Любов’ю та ніжністю до рідного краю сповнені прослухані вами рядки поезії відомої луганської поетеси Ганни Гайворонської. Дійсно, як можна не любити землю, де ти народився, де пройшли твої дитячі та юнацькі роки, де ти вперше сів за парту і вперше закохався. Нам, мешканцям Луганщини, є чим пишатися. Це досягнення в економіці, науці, культурі. Але перераховувати їх ми не будемо. Сьогодні мова піде про тих людей, які зробили значний внесок у розвиток мистецтва нашої Батьківщини і держава оцінила їх по заслузі. Це письменники, яких доля у певний період життя зв’язала з нашим краєм. Ми пишаємося ними… Не просто читаємо твори, а й вчимося бути патріотами нашої Вітчизни. Згадати всіх письменників ми не зможемо, бо їх дуже багато… Зверніть увагу на карту Луганської області, на яку учениця нашого класу _________________ нанесла прізвища найвідоміших майстрів слова, які народилися або певний час перебували у тому чи іншому регіоні. Тут ви можете побачити, де розташовані літературні музеї та встановлено пам’ятники письменникам. Почуття гордості охоплює, коли дивишся, яких талантів виплекала наша земля.
Тема уроку - «Літературний Олімп Луганщини». Запишіть її. Як ви гадаєте, чому така тема? Адже гора Олімп знаходиться не в Україні.. Що ви про неї знаєте? І чому Олімп літературний?
Відповіді учнів.
Кілька уроків тому кожен учень класу отримав завдання детально познайомитися із життєвим і творчим шляхом того чи іншого письменника, відвідавши літературні музеї, перечитавши критичні статті та твори митців, треба було підібрати фотоілюстраціі, продумати текстовий матеріал, музичний супровід і створити презентацію. Фактично кожен виконав міні-проект, з яким зараз нас познайомить. Крім того, можна прочитати напам’ять той вірш, який найбільше сподобався, і ,за бажанням, його проаналізувати. Але пам’ятайте слова Бориса Дмитровича Грінченка: «Епохи маємо право судити зі свого погляду, а людей повинні судити з погляду тієї епохи, за якої ті люди жили».
3
І поки ми будемо знайомитися з біографічними даними та творчістю найвідоміших письменників Луганщини, систематизуємо та узагальнимо вже відомий матеріал, ви записуйте прізвища митців, основні твори та як держава відзначила їх внесок та увічнила пам’ять.
Розгляд нового матеріалу
На фоні мелодії вступні слова вчителя.
Літературна карта Луганщини: сотні імен, загальновідомих і майже невідомих широкому загалу. Кожне з цих імен пов’язане з конкретним містом, містечком, селищем або селом. Завдяки луганським літературознавцям, журналістам, краєзнавцям, серед яких особливо хочеться виділити Івана Білогуба, Юрія Фесенка, Юрія Єненка, Бориса Пастуха, Тетяну Дейнегіну, Олексія Неживого, відкрито безліч «білих плям» на цій карті. Надамо слова і нашим дослідникам. Починає літературний марафон ____________________________ . Як естафетну паличку вона передає цей олімпійський вогник своїм однокласницям. (Передають свічку).
Презентація 1(Зразок). «Слово о полку Ігоревім».
(Географічна мапа Луганської області). Окремі дослідники також Історія літературного життя нашого краю розпочинається із давньої пам’ятки вітчизняної культури – «Слова о полку Ігоревім»(зразок книги). Адже, на думку істориків та літературознавців, події, які відображені в літературному творі, відбувалися неподалік Сіверського Дінця, названого Доном. Річка Каяла згадується у «Слові» п’ять разів. Згадана вона і в Іпатіївському літописі. На березі Каяли військо князя Ігоря зазнало жорстокої поразки (малюнок битви). До наших часів ця назва річки не збереглася, тому тлумачать її по-різному. Найімовірніше, це нинішня річка Макатиха, ліва притока Голої Долини (літописна Сюурлій), яка впадає в Казенний Торець, праву притоку Сіверського Дінця ( за теперішнім адміністративним поділом – Слов’янський район Донецької області). (Географічна мапа Донецької області). Битва Ігоря Святославовича з половцями – 10 – 12 травня 1185 року – відбулася між Сюурлієм (тобто Голою Долиною) і Каялою (Макатихою). (Карта битви). Є й інші думки щодо географічного визначення місця битви. Побутує версія, що Каяла – це Кам’янка, права притока Сіверського Дінця. вважають, що Каяла то нинішня Красна, а Сюурлій – Борова, теж притока Сіверського Дінця (територія сучасного Кремінського району Луганщини). Не виключена поява й інших гіпотез, суджень, здогадок. Однак стрижневим тут є твердження – південно-східні рубежі Київської Русі пролягали територією нашого краю.
