Лабораторні та практичні роботи в системі ПТО

Зміст

Вступ 6

1 Теоретична частина 10

1.1 Структурні елементи уроку теоретичного навчання 10

1.2 Цілі та види лабораторних та лабораторно-практичних занять 14

1.3 Вимоги до підготовки та проведення лабораторних та практичних занять 17

2 Практична частина 22

2.1 Методична розробка уроку теоретичного навчання 22

2.2 Конспект уроку 25

2.3 Дидактичне забезпечення уроку 27

Висновки 34

Список використаної літератури 36

Вступ

За сучасних умов розвитку швейного виробництва зростають потреби у кваліфікованих робітниках з високим рівнем професійної мобільності, готовності достатньо швидко освоювати нову техніку, виробничі технології, успішно адаптуватися до вимог робочого місця. Відомо, що за останні роки було здійснено комплексне технічне переоснащення більшості швейних підприємств. Характерним є впровадження автоматизованого моделювання та конструювання одягу, спеціалізованих швейних машин, напівавтоматів з мікропроцесорним управлінням, автоматичних транспортних систем з адресною подачею напівфабрикатів на робочі ділянки, автоматичних розкрійних комплексів з маніпуляторами - комплектувальниками крою тощо. Показники ефективності професійної діяльності робітників за даних умов значною мірою визначаються рівнем розвитку їх професійної майстерності. Більше того, на окремих етапах ефективна діяльність кваліфікованих робітників можлива лише за умови наявності у них сформованих професійно-значущих якостей, широкого загальнотехнічного кругозору, високої моральної культури і культури праці.

Закономірною і природною є тенденція відставання розвитку професійно-технічної (професійної) освіти від розвитку реального виробництва, виробничих технологій, так як виробництво - це замовник послуг освіти. Тому одна із стратегічних цілей педагогіки професійної школи полягає якщо не у подоланні, то у максимально можливому скорочені розриву між реальним виробництвом, виробничими технологіями і професійно-технічною освітою, у прискоренні її реакції на актуальні запити цього виробництва.

Відповідно до пріоритетних напрямів державної політики в галузі освіти і науки сучасна професійно-технічну освіта знаходиться в стані модернізації її структурних і змістовних аспектів, життєдіяльності. Ці динамічні зміни стосуються створення переліку інтегрованих професій для підготовки кваліфікованих фахівців у ПТНЗ, розробки кваліфікаційних характеристик нового покоління, стандартів компетентності й на їхній основі - стандартів ПТО з кожної професії (створення нових освітніх стандартів), розробки і впровадження нової моделі ресурсного забезпечення ПТО, оновлення навчальних програм, підручників, форм і методів професійного навчання фахівців.

Здійснений аналіз професійних вимог до фахівців швейного профілю дав змогу виявити невідповідність між необхідним рівнем підготовки випускників ПТНЗ швейного профілю та їхньою готовністю до професійної діяльності в умовах сучасного виробництва, зокрема:

• між наявним тимчасовим переліком професій (видів робіт) та сучасною професійно-кваліфікаційною структурою підготовки майбутніх фахівців швейного профілю;

• між зрослими вимогами до рівня професійної компетентності робітників та діючими застарілими освітньо-кваліфікаційними

характеристиками випускників професійно-технічних навчальних закладів;

• між динамічним оновленням техніки, технологій швейного виробництва та рівнем їх відтворення у змісті програм виробничого навчання;

• між застарілою системою оцінювання досягнень учнів -з виробничого навчання та міжнародними стандартами якості;

• між наявною матеріально-технічною базою ПТНЗ швейного профілю (яка на 80% фізично і морально застаріла) та сучасним рівнем оснащення швейного виробництва.

Зазначені суперечності окреслюють проблему розробки нових підходів до організаційно-виробничого навчання у професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю.

Головною ціллю виробничого навчання є формування професійної майстерності учнів і здійснюється воно поступово протягом усього процесу навчання в ПТНЗ.

Сучасний кваліфікований „робітник моди" поряд з розвитком професійної майстерності повинен оволодіти фундаментальними знаннями на рівні стандарту загальноосвітньої школи, загальнотехнічними знаннями (з охорони праці, інформаційних технологій, основ ринкової економіки, підприємництва і права тощо), уміннями аналізувати й оцінювати сучасні суспільно-політичні процеси в житті держави тощо, професійно-теоретичними знаннями (формуються під час вивчення предметів спецциклу, вибір яких зумовлений кваліфікаційними вимогами), професійно-практичними уміннями і навичками (зміст професійно-практичної підготовки вимагає не тільки знань технологічної послідовності, технічних умов, а також здатності до виконання сучасних способів робіт, дотримання норм часу на виготовлення виробів за асортиментом, володіння ефективними методами праці та контролю якості; наявності умінь творчо вирішувати трудові завдання, вміло користуватися технічною документацією).

