В’язання спицями як вид декоративно-прикладного мистецтва

Трудове навчання 7 клас

Тема: В’язання спицями як вид декоративно-прикладного мистецтва

Мета: навчити дітей розпізнавати і називати вироби в’язані спицями; добирати номер спиць відповідно до обраних ниток; розвивати у дітей увагу, моторику рук; виховувати повагу до оточуючих, любов до рідного краю та мистецтва.

Хід уроку

І.Організаційна частина

1. Перевірка присутніх на уроці.

2. Перевірка приготування до уроку.

3. Створення емоційного настрою.

- Діти, я рада бачити вас сьогодні на уроці. І мені цікаво дізнатися з яким настроєм ви прийшли до класу. У кожного з вас на парті лежать смайлики, виберіть той смайлик, який відповідає вашому настрою і приклейте його на дошку.

- Дуже добре, що ви прийшли з гарним настроєм, гадаю, що протягом уроку він у вас не погіршиться.

- а зараз зверніть увагу на дошку. Мені хотілося б розпочати наш уроку саме словами французького філософа Клода Гельвеція:

Щоб здивуватися, потрібна мить,

А щоб зробити дивовижну річ,

Потрібні роки терпіння і наполегливої праці.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Бесіда:

• Діти, давайте пригадаємо матеріал з теми в’язання гачком, вивчений нами раніше.

• Послухайте уважно і відгадайте загадку.

Загадка

Що це вправно так петляє (в’яже з ниточки петлю)

І в узори все складає

(Гачок)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

• Подивіться на вироби зв’язані гачком (показ виробів).

• Які інструменти і матеріали необхідні для в’язання цих виробів? (гачок, нитки, сантиметрова стрічка, ножиці).

• А подивіться, будь ласка, які прекрасні речі можна зв’язати, коли ми навчимося працювати зі спицями (показ виробів).

ІV.Повідомлення теми й мети уроку

• Діти, сьогодні у нас з вами незвичайний урок, бо на ньому присутні гості. Вони як тільки дізналися про тему нашого уроку, зразу вирішили приїхати до нас, щоб разом з вами навчитися в'язати спицями.

На сьогоднішньому уроці ми з вами почнемо працювати над творчим проектом. «В’язання спицями як вид декоративно-ужиткового мистецтва» . Перший організаційно-підготовчий етап допоможе нам визначити завдання нашого уроку .

(прочитать) :

• Розпізнавати й називати вироби, в’язані спицями;

• Уміти добирати номер спиць відповідно до обраних ниток;

• Організовувати робоче місце та дотримуватися правил безпечної праці і санітарно-гігієнічних вимог під час в’язання спицями.

Та ознайомимося з історичним матеріалом по даній темі.

V. Вивчення нового матеріалу

- З давніх-давен людина прагнула до краси. Вона не тільки бачила й відчувала її, а й відтворювала у своїх виробах.

В’язання спицями – один з найстаріших видів декоративно-прикладного мистецтва. Дуже складно встановити історію в’язання, оскільки нитки зберегти важко. Але все-таки деякі свідоцтва цього мистецтва дійшли й до нас.

Точно визначити де і коли з’явилося ручне в’язання важко, адже трикотаж не камінь, нелегко зберігатися йому тисячоліттями.однак у древньоєгипетських гробницях було знайдено дитячу шкарпетку і, як встановили вчені, її «вік» 5 тисяч років.

По даній темі у нас працювала пошукова група, давайте послухаємо їх, про що вони дізналися.

(Інформація дітей)

1. В одній з єгипетських гробниць (1900 рік до н.е.) збереглося зображення жінки, що надягає шкарпетки.

2. Відбиток панчохи виявлений в застиглій лаві Помпеї в 79 році до н.е.

3. Дитячі панчохи ІІІ-ІVст. Н.е. знайдені в Єгипті.

У ІХ-ХІ століттях майстерні в’язальники почали наносити тексти на шкарпетки.

У ХV-XVI століттях в’язання досить активно поширюється по Європі і перетворюється на домашню роботу і в прибуткову галузь: в’яжуть панчохи, шкарпетки, рукавички, капюшони, кофти, капелюшка. Тоді ж з’явився і став традиційним для шотландців головний убір – в’язаний берет. З’явилися цілі в’язальні цехи.

Цікаво, що в’язання спочатку було чоловічим ремеслом. У 1589 році англієць Вільям Лі змайстрував в’язальний верстат. Існувала думка, що машинне в’язання витіснить ручне, але життя спростувало таке твердження. Чим більше випускалося виробів масового машинного виробництва, тим ціннішим ставали речі, зв’язані вручну.