«Слово о полку Ігоревім» викликало неослабний інтерес багатьох письменників. Мабуть, жодна з літературних пам’яток не стала джерелом такої кількості переспівів та перекладів. Їх авторство представлено іменами (портрети письменників): Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Михайло Максимович, Юрій Федькович, Степан Руданський, Панас Мирний, Іван Франко, Максим Рильський, Наталя Забіла, Василь Шевчук…
4
Серед імен перекладачів є митці, життя яких назавжди поєдналося з нашим краєм. Ще в 1885 році молодий вчитель Борис Грінченко (портрет) здійснив своєрідний переспів «Слова о полку Ігоревім», адресувавши твір для шкільного вивчення. До речі, його найновіше видання після тривалої перерви вийшло друком у місті Луганську 2000 року.
А в 1894 році в місті Бахматі безсмертний твір ще раз осучаснив Микола Федорович Чернявський (портрет).
Наш славнозвісний земляк, лауреат національної премії ім.Тараса Шевченка, письменник і правозахисник Іван Олексійович Світличний
(портрет) по-своєму переспівав цей шедевр вітчизняної культури і назвав «Слово про Ігореву Січ». Це сталося 1981 року на засланні в Алтайському краї.
Найновіший переспів українською мовою належить луганському поету Леоніду Стрельнику (портрет), а його видання датується 2003 роком (зразок книги).
Коли на Луганщині в 2003 році урочисто відзначали 65-річчя утворення області, неподалік селища Станично-Луганського, біля Сіверського Дінця, був відкритий пам’ятник роботи луганського скульптора, заслуженого художника України, Лауреата премії ім. М.Шолохова Миколи Можаєва, (фото пам’ятника) який символізує зв’язок «Слова о полку Ігоревім» із сучасністю.
На сходах Луганської обласної наукової бібліотеки імені М.Горького встановлено монумент уявному автору літературного шедевру (скульптор Іван Чумак – лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка). ( Фото ).
А зараз ви маєте можливість прослухати уривок з цього незабутнього шедевру у виконанні __________________________.
Слова вчителя:
У нашому краї пролягали творчі дороги поета і драматурга другої половини ХУП – початку ХУШ століття Климентія Зіновієва. Цими землями мандрував мислитель і поет Григорій Сковорода, що доведено дослідженнями Леоніда Махновця. Достатньо згадати притчу «Убогий жайворонок», створену восени 1787 року, де Григорій Савич пише: «В селі Ровеньках прекрасне чув я прислів’я «Не ївши - легше, поївши – краще».
Наступне, дев’ятнадцяте, сторіччя принесло не тільки бурхливий розвиток промисловості, але й було багате на видатні літературні імена митців, доля яких назавжди поєдналася з Луганщиною. Це діячі російської культури, що всім серцем любили, відчували й розуміли братній український народ – Олексій Кольцов, Антон Чехов, Всеволод Гаршин.
Не яскравою блискавкою, що, спалахнувши, миттю зникає, а спокійним рівним полум’ям горить на скрижалях вітчизняної та світової культури є ім’я Володимира Івановича Даля, про якого нам розкаже _____________________________. (Передача олімпійського вогника).
Презентація 2 (Зразок). Життєвий і творчий шлях Володимира Даля.
5
Старовинний центр промислового Луганська, його перша вулиця - Англійська, сьогодні має іншу назву – вулиця Володимира Івановича Даля. На цій вулиці височить пам’ятник велетню слов’янської культури – Козакові Луганському, встановлений у 1981 році (фото), автори скульптурного образу І.Овчаренко та В.Орлов. Неподалік від пам’ятника впадає в око ошатний будиночок кінця ХУШ – початку ХІХ століття (фото), національне надбання України, в якому розташовано Літературний музей В.І.Даля. Відкриття музею в 1986 році стало подією в культурному житті України.