Це, в свою чергу, зумовлює необхідність відповідального ставлення педагогічних працівників ПТНЗ швейного профілю до організації навчально-виробничої діяльності учнів на основі реалізації принципів єдності навчання і виховання, поєднання професійного навчання з продуктивною працею; використання передового виробничого досвіду; інноваційних форм, методів і засобів навчання, розвитку пізнавальних інтересів і навичок самостійної роботи учнів, створення умов для розкриття їх творчого потенціалу, виховання в учнів високих моральних якостей, культури праці, любові до своєї професії тощо.

Сучасний стан професійно-технічної (професійної) освіти в Україні характеризується впровадженням нових парадигм освіти, які орієнтовані на входження у світовий та європейський освітній простір і супроводжуються глибокими суттєвими змінами в педагогічній теорії та практиці.

Саме тому виробниче навчання у ПТНЗ швейного профілю має бути орієнтоване не на кількісне накопичення майбутніми фахівцями швейного профілю теоретичних знань і практичних умінь, а на якісне вдосконалення їх як особистостей, на формування у них професійно-важливих якостей, активного ставлення як до себе, так і до зовнішнього оточення. Оскільки довгий час домінував формальний, енциклопедичний підхід до відбору та структурування змісту професійної освіти і, відповідно, до виробничого навчання майбутніх фахівців швейного профілю, існував відрив знань від умінь. Вважалося, що знання застосовуються лише у суспільній діяльності, у сфері самовдосконалення, а уміння - виключно у виробництві.

Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є докорінна зміна методології мети, дидактичних цілей, змісту, методів навчання та забезпечення професійної підготовки майбутніх фахівців на основі набуття ними ключових (життєвих) професійних компетентностей, створення ефективних механізмів їх використання у трудовій діяльності.

1 Теоретична частина 1.1 Структурні елементи уроку теоретичного навчання

У педагогічній практиці ПТНЗ найбільшого поширення одержала урочна форма навчання. В основі класифікації типів уроків теоретичного навчання лежить основна дидактична мета, яку планують досягти на уроці. Вид уроку визначається методикою його проведення.

Кожний тип уроку характеризується своєю структурою, яка залежить від мети уроку. Структурні елементи уроку характеризуються своїми задачами, змістом, формою організації навчальної діяльності учнів, методами та засобами навчання, які повинні сприяти досягненню загальної дидактичної мети уроку.

До основних структурних елементів уроку теоретичного навчання можна віднести:

• організаційну частину та підготовку учнів до вивчення нового навчального матеріалу (повідомлення теми та цілей уроку, мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань і умінь учнів);

• повідомлення навчального матеріалу викладачем (пояснення з використанням наочності та технічних засобів навчання, лекція, демонстраційний експеримент, вирішення проблем, евристична співбесіда тощо);

• самостійне засвоєння знань учнями (перегляд кінофільму, робота з навчальними посібниками та довідниками, виконання лабораторно-практичих робіт, робота з електронними підручниками тощо);

• початкове закріплення та поточне повторення вивченого матеріалу (робота з картками-завданнями, з навчально-контролюючими програмами на комп’ютері, співбесіда, перегляд кінофільму, виконання практичних завдань тощо);

• вправи на закріплення та удосконалення знань і вмінь (розв'язання репродуктивних завдань, робота з картками-завданнями, робота на тренажерах, електронним підручником тощо);

• самостійне удосконалення знань і формування вмінь (робота з технічні літературою та документацією, розв'язання продуктивних завдань, написання рефератів, підготовка доповідей для семінарського заняття тощо);

• узагальнююче повторення (оглядова лекція, співбесіда, складання систематизованих таблиць, діаграм, графіків, схем, класифікацій, перегляд кінофільмів тощо);

• контроль й оцінка знань та вмінь учнів (тестування, заліки, проведення контрольних робіт, програмований контроль, опитування за допомогою комп'ютерних програм, взаємоопитування та взаємоконтроль).

В залежності від мети уроку викладач може використовувати перелічені структурні елементи, визначаючи їх послідовність. Послідовність проведення уроку пов'язана з його структурно-логічною схемою, яка віддзеркалює алгоритм діяльності викладача, спрямований на виконання навчально-розвиваючих та виховних цілей і задач. Педагогічна майстерність викладача виявляєте усвідомленні місця та значення конкретного уроку в межах теми програми, значенні ДОЦІЛЬНОЇ структури уроку, методів І прийомів ЙОГО проведення.

Дидактичні вимоги до структури уроку теоретичного навчання можна визначити таким чином:

• відображення логічної послідовності кроків навчання, що випливає із сутності навчального матеріалу і розв'язання поставлених дидактичних завдань;

• поєднання структурних елементів уроку в такому вигляді, щоб вони відображали основні етапи навчального процесу і сприяли досягненню мети;

• враховування місця уроку і дидактичної ролі в загальній системі уроків;

• передбачення на кожному етапі уроку не тільки послідовності дій викладача, але й учнів; в іншому випадку погіршиться результат навчання;

• тривалість кожного елемента залежить від його змісту і ролі в розв'язанні дидактичної мети уроку. Якщо матеріал має ознайомчий характер, то можна обрати усний виклад, а закріплення подається як домашнє завдання. Якщо матеріал вимагає активізації мислення учнів, то може бути проведена евристична бесіда або розв'язування пошукових завдань тощо;

• кожен структурний елемент повинен виконувати визначену роль на уроці;

• кількість структурних елементів повинна бути раціональною;

• структура уроку повинна бути гнучкою, змінюватися в залежності від типу уроку і системи дидактичних завдань і дозволяти викладачу контролювати і проектувати реальні умови уроку.

