Українська мова у віршах

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ

О, скільки світла й музики у мові!

Що ж, любі друзі, хлопці та дівчата,
Почнем сьогодні синтаксис вивчати.
Це грецьке слово – “синтаксис” – воно
відоме у граматиці давно.
А що це слово грецьке означає,
хай кожен з вас на вус собі мотає:
це – побудова, устрій і зв’язок.
А речення – мов зоряний разок
слів-намистин, що світяться алмазно,
і все довкіл сіяє так виразно.
О, скільки світла й музики у мові!
Цьому сприяють знаки розділові.
Вони у реченні, як нотний стан,-
звучать тут флейта, скрипка і орган.
Ви чуєте в них порухи ритмічні?-
То небо шле вібрації космічні!
Найкращі нам разки найкращих сллів
низати в речення сам Бог велів.
Тож недарма лицарство наукове
вважає синтаксис душею мови.

( Д. Білоус )

Мовчазні навчателі

Хоч в усній мові нас немає,
а на папері мовчимо,
та все, що ти читаєш, друже,
сприймати правильно вчимо.
Хто ми?

Маленька, менша від мачини,
ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
й людини мову зупиню. ( крапка )

Злита з хвостиком ця крапка,
невелика, власне, лапка.
Робить паузу, всім знайома.
Як вона зоветься? ( кома )

Прямої лінії малесенький відрізок

Не треба, друже, тут сушити мізок,
бо дуже легко відгадати й так:
прямої лінії відрізок –
між слів у мові граматичний знак.
Що це таке? –

Якщо тире назвав ти без вагання,
то наведи і випадки вживання.

ДУЖКИ

Вони для речення багато важать:
турботливо обнімуть, як дружки,
вставні слова й цитату вкажуть,
давайте ж назвемо їх.
Це -
( дужки )

ЛАПКИ

Коли твір якийсь готую,
різні речення пишу,
щось, буває, я цитую,
мову вводячи чужу.
Але, любий мій читачу,
як же я її позначу?
Тут уже не допоможуть
ані коми, ні крапки,
у пригоді стати можуть –
догадались ви? – ( лапки )

ЗНАК ПИТАННЯ

Він після речення, цитати
вмостився, схожий на гачок.
Всіх нас примушує питати,
а сам ні пари з уст – мовчок.
Що це таке?

ЗНАК ОКЛИКУ

Що за знак – стрункий, мов спис,
Він над крапкою завис,
Спонука до поклику.
Хто ж бо він? –

АПОСТРОФ

Я такий же, як знак розділовий,
І відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я –
зразу стану потрібен і я.

СТИЛІСТИКА
СТИЛІ МОВЛЕННЯ

Що таке стиль

Як хочете про стиль дізнатись,
нехай вас слово не ляка.
Це грецьке stilos, латинське stilus –
гостренька паличка тонка.

Учили нею недаремно
писать на дощечці тонкій,
покритій воску ніжним шаром,
у Римі й Греції старій.

І не покрилось слово пилом,
все мова в пам’яті трима:
вважали почерк спершу стилем,
пізніш – манеру й лад письма.

Є стиль художній і розмовний
( усім знайомий, не новий ),
є науково-популярний
і офіційно-діловий.

Чи помічав в людей у творчих,-
Чиї б ти твори не зустрів,-
Своя манера, власний почерк,
Свій стиль у кожного з майстрів.

Як стиль Тичини не зрівняєш
Із стилем Рильського, Влизька.
За стилем ти завжди пізнаєш
Твір Винниченка, Головка.