Саме тут 22 листопада (за новим стилем) 1801 року у родині лікаря Луганського ливарного заводу, датчанина за походженням Івана Матвійовича Даля народився Володимир Даль (портрет).
У березні 1805 року батька письменника призначають інспектором в Чорноморську лікарську управу, і тому сім’я переїздить до міста Миколаєва.
Сини Івана Матвійовича, Володимир і Карл, мають можливість навчатися «казенним коштом» у Петербурзькому Морському корпусі. У березні 1819 року Володимир був випущений з навчального закладу мічманом у Чорноморський флот. Призначення – Миколаїв. Зловживання, які панували на той час на флоті, з якими він не мав можливості боротися, а тим паче миритися, змушують його 1 січня 1826 року залишити службу і вступити до Дерптського університету на медичний факультет.
У1828 році розпочинається російсько-турецька війна. Після блискучого захисту докторської дисертації Володимир Даль потрапляє на фронт. Орден святого Володимира 4-го ступеня, орден святої Анни 3-го ступеня – бойові нагороди дивізійного лікаря.
З 1833 року починається новий етап життя Володимира Даля – державна служба. Передував цьому вихід першої книжки «Русские сказки из предания изустного на грамоту гражданскую переложенные, к быту житейському приноровленные и поговорками ходячими разукрашенные казаком Владимиром Луганським». Після знищення майже всього тиражу, за розпорядженням цензурного комітету, автор отримав надзвичайну популярність і мав залишити роботу. Оренбург, Петербург, Нижній Новгород – більше 25 років бездоганної служби відзначено орденами: святого Станіслава 2-го та 3-го ступенів, святого Володимира 3-го ступеня, святого Станіслава 1-го ступеня. У 1859 році Володимир Іванович Даль отримує відставку чином дійсного статського радника, чиновника У класу. Проте сам В.І.Даль визнавав тільки одну нагороду – «справедливий Даль», так його віншував народ.
У Москві пройшли останні роки В.І.Даля. Його не стало 22 вересня 1872 року.
Володимир Іванович Даль відомий нам як автор «Толкового словаря живого великоруського языка» - справжньої енциклопедії побуту народу, за обсягом це більше 200000 слів. Та мало хто знає, що він зібрав і систематизував 8 тисяч слів для укладання словника української мови, але не
6
наважився це зробити. Крім того, Володимир Іванович успішно перекладав твори українських письменників, зокрема Григорія Квітки-Основ’яненка.
Вдячні луганці назвали один із провідних навчальних закладів – Східноукраїнський національний університет – іменем Володимира Даля. А письменники-земляки написали про нього книги: Юрій Єненко – нарис «Слово про Козака Луганського»(1994), Юрій Фесенко - літературознавче дослідження-монографію «Проза В.І.Даля. Творча еволюція»(1999).
На Луганщині вже стали традиційними Далевські наукові читання, що започатковані в 1971 році і набули статусу міжнародних.
У шкільному кабінеті літератури рідного краю теж є експозиція, присвячена життю та творчості Володимира Даля. Адже цей видатний російський письменник, лексикограф і фольклорист підписував свої твори псевдонімами В.Луганський, Володимир Луганський, Козак Луганський.
Слова вчителя:
Найвидатнішою подією в культурному житті Луганщини стало шестирічне вчителювання й титанічна праця Бориса Грінченка у селі Олексіївці сучасного Перевальського району, куди він приїхав разом з дружиною Марією Загірньою.
Саме про них видатний український лексикограф Сергій Єфремов у праці «Історія українського письменства» написав : «Не багато спершу цих людей з нового покоління було, але тим вищий їх подвиг і тим більша заслуга їхня, що вони не подалися назад і не покинули рідного народу під найбільш критичний час національного існування».
Зворушують читачів і поетичні рядки Станіслава Чернілевського:
Дух воскресне, як народ живий
З вогню труда подвижного й святого.
Стоїть Грінченко - вічний Вартовий
Біля криниці слова золотого.
