Урок-дослідження "Бабиного літа срібні струни..." (Урок одного фразеологізму)

Урок дослідження з елементами літературно-музичної композиції

Тема. «Бабиного літа срібні ниті» (урок одного фразеологізму)

Мета: поглибити знання учнів з української фразеології; розкрити функціонально-стилістичні можливості лексичних та фразеологічних одиниць; збагатити словник учнів; розвивати творчі здібності, зв’язне мовлення, спостережливість, вміння аналізувати, робити висновки; виховувати шану і повагу до духовної спадщини народу.

Тип уроку: урок дослідження з елементами літературно-музичної композиції

Обладнання: жовтаво-червонясті гірлянди бабинолітнього листу, фото та ілюстрації, фразеологічний словник, картки, фонозаписи музичних творів (П.І. Чайковський, «Жовтень» (із циклу «Пори року») та «Осінь», 9 пісня, перекладена для дитячого хору і соліста); українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть»; С. Рахманінов, «Елегія», мультимедійна установка.

Випереджальні індивідуальні домашні завдання:

Дослідницька робота з фразеологізмом «бабине літо».

Повідомлення учнів:

- Фразеологічні словники як джерело навчання;

- Лінгвістичний коментар про функціонально-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.

Фразеологізми – скарби нашої мови

й народного досвіду.

І.Я. Франко

Хід уроку

І. Оголошення теми та мотивація навчальної діяльності учнів на уроці

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Різнорівневі завдання (робота в групах).

Група А.

Словникова робота.

Скласти тлумачний словничок термінів, що вживаються в розділі «Фразеологія».

F Фразеологія – сукупність фразеологізмів у мові, продукт багатовікової мовної творчості українського народу.

Фразеологічний зворот (фразеологізм) – стійка одиниця мови, яка сприймається як єдине ціле і використовується мовцями в усталеному оформленні.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких випливає із значення компонентів.

Фразеологічні єдності – семантично неподільні звороти, але цілісне значення яких здебільшого вмотивоване значенням компонентів.

Фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологічні звороти, у яких є стрижневе слово.

Група Б.

Користуючись карткою з фразеологізмами античного, біблійного, літературного походження, зробити таблицю «Джерела української фразеології».Народне джерело

З голови до п’ят, дати гарбуза, з одного тіста

Вислови античного походження

Самозакоханий Нарцис, сізіфова праця, троянський кінь

Прислів’я та приказки

Як Пилип з конопель, ліс рубають – тріски летять

Крилаті вислови видатних людей

Реве та стогне Дніпр широкий (Т.Г. Шевченко), Без надії сподіваюсь (Леся Українка)

Біблійні вислови

Соломонова мудрість, воскресіння Лазаря, фіговий листок, манна небесна

Переносне вживання професійних виразів

Зняти стружку, на два фронти, підписати вирок

Група В.

Виписати з картки художні, часто вживані, улюблені народом вислови.

Ніколи і в гору глянути; треті півні; городити теревені; малиновий дзвін; стріляна птиця; пройти вогонь і воду; ряст топтати; підкласти свиню; горобина ніч; гнути кирпу;; бабине літо.

Лінгвістичний коментар учня про функціонально-стилістичні можливості фразеологічних одиниць.

3. Робота з епіграфом.

ІІІ. Робота над темою уроку

1-й учень. В. Сухомлинський писав: «Важко знайти слова, щоб передати безмежне багатство відтінків барв листя в тихі сонячні дні «бабиного літа», особливо в сонячні ранки після дощової або росяної ночі, коли прозоре повітря немовби розкриває нові відтінки осіннього забарвлення лісу, саду, лугу» (перший слайд).

2-й учень. Після першої осінньої непогоди воно приходить як втіха – теплі, тихі синьо-жовті дні, біла павутина на борозні, денні роси в тіні і літня сухість на сонці, води, що стали світлими… Два-три погожі тижні у вересні – жовтні, котрі дарує природа середнім широтам (другий слайд).

3-й учень (на притишеному фоні п’єси П.І. Чайковського «Жовтень» із циклу «Пори року»).

Усе в цей час уже готове до руху в зимову даль. Але все нібито присіло перед дорогою – зібратися з думками, тихо посумувати. Пахне нелітнім димком, дражливою водною травою, дубовим листям, грибами…

Учитель. Що ж воно – бабине літо? Яке воно? Дещо ми вже чули. А ось іще. Бабине літо – погожа осінь, підосінь, як ото павутина літає, кажуть у народі. У Франка – «останні теплі осінні дні, а також павутина, що тоді стелиться по полю і літає в повітрі».