Крім зовнішньої структури урок теоретичного навчання характеризується компонентною дидактичною структурою, яка включає:

• актуалізацію опорних знань і вмінь;

• формування нових знань і вмінь;

• Застосування знань і вмінь у практичній діяльності.

Актуалізація – це відновлення раніше засвоєних учнями знань і вмінь для розуміння, осмислення і кращого запам'ятовування нового навчального матеріалу. Процес актуалізації характеризується такими параметрами: швидкістю, об’ємом актуалізованих знань, точністю їх відтворення.

Обсяг знань, які актуалізуються, визначається кількістю відновленої в пам’яті інформації за визначений проміжок часу. Швидкість актуалізації можна визначити, виходячи з кількості інформації, співвіднесеної з одиницею часу.

Суть актуалізації полягає у відповідності відтворених знань і вмінь цілям актуалізаціі, точності формулювань і визначених понять. За обсягом, швидкістю і точністю, кращою є пасивна актуалізація, тобто нагадування викладачем необхідних опорних знань. Однак для розвитку самостійності і творчого потенціалу учнів більш доцільна активна актуалізація, тобто самостійна діяльність учнів. Актуалізація реалізується у вигляді спеціально організованого етапу концепції, знань, умінь і навичок, діалогу в процесі пояснення нового навчального матеріалу, перевірки домашнього завдання. Актуалізація не пов'язана з чітко визначеним організаційно-структурним періодом на уроці, залучення знань і умінь учнів може відбуватися впродовж всього уроку.

Формування нових знань і вмінь — це засвоєння навчальної інформації за період заняття, формування нових прийомів діяльності, розвиток механізмів розуміння.

Застосування знань на практиці — компонент уроку, спрямований на формування практичних умінь і навичок та розвитку професійної самостійності.

1.2 Цілі та види лабораторних та лабораторно-практичних занять

Лабораторно-практичні заняття є ланкою між теоретичною роботою на уроках та виробничим навчанням. В процесі виконання лабораторно-практичних робіт учні поглиблюють знання та набувають уміння і навички, тому що розрахунки та формули, що мають загальний характер, набувають прикладного значення.

Основні дидактичні цілі лабораторних робіт: експериментальне підтвердження вивчених теоретичних положень; експериментальна перевірка формул, розрахунків; ознайомлення з методикою проведення експериментів, досліджень. У ході виконання лабораторно-практичної роботи учні відпрацьовують уміння спостерігати, зіставляти, робити висновки, аналізувати, користуватися різними прийомами вимірювання, учитися працювати з приладами, установками, машинами; перевіряють закономірності, вивчені на теоретичних заняттях, навчаються самостійно вирішувати виробничі завдання. Навчальними планами передбачаються лабораторно-практичні заняття із загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів, однак викладач на етапі поурочно-тематичного планування повинен самостійно визначити повний перелік лабораторно-практичних робіт.

У ході проведення лабораторно-практичних робіт формуються первісні професійні вміння учнів. Лабораторно-практичні заняття рекомендується проводити, якщо:

• учням важко опанувати визначеною робочою операцією: тема містить складні дії чи розрахунки;

• засвоювана операція часто повторюється, від правильності та швидкості її виконання залежать продуктивність і якість праці;

• вивчаємі пристрої, прилади, устаткування складні і у процесі виробничого навчання учні повинні вміти користуватися ними;

• необхідна корекція дій учнів з метою врахування специфіки виробничих технологій.

На основі дидактичного аналізу у роботі виділені основні види лабораторно-практичних робіт, характерні для загальнотехнічної та спеціальної підготовки:

• спостереження й аналіз різних технічних явищ і процесів, властивостей сировини і матеріалів;

• спостереження й аналіз будови і роботи машин, механізмів, приладів, апаратів, інструментів, пристосувань;

• дослідження кількісних і якісних залежностей між технічними величи­нами, параметрами, характеристиками. Визначення оптимальних зна­чень цих залежностей;

• вивчення способів використання контрольно-вимірювальних приладів і інструментів для визначення і контролю різних технічних і технологіч­них параметрів;

• діагностика несправностей, регулювання, налагодження, настроювання тощо;

• експериментальна перевірка проведених розрахунків.