Першопричина не єдина –
Життя людей, суспільний фон.
І звісно:”Стиль – це є людина”,-
Сказав учений Жорж Бюффон.
( Д.Білоус )

СТИЛІСТИЧНА НОРМА.
ЛІТЕРАТУРНА НОРМА

Норов різних слів

Свідчать форми слів, число, відмінки –
мови дух ніколи не малів.
Є в словах нюанси і відтінки,
більше того – норов різних слів.
Можна говорить і кельма, й кельми,
можна став і ( множина ) – стави.
Але є слова, що люблять вельми,
щоб до них зверталися “на ви”.
В байці можеш ти, приміром, хвацько
до щабля гукнуть:”Гей ти, Щабель!”
Але спробуй так по-панібратськи
запросто звернутись до грабель.
Неможливо! Тільки лагідненько,
тільки шанобливо:”Ви, Граблі…”
Скільки примхи тут – моя ти ненько!
( ох ці мовні норми взагалі!).
Є іще слова: обценьки, нари,
ножиці, ворота, мемуари…
Чи багато їх, а чи одні –
називай їх тільки в множині.

( Д.Білоус )

РЕЧЕННЯ

Порада викликаному на уроці

“А що таке речення?” –
щоб не розгубиться,
по шпаргалку не тягтись до сумки,
визнач спокійненько:”Мовна одиниця,
засіб формування й висловлення думки”.

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Підмет

Підмету насамперед
віддаєм велику шану
ми по-справедливості:
означає він предмет
дії певної чи стану,
якості, властивості.
А спитайте в нього: з ким
одним миром мазаний?
Синтаксично завжди з ним
присудок пов’язаний.

Присудок

Присудок – дотямить кожного кебета –
теж не є якимсь пластом непіднятим:
означає дію аба стан предмета,
в реченні представленого підметом.
Не введуть нас ув оману
неуважності тенета:
там предмет був дії, стану,
а тут – дія, стан предмета.

( Д.Білоус )

Перевірка домашнього завдання

Добре, друже, що признався –
Я ж побачив по очах,
Що ти вдома лінувався:
Навіть і не намагався
Розібратися в речах.

Хто здається безпорадно –
У людини не в пошані.
В реченні не так то й складно
Розібратись при бажанні.

Напиши таке мені:
“Дід відвідує три дні
відділ соціального забезпечення”.
- Де, скажи, тут головні
члени речення?
Кажеш: дід відвідує?
Правильно: це підмет і присудок.
Ще напишемо речення:
“Мати купила бурякових висадок”.
Ти підкреслив: мати й купила –
немає заперечення,
бо це справді підмет і присудок –
головні члени речення.

( Д.Білоус )

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Другорядні теж важливі члени речення,
Тут вони не для прикраси, не для клечання.
Часто гронами рясними в думку просяться.
Але як же з головними співвідносяться?
А підрядними зв’язками з ними зв’язаними,-
Це враховувать ми з вами зобов’язані.
Думку можуть ( помічав це, безумовно, ти )
Пояснити, уточнити і доповнити.
Поділяються, напевне неспроста вони
На означення, додатки і обставини.

Обставина

Член цей хоч і другорядний,
Його знати не завадить.
Він, мов нитка Аріадни,
Нас у реченні проводить.

Дозволя розкритись слову
Й виража його не всує,-
Дію характеризує,
Стан, ознаку чи умову.

Нам без нього неможливо –
Це відомо здавна.
Знать його усім важливо,
Зветься він – обставина.

(Д. Білоус )

Види обставин

За прозовість ми просим пробачення –
Граматичні поняття чіткі.
Отже види обставин такі
Відповідно до їхнього значення.

1. Обставина способу дії:
Спливли плавом літа молодії.
Гончар сильно у “Соборі”
Висвітлив події.

2. Обставина міри і ступеня:
Набридає украй
важких молотів гупання.

3. Обставина місця:
Петро стежкою
подався на обійстя.

4. Обставина часу:
Зранку в мене була зустріч
з керівником класу.
По обіді наш автобус виїхав на трасу.

5. Обставина причини:
Я зрадів, що дістав
книжечку Тичини.

6. Обставина мети:
Завидна вдалося
до Києва дійти.

7. Обставина умови:
Хлопчик виростав коло діброви,
де повітря чисте і здорове.

