметів, явищ, безпосередня участь в естетичній діяльності тощо.

2. Навчально-виховна діяльність освітнього закладу. Передбачає залучення учнів до оволодіння змістом навчальних дисциплін (мови, літератури, історії, предметів природничого циклу), позакласної виховної роботи (танцювальні гуртки, хорові колективи та ін.).

3 Навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів (будинки і палаци дитячої та юнацької творчості, студії, дитячі музичні та художні школи тощо). Діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей дітей, залучення їх до активної естетичної діяльності.

4. Діяльність Центру професійної освіти. Навчаючись у ньому, майбутні фахівці отримують естетичні знання з професії, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності.

5. Вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементи багатьох видів мистецтва. Проте засилля в них «масової культури» ускладнює процес формування здорових естетичних смаків, потребує копіткої роботи вихователів, батьків, випереджуючого формування високих естетичних потреб, смаків, несприйняття потворного.

Однією із сфер, а також засобом естетичного виховання є праця, оскільки докорінні основи виробничої діяльності та праця в цілому спрямовані на виявлення та розвиток творчо-естетичних задатків особистості, нерозривно пов'язані з первинними трудовими навичками, інакше кажучи, з творчим потенціалом особистості. Доцільно відокремити декілька аспектів вивчення даної проблеми: ставлення до процесу праці, до результатів праці, відношення до засобів трудової діяльності. Згадані проблеми призначено вирішити естетиці праці та естетиці виробництва, що мають велике значення для учнів професійної школи.

1. Виховні заходи з естетичного виховання.

Родинна вітальня: Естетика побуту української родини.

Мета. Познайомити учнів з естетикою побуту української родини різних часів; сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу, прилучати юнацтво до світу краси; виховувати відчуття прекрасного, формувати вміння аналізувати явища культури, правильний естетичний смак.

Обладнання. Святково прибраний клас у стилі української світлиці з витворами народного мистецтва, зібраними учнями: вишиті рушники, серветки, сорочки, фартушки, хустки та інший одяг, керамічні вироби, килими та доріжки ручної роботи, прядка, вироби з дерева, глини, соломки, кукурудзяних обгорток, кахлі, фотографії виробів із лози і таке інше, запис фонограм, презентація Power Point, мультімедійний проектор, ноутбук.

Хід заходу:

Класний керівник. З давніх-давен нам відомо, що дерево життя — це гілочка з трьох листочків. Перший листочок — це символ минулого, другий — сучасного, а третій — майбутнього.

Щоб вірно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченими людьми пропоную сьогодні подорож до минулого для того, щоб краще зрозуміти сучасне і, можливо, передбачити майбутнє.

А поговоримо ми з вами про естетику побуту українців. Перш за все, давайте з'ясуємо, що означає слово естетика? (Відповіді учнів).

Класний керівник. Так, естетика — це наука про красу, а побут — це те, що оточує нас у повсякденному житті.

Все дедалі більше віддаляється від нас біленька хатина у вишневому садочку. Знайте, що ось у такій хатинці корінь роду нашого українського, щось одвічне, як життя і святе, як мамина пісня, як пам'ять народна.

Це її, білу з теплою солом'яною стріхою, архітектурну праматір притулку людського, незамкнену, вічно відкриту для всіх без стуку в двері, ясну і просту, ніби створили й не робочі люди, а сама природа, описують поети і прозаїки, етнографи і вчені.

1-й учень.

Наша хата під горою, у долині

У вишневому садочку та в калині.

Попід лісом млин подався у ставочок,

Через воду перекинувся місточок.

(Яків Щоголев)

2-й учень. А у І.С. Нечуя-Левицького читаємо: «Широкою долиною між двома рядками розложистих верб тече по Васильківщині невеличка річка Роставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно, а ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталася в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь».

(«Микола Джеря»).

Класний керівник. Біла хата, біла сорочка, біла скатертина... Це обов'язкова національна прикмета українців. Що уособлює в собі біла барва?

3-й учень. В народі казали, що біла барва — це символ чистоти, морального здоров'я, душевної краси. Коли говорили: «біла рука», «біла світлиця», то це означало, що вона гарна і чиста.

Класний керівник. Хата, як і людина, може бути пихата й засмучена, весела й сумна, вона вміє плакати і радіти. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. Та й сьогодні, дивлячись на оселю, на зовнішній вигляд сільської хати, навіть не знаючи господарів, ми можемо сказати, що тут проживає родина дбайливих із гарним естетичним смаком, а на іншому подвір'ї, на жаль, — зовсім навпаки.

Перед вами фото і малюнок української хати. Розгляньте уважно їх і порівняйте з таким науковим описом.

«Характерною рисою типової української хати є її небагатий, але привабливий зовнішній вигляд, чисто побілені стіни з розписами, солом'яна, гарно підрізана покрівля, вікна з різними ставнями та іншими прикрасами, що гармонують із навколишнім пейзажем.

То ж загляньмо в це затишне домашнє помешкання, переступімо поріг старої української хати, адже саме в ній залишився дух народних традицій, що здавна виховували в людині добрі почуття, працьовиту вдачу, чутливу до краси душу.

Внутрішнє планування хати обов'язково включало в себе піч. Це був центр життя, його душа. Вважалося — де тепло, там і добро, там злагода в сім'ї та забезпеченість родини.

Жінки постійно підмазували і білили піч, бо на цій чистоті тримався авторитет господині. Дівчаткам не дозволялося мазати піч, але не дай Боже, піч буде неохайною під час сватання, напевне, тоді старости не будуть чекати ні рушників, ані гарбуза, а втечуть якнайшвидше.

Подивіться на ці зразки розпису печі, це дуже гарні візерунки різними фарбами або витинанки, іноді піч вкривали кахлями — тонкими полив'яними цеглинками, на яких зображувалися малюнки з сонцем, рослинами, квітами.

(Демонстрація класним керівником зразків кахлів).

Ми повинні з вами відзначити, що в українців всі речі мали не тільки практичне значення, вони повинні були прикрашати кімнати. Господарі та господині завжди оздоблювали свою оселю малюнками, різьбою, розписами, вишивками, мереживом... Це було свідченням працелюбності й достатку членів родини. І підтвердженням цьому був хліб.

Ось він у мене в руках на вишитому рушникові, дуже гарний зовні, високий, добре випечений із символічними голубами, калиною і вербою, волошками і пшеничним колосом — символами української землі, запашний, він увібрав у себе працю багатьох людей: трактористів, комбайнерів, агрономів, водіїв, пекарів, продавців. У такому ось вигляді він є даром Божим і, як кажуть у народі, всьому головою.

4-й учень. А випікали хліб раз на тиждень і турбота про нього повністю лежала на господині. Це було священне дійство. В день, коли для випікання хліба розпалювали піч господиня була зосередженою, трішки суворою, майже не жартувала, не сердилась. Адже смак і зовнішній вигляд буханців — це жіноча честь і авторитет. Селяни були впевнені, що тямущій господині під силу було з ячного борошна спекти білий хліб.

Класний керівник. Особливо гарним був коровай — весільний хліб, оздоблений «птахами» і «квітами».

А ласувати хлібними оздобами дуже любили діти. Хліб завжди подавали на рушникові.

Рушник в українців був оберегом оселі. Послуговувався не тільки як оздоба, а й мав практичне значення: був скатертиною і вузликом, де зберігали харчі, утирачем і стирком, закутником і божником, плечовим, весільним, ритуальним.

5-й учень. Я дуже люблю рядки з балади «Про вишитий рушник».

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знову чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м'ята,

Десь тихо бджоли загули.

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник

Так тепло, тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.

Вишивала мати, вишивала,

До листка листочок прикладала,

А між ними цвіт голубуватий.

Простилавсь барвіночок хрещатий.

Виростав барвінок зелененький

І дивились з нього очі неньки

Усміхався цвіт їх рушникові

Світом материнської любові.

Класний керівник. Хата без рушника — що сім'я без дітей, говорили в народі. І в кожній оселі їх було багато. Любі діти, пригадайте, які звичаї, пов'язані з рушниками, збереглися до нашого часу? (Учні висловлюють свої думки, використовуючи матеріали місцевості, де проживають).

6-й учень. При взятті шлюбу молоді стають на рушник щастя, вперше, коли немовлятко купають, його загортають у вишитий рушник, він - символ святковості на урочистостях, прийомах, концертах, ним піднімають перший сволок, коли будують хату, ним опускають небіжчика у похоронну яму. Рушником накривають хліб на столі, паску і крашанки, які несуть до церкви, хлібну діжу...

Класний керівник. «Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати — буде чим гостей шанувати», — наказувала мати доньці. Які тільки прийоми вишивки, орнаменти і візерунки не зустрінеш на українському рушникові. А розповість нам про це наша майстриня, жінка, закохана у вишивку. Свій талант, своє вміння вона передала донькам.

Про це і говориться у «Пісні про рушник» на слова Андрія Малишка. (Учні виконують пісню під фонограму мелодії).

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка

І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, постелю наче долю,

В тихім шелесті трав, щебетанні дібров

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

Майстриня (запрошена гостя с.Билбасівка Слов`янського району). Українці люблять все гарне. І основним призначенням вишивки є оздоблення, прикрашання оселі та одягу. (Майстриня по черзі показує свої роботи і розповідає).

Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину і від негоди, і від ворожих сил. Я розповім вам легенду про сорочку. Давно це було, тисячу років тому. У нашому краї народила мати синочка і почала вишивати йому сорочку-оберіг, щоб до шістнадцяти років зробити синові подарунок. Сорочка повинна була оберігати сина від гострого меча, ворожої стріли. Бо вороги мешкали зовсім поруч, по той бік річки Берди, і часто робили набіги на наші села.

І вибрала мати дуже міцні конопляні волокна, пряла місячними ночами, тому і нитки були срібними і блискучими. Вишивала поволі, посилаючи за кожним стібком думки-благання до Бога: хай син мій буде розумним, хай син мій буде сильним і непереможним, хай серце його повниться любов'ю до людей, хай принесе він волю і славу землі рідній. Не одну сльозу втерла мати... Прийшло повноліття. Син став дорослим. Мати раділа його веселій вдачі, працелюбності, силі.

Та прийшли вороги, засумувало село. Збирала мати свого сина на війну. Лук, стріли і коня син вибрав сам, а мати сорочку скропила водою із цілющого джерела і подарувала синові. Одягнув хлопець її і відчув себе богатирем...

Зійшлися війська, дві грізні сили чекали сходу сонця, щоб розпочати бій. Як тільки зійшло сонечко, побачили татари хлопця незвичайного — воїна в срібній сорочці, вишитій яскравими нитками і оздобленій дорогоцінним камінням, у ворогів засліпило очі й випали з рук луки зі стрілами.

Так з'явилася сорочка воїна. Іноді її називають кольчугою.

Класний керівник. Наші пращури вважали, що сорочка має чарівну силу - захищає від ворожої стріли і меча, недоброго погляду, злої думки. Чи не тому вона й досі бажана у нашому вбранні. Що ж закарбували мудрі жінки-українки у своїх візерунках, якими щедро оздоблювали одяг. Ще раз погляньте на цю красу, на ці сорочки і вслухайтеся своїм юним серденьком у рядки вірша «Два кольори» Дмитра Павличка.

7-й учень.

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Мене водило безвісти життя,

Та я вертався на свої пороги,

Переплелись, як мамине шиття

Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,

Та я нічого не везу додому

Лиш згорточок старого полотна

І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Класний керівник. Ці сорочки ніби говорять до нас сукупністю візерунків, грою кольорів, майстерністю вишивальниць. Оздоблені вишивкою комірці, полики, нагрудки (пазушки), рукава — це чарівні символи, що ятрять душу, це дух предків із сивої давнини. Ромби, хрестики, лінії, кружальця, складні й прості візерунки — все це прагнення людини зласкавити добро, обійти лихо. Тут поруч - геометричний і рослинний орнамент, зображення тварин і птахів, надписи і символи.

Погляньте на наші доробки. Чи не складається у вас враження, що найбільше старалися вишивальниці, зображуючи квіти? Адже червона і біла барва калини — символ цнотливості, моральної чистоти дівчини, барвінок — немеркнучого життя, а коловидні форми — символ кохання.

Шановні діти! Спробуйте пригадати, які вислови побутують на нашій українській землі, пов'язані з сорочкою.

(Учні по черзі відповідають).

- Як неділя, то й сорочка біла.

- У кого мати рідненька, у того й сорочка біленька, і голівонька гладенька.

- Нема нічого милішого від сорочки, у якій мама народила.

- Починати шити сорочку треба у чоловічий день, краще в четвер, бо як почнеш у середу, вона негарна буде.

- Не можна залишати вузол на вишиванці, то сорочка довго носитиметься і чоловік сердечно любитиме.

Класний керівник. Історичні джерела свідчать про цікаві враження, що залишив у своїй книжці французький учений барон Де Бе, який побував в Україні у кінці XIX ст., більше ніж 100 років тому. Із захопленням і подивом відзначав він, що українці дуже люблять квіти, тому оточують вони людину повсюди — в житті, поезії, а надто у вишиванні. Особливо відзначав барон витончений смак у жінок, гармонію і багатство кольорів у витворах народного мистецтва.

Любі діти! Тож давайте постараємося, щоб наш оберіг, наша свята вишивка, вбирала очі й брала за душу.

Дорогі друзі! Я прошу розказати про ваших сімейних, родинних рукодільниць, майстринь.

(Учні розповідають коротко про своїх мам, бабусь та тіточок, які займаються рукоділлям і демонструють їхні вироби).

Класний керівник. До цього часу ми говорили переважно про те, як жінка прикрашала свою оселю, але існують ремесла, що вважаються суто чоловічими.

Поширене твердження серед науковців, що всі предмети, виготовлені вручну з деревини, глини, каміння та інших матеріалів, мають певні художні якості. Найпоширенішим ремеслом на Україні було деревообробництво.

Вироби з дерева були практичними, зручними і гарними. Подивіться на прядку, за якою жінки виготовляли нитки з вовни чи льону. Ця річ зроблена вправною чоловічою рукою. Нічого зайвого і в той же час гарно, компактно. Як майстерно виготовлене колесо, ніби сонечко, розпустило свої промінчики. Як нижня, так і верхня частини прядки оздоблені різьбою. Мабуть, можна було б зробити все простіше — прямі кути, рівні лінії, та майстер побажав, щоб його дітище було зовнішньо гарне, вражало і зачаровувало. Чоловік, поважаючи працю жінки, хотів подарувати красу, зручність, частинку своєї душі.

А ось який гарний столовий набір: дощечки, товкачик, велика ложка, лопатка та інші предмети, необхідні для приготування смачної їжі, оздоблені дуже гарно, а про майстра, навіть не знаючи його, можемо сказати: він має естетичний смак, внутрішньо чисті й світлі помисли; тільки така людина могла створити таку красу.

А що вам відомо про гончарство?
8-й учень. Для своєї оселі чоловіки виготовляли з опаленої цегли різноманітні вироби. Це досить стародавнє ремесло, яке поширене і в нашому місті. Адже глина — дуже пластичний матеріал під час формування і досить твердий після випалу.

Класний керівник. Природні барви глини дозволяють виготовляти речі різних кольорів: білого, кремового, помаранчевого, червоного, коричневого, темно-сірого.Перед вами - зразки чарівних глечиків і тарілок. Хочете дізнатися, як і коли виникло це ремесло?

Спочатку первісні гончарі формували виріб вручну, обмазуючи кошики, камінні чи дерев'яні форми глиною. А в IV ст. до н.е. було винайдено гончарний круг. Посуд, виготовлений на ньому досить легкий і тонкостінний із симетричними обрисами, чіткими орнаментальними смугами та лініями. Особливого розвитку гончарство набуло у XVII—XVIII ст. Вироби почали розписувати емалями (керамічною склоподібною фарбою), звідси і багатство кольорів. Чільне місце посіли на цих виробах рослинні й тваринні орнаменти, фігурні та геометричні зображення. Вироби скульптурного характеру в нашому сучасному житті прикрашають оселі як сільських хат, так і міських помешкань. Розгляньте сучасні зразки «Півник», «Дівчина з ромашкою», «Гармоністи», «Химери» ...

Вміли і вміють наші чоловіки-українці виплітати з лози, соломи, рогози, обгорток з початків кукурудзи. Брилі і копійки, жіночі і дитячі колиски, навіть меблі зробити під силу справжнім майстрам.

Посуд із глини, вироби з лози та соломки є досить зручними, естетичними, модними і в наш час. Вони — свідчення того, що змайстрували і надихнули красою ці вироби люди з природним чи набутим гарним естетичним смаком. Із часом змінюється побут українців, звичаї, прикраси. Та дуже добре, що давні традиції в оздобленні сучасних осель не забуваються і зараз.

А ось килимарством на Україні займалися і чоловіки, і жінки. Килим — символ багатства, статку, працелюбності, найбільш цінна річ у приданому дівчини.

Погляньте на цю роботу, скільки праці й терпіння, часу й таланту вкладено в неї! Зачаровують кольори, форми.

Не один день і ніч потрібно було, щоб виткати таку красу — килим, який прикрасить житло, зробить його теплішим, затишнішим, принесе спогади літа у зимову хату. Такими виробами пишалися, їх передавали з покоління в покоління.

Більш доступними і дешевими були доріжки; виготовлені зі старого одягу, порізаного на стрічки, вони були теплими і зручними.

Здавна приваблювали до себе охайні дітки в гарно оздобленому вишивкою чи аплікацією одязі.

Класний керівник. Що може бути кращим підсумком нашого уроку, ніж ці поетичні рядки? (Учень читає вірш).

Ми з вами переступили поріг у XXI століття. Зроблено перші кроки у третьому тисячолітті, тож давайте не будемо йти по ньому людьми, котрі не пам'ятають ні своєї історії, ні звичаїв, ні культури. Адже я впевнена, що і в XXI столітті будуть цінуватися вправні майстри і майстрині, добрі господарі, роботящі руки.
Пам'ятайте, що завжди цінуватимуть людину, яка творить красу і передає цю красу нащадкам. Цінуйте гарне, творіть красу самі та примножуйте славу Україні!

Виховна година: «Доброта і милосердя у твоєму житті»

Мета: Ознайомити учнів із поняттями і законами доброти, честі, справедливості;

формувати в учнів найвищі людські цінності: ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любові і поваги до ближнього;

виховувати почуття людської гідності, бажання духовно вдосконалюватися;

розвивати творчу уяву, мислення, пізнавальний інтерес.

Обладнання: : на стіні плакати із висловами: «Будуйте храм в душі своїй», «Все те що робиш комусь, роби собі», «Поспішай робити добро»,

Краса врятує світ

Ф. М. Достоєвський

Добро все переможе.

Народна мудрість

Записи на дошці:

Добро

•Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.

•Добра, корисна справа, дія, вчинок

Епіграф

Добрі слова – це сади

Добрі слова – це коріння

Добрі думки – квіти

Добрі справи – плоди.

Класний керівник. Тема нашої сьогоднішньої виховної години— «Доброта і милосердя у моєму житті». Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Сьогодні ми порушимо проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного. Кожен із вас, хто сидить у цьому класі, вже думає про своє подальше життя, про своє майбутнє. Кожен хоче жити добре, красиво. Але не потрібно забувати в той же час про свою душу. Дбаючи про матеріальне, не забувати про духовні цінності.

Добрі слова і вчинки спрямовані на порозуміння між людьми, взаємодопомогу, підтримку одне одного. Вони породжують радість, задоволення, повагу, любов між людьми.

Бесіда. Діти, підкажіть, доброта – це якість людини, що дається при народженні, чи її потрібно виховувати? (Учні висловлюють свої думки). Я також довго думала над цим питанням і дійшла до висновку, що людина повинна постійно удосконалювати себе на протязі життя

Давайте спробуємо з’ясувати що таке добро?

Учні висловлюють свої думки.

Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку.

Милосердя — щиросердність, співчуття, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

Я б хотіла, діти, щоб ви усвідомлювали свої вчинки, несли за них відповідальність, бо без відповідальності за них, не буде добра і милосердя Ось у нас є плакат: «Мої відповідальні вчинки». На ньому п’ять хмаринок – п’ять принципів відповідальності. Бо добро і милосердя може бути тільки, тоді, коли ви берете відповідальність за тих, хто з вами поруч.

Принципи відповідальності. Плакат

1. Я несу відповідальність за все, що роблю.

2. Я несу відповідальність за своє навчання.

3. Я несу відповідальність за своє шанобливе ставлення до людей, до батьків.

4. Я несу відповідальність за своє місто, країну і цілий світ.

5. Я несу відповідальність за дбайливе ставлення до довкілля та збереження його для наступних поколінь.

Класний керівник.

Діти! Що є головним для кожного з вас, що є найважливіше для вас?

Підійдіть до дошки і позначте той принцип хмаринкою, який є для вас пріоритетом.

Класний керівник. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин.

Але скажіть будь ласка як же могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність? А його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному житті немає людей, які потребують допомоги?

Є і дуже багато таких людей. Але за своєю заклопотаністю про свій зовнішній вигляд, гонінням за кращим комп’ютером, найдорожчим мобільним телефоном ми не бачимо цих обділених людей.

А зараз я вам наведу один приклад.

Біля води на піску сидить гарна молода жінка і ніжно обіймає свій скарб – хлопчика років чотирьох. Малюк хворий. У нього тяжка форма церебрального паралічу. Мама пригортає його дуже лагідно. Вони сидять на березі так, що їхні ноги торкаються води. Мама усміхається і щось розповідає хлопчикові. Він не може їй відповісти, а лишень якось незграбно намагається повертати своєю голівкою вбік. Із вигляду хлопчика зрозуміло, що він не може ходити, говорити, можливо, і ніколи не скаже їй “мама”, і ніколи не піде до школи, ніколи не принесе ні двійку, ні десятку…

Цієї ж миті у воді ще одна сім’я робить фотосесію своєї доньки. Їй 12 років. Вона не ходить сама, дівчинку заніс у воду її батько, він намагається втримати її на воді, але тільце дівчинки не слухається – ручки скручені страшною хворобою, та батько не впадає у відчай. Тримаючи дівча, пораючись із хвилями, що намагаються скинути круг, він хоче, щоб його донька виглядала гарною на фотографії. Дівчатко намагається усміхатися. Збоку здається, що це в неї не дуже виходить. А мама в цей час ловить дорогоцінні моменти життя їхньої сім’ї простеньким фотоапаратом. Поруч друга дівчинка, напевно, друга донька в цій сім’ї, допомагає батькові. Сім’я разом. І вони щасливі!

Інші батьки привозять діток на інвалідних візках, купаються разом із ними, відносять їх плавати у море, вони разом засмагають, про щось розмовляють, спілкуються з іншими батьками, в яких такі самі особливі дітки. Вони разом лікуються… Відпочивають… Відпочивають від чого? Від людської байдужості й жорсткості, що оточує цих особливих дітей, яких наше суспільство називає ” інвалідами ”. А ще – відпочивають від усього того, що приходить з цим словом на додаток: нерозуміння, байдужість, неприйняття, відторгнення, жорсткість, криві погляди…

Класний керівник. Кожен із нас може допомогти людям з особливими вадами бути щасливими. Достатньо тільки побачити в цих людях — людей, в цих дітях — дітей.

Кожен із вас, мабуть, зараз ставить собі питання: «А що я можу зробити, щоб допомогти їм бути щасливими?». Я відповім — любити! Не відвертати свого погляду від дітей, що виглядають не так, як здорові діти. Вони особливі. Чому? Не знаю. Але вони живуть, і Бог також привів їх на цей світ. Для чого? Можливо, щоб зробити нас добрішими, людянішими. І вони будуть щасливі!