Про Бориса Дмитровича Грінченка, так високо поцінованого за життя і в перше десятиліття після смерті, а потім настільки зневаженого, що нерідко згадувався в історії української літератури як «антипод вірного служіння робітничому класові», нам розкаже
Презентація 3. (Зразок). Життя і творчість Бориса Грінченка.
століття, фольклору, більшості українських діалектів. Російська Академія Наук відзначила цю роботу премією імені Костомарова.Настав той час, коли титанічна праця Бориса Грінченка в ім’я розвитку національної духовної культури дістає справедливу й виважену оцінку.
Згадаємо сторінки біографії цього великого митця.
Борис Дмитрович народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту у збіднілій дворянській родині. Його дід, колишній сотник Сумського полку, далекий родич відомого художника І.Айвазовського, був одружений з двоюрідною сестрою письменника
7
Г.Квітки-Основ’яненка. У сім’ї Грінченків була велика бібліотека, часом збиралось освічене товариство, у якому бував П.П.Гулак-Артемовський.
Дитинство маленького Бориса пройшло на хуторі Кути. Він навчався у середній школі. Хлопець захопився творами І.Котляревського, Т.Шевченка, познайомився із забороненою літературою, за що в 16 років потрапив за грати.
Після його звільнення двері школи були для нього назавжди зачинені. Але Грінченко посилено займався самоосвітою і склав іспити на звання народного вчителя у Харківському університеті. Так почалася така жадана, але важка праця вчителя-просвітителя. Спочатку він поїхав працювати в село
Введенське Зміївського повіту Харківської губернії, згодом переїздить у село Нижня Сироватка Сумського повіту. Працювати доводилося в нестерпних умовах. Крім того, він зазнав переслідувань за демократичні погляди та пропаганду української мови.
Найдовше за часом учителював Грінченко в селі Олексіївна Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії (тепер Перевальського району Луганської області). Туди у 1887 році його запросила дружина відомого банкіра, підприємця, засновника металургійного заводу Христина Данилівна Алчевська – відома діячка народної освіти, талановитий педагог, віце-президент Міжнародної ліги освіти, яка з великими труднощами, переборюючи перепони жандармів і чиновників, відкрила у1879 році школу для дітей сільської бідноти.
Так почалася педагогічна діяльність Б.Д.Грінченка на Катеринославщині.
Працюючи в Олексіївці, він розпочав роботу над «Граматикою української мови», своєрідним підручником для першого класу. Використані у книзі прислів’я, приказки, загадки, дитячі пісеньки стали основною частиною так званої «Настиної читанки», над якою Б.Грінченко працював упродовж 1890 – 1891 років.
За період роботи на Луганщині Борисом Дмитровичем було написано близько 200 творів різних за жанрами.
У педагогічній діяльності Б.Грінченко реалізовував ідею національної школи , сприяв формуванню національної свідомості. Крім того ,він разом з дружиною займався просвітницькою роботою серед мешканців села Олексіївка. Суть її полягала в систематичному читанні та обговоренні української літератури, особливо ж класичної спадщини.
Через брак друкованих видань Борис Грінченко та Марія Загірня складали рукописні збірки віршів, переписували їх, і такі книжки могли читати і діти, й дорослі.
На Луганщині митець жив та працював з осені 1887 по вересень 1893 року.
З 1894 по 1902 рік – Чернігівський період життя Грінченка. Тут Борис Дмитрович працює на різних посадах у земстві, віддаючи все дозвілля літературній роботі. Він став натхненником нелегальної «Чернігівської
8
громади», що влаштовувала науково-популярні бесіди, відзначала ювілеї Котляревського, Шевченка, Франка. Грінченко організував своє видавництво й налагоджував в умовах жорстокої заборони «бібліотеку українських книжок».
Переїхавши до Києва, Борис Дмитрович стає одним з організаторів української преси. У 1905 році він редагує першу в Росії щоденну українську газету «Громадська думка», а в 1906 стає редактором журналу «Нова громада» та одним з організаторів товариства «Просвіта».
У 1907-1909 роках у Києві виходить «Словарь української мови» у чотирьох томах. Словник містить понад 68 тисяч реєстрових слів з перекладом або тлумаченням їх російською мовою. У ньому представлена лексика літературної мови ХІХ століття.