У залежності від змісту лабораторно-практичні роботи можуть бути:

• дослідницькі, котрі передують викладу теоретичної інформації за даним питанням і спрямовані на самостійне опанування учнями новими знан­нями і вміннями;

• демонстраційні, що виконуються після викладу нового матеріалу, коли учням відомі закономірності, причинно-наслідкові зв'язки, висновки. У процесі виконання такої роботи учні поглиблюють знання і формують уміння з їх застосування;

• узагальнюючі, що проводяться після завершення вивчення теми з метою повторення і закріплення навчального матеріалу;

• проблемні, що спрямовані на вирішення проблемної ситуації, яку розробив викладач;

• міжпредметні, що проводяться з метою закріплення вмінь застосовувати на практиці знання із загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів у комплексі.

1.3 Вимоги до підготовки та проведення лабораторних та практичних занять

Основна вимога до лабораторних занять – вибір такого змісту навчального матеріалу і форми організації занять, які б сприяли розвитку активної пізнавальної діяльності учнів, залучали їх до самостійного і творчого рішення наукових і практичних задач.

При проведенні лабораторних робіт можливі три підходи до їх виконання:

• на базі репродуктивних дій учнів, коли вони виявляють уміння працювати переважно в стандартних умовах, які описані у посібнику з лабораторного практикуму;

• на базі частково пошукових дій учнів, коли вони можуть діяти достатньо самостійно, вирішувати нескладні творчі задачі при безпосередньому керівництві викладача;

• на базі активних творчих дій учнів, коли вони виявляють спроможність діяти в нестандартних умовах, використовуючи придбані знання.

При підготовці лабораторних робіт рекомендується дотримуватись таких вимог:

• раціональне обладнання робочих місць, забезпеченість обладнанням, інструментами, матеріалами, що необхідні для виконання лабораторної роботи за темою, передбаченою програмою;

• наявність плану (інструкції) з виконання лабораторної роботи, необхідної технічної літератури, бланків звітної документації;

• забезпечення безпечних умов роботи згідно із правилами охорони праці

Інструкції з проведення лабораторної роботи, як правило, включають:

• вступну частину: тему, цілі роботи, стислі зведення з теорії; порядок виконання роботи: схема, опис устаткування, підготовка до експерименту;

• порядок проведення експерименту;

• порядок одержання експериментальних і розрахункових даних;

• правила безпеки при виконанні робіт;

• порядок оформлення звіту: форма звіту, форма оформлення розрахункового і графічного матеріалу, порядок порівняння отриманих результатів із розрахунковими й оцінка похибок експерименту, порядок формулювання висновків;

• питання для самоперевірки;

• література, що рекомендується для підготовки до лабораторної роботи;

• особливі вказівки тощо.

Планування лабораторних робіт повинно забезпечувати їх проведення після вивчення відповідного теоретичного матеріалу. Виконанню лабораторних робіт повинна передувати перевірка теоретичних знань учнів з теми.

Викладач, який проводить лабораторне заняття, повинен:

• перевіряти знання учнів з теоретичних питань за темою лабораторного заняття;

• перевіряти знання правил охорони праці при виконанні лабораторної роботи;

• контролювати хід виконання роботи;

• контролювати правильність проведення експерименту, проведення розрахунків, оформлення протоколів, звітів;

• проводити вступний, поточний та заключний інструктажі;

• оцінювати знання та уміння учнів за темою роботи, приймати звіти з виконання лабораторної роботи.

Лабораторно-практичні роботи можуть проводитися фронтально: всі учні групи виконують однакове завдання індивідуально чи розподілившись по ланках. У цьому випадку управління діяльністю учнів з боку викладача значно полегшується, однак у лабораторії потрібна наявність великої кількості однотипного устаткування.

При нефронтальній організації учні працюють ланками на різному устаткуванні, при цьому зміст завдань для ланок різний. Викладач повинен скласти графік переміщення учнів по робочих місцях. Недоліком такої форми організації є складність управління, оскільки неможливо проводити загальний інструктаж, однак у цьому випадку має місце більша самостійність учнів у процесі виконання роботи. При нефронтальній організації викладачу необхідно ретельно підготувати письмові інструктивні документи, завдання-інструкції.

Викладач здійснює керівництво лабораторно-практичними роботами у формі інструктування. Виділяють вступний, поточний і заключний інструктажі, на яких інформацію учні одержують в усній і письмовій формах.

Вступний інструктаж відіграє важливу роль при створенні орієнтованої основи дій учнів. Усний інструктаж проводять методом бесіди, демонструють трудові прийоми й операції. У ході вступного інструктажу викладач готує учнів до виконання роботи, відзначає її особливості, зв'язок з теоретичним матеріалом. У процесі вступного інструктажу:

• повідомляється мета лабораторно-практичної роботи;

• розповідається про план проведення роботи і вимоги правил безпеки в процесі виконання кожного етапу;

• висвітлюються правила організації робочого місця;

• проводяться інструктажі з правил технічної експлуатації машин, обладнання, приладів, вимірювального інструменту тощо;

• демонструються трудові прийоми, необхідні для виконання завдання;

• повідомляють про порядок проведення записів, підготовку матеріалів звіту.