Сьогодні на ми звернемось до найголовнішої книги людства – Біблії. Давайте прочитаємо.

8. Повчальне слово Апостолів.

• Апостол Павло написав. «Хто сіє скупо, той і пожне скупо, а хто сіє щедро, пожне також щедро».

Більше того сіяч має бути щедрим не тільки на руку – щедро сипати зерно, а щедрим душею – зичити врожаю не лише собі, а й кожному, хто сіє. Кожний багатий щедрістю своєю.

• Не втомлюйся творити добро. Всяка справа може втомити. Після всякої праці, яка втомлює, хочеться відпочити. Та в головному не може бути втоми – неможна втомлюватись творити добро.

• Не сурми про милостиню. Хай ліва рука не знає, що робить права. Коли правою рукою даєш милостиню, то нехай ліва не знає про це. Не треба оголошувати про свою добру справу, вона добра сама по собі.

- Це перлини, діти, Євангельської мудрості, які ми повинні взяти за основу своїх вчинків.

Класний керівник. Діти! Вам уже по 17 років, ви народилися і живете у світі людей, кожен день Вас оточують десятки людей, знайомих і незнайомих, Серед них Ваші вчителі, Ваші рідні і друзі.

Підкажіть, а чи можете Ви назвати ту людину, яка по відношенню до Вас найдобріша, яка щоденно, виявляє свою любов, турботу, яка дарує Вам доброту і нічого не чекає у відповідь. (Викладач підводить учнів до відповіді і учні відповідають, що це мама).

Класний керівник. Так, це Ваша мама.

Материнська любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі і не завжди ми уміємо її оцінити. Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зранене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює її коси та розсипає зморшки на чолі.

А чи знаєте Ви, що на сьогоднішній день на Україні проживає багато самотніх літніх людей. Це теж чиїсь батьки, які на схилі літ виявились непотрібними власним дітям. У когось не вистачило часу для старенької матері, у когось замалий будинок, щоб прожити разом, а у когось просто зачерствіло серце…

Ці люди живуть у спеціальних будинках інтернатах. Це все, реальність сучасного життя. І щоб таких реалій в цьому світі стало менше, я покладаю велику надію на ваше покоління, на ваші серця, вашу любов, тепло і ласку.

І все ж таки, я сподіваюся, що ніколи Ваші рідні не розділять долі жителів цього будинку.

( учень зачитує поему «Кинута мати»)

Осінь дощем зарясніла.

Сирість в нетопленій хаті.

Жінка край столу сидить.

Хто вона – кинута матір.

Скажете – так не буває.

А Ви лише подивіться,

Подумки лиш ненароком

Зморшок її доторкніться.

Складені, втомлені руки,

Губи щось ніби шепочуть.

А на столі, мов ікона,

Фото синочка і доні.

Спогади, ніби картини,

Душу її зігрівають,

Діти, її пташенята,

Щастя по світу шукають.

Донечці років вже з десять

Світить Італії сонце,

Мати те фото цілує,

Дощ заливає віконце.

Син, її гордість, надія,

Теж десь по світу блукає,

Сину, озвися ж бо, сину,

Вістки давно вже немає.

Що ж то за доля такая,

Що за країни далекі,

Знаєте, діти, на груші

Звили гніздо в нас лелеки.

Вишні улітку вродили,

Тільки їх нікому їсти,

Пусткою стало село

Всі подалися у місто.

Мовчки підвелася мати,

Стала одна на порозі,

Щастя її материнське

Десь загубилось в дорозі.

Класний керівник. А зараз кожен з вас подумає і назве хоча б один вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя:

1.Добро плодить добро, а зло плодить зло.

2.Добро не пропадає, а зло умирає.

3.Не все добре, що солодке.

4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

7.Від лиха до добра недалека дорога.

8.З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

9.Не сподівайся за добро дяки.

10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості.

11.Все зле — все немудре.

12.У кого є злість, той своє серце їсть.

13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

14.Злий сам себе б'є.

15.Злість до добра не доводить.

(Звучить пісня «Злагода»)

Зараз ми з вами прочитаємо про сім тілесних доброчинностей, які ви повинні запам’ятати і виконувати. До них ми ще неодноразово будемо звертатись на наших виховних годинах. (На дошці плакат із написом).

Сім тілесних доброчинностей

1. Голодного нагодувати

2. Спраглого напоїти

3. Голого одягнути

4. Подорожнього в дім прийняти

5. Недужого відвідати

6. Померлого поховати.

7. Необхідно допомагати знедоленим і нещасним, дати притулок бездомним, захистити слабшого, порятувати хворого.

І коли ви будете дотримуватись цих семи доброчинностей, то виростете по – сравжньому добрими людьми.

Прошу пам’ятати, що князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав:

- не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть вдову;

- не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;

- не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово мовте;

- на світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб честю й добром виправдав життя своє».

Класний керівник. Перед вами аркуш з видрукуваними словами з наказу молодим людям, який написав Василь Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не просто ознайомились із цим наказом, а щоб взяли його в життя: як пам'ятку. (учні по черзі читають рядки з наказу).

− Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками.

− Вмій відчувати найважчі душевні муки матері й батька, їхня хвороба — твоя біда.

− Вмій бути добрим у думках і почуттях. - Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не лише праця та втома, а й хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

− Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!

А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя.

Золоте правило:

1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.

3.Слухати маму, тата, бабусю.

4.Не сміятися над каліками.

5.Любити і берегти природу, тварин.

6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

7.Не залишати тварин у біді.

8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.

9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху

А я бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою.

Хай множаться зерна добра в ваших душах.

V. Підсумок виховної години.

Вправа «Мікрофон».

- Які висновки ви зробили?

- Що б ще хотіли почути?

- Що найбільше запам’яталось?

- Про що з почутого на уроці ви б хотіли розповісти друзям? Може чогось їх навчити?

Класний керівник. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх тратити його на погані справи.

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом.

Заключне слово класного керівника. Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим. Людська порядність, доброта немає меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин.

Пам’ятка .

Ти добро лиш твори всюди,

Хай тепло тобі повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисти криницю,

Волю дай, нагодуй пташину,

Народи і зрости дитину!

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

1. Стережися злого, чини добре.

2. Не роби іншому того, чого собі не бажаєш.

3. За добро добром платять.

4. Добро далеко розходиться, а лихо ще далі.

5. Все добре переймай. А злого уникай.

6. Будеш творити добро – щасливим будеш.

Пам’ятка виготовлена у вигляді розгорнутої книжки, на обкладинці зображення ангела.

1-й учень:

Спасіння — у добрі, спасіння — у любові,

І це стосується, напевно, нас усіх.

Чого ж ми носимо у серці та у слові

Отруту заздрості та злості вічний гріх?

Нехай не топче нас неправди битий чобіт…

Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє

Душі признається, що у людській подобі

Це сам Господь правицю подає.

2-й учень:

Коли ти будеш добрим,

Про тебе люди скажуть.

Ніколи не забудуть про ввічливість твою.

У школі і удома усім давно відомо

Що добрих не народжують, а добрими стають.

3-й учень:

Не лінуйтесь робити добро

Лише зла не бажайте нікому

Бо воно, як велика гора

Стане вам на шляхові земному.

4-й учень :

І старайтесь робити добро

День і ніч, і у кожну хвилину,

Щоб серденько, як сонце цвіло,

Це хорошою робить людину

5-й учень: Правда в світі є дуже проста:

Сонце землю теплом зігріває.

А людину – її доброта

І любов у житті прикрашає.

6-й учень: Не кажіть про любов – докажіть,

що ви любите тих, хто страждає!

Добрі справи нужденним чиніть –

цього вічна любов вимагає!

7-й учень:

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо

Нехай твоя зламається рука

Що за добро добра собі чека.

Добро твориться просто – ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в’ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка – горопашна.

8-й учень.

Не бажай

Коли серця теплом зігріті –

Стає побільше доброти.

Ти ж не один у цьому світі,

А є ще сестри і брати.

Проб’ється істина у слові –

Збагнуть її уже пора.

Усім нам хочеться любові,

Усім нам хочеться добра.

9-й учень: Не відбирай здобутку ближнього

І не бажай його добра.

Хай чорне зло в пориві хижому

Не б’є, як блискавка страшна.

Нехай веде нас днями й тижнями

Відлуння Божої сурми.

Ні, не бажай ти лиха ближньому,

Бо всі ми звемося Людьми.

10-й учень:

Горнімось до земної вроди,

Бо заздрість дика і сліпа.

Хай нами лють не верховодить,

Неправда зла не підсипа.

Добродію, схились до мене.

Порадником для мене стань –

І буде світ благословенним

От світла щирих поривань.

11-й учень:

Не говори про доброту,

Коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

Ти раниш людяне в людині,

Немає вищої святині,

Як чисте сяйво доброти.

Класний керівник. На цьому виховна година закінчена, дякую всім за увагу і старанність.

1. Фізичне і екологічне виховання.

Формування здорового способу життя є за своєю сутністю системоутворюючою моделлю, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини.

Системність полягає у взаємопогоджених знаннях, уміннях та навичках, сформованих у молоді, які забезпечують необхідний рівень їх працездатності, моралі та духовності. Для цього необхідно знати основні положення фізіології, психології людини, соціології та інших суміжних дисциплін, які в сукупності дозволять реалізувати необхідні здоров'язберігаючі, здоров'язміцнюючі, здоров'яформуючі технології щодо свідомого ставлення до власного здоров'я і проявлятися у відповідних позитивних вчинках і діях.

Поняття «здоров’я» з давнього часу не мало конкретного наукового визначення. Тільки зараз, із виділенням такої науки, як валеологія (науки про здоров’я), стало можливим якісно й кількісно визначити це поняття. «Здоровою може вважатися людина, - писав ще у 1941 році американський теоретик медицини Г. Сігерист, - яка відзначається гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного то соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні і розумові здібності, може пристосовуватися до змін в оточуючому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад у добробут суспільства, відповідно до її здібностей. Здоров’я тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо позитивне, це життєрадісне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину».

Більш детально: здоров’я – це здатність:

- прилаштовуватися до середовища і своїх особистих можливостей;

- протистояти зовнішнім і внутрішнім хворобам, іншим пошкодженням, старінню та іншим формам деградації;

- зберігати себе, природне та штучне середовище проживання;

- розширювати свої можливості, умови і ареал проживання, обє’м і розмаїття доступного екологічного, інтелектуального і морально-етичного середовища проживання;

- збільшувати тривалість повноцінної життєдіяльності;

- покращувати можливості, якості і здібності свого організму, якість життя і середовища проживання;

- виробляти, підтримувати і зберігати собі подібних, а також культурні, духовні і матеріальні цінності;

- створювати адекватну самосвідомість, етико-естетичне ставлення до себе, близьких, людини, людства, добра та зла.

Фізичне здоров’я визначається такими чинниками, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах довкілля, під час спокою та руху, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні характеристики психічних процесів і властивостей людини – особливості мислення, характеру, психоемоційного типу (зокрема, збудженість, емоційність, чутливість), які зумовлюють силу і швидкість реакцій на подразники та життєві ситуації, рівень стресу, вірогідність афектів, уяви, почуття тощо. Психічне здоров’я також значною мірою зумовлює потреби людини, мотивацію, психологічні установки, життєві цілі тощо.

Духовне здоров’я тісно пов’язане із багатством духовного світу особистості, знанням і сприйняттям духовної культури (цінностей освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики тощо), включає рівень свідомості, особливості світогляду, життєвої самоідентифікації, ставлення до сенсу життя, оцінку власних здібностей і можливостей їх реалізації відповідно до усвідомлених ідеалів, особливості життєвих цілей, загалом ментальність людини.

Соціальне здоров’я характеризується рівнем соціалізації собистості, ставленням до норм і правил, прийнятих у суспільстві, соціальними зв’язками з людьми і соціальними інститутами, набутим соціальним статусом та прагненням до його підвищення у межах діючих законів і моральних традицій, джерелами і рівнем доходів і витрат тощо. Ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації.

Обов'язковим компонентом національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення здоров'я людини. Тим більше, що за останнє десятиріччя внаслідок різких негативних явищ, в першу чергу, еколого-економічної кризи, стан здоров'я населення різко погіршився. Насамперед, це стосується молоді.

Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у молоді можна вважати:

• на рівні фізичного здоров'я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров'я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

• на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;

• на рівні духовного здоров'я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

• на рівні соціального здоров'я (соціального благополуччя): сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання. Формування здорового способу життя, культури здоров'я, підвищення їх виховних можливостей потребує максимальної ваги до мотиваційної сфери дітей та молоді у прагненні бути здоровими. Мотивація на здоровий спосіб життя - це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров'я.

Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До них також належать соціальне проектування, метод відкритої трибуни, ситуаційно-рольова гра, соціально-психологічний тренінг, інтелектуальний аукціон, «мозкова атака», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, гра-драматизація тощо.

Доцільно застосовувати традиційні методи: бесіда, диспут, лекція, семінар, роз'яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вироблення звичок, методи вправ, контролю і самоконтролю, створення громадської думки тощо.

Застосування цих методів сприяє утворенню у молоді адекватної моральної самооцінки, дає можливість організувати дієву роботу з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, знецінити і зруйнувати негативні мотиви, перебудувати і змінити негативні форми у поведінці дітей та молоді на позитивні; підтримати, посилити позитивні моральні спонуки, активізувати їх прояви чи загальмувати негативні мотиви, знизити їх силу, утримати учня від прояву негативної мотивації на здоровий спосіб життя.

Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю у державі є людина, її життя і здоров'я. У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є загальновизнаними у міжнародному спілкуванні. Тому результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров'я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров'я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

5.1. Виховні заходи з фізичного та екологічного виховання.

1. Виховна година - бесіда: «Здоров’я молоді – здоров’я нації».

Мета: Виховувати в учнів почуття національної самовідданості, патріотизму, відповідальності за майбутнє нашої нації. Дати розуміння важливості здоров'я для людини і для нації в цілому. Сформувати вміння цінувати життя, здоров'я в усіх його аспектах.

Обладнання: ноутбук; фонограми українських пісень: «Україна» (музика і слова Т. Петриненка), «Марш запорозьких козаків», «Зеленеє жито, зелене...», «Роде наш красний, роде наш прекрасний»; плакати з висловами відомих людей про здоров'я та народні приказки:

«Здоров'я — дорожче золота»

(В. Шекспір)

«Здорова людина — є самий дорогоцінний витвір природи»

(Томас Карлейль, англ. історик, філософ)

«Здоров’я — мудрих гонорар»

(П.Ж. Беранже, франц. поет)

«Природа хоче, щоб діти були дітьми, перш ніж бути дорослими»

(Ж.-Ж. Руссо)

«Хто не цінує життя, той його не заслужив»

(Леонардо да Вінчі)

«Люди не вмирають. Вони вбивають самі себе»

(Сенека)

«Пияцтво є вправляння у безумстві»

(Піфагор)

«Человек ест, чтобы жить, а не живет, чтобы есть»

(Сократ)

«Тютюн завдає шкоди тілу, руйнує розум, отупляє цілі нації»

(Оноре де Бальзак)

«Здоровому все здорово»

«В здоровому тілі — здоровий дух»

«Бережи одяг, доки новий, а здоров'я, доки молодий»

«Як на душі, так і на тілі»

«Весела думка — половина здоров'я»

«Якщо дитина бігає й грається, то їй здоров'я усміхається»

Виставка учнівських малюнків на екологічну тематику, про згубний вплив шкідливих звичок та інше.

Хід заходу:

На тлі пісні «Зеленеє жито, зелене» чи «Україна».

Класний керівник. Україна — рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і золоті розли­ви пшеничних ланів, квітучі чорнобривці і соромливу калину. Український рід споконвіку шанував землю, хліб на столі, рушник на стіні, мамину пісню, яворову колиску, криницю із журавлем, вербу край ставка...

Така вона, наша Україна. її історія зіткана із світла і темряви, з радості і жалоби. Та для кожного українця немає землі милішої від тої, на якій він живе, бо це наша земля, наша доля. І ніколи я не проміняю її на іншу, тому що знаю: минуть тяжкі часи і Україна відродиться для новітньої слави, для щастя.

Діти — ви майбутнє нашої нації. Саме вам належатиме важлива роль у розбудові нашої держави. А що потрібно для цього?

Варіанти дітей (освіта, любов до Батьківщини, здоров'я і т.д.).

Класний керівник. Ну звичайно ж, впершу чергу здоров'я! А. що ж таке здоров'я? Здоров'я людини — це не просто відсутність хвороб. Це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.

1-й учень (вдягнутий в козацьке вбрання). В козацькі часи люди були здоровіші за сьогоднішнє покоління. Ми багато часу проводили на свіжому повітрі, працювали фізично, вели рухливий спосіб життя, мали повноцінне харчування, жили серед природи, яка позитивно впливала на духовність, фізичне і психічне здоров'я.

Лунає «Марш запорозьких козаків».

2-й учень. Так, так пане-козаче. Я з вами згоден. Адже відомо, що стан здоров'я на 50% залежить від умов та способу життя, на 20% — від впливу навколишнього середовища, на 20% — від спадковості і лише на 10% — від рівня розвитку медицини.

Учень-козак. А що ж відбувається в Україні на початку XXI століття?

3-й учень. Сьогодні в Україні дуже складна демографічна ситуація. Протягом 1991—2000 років народжуваність у нашій країні зменшилася на 35%, а смертність — зросла на 18,6%. Дитяча захворюваність, яка часто призводить до інвалідності, зросла майже на 20%.

4-й учень. Здоров'я не існує саме по собі, воно не дається на все життя, не є постійним і незмінним. Воно потребує турботи протягом усього життя людини.

Тому треба з раннього дитинства загартовувати свій організм спортом, заняттями фізкультури, обтиратися мокрим рушником, обливатися водою, щоб організм звикав до посильних навантажень і ставав дедалі міцнішим і здоровішим.

5-й учень. Значний відсоток виникнення хвороб залежить від шкідливих звичок самої людини, порушення санітарно-гігієнічних норм, від неправильного харчування, відсутності режиму праці й відпочинку.

Класний керівник. Давньоримський філософ Сенека говорив: «Люди не помирають, вони вбивають самі себе». (Класний керівник звертає увагу учнів на вислови на плакатах). Дуже часто юнаки хочуть стати дорослими, а дорослість свою вбачають у тому, щоб закурити цигарку, випити пива на людях, як це показують у фільмах і як це роблять батьки. Такі юнаки із задоволенням попробують викурити цигарку із наркотичною травкою, чи нанюхатись різних речовин, щоб «зловити кайф». Вони знищують не тільки своє здоров'я, а й здоров'я своїх майбутніх дітей.

Куріння вражає генетичний апарат, затримує фізичний і психічний розвиток підлітка. Адже до складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин. Оноре де Бальзак писав: «Тютюн завдає шкоди тілу, руйнує розум, отупляє цілі нації».

6-й учень.

Дитя цигарку витягає,

Бо хочеться дорослим стать.

Та сильним, гарним він не стане!

Бо зріст вповільнюватись став.

Усе, що в світі є погане,

Хлопчина в організм запхав.

Та ще й в залежність від цигарки

Потрапив хлопець, як в капкан.

Не допоможуть слово й лайки,

Тепер над ним — цигарка Пані.

6-й учень.

І друга погана звичка,

Заходить, часом, наче гість.

Бо в хаті свято, часом, сяє.

Горілка в пляшці на столі.

Хлопчина, деколи буває,

Ще й вип 'є чарочки малі.

Бо теж попробувати хоче,

Що то татусь біленьке п 'є.

А потім й сам собі захоче

И тихцем горілочки наллє.

А яд такий усе руйнує,

Найперш страждає голова.

Всі центри там паралізує...

Біда великою бува.

7-й учень.

Дівчата й хлопці — слабаки.

Під вплив частенько підпадають.

Спочатку все це, наче, сміх,

Та час летить, вони страждають.

Наркотики страшна біда.

І молодими помирають...

А вороття нема... Шкода...

Поглянь, яке чарівне небо

Нас кличе в синю висоту!

Яке життя довкіл прекрасне!

Яке чарівне сонце ясне!

І неповторна кожна мить!

Й життя у кожного єдине.

А ти у світі цім — Людина!

І хай біда тебе мине.

В хворобі щастя не буває.

Лише в здоров 7 щастя є!

Здоров'я, лиш, дурний псує.

Класний керівник. Коли людина здорова, вона може все здолати, про все мріяти і досягти високої мети в своєму житті. А коли хвора, то ніякі мрії не здійсняться. На жаль, на здоров'я людини впливає ще й екологічний стан навколишнього середовища.

Учень-козак.

0, боже! Що я бачу!

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів 'ях трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

1 мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!

(Л. Костенко)

8-й учень. Людина — це частина природи. І саме природі ми зобов'язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю. Людина навчилася підкоряти природу. Прокладала канали, осушувала болота, створювала нові водосховища, вирубувала ліси, використовувала хімічні препарати. Людина підкоряла природу і до підкорялася!

Класний керівник. З 1992 року територія України оголошена зоною екологічної кризи. Повітря забруднене. Щодня люди дихають смогом, двоокисом сірки, випарами кислотних дощів та іншими токсичними газами. У нашому місті забруднюють повітря великі підприємства.

Вихлопні гази автотранспорту містять небезпечні для здоров'я людини токсичні речовини - свинець та бензопирен.

Водні об'єкти України забруднені нафтопродуктами: фенолами, органічними речовинами, солями важких металів.

Лише 10% сільськогосподарських угідь області мають задовільний екологічний стан.

В області накопичилось 29 млн. т різних видів відходів.

Внаслідок аварії на ЧАЕС радіоактивно забруднені 11 населених пунктів області, а також 11,8 тис. га сільськогосподарських угідь та 15,5 тис. га лісів (по Україні 4 млн. га лісів).

Озоновий шар потоншав над Україною на 10 % за останні 10 років. І як наслідок — зниження родючості землі, підвищення ракових та інших захворювань.

9-й учень. Чи є надія в нас на майбутнє? Чи виживемо? За яким законом? Бо скільки вже людей пішло з життя, уражених чорнобильським драконом.

10-й учень. Ми вже відчули, що він нам приніс, і не одному ще вкоротить віку. А скільки люди проливають сліз, коли у сім'ях родяться каліки?

Класний керівник. Близько десяти державних програм спрямовані на пропаганду здорового способу життя дітей та молоді. Особлива увага цьому питанню приділена в Указі Президента України від 15.03.2002 р. № 258/2002р. «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя». «Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України» від 8.08.2000 року. Учень-козак. Тільки спільними зусиллями, усім миром зможемо забезпечити здоров'я і силу нашої нації.

1-й учень.

Якщо ти віриш у майбутнє,

В його прийдешність, у життя,

Дзвони у дзвони, кричи людям,

Бо більш не буде вороття.

Віддай забуту свіжість травам,

Відмий від бруду всі хмарки,

Відреставруй нам синє небо

І дощ крізь сито проціди.

Хай ожива вода Дніпрова,

Правічні височать дуби,

І хай полин, трава-чорнобиль,

Не стане іменем біди.

2-й учень. Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути».

Ми — є. Ми будемо.

Не віриш, подруго?

Запитай у пісні,

Вона тобі усе розкаже.

Як нація жила.

Як вижила.

Як крила розпрямляє

Й встає на повний зріст.

Як нація жила.

Як вижила.

Як крила розпрямляє

Й встає на повний зріст.

Чуєш, як лунає пісня!

Ми — є. Ми — будемо!

Будь певна подруго!

Лунає пісня Н. Матвієнко «Роде наш красний, роде наш прекрасний».

