Моя професія: історія важливих речей

12

ДПТНЗ Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування

виховного заходу

на тему:

Виконав:

Викладач спецдисциплін

Кудлай Олена Вікторівна

Чернігів, 2015 р.

Тема виховного заходу: “Моя професія: історія важливих речей”

Мета:

навчальна: дослідити виникнення кравецької голки, наперстка, ножиць, тканини та манекена з метою поглиблення знань з історії робітничої професії.

розвивальна: розвивати інтерес до обраної професії та розвивати почуття прекрасного.

виховна: виховувати шанобливе ставлення до професії кравець.

Дидактичне забезпечення: мультимедійна презентація, мультимедійний

проектор, екран.

І. Вступна частина

Викладач: Доброго дня шановні колеги та учні. Готуючись до заходу, я знайшла чудовий вірш, який стане епіграфом до нашого свята.

«Носити одяг – то є мудрість моди,

А шити одяг – то особиста насолода.

Від задоволення я посміхаюсь,

Бо шиттям одягу займаюсь».

Викладач: Сьогодні ми будемо говорити про нашу з вами професію – «Кравець» і про її складові.

Вступне слово викладача.

Сучасна жінка може обрати як роль домогосподарки і бути щасливою, так і зробити ту чи іншу кар’єру, отримати професію, стати справжнім фахівцем. В нашому училищі ви отримуєте професію «кравця». Чому ви обрали цю професію? (бесіда з учнями).

А яку професію сьогодні можна назвати модною і популярною?

(відповіді учнів)

Звичайно професію кравця, гарного кравця.

Викладач: Ми знаємо, що в світі є безліч професій. Поряд з юристами, економістами, маркетологами стають все більше актуальні професії людей, які можуть самі своїми руками робити щось реально потрібне, гарне, зручне. Саме такою є професія «Кравця», бо поєднує в собі і дизайнера одягу, і модельєра, і закрійника, і майстра з шиття. Не випадково більшість кутюр’є зі світовим ім’ям, такі як Sonia Rykiel, Валентина Сазонова, Діана Дорожкіна, Коко Шанель, Viktoriya Gres, Nina Ricci, а також багато відомих модельєрів воліють, щоб їх називали не модельєрами або дизайнерами, а саме кравцями. «Кравець» – це творча професія, яка дозволяє знаходитися в постійному стані молодості і щастя. Наприклад французький дизайнер Емануель Унгаро казав: «Я створюю не сукні, а емоції».

Тож дайте відповідь на таке питання: легко чи складно стати гарним кравцем, таким, щоб стояли черги за вашими виробами, а людський поголос заміняв би всяку рекламу?

(відповіді учнів).

Викладач: Так, я згодна з вами, що складно. І справа не в умінні правильно розкроїти або зробити рівну строчку. Кравець – це мистецтво. В цій професії поєднується висококваліфікований робітник та психолог, а ще безпристрасний критик. Тільки подивившись на клієнта, кравець повинен відразу зрозуміти, якого фасону сукня або костюм найбільше пасують його фігурі, кольору волосся, шкірі і, навіть, темпераменту. І не тільки зрозуміти, але й переконати людину, що його пропозиція набагато краще ніж фото з модного глянцевого журналу.

Учень: Ми вважаємо, що пошив одягу - це мистецтво, домогтися успіхів у якому може тільки людина закохана у свою справу й людей. А для жінок бути гарно вдягненим це є священний ритуал, бо жінка, як природа, повинна цвісти найяскравіше і бути найпривабливішою.

Викладач: Отже, не зважаючи ні на що, ви повинні іти вперед до поставленої мети. Чим більше ви будете цілеспрямованими, терплячими, посидючими, працездатними, тим більше у вас можливостей стати фахівцями своєї справи. Ян Коменський зазначив, що «Ніхто не робиться майстром, не тренуючись в майстерності». Чим більше ви будете прагнути опанувати кравецькі істини, тим більше зростатиме ваша професійна майстерність, яка принесе і вам і людям справжнє задоволення.

Учень: “Краса врятує світ” - так сказав один із відомих людей. Кажуть, що потреба в красі народилася разом із людиною, і вся історія людства переконливо свідчить про це. З давніх давен люди намагалися зробити своє житло, одяг, предмети побуту не тільки зручними, міцними, корисними, а й красивими. Тому ще далекі наші пращури дбали про красу не менше, ніж про хліб насущний.

Одяг супроводжує людину скрізь і постійно здійснює значний вплив на її настрій, працездатність, може надавати почуття впевненості, оптимізму, або навпаки, створювати пригнічений настрій. Навряд чи можна знайти людину, яка не хотіла б бути зодягнена красиво. Процес створення одягу творчий і люди, що беруть участь у ньому, повинні знати і уміти багато. Для кожного найкращою професією є та, яку любиш, у якій досягнеш вершин творчості.