Письмове інструктування припускає самостійну роботу учнів з інструкціями, інструкційно-технологічними картами, теоретичною інформацією, мето­дикою проведення роботи.

Співвідношення усної і письмової форм вступного інструктажу залежить від способу організації навчальної діяльності учнів. При фронтальному виконанні роботи вступний інструктаж проводять усно для всієї групи, при нефронтальному – учні переважно працюють з документами письмового інструктування. У цьому випадку вступний інструктаж проводиться за такими питаннями:

• вказується мета лабораторно-практичної роботи;

• ознайомлення з графіком переміщення учнів по робочих місцях;

• стисла характеристика робочих місць;

• правила поведінки в лабораторії;

• правила безпеки праці при виконанні роботи;

• порядок виконання роботи;

• відповіді на запитання учнів.

Поточне інструктування проводиться з метою контролю за ходом лабораторно-практичної роботи у вигляді цільових обходів. При підготовці до лабораторно-практичної роботи викладачу рекомендується планувати цілі обходу, його зміст і етапи, методику проведення.

Цілі обходів можуть бути такі:

• перевірка правильності організації робочого місця і його відповідність вимогам охорони праці;

• правильність виконання завдань;

• уміння користуватися інструментом, пристосуваннями, приладами;

• уміння працювати з інструкційними картами, кресленнями, технічними довідниками тощо;

• дотримання правил безпеки праці в процесі виконання роботи;

• правильність заповнення таблиць і оформлення звіту тощо.

У випадку виявлення типових помилок чи порушення правил охорони праці викладач проводить колективний поточний інструктаж.

На заключному інструктажі підводять підсумки виконання лабораторно-практичної роботи, виставляють оцінки учням.

Після виконання запланованого обсягу роботи учні складають звіт. Його зміст буде залежати від виду лабораторно-практичної роботи і специфіки навчального предмета. У загальному випадку можна рекомендувати такий зміст звіту:

• тема, мета, зміст роботи;

• вихідні дані для виконання роботи;

• необхідні схеми, ескізи, креслення;

• порядок проведення роботи;

• опис експериментів;

• розрахунки, заповнення систематизуючих таблиць;

• висновки.

Звіт повинен бути стислим і змістовним. Форму звіту розробляє викладач і роз'яснює учням правила його оформлення на вступному інструктажі. Оцінки за лабораторно-практичну роботу виставляють учням з урахуванням якості поточних спостережень за ними у процесі виконання роботи.

2 Практична частина 2.1 Методична розробка уроку теоретичного навчання

Навчальний предмет: «Обладнання швейного виробництва»

Тема програми: Основні неполадки в роботі швейних машин, їх технічне обслуговування.

Тема уроку: Лабораторно-практична робота «Неполадки в роботі швейних машин»

Навчальна мета: систематизувати та узагальнити знання та вміння учнів з теми «Неполадки в роботі швейних машин».

Розвиваюча мета: сприяти розвитку аналітичного та технічного мислення, самостійності у знаходженні та усуванні неполадок в роботі швейних машин.

Виховна мета: виховувати активність, самостійність, відповідальність учнів при виконанні завдань.

Тип уроку: урок узагальнення і закріплення знань, умінь та навичок учнів.

Вид уроку: лабораторно-практична робота.

Дидактичне забезпечення:

• інструкції з проведення практичної роботи;

• плакати;

• таблиця неполадок, причин та способів усунення;

• кросворд;

• картки;

• маркери.

Матеріально-технічне забезпечення:

• швейні машини 97 кл. ОЗЛМ;

• інструменти;

• голки, нитки, клаптики тканини;

• запасні частини: шпульки, шпульні ковпачки, паси, скріпки.

Міжпредметні зв’язки: «Електротехніка», тема «Апарати неавтоматичного та автоматичного управління та захисту».

Методична мета: вибір ефективних форм і методів проведення уроків з обладнанням.

Методи навчання: пояснювально-ілюстративний, наочний, практичний, аналіз конкретних ситуацій, проблемний.

Хід уроку

І. Організаційна частина

1. Перевірка наявності учнів.

2. Перевірка готовності учнів до уроку.

3. Інструктаж по техніці безпеки.

ІІ. Актуалізація знань учнів

1. Повідомлення теми програми

2. Повідомлення теми уроку.

3. Мотивація навчальної діяльності учня.

4. Повторення та закріплення знань з теми шляхом розв’язання кросворду.

5. Повідомлення алгоритму проведення заняття

ІІІ. Виконання практичної роботи в малих групах

1. Визначення неполадок швейних машин, причини їх виникнення та впливу на якість технологічного процесу.

2. Усунення неполадок.

3. Контроль та допомога з виконання практичної роботи експертами та викладачем.

IV. Підведення підсумків уроку

1. Презентація представниками малих груп виявлених неполадок та способів їх усунення, заповнення таблиці.

2. Оцінювання роботи груп експертами.

3. Аналіз діяльності учнів впродовж уроку.