Класний керівник.

Боже — Отче всемогутній,

Захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків, жорстоких, злих.

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!

Хай собори на руїні стануть там,

Де Ти прорік.

Суверенній Україні — слава нині і вовік!

2. Театралізована виховна година: «Прелюдія до сумних роздумів».

Мета: допомогти юнакам сформувати особисту думку щодо куріння на підставі інформації негативного впливу куріння на різні органи і загальний стан людини, соціальні аспекти. Створення резервів здоров'я для підвищення життєздатності молодого покоління.

Обладнання: ноутбук, фонограма пісні «Два шляхи», лист підлітка, реквізити для театральної вистави й театру тіней.

Хід заходу:

Звучить фонограма до пісні «Два шляхи» (виконує А.Пугачова)

Класний керівник. Академік Биков зазначав, що біда всього людства в тому, що ми вперше замислюємося про своє здоров'я лише тоді, коли починаємо його втрачати, коли механізм уже зламаний і потребує ремонту. Найстрашніше, що за сучасними мірками здоров'я розглядають як комплексну проблему, у якій лише в 10 % має значення стан охорони здоров'я. Інші 90 % складають навколишнє середовище (20 %), спадковість (20 %) та інші 50 %, що складає половину від загальної кількості, належать до здорового способу життя.

Сьогодні ми поговоримо про один з руйнівних факторів, що у 1989 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я було названо «вбивцею людства», тому що на совісті цього страшного монстра — третина смертей, незалежно від вікової категорії населення.

Цей фактор протягом багатьох років підтверджує слова римського філософа Сенека «Люди не вмирають, вони стають жертвами своїх пристрастей, не помічаючи, що повільно вбивають самі себе».

Ведучий 1. Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я назвав куріння інфекційним захворюванням, що передається шляхом реклами і пропаганди. Від нього поки що немає протиотрути або антибіотиків, але руйнівні впливи на організм людини і на суспільство усе більш очевидні.

Ведучий 2. Сумним є той факт, що з кожним роком вікова категорія курців різко знижується, якщо три-чотири роки тому курили переважно підлітки 15—17 років, то сьогодні можна побачити дитину, що купує сигарети для себе. І це в той час, коли часто говорять про шкоду куріння. Чому так відбувається?

Класний керівник. Давайте вислухаємо думку одного підлітка. (Читання листа.)

Мені 16 років. Відвідавши тренінгові заняття з профілактики куріння, я багато зрозуміла. Я пишу цього листа з надією, що деякі підлітки зможуть з ним ознайомитися і зробити правильний вибір на захист власного здоров'я.

Зупиніться, подумайте, на що ви витрачаєте своє безцінне здоров'я? Ми з вами повільно вмираємо, а дорослі продовжують нам брехати, що нічого не відбувається. Одні дивляться на те, що відбувається, інші звинувачують нас, підлітків у неправильних діях, треті використовують нашу довіру й кидають безжалісною рукою під «танк» реклами, заповнюючи наше життя низькопробною продукцією.

Реклама тютюнових виробів — усюди. «Ти гідний кращого» — і ми потрапляємо на гачок, з жадібністю хапаючи наживку. «Будь самим собою», «Відчуйте себе леді. Елегантний тонкий смак «Кіm», «R. 1 Ultralight» — найлегша серед усіх, і ми купуємо чергову пачку отрути. «Поспішай до своєї перемоги разом з LМ», «Тобі належить розмаїття світу», «Твої можливості не знають кордонів», «Тебе чекає твій ультрамодний комп'ютер», «Тобі належать ритми світу». Ми на шаленій швидкості мчимося до власного знищення і платимо, платимо, платимо дорогою ціною — своїм здоров'ям, своїм майбутнім.

Дорослі, як вам не соромно! Ви на всіх прилавках розмістили рекламні блоки, повідомляючи нам як, це «круто», що ми можемо собі це дозволити, а потім дивуєтеся й обурюєтеся, чому ми це собі дозволяємо.

Ви розбещуєте нас своїми рекламами і водночас читаєте нотації про шкоду куріння, а далі?.. У магазинах ніхто не пам'ятає про жалюгідну подобу антиреклами «Я не продаю сигарет неповнолітнім». Насправді вам байдуже, скільки років дитині, головне продати — чергову пачку й якомога дорожче.

Прошу вас, зупиніть цей жорстокий механізм нашого щоденного знищення. Не кидайте нас під машину «пресу» реклами. Багато хто з нас, почавши курити років у 11—12, уже має залежність від нікотину, хронічні захворювання, яких можна було уникнути. Хіба не так? І ніхто з вас не буде покараний за скалічену дитячу душу і здоров'я. Адже злочину немає. Але якщо замислитися, невже його справді немає?

Ведучий 1. Неможливо залишитися байдужими до цього крику про допомогу. Тут звучить благання і заклик, обвинувачення, що потребує негайної дії, але, на жаль, така думка швидше за все залишиться незрозумілою ані дорослими, ані навіть однолітками.

Ведучий 2. Це може здаватися смішним, безглуздим навіть дурним. Але ми вирішили подати свій проект вирішення проблеми. Кожен присутній тут має право на свою думку, на свободу вибору — курити або не курити. Але для того, щоб зробити правильний вибір, необхідно мати вичерпну інформацію про предмет свого вибору. Отже, сьогодні ми маємо чудову можливість ознайомитися з пані Сигаретою ближче. Представляємо вашій увазі публіцистичну виставу, присвячену профілактиці курінню «Прелюдія до сумних роздумів.

Суддя. Сьогодні слухається справа за обвинуваченням Сигарети. Усім, хто виступатиме з боку захисту або обвинувачення, нагадую, що ваші свідчення вирішують долю підсудної, тому ви повинні говорити правду і тільки правду. Слово надається Прокуророві.

Прокурор. Шановний судця! Шановні присутні в цьому залі. Сьогодні ми слухаємо справу особистості, що приваблива і небезпечна. Вона згубила багатьох людей, незалежно від віку, зробила нещасливими тисячі родин.

Адвокат. Сьогодні ми слухаємо справу вельмишановної, для багатьох дуже дорогої, знайомої Сигарети. Подивіться на неї: яка вона красива, скромна, запашна. І це незважаючи на її важке минуле. Адже коли в XVстолітті тютюн завезли до Європи, в різних країнах курців карали різними способами. В Англії, наприклад, водили по центральних площах з петлею на шиї, як злочинців або злодіїв. У Туреччині за куріння саджали на кіл. У Росії цар Михайло Романов видав указ, що заборонив куріння і передбачав покарання — биття батогом і відрізання ніздрів за куріння, заслання до Сибіру або страту за торгівлю тютюном. Але Сигарета, така юна і тендітна, виявила мужність, силу волі, все подолала і сьогодні стоїть перед вами як переможець і продовжує тішити курців.

Шановний суддя і всі присутні в цьому залі, у моєї підзахисної є багато свідків захисту. Дозвольте їм виступити.

Суддя. Дозволяю. (Секретар запрошує Історика.)

Адвокат. Що ви можете сказати на захист підсудної?

Історик. За історичними данними королева Франції Катерина Медічі страждала від частої мігрені (сильного головного болю). Вона нюхала порошок з листя тютюну, і головний біль ставав набагато меншим або зовсім зникав. Уявіть цю ситуацію.

Сцена перша

1559рік. Франція. Палац Катерини Медічі. Королева сидить і тримається за голову, потирає скроні.

Королева. За які гріхи мені таке покарання, Господи? Усі страждають через цю жахливу мігрень! Які тільки лікарі не лікували мене, чим тільки не напували, а, здається, головні болі стали ще більшими.

Служниця. Ваша величносте, прибув французький посланець із Португалії, месьє Жан Ніко. Накажете прийняти?

Королева. Ох уже ці державні справи! Проси!

Ніко. О, Ваша величносте, як я несказанно радий вас бачити! Як ваше самопочуття?

Королева. Жахливо, жахливо! Мігрень зовсім мене замучила!

Ніко. Дозвольте піднести вам подарунок! (Подає кисет.)

Королева. А що це, месьє Ніко?

Ніко. Сухе листя тютюну. Ваша величносте, про це чудодійне зілля я довідався з книги іспанського ботаніка і лікаря Миколи Мерандеса. Він рекомендує тютюн від усіх хвороб. Хочете спробувати?

Королева. Який чудесний аромат! Розтерте на порох листя пахне ще сильніше. Так, ви праві, мені справді стало краще. Для цього чарівного зілля потрібно придумати сховище. Покличте до мене золотих справ майстра! Я накажу йому зробити... Як би це назвати? Я накажу йому зробити табакерку!

Ніко. Так з моєї легкої руки в придворної знаті Франції з'явилася нова мода — нюхати тютюн. Але що цікаво, моє ім'я не забули. Автор класифікації тваринного і рослинного світу Карл Лінней надав тютюну назву «нікотин»!

Історик. Можна зробити висновок про користь цього факту в захист підсудної.

Адвокат. Я вдячний вам за історичні дані.

Прокурор. Шановний суддя, дозвольте надати інформацію й стороні обвинувачення.

Суддя. Дозволяю.

Сцена друга

1604рік. Англія. Палац Якова Стюарта.

Яків І. З цією звичкою потрібно вести боротьбу. Моя країна гине від тютюну. Як ви вважаєте, ваша величносте?

Королева. Я сьогодні дізналася, що в місті вмерло ще 4 особи. Причина — вживання тютюну!

Яків І. Знайшли тих, хто продає це пекельне зілля?

Королева. Шукають. Ви засмучені?

Яків І. Ні, я не просто засмучений, я дуже злий! І як тільки учені можуть говорити про куріння як протиотруту від нежиттю й лихоманки!

Королева. Я чула, що деякі лікарі рекомендують вдихати тютюновий дим, щоб застрахуватися від чуми.

Яків І. Якби вони тільки рекомендували курити, а то ці злощасні лікарі роблять з тютюну ліки, придворні отруюються і навіть помирають.

Королева. Ви повинні брати приклад з Англії. У них курці — це злодії, їх водять по вулицях з мотузкою на шиї, а в Росії курити заборонено під страхом страти.

Яків І. Папа римський пропонує відлучити їх від церкви. Що ж мені робити?

Королева. Ваша величносте, видайте наказ, що забороняє куріння.

Яків І. Ні. Я краще напишу книгу і назву її «Про шкоду куріння». І книгу я почну словами: «Куріння — звичка, що згубно діє на зір, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легень». Так, саме так і почну!

Королева. Книга короля Якова Стюарта була першою популярною книгою про шкоду куріння.

Адвокат. Давайте перейдемо до більш сучасного етапу розвитку суспільства. Запросіть бізнесмена.

Бізнесмен. Шановний Суддя! Шановні громадяни! Не губіть це прекрасне створіння. Адже я тільки з цього і живу. Що їстимуть мої діти, якщо всі перестануть курити і, відповідно, купувати сигарети? І не тільки мої. За всіх часів тютюнові монополії давали величезні прибутки.

Адвокат. Спасибі. Запросіть Колекціонера. Що ви можете сказати на захист Сигарети?

Колекціонер. Я давно збираю сигаретні коробочки. Я ка ця насолода сидіти, перебирати їх, розставляти на поличці, розглядати малюнки. Якже я поповнюватиму свою колекцію, якщо припинять випускати сигарети? Прошу вас, не позбавляйте мене радості, не засуджуйте її!

Прокурор. З нашого боку є свідок. Відомості фахівця з економіки, я гадаю, будуть цікавими.

Економіст. Як економіст, хочу зазначити, що купівля сигарет підриває сімейний бюджет. Подивіться на таблицю 1.

(Коментар таблиці. Для прикладу ми взяли не найдорожчі сигарети.)

Таблиця

Кількість сигарет	День, грн	Тиждень, грн	Місяць, грн	Рік, грн
1 сигарета	0,10	0,70	3,00	36,40
10 сигарет	1,00	7,00	30,00	364,00
1 пачка	2,00	14,00	60,00	728,00

Але ж витратити ці гроші можна на відпочинок, на купівлю красивого одягу або дорогої апаратури.

Адвокат. Я протестую, тому що людина сама робить свій вибір, і не потрібно за допомогою цифр тиснути на її рішення. Давайте подивимося, що вибирає молоде покоління. Запросіть до зали засідання Дівчину. (Секретар запрошує Дівчину.)

Дівчина. Якщо не буде сигарети, я втрачу свій імідж! Так, класно: стою на дискотеці, витонченим рухом руки дістаю сигарети і запальничку із сумочки, прикурюю. Яка я непереборна, яка я сучасна... Ну просто супер... Курила, курю, і куритиму (кашляє). Це заспокоює мою нервову систему (трясеться). Я не товстію. У компанії старших я на рівних, і взагалі, я класно почуваюся... Але щось останнім часом під час танцю хлопці стали відвертатися та й із зовнішністю стали відбуватися неприємні зміни... Уявляєте, мені стали пропонувати «Rondo», жуйки. Це так принизливо...

Адвокат. Я протестую! Ви повинні виступати як захисник, а не сторона обвинувачення.

Суддя. Протест приймається.

Адвокат. Спасибі. Шановний суддя, ви тільки що вислухали дуже правдиві свідчення на користь моєї підзахисної. Усе це дає підстави на остаточне виправдання Сигарети.

Суддя. Слово надається Прокуророві.

Прокурор. Я не буду довго говорити про її злочини, а надам слово свідкам. Перед вами виступить представник соціологічної служби.

Соціолог. Ми, соціологи, віддаємо перевагу мові цифр. І наші дані досить невтішні. На основі статистичних даних різних країн можна стверджувати, що нині близько 60 % чоловіків і 73 % жінок, жителів земної кулі, систематично вживають тютюн для куріння. Якщо порахувати, що кожний з них викурює за добу в середньому 15 цигарок, то щосекунди людство викурює 300 тисяч сигарет і цигарок, за рік ця цифра зростає до 12 більйонів [12 х 10¹²]. Але в наших співробітників хвилювання викликають інші цифри. А саме те, що значно знизився вік молодих курців. Якщо ще 10 років тому за даними анкет у віці 15— 17 років пробували курити 72 % школярів, з них систематично курили 23 %, то сьогодні у віці 11—14 років курити пробували 81 % хлопчиків і 56 % дівчаток з опитаних.

Прокурор. Прошу запросити Лікаря. Вам відома ця особа? (Вказує на Сигарету.)

Лікар. Так, на моїх очах багато людей вмерло через неї. Одна сигарета забирає 15 хвилин життя. Кожний п'ятий курець може не розраховувати, що доживе до пенсії. У тих, хто курить, часто болить голова, погіршується пам'ять. Одна сигарета прискорює пульс на 10—20 ударів за хвилину. Виникає склероз судин головного мозку і серця, стенокардія. Це призводить до інфаркту. Псується зубна емаль. А також куріння зранку натщесерце призводить до гастритів, виразки шлунку й інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Люди, що викурюють більше 2 - 3 сигарет на день, часто хворіють на бронхіт і туберкульоз. І найстрашніше - сигарети сприяють розвитку ракових клітин. Краще раз побачити, ніж сто разів почути. Коли мені доводиться бувати в палатах, де лежать хворі на рак легень, що хворіють після багаторічного куріння, бачити їхні обличчя, чути кашель, відчувати, що вони борються за кожен подих, мені хочеться вийти на вулицю, взяти за руку якогось «молодця», що з шиком курить сигарету, привести його в палату і сказати: «Дивися, ось цим може все закінчитися»! Я впевнена, що після такого відвідування навряд чи знайдеться хоча б один курець, який би негайно не кинув курити. Шкода, що ми, медики, не можемо піти на «експеримент». І тому звертаємося за допомогою плакатів, лекцій, пропаганди до всіх, хто курить: «Повірте нам на слово, усе це дуже серйозно! Підступність тютюну саме в тому, що розплата настає непомітно! Але вона неминуча!»

Адвокат. Шановний суддя! Я хотів би звернути вашу увагу на той факт, що Міністерство охорони здоров'я на кожній пачці сигарет попереджає про шкоду куріння, тому вибір залишається за людиною.

Суддя. Доповнення приймається.

Прокурор. У нас ще є доповнення до виступу медичного працівника. Прошу надати матеріал.

Сцена третя.

Театр тіней. Праворуч і ліворуч сцени — білі ширми, дії за ширмами висвітлюються настільними лампами. За лівою ширмою — силуети двох молодих дівчат, що сидять за столиком у кафе. Вони розмовляють за чашечкою кави. Ліворуч світло гасне, висвітлюється права ширма, за якою маленька дитина.

Дитина. Як добре, тепло і затишно мені тут! Я вже є, але про мене ще ніхто не знає!!! Я жива...

(Висвітлення лівої ширми. Дівчата починають курити.)

Ой, що відбувається? Чому так важко дихати? Я задихаюся в цьому гіркому димі! Досить! Не треба!

(Гучно грає музика в кафе і голос дитини ніхто не чує. Дитина кашляє, простягає вперед ручки. Освітлено дві ширми.)

Дитина. Ненько, ненько, рідненька. Я буду дуже слухняною дівчинкою. Не вбивай мене. (Тихим голосом.) Як болить голова... Мамо, невже ти мене не чуєш? Допоможи мені! Я боюся... Мені боляче... Я вмираю...

(Висвітлення лівої ширми. Дівчата знову сідають за столик і курять.)

Дитина. Мамо, мамо... Навіщо ти це зробила? Я тепер ніколи не побачу сонечка. Мого обличчя ніколи не торкнеться весняний вітерець! Я ніколи не довідаюся, як пахнуть квіти і розправляють крила метелика. Ти ніколи не довідаєшся про мене, про мою любов, ніколи не побачиш сліз, що біжать по моїх щоках заразу, коли мені так боляче тут, а тобі ні... Чому ти вибрала її, свою сигарету? Вона знищила мене. Як боляче, я ще поки жива, але мене вже немає...

Адвокат. Який емоційний виступ! Одразу видно, що це питання наболіло в нашого колеги. Але нам би хотілося почути про те, як впливає тютюн на стан різних органів людини.

Прокурор. Прошу запросити Хіміка.

(До зали входить ще один свідок.)

Прокурор. Ви, як працівник хімічної промисловості, можете нам пояснити чи справді вплив сигарети дуже шкідливий для організму?

Хімік. Почнемо з того, що найвідчутніший — сигаретний дим. Він містить у собі нікотин, синильну кислоту, окис вуглеводу, оцтову кислоту, азот, ефірні олії, радіоактивні елементи — полоній, триокис миш'яку й інші отруйні речовини, що і активні і пасивні курці вдихають разом з димом. Про шкоду нікотину як однієї з канцерогенних речовин судіть самі. Ми провели дослід і отримали результат: якщо до горобця доторкнутися паличкою, змоченою нікотином, він миттєво гине. Вражає? Але, на жаль, реакцію нашого організму ми не бачимо, і це допомагає людям ігнорувати хімічні процеси та їхній вплив на здоров'я.

Прокурор. Дякую. Запросіть Пожежника. Що ви можете повідомити?

Пожежник. Я можу з упевненістю сказати, що з вини курців виникає багато пожеж. І знаєте через що? Саме через непогашену сигарету. Подивіться на це безневинне личко, вона — страшний ворог суспільства! Скільки людей гине або дістає важкі травми через неї!

Адвокат. Протестую. Не через Сигарету гинуть люди і виникають пожежі. Гинуть лише ті, хто курить у нетверезому стані у власному ліжку і там же знаходить свою смерть.

Суддя. Факт досить вагомий. Приймається протест. Прокурор, запросіть до зали засідання представника освіти.

Прокурор. Назвіться, будь ласка, і надайте відомості щодо Сигарети. Вам відома ця особа?

Класний керівник. Вплив тютюну на фізичний і психічний розвиток молоді. Я хочу звернути вашу увагу на те, що куріння дуже шкідливе для молодих людей. Особливо несприятливо воно впливає на органи дихання, тому що їхні легені не до кінця сформувалися. В підлітків-курців об'єм грудей і розвиток легень приблизно на 25 % відстає від показників тих, які не курять. Частіше страждають діти й від застудних захворювань, тому що не мають достатньої стійкості до них. Учні-курці не зосереджені, успішність у них знижена. Встановлено, що серед успішних учнів лише 16 % курять, серед учнів із середнім рівнем розумового розвитку — 45 %, серед тих, які не встигають — 59 %. Чому так відбувається? По-перше, нікотин та інші отруйні речовини порушують загальний стан організму, знижується інтенсивність нервових процесів. Цьому сприяє й сама поведінка курців. Нерідко бажання курити з'являється навіть під час уроку, і учень відволікається від занять, думаючи тільки про те, як із дзвоником піти в туалет на перекур. А скільки кишенькових грошей іде на купівлю сигарет? Багато учнів вважають, що Сигарета здатна вплинути на їхній імідж перед однолітками, робить їх старшими, додає авторитету. Рідко хто з них замислюється над тим, що вони могли б бути набагато розумнішими, сильнішими, а головне — здоровішими, якби не схилялися перед Сигаретою. Діти вважають, що завдяки Сигареті вони зможуть позбутися почуття сором'язливості, і ще один фактор — приклад батьків. Хоча батьки й говорять про шкоду куріння, самі вони у важких життєвих ситуаціях шукають допомогу в цієї підступної «приятельки».

Прокурор. Дякую. Шановні судді, я вважаю, що цих свідчень цілком достатньо, щоб ви прийняли правильне рішення.

Суддя. Ми уважно вислухали усі свідчення з боку обвинувачення і захисту і прийняли таке рішення: ПІДСУДНА ВИННА. НАШ ВИРОК - СМЕРТНА КАРА. РІШЕННЯ СУДУ ОСКАРЖЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ.

Ведучий 1. Як би мені хотілося сказати хепі енд (щасливий кінець), що це не про нас, що всі сцени залишилися в минулому. Але, на жаль, це зовсім не так. Цей сценарій був написаний для нас і про нас...

Ведучий 2. якщо хоча б хтось, переглянувши наш виступ, замислиться про шкідливий вплив тютюну, перестане курити або, взявши інформацію до відома, не почне курити, ми старалися недаремно. (Всі актори виходять на сцену.) Просто ми ще раз нагадаємо девіз нашого виступу (усі разом). «Куріння або здоров'я — вибирай сам!»

(Всі учасники виконують пісню Б.Окуджави.)

Каждый выбирает для себя

Женщину, религию, дорогу.

Дьяволу служить или пророку —

Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает для себя

Слово для любви и для молитвы,

Шпагу для дуэли, меч для битвы

Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает по себе,

Щит и латы, посох и заплаты,

Меру окончательной расплаты

Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает для себя,

Выбирает каждый как умеет.

Ни к кому претензий не имея,

Каждый выбирает для себя.

Малюнки учнів з теми виховної години:

3. Агітбригада: «Здоровим будь»

(З піснею М. Старокадомського «Пісенька про зарядку» виходили, у спортивних костюмах члени агітбригади «Здоров'я». Три читці виходять наперед, інші під музику виконують елементи ранкової гімнастики).

1-й читець.

Сонце встало, сонце встало!

Прокидайся і вставай!

Скинь швиденько з себе ковдру.

Не тягни і не зівай!

2-й читець.

На площадку по порядку

У прекрасний день оцей,

На зарядку! На зарядку!

Ми збираємо дітей!

3-й читець.

Вище руки, ширше плечі,

Раз, два, три! Дихай рівніше.

Від зарядки ти зміцнієш.

Станеш спритним і сильним!

Всі (скандують).

Без занять по фізкультурі

Не зміцнить мускулатури!

1-й читець.

Отже, розпочнемо

Наш виступ скоріш.

Тож приготуйтесь слухать,

Всідайтеся зручніш.

2-й читець.