8. Обставини допустовості:
Незважаючи на злидні,
ми жили по-совісті.

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМИ

У спілкуванні людям личить те,
що народ від серця зичить

Чи всі вмієм спілкуватись,
по-українськи привітатись?
Чи всі вітання наші гречні,
теплом зігріті та сердечні?
А є ж і тут чудесні форми,
питомі українські норми:
Шановні і вельмишановні,
панове і товариші!
А побажання – шани повні.
бо теплі, щирі, від душі.
А в спілкуванні людям личить
те, що народ від серця зичить:
здорові будьте, як вода,
багаті будьте, як земля,
веселі будьте, як весна!
І ви, добродію, і пане,
військовий – пане капітане.
І ви, добродійко, і панно
( хіба звучить не бездоганно?)
Й звертання кожне не єдине:
і господарко, й господине!
Звучить яскраво і ласкаво.
Але чому? Для вас цікаво?
Тому, що ввічливо, пристойно,
велично, гідно і достойно!

( Д.Білоус )

Рідна мова

Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти,-
Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово “Мати”-
Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий. –
Звук “Вітчизни” неповторний,
І простий, і предковічний…

Ну а третє слово – “Мила” –
Буря крови, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов одна лиш ти є.

Ти велична і проста,
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.

( І.Багряний )

“Уявіть собі, що Київ не був би взятий і зруйнований татарами… Київ залишився б столицею першої Руської держави… Офіційною мовою стала б не суміш старослов’янської та фінської мов, а слов’яноукраїнська. Український письменник Гоголь не мусив би писати російською мовою, а Пушкін писав би українською…”
( В.Ключевський )

На вищі сходи сходячи, із їхніх праць, завершених
йдемо у глиб історії, знайомством з праглибинами,
до витоків доходячи, із висновків, потверджених
досліджуєм пракорені. розкопками невпинними.

Хай шлях боріння звивистий Вивчай – і шлях розвесниться
до джерела отецького, до мови української.
коріння можна вивести Чи не вона ровесниця
у Кримського й Житецького, санскриту і латинської?

( Д.Білоус )

Молитва абеткова

Аз молюся словом сим до Тебе,
Б оже мій, що сотворив на світі
В идимі й невидимі істоти,
Г осподи, пошли Свого на мене
Д уха, що зродив у серці Слово,
Є же буде для добра всім сущим
Ж ивотворне Мудрістю Твоєю.
З атверди Закон – ясний світильник
І дорогу праведного Слова,
Й рід слов’янський сподоби хрещений,
К ротких тих, котрі людьми Твоїми
Л аскою Твоєю нареклися,
М илості вони Твоєї просять.
Н ам дай, Боже, всемогутнє Слово,
О тче, Сину й Найсвятіший Духу,-
П рагнучи од Тебе допомоги,
Р уки піднесу свої до неба:
С илу й мудрість дай Твою черпати,
Т ільки ж Ти даєш снагу достойним,
У паси нас, Боже, од спокуси,
Ф араонської важкої злоби,
Х ерувимську мисль подай і розум,
Ц арю наш Небесний, хочу славить
Ч удеса твої предивні, вічні,
Ш естикрильної снаги спізнати,
Щ едре діло, Вчителем твориме,
Ю ному й похилому доступне;
Я зиком новим хвалу воздати
І Отцю, і Сину, і Святому Духу,
І нині, і прісно, і на віки вічні
амінь.

(Із старослов’янської переклав Д.Білоус )

СПОРІДНЕНІ СЛОВА

До мови рідної уважний,
слова споріднені відзнач:
житняк – хліб житній, яшник – яшний,
пшеничний – булка і калач.

Коли на полі колоситься –
Зернина в колосі, зерня;
Виймають з печі – паляниця,
Хлібець, хлібина, хлібеня.

Ще кажуть – книш, бухан, буханка,
А хліб весільний – коровай.
Цікава, бачиш, кожна ланка,-
Все зауваж, на вус мотай.

( Д.Білоус