Останній період життя Б.Д.Грінченка. Навчаючись у Львівському університеті, його дочка Настя вступає у соціал-демократичну організацію, бере активну участь у революції 1905-1907 років, за що була заарештована. У тюрмі вона тяжко занедужала, а після другого арешту зовсім злягла. Щоб донька не померла у в’язниці, Борис Дмитрович домагається заміни її ув’язнення домашнім арештом. До самої смерті біля неї чергували жандарми.
Слідом за Настею пішов із життя її крихітний синок Воля, єдиний онук Грінченка. Всі ці події підірвали здоров’я письменника, і він змушений був їхати на лікування до Італії.
Тяжкі звістки з України прийшли й туди: смерть матері та закриття товариства «Просвіта». Це були останні краплі, що переповнили чашу терпіння.
6 травня 1910 року Б.Д.Грінченко помер.
Зараз на подвір’ї Олексіївської школи на Луганщині – стара будівля, перед якою височить пам’ятник талановитому педагогу, видатному письменнику і публіцисту, критику і мовознавцю, видавцю та громадському діячу – Борису Дмитровичу Грінченку. Його було урочисто відкрито разом з музейною кімнатою28 листопада 1988 року до 125-річчя від дня народження славетного діяча української культури. Автор пам’ятника – луганський скульптор І.М.Чумак. У 1992 році музеєві було присвоєно звання «народний».
Тепер у музеї проводяться літературні читання , екскурсії, уроки рідної мови і літератури. Зібране в музеї – не просто експонати, що розповідають про минуле, а інформація для роздумів про сьогоднішній день української школи, про її майбутнє.
У школі ми вивчаємо творчість Бориса Дмитровича Грінченка. Мене особисто так вразив один із його «Весняних сонетів», що хочеться на віть його заспівати. (Лунає пісня у виконанні учениці).
Слова вчителя:
Ми продовжуємо подорожувати Луганщиною у просторі й часі.
Лисиче над Дінцем… де висне дим заводу,
Музика у садку та потяг в сім годин…
Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… 9
Про Вас мої пісні під сивий біг хвилин…
Всім відомі ці слова Володимира Сосюри, який у нашому краї розпочав нелегкий творчий шлях. Звідси пішов у світ боротьби, сюди приїздив завжди.
Ви пам’ятаєте, що Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898 року. Згодом після тяжких поневірянь сім’я переїхала у Третю Роту (с.Верхнє), тепер м.Лисичанськ. Тут пройшли дитинство та юність майбутнього поета. Перші вірші, перше кохання, біль втрати батьків - все це назавжди пов’язало Володимира Сосюру з Луганщиною. Потім була громадянська війна – служба в петлюрівському
війську, згодом в Червоній армії. Далі – творчість, поетичні збірки, любов і ніжність, а часом і тривога, навіть біль, коли несправедлива критика вражала душу поета. Однак Володимир Сосюра залишався неперевершеним ліриком української поезії.
Цього поета люблять і пам’ятають на Луганщині. У місті Лисичанську споруджено пам’ятник митцеві, автор якого - талановитий скульптор Ілля Овчаренко. У місцевому музеї зберігаються рідкісні експонати – особисті речі, автографи, спогади, на раритетних плівках лунає голос солов’я України.
Життя ж – це вічна боротьба,
І тільки сильними народи
Куються в нації, ідуть
Крізь бурі в радісні походи,
Торують для нащадків путь…
Сьогодні ми не будемо презентувати творчість Володимира Сосюри, бо ретельно вивчали її раніше. Однак не згадати про цього митця ми просто не мали права. Він гідний посісти чільне місце на літературному Олімпі Луганщини. Учениця ____________________ ___ прочитає та проаналізує одну з найвідоміших поезій Володимира Миколайовича Сосюри «Любіть Україну», яка не втратила своєї актуальності . (Передача олімпійського вогника).
Виразне читання напам’ять та аналіз поезії Володимира Сосюри.