- Чому ж бабине літо, а не дідове? Чому літо, а не зима? Існують різні пояснення.

Дослідник 1. Перше пояснення – «астрономічне». Сузір’я Плеяди слов’яни називають Баби. Його добре видно на зоряному небі саме під час бабиного літа. Отже – бабине літо (третій слайд).

Дослідник 2. А ось промовляє погода: ця пора, коли на осінньому сонці ще можуть погрітися баби. У народі ще й зараз почуємо: літом і баба сердита на піч (четвертий слайд).

Дослідник 3. Твердять також, що літо восени повертається так, як до літніх жінок – друга молодість.

Дослідник 4. А ще й «павутинне» пояснення. Наші пращури поряд з іншими численними міфами створили й міф про Бабу-ягу, яка чудової осінньої пори літає в ступі і розкидає павутиння. Чехи так і називають: павутинне літо (п’ятий слайд).

Учень 4. Симфонією павутиння О. Гончар починає повість «Земля гуде»: «Скільки сягав зір, в’юнилися у блакитній високості незліченні білі нитки, то плавно опускаючись, то знову підіймаючись у прозорих потоках повітря. Летіли які швидше, які повільніше, на мить затримуючись, немов у ваганні, і потім знову рушали спокійно далі. А з-за дахів будинків, з глибокої синяви небес уже проступали інші і все пливли, пливли без кінця, без краю. Мовби шматувала страшна буря десь там, за обрієм, гігантські білі вітрила, а сюди долітали з них лише сліпучі шовкові нитки, сіючи ошмаття далеких розвихрених штормів» (шостий слайд).

Дослідник 5. Мабуть, найвиразніше змалював «павутинну» версію бабиного літа І. Уразов у книжці «Чому ми так говоримо»: «У нерухомому тихому повітрі пливуть довгі сиві тонкі нитки – павутинки, ніби жіноче бабине волосся. Звідси й назва – бабине літо. Пройдеш тихим гаєм – лице лоскоче срібляста павутина, що пристала».

(Далі дослідник декламує поезію Михайла Ткача на фоні «Осені» П.І. Чайковського):

Бабине літо

Літо бабине, прядене сонцем,

Поснувалося лугом в долину,

Літо кожним своїм волоконцем

Ловить осені теплу годину.

Батько косить вже бабине літо,

Відболіло, що мало боліти,

Що цвіло – полягло у покоси

І не думалось їй, і не снилось,

Що така вже засива тетерка.

Мабуть дуже давно не дивилась

У неділю на себе в люстерко.

Батько в лузі приліг на хвилину

Горілиць, небеса переміряв…

На вечірній зорі сірим клином

Журавлі пролітали у вирій.

Віджурилися сумно в зеніті,

Стало тихо, мов так і потрібно,

І здалося: одна в цілім світі

Павутинка потенькує срібно.

Батько слухав, проймався довір’ям,

Поки місяць не блиснув у вічі.

Може, справді у те надвечір’я

Він замислився вперше про вічність.

Дослідник 6. Бабине – звичайно, жіноче. Раніше бабами називали навіть дівчат.

Учитель. І все ж таки – чому бабине літо?

Дослідник 6. Найбільш переконливе, очевидно, господарське тлумачення. Здавна місяці називали за господарськими заняттями. Були не лише звичні для нас січень (від секти дерево), серпень (від серп), а й білень (білити полотно), сінокіс і навіть… бабине літо. Так раніше називали вересень (сьомий слайд).

Дослідник 5. «А зовуть також сей місяць бабське літо, - писав у минулому столітті Я. Головацький, - для того, що баби (жінки) свої роботи порають: коноплі тіпають, полотна відбілюють, дещо в городах викопують».

(Звучить фонограма української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть», а на її фоні поезія В. Юхимовича).

Не сльотою – стужею

Осінь в край вторгалася –

Над рікою Ушею

Сонячно всміхалася.

І тоді й суперниці

Тижнів три не лаються, -

Лементують терниці,

Скрізь перекликаються.

І лягає прядиво

На тини повісмами…

Прядиво – нарядиво,

Все від тебе візьмемо!

…Сиплють, сиплють терниці

Січкою – кострицею.

Вам за труд, майстерниці,

Льон віддасть сторицею.

В’ється він над осами,

Лине над хустинами,

Під ногами босими

Пада павутинками…

Щастя, в праці надбане,

З лихом розминалося.