Все, що ми розповімо.

Яку пораду вам дамо.

Обов 'язково дасть користь.

Роби зарядку, не ліпись!

3-й читець.

Як зберегти здоров 'я

Усім присутнім вам.

Ось тут, на оцій сцені

Я відповіді дам.

(Звучить спортивний марш. Члени агітбригади імітують змагання бігунів на стадіоні. В центрі один піднімає емблему Олімпійських ігор — п'ять кілець).

1-й читець.

Щоб мужнім стать і стать сміливим,

Сильним духом, сильним тілом,

Загартованим, здоровилі,

Ти виходь на стадіони!

(Агітбригадівці імітують інші види спорту).

2-й читець.

І не треба нам лякатись

Ні вітру, ні морозу.

Хто спортом в нас займається,

Тому нема загрози.

(Спортсмени скандують по черзі, піднімаючи пла­кати).

- Будеш сильним і здоровим!

- Твоє здоров'я стане міцніше за граніт!

- Бадьорість і силу тобі дасть тільки спорт!

- Сонце, повітря і вода — наші найкращі друзі!

3-й читець. Шановні друзі! А зараз я хочу повести вас стежками історії Олімпійських ігор.

(Виходять два історики Давньої Греції, одягнені в хітони, з книгами в руках).

1-й історик. Мабуть немає людини на землі, яка була б байдужою до спорту і до Олімпійських ігор. Задовго до чергового Олімпійського року готуються всі країни світу. Спеціальні комітети обговорюють і вирішують, у якій країні проводити ігри, гарячково тренуються майбутні учасники, заздалегідь хвилюються судді, нудяться в чеканні глядачі.

2-й історик. І нарешті, раз на чотири роки, знаменний день настає. Дівчата, одягнені в старогрецькі хітони, запалюють від променів сонця Еллади олімпійський смолоскип. Опустившись на коліна, приймає його юнак. Священний вогонь смолоскипа, запалений біля вівтаря Стародавньої Олімпії, символізує собою мир і дружбу всіх народів Землі.

1-й історик. І коли спалахне вогонь над святковим стадіоном, коли замайорить олімпійський прапор і делегації різних країн увійдуть на стадіон в урочистому марші, попереду всіх підуть спортсмени Греції, і. це тому, що в далекому минулому, якому понад дві тисячі років, саме в цій країні народилися Олімпійські ігри.

2-й історик. Велика наука історія зберегла для нас розповідь про колишню велич Олімпії, про блискучі перемоги і рекорди грецьких спортсменів.

«Сила, здоров'я і краса» — ось головний девіз спортсменів Давньої Еллади.

1-й читець.

Це ж у Древній у Елладі!

Але є у нас такі,

Що не дуже спорту раді,

Тільки курять цигарки.

Всі (скандують).

Спорт і цигарка — не сумісні!

2-й читець.

Хуліганять, а самі

Від вітру хитаються.

Ці — знервовані й безсилі —

Спортом не займаються.

([Сценка за мотивами мультфільму «Ну, постривай». Звучить мелодія з мультфільму. На спортмайданчику Заєць займається гімнастикою, потім піднімає гирі. Поруч з кеглями граються діти. З'являється з цигаркою в зубах Вовк. Він іде розв'язною ходою, лапи в кишенях. Вигляд має страшний, скуйовджений. Йому не сподобалася весела гра дітей, він розкидає їхні кеглі, ображає, хуліганить. Заєць поспішає на допомогу. Він враз скрутив Вовка. Вовк переляканий і здивований, що не може перемогти).

Заєць.

Ах ти ж, злісний хуліган!

Заважаєш нащо нам?

Ти хоробрий лиш з малими,

То й знущаєшся над ними.

А на себе лиш поглянь,

Соромно й дивитися.

Від цигарки жовто-синій —

Отак накуритися!

Краще б спортом ти займався,

Час би з користю провів,

Набирався сили й духу,

Не ходив до лікарів!

Вовк.

Ой, ой, ой! Я більш не буду!

І про бійки теж забуду.

Буду спортом я займатись,

Сил, здоров'я набиратись

Вовк.

Діти! Давайте для початку з вами зробимо фіззарядку. Нумо, разом! Починаєм! І на місці пострибаєм! Далі виконаєм вправи Дія здоров'я й для забави. (Вовк із дітьми в залі викопує окремі вправи з фіззарядки, потім вибігає. Члени агітбригади шикуються в одну лінію).

1-й читець. Браво, діти, браво! Фіззарядка вам тільки на користь! А зветься вона тому «зарядкою», що ніби заряджає вас на весь день.

2-й читець. Після вправ людина почуває себе бадьорою, м'язи її ніби пробуджуються від сну. Крім того, фіззарядка привчає правильно і глибоко дихати, загартовує організм людини.

3-й читець. Потрібно її робити систематично, щодня, в один і той самий ранковий час. Тому що після сну людина почуває себе кволою, а зарядка робить її бадьорою.

1-й читець.

Якщо хочеш буть здоровим,

А не зовсім навпаки,

Йди сміливо і записуйсь

У спортсекції, в гуртки.

2-й читець.

Кращі стануть чемпіонами,

А здоровими - усі!

3-й читець.

Тож закликаємо вас;

Всі.

- Дружіть зі спортом!

- Зміцнюйте своє здоров'я, займаючись фізкультурою!

- Допоможіть своїм друзям відчути привабливу силу спорту.

- Загартовуйтеся!

Будьте здорові! До нових зустрічей. (Під мелодію спортивного маршу члени агітбригади виходять).

4. Ігри-драматизації:

1. «Запобігти, врятувати, допомогти»

Диктор. Жили-були собі дід та баба. І був у них синок, якого звали Колобок. Одного разу вирушив він у дорогу.

Колобок. А ось, де цей папірець! Що ж тут написано? «Запрошуємо всіх літературних і казкових героїв взяти участь у фестивалі дружин юних рятівників». (Чухає потилицю). От так ускочив у халепу! І треба ж було мені підняти той папірець. Що воно таке — фестиваль? Хто б підказав туди дорогу? Юних рятівників ще трохи пам'ятаю, бо як ходив «один коридор» у чарівній школі, то бачив там таку велику книжку з малюнками. Але читати її — не читав. (Прикладає вухо до землі). О, чую хтось їде. Чую стукіт копит.

(В'їжджає на дитячому конику Ілля Муромець - На плечі в нього велика книга «Азбука виживання»).

Муромець. Ну і важка ж ця книга «Азбука виживання», їду я, іду, коли це назустріч мені суне Соловей-Розбійник. Почали ми битися, ледве відбив у нього сумку. їду далі. Раптом тут калюжа. Так усі зошити і книжки повипадали, залишилась одна, ось ця, якась «Азбука виживання».

Колобок. Ось і Муромець, він допоможи мені дістатись до фестивалю. Ти туди дорогу не знаєш?

Муромець. Ось тут якісь стрілки. Там і написано.

Колобок. Підеш праворуч — із шкідливими звичками битися будеш; підеш ліворуч — на тонкий лід потрапиш; підеш прямо — з харчовими отруєннями зустрінешся.

Ну що ж, якщо повернутися назад — буде невдача. Один раз жити — один раз помирати, піду праворуч.

Колобок.

Розумний хлопець Колобок

Я по життю все скік та скок,

Здоров 'я гарне, міцне маю,

Бо не палю і не вживаю.

Шапокляк.

Я ж тобі, як пані Шапокляк,

Раджу все робить не так.

Дам пораду залюбки:

Все робити навпаки.

Нащо тобі здоровим бути?

Треба зразу все забути.

Йдеш до школи — закури,

Так собі цигарок три.

Колобок.

Е ні, це дуже страшна мить,

Бо я ж звикатиму палить!

Хворітимуть мої легені,

Всі органи, вся голова!

Лиш той димить, хто геть без волі,

Хвалько, а може, й без ума.

Моряк Папай.

Папай я славний, я моряк,

Собі шукаю скрізь друзяк.

Люблю у свято чарок дзвін,

Давай скуштуємо мій джин.

Не бійся, станеш, як поліно,

Тупий, і... море по коліна.

Колобок.

Е ні, я стріляна вже птичка,

Ця звичка — першої сестричка!

Отрута ця усе руйнує,

Найперш страждає голова,

Всі центри там паралізує,

Біда великою бува!

Пить — це звичка препогана,

Життя калічить всім підряд,

Красива вам людина п 'яна ?

Розумна? Мабуть, це не так.

Вовк.

Я давно тебе чекаю

І дурман в руках тримаю.

Хоч пожуй, хоч уколись, —

Все під три чорти котись!

В дурмані приємно бути,

Можна геть усе забути.

Колобок.

Сіромахо, ти здурів,

Хто на це вже захворів,

То прощай здоров 'я, друзі,

Рідні люди, квіти в лузі.

Будуть поряд ВІЛ і СНІД,

Я — не миша, ти — не кіт.

Лис.

Я так ніколи не роблю,

Бо я себе й життя люблю,

І юним раджу залюбки

Все робить не навпаки!

Порад прислухатись батьків,

І лікарів, і вчителів.

Правильно у світі жити,

Бо дорожче за все в світі —

Це здоров 'я наше, діти!

Ну, Колобок, стрибай на ніс,

Не бійся, я моральний Лис.

(Співають пісню).

Разом чесно будем жити,

Працювати і дружити,

І ніколи не колотись,

Не палити і не пити.

Колобок. О, знову я на роздоріжжі, живий і неушкоджений. Куди ж далі податися?

(Заходить Попелюшка).

Попелюшка. Колобку, як добре, що я тебе зустріла, в мене велика біда — хрещена мати подарувала мені кришталеві черевички, а Кощій Безсмертний украв один. Побіг цією дорогою і перекинув аж на той берег річки. Допоможи мені повернути подарунок феї.

Колобок. Та давай допоможу, поки ще сили є. Пішли ліворуч! Тільки давай візьмемо скриньку та скажемо, що там яйце лежить, у котрому захована голка, на кінці якої його смерть. Може, повірить, злякається та й віддасть черевичок.

Кощій. Чую, що духом людським пахне, а жаль, бо я тільки-но пообідав. Хоч полякаю, погомоню та розважуся. Ви хто будете? І чого, не плативши мита, перейшли мої кордони, тільки не кажіть, що яйце в скриньці, моя голка при мені, я нікому не довіряю.

Попелюшка. То віддай, будь ласка, те, що ти в мене вкрав, — кришталевий черевичок.

Кощій. То дякуйте мені, що я вже пообідав та сьогодні добрий, але даремно все одно не відпущу. Задам три запитання. Дасте правильні відповіді - так і бути, віддам черевичок. Слухайте. (Пісня на мотив «Че ти хош»).

Кощій.

Хочу я запитати вас, сміливії братця,

Як дістати її черевик,

Як узимку по річці вам удвох перебратися

й пошукати, куди ж це він зник?

Попелюшка.

Щоб по льоду пройти і в воді не скупаться,

Щоб безпечно рушати в похід,

Кригу треба товщиною сантиметрів з 15

І зеленого кольору лід.

Кощій.

А якщо вже спіткала ця страшенна невдача

Й ти під лід так красиво пішов,

То тобі я поставлю конкретну задачу:

Як би із цього ти вихід знайшов?

Попелюшка.

Всі ломаки, мотузки і дошки з паркану

Хай тобі друзі умить подадуть,

Ширше руки розстав і не кисни, Іване,

А хапайся і поповзки в дальнюю путь.

Кощій.

Врятували Івана, — він щасливий, хоч мокрий,

Що ж йому треба найперше зробить?

Щоб назавтра пішов він красивий, не хворий,

Чарівній дамі туфельку дивну вручить.

Попелюшка.

Наберем враз «03»,

заховаймось від вітру,

Якщо можна, в тепло відведем,

Мокрий одяг знімімо,

чаю вип 'ємо з літру,

А тоді до принцеси йдем.

Кощій. Як не прикро, але ви правильно відповіли на всі запитання.

Колобок. Ми знаємо, Кощеюшко, що лід нас може підвести восени, взимку та навесні.

Кощій. Ну що ж, повечеряв би я вами, та знаю, що погана слава слідком бігає. Дотримаю свого слова, віддам черевичок.

Колобок. Знову ми живі й здорові на перехресті доріг, і сили ніби лишилися, може додому повернути?

Вовк (кричить). Рятуйте! Рятуйте!

Колобок. І отак завжди: подумаєш про себе, як знову треба когось рятувати. Така вже моя доля, піду прямо. Але спочатку покличу меншу сестрицю Булочку, — нехай вчиться.

(Заходять Булочка і Вовк, співають пісню на мелодію «Колечко»).

Булочка.

Ой Вовчисько, ти чого

З радості качаєшся ?

Всіх людей перелякав —

І не вибачаєшся.

Вовк.

Де радість мені,

Біль всього терзає.

Пирогів з грибами з їв

І тепер вмираю.

Приспів:

Грибочки мої,

мухомори кляті,

Вас ні з супом, ні з борщем

Не можна вживати.

Булочка.

Та чи ти пекти мастак,

Що за це ти взявся?

Вовк.

Хоч і соромно, скажу:

Знову я прокрався,

Червону Шапочку злякав —

Втекла й заховалася.

Я ж швиденько пиріжки

Вм 'яв і не зосталося.

Приспів (той же).

Булочка.

Та то ж Шапочка пекла!

Ще мала — не знала,

Що грибів, щоб назбирать, —

Знать треба не мало.

Вовк.

От як ви у ліс підете,

Добре правила завчіть.

Як грибочки там знайдете,

То поганок не беріть.

Приспів:

Грибочки мої — рижики, опеньки,

Провари тоді ти їх, тільки не скоренько.

Булочка.

Мухоморів не збирайте,

Жовчний гриб теж має яд!

Незнайомих не збирайте,

Не збирайте все підряд.

Вовк.

Та не треба і збирати,

Не забудьте ви про це,

Що він користь може мати,

І для когось гриб росте.

Приспів:

Грибочки мої — білі й сироїжки,

Посолив би я вас, так немає діжки.

Булочка.

Він комусь потрібний дуже,

Раз у цьому лісі ріс.

Не губи природу, друже,

Бережи чудовий ліс!

Колобок.

Добре! Ясно! Не барімось,

А до справи всі берімось.

Все із шлунка швидко геть,

Бо від цього буде смерть.

Тепер чаю літра три!

Швидко сльози собі втри!

Знайди Шапочку, вибачись!

Візьми книжку й просвітись.

Фінал.

Ми хочемо зараз, прощаючись,

Правдиво і щиро сказати,

Щоб вам до життя призвичаїтись,

Всім треба абетку читати!

Тут все: як здоровим бути,

Як лиха, нещасть не зазнати.

Хто це прочита,

тому завжди Життя

буде радісним свято.

2. «Підступна нікотинія»

Дійові особи:

Коля — учень 1-го курсу

Тарас — учень 2-го курсу

мама Колі

квітка тютюну

Королева Нікотинія

смерть

4 цигарки

охоронці королеви

2 метелики

2 бабки

комар

1 дія

(Дія відбувається у кімнаті учня. Серед декорацій є стіл, ліжко, географічна карта на стіні тощо. Коля і Тарас заходять до кімнати після завершення навчального року. Коля жбурляє рюкзак з зошитами під стіл, а Тарас ставить горщик з росточком квітки на стіл).

Коля. Ура! Нарешті скінчились муки учнів 1-го курсу, тепер ми вільні, книжки можемо не брати, географічну карту прикриємо плакатами, хоч і забороненої, але дуже цікавої тематики. Мінздрав попереджає, Мінздрав попереджає...

(Виймає рекламні плакати про цигарки, завішує ними географічну карту на стіні).

Тарас. Кльова в тебе кімната, тільки куди б оце рослину у горщику з Центру пристроїти?

Коля. Який горщик? А, цей, нехай стоїть там, де ти його поставив.

(Хлопці сідають на стільці, вмикають музику).

Коля. Гарно на канікулах — можна побайдикувати. (Пошепки). Слухай, Тарасе, а ти бачив, як байдикують старшокласники, навколо них така курява стоїть, цікаво... може, спробуємо?

Тарас. Що спробуємо?

Коля. Цигарку. Ось тут біля будинку бабуся продає. Купимо одну на двох, це ж так просто — затягнувся... і курява!

Тарас. Ой, ні! Не треба, меті тато казав, що курять лише слабкі, а цигарка не найкраща подруга.

Коля. Та ми лише спробуємо, якщо не сподобається, то ми більше не будемо. Щось ти сьогодні не в доброму настрої, давай завтра зранку. Ти тільки постоїш біля мене, а я сам куплю цигарку.

Тарас. Ну, тоді прощавай, доживемо до завтра, буде видно...

(Тарас пішов).

Коля. І чого цей Тарас такий несміливий. Ми могли б вже сьогодні стати першими курцями нашого класу. Тоді до нас не підступитись. І дівчата всі закохаються в нас.

(Дзвінок у двері. Коля відкриває, з'являється мама).

Коля. Ой, мамо, це ти? А чому так пізно? Вже на вулиці сутеніє.

Мама. А чому це твоя кімната стала схожа на рекламну аґенцію?

Коля. Мамо, та канікули ж почались.

Мама. А це що за прикраса?

Коля. А, цей горщик. Та Надія Петрівна доручила зберігати його до наступного року. А що тут зберігати — будяк якийсь?

Мама. Не поспішай з висновками, пам'ятаєш, як у казці про гидке каченя, з негоддячка виріс красень-лебідь.

Коля. Ну добре вже, хай тут стоїть. Поливатиму.

Мама. А ти вже повечеряв, синку? То хутчіш лягай спати, щоб канікули були довшими.

(Коля лягає спати, гасне світло).

2 дія

(З'являється чарівниця Н'котинія).

Нікотинія (прикладає палець до губ). Тихо... Давно я шукала такого хлопчика, щоб бажав спробувати першу цигарку і зробити перший крок до руйнування свого здоров'я. Яке щастя, що такі дурні не перевелися на Землі. Я думаю зробити Колі якийсь подарунок, щоб він завжди думав про нікотиновий дим, який би заполонив кімнату, затьмарив його свідомість, проник до легень. Щоб йому таке подарувати?

(Радиться з учнями).

Так, найкращий подарунок — це квітка. А ось і горщик. Треба позбутися невідомого пагона і виростити фірмову квітку. Для мене найкраща є квітка тютюну.

(Нахиляється над горщиком, викидає його за штори, і в цей час з'являється жива квітка тютюну).

Нікотинія. Ти моє найулюбленіше створіння. Троянди та фіалки роблять людину закоханою, а ти — задимленою. Швидше підростай, розцвітай. Ми незабаром зустрінемося.

Квітка. Слухаюся та підкоряюся, моя королево Нікотинів!

(Нікотинія виходить).

Квітка (повернувшись в інший бік). Добре їй говорити. Але я для своєї сили та зросту маю запаморочити голову метеликами, бджілкам, різним жучкам. Отже, я чекатиму, ретельно чекатиму.

(Квітка завмирає, з'являються метелики, танцюють).

Квітка. А ось і перші жертви.

1-й метелик. Приємно, коли гарний настрій, поряд друзі. Ми такі молоді.

2-й метелик. Подивися, яка гарна і незаймана квітка, давай підлетимо ближче.

(Метелики підлітають, квітка бризкає рідиною і одягає на руки комах кайдани).

Метелики (кричать). Допоможіть, рятуйте нас! Ми загинемо!

Комар. Кому потрібна допомога? Хто кликав?

Метелики. Ми тут, допоможіть нам. Ми не можемо рухатися, ми нанюхалися отруйної квітки тютюну.

(Комар підлітає до квітки, а вона встигає одягнути і йому кайдани. На цей галас з'являється Нікотинія, вражені комахи падають).

Нікотинія (підходить до Колі, допомагає йому привстати). Хлопчику, ти не повинен мене боятися, у тебе в кімнаті он скільки плакатів про цигарки. А ти знаєш, що у цигарки всередині? В кожній є частинка мене. Люди зазвичай мають дивний вигляд: рум'яні щічки, ніжні голоси, а я люблю жовтуваті зуби, хворі легені, слабке здоров'я. Хочеш, я зроблю тебе таким?

Коля (ледь чутно). Ні...

Нікотинія. Не поспішай, не відмовляйся від свого від свого щастя, я допоможу зміцнити твої захоплення, ти не будеш цікавитися комп'ютером, не будеш займатися спортом, навчатимешся так-сяк, але завжди думатимеш лише про мене, ми станемо подружжям! Я вже все приготувала: і весільні квіти, і весільних подруг.

(Заходить «Смерть», виносить на підносі корону із цигарок. В цей час починають прикрашати Нікотинію, а Коля намагається втекти, падає, повзе по сцені, його тримають охоронці-цигарки, а асистент непомітно ставить горщик з трояндою на стіл).

Нікотинія. Нарешті я готова! Так поцілуй же мене, коханий!

(Нікотинія прагне поцілувати Колю).

3 дія

Коля. Не хочу!

(Прокидається. Вмикається світло, всі розбігаються, лишається лише Коля на ліжку).

Що зі мною? Де я? Моя кімната, рюкзак з зошитами, географічна карта — ні, це не карта — приваблива, але така оманлива краса. Так, я бачив дивний сон про квітку (дивиться на горщик). Невже це був сон? А могло бути насправді (нюхає квітку). Який аромат краси, життя, духовного спокою, а все те — лише сон — страшний. Добре, що то був лише сон.

1. Морально – правове виховання.

За результатами дослідження, першими, хто інформує учнів щодо правил поведінки в громадських місцях, є найближчі люди: батьки, родичі. Більшість учнів (91,6 %) отримали інформацію щодо своїх прав від учителя правознавства, а також із засобі масової інформації. Частина учнів (21%) самостійно оволоділа знаннями з основ правової поведінки.

Серед опитаних 5,3% учнів взагалі не мають уявлення про вчинки, які підпадають під статтю адміністративної відповідальності. Половина опитаних учнів не знає, що саме за тяжкі злочини неповнолітній несе відповідальність з 14 років. Тільки половина учнів правильно зазначила вік, з якого настає кримінальна відповідальність; третина – адміністративна відповідальність. Все це свідчить про недостатній рівень знань учнів щодо питань адміністративної, кримінальної, цивільно-правової відповідальності.

Тому метою правового виховання в Центрі є формування в кожного учня системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересу до цієї галузі знань і зв'язок права з навколишньою дійсністю; інтересу до державних законодавчих та виконавчих органів; прищеплення навичок правосвідомої поведінки; формування потреб та вмінь активно захищати в установленому законом порядку свої права та законні інтереси інших осіб.

Пріоритетні напрямки роботи :

- робота з соціального захисту учнів;

- морально-правове виховання;

- робота з профілактики правопорушень, злочинів, бродяжництва серед неповнолітніх;

- робота з охорони життя і здоров’я учнів;

- громадянське виховання;

- військово-патріотичне виховання;

- родинно-сімейне виховання,

- професійне навчання;

- художньо-естетичне виховання;

- екологічне виховання;

- формування здорового способу життя;

- учнівське самоврядування.

До плану виховної роботи включені такі заходи:

- проведення місячників, тижнів права;

- зустрічі з представниками правничих професій, органів юстиції;

- проведення годин спілкування, лекцій, бесід, консультацій з правової

тематики;

- проведення педагогічних всеобучів, консультацій для батьків.