ІІ. Основна частина

Викладач: Щоб стати гарним фахівцем необхідно не тільки дивитись в майбутнє, а й оглядатися в минуле. Недаремно кажуть у народі, що той хто не пам’ятає історії не має майбутнього. Ми сьогодні будемо вести розмову про звичайні речі, які оточують вас кожного дня, а ви навіть не замислюєтеся, наскільки тернистий, але цікавий шлях еволюції пройшли вони, перш ніж опинитися в ваших працелюбних руках.

Мета нашого з вами заходу – дослідити історію кравецької справи і визначити появу голки, наперстка, ножиць, тканини та манекена.

Ви знаєте, що професія кравецьких справ майстра народилася ще в ту пору, коли стародавня людина вперше одягла шкури тварин для захисту тіла від холоду і вітру. І до тих пір, поки людство потребує одягу, попит на послуги таких фахівців буде постійним.

Недаремно в народі кажуть, що вміти шити – значить, завжди мати вірний шматок хліба.

Учень: Секрети кравецького мистецтва накопичувалися протягом тисячоліть. Одяг виник ще на ранніх стадіях розвитку людського суспільства. Давня людина використовувала одяг й як «маленьке житло, тобто захист від негоди та від «сил природи». Перші форми одягу визначалися формою тіла людини, її способом життя.

На ранніх ступенях розвитку людського суспільства одяг був некроєним і нешитим і являв собою найпростіші покриття у вигляді накидок, стегневих пов'язок, виготовлених зі шкір звірів, листя, пір'я, м'якої деревної кори і волокон рослин, які закріплювали на виступаючих частинах тіла, які виступають, але згодом почав розвиватися крій одягу та різні інструменти, які полегшували його виготовлення. Саме про такі речі буде наша подальша розмова.

Викладач: Давайте відгадаємо загадку і визначимо про що буде йти зараз мова:

ЗАГАДАЮ – ВІДГАДАЙ

Що має вухо, а не чує? (відповідь учнів: голка)

І. ВИНАХІД ГОЛКИ

Викладач: Тоді дайте відповідь на таке питання, що ви знаєте про «голку»: коли вона виникла, або може її взагалі не існувало до наших часів?

Учень: Історія шиття налічує вже більше 20 тисяч років. Людина вигадала голку так давно, що ми навіть не можемо сказати, коли саме це сталося, але відомо достеменно, що було це задовго до винайдення металу. Спершу її виготовляли з риб'ячих кісток, проколюючи дірку в тупому кінці кістки. Знайдені давні голки були зроблені з кісток птахів, колючок дерев та кущів, слонової кістки, бронзи або рогу. Добре оброблені голки з риб'ячих і пташиних кісток, були серед предметів кам'яного віку. Такими голками первісна людина шила собі одяг зі шкіри тварин. Нам відомо, що перші голки виготовлялися з кістки, упродовж тисячоліть кістяні голки з вушками використовувалися більш розвиненими народами. У давньоєгипетських руїнах були виявлені навіть голки з каменю. Римлянам були відомі бронзові й залізні голки. Первісні люди проколювали шкури доісторичною подібністю шила з шпильок або каменів, що обтесали, через отвори протягували сухожилля тварин, і таким чином, споруджували собі «костюм». Найперші голки з вушком, зроблені з каменів, кісток або рогів тварин, були знайдені на територіях сучасної Західної Європи і Середньої Азії близько 17 тисяч років назад. У Африці голками служили товсті жилки пальмового листя, до якого прив'язувалися нитки, зроблені також з рослин.

Учень: Людина в епоху палеоліту 40 – 25 тис. років тому вже вміла, користуючись кістяними голками, зшивати, сплітати і зв'язувати різні природні матеріали, щоб надати їм бажаної форми. Винахід кістяної голки став першим кроком до створення облягаючого одягу.

Викладач: Дуже цікаво, а що ж буде наступним етапом нашого дослідження, давайте відгадаємо загадку і нам стане зрозуміліше.

ЗАГАДАЮ – ВІДГАДАЙ

Рівне поле полотняне, рівно ткане, чисто пране. (відповідь учнів: тканина)

Я з вами повністю згодна, це була поява тканин.

ІІ. ПОЯВА ТКАНИН

Учень: Наступним найважливішим етапом стала поява тканин.

Швидше за все ткацьке виробництво виникло в ранньому неоліті, коли люди вперше навчилися вирощувати рослини і розводити тварин, які дають вовну. Процес праці сприяв появі зручніших, раціональніших форм прилягаючого одягу, що отримується шляхом крою й шиття чохлів на окремі ділянки тіла, та виготовляється з досконаліших матеріалів — тканин.