Слова вчителя
Споконвіку українцям судилося виборювати свої права на існування як нації. Так, у ХІХ столітті виник ідейно-просвітницький рух українства, призначення якого було звільнення з-під соціального і , головне, національного гноблення. У цьому русі брали участь кращі представники інтелігенції, особливо митці різних сфер української культури, усі ті, хто мав не тільки творче натхнення, мистецький хист, але й сміливість скласти опір тоталітарній системі.
Говорячи про літературно-мистецьке та суспільно-політичне відродження 60-х років, насамперед згадаймо ім’я нашого славного земляка Івана Олексійовича Світличного.
Саме йому присвятив такі слова Василь Стус:
Не можу я без посмішки Івана
Оцю сльотаву зиму пережить.
В проваллях ночі, коли Київ спить, 10
А друга десь оббріхують старанно,
Склепить очей не можу ні на мить,
Він як зоря проміниться з туману,
Але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить…
Про Івана Олексійовича Світличного нам розкаже ____________________________. (Передача олімпійського вогника).
Презентація 4. Сторінки біографії Івана Світличного.
Виразне читання та аналіз поезії Івана Світличного.
Слова вчителя.
1994 року побачила світ збірка Івана Світличного «У мене – тільки слово». Цього ж року письменник був удостоєний посмертно Державної премії України імені Тараса Шевченка. Щоб зберегти пам’ять про митця у приміщенні філії Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (Старобільський факультет) було встановлено пам’ятний знак Івану Світличному. Автор – Заслужений діяч мистецтв України М.М. Щербаков.
Ми з вами продовжуємо нашу подорож.
Невелике село Юр’ївка Лутугинського району на Луганщині. До обласного центру, як мовиться, рукою подати: якісь десять хвилин їзди на автомобілі. Звичайний, чи по-літературному, типовий краєвид. Видніються нові і вже давні терикони. По підгір’ю тут і там туляться хатки. Та й село це розташувалося в якійсь улоговині, чи точніше, в балці. А терикони й пагорби і близько й поодалік немовби не тільки вічні вартові того, що споконвіку відбувається на землі, а ще – тримають постійний зв’язок Землі й Космосу. Мабуть, мало що тут змінилося зовні. Ще з тої пори, коли 1920 року в Юр’ївці народився Микола Данилович Руденко.
Про цього учасника правозахисного руху Ганна Гайворонська писала:
Хіба в Мордовію цей жайвір не літав?
Хіба в Америці його було не чути?
Він тут чекав. Серед донбаських трав.
Не міг ніяк сердешний вас забути.
Такий маленький дзвін у небесах ,
Озвучував затужену планету,
А десь в мордовських, хижих таборах
Зривали дзвони із душі поета.
Про нелегку долю Миколи Руденка розкаже ___________________________. (Передача олімпійського вогника).
Презентація 5. Огляд життя і творчості Миколи Руденка.
Виразне читання та аналіз однієї поезії.
Слова вчителя.
Влітку 1992 року Микола Руденко побував у рідному з дитинства краї, на Луганщині. В обласній бібліотеці відбувся літературний вечір. Незабутніми залишилися зустрічі з рідними та знайомими людьми.
11
У 1993 році за роман «Орлова балка» та поетичну збірку «Поезії» Микола Руденко був відзначений Державною премією України імені Тараса Шевченка. Коли на Луганщині в 1998 році проходило Міжнародне Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій», наш славний земляк був його почесним гостем. До 80-річного ювілею талановитий письменник і видатний громадський діяч був удостоєний звання Героя України.
Ще одна постать, про яку ми не можемо не згадати. Василь Іванович Голобородько. Його називають посівальником доби, відносять до представників Київської школи поезії, які пропагували «триєдність свободи» (свободу творення, свободу особистості і свободу народу).
Про Василя Голобородька нам розкаже _________________ .
(Передача олімпійського вогника).
Презентація 6. Життєвий і творчий шлях Василя Голобородька.
Виразне читання та аналіз поезіі .
Слова вчителя.
Не можна не згадати про людину-легенду Владислава Титова. У 1981 році він став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.
Про нього нам розкаже _____________________________.