4. Видача домашнього завдання.

2.2 Конспект уроку

- Добрий день, шановні учні! Чергових прошу подати список відсутніх учнів. Сьогодні ми проведемо лабораторно-практичну роботу з теми «Неполадки в роботі швейних машин».

При виконанні практичної роботи всі повинні дотримуватись правил з техніки безпеки, які я вам нагадаю.

Високі темпи науково-технічного прогресу та інші фактори ведуть до скорочення строків використання обладнання швейного виробництва і впровадження більш сучасного високотехнологічного обладнання. Тому кваліфікований робітник, що отримав якісну професійну підготовку і працює на сучасних швейних машинах, повинен постійно поновлювати свої знання та вміння. Сучасний робітник повинен вміти добирати відповідні технології, розробляти інструкції послідовності технологічного процесу, прогнозувати можливі дефекти на кожному етапі виготовлення виробів, добирати відповідні матеріали, інструмент та обладнання. В разі виникнення дефектів при виконанні операції робітник повинен визначити причину виникнення дефектів та, по можливості, оперативно усунути неполадку в роботі обладнання.

Для закріплення матеріалу ми а вами розв’яжемо кросворд (викладач задає питання, а учні відповідають).

Урок проведемо малими групами кількістю до 5 учнів. Кожна група розташовується за окремою швейною машиною, на якій штучно створена неполадка. Дотримуючись інструкції з проведення лабораторно-практичної роботи, вам потрібно визначити неполадку та причини її виникнення.

Для допомоги групі, в разі необхідності, та оцінювання її роботи для кожної групи призначений експерт з кращих учнів-випускників.

Після визначення неполадки та причини її виникнення потрібно ліквідувати цю неполадку. На спеціальній картці, яка є в кожній групі, маркером запишете назву неполадки та всі можливі причини її виникнення. На виконання роботи відводиться до 20 хв.

А зараз підведемо підсумки та проаналізуємо результати виконання роботи груп. Прошу представників груп по черзі вийти до дошки та на плакаті закріпити заповнену картку і доповісти про виконання роботи. Решта учнів, при потребі, доповнюють доповідь представника групи.

А зараз прошу наших експертів доповісти про виконання роботи груп та оцінити їх роботу. Спираючись на доповідь експертів та власні спостереження, викладач проводить аналіз виконання та оцінювання роботи груп.

Домашнє завдання: оформити звіт про виконання лабораторно-практичної роботи, в якому результати мають бути представлені у вигляді таблиці.

Урок закінчений, дякую за співпрацю.

2.3 Дидактичне забезпечення уроку

Інструкція

з проведення лабораторно-практичної роботи з предмету «Обладнання швейного виробництва»

Тема: Неполадки в роботі швейних машин.

Мета: систематизувати та узагальнити знання, уміння та навички учнів з теми: «Неполадки у роботі швейних машин».

Матеріально-технічне забезпечення: швейні машини 97 кл., інструменти, нитки, клаптики тканини, голки, запчастини.

Порядок виконання роботи:

1. Оглянути заправку ниток, стан голки та правильність її встановлення.

2. При виявленні неполадки ліквідувати її самостійно або з допомогою експерта чи викладача.

3. Увімкнути машину ти виконати строчку на клаптику тканини.

4. Перевірити якість строчки, визначити причини виникнення неякісної строчки.

5. Ліквідувати неполадку, що спричинила неякісну строчку.

6. Оформити звіт у вигляді таблиці.

Неполадка	Причини неполадки	Способи усунення

Теоретичні відомості

Неполадки в роботі швейних машин можуть виникати з різних причин: у зв’язку з порушенням взаємодії робочих органів машини, неправильним регулюванням механізмів, зношенням деталей, порушення їх геометрії та чистоти поверхонь, а також інших причин.

До основних неполадок швейних машин відносяться: пропуски стібків, обрив ниток, злам голки, неякісна строчка (туга, слабка, брудна), неякісне переміщення матеріалу, а також деякі інші неполадки, що залежать від виду технологічної операції.

Контрольні питання:

1. Назвіть види та причини виникнення неякісної строчки.

2. Як встановлюється зубчаста рейка в залежності від товщини матеріалу?

3. Перерахуйте основні причини зламу голки.

4. Вкажіть основні причини неякісного переміщення матеріалу.

5. Як встановлюється голка в машинах човникової строчки?

Кросворд з теми: «Неполадки в роботі швейних машин»

ПО ГОРИЗОНТАЛІ:

1. Яка деталь підбирається за номером в залежності від товщини тканини та номера ниток?

2. Що потрібно зробити з натягом верхньої нитки, якщо строчка петляє знизу?

3. Якщо голка встановлена короткою канавкою під кутом до носика човника, то яка виникне неполадка?

4. Яка буде неполадка, якщо великий натяг верхньої нитки?

5. За допомогою якого інструмента регулюється натяг нижньої нитки?

6. Зазубрини на поверхні якої деталі впливають на якість переміщення матеріалу?