Звідси літо бабине,

Звідси починалося.

Дослідник 1. Цікаво, що і в Північній Америці в цей період не сиділи склавши руки: мисливці-аборигени групами вирушали на полювання, щоб зробити заготовки перед настанням холодів. Тепер зрозуміла і їхня назва – індіанське літо (восьмий слайд).

Учитель. Ми вже не один раз згадували й неукраїнські назви. Цікаво знати, який зміст вклали в цей вираз інші народи. Чи були спільні назви?

Дослідник 2. У росіян – «бабье лето». Мабуть, найкраще його відчула відома поетеса Ольга Бергольц (дев’ятий слайд).

(Поезію супроводжує фортепіанна п’єса С. Рахманінова «Елегія»).

Есть время природы особого света,

Неяркого солнца, нежнейшего зноя.

Оно называется бабье лето

И в прелести спорит с самою весною.

Уже на лицо осторожно садится

Летучая, лёгкая паутина…

Как звонко поют запоздалые птицы!

Как пышно и грозно пылают куртины!

… О мудрость щедрейшего бабьего лета,

С отрадой тебя принимаю. И всё же,

Любовь моя, где ты, аукнется, где ты?

А рощи безмолвны, а звёзды всё строже…

Дослідник 3. Теж саме і в білорусів – «бабіна лета», як і в поляків – «бабє лято» або «бабське лято». Поляки радять: «Кєди лято бабє, не єжджай мендзи джевами на шкапє» (коли бабине літо, не їздь поміж деревами кіньми, не їздь, бо начепляється павутина) (десятий слайд).

Дослідник 4. Так само і в чехів – «бабі лйто», у сербів і хорватів – «бабіно лєто».

Дослідник 5. А от болгари через оманливість називають цей період «циганське лято», тобто циганське літо (як усе незвичне, «несправжнє» у нас – «циганське»), а ще «сиромашко лято» (сирітське літо – говорили ж ми, «сирітська зима» - тепла, без морозів зима, що теж ніби «несправжня»).

Дослідник 6. Здається, народжується й нове значення у сполуці «бабине літо» - похилий вік людини, коли волосся припадає морозом сивого павутиння (одинадцятий слайд).

Учень. Ось як у Івана Цюпи у «Дзвонах янтарного літа»: «Вона могла б ще зазнати щастя материнства. Адже не прийшла до неї осіння пора, хоча вже скоро й вересень. Та до бабиного літа ще далеко».

Учитель. Бабине літо! Мовою синоптиків – це «стійкий антициклон, регулярний у Північній півкулі у вересні - жовтні».

Мовою несиноптиків – «пора, коли копають картоплю». Мовою лінгвістів – поки що фразеологічна загадка. Мовою ж поетів – перший осінній смуток, утаємничені надії на краще (дванадцятий слайд).

(На фоні п’єси П.І. Чайковського «Жовтень» з циклу «Пори року» звучать задушевні рядки В. Сосюри) (тринадцятий слайд):

Бабине літо

Літо бабине, бабине літо…

Серце чує осінні путі.

Хтось заплутав зажурені віти

В павутиння нитки золоті.

Листя слухає вітру зітхання

І загортає свої прапори.

На покірну красу умирання

Сонце дивиться сумно згори.

В’януть, в’януть вуста пурпурові…

Але радість і в осені є!

В золоте павутиння любові

Ти заплутала серце моє.

ІV. Закріплення матеріалу

Виступ учня з повідомленнями на тему «Фразеологічні словники як джерело навчання».

Робота в групах.

Групи А, Б.

На основі почутого протягом уроку записати у зошити значення фразеологізму «бабине літо» (чотирнадцятий слайд).

Група В.

Виписати із фразеологічного словника значення фразеологізму «бабине літо».

V. Підсумкова бесіда

- Чи можна сказати, що наявність фразеологізмів у мові свідчить про мудрість, дотепність її носіїв?

- Доведіть, що українська фразеологія – явище унікальне, неповторне.

- Чи потрібно освіченій людині поповнювати своє мовлення фразеологічними зворотами?

VІ. Домашнє завдання

1 рівень.

Скласти речення із фразеологізмом «бабине літо» у різних значеннях.

2 рівень (на вибір).

А) Підготувати лінгвістичне висловлювання «Стилістичні функції фразеологізмів»;

Б) Записати фразеологізми про українські символи та обереги, свята і традиції на основі художньої літератури і власних життєвих спостережень.

3 рівень (на вибір).

А) Написати творчу роботу

«Тонка печаль, як