На жаль, урок триває лише 45 хвилин, тому ми не маємо можливості презентувати творчість усіх письменників Луганщини, але для тих учнів, яких зацікавив розглянутий матеріал, можемо порекомендувати такі видання:
Літературна Луганщина. Збірка бібліографічних матеріалів про життя і творчість письменників Луганщини та їх твори. /Упоряд. М.В.Ночовний. – Луганськ, 1992.
Жайвори над Луганщиною: Літературні портрети членів Луганської обласної організації Національної спілки письменників України. – Луганськ: Світлиця, 2004.
Ці та інші книжки, ви зможете знайти у кабінеті літератури рідного краю, де ми зараз і знаходимося, і на поличках бібліотеки.
5. Систематизація та узагальнення знань.
Слова вчителя.
Крім створення проектів, наші дослідники узагальнили інформацію щодо вшанування пам’яті письменників Луганщини.
___________________________ розкаже про те, які пам’ятники встановлено на честь майстрів слова у нашому краї.
а) Слова учня:
1969 рік - Старобільськ - пам’ятник Всеволоду Гаршину
(скульптори: Ілля Овчаренко, Василь Орлов).
- Лисичанськ - пам’ятник Володимиру Сосюрі
(скульптор Ілля Овчаренко).
1980 рік - Новоайдар - пам’ятник Івану Приблудному (Якову
Петровичу Овчаренку, учню Сергія Єсеніна) 12
(скульптори: Микола Щербаков, Олександр і Володимир
Смирнови).
1981 рік - Луганськ – пам’ятник Володимиру Далю (автори: Ілля
Овчаренко, Василь Орлов).
1988 рік - Первомайськ – погруддя Бориса Горбатова (скульптор
Григорій Слєпцов).
1988 рік - Олексіївка Перевальського району – пам’ятник Борису
Грінченку (скульптор Іван Чумак).
1988 рік - село Щотове поблизу Антрацита - пам’ятник Григору
Тютюннику (скульптор Іван Чумак).
2000 рік - Старобільськ – пам’ятний знак Івану Світличному
(автор Микола Щербаков).
2003 рік - поблизу селища Станично-Луганське – пам’ятник, який
символізує зв’язок «Слова о полку Ігоревім» з сучасніс-
тю (скульптор Микола Можаєва).
2003 рік - Луганськ – монумент легендарному автору «Слова о
Полку Ігоревім» (скульптор Іван Чумак).
Слова вчителя.
Про літературні музеї, які було відкрито на Луганщині ,розкаже ________________________.
б) Слова учня:
1988 рік - Луганськ – музей-квартира Владислава Титова.
1986 рік - Луганськ – літературний будинок-музей Володимира
Даля.
- Луганськ - Музейна кімната-кабінет Юрія Єненка
1988 рік - Щотове – школа №12 – музей Григора Тютюнника.
Літературна музейна кімната В.Сосюри у м. Лисичанську.
2003 рік - Лтературно-меморіальний музей Бориса Грінченка у
споруді колишньої школи села Олексіївка Перевальського
району.
- Старобільський краєзнавчий музей. Експозиції, присвячені
- Новоайдарський районний краєзнавчий музей. Експозиція,
присвячена Івану Приблудному.
- Народний музей селища Смоляниново Новоайдарського
району. Розділ, присвячений Микиті Чернявському.
Слова вчителя.
Держава оцінила творчість письменників нашого краю. Вони були відзначені різними літературними преміями. Цю інформацію нам озвучить _________________________.
в) Слова учня:
Лауреати Державної (Національної) премії України імені Тараса Шевченка
1981 рік – Владислав Титов
1993 рік – Микола Руденко (за роман «Орлова балка» та збірку
«Поезії») 13
1994 – Василь Голобородько
1994 – Іван Олексійович Світличний (посмертно, за збірку «У мене
тільки слово»)
Лауреат премій імені Василя Стуса та Олени Пчілки
Антоніна Листопад
Лауреат премій імені Богдана Лепкого та Олекси Гірняка
Іван Низовий
Лауреат премій імені Бориса Горбатова
Андрій Медведенко
Лауреати Луганської обласної комсомольської премії імені «Молодої Гвардії»
Владислав Титов
Андрій Медведенко
Олексій Неживий (1990)
Микита Чернявський (1968)
Лауреати Луганського обласного літературного конкурсу імені Микити Чернявського
Іван Савич
Геннадій Довнар
Іван Шкурай
Іван Михайлович Світличний
Ольга Холошенко
Дмитро Боярчук
Іван Низовий
Заслужені журналісти України
Тетяна Дейнегіна
Дмитро Боярчук
6. Перевірка засвоєного.