Викладач: А чи знаєте ви, що навчившись в епоху Неоліту мистецтву прядіння і ткацтва, людина використовувала спочатку волокна дикорослих рослин. Перехід, що відбувся в неоліті, до скотарства і землеробства дозволив

використовувати для виготовлення тканин вовну домашніх тварин і волокна культурних рослин (льону, конопель, бавовни).

Учень: Ткацьке мистецтво розвивалося з надзвичайною швидкістю. Майстерність єгипетських ткачів досягла високої досконалості. Все це стало можливим завдяки удосконаленню ручного ткацького верстата, яке значно прискорило темп роботи ткача і дозволило набагато підвищити якість тканини в порівнянні з первісним часом. Винахід ткацького верстата і розвиток текстильних

ремесел привів до появи спочатку драпірованого, а потім і шитого одягу з тканини.

Викладач: На цьому наша подорож у минуле не закінчується. Йдемо далі.

ЗАГАДАЮ – ВІДГАДАЙ

Наступна головоломка: Що воно за штучка – два обруча і ручка (відповідь учнів: ножиці).

ІІІ. ВИНИКНЕННЯ НОЖИЦЬ

Учень: Наступним етапом стала поява ножиць. Найперші ножиці з'явилися у людини зовсім не тому, що їй треба було якось обслуговувати себе, а тому, що їй треба було якось стригти овець. Трапилося це три з половиною тисячі років потому, ножиці тоді мали вигляд двох лез, сполучених на зразок пінцета.

Винахід цей, хоч і функціонував, але не був особливо вдалим (леза “овечих“

ножиць, що з'явилися вперше в Стародавньому Римі, не оберталися навколо центру, а просто стискалися рукою, як велика захватка для шматочка торта), і тому наші прадіди користувалися ними тільки перед «вовняним сезоном».

І так би це неподобство і продовжувалося, якби в Стародавніх Сиракузах не народився математик і механік Архімед.

Учень: І лише після цього, приблизно 1000 років тому, ножиці в тому вигляді, в якому вони відомі зараз, винайшов Леонардо да Вінчі.

Викладач: Молодці, це дуже цікаві факти історії кравецької справи, але і це

ще не все. Далі мабуть найцікавіше , бо виникнення наступної речі має багату історію і багато версій походження.

ЗАГАДАЮ – ВІДГАДАЙ

Маленький хлопчик заліз на стовпчик, одежки не носить, їсти не просить, личенько рябе, що воно таке. (відповіді учнів: наперсток).

ІV. ВИНИКНЕННЯ НАПЕРСТКА

Учень: Візьмемо таку просту річ, як наперсток. Він є в Кожному будинку. Без нього важко було б обійтися. Здається, що наперсток існував завжди. Але це не так. Жив на світі невідомий кравець, який сколов собі всі пальці, і раптом його осяяло – треба пальці захистити. І він створив перший наперсток. Але коли це відбулося, не зможе сказати ніхто. Наперстками почали користуватися в якнайдавніші часи (наприклад, більше двох тисяч років назад в Китаї або навіть ще раніше в Єгипті). Наперсток – один з найдавніших винаходів людини. Його одягають на палець і використовують для проштовхування голки у матеріал, що зшивають.

Найперші наперстки були виготовлені з товстої шкіри.

Учень: Пізніше їх почали робити з міді та бронзи. Вони мають форму кільця чи ковпачка. Потім наперстки почали виготовляти з заліза, сталі, дерева, кераміки і пластмаси. Заможні люди дозволяли собі срібні і золоті наперстки, а також прикрашені камінням, декоративними орнаментами і малюнками.

Учень: Сьогодні наперсток не тільки не втратив свого функціонального призначення, але й набув значення символу. Сучасний наперсток, це ще й ювелірний виріб, і сувенір, і нагорода.

Одна з найпрестижніших професійних нагород в індустрії моди – французький “Золотий наперсток”.

Викладач: А тепер послухайте казкову легенду про появу наперстка.