Вивчалися причини порушення учнями загальноприйнятих правил і норм поведінки. Основними причинами, які призводять до порушення загальноприйнятих правил і норм поведінки учнями, на думку більшості респондентів ( класних керівників, майстрів виробничого навчання , учнів), є прагнення самоствердитися, привернути до себе увагу, особистісні риси (конфліктність, нестриманість) та невихованість учнів. Майже половина учнів указали на негативний вплив друзів, знайомих. Зважаючи на результати, основною причинною скоєння злочинів є нерозуміння учнями наслідків скоєного. Більше третини учнів указали на причину – брак правових знань. Указуючи на недостатній рівень знань з правових питань, учні виявились більш самокритичними, ніж педагоги. Серед чинників, що стримують асоціальні прояви, учні видокремили власні моральні переконання, свою обізнаність з нормами законодавства. Серед безліч умов, які дозволяють найбільш результативно формувати правову культуру, одне з найважливіших – моральне виховання. Респонденти одностайні в думці, що важливим чинником, який впливає на розвиток особистості, формує в неї моральні цінності, – це вплив родини. Не менш важливими для формування правової культури є шкільні предмети та предмети професійної спрямованості, які учні вивчають в Центрі . Необхідно зазначити, що з метою проведення системної та ефективної роботи з даного напрямку створено Раду та Штаб профілактики правопорушень, а також затверджено план проведення заходів з профілактики правопорушень. Профілактичне значення виховного впливу на поведінку учнів, яке може бути сформоване тільки знаннями про правові вимоги, про юридичні наслідки здійснених правопорушень і злочинів, впливає на вироблення позитивних настанов. Усе це попереджує правопорушення та здійснення злочинів неповнолітніми.

Що стосується заходів правовиховного характеру слід зазначити, що з учнями проводяться бесіди, інформаційні години, тренінги на теми: «Держава на захисті життя і гідності дитини», «Знай свої права, виконуй свої обов’язки», «Правова відповідальність підлітків», «Бесіди про правопорушення, права та обов’язки учнів», «Бесіди про права людини», «Бесіда про права та обов’язки дитини», «Про права неповнолітніх». Години спілкування « Жорстокість і насильство»,«Совість – моральний арбітр» , «Дружба як цінність» , «Пріорітет добра» , «Здоров`я – найцінніший скарб». Диспут «Добро і зло: етимологія і використання сьогодні». Усний журнал «Вибирай сам – тютюн чи здоров`я».

Одним з пріоритетних напрямків педагогічної діяльності є виховання правової культури учнів та запобігання проявам їхньої негативної поведінки. Зусилля були спрямовані на те, щоб виховати здорових, впевнених у собі, свідомих громадян своєї держави. З цією метою впродовж навчального року проводяться заходи різних форм – тематичні лінійки, профілактичні бесіди, виховні години, «круглі столи», здійснюється індивідуальна робота з учнями, що потребують особливої уваги. При цьому досить ефективними є зустрічі з працівниками кримінальної міліції, районного управління юстиції та спеціалістами різних соціальних служб. Хто ж як не вони якнайкраще донесуть до учнівської молоді відомості про їхні права та наслідки можливих правопорушень? На жаль, сьогодні права цікавлять наших юнаків та дівчат більше, ніж відповідальність за скоєні вчинки, що іноді є фатальними в їхніх долях та долях оточуючих.

В діаграмах 1 , 2 , 3 наведені результати опитування учнів з морально – правових аспектів.

Діаграма 1. Розподіл відповідей учнів на запитання : «Від кого Ви дізнались про права дитини?» (у відсотках).

Діаграма 2. Розподіл відповідей учнів на запитання : «Де й від кого Ви дізнались про правила поведінки у громадських місцях?» (у відсотках).

Діаграма 3. Розподіл відповідей учнів на запитання : « Що на Вашу думку , є причиною скоєння правопорушень учнями?» (у відсотках).

1. Виховні заходи з морально – правового виховання.

Години спілкування, проведені в групі №5 «Слюсар з ремонту рухомого складу. Електрозварник ручного зварювання».

Година спілкування. Тема: Жорстокість і насильство.

Мета: сформувати уявлення про проблему насилля й жорстокості, їх наслідків для дитини чи інших членів родини; вивчити права дітей, обговорити питання, як захиститися від будь-якого насильства; виховувати вміння попереджувати жорстоке поводження з людьми.

Обладнання: комп’ютер, мультімедійний проектор , плакати.

Очікувані результати:

• З’ясувати зміст поняття «насилля» та його види;

• Окреслити види сімейного насильства;

• Визначити причини виникнення сімейної та учнівської жорстокості, її реалії та наслідки;

• Виокреслити механізм захисту прав дітей.

Хід заходу:

І. Мотивація виховної діяльності. Повідомлення теми і мети виховної години.

ІІ. Оголошення епіграфа:

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

КонституціяУкраїни, стаття 51.

Вступне слово класного керівника: 

Дитячі очі чисті, щирі

В них видно наміри й думки,

Вони хоч чорні, сині, сірі

Бувають радісні й сумні.

Мабуть, радісними є очі дітей, коли у них щасливе дитинство, коли ніщо не пригнічує і не турбує. А сумними – коли діти зазнають страждань, принижень.

- Як ви вважаєте, діти, чи правильно говориться в народній приказці: за одного битого сім небитих дають. Висловіть своє ставлення до цього твердження.

(Прийом «Мікрофон»)

Класний керівник: На жаль, ми живемо у світі де, на превеликий жаль, існує таке негативне явище, як насилля. Давайте з’ясуємо зміст поняття «насилля».

Учень 1. Насилля – це застосування особою чи групою осіб засобів примусу щодо іншої особи чи групи осіб.

Учень 2. Насилля – це дії, що принижують людську гідність, завдають шкоди здоров’ю, а іноді й життю.

Класний керівник. Давайте з’ясуємо, які бувають види насилля.

Бесіда

Класний керівник. А чи належить до насилля торгівля людьми?

Учень. Звичайно. Бо для цього торговець людьми повинен зволодіти людиною, втертися в довіру до неї, а потім продає особу, навіть без її відома. Використовує для злочинів, для жебрацтва, роблять рабами. У дорослих відбирають паспорти.

Анкетування:

1. Скільки вам років?

2. Ваша стать: дівчина, хлопець.

3. Як ви ставитеся до різних проявів насильства?

4. Чи допускав хто-небудь по відношенню до вас насилля?

• Так

• Ні

5.Які прояви насилля ви зазнали по відношенню до себе?

• Фізичне;

• Емоційне;

• Сексуальне;

• Жодного.

6.Допускав хто-небудь насилля в сім'ї щодо вас?

• Так;

• Ні.

7.Чи відчували ви жорстоке поводження з боку друзів, однолітків, дорослих?

• Так;

• Ні.

8.Чи намагалися ви себе захистити?

• Так;

• Ні.

9. Чи спостерігали ви насилля в сім'ї щодо інших членів родини?

• Так;

• Ні.

10. По відношенню до кого було направлене жорстоке поводження в сім'ї?

• До мами;

• До батька;

• До дідуся;

• До бабусі;

• До брата;

• До сестри;

• До тварин.

11. Які вас огортають почуття, коли вам доводиться бачити жорстоке насилля?

• Страху;

• Ненависті;

• Злості;

• Незахищеності;

• Жахливості;

• Провини;

• Сорому;

• Співчуття;

• Байдужості;

• Жалості.

Мозковий штурм «Хто може здійснювати насилля»

(записати на плакаті (батько, мати, учень один щодо іншого, викладачі, майстри в/н і т.д.))

Вчинки дітей.

Класний керівник. Бувають ситуації, які можуть спровокувати насилля. Часто людина сама своїми діями створює умови для виникнення таких ситуацій.

- Які ситуації? Назвіть їх. (провокації, обзивання один на одного, насмішка, плітки, обмови і т.д.).

Класний керівник. Поведінку, яку може спровокувати насилля, називають «віктимною» (латинське жертва), тобто людина поводиться як потенційна жертва, створюючи передумови до насилля. Поведінка може бути провокативною та необережною. Провокативною вважається поведінка, коли потенційна жертва спілкується з незнайомими людьми, відвідує їхні квартири, залишається наодинці з цими людьми. Необережна поведінка не є провокативно, але створює умови для зґвалтування чи іншого насильства. Це – необачні вчинки. Наприклад, поява у темному чи безлюдному місці. Якщо дитина знає про це – її шанси стати жертвою значно меншають.

Учень. А зараз послухайте притчу «Про жорстокість».

В одному з монастирів Шаолінню майстер навчав учня. І якось учень запитав майстра:

-Учителю, а як довідатися, наскільки я жорстокий?

І майстер відповів йому:
- Щоразу, коли ти будеш завдавати удару своєму ворогові, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо ти одного разу не відчуєш болю, знай, жорстокість поглинула тебе.

Класний керівник . І народ, у 21 столітті психологи, педагоги, лікарі почали бити на сполох. Жорстокість, агресія починають зростати швидкими темпами.

- У чому ж причина цього?

Фахівці констатують, що в першу чергу агресію підлітків і дорослих викликає на телебаченні жорстокості, що батьки не приділяють уваги своїм дітям, вони з головою поглинули у побутові справи.

А тренер дитячо-юнацької спортивної школи стверджує, що його вихованці із футбольного класу часу та енергії на пустощі не мають. Спорт давно став чудодійною пігулкою від агресії, бо зайву енергію діти виплюскують на тренуваннях, а не у бійках чи бешкетуванні.

Класний керівник . А тепер давайте переглянемо уривок про жорстокість підлітків (відео з новин ТСН).

- Яке ваше ставлення до побаченого? Чи доводилося вам зустрічатися з такими явищами, бути свідками таких «розборок»? Якщо так, то якими були ваші дії?

- Що спричинило таку поведінку підлітків? (Діти розповідають, відповідають на запитання).

Класний керівник. Хочу зупинитися на сімейній жорстокості.

Бесіда:

1. Що ж таке сімейна жорстокість?

2. Які є види насилля в сім'ї ?

Учень. Насильство в сім'ї - це будь-які навмисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого, якщо вони порушують конституційні права й свободи члена сім'ї як людини та громадянина й завдають йому моральних страждань, шкоди фізичному чи психічному здоров'ю.

Жертва насилля в сім'ї – член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

Класний керівник . Сімейна жорстокість – це застосування щодо дітей різних видів сімейного насильства.

(заповнення таблиці «Види сімейного насильства»)

• Занедбання дітей;

• Сексуальне насильство;

• Недоїдання;

• Психічний тиск і погрози;

• Приниження;

• Економічні утиски;

• Побиття та інші види фізичного насильства;

Розгляд ситуативних завдань:

Який вид сімейного насильства наявний у даних ситуаціях?

Класний керівник.

1. Учень із сльозами на очах розповідає іншим дітям: «Мама мене уб'є, якщо дізнається, що я розірвав нову куртку» (психологічне і фізичне).

2. Першокурсник Ваня боявся п'яного батька, бо той, повертаючись додому вночі, піднімав із ліжка сина й починав його «виховувати» паском (фізичне).

3. Дівчинка (їй ще немає 6-ти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляє із нею місяць. Дівчинка була вражена. Батько вважає, що це нормальна міра виховання (психологічне).

4. Більшість хлопців із 11 класу мали кишенькові гроші, якими вільно розпоряджалися, але батько Влада сказав: «Матимеш гроші тоді, коли в семестрі буде лише 10-11 балів» (економічне).

Перегляд відеозапису про насилля в сім'ї (відео з новин ТСН).

Обговорення відеозапису.

Класний керівник . Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки з боку інших осіб, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях захист від свавільної поведінки, визначає права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного розвитку, захист від сексуального домагання та від інших форм жорстокої поведінки. Отже, навчіться діти, розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність людини – є зло, а все, що звеличує гідність людини – добро.

Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі.

Учень.

І в житті, як на полі мінному,

Я просив у цьому сторіччі.

Хоч би той магазинний мінімум:

«Люди, будьте взаємно ввічливі».

І якби на те моя воля, написав би

Я скрізь курсивами:

Так багато на світі горя.

Люди! Будьте взаємно красивими.

(Ліна Костенко)

Пісня «Ах детство, детство, ты куда летишь».

Рефлексія.

• Що нового ви довідалися на виховній годині?

• Де можна застосувати здобуті знання?

• Чи досягнуті очікувані результати?

Класний керівник . Отже, я сподываюсь, що у вашому житті ніколи не буде насилля. І що ви ніколи не будете його застосовувати по відношенню до інших людей. Бо це ганебно і жорстоко. Люби ближнього як самого себе і тоді все у твоєму житті буде добре.

Година спілкування. Тема: Здоров’я – найцінніший скарб.

Мета: узагальнити знання учнів про здоров‘я, формувати бажання вести здоровий спосіб життя, поглибити знання учнів про шкідливі звички та їх вплив на здоров‘я, виховувати почуття відповідальності за збереження свого здоров‘я.

Класний керівник: Подивіться мені в очі. Погляньте один на одного, посміхніться. І з цих промінчиків добра, що засвітились на наших обличчях, ми і розпочинаємо нашу годину спілкування. Сьогоднішня наша розмова – вільне спілкування. Нікого з вас до неї не готували заздалегідь. Кожен може висловити свою думку, поставити запитання, дати пораду, поділитися досвідом. А працювати ми будемо за таким девізом:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно й плідно працювати.

Якою буде тема нашого спілкування , ви дізнаєтесь, прослухавши вірш Лариси Шевчук:

Життя твоє – безцінний дар.

Не забувай про це ніколи.

Ти спиш під зорями стожар,

Чи з друзями ідеш до школи,

Живеш ти в місті, чи в селі,

Подумай, як життя прожити?

Ти слід залишиш на землі -

То треба гарний залишити.

Сьогодні ми з’ясуємо, у чому цінність людського життя та його неповторність.

Епіграфом до уроку будуть слова Леонардо да Вінчі «Пам’ятай, життя – це подарунок; і той, хто його не цінує, на цей подарунок не заслуговує».

Класний керівник:

Така ситуація: ( в учнів на партах таблички з номерами 1,2,3)

- уявіть собі, що ви заблукали в густому лісі. І ось перед вами три дороги. Кожна може вивести з лісу за певних умов.

1. Першою дорогою підеш – велике багатство знайдеш, та здоров‘я втратиш.

2. Другою дорогою підеш – половину багатства знайдеш і половину здоров‘я втратиш.

3. Третьою дорогою підеш – нічого не знайдеш, але здоров‘я збережеш.

Покажіть номер дороги, якою ви підете. Поясніть своє рішення.

( учні висловлюють свою думку).

Питання учням:

1. Чому так говорять?

- Здоров‘я – найдорожчий скарб.

- Здоров‘я не купиш.

- Без здоров‘я немає щастя.

( учні висловлюють свою думку).

2. Як поводиться людина, коли вона здорова?

( добре здоров‘я - це коли кожному з нас добре, нічого не болить. Якщо ми веселі, нам хочеться бігати, стрибати, якщо ми їмо з апетитом, міцно спимо, займаємося улюбленою справою, отже, ми – здорові.)

3. Який висновок ми можемо зробити?

Хто здоровий, той сміється.

Все йому в житті вдається.

Він долає всі вершини.

Це ж чудово для людини!

З давніх – давен найціннішим скарбом людини вважалося здоров’я. Це відображено у народній творчості, прислів’ях, приказках, казках, піснях тощо. Давайте пригадаємо, які прислів’я і приказки про важливість здоров’я ми знаємо:

Здоров 'я - найдорожчий скарб.

Бережи плаття знову, а здоров 'я - змолоду.

Весела думка — половина здоров 'я.

Нема здоров 'я — нема щастя.

Хто здоровий, той ліків не потребує.

Здоровому здається, що ніколи не захворіє.

Здоровий хворого не розуміє.

Тримай голову в холоді, а живіт у голоді - будеш здоровим.

Було б здоров’я а все інше — наживемо.

Руйнувати здоров’я - значить обкрадати себе.

Гроші загубив - нічого не загубив; час втратив - багато

втратив, здоров’я загубив — все втратив.

Класний керівник:

Ви вивчаєте предмет « Біологія ». І я хочу, щоб ви пригадали, а від чого ж залежить здоров‘я.

( учні відповідають)

- спадковість – 20% ,екологія – 20% , рівень розвитку медицини – 10%,спосіб життя людини – 50% ( відкрити напис на дошці)

Сучасна наука налічує більш 200 визначень здоров‘я:

- Це і одне з джерел радості, щасливого життя.

- Стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб.

- Стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.

( можна роздати надруковані визначення учням, щоб вони їх зачитали).

Здорова людина добре працює та вчиться, вона є життєрадісною і веселою. Така людина потрібна і корисна своїй сім‘ї, суспільству та державі. Здоров‘я – це спосіб життя людини. І головним у збереженні та примноженні свого здоров‘я є здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворюванням, зміцнення всіх систем організму й поліпшення загального самопочуття людини.

Здоровий спосіб життя – це дотримання, звичне виконання певних правил, які забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, душевну рівновагу, здоров‘я.

А що ж треба робити, щоб вести здоровий спосіб життя?

( учні висловлюють свою думку).

Завдання: на дошці ви бачите перелік факторів, що сприяють здоров’ю чи руйнують його. Ви повинні на аркуші паперу з лівого боку написати ті, що сприяють, а з правого – що руйнують здоров‘я.

( учні виконують вправу, потім за бажанням зачитують).

А тепер перевіримо, чи все ви назвали.

В основі здорового способу життя лежать такі принципи:

- відмова від шкідливих звичок;

- раціональне харчування;

- оптимальний руховий режим;

- загартування організму;

- особиста гігієна;

- позитивні емоції;

- інтелектуальний розвиток;

- етичний і духовний розвиток;

- формування та розвиток вольового початку.

Одним з факторів, що руйнує здоров’я – шкідливі звички. Назвіть їх. ( учні називають). Ви вже багато знаєте про ці звички і свою думку відобразили в плакаті:

А зараз – перевірка – «Правда чи неправда».

1. Чи правда, що людина, яка викурює пачку сигарет на день, одержує дозу радіоактивного опромінення у 3-5 разів вище норми, встановленої міжнародною угодою із захисту від радіації?

( Правда, бо в тютюновому димі виявлений радіоактивний елемент – полоній, є у тютюновому димі з’єднання калію, свинцю, стронцію, що призводять до опромінення);

1. Чи правда, що алкоголь у малих дозах корисний для здоров’я дітей та підлітків?

( Ні, проведені дослідження показали, що в молодому віці алкоголь діє на організм тільки негативно.);

1. Чи правда, що речовини, що містяться в сигареті, не корисні, але й не містять отрути?

(Неправда. До тютюнового диму входить 4200 речовин, найнебезпечніший – аміак, що сприяє виникненню злоякісних пухлин.)

1. Чи правда, що можна вилікуватись від наркотичної залежності?

(Ні, вилікуватись неможливо. Тільки 1-2% наркоманів мають шанс вилікуватись від наркотичної залежності за допомогою лікування, інші швидше або повільніше вертаються до вживання наркотиків. Відбувається це тому, що для відновлення атрофованого центра задоволень, що виділяє ендорфіни, потрібно не менше 10 років.)

Здоровий спосіб життя.

Якщо ви вирішили змінити своє життя, то почніть з самого головного – навчіться вести здоровий спосіб життя. Це непроста, але вдячна справа. Нижче наведені основні принципи здорового способу життя.

Крок 1.

Здоровий спосіб життя не можна почати, не проаналізувавши свої звички і уподобання. Потрібно вирішити, що ви хочете змінити в собі, від чого відмовитися, а до чого привчитися. Причому деяким людям потрібно поетапно впроваджувати зміни, а декому кардинально, в один день. Зробіть план, за яким почнете діяти.

Крок 2.

Харчуйтеся здоровою їжею. Намагайтеся повністю виключити «бутербродний спосіб життя»і фастфудову їжу. По можливості пийте тільки чисту воду. Якщо ви маєте зайву вагу, то варто підібрати для себе дієту, при якій скоротилася б кількість споживаних калорій, але ви не відчували б себе постійно голодним.

Крок 3.

Інтенсивна ходьба не менше 40 хв. В день. Неодмінно доведеться вибрати для себе певні фізичні навантаження. Який же здоровий спосіб життя без спорту! Але якщо спорт не став для вас щоденним супутником життя, то почніть з чого-небудь нескладного. Плавайте, робіть вранці зарядку, багато ходіть.

Крок 4.

З шкідливими звичками покінчено. Як банально це не звучить, але здоровий спосіб життя несумісний з курінням, наркотиками і надмірним вживанням алкоголю. Оберіть для себе прийнятний метод відмовитися від шкідливих звичок. І пам‘ятайте, що немає нічого неможливого для цілеспрямованої людини.

Крок 5.

Здоровий сон необхідний кожному. Сон – важлива частина нашого життя. Тільки в стані здорового нормального сну правильно відновлюються сили нашого організму. Середньостатичній людині на сон необхідно не менше 8 годин на добу, а деяким людям і більше. Позбавляючи себе декількох годин сну, ми змушуємо наш організм використовувати резервну енергію, яка «приберігається» для екстремальних ситуацій. Витрачаючи її в повсякденному житті ми виявимося слабкими і не готовими впоратися з ситуацією, коли це дійсно буде необхідно.

Крок 6.

Прогулянка на свіжому повітрі.

Частіше бувайте на свіжому повітрі, за містом. Віддайте перевагу прогулянці по місту замість посиденьок у клубі. А у вихідні дні робіть прогулянки на велосипеді або на лижах, в залежності від пори року.

Здоров‘я – це одна з головних умов досягнення успіху в житті. Бережіть його з молодих літ, зміцнюйте й примножуйте його. Не витрачайте даремно цей безцінний скарб, дарований Природою. Пам‘ятайте, що Ваше здоров‘я – у Ваших руках. Будьте здоровими!

Разом з учителем учні читають із дошки фрази:

Життя – це можливість. Скористайся нею!

Життя – це краса. Захопися нею!

Життя – це мрія. Здійсни її!

Життя – це виклик. Прийми його!

Життя – це твій обов’язок. Виконай його!

Життя – це багатство. Не розгуби його!

Життя – це надбання. Борони його!

Життя – це любов. Цінуй його!

Життя – це таємниця. Пізнай її!

Щоб здоровим бути – завжди пам’ятай:

Не сумуй, не сердься, а ходи й співай.

Рівномірно м’язи й мозок навантаж.

Сам роби все – не чекай, що зробить «паж».

Добрим будь – допоможи, як змога є.

Не вагайся, коли треба дать своє.

Якщо зробиш так – спаде тягар з душі.

Все роби з любов’ю, не гріши.

А чи труд втомив тебе, чи путь, -

Про фізичні вправи не забудь.

Відпочинок повний буде лиш тоді,

Коли тіло вимите в воді.

Походи, навіть побігай босоніж,

Смажене і жирне менше їж.

Більше овочів і фруктів споживай,

Вдосталь спи, але ранесенько вставай.

Класний керівник. Сьогодні ми з вами говорили про саме важливе – про наше здоров`я. Вважаю , що кожен з вас взяв для себе корисну інформацію.

Але це не остання наша відверта розмова . Доброго вам здоров`я та пам`ятайте , що здоров’я – найцінніший скарб.

До нових зустрічей.

7. Національно – патріотичне виховання.

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани.”

М. Рильський

Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя, а держава забезпечує доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, географічного положення, соціального, культурного, економічного чинників.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Виходячи з цього, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. Національно - патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові , функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління і пронизує усі сторони життя: соціальну - економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

 Національно-патріотичне виховання наскрізно пронізує весь навчально - виховний процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

Національно-патріотичне виховання має охоплювати всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

При цьому важливо донести до кожного учня глибоку ідейну сутность патріотизму – готовності своєю працею, науковими , творчими й спортивними досягненнями, службою із захисту країни сприяти розвитку української демократичної держави. Відповідно, всі заходи наповнені громадянсько-патріотичним змістом, стверджують ідею спільності інтересів та взаємоповаги усіх громадян України, підтримують прагнення кожної особистості до духовного, інтелектуального, творчого та фізичного розвитку задля розквіту держави в цілому.