ПО ВЕРТИКАЛІ:

1. Як називається вузол, від незлагодженої взаємодії якого з голкою виникають пропуски стібків, або злам голки?

2. Яка неполадка виникне, якщо голку встановити в голководі не до упору?

3. За допомогою якої деталі змінюється натяг верхньої нитки?

4. Від правильної роботи якої деталі залежить якісне переміщення матеріалу?

Правила техніки безпеки при виконанні лабораторно-практичних робіт

1. Перед початком виконання роботи необхідно перевірити:

   • Санітарно-гігієнічний стан робочого місця;

   • Наявність захисного щитка приводного паса швейної машини;

   • Заземлення електричного двигуна;

   • Справність інструментів;

2. Під час виконання роботи:

   • Заправляти нитки, встановлювати шпульний ковпачок, голку, виконувати регулювання тільки при вимкненій машині;

   • Вмикати машину тільки з дозволу викладача;

   • Про виявлені неполадки в роботі машини повідомляти викладача;

3. Забороняється:

   • Чистити та змащувати машину при ввімкненому двигуні;

   • Відволікатися під час виконання операцій на машині;

   • Залишати ввімкнений електродвигун після завершення роботи;

   • Виконувати регулювання та заміну голки, лапки, рейки при ввімкненому електродвигуні;

   • Тримати руку навпроти викрутки при загвинченні гвинта;

   • Класти ножиці, нитки та інші предмети біля приводного паса;

   • Працювати на гудзиковій машині без захисного екрана;

4. Після виконання роботи:

   • Вимкнути двигун і зачекати доки він зупиниться;

   • Прибрати робоче місце;

   • Скласти інструмент.

Таблиця неполадок, причин та способів їх усунення

Неполадки	Причини неполадок	Способи усунення неполадок
Строчка петляє знизу.	Слабкий натяг верхньої нитки або великий натяг нижньої. На шайбах регулювача натягу верхньої нитки з’явились прорізи або зазубрини. Між шайбами регулювача натягу верхньої нитки з’явився бруд. Неправильна заправка ниток.	Відрегулювати натяг ниток. Відшліфувати або замінити деталі. Видалити бруд. Правильно заправити нитки.
Строчка петляє зверху.	Великий натяг верхньої нитки або малий нижньої. Неправильна заправка ниток. Під пластинчасту пружину шпульного ковпачка потрапив бруд.	Відрегулювати натяг ниток. Правильно заправити нитки. Видалити бруд.
Туга строчка.	Великий натяг обох ниток.	Послабити натяг ниток.
Брудна строчка.	Накопичився бруд під голковою пластиною, в човнику та інших деталях.	Почистити машину.
Обрив верхньої нитки.	Номер голки не відповідає номеру ниток. Неякісна голка. Неправильно встановлена голка. Великий натяг верхньої нитки. Зазубрини на деталях човника або нитконаправлювачах. Неправильна заправка верхньої нитки. Неправильно встановлений шпульний ковпачок.	Правильно підібрати номер голки. Замінити голку. Правильно встановити голку. Відрегулювати натяг нитки. Відшліфувати або замінити деталі. Правильно заправити нитку. Правильно встановити шпульний ковпачок.
Обрив нижньої нитки.	Пошкоджений шпульний ковпачок. Неякісна намотка ниток на шпульці. Пошкоджена шпулька, внаслідок чого вона туго обертається. Великий натяг нижньої нитки.	Замінити шпульний ковпачок. Намотати нитки правильно. Замінити шпульку. Послабити натяг нитки.
Злам голки.	Голка не до упору встановлена в голковід. Номер голки не відповідає товщині тканини. Несвоєчасне переміщення тканини. Неправильно встановлений шпульний ковпачок. Не відрегульована взаємодія голки та човника. Неправильно встановлена лапка або послабилось її кріплення.	Правильно встановити голку. Правильно підібрати номер голки. Відрегулювати своєчасність переміщення. Правильно встановити шпульний ковпачок. Відрегулювати взаємодію голки та човника. Відрегулювати або закріпити лапку.
Пропуски стібків.	Тупа або зігнута голка. Номер голки не відповідає номеру ниток. Неправильно встановлена голка. Неправильна заправка ниток. Не відрегульована взаємодія голки та човника.	Замінити голку. Правильно підібрати номер голки. Правильно встановити голку. Заправити нитки правильно. Відрегулювати взаємодію голки та човника.
Неякісне перемі- щення тканини.	Не відрегульована лапка по висоті або тиску Зазубрини на підошві лапки. Послабилось кріплення зубчастої рейки. В прорізах зубчастої рейки накопичився бруд. Затупилась зубчаста рейка. Зносились деталі механізму переміщення.	Відрегулювати лапку. Відшліфувати або замінити лапку. Закріпити зубчасту рейку. Почистити машину. Замінити рейку. Замінити деталі.

