Круглий стіл для батьків "Шлях до серця дитини"

Центр практичної психології та соціальної роботи

Відділ освіти Артемівської міської ради

Круглий стіл

«Шлях до серця дитини»

(матеріали до семінару практичних психологів навчальних закладів)

Матеріал підготувала:

практичний психолог

Часовоярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №15

Погребняк Ю.С.

Категорія учасників:

Батьки учнів з ООП

2014-2015 навч.рік

Мета: сприяти зміцненню психологічної готовності батьків щодо супроводу дітей, які мають особливі освітні потреби.

Завдання:

• Акцентувати увагу батьків на актуальності проблеми;

• Визначити якості та вміння, необхідні батькам в супроводі дітей, які мають особливі освітні потреби;

• Сформувати активне розуміння учасниками того, що саме від їхніх дій та поведінки формується толерантне ставлення до дітей з ООП.

Матеріали: клубок ниток, клейкі квадратні аркуші двох кольорів, великий аркуш «Мої очікування та мої побоювання», 120 м’ячиків скручених з паперу, мотузка (для імітованого кола), серце червоного кольору формату А4 (15 шт.), кольорові олівці, 2 шматки шпалер.

Хід (Зустріч проводиться в колі).

Знайомство. Вправа « Павутиння» .

Сядьте, будь ласка, в одне велике коло. У кожного з вас зараз буде можливість розказати про себе або про свою дитину. Можливо, хтось хоче розповісти про те, чим займається ваша дитина у вільний час. У вас є хвилина, щоб подумати, що ви хотіли б розповісти… (музичний супровід).

(ведучий починає з себе, затискує вільний кінець міцно в руці, та передає іншій дитині).

Так клубок передають один одному, поки всі не стануть частиною однієї павутини. Після цього треба розпустити павутиння.

Вправа «Мої очікування і мої побоювання»

Матеріали: клейкі квадратні аркуші двох кольорів (за кількістю учасників), ручки, дошка, яка б утримувала аркуш.

Ось ми вже ближче познайомилися. У наступній вправі давайте спробуємо поділитися думками, хвилюваннями щодо своєї дитини.

Для цього я роздам вам блакитні та жовті аркуші. Давайте визначимо, який колір ми закріпимо за очікуваннями, а який за побоюваннями. Ви маєте 5 хвилин для того, щоб обдумати та записати свої очікування, стосовно своїх дітей і свої побоювання. Пам’ятайте, що очікування пишемо на жовтих аркушах, а побоювання – на блакитних. Тепер потрібно вийти до дошки і закріпити ній свої аркуші. За вами вибір – як розміщувати, побачимо, що у нас вийде.

Вправа «Спогади з дитинства»

Мета: формувати чутливість до наслідків упередженого ставлення, глузування, образ та інших видів негативної поведінки.

(8 м’ячиків скручених з паперу).

Я пропоную вам заплющити очі й зануритися в минуле, у роки вашого дитинства. Я буду ставити запитання, викидайте по одному м’ячику в коло,якщо:

• З вас коли-небудь глузували, дражнили чи обзивали;

• Вас дражнили чи обзивалися, якщо ви були не такі,як всі;

• Ви коли-небудь почувалися покинутими, небажаними, наляканими;

• З вас чи з когось, хто вам небайдужий, сміялися через те, що носить окуляри чи слуховий апарат або через зріст, розміри чи форми тіла;

• Вам коли-небудь казали, що ви погані, невдячні, ні на що не здатні;

• Хтось коли-небудь повівся з вами підло, а ви не змогли чи побоялися сказати про це;

• Ви коли-небудь спостерігали, як когось кривдять, але не сказали і не зробили нічого, бо були занадто налякані;

• Ви були свідком того, як когось кривдять, ображають, а дорослий чи вчитель байдуже до цього ставиться.

Запитання для обговорення:

• Подивіться в коло на м’ячики, про що це вам говорить?

• Які у вас виникли почуття під час проведення цієї вправи?

• Яка частина вправи була для вас найважчою?

• Що нового про себе дізналися? Про інших?