Доцільно добирати і поєднувати різноманітні методи і форми патріотичного виховання, уникати формалізму й одноманітності, насичувати їх патріотичними емоціями та переживаннями, активно використовувати приклади мужності й звитяги захисників України.

Завдання національно-патріотичного виховання:

- забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

- виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки — Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

- сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

- формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

- формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

- відновлення і вшанування національної пам'яті;

- утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки. Січових стрільців до часів незалежності;

- формування психологічної та фізичної готовності, молоді, до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

- відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;

- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

- консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;

- сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності, спрямованих на патріотичне виховання молоді;

- підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини; 
- створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави;

- сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

- виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

- створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя;

- реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання.

Методами національно – патріотичного виховання є:

• переконання – формування впевненості у суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

• стимулювання – реалізується в різноманітних формах заохочення і змагання;

• особистий приклад – діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти їх виконання;

• самопідготовка – процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом;

• самозобов’язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Найефективніший метод національно - патріотичного виховання учнів – це щира розмова, проникнення у його внутрішній світ, інтерес та почуття поваги до його особистості, сприйняття його критики. Діти надзвичайно чутливі до несправедливості та недовіри з боку педагога. Тому від особистості педагога, від багатства його внутрішнього світу, від знання ним психології залежить ефективність усієї виховної роботи. Тому гаслом виховної роботи повинне стати висловлювання Ж.-Ж. Руссо «У серце увійде лише те, що йде від серця».

У сучасних умовах поряд із зростанням виховної функції навчального закладу підвищується роль сім’ї у вихованні дітей, підсилюється значення суспільного виховання. Професійна школа є центром виховної роботи і широко використовує допомогу батьків у роботі з національно – патріотичного виховання учнів. Робота з батьківським активом проводиться за напрямами:

• роз’яснення батькам завдань національно– патріотичного виховання учнів;

• ознайомлення батьків з основними методами національно– патріотичного виховання дітей;

• залучення батьків до участі в позакласній роботі ( допомога в проведенні походів, екскурсій, змагань, бесід з учнями на патріотичні теми тощо);

• допомога батькам в розв’язанні проблем національно – патріотичного виховання.

Батькам рекомендуються такі форми і методи національно– патріотичного виховання дітей у сім’ї:

• ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

• читання та обговорення з дітьми книг на патріотичну тематику;

• бесіди про героїчні подвиги українського народу;

• спільний перегляд героїко – патріотичних фільмів, телевізійних передач;

• заохочення дітей до участі в догляді за могилами воїнів та надання допомоги інвалідам війни;

• розвиток інтересу до військових професій та служби в Збройних Силах України;

• фізична підготовка та загартування дітей.

Для виховання національно свідомих громадян, патріотів, молодь повинна отримати знання й навички. Досвід свідчить, що національно – патріотичне виховання необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо.

1. Виховні заходи з національно – патріотичного виховання.

Виховна година , яка проводилась в групі №5 «Слюсар з ремонту рухомого складу. Електрозварник ручного зварювання».

Тема: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене!

Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, повагу до батьків, природи, землі-годувальниці, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу.

Обладнання: святково прикрашена класна кімната; стіл з вишитою скатертиною, хліб-сіль, букет калини; виставка книг про державну символіку.

Земле рідна!

Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє

Василь Симоненко.

Класний керівник: Рідний край...Він починається від батьківського порогу, стрункої гоголі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

Мати і земля...Земля і мати...Це роботящі руки наших прабабусь, бабусь, які з тяжкі роки підняли до життя нашу землю, полили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Як сказав поет:

Орали землю, сіяли жита.

Рушали в бій до Змієвого валу...

і нива пращурів - земля свята -

Сто сотень поколінь нагодувала.

Усе, іде, народжується з чистих помислів, добра, злагоди, живе, розквітає на землі доброю правдою. Все на світі має душу. Має душу і наша земля. Як наші предки сприймали душу рідної землі?!

Учень:Народ глибоко поважає землю і називає її матір'ю: "Земля -наша мати, бо вона годує і людей, і тварин". Тому при поклонах цілують землю. Землею клянуться, як чимось святим. Клятва та найстрашніша, коли при її проголошенні цілують землю. „Клянуся землею!" - вигукнув впевнений в собі лицар-козак, цілуючи землю, або навіть з'їдаючи її!

Класний керівник: Треба за життя подумати про своє місце на землі рідної України, подумати про те, чи скажуть про тебе люди добре слово, яку пам'ять залишиш після себе, яким ти був сином чи донькою для своєї матері - України, для своїх батьків.

Пам'ять роду і почуття патріотизму тісно пов'язані між собою. Адже від шанування батьків йде шанування рідної землі - Батьківщини. Шанування батьків - один з найсвятіших обов'язків людини, а також її неоплатний борг. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра, і як же не відплатити їм пошаною, любов'ю, ласкою. А власне, вони тільки цього на схилі літ і хочуть від нас. Скупимося ми на ласкаві слова для своїх рідних і тільки тоді, як втрачаємо їх, відчуваємо провину. Тож дорожіть, діти, кожним днем, прожитим разом із батьками, допомагайте їм у всьому.

(Звучить пісня "Батько і мати" О.Злотника).

(Заходять батьки, юнак, дідусь та бабуся учнів групи).

Бабуся: У які світи тебе, внучку, не поведе життя, пам'ятай: найдорожче в ньому - твоя Батьківщина, земля, на якій ти народився.

Мати:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

(Простягає сину вишитий рушник)

Візьми на щастя. Він тебе завжди поверне до отчого дому.

Юнак: Я буду пам'ятати, мамо, бо Україна і світ наді мною стоять.

Україна і Світ - два крила мого лету.

Вони в серці моєму безмежно дзвенять,

Вони з духом моїм поєднали планету.

Без Вкраїни мені не являється Світ,

А без Світу для мене немає Вкраїни.

Бо для мене вони, як отой моноліт,

Без якого не бачу в собі я людину.

Україна і Світ - ніби райдуги дві,

-Що з'єднались у райдугу вічно єдину,

Україна сія у красі світовій,

Світ мені осіяв чарівну Україну.

Батько: Швидко пролетять роки навчання. Колись захочеш їх зібрати по шляхах широких, але не збереш, бо немає вороття в минуле. Кожний прожитий день рахуй добрими справами, бо без добра немає людини, адже вона з сього бере свій початок. І від цього світ людяніє.

Бабуся:

Сказав мудрець:

Живи, добро звершай!

Та нагород не вимагай.

Лише в добро і правду віра

Людину відрізни від мавпи й звіра.

Дідусь:

Хай оживає істина стара;

Світ починається з добра!

Бабуся: А ще, мій онучку, хліб - усьому голова. Хліб наш насущний. Це найвищий здобуток нашої праці, глава дому, із мозолистих рук предків узяли ми його собі у спадок. На жаркому черені випечений у капустяному листі, вистояний, обплетений передвечірньою райдугою, пахощами любистку, м'яти, татар-зілля, запах якого порівнюється з принадним маревом найтонших парфумів. Вишептаний на молитві, він не має ціни (Дає юнакові кусань хліба).

Візьми його він додасть тобі сили, зніме втому. Оцей кусень знає ціну життя і смерті. До нього ми простягаємо руки з дня народження, вклоняємося йому перед смертю.

Батько:

„Не кидайся хлібом - він святий", -

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські радить мови.

Хто сіє-зерно золоте,

В землю палку, невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Дідусь: Шануйте славні традиції, звичаї нашого народу, пам'ятайте завжди і скрізь, що ви діти козацького роду, онуки славних пращурів, що не корилися ні кровавій орді, ні мечу, ні кулемету, а свято вірили в майбутнє своєї держави.

Класний керівник: Вперше незалежність була проголошена за часів Богдана Хмельницького. Друге проголошення пов'язане з Центральною радою, коли холодним осіннім днем 9 листопада (за старим стилем) 1917 року Михайло Грушевський на багатотисячному вічі міста Київ урочисто проголосив III Універсалом про цю визначну подію. Втретє за історією України проголосили незалежність у 1991 році. Сьогодні, коли ми святкуємо річницю незалежності України, ми не можемо не згадати символи нашої держави. Учень: Пісні М.Вербицького на слова П.Чубинського "Ще не вмерла Україна" судилося стати гімном. Саме ця пісня змогла об'єднати навколо себе патріотів, одержимих єдиною метою - побудовою соборної незалежної України. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить і те, що ми маємо герб України - тризуб.

Учень: Існує близько 400 версій, які пояснюють походження тризуба. Він графічно передавав єдність жіночого і чоловічого начал. Вважають, що це* уособлення трьох природних стихій - повітря, води, землі. Тризуб як знак князівської власності широко використовувався в Київській Русі.

Акт соборності України проголосили 22 січня 1919 року, лише тоді державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.

Вчитель: А прапор з синьо-жовтими кольорами мотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо та пшеничне поле.

Державні символи - це святиня, і ставлення до них теж повинно бути святе. Хочеться, щоб і наші громадяни виконували гімн з таким трепетом, як це роблять американці.

Класний керівник: Великий державний правотворчий шлях відтворений у Конституції України. У законі чітко записано; що державною мовою є українська. 53-тя стаття гарантує кожному безкоштовну повну загальну середню освіту, гарантує право вивчення наук рідною мовою. Багато громадян України хочуть, щоб із прийняттям Конституції за один день все змінилося. Історія - це діяльність людини, яка прямує до своєї цілі; це діяльність всього народу, який іде до своєї мети. А яка вона, мета українського народу? Боротьба за зміцнення власної держави! Україна повинна посісти гине місце серед рівноправних держав світу. Шлях до того довгий і тернистий. Зроблено лише перші кроки; а попереду - тяжка праця, найвиснажливіша боротьба.

Батько: Ми віримо в сили розуму свого народу, який повинен сам вирішувати свої національні проблеми, а не чекати допомоги від інших. Доля України - в наших руках.

Юнак:

Ні, не згине Україна

В печальній неволі:

Ми відродим землю предків

Для кращої долі.

Розбудуєм, уквітчаєм

Україну гідно.

Чим пишається кохана,

Примножимо плідно.

Класний керівник: Україна - країна трагедій і краси; країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її. Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру, славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність - будемо шановані іншими!

Анкетування та опитування учнів та батьків допомагає правильно спланувати та побудувати роботу з національно – патріотичного виховання учнів, організовувати виховні заходи, роботу з батьками виходячи із конкретних потреб учнів та їх сімей. Після проведеного анкетування, опитування учнів та батьків, у виховний план роботи з групою була внесена виховна година «Прийди до серця , Україно , благослови добром мене!» , відверта розмова «Я – патріот?», дискусія «Менталітет різних національностей : спільне і відмінне».

Пропоную вашій увазі анкети та опитувальники для учнів та їхніх батьків для планування роботи з національно – патріотичного виховання.

Анкета №1

«Як Ви розумієте патріотичне виховання?»

1. Як Ви розумієте патріотичне виховання?

А) Любов до своєї батьківщини і служіння йому.

Б) Нав'язування ідеології.

В) Не знаю.

2.Як Ви розумієте термін «мужність»?

А) Якості особистості з сильними рисами характеру.

Б) Якості особистості зі слабкими рисами характеру.

В) Мені це незнайоме.

3. Необхідно зараз звертати увагу на патріотичне виховання ?

А) Так.

Б) Ні.

В) Не знаю.

4. Що означає для Вас «Родина», «Вітчизна»?

А) Це місце, де народився або виріс.

Б) Це термінологія, що позначає місце народження або місце проживання.

В) Я не знаю, що це означає.

5. Вважаєте ви себе патріотом? У чому це проявляється?

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6. Як Ви вважаєте, ким і де має проводитися патріотичне виховання?

А) У сім'ї.

Б) У Центрі .

В) В сім'ї та в Центрі.

7. Коли необхідно робити основний упор на патріотичне виховання?

А) З раннього дитинства.

Б) У підлітковому і юнацькому віці.

В) У більш зрілі роки.

8. Чи є сенс у патріотичному вихованні в наш час?

А) Так, зараз, як ніколи в наш час необхідно патріотичне виховання.

Б) Я не бачу зараз в цьому сенсу.

В) Я не уявляю, що це таке.

9. Чи є в Україні патріотизм?

А) Так.

Б) Ні.

В) Не знаю.

10. Хотіли б Ви, щоб у нашому Центрі проводили конкурси пісень на патріотичну тему?

А)Так.

Б)Ні.

В) Не знаю.

11. Хотіли б Ви брати участь в іграх, змаганнях, зльотах, пов'язаних з патріотичною тематикою?

А) Так, я б брав у них участі.

Б) Ні, мені це нецікаво.

В) Я не знаю.

12. Яку якість виховує в людях патріотичне виховання?

А) Любов до Батьківщини, почуття обов'язку, самовідданість.

Б) Працьовитість, незалежність характеру, акуратність.

В) Інші якості.

13.Знаєте ви історію Великої Вітчизняної війни та її героїв?

А) Так.

Б) Ні.

В) Дуже слабо.

Г) Проходили на уроках історії, але я не надав цьому значення .

14. Чи ведуть у Вас в сім'ї бесіди про патріотичне виховання?

А) Так.

Б) Ні.

В) Іноді.

15. Як Ви розумієте: це одне і те ж чи ні: «Бути громадянином означає бути патріотом своєї Батьківщини»?

А) Згоден з цим висловлюванням.

Б) Не згоден.

В) Я можу бути патріотом, але не мати громадянства.

Анкета №2

«Як Ви розумієте патріотичне виховання?»

1.Чи любите Ви свою країну?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

2.Чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином України?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні

3.Чи знаєте Ви історію свого рідного міста?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

4.Чи дотримується Ваша родина звичаїв та традицій нашого народу?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

5.Чи поважаєте Ви українську мову?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

6.Чи спілкуєтесь Ви українською мовою?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

7.Чи потрібна Україні друга державна мова?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

8.Чи вважаєте Ви службу в армії обов’язком громадянина України?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

9.Чи читаєте Ви художню літературу рідною мовою?

А) Так ;

Б) важко відповісти ;

В) ні.

10.Чи вважаєте Ви себе патріотом України?

А) Так;

Б) важко відповісти;

В) ні.

Опитувальник для учнів з національно – патріотичного виховання.

Батьківщина для мене – це ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Бути патріотом – це означає----------------------------------------------------------------

Бути несправжнім патріотом – це означає -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Толерантність – це----------------------------------------------------------------------------

Толерантність я проявляю у тому, що --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що всі народи світу мають право -----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я не вважаю, що один народ ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю за неприпустиме ----------------------------------------------------------------

Для виховання патріотизму в Центрі необхідно ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що в Центрі неможна -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що викладачі та майстри в/н мають право------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що батьки мають право -----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мені ніколи не заборонять ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мені можуть заборонити------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Опитувальник для батьків з національно – патріотичного виховання.

Чи прищеплюєте ви своїй дитині патріотичні ідеали?

----------------------------------------------------------------------------------------------------

У чому це проявляється?

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Чи вважаєте ви за необхідне обговорювати питання толерантності та патріотизму на батьківських зборах?

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Обґрунтуйте свою думку.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Як ви ставитесь до проявів націоналізму та шовінізму?

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Чи засуджуєте ви ці питання в родині?

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Які, на ваш погляд, заходи мають проводитися в Центрі з виховання толерантності учнів, виховання в дітях патріотизму?

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Анкета

для вивчення моральної орієнтації учнів

Учень____________________________________ група _____________

1.Cкільки тобі років?

----------------------------------------------------------------------------------------------------

2. Cтать----------------------------------------------------------------------------------------

3. Як ти ставишся до поглядів своїх батьків на життя?

А) повністю згоден;

Б) не згоден;

В) згоден частково.

4. Що є найголовнішим у житті (чого б ти хотів домогтися насамперед)?

А) багато грошей;

Б) можливість допомагати людям;

В) цікава робота;

Г) визнання навколишніх;

Д) фізична сила і здоров’я.

5. Як ти ставишся до людей інших рас і національностей?

А) неприязно, з ненавистю;

Б) спокійно;

В) поважаю, цікавлюсь.

6. З якими твердженнями ти погоджуєшся?

А) дбати про процвітання своєї країни - головне для громадянина;

Б) людина має дбати лише про свою сім’ю;

В) людина має дбати тільки про себе.

7. З якими судженнями ти погоджуєшся?

А) людина відповідає за все що відбувається навколо;

Б) людина відповідає тільки за свої вчинки;

В) людина відповідає за свою сім’ю і близьких людей;

Г) людина відповідає за долю світу і довкілля.

8. Яка з життєвих позицій є твоєю?

А) я поважаю кожну людину, якщо вона не злочинець;

Б) я поважаю близьких і друзів;

В я поважаю тільки багатих і знаменитих;

Г) я поважаю тільки старших;

Д) я не мушу будь-кого поважати.

9. Праця для людини – це:

А) реалізація власних сил і можливостей;

Б) не приємний обов’язок;

В) потреба здорового організму.

10. Яке із наведених суджень ти поділяєш?

А) у колективі почуваєшся сильнішим, здається, що виростають крила;

Б) колектив допомагає жити, вчитися, підтримує у важкі хвилини;

В) колектив обмежує свободу людини;

Г) людина в колективі перетворюється на піщинки.

11.У тебе приязні стосунки з одногрупниками?

А) безперечно;

Б) так;

В) не знаю;

Г) ні.

12. Які дії, вчинки, особисті властивості своїх одногрупників ти найбільше шануєш?

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Які дії, негативні вчинки, особисті властивості своїх одногрупників ти найбільше засуджуєш?

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

13. Які теми, висвітлюванні у кінофільмах, в телепередачах, тебе найбільше цікавить?

А) кримінальна хроніка;

Б) події в світі;

В) досягнення науки;

Г) проблеми моралі;

Д) класичнамузика;

Е) політика.

8.Родинне виховання.

У Стародавній Греції, питання родинного виховання розглядалось багатьма мислителями. Одним з найперших був Демокріт. Величезне значення він надавав прикладу дорослих («Благомисліє батька — краще повчання дітям»), словесному впливу, вихованню «переконаннями» і «доводами», привчанню до праці, без якої діти не можуть «навчатися ні письму, ні музиці, ні гімнастиці... ні здатності соромитися». Взагалі, можна сказати, що у фрагментах праць Демокріта, які дійшли до нас, відображено вимогу починати виховання дітей з малих років.

Велику увагу родинному вихованню приділяв також і Аристотель: «До всього, до чого можна привчити дитину, краще привчити її безпосередньо з пелюшок». На його думку дитина до семи років повинна виховуватися в сім'ї. Слідуючи принципу природовідповідності, він вважав, що до семи років, в дітях переважає зростаюче життя, тому треба насамперед розвивати їх організм. Головне для малят харчування, рух, загартування. Діти повинні займатися відповідно до їх віку грою, їм корисно слухати розповіді і казки (неодмінно схвалені владою), дітей потрібно навчати мові. З п'яти років батьки повинні готувати їх до школи. Займатися моральним вихованням дітей повинні головним чином батьки.

Щодо римської сім'ї, то в ній тривалий час зберігалися виховні традиції родової общини, однак характер домашнього виховання залежав насамперед від того, яке положення сім'я займала на соціальних сходах римського суспільства. Вихованням хлопчиків починали займатися чоловіки: батьки, вихователі, іноді запрошені з Греції. Хлопчиків привчали до чоловічих занять, і передусім вчили їх володіти зброєю.

Представник Стародавнього Риму Марк Фабій Квінтіліан критикував сімейне виховання у вищих шарах римського суспільства, де діти допускалися на бенкети і ставали свідками не найкращої поведінки дорослих; засуджував батьків за потурання дітям і недооцінку важливості періоду дитинства для становлення особистості людини. Він вимагав від батьків, годувальниць і нянь, щоб вони пам'ятали, що дитина дуже сприйнятлива і в ній легко вкоріняється як хороше, так і погане; це потрібно враховувати і при виборі товаришів однолітків і педагогів.

Одним з перших педагогів, які займалися докладною розробкою питань родинного виховання був Ян Амос Коменський. Він для дітей від народження до шести років призначав материнську школу, під якою мав на увазі не суспільну установу, а своєрідну форму родинного виховання. Зокрема материнській школі Я. А. Коменський присвятив значний розділ своєї «Великої дидактики» і спеціальний твір під назвою «Материнська школа». Цьому рівню виховання він надавав дуже велике значення, розглядаючи його як першу і найважливішу частину всієї розробленої ним системи виховання і становлення підростаючого покоління. У, материнській школі повинні закладатися основи фізичного, етичного і розумового розвитку дітей. При цьому Я. А. Коменський нагадував, що фізичні і духовні сили дитини розвиваються поступово. Він закликав батьків досвідченіше, піклуватися з найбільшою ретельністю про здоров'я своєї дитини і давав конкретні вказівки про догляд за малюком, про те, яким повинне бути його харчування, одяг, режим. Дуже важливою була вимога Коменського про годування немовлят неодмінно молоком матері, його поради забезпечити дітям як можна більше рухів давати їм можливість бігати, гратися, пустувати. Він вимагав, щоб батьки не заважали дитячій грі, а самі брали в ній участь, направляючи дітей в правильне русло. До засобів морального виховання на думку Я.А.Коменського належать розумні повчання і вправи дітей в позитивних, з точки зору моральності, вчинках, а також позитивний приклад дорослих. У той час як в практиці родинного виховання широко застосовувалися фізичні покарання, він пропонував впливати на дітей у разі їх поганої поведінки або провини передусім умовлянням і осудом, вдаючись до покарань лише в самих крайніх випадках. У області розумового виховання Я.А.Коменський ставив перед материнською школою завдання сприяти накопиченню дітьми за допомогою органів чуттів можливо більшого запасу конкретних уявлень про навколишній світ, розвивати їх мислення і мову, з тим щоб підготувати їх до подальшого систематичного навчання в школі.

Педагог приділяв багато уваги підготовці дітей до школи рідної мови. Він рекомендував батькам завчасно збуджувати у дитини любов і інтерес до школи, високо підіймати в його очах авторитет майбутнього вчителя. З цією метою він радив роз'яснювати дітям, як важливо вчитися в школі, познайомивши їх з учителем ще до початку занять. Вчення Я.А.Коменського про материнську школу являє собою першу спробу створити теорію і методику родинного виховання, визначити мету, зміст , основні завдання і методи, запропонувати ретельно продуману і чітко організовану систему роботи з маленькими дітьми відповідно до їх вікових можливостей.

«Материнська школа» фактично була першою в світі програмою виховання дітей в сім'ї. У ній висвітлені основні напрями виховної роботи: фізичне, моральне, розумове, трудове і естетичне виховання, розвиток мови і підготовка до школи.

Жан Жак Руссо в книзі «Еміль, або Про виховання...» дав ряд конкретних вказівок про виховання в ранньому дитинстві (до двох років), що стосуються в основному догляду за дитиною: її харчування, гігієни, загартування і т. д. Перші турботи про дитину, вважав він, повинні належати матері, яка, якщо це можливо, сама вигодовує її своїм молоком. «Немає матері, немає і дитини!» — вказував він. З перших днів життя малюка, за словами Ж.Ж.Руссо, мати надає йому свободу рухів, не затягуючи його туго пелюшками; виявляє турботу про його загартування. Ж.Ж.Руссо — противник зніження дітей. «Привчайте дітей до випробувань... — писав він. Загартовуйте їх тіла проти негоди, клімату, стихій, голоду, спраги, втоми». Зміцнюючи тіло дитини, задовольняючи його природні потреби, не треба, однак, потурати його примхам, оскільки виконання будь-яких бажань дитини може перетворити її в тирана. Діти «починають з того, що примушують собі допомагати, і закінчують тим, що примушують собі служити».