Приклади тестових завдань для захисту лабораторно-практичної роботи

ВАРІАНТ І

Запитання Як встановлюють рейку в залежності від товщини з'єднувальних матеріалів? Які причини виникнення неякісної строчки (петлі знизу)? Які неполадки можуть виникнути, коли є пошкодження деталей, через які проходить верхня нитка? Як виконують регулювання висоти голки відносно носика човника? Які дефекти може мати рейка?	Відповіді Верхня нитка перетягує нижню. Погана якість строчки. Пошкоджені, затуплені зубці. Нижня нитка перетягує верхню. Обрив нитки, Невірно встановлена рейка по висоті. При з'єднанні товстих тканин рейку встановлюють нижче. Гвинтом на хомутику. При з'єднанні тонких тканин рейку встановлюють нижче. Гвинтом кріплення голки.
ВАРІАНТ II
Запитання 1. Як регулюють тиск лапки на тканину? 2. Які дефекти може мати лапка? 3. Які причини неякісної строчки (петлі зверху)? 4. Назвіть причини зламу голки? 5. Яка причина виникнення брудної строчки?	Відповіді 1. Верхня нитка перетягує нижню. 2. Гвинтом, яким закріплена лапка на стрижні. 3. Гвинтом, розташованим на рукаві машини. 4. Нижня нитка перетягує верхню 5. Невірно встановлена рейка по висоті. 6. Брудна та дуже змащена машина. 7. Спрацьована поверхня підошви лапки. 8. Тому що крива, тупа, невірно встановлена голка. 9. Затуплені зубці рейки. 10. Почищена та змащена машина.
ВАРІАНТ III
Запитання Чому виникають пропуски стібків? Як регулюють висоту голки? Яку неполадку викличе крива, неякісна шпулька? Які неполадки викличе незлагоджена робота голки, човника, ниткопритягувача? Які дефекти може мати лапка?	Відповіді 1. Не відрегульована лапка по висоті 2. Спрацьована поверхня лапки 3. Обрив нижньої нитки 4. Полому голки, погане пересуван­ня тканини 5. Обрив нитки, пропуски стібків, поломку голки 6. Гвинтом на хомутику 7. Бо є пошкодження на деталях 8. Тому що крива, або тупа голка 9. Гвинтом кріплення голки 10. Обрив верхньої нитки

Висновки

Сучасний стан професійно-технічної (професійної) освіти в Україні характеризується впровадженням нових парадигм освіти, які орієнтовані на входження у світовий та європейський освітній простір і супроводжуються глибокими суттєвими змінами в педагогічній теорії та практиці.

Саме тому навчання у ПТНЗ швейного профілю має бути орієнтоване не на кількісне накопичення майбутніми фахівцями швейного профілю теоретичних знань і практичних умінь, а на якісне вдосконалення їх як особистостей, на формування у них професійно-важливих якостей, активного ставлення як до себе, так і до зовнішнього оточення. Оскільки довгий час домінував формальний, енциклопедичний підхід до відбору та структурування змісту професійної освіти і, відповідно, до виробничого навчання майбутніх фахівців швейного профілю, існував відрив знань від умінь. Вважалося, що знання застосовуються лише у суспільній діяльності, у сфері самовдосконалення, а уміння — виключно у виробництві.

Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є докорінна зміна методології мети, дидактичних цілей, змісту, методів навчання та забезпечення професійної підготовки майбутніх фахівців на основі набуття ними ключових (життєвих) професійних компетентностей, створення ефективних механізмів їх використання у трудовій діяльності.

В процесі виконання лабораторно-практичних робіт учні поглиблюють знання та набувають уміння і навички, вдосконалюють вміння спостерігати, зіставляти, робити висновки, аналізувати, перевіряти закономірності, вивчені на теоретичних заняттях, навчається самостійно вирішувати виробничі завдання.

Актуальність лабораторно-практичної роботи з теми «Неполадки в роботі швейних машин» випливає з того, що в кваліфікаційній характеристиці кравця ІІІ, IV розряду є такий пункт: «усувати неполадки в роботі швейного устаткування, проводити його чищення та змащення».

Практика показує, що проведення лабораторно-практичної роботи з теми «Неполадки в роботі швейних машин» в запропонованій формі дає найбільший ефект при вивченні теми «Основні неполадки в роботі швейних машин, їх технічне обслуговування».

Список використаної літератури

1. Гуревич Р. Трудове навчання та виховання – основа професійного самовизначення учнів // Професійно-технічна освіта. – 2002. №1. с. 28-29.

2. Зязюн І. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу. Рідна школа. – 2000, №8 с. 168-175.

3. Кремень В. Г. Передмова // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: монографія / за ред. І. А. Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – 636 с.

4. Нікуліна А.С., Сілаєва І. Є., Шевчук С. С. Сучасний урок в професійній школі: проектування, організація, аналіз: Методичний посібник. – Донецьк: ДІПО ІПП. – 2008. – 160 с.

5. Освітні технології: Навч.-метод. посібник. // за ред. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256 с.

6. Островерхова Н. М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. – К.: ІНКОС. – 2003. – 352 с.

32