• Від кого, на вашу думку, залежить зміна такого становища?

Вправа «Настрій»

А зараз ми спробуємо передати свій стан, свій настрій за допомогою мови жестів. Я почну. (демонструю помах рукою вгору, похитування розкритою долонею, на обличчі – посмішка).

Для того,щоб ви зрозуміли мої почуття, спробуйте, як у дзеркалі, повторити мій жест.

Що ви відчули? Про які наміри свідчить мій жест? (Я рада зустрічі з вами).

А тепер усі продемонструйте свій настрій за допомогою жестів.

Вправа «Надірване серце»

Мета: виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку, сформувати переваги позитивної взаємодії.

Тренер роздає кожному учаснику паперове серце з написом «Я важливий». Далі просить учасників зустрічі прослухати розповіді, і тоді, коли вони будуть чути про випадок приниження головного героя, потрібно відривати шматочок паперового серця від грудей і кидати його на підлогу.

Якось уранці в кімнаті Дмитрика задзвенів будильник. Хлопчик із радістю вигукнув «Ура, я піду до школи. Я знову зустріну свої нових друзів».

Мати допомогла хлопчику піднятися з ліжка та посадила його на інвалідний візочок.

Нарешті мама і дитина були зібрані. На них чекала довга дорога до школи. Справа в тому, що дістатися до школи на автобусі було практично неможливо : транспорт , на жаль, не підготовлений для того, щоб люди в інвалідних візках могли вільно пересуватися по місту. (РОЗРИВ) Тому мама з сином завчасно виходили з дому.

Для родини шлях до школи був дуже «болісним», тому що передбачав зустрічі із багатьма людьми, які по-різному реагували на побачене. Не раз їм доводилось чути : «Ти ба, не берегла здоров'я з молоду, а тепер - дитина – каліка!» (РОЗРИВ); «Придумали таке, інваліда – до нормальної школи, немає чого робити!» (РОЗРИВ); «Чого його можна навчити? Тільки відволікати інших буде!» (РОЗРИВ).

Мати ледве стримувала сльози. Вона дуже хотіла, щоб її син навчався у звичайній школі. Вона раділа, коли Дмитрик із радістю розповідав про кожен свій день у навчальному закладі, про нових друзів, про те, як діти допомагали йому у виконанні різних завдань

Інколи дитина поверталася зі школи засмученою тому, що дехто з учнів обзивав її «калікою» (РОЗРИВ), «інвалідом»(РОЗРИВ), підбурював інших до глузування (РОЗРИВ). Але мати бачила й відчувала, що її дитина – щаслива. А для неї це було головне.

Запитання для обговорення:

• Які почуття викликала у вас ця вправа?

• Як ви вважаєте, чому наші герої зіткнулися з таким ставленням до них з боку оточення?

• Що можна зробити для того, щоб ситуація надалі була більш сприятливою, ніж зараз?

• Що саме ви можете зробити для цього?

(по закінченню вправи «шматочки серця» збирають разом з паперовими серцями).

Вправа «Шлях до серця дитини»

Мета: формувати активне розуміння учасниками того, що саме від їхніх дій та поведінки залежить толерантне ставлення до дітей з ООП.

Учасники об’єднуються в 2 підгрупи (розподіл почерговий словами «мама» , «тато»). Пропонується групам утворити червоне серце зі шматочків, які залишилися від вправи «Надірване серце», та на рулоні паперу (шпалерах) створити «шлях» до дитини з особливими освітніми потребами, проклавши його до серця. Для цього потрібно намалювати на папері «сліди» та написати на них приклади дії та приклади поведінки, які, на думку учасників сприяють успішній адаптації дитини до однолітків, суспільства.

Кожна підгрупа презентує свою роботу.

Запитання для обговорення:

• Що ви відчували, коли виконували цю вправу?

• Які ваші враження?

• Які висновки можна зробити?

Підбиття підсумків

Учасникам пропонується висловити власні судження щодо зустрічі, доповнюючи незакінчене речення:

«Мені було… тому що…»