На думку Песталоцці початки виховання, закладаються ще в сім'ї, наприклад фізичне: коли мати, допомагаючи малюку вставати, робити перші кроки, проводить з ним тим самим «природну домашню гімнастику ». Виробленню у дитини уміння самостійно виробляти всі рухи суглобів сприяє також його участь в найпростіших видах домашньої праці (дівчинка за дорученням матері заколисує немовля, допомагає одягатися і взуватися сестричці або братику, заслуговуючи цим вдячність своїх ближніх, при цьому вона розвивається одночасно і у фізичному і у моральному відношенні. Мета морального виховання, за Песталоцці, полягає в розвитку у дітей діяльної любові до людей.

Педагог визначив завдання, зміст, розробив методику первинного виховання в сім'ї. Песталоцці вважав, що мати повинна розвивати фізичні сили дитини ще з раннього віку, прищеплювати їй трудові навички, виховувати в ній любов до людей, вести її до пізнання навколишнього світу. Родинне виховання повинне бути спрямованим на гармонійний розвиток всіх природних задатків дитини.

Варто відзначити, що з прийняттям християнства українська сім'я стала ще міцнішою й натхненнішою. Родинне виховання піднялось на вищий щабель свого розвитку. Поширились шкільництво й наука в Україні. Батьки шанобливо ставилися до письменства, книги, школи, вчителя і дітей до цього привчали, фраза старогрецьких книжників про те, що «вчення» — світло, а невчення - тьма», стала крилатою у кожній родині. Українці виявляють потяг до знань, до грамотності, до навчання. Відомий арабський мандрівник XVII століття Павло Алеппський, подорожуючи по Україні, в своїх дорожніх нотатках зауважив: залишаючи усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть сироти".

Так уже повелось упродовж ряду століть: щоб вижити, вистояти, треба було, як зіницю ока, берегти сім'ю. Дух непокори, вічне прагнення до волі, незалежності, виняткова працьовитість, витривалість, мужність, винахідливість, кришталева чесність, щирість, патріотизм, щедрість привітність і кмітливість — риси, генетичне властиві нашому народові, плакалися упродовж усієї його історії у родинному колі. Тому заглиблення в історію української родини допомагає нам раніше збагнути народний педагогічний ідеал і велику мудрість родинної етнопедагогіки, проникнути в національній характер нашого народу.

Доля української родини завжди тісно перепліталася з історичною долею України, яку народ любовно називає, як і діти матір у сім'ї, ненькою. Коли український народ мав свою державність, то й умови для розвитку сім'ї, батьківської етнопедагогіки, національної родинно-побутової культури були сприятливі, як, наприклад, у середині XVII ст. втрата Україною власної державності, незалежності лягла тяжким тягарем і на родину, якій доводилось терпіти боку колонізаторів потрійний гніт — соціально-політичний, національний, релігійний. А яких зусиль треба було докладати для подолання лютого наступу асиміляторів української культури.

Великого значення сім'ї надавав Т. Г. Шевченко. З біографії поета відомо, як пристрасно бажав він створити свою сім'ю, яку радість він відчував, зустрічаючи хорошу сім'ю. Відомо, з другого боку, й те, як обурювався він з людей, що дивились на сім'ю, як на примусовий атрибут, існування якого є лише умовною необхідністю, формою додержування «пристойності» і тільки.

Шевченко в кількох творах зупиняється на огидних явищах розладу в поміщицьких сім'ях. Тут батько не виявляє ніякої протидії агресивним заходам своєї другої дружини до дівчинки і хлопчика, його дітей від першої дружини.

Шевченко обурювався з тих батьків і матерів, які влаштовували одруження своїх дочок з розрахунку, шукаючи для них знатних женихів, родовитих, титулованих, якихось князів і т. д. Аристократія не здатна мати дружну, міцну сім'ю. Шевченко знаходить таку сім'ю найчастіше у простих людей, які живуть з своєї власної праці.

Співчутливо зображає поет вдовині селянські сім'ї, де хоч і бідно та вбого, але є піклування матерів про дітей, а дітей про матерів, де наполеглива праця не тільки не вбиває, а міцніше підкреслює людяність сімейних стосунків. У бідній, але дружній сім'ї і бідність та інші життєві злигодні легше зносити.

Далеко на чужині йому так хотілося одержати вісточку від сім'ї, від рідних, від матері, та, на жаль, сім'ї у нього не було. Добре відомо, як пристрасно хотів Шевченко створити свою сім'ю після повернення із заслання; він, безумовно, здійснив би, хоч і з запізненням, це своє бажання, якби цьому на перешкоді не стала рання смерть поета.

Шевченко не мислив собі сім'ї без дітей. Жінка, яка виходить, заміж, повинна готуватися стати матір'ю, бо бути матір'ю — щастя, бо жінка-мати — це велика суспільна справа. Шевченко віддає пошану і повагу жінці-матері, яка гідно виконує свої материнські обов'язки, оточуючи ласкою і піклуванням своїх дітей.

«Слово мамо — Великеє, Найкращеє слово!»— писав Великий Кобзар.

Найзадушевніші слова знаходить Т.Г.Шевченко, щоб змалювати світлий образ жінки, яка любить своє дитя, щоб розкрити перед читачем усе багатство її серця. Виведені в його повістях й інші матері, які нехтують свої материнські обов'язки. Це — погані матері і тому погані жінки, яким Тарас Григорович відмовляє у своїй пошані.

Ми не ставимо перед собою завдання намалювати з усією повнотою і багатогранністю образ матері, як він представлений у творчості Т.Г.Шевченка. Ця тема виходить за межі нашого дослідження. Ми лише намагаємося підкреслити погляди поета на роль жінки в сім'ї як виховательки дітей. Тому ми залишимо без розгляду питання про зображення матері в живописній творчості Т. Г. Шевченка, де мати показана також глибоко реалістично, також народно.

Мати — перша, природна вихователька своєї дитини. В очах Кобзаря мати, яка не виконує свого материнського обов'язку, гідна всілякого засудження: вона злочинниця перед суспільством, вона викликає огиду, не тільки моральну, а й фізичну. І, навпаки, заслуговує на всебічну пошану та мати, яка любить своїх дітей людською любов'ю і по-людському піклується про них, про їх майбутнє. Образ такої матері благородний, він прекрасний і в етичному, і в естетичному розумінні.

У педагогічній спадщині видатного російського педагога К.Д.Ушинського значне місце посідають питання сім'ї і сімейного виховання. Адже з самого раннього дитинства треба починати виховувати дитину, і тут, на думку К.Д.Ушинського, сім'я відіграє неабияку роль. Погляди К.Д.Ушинського на родинне виховання формувались на грунті великої поваги до народу, на вивченні і використанні досвіду народного виховання, найкраще відображеного в народній творчості — казках, легендах, приказках. Одночасно видатний педагог спостерігав за станом сучасного йому родинного виховання в різних колах суспільства, а також, подорожуючи за кордон, використовував досвід інших народів.

Надаючи виняткового значення сім'ї у підготовці дитини до життя, К.Д.Ушинський не вважав родинне виховання особистою справою батьків. Він розглядав його як суспільний обов'язок кожного з них. Найпершим обов'язком батька сім'ї є виховання особистості, корисної для суспільства. У статті «Про моральний елемент у руському вихованні». К.Д. Ушинський розглядає виховання дітей в селянських і дворянських сім'ях. Говорячи про виховання в родинах селян, він дещо ідеалізує це виховання, покладаючи, зокрема, свої надії у цій справі на виховну діяльність держави і церкви. Розкриваючи негативні сторони дворянського родинного виховання, педагог робить цілком правильні критичні висновки.

Так, Костянтин Дмитрович пише, що про батьків цих сімей не можна сказати, нібито вони не займаються вихованням своїх дітей. «Навпаки, — підкреслює К.Д.Ушинський, — в більшій частині дворянських сімей виховання становить головну турботу батьків, мету їхнього життя, перед якою часто схиляються всі інші цілі і мотиви».

Отже, батьки є для своїх дітей завжди і в усьому зразком — вони повинні бути винятково тактовними, справедливими, щирими, чесними, витриманими. Адже діти люблять наслідувати дорослих. Найкращою вихователькою в родині К.Д.Ушинський вважав матір. Багато сторінок у своїх творах видатний педагог присвятив жінці, матері-виховательці. Саме через матір успіхи цивілізації проникають в сімейний побут, а через нього і в життя народу. К.Д.Ушинський пише, що основи людського характеру закладаються в перші роки життя, коли дитина перебуває під безпосереднім впливом матері, отже й формування характеру дитини багато в чому залежить насамперед від неї, і коли в жінки народжується дитина, то вона вже не живе для себе, а повністю віддається вихованню маленької істоти.

Видатний педагог висловив багато цікавих думок і з приводу того, як саме треба виховувати дітей в сім'ї. К. Д. Ушинський вважав, що батьки обов'язково повинні добре знати своїх дітей, їхні можливості і нахили. В цьому питанні батькам може дуже допомогти педагогічна література. Він дуже чітко підкреслює, чим же повинні керуватися батьки у вихованні власних дітей. Виховати справжню людину можна тільки поєднуючи розумове, моральне, трудове та естетичне виховання.

К. Д. Ушинський звертає увагу батьків і на необхідність виховувати у дітей з раннього віку міцні, сталі навички. У творі «Людина як предмет виховання» підкреслюється велике практичне значення виховання добрих навичок. Педагог називає їх моральним капіталом, який безнастанно зростає і процентами від якого людина користується все своє життя. Він пише, як саме батьки можуть виховати в дітях добрі навички. На його думку це треба робити не механічно, а поступово, шляхом систематичних вправ, з урахуванням вікових особливостей дітей. Особливу увагу батьків К.Д.Ушинський звертав на виховання у дітей навичок культурної поведінки. Однак, виховуючи у дітей ці навички, педагог радив стежити за тим, щоб моральні правила, ставши звичною нормою поведінки дитини, не приглушували живої душі, щирості й безпосередності. К.Д.Ушинський давав батькам конкретні поради і з приводу того, як викорінювати погані звички. Для цього потрібно знати причини виникнення поганих звичок у дітей, а потім уже займатися їх усуненням.

Основою морального, розумового й фізичного вдосконалення, на думку великого педагога, є праця. Дитину треба привчати до посильної праці з раннього дитинства. І ось тут у пригоді може стати, на думку К.Д.Ушинського, гра, яка поступово переходить у трудову діяльність. Перехідними до праці будуть також ігри з елементами праці, корисної для сім'ї, як, наприклад: копання грядок, шиття лялькам платтячок, плетіння кошиків, палітурна й столярна робота та ін. Від праці-гри Костянтин Дмитрович рекомендував переходити до справжньої праці. Це найрізноманітніші види побутового обслуговування — праця на городі, в квітнику, в полі. Дуже важливо, щоб дитина якнайшвидше навчилася обходитися без сторонніх послуг. Праця дитини в сім'ї, писав він, по можливості повинна бути різноманітною, а обираючи вид праці, необхідно врахувати нахили дитини, які визначилися ще в процесі гри і саме подальшому розвиткові цих нахилів треба сприяти. Але при цьому слід пам'ятати, підкреслював педагог, що дитина не завжди повинна займатися тією працею, яка подобається. Вже змалечку треба привчати дітей до різних видів праці. Якщо в процесі праці дитина навчиться долати перешкоди, якщо цей процес викличе в дитині певні позитивні емоції, то це буде найефективнішим засобом формування сильного характеру.

Важливі думки висловлював К.Д.Ушинський і з приводу того, як треба здійснювати естетичне виховання в сім'ї. Необхідно з раннього дитинства пробуджувати в дітях любов до прекрасного — читати їм дитячі книжки, виводити на природу, показувати різні картинки, навчати різноманітних пісеньок. Але для цього, підкреслював педагог, потрібно, щоб самі батьки були естетично освіченими людьми.

В. Стефаник був глибоко переконаний, що кожна сім'я повинна будуватись на злагоді й сердечній дружбі між батьками та дітьми, взаєморозумінні, пошані і повазі до старших членів родини. Коли ж у сім'ї наставала розлука, хтось змушений залишити рідну оселю — це було горе, трагедія для сім'ї («Виводили з села», «Стратився», «Новина»).

Майже у кожній новелі Стефаника визначальну роль відведено матері, жінці. Вона — головний будівничий і хранителька домашнього вогнища, її роль у вихованні дітей, веденні домашнього господарства, збереженні сімейних традицій і устоїв —. особлива, і у більшості випадків вирішальна.

Мати у творах Стефаника сердечна і добра («Кленові листки», «Діточа пригода», «Катруся»), щира і працьовита («Осінь», «Мати»), невтомна і згорьована («Лан», «Святий вечір»), сувора і справедлива («Лесева фамілія», «У корчмі»). Вона прекрасна якоюсь неземною любов'ю до своїх синів, коли проводжає їх до війська («Виводили з села», «Мати»), дає останні в житті поради своїм дітям («Кленові листки»), намагається з останніх сил допомогти хворій дочці («Катруся»).

Стефаник вважає, що мати найбільше дбає про те, щоб сімейна нитка не рвалась, щоб діти, будучи далеко від рідної оселі пам'ятали про отчий дім. Мати — єдине, що тягне дітей до рідного порога в дитинстві, молодості, зрілому віці («Вечірня година»).

Мати — хранителька сімейного вогнища, його морального обличчя. Батьки, які заплямували честь родини, не можуть бути прикладом для своїх дітей. Все їм можна вибачити, але зганьблену честь — ніколи («Пістунка», «Гріх», «Мати)». Справжні батьки повинні ставити до своїх дітей однакові вимоги, не шукати один в одного помилок та виставляти їх напоказ перед дітьми («Мамин синок»).

Збереження сімейної честі — основа основ родинного виховання за Стефаником. Образ матері глибинно віддзеркалює ідеал справедливості і честі, морально-етичні норми сімейних взаємин, що складалися віками.

Великого значення проблемі — сім'я і школа, вихованню дітей у сім'ї надавав А. С. Макаренко. Він написав «Книгу для батьків», прочитав по радіо багато лекцій про виховання дітей у сім'ї, які в 1940 році були опубліковані окремою книгою «Лекції про виховання дітей». Виховання, зазначав А. С. Макаренко, є процес соціальний в широкому розумінні цього слова; виховує дитину (добре або погано) все — природа, середовище, явища, речі, але насамперед люди — «з них на першому місці батьки і педагоги».

А. С. Макаренко стверджував, що сім'я повинна бути колективом, в якому діти отримують первинне виховання і який, нарівні з установами суспільного виховання, впливає на правильний розвиток і формування особистості дитини. Він стверджував, що тільки в тій сім'ї діти отримають правильне виховання, яка усвідомлює себе частиною суспільства, в якій діяльність батьків розглядається як необхідна суспільству справа.

Надаючи великого значення у вихованні дітей розумному батьківському авторитетові, А. С. Макаренко гостро критикував його «фальшиві типи»: «авторитет придушення»—коли батьки б'ють і залякують дітей; «авторитет віддалі» — коли між дітьми і батьками немає нічого спільного; «авторитет чванства» — коли батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей; «авторитет педантизму» — коли батьки — бюрократи і формалісти — все забороняють дітям; «авторитет резонерства» — коли батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями; «авторитет любові» — коли батьки надмірно задобрюють дітей; «авторитет дружби»—коли між батьками і дітьми існує панібратство; «авторитет підкупу» — коли слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків. Усі ці типи «батьківського авторитету» А. С. Макаренко називав негідними, аморальними, шкідливими. Справжній батьківський авторитет, зазначав він, повинен мати в своїй основі: здорову сім'ю, громадський обов'язок і честь батьків, їх трудову діяльність, усвідомлення батьками своїх обов'язків, правильне розуміння любові до дітей.

«Книга для батьків» і «Лекції про виховання дітей» А.С.Макаренка є своєрідною енциклопедією сімейного виховання.

Видатний польський вчений Я. Корчак пише: «Перше слово маленької дитини — «мама» саме древнє слово, яке придумали ще первісні люди..., а тому слово «мама» подібне у всіх мовах...

Вже маленька дитина знає свою маму. Ще ні говорити, ні ходити не вміє, а вже тягне руками до матері. Впізнає її на вулиці, коли вона підходить, ще здалека усміхається. Навіть вночі впізнає по голосу, диханню. Навіть сліпі від народження і осліплі діти, торкаючись рукою лиця матері, впізнають її і говорять: «Мама - мамуся...».

У своїх творах він розкриває стосунки, які виникають у сім'ї між батьками і дітьми, між братами і сестрами. Дає поради, як впливати, сформувати дитину з точки зору педагогіки і медицини.

У книзі «Як любити дітей», зокрема, у розділі «Дитина в сім'ї» дає відповідь на запитання «Що собою являє дитина?» і досліджує поведінку батьків та дітей у таких ситуаціях:

- батьки говорять: «Він повинен... Я хочу, щоб він...» «Чи красива дитина? А мені все рівно». «Чи розумна?» - як поводитися батькам, коли виникає страх перед смертю дитини, тощо.

Проблеми родинного виховання все життя хвилювали і такого великого педагога, як Василь Олександрович Сухомлинський, — проблеми виховання, батьківської педагогіки, тієї найменшої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, поведінка. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї та школи. «Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю». В.О.Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання — одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді.

Наприкінці свого життя В.О.Сухомлинський розпочав роботу над дуже потрібною книжкою — енциклопедією сімейного виховання — «Батьківською педагогікою», в якій повинні були висвітлюватися найактуальніші сучасні проблеми виховання дітей у сім'ї, педагогічної освіти батьків і дорослих, соціальної педагогіки. Тільки після його смерті вдалося зібрати рукописні та деякі надруковані статті й підготувати видання «Батьківської педагогіки».

«Батьківська педагогіка» — це захоплююча і хвилююча поетична розповідь про найважливіший, священний обов'язок батьків щодо своїх дітей, це пристрасний гімн благородній душі дитини, її сподіванням, устремлінням, людському сімейному щастю. Водночас це гірка правда про те, як батьківська нерозсудливість, сліпа потворна любов до дітей, духовне зубожіння, міщанство та інші вади сімейного життя частини наших громадян призводять до трагічних наслідків — спотворення душі дитини, появи антисоціальних явищ, дармоїдства, марнотратства, споживацької психології, дитячої злочинності.

У «Батьківській педагогіці» кожний маленький епізод, подія з життя школи чи сім'ї, легенда чи переказ стають канвою, відправним моментом для змістовної розмови, педагогічних роздумів і міркувань, що змушують глибоко вникати в проблеми родинної педагогіки. В.О.Сухомлинський вважав, що Батьківщина починається із сім'ї, що найважливіші риси якості особистості зароджуються в сімейному, вихованні, що діти — продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства.

Вчений звертав увагу на таку важливу особливість психіки дитини— чим молодший її вік, тим вразливіша, сприятливіша вона до виховного впливу, тим легше» пробудити в ній благородні почуття, виховати чи перевиховати.

На яскравих повчальних прикладах із сімейного виховання В.О.Сухомлинський показує, як успішно закладаються і міцніють основи моралі в дітей, якщо батьки враховують ці особливості й можливості розвитку психіки в дошкільному віці («Моральні цінності сім'ї», «Бережіть душу дитини»), і як несформовані й незакріплені в ранньому дитинстві такі елементарні моральні правила життя і поведінки дитини, як «можна», «не можна», «треба», «не треба», «дозволено», «заборонено», відсутність елементарних почуттів обов'язку і відповідальності ускладнюють дальший процес виховання особистості в наступних вікових періодах.)

А кому не відомі надзвичайна дитяча спостережливість, цікавість і допитливість, скільки разів малюки завдають клопоту старшим своїми нескінченними «чому?», «для чого?», «навіщо?». То зароджується і з неповторною силою виявляється пізнавальний інтерес — потреба все знати, зрозуміти, пояснити. Задовольняючи дитячу допитливість розумними, доступними для її розуміння відповідями, підтримуючи її цікавість, ми сприяємо розвитку мислення й уяви дитини, стійких пізнавальних інтересів як найважливішого компонента в структурі інтелекту особистості. Та, на жаль, батьки не завжди усвідомлюють свою відповідальність за розумовий розвиток дитини, їм не вистачає ні часу, ні зусиль, щоб задовольнити дитячу допитливість, поміркувати, порозмовляти з дитиною, дати правильну і зрозумілу відповідь на ті чи інші запитання, заохотити до дальшої пізнавальної діяльності, розвинути дитячу спостережливість і увагу, пам'ять і мислення. Так зароджується психологія байдужості, так виростають діти, яких ніщо не приваблює. їх не цікавлять ні знання, ні школа, вони вчаться лише формально, з обов'язку або примусу, у них не виникла потреба все знати, розуміти, не сформувалися пізнавальні інтереси. От чому В.О.Сухомлинський звертається до батьків із закликом вчити дітей спостерігати, пізнавати світ, міркувати, бути уважними до їхніх запитань, заохочувати і спрямовувати дитячу допитливість і, головне, не залишати дітей поза батьківською увагою, турботою про їхнє розумове виховання, своєчасно впливати на розвиток розумових здібностей. Звичайно, сформувати в малих дітей стійкий пізнавальний інтерес, органічну потребу в знаннях, освіті — нелегка справа. Василь Олександрович радить батькам знаходити різноманітні форми й способи спонукання дитячої спостережливості, цікавості, показувати й розкривати перед ними неповторну красу природи і людського життя («Вашій дитині завтра йти до школи», «Розмова з молодим директором школи»).

У молодшому шкільному віці порівняно легко формуються такі моральні цінності особистості, як колективізм, дисциплінованість, працьовитість і бережливість, почуття обов'язку і відповідальності, дружби, товаришування, поваги до праці й людей праці. У підлітковому і юнацькому віці інтенсивно формуються світоглядні і морально-вольові якості особистості — ідейні переконання, патріотичні ідеали, громадянська зрілість. В. О. Сухомлинський назвав цей вік періодом становлення громадянина, світоглядним віком, періодом формування вольових якостей і характеру молодої людини. Ось чому дуже важливо для всіх, хто має справу з вихованням дітей, знати не тільки вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини, а й ті умови, за яких успішно формуються й виховуються в тому чи іншому віковому періоді найбільш значущі риси і якості особистості, та забезпечити їхній максимальний розвиток. Своєчасність виховного впливу — запорука успіху у вихованні молодої людини.

В.О. Сухомлинський умів підмітити найтиповіші вади сімейного виховання. Одною з найшкідливіших вад є, за його висловом, споживацький характер способу життя багатьох дітей. Деякі батьки вважають, що живуть вони і працюють лише заради щастя своїх дітей і тому дозволяють їм усе, створюючи максимальний матеріальний достаток, тепличні умови, задовольняючи всі необмежені бажання й навіть примхи. Діти в таких сім'ях виростають, не знаючи ні в чому нужди, не знаючи обов'язків і відповідальності. Радість споживання матеріальних і духовних благ — єдина діяльність багатьох дітей, пише В.О.Сухомлинський. Це призводить до дуже небезпечних наслідків, — спотворення людської особистості, марнотратства, споживацького, паразитичного способу життя, до появи «маленьких негідників» і навіть злочинців. Бо чим інакше можна пояснити такий ганебний вчинок школярів, які заради розваги побили вітрові стекла в автомобілях, знищили одяг, взуття, яке їм видали в школі-інтернаті тощо? Споживацький підхід до суспільного добра перетворює дитину в маленького злочинця, маленького негідника, психологія якого формується вже з ранніх років, починається з сім'ї, з нескінченних розваг або дитячої бездіяльності.