Слова вчителя.
А зараз ми перевіримо, як ви засвоїли творчість письменників Луганщини та ті засоби виразності, які вони використовували задля досягнення образності. І це за матеріалами не лише сьогоднішнього уроку. Ми будемо підніматися сходинками до майстерності на літературний Олімп і з’ясуємо, який вид мистецтва нам у цьому допоможе. Щоб піднятися на щабель вище, треба правильно відповісти на питання.
Літературна драбинка.
Питання.
1. Назвіть прізвище письменниці з міста Краснодона, твори якої друкуються у часописах Канади, Америки, Австралії, Франції, Англії, Польщі, Вірменії. Вона є лауреатом премій імені Василя Стуса та Олени Пчілки. Її прізвище ми згадували, коли говорили про голодомор 1933 року, бо цій тематиці вона присвятила збірку поезій «Біла молитва братика». (Листопад Антоніна).
2. Порушення загальноприйнятої граматичної послідовності мови; перестановка частин фрази, яка надає їй особливої виразності. (Інверсія).
14
3. Назвіть прізвище письменника, який близько 10 років прожив у селищі Щотове поблизу міста Антрацита, потім рік учителював у місті Артемівську Перевальського району. У Щотівській школі № 12 діє музей, присвячений його творчості, а на подвір’ї споруджено пам’ятник митцю. (Тютюнник Григір).
4. Художнє означення, яке підкреслює певну властивість предмета чи явища, на яку автор хоче звернути увагу і з приводу якої хоче висловити своє ставлення. (Епітет).
5. Письменник, який працював у редакціях газет, у Луганському обласному видавництві, був першим відповідальним секретарем Луганської організації Спілки письменників України. Автор кількох п’єс для театру та телебачення. (Рибас Тарас).
6. Єдино початок; повторення слова або групи слів на початку декількох фраз чи слів. (Анафора).
7. Шахтар, який під час аварії на шахті врятував своїх товаришів, але залишився без рук. Він довго боровся за життя, а коли одужав, став письменником. (Титов Владислав).
8. Різновид метафори: перенесення властивостей істот на предмети, явища природи, абстрактні поняття, оживлення їх. (Уособлення).
9. Письменник, у творчості якого тема Донбасу та шахтарської праці є головною. (Романенко Анатолій).
10. Вірш, написаний так, що початкові букви рядків, прочитані згори вниз, утворюють слово чи словосполучення, найчастіше – ім’я автора чи адресата; віршована загадка. (Акровірш).
Ми теж отримали закодоване слово. Читати будемо знизу догори . І так, яке слово заховано на сходинках? Література. Мистецтво слова.
7. Підсумок уроку.
Нарешті ми досягли вершини гори Олімп і маємо повне право встановити прапори України, Луганської області та Луганська. (Діти прикріплюють прапорці над горою, створеною із портретів письменників Луганщини). Можемо також запалити олімпійський вогонь, який уособлює вогонь сердець письменників Луганщини, і буде символом пам’яті про тих, хто залишив нам безсмертні твори. (Від свічки запалюють олімпійський вогник).
Готуючись до презентації, ви повинні були підібрати образ-символ, з яким асоціюється той чи інший письменник, і зобразити його. Зараз ви поясните символи і ми створимо пам’ятний знак, який буде уособлювати збірний образ письменника Луганщини.
Наклеюють на дошці пам’ятний знак.
8. Оцінювання роботи учнів.
9. Домашнє завдання .
Написати твір-мініатюру «Назавжди у пам’яті народній», у якому поділитися враженнями від почутого на уроці.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 16
Жайвори над Луганщиною: Літературні портрети членів Луганської обласної організації Національної спілки письменників України. – Луганськ: Світлиця, 2004.
Літературна Луганщина. Збірка бібліографічних матеріалів про життя і творчість письменників Луганщини та їх твори. /Упоряд. М.В.Ночовний. – Луганськ, 1992.