В далекі часи жив собі один дуже працелюбний кравець, який з раннього ранку до пізнього вечора сидів над своєю роботою і без кінця проколював пальці голкою. Одного разу увечері, в повний місяць, він відвернувся від роботи і поглянув на свій сад. Несподівано серед улюблених квітів, які нагадували маленькі червоні дзвіночки, він побачив дивну сценку: декілька гномів зривали дзвіночки і безшумно зникали між грядками. Вранці кравець виявив, що квіти стоять на місці незаймані. На наступну ніч все повторилося, але цього разу кравець відправився услід за гномами. Таємнича стежинка привела в підземне царство, і ось що він побачив: за довгим столом сиділи малесенькі ельфи, які кроїли і шили для гномів сорочки, штанці і плащі. А на середній палець у всіх були надіті червоні дзвіночки – квіточки з саду кравця. Тоді-то він і пригадав про свої сколені пальці. Повернувся до себе додому і на наступний ранок, як завжди, взявся за роботу. А коли повернув голову до вікна, помітив на підвіконні виблискуючий наперсток з чистого срібла, який ідеально підходив до його пальця. Це була нагорода від гномів за квіти, які він виростив, і за мовчання. З наперстком робота пішла жвавіше, а поранені пальці незабаром зажили.

Учень: А ми знаємо іншу легенду - романтичну. Ось послухайте.

Жив собі у XVII ст. у Амстердамі золотих справ майстер Ніколя Беншотен. Сподобалась йому Аніта, дочка скупого і злого сусіда Ван Расел’є. Сиділа Аніта цілими днями за п'яльцями та голкою. Руки Аніти немов зачаровані вишивали на оксамиті та шовку чудернацькі палаци та заморських птахів. Голка була тонкою-тонкою і боляче колола дівочі пальці. Бачив це Ніколя і все більше думав, як допомогти коханій. Одного літнього дня 1648 року до дому Аніти принесли золотий ковпачок з вирізьбленими на ньому відмітинами. До нього було додано листа, складеного за всіма правилами того часу: “Вельмишановній панночці Ван Расел’є приношу в дарунок цю дрібничку моєї вигадки та творіння, щоб захищала вона Ваші пальці від проколу голкою.”

Викладач: Ви почули різні версії походження наперстка, тож зверніть будь-ласка увагу, які ж були перші наперстки. А сама назва наперстка пішла від російської «палець» – «перст».

Викладач: Ми підійшли до кінця нашої історії, давайте розгадаємо останню загадку і визначимо яка ж іще річ належить до кравецької справи.

ЗАГАДАЮ – ВІДГАДАЙ

Швейный мастер, кутюрье,

Шьёт одежду в атэлье.

А ему к показу мод

Нужен кто-то круглый год,

Кто согласен без конца

Быть модэлью для творца...

Скромно он стоит у стен –

Из пластмассы... (відповіді учнів: манекен)

V. ВИНИКНЕННЯ МАНЕКЕНА

Учень: Наступним етапом стала поява манекена. Історія манекена починається у XIV столітті до н.е. з дерев'яного торсу, знайденого в скрині для одягу фараона Тутанхамона, останнього фараона 18-ої династії, яка керувала Єгиптом до 1314 рр. до н.е.

У Європі манекен з'явився на світло у 1573 році. З дерева і глини його створив італійський чернець Сан Марко на ймення Бачіо. І прикрив клаптями полотна. Ляльці дали ім'я - Маничино - за назвою матеріалу, з якого вона була зроблена (це ще одне трактування назви манекена).

Учень: Однак у світ манекен вийшов не скоро, років приблизно через двісті. Перші згадки про манекени, котрі використовували кравці для виготовлення одягу, з’явились у Франції в XVIII столітті. В 1770 р. в Парижі було засноване перше швейне підприємство.

В ті часи манекен виготовлявся зі шматка дерева або за допомогою техніки папьє-маше, робився суворо по індивідуальним міркам замовника і коштував доволі дорого, не кожен міг собі дозволити мати особистий манекен.

Незабаром дерев'яна лялька перекочувала до Нідерландів, де і почала називатися манекеном. Потім у Парижі якійсь кравчині прийшла в голову думка використовувати її, щоб показати клієнтам новий фасон сукні. За цим прикладом пішли інші кравчині.

Слово "манекен" виникло разом з предметом і в перекладі з французького значить "истуканчик, человечек" (mannequin). На фламандському манекен (manekin, mannekijn) також значить "людина".

Заключне слово викладача.

Молодці, ви гарно розповідали про історію основних складових ремесла. Я хочу їх підтвердити наступними словами з історичного журналу мод.

То ж хочу побажати вам цінувати інструменти, приладдя та матеріали, які будуть допомагати створювати шедеври кравецької справи. А можливо дехто буде займатися вдосконаленням предметів нашої сьогоднішньої зустрічі, і ваші нащадки будуть вже розповідати своїм дітям про нові історичні факти.

Учень:

В світі багато професій

Одна з них – кравець.

Її усюди шанують, бо він не просто митець.

Він творить людину,

Він бачить її почуття,

На тканині відтворить картину,

Картину людського життя.

Ми ніким не замінні у світі.

Професія наша значна.

І в кожному навіть столітті.

Ніколи не зникне вона.

Викладач: Всім дякую, бажаю успіху і щастя!