Особливу увагу приділяв В.О.Сухомлинський трудовому вихованню дітей у сім'ї, вихованню любові до праці, працьовитості, поваги до людей праці, бережливого ставлення до матеріальних і духовних благ людства. Водночас він відзначав, що марне витрачання часу, байдикування, ледарство проникає нині навіть у життя сільських дітей; та деякі батьки вважають, вказував В.О.Сухомлинський, що їхні діти повинні тільки гратися, забавлятися, розважатися, а праця — це обов'язок дорослих. Якщо підліток нудьгує від бездіяльності, то це страшне горе для суспільства, — пише В.О.Сухомлинський. Адже справа навіть не в тому, що діти не створюють матеріальних благ, не примножують людського багатства — праця облагороджує людину, формує характер, волю, найважливіші риси і якості особистості, вона містить у собі величезні виховні можливості. В праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої людини, формується її особистість. Тільки в процесі трудової діяльності виникає потреба в спілкуванні, у становленні соціальних і психологічних відносин, ділових взаємин між людьми, взаємодопомоги, взаєморозуміння, дисциплінованості, погодженості дій і вчинків тощо. «Дати дитині радість творення, радість праці, — зазначав В .О. Сухомлинський,— це і є справжня мудрість батьківської любові до дітей».

Основи пізнавальної діяльності і навчальної праці закладаються в ранньому дитинстві, а тому автор «Батьківської педагогіки» дає практичні поради батькам розвивати в дітей спостережливість, вміння орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мислити, міркувати, фантазувати. Цьому особливо сприяє вивчення явищ природи в ранньому дитинстві, спільні прогулянки, бесіди, читання книжок, спільна праця. Мислення дитини своєрідне, її думка невіддільна від почуттів, вона прагне все пізнати, зрозуміти. Тому сам процес навчання повинен бути життєрадісним, захоплюючим, будити думку і почуття, мати дослідницький характер. Водночас розвиток пізнавальних і навчальних інтересів немислимий при застосуванні примусу, покарань або сухих формальних вимог. В.О.Сухомлинський пише: «Діти, на яких часто кричать, втрачають здатність сприймати найтонші відтінки почуттів інших людей і — це особливо тривожить — втрачають чутливість до правди, справедливості».

В.О. Сухомлинський на яскравих прикладах показує, яке значення для інтелектуального розвитку, зокрема мислення і пізнавальних інтересів, має психологічний клімат соціального середовища, в якому дитина формується і розвивається, багатство інтелектуальних зв'язків і відношень, мовне спілкування, активна пізнавальна і трудова діяльність. Багато цікавих порад з цього питання можна знайти у статті «Вашій дитині через рік іти до школи» та ін.

Василь Олександрович постійно цікавився проблемами сімейного виховання, а саме умовами і особливостями виховання дітей у різних сім'ях, вивчав позитивний досвід, підмічав найістотніші і найбільш типові вади та недоліки сімейного виховання, шукав причини цих недоліків. Він проводив велику виховну і освітню роботу з батьками, дорослими, навчав їх мистецтва сімейного і громадського виховання, гостро критикував неуцтво та примітивізм. У Павлишській школі було створено чітку систему педагогічної освіти і пропаганди педагогічних знань серед населення, батьків і навіть старшокласників.

В.О.Сухомлинський вважав за необхідне ввести в зміст загальноосвітньої школи мінімум педагогічних знань, зокрема з галузі «Батьківської педагогіки», виховувати майбутніх батьків, морально готувати їх до великої відповідальної батьківської місії. Він підкреслював, що безвідповідальне ставлення молодих батьків до виховання своїх дітей дорого обходиться передусім суспільству.

Морально не підготовлені до народження і виховання дітей батьки є великим нещастям для суспільства.

Молоді батьки повинні розуміти, що шлюб розпочинається з готовності до великої і відповідальної соціальної ролі — виховання дітей, успіх якої залежить передусім від духовного багатства, вірності коханню, взаємної поваги і спілкування, педагогічних знань і умінь. Своїх вихованців — юнаків і дівчат ми вчимо; моральне право на кохання має той, хто вміє відповідати за майбутнє — за своїх дітей. До речі, В. О. Сухомлинський з нових позицій підходить і до оцінки життєвої позиції, і ролі дитини в сім'ї. Діти в сім'ї — це не тільки слухняні виконавці волі батьків і старших, вони рівноправні члени сім'ї, активні учасники всіх сімейних справ, вони можуть чинити взаємний позитивний вплив на сім'ю; поведінку батьків і старших, їх ставлення до своїх сімейних і громадських обов'язків. Вони не повинні відчувати своєї нерівності, неповноцінності, приниженої гідності. Автор відстоює право дітей активно втручатись у сімейні справи. Цікаві приклади, наведені у «Батьківській педагогіці», переконують нас у тому, що під впливом думки дітей, їх вимог, ставлення батьків до деяких антисоціальних явищ — п'янства, крадіжок, обману, протекціонізму, нечесного способу життя та інших аморальних вчинків, — можна змінити або позбутися цих явищ.

Серед кола дослідників сімейного і родинного виховання варто відзначити Мирослава Гнатовича Стельмаховича, який по суті наново увів у педагогічний обіг терміни даної теми.

М.Г. Стельмахович висвітлює вироблені впродовж багатьох віків знання, досвід, традиції і звичаї українського народу, зокрема ті, що пов'язані з родинним вихованням. Вчений впроваджує термін «українська фамілістика». Він пише: «українською фамілістикою (лат. ґатіїа — сім'я, рід, родина) називаємо набуті в процесі багатовікової історії розвитку родинного життя, знання і практичний досвід українського народу в галузі організації шлюбу та створення міцної, здорової та щасливої сім'ї».

Педагогом досліджено національну систему родинного виховання. Він вказує на провідні завдання цього виховання: «...завдання домашньої педагогіки можна визначити так: виховання повинно зробити людину здатною до осягнення її призначення».

Дослідник відзначає, що ідеал родинного виховання — здорова та щаслива людина з багатогранними знаннями і високими духовно-моральними якостями, патріотичними почуттями та працьовитістю.

М.Г. Стельмахович досліджує процес виховання та його принципи. Він пише, що «родинне виховання» — процес цілеспрямованого формування особистості дитини під керівництвом батьків. Процес родинного виховання — це сукупність послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення гарного виховання своїх дітей. «Вченим досліджені компоненти родинного виховання, до яких він відносить: мету, завдання, зміст, принципи, методи, прийми і організаційні форми виховання.»

Надаючи виняткового значення родині загалом, М.Г. Стельмахович розумів і згубність впливі на особистість тих батьків, які не виконували своїх громадських обов'язків, нехтували відповідальністю, яка покладає на них батьківство і материнство. Розкриваючи негативні сторони побутування сучасних родин, педагог наголошував на важливості їх духовно-матеріального здоров'я, яке вважав запорукою здоров'я нації, міцності незалежної України.

Педагогічна спадщина М.Г. Стельмаховича про родинне виховання включає в себе і поради: «Чим і як виховувати.»

Сьогодні родинне виховання перебуває на новій стадії розвитку. Так у Державній національній програмі «Освіта» одним із пунктів основних шляхів реформування виховання є організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків.

Прфесійне виховання є важливою ланкою в системі безперервної освіти, становлення і розвитку особистості. Воно здійснюється в родині, дитячих дошкільних виховних закладах у тісній взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, їх повноцінного розвитку, готовності до школи, набуття життєвого досвіду.

Професійне виховання спрямовується на практичне оволодіння обраною професією, забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах діяльності; виховання культури спілкування, поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини; оволодіння основами екологічної культури, моральної орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях.

Професійне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду. Воно органічно поєднує родинне і суспільне виховання.

8.1 Виховні заходи з родинного виховання.

Година спілкування «Нехай квітує дерево родинне».

Мета:розповісти учням про важливість родинних зв'язків,- встано­вити позитивний психологічний клімат у групі , сприяти зміц­ненню добрих стосунків між учнями та їхніми батьками; виховувати в учнів любов до своїх родин та повагу до сімейних , традицій.

Обладнання:аудіозапис пісні «Батьківський дім» у виконанні Л. Лещенка, плакати генеалогічних родинних дерев для виставки «Історія мого родоводу», родинні фотографії учнів групи для виставки «Зазирни у сімейний альбом».

Коментар: готуючись до заходу класний керівник має заздалегідь провести батьківські збори за темою «Уроки родинної любові» та анкетування «Чи знаєте ви своїх дітей?». Також слід провести анкетування учнів «Чи знаєте ви своїх батьків?» або творчі ігри. Учні групи за бажанням складають генеалогічні дерева своїх родин, приносять родинні фотографії, пишуть твори за темами «Моя родина», «Наші імена», «Ким я пишаюсь у нашій родині».

Хід виховного заходу:

Виховний захід відбувається у класі. Приміщення прикрашено кольоровими повітряними кульками, великими яскравими квітами, вирізаними з паперу. На класній дошці — плакат із назвою заходу. На стінах класу влаштовані тематичні виставки. Звучить запис пісні «Батьківський дім».

Виходятьтроє учнів-читців та класний керівник.

1-й учень

Вогнище родинне

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне

Оселя наша і сім'я.

2-й учень

Ми відтоді початки лічим

Як муж з камінням і паліччям

За звіром кидався вдогонь,

А жінка берегла вогонь.

Й слова житейські необхідні,

Що проростали, як зерня,

Вогнем освячені і рідні:

Горнутись, горниця, горня.

3-й учень

Хоч їх походження і різне —

Немає в цьому дивини.

Та дух вітчизни, материзни

Несуть і досі нам вони.

В щасливі і важкі години —

Куди б нам не стелився шлях —

Не гасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

Класний керівник.Доброго дня всім гостям нашого свята — і бать­кам, і учням. Сьогодні ми зустрілися з вами, щоб поговорити про найважливіше в житті кожної людини — родину.

Ми довго і ретельно готувалися до цього свята, багато нового і цікавого дізналися про родини нашої групи. Отже, сьогодні нам є чим поділитися одне з одним, є про що розповісти вам.

Якщо вам буває тяжко, якщо вас скривдили, хто пригорне вас, поцілує, зрозуміє і вті­шить? Звичайно, ваші мама, тато, бабуся, рідні й близькі вам люди — тобто родина. І яке щастя, що є батьківська оселя, завжди вас люблять і чекають. Але всі родини різні за своїми традиціями, укладом.

Чи знаєте ви, діти, що таке родинні традиції?

Учні відповідають на запитання.

Класний керівник.Здавна існує добра традиція зберігати і передавати із покоління в покоління імена своїх предків. І учні нашої групи спробували намалювати генеалогічні дерева своїх родин. У когось на родинному дереві шістнадцять-двадцять листочків, а у когось значно більше. Давайте зараз звернемося до своїх родоводів.

Учні розповідають, як вони працювали над складанням генеалогічних дерев, хто їм допомагав, що корисного дала їм ця робота.

Наперед виходять учні -читці.

4-й учень

Як мені вас не любити,

Рідний батьку, нене,

Та ви ж мене згодували

І дбали про мене.

Та ви ж мене згодували

Щирими руками,

Ой нема то ніде в світі,

Як в батька і мами.

5-й учень

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс.

В Центрі гарно вчився,

Щоб я батькові і ненці

Добре відплатився.

Класний керівник. Ще однією давньою родинною традицією є по­вага до своїх славетних пращурів. І нехай ваші предки були невідомими історичними особами, проте простими, хорошими, гідними поваги людьми, якими пишається ваша родина. Про своїх рідних ви написали у творах, а зараз розкажіть про них і нам. Учні читають уривки із своїх творів. Наперед виходять учні-читці.

6-й учень

Запитайте мене, діти,

Хто рідніш мені на світі?

Безперечно, та людина,

Яка любить свого сина,

Сильна, мужня, що все знає

І мене всього навчає

Вміє гарно майструвати —

Це мій любий рідний тато!

7-й учень

Ще сонце не встало,—

Ще тільки сіріє —

Мене від світанку

Два сонечка гріють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі —

Це дивляться тепло

Матусині очі.

Вже сонце схилилось,

Пташки сплять у гаї,

Засну — наді мною ж

Два сонечка сяють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі —

Два сонечка красні –

Матусині очі.

Класний керівник. Надійшла черга звернутись іще до однієї родинної традиції — наслідування професії. Часто буває, що любов до тієї чи іншої професії переходить із покоління в покоління.

Так створюються династії кравців, лікарів, військових, артистів,учителів,шахтарів, інженерів і багатьох інших спеціальностей. У нашій групі також родини, де склалися династії.

А кого з вас, друзі, назвали на честь родичів? Підніміть руки. (Розпитує учнів, на честь кого з родини їм надано ім'я.) У деяких родинах існує звичай називати, наприклад, хлопчика на честь дідуся, а дівчинку — честь бабусі. Існує багато інших чудових родинних традицій: як проводити вільний час та відпустку, як відзначати свята, піклуватися про найстарших і наймолодших у сім'ї, як поділити обов'язки між усіма членами родини тощо.

Учні розповідають про свої родини.

Класний керівник. Друзі, давайте звернемось до нашої гарної виставки «Зазирни у сімейний альбом». Як ви гадаєте, з якою традицією вона пов'язана? (Учні відповідають: «З традицією збирати та зберігати сімейні фотографії».)Правильно.

З 1829 року, коли французький художник Дагер винайшов фотографію, традиція складати сімейні альбоми міцно увійшла у наше життя. У кожній сім'ї є фотографії, що надовго залишають пам'ять про дорогих людей, про події у родинному житті.

Традиція ця дуже важлива. Адже коли раптом людям траплялося залишати свої домівки на тривалий час, вони в першу чергу брали із собою лише найцінніші речі та фотознімки рідних. На нашій виставці представлені фотографії з ваших сімейних альбомів.

Учні розповідають про людей та події, які зображені на фотографіях.

Класний керівник. Сьогодні ми відзначаємо чудове свято — сто родинних традицій. Скажіть, будь ласка, а навіщо вони існують?

Учні та їхні батьки відповідають на запитання.

Класний керівник. Існує і така родинна традиція. У святковий де за великим щедрим столом збирається вся сім'я. Господарі дому обов'язково пригощає гостей найсмачнішою родини «фірмовою» стравою, рецепт якої інколи передається навіть із покоління в покоління.

Наша група — також родина, яка має свої традиції. Які?

(Учні відповідають на запитання.)

Відпочинок у дружньому колі — одна з найулюбленіших традицій. І сьогодні ми не будемо порушувати її. Отже, гостинно запрошуємо всіх до столу відвідати смачні страв наших мам та бабусь.

Звучить запис пісні «Родина» (муз. О. Злотника, сл. В. Крищенка).

Свято закінчується. Усі учні та їхні батьки запрошуються до святкового частування.

9. Висновок.

Робота в рамках творчої програми «Ми і прекрасне» сприяє вихованню гармонійно розвиненої особистості, забеспеченню засвоєння нею духовних надбань українського народу, гуманних взаємин, формуванню стійких якостей патріота України, фізичної досконалості, естетичних смаків та почуттів, розумінню прекрасного. Крім того дає учням якісний розвиток особистості, яка усвідомлює своє призначення, шукає зміст свого життя , має гуманне ставлення до людей і оточуючого світу. Проведена робота в рамках програми «Ми і прекрасне», показала ефективність в професійно – технічному навчальному закладі для розвитку творчого потенціалу учнів, вихованню розвиненої особистості.

Додаток.

ТВОРЧА ПРОГРАМА

«МИ І ПРЕКРАСНЕ»

І. Основні заходи виховної робота з учнями

Підпорядкування цілей, завдань, форм виховної роботи вихованню патріотів, відданих громадян України; формування навичок здорового способу життя, виховання фізично і морально і здорової особистості, утвердження в учнів власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю, за український народ.

Поглиблення духовного потенціалу виховного процесу, забезпечення пріоритетності засвоєння учнями стандартів культури, моралі, національних і загальноморальних цінностей та ідеалів. Підпорядкування цілей, завдань, форм виховної роботи з учнями вихованню активних, відданих, толерантних, порядних громадян України;

Залучення учнів до знайомства із шедеврами світової культури і мистецтва.

Виховання і формування естетичних смаків і почуттів як вагомих чинників у становленні порядного, гуманного і шляхетного громадянина України.

П. Мета виховної роботи

Виховання гармонійно розвиненої особистості, забезпечення засвоєння нею духовних надбань українського народу, гуманних взаємин, формування стійких якостей патріота України, фізичної досконалості, естетичних смаків та почуттів, розуміння прекрасного.

Якісний розвиток особистості, яка усвідомлює своє призначення, шукає зміст свого життя, має гуманне ставлення до людей і оточуючого світу.

ПІ. Пріоритетні завдання

* Виховання глибокої моралі, культури, духовності.

* Формування національної свідомості і самосвідомості, творчого ставлення до всього.

* Формування рис толерантної особистості.

* Забезпечення необхідного рівня розвитку для розкриття творчих здібностей.

* Сприяння розвитку моралі і соціально-комунікативного рівня вихованості.

* Створення бази для самостійного творчого підходу до вирішення практичних задач.

Утвердження у свідомості ліцеїстів необхідності суслі і особистих стосунків.

* Організація кількісного накопичення правильної поведінки в аналогічних ситуаціях.

* Формування віри в свої сили і можливості, уміння знаход спільну мову за будь-яких обставин.

* Виховання поваги до знань, української мови, скарбів: культури, наукової істини та її пошуку.

■ Виховання сили волі й духу, шляхетності у ставленні до людей, лицарських чеснот.

* Високий інтелект, самостійність, ініціативність, здаті долати психологічний бар'єр.

* Готовність і уміння оволодівати здобутками культури, та мистецтва.

* Ствердження в особистості пріоритету духовних цінностей;

IV. Принципи

* Демократизму

* Гуманізму

* Самоосвіти і виховання

* Толерантності

* Індивідуалізації та диференціації

* Творчого підходу

V. Основний зміст, напрями і форми виховної діяльності.

Формування рис толерантної особистості

* Година спілкування «Риси толерантної особистості».

* Конкурс (До Міжнародного дня толерантності) «Міс Толерантність».

Естетичне виховання

■ Забезпечення високої художньо-естетичної культури особістості.

* Виховання уміння розуміти і цінувати твори мистецтва, формуваиня любові до природи і розуміння її краси, естетики побуту.

■ Оволодіння цінностями і знаннями у галузі світового і нації наявного мистецтва.

* Розвиток здатності до естетичного сприймання творів мистец: та, вміння їх оцінювати і висловлювати свої погляди.

* Формування правильного уявлення про смак і моду, потребі нести естетику в поведінку, працю, навчання, побут.

* Дискусія «Зовнішній вигляд і духовна культура: чи є взаємс зв'язок».

* Заочна подорож «Епоха Відродження — епоха гармонії і краси».

* Екскурсія духовними закладами міста «Краса і духовність — поруч».

* Подорож творами класиків світової літератури «Добро завж­ди красиве».

* Усний журнал «Кохання і краса. Любов у житті великих лю­дей».

■ Круглий стіл «Мистецтво — засіб творення особистості».

Фізичне і екологічне виховання

■ Формування навичок здорового способу життя, виховання фі­зично і психічно здорової особистості.

* Бесіда «Твоє здоров'я — в твоїх руках».

* Усний журнал «Природо, мати невмируща».

* Похід «Екскурс історичними місцями Слов`янська».

* Година спілкування «Біль, що не знає кордонів».

Морально-правове виховання

* Утвердження принципів загальнолюдської моралі.

* Година спілкування «Совість — моральний арбітр».

* Круглий стіл «Мистецтво ґречності: чи володію я ним?»

* Диспут «Добро і Зло: етимологія і використання сьогодні».

* Година спілкування «Дружба як цінність».

* Усний журнал «Вибирай сам — тютюн чи здоров'я». Година спілкування «Пріоритет добра».

Національно-патріотичне виховання

* Залучення учнів до участі у творчому розвитку національ­них, героїчних традицій українського народу, козацтва, ли­царських засад, моралі, духовності рідного народу, утверд­ження національного в собі.

* Дискусія «Менталітет різних національностей: спільне і від­мінне».

' Дискусія «Українці за кордоном: за і проти».

* Година спілкування «Вдача і суспільне життя праукраїн­ців».

* Відверта розмова «Я — патріот?»

Родинне виховання

* Виховання гуманних рис творця лілейної родини, духовних і матеріальних благ, шанування сімейних традицій, повага до батьків, людей старшого віку.

* Роздуми «Виховна сила застілля в українській родині».

* Дослідження «Сторінками історії свого прізвища».

* Телеміст (класний) «Зустріч поколінь».

VI. Результативність виховної роботи і шляхи її вдосконалення

Класний керівник систематично вивчає стан виховно роботи їїї результативність. Він здійснює діагностику особистості рівня його розвитку. Вісім учнів беруть активну участь у р творчих об'єднань, гуртків художньої самодіяльності; чотири учні — активісти ліцейного учнівського парламенту; три захоплюються інформатикою, мають певні успіхи і результат

VII. Умови реалізації програми

Вдосконалення системи роботи, спрямованої на зміцне здоров'я учнів, оволодіння ними навичками здорового сп життя, національними видами спорту;

Надання пріоритетності формуванню в учнів мотивів, п підвищувати свою морально-естетичну, духовну культуру, манні цінності.

Послідовне і систематичне спрямування зусиль на виробл ня готовності, умінь, навичок керувати собою, бути волода становища, творцем гуманних обставин.

Список використаних джерел

1. Андрєєв М.В. Категорія «толерантність» і система сучасної освіти / М.В. Андрєєв // Розвиток особистісного потенціалу та професійних навичок майбутнього фахівця: зб. наук. праць / За заг. ред. Г.Є. Гребенюка; Мін-во мистецтва і туризму України. Луганськ. держ. інст.культури і мистецтва. Обл. метод. кабінет учб. закладів мистецтва та культури. –Харків: Стиль Іздат, 2006. – 264 с. – С. 9-15.

2. Галицких Е.О. Диалог в образовании как способ становления толерантности: учеб.-метод, пособие./Е.О. Галицких. – М.: Академический Проект, 2004. — 240 с

3. Гершунский Б.С. Толерантность в системе ценностно-целевых приоритетов образования // Педагогика. – М., 2003, – № 1. – С. 3-10.

4. Гершунский Б.С. Толерантность как необходимое условие выживания и прогрессивного развития цивилизации. – М.: Изд-во УРАО, 2001.– 378 с.

5. Гончарук Т.О. Інноваційні педагогічні технології формування здатності до міжособистісної толерантності педагога вищої школи / Т.О. Гончарук // Педагогічний процес: теорія і практика: зб. наук. праць. – Вип. 2. – Київ: «ЕКМО». 2010. – 264 с. – С. 222-231.

6. Енциклопедія освіти / Акад. пед наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. – .912-913. 10

7. Закон україни «Про попередження насилля в сім'ї».- К., 2001 р.

8. Запобігання торгівлі людьми. Навчально-методичний посібник – К.-Х.,2001 р.

9.Конституція України.- К., 2006 р.

10. Конвенція ООН «Про права дитини».- К., 2005 р.

11. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми»// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, № 7-8.-2010 р.

12. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології: досвід особистісно-центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату: навч. метод. Посіб./Валентин Васильович Рибалка - К.: Ніка- Центр, 2003. - 204 с

13. Толерантность (введение в проблему) / С.К.Бондырева, Д.В. Колесов. – М.: Московский психолого-социологический ин-т; Воронеж: МОДЭК, 2003. – 240 с. Алевтина М .

126