В Україні в’язані речі – також не новина. Зокрема, із літературних джерел відомо, що в ХІст. Київські монахи в’язали собі клобуки – головні убори. Однак масово займатися цим видом рукоділля у нас почали не так давно – на початку ХХ ст.

Слово вчителя: В’язання спицями - найбільш поширений вид рукоділля. В’язані вироби зручні і міцні, практичні, в них тепло і затишно. Ручне в’язання дозволяє виразити свою індивідуальність, проявити фантазію, смак, майстерність, сприяє відпочинку.

До речі, в’язання спицями – цікаве і корисне хобі. Мало хто знає, що це заняття дуже корисно для здоров’я людини. В’язання діє заспокійливо на нервову систему, розвиває дрібну моторику. Тому це чудове хобі є частиною деяких медичних оздоровчих програм.

Робота в зошитах:

В’язання – це виготовлення трикотажного полотна або окремого виробу шляхом згинання ниток у петлі, що переплітаються між собою.

Види в’язання: ручне (гачком, спицями), машинне.

1. Інструменти, матеріали для в’язання

Спиці – це основний інструмент в’язальника. Розрізняють спиці закриті (коли на кінцях спиць є кільце або кулька, щоб не спали петлі), відкриті (це спиці якими в’яжуть по кругу: шкарпетки, рукавички) та кругові (це спиці які мають два робочих кінця і з’єднані між собою лескою). Ще нам для роботи потрібні нитки для в’язання (вони бувають натуральні та синтетичні) та ножиці.

Але перед тим як розпочати практичну частину нашого уроку, давайте трішки розімнемось.

Фізкульхвилинка

Разом, діти, підніміться і до сонця потягніться,

Ніби сонях золотавий, погойдайтесь вліво й вправо.

Раптом вітер налітає ё до землі всіх прихиляє –

Дощик з нас пилок весь змив, дружно всіх повеселив,

Тож за парти слід сідати

І в'язати починати!

• Діти, перед вами на партах лежать правила безпечної праці під час в’язання спицями. Давайте уважно їх прочитаємо, бо без правил безпеки ми не можемо приступити до практичної роботи.

(Діти по черзі читають правила безпеки)

VI. Практична робота

З правилами безпеки ми ознайомилися, робочі інструменти нас чекають, приступаємо до роботи.

Беремо до рук спиці, нитки і вчимося набирати петлі . Петлі – це основний елемент в’язання.

Діти самостійно вчаться набирати петлі.

• Наберіть 29 петель.

• Хто швидко і правильно набере 20 петель?

• Спиці для в’язання використовують металеві, дерев’яні, кістяні, пластмасові. Спиці бувають різної товщини – діаметром від 1 до 8 мм. Номер спиці – це її діаметр в міліметрах.

• Визначити номер спиці можна, приклавши її до звичайної лінійки. Або ж спицею проколоти отвір у папері і виміряти його діаметр.

• Щоб в’язання було красивим, потрібно правильно вибрати номер спиці і товщину пряжі. Існує кілька способів підбору ниток і пряжі. Один із них такий: пряжу складають удвоє і ледь скручують. Поряд кладуть спицю. Діаметр спиці має бути приблизно таким, як діаметр скрученої пряжі.

VII. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

• Діти, щоб закріпити знання, які ви сьогодні здобули на уроці, давайте виконаємо вправу «Незакінчене речення»:

1. Один із видів декоративно-прикладного мистецтва – це…. (в’язання)

2. Для в’язання виробів використовують дерев’яні, металеві, пластмасові, кістяні… (спиці)

3. Основний елемент в’язання спицями – це … (петля)

4. Діаметр спиці в міліметрах – це….. (номер)

• Молодці, діти, я бачу ви засвоїли сьогоднішній матеріал.

VIII. Підведення підсумків уроку

Наш уроку підійшов до свого завершення.

Метод «Мікрофон»

• Скажіть, будь ласка, чи цікаво вам було на уроці?

• Чого ви на уроці навчилися?

• Де знадобляться вам ці знання та вміння?

• Який фрагмент уроку був для вас самим цікавим?

• Дякую.

• На початку заняття ви визначили свій настрій, давайте подивимось чи не змінився він у вас на кінець уроку.

(Діти вішають смайлики на дошку)

• Тепер запишіть завдання додому

• На завершення нашого уроку хочу прочитати вам вірш Агнії Барто.

(читання вірша)

• Як ми знаємо після роботи треба прибрати своє робоче місце.

• На цьому наш урок закінчено. Дякую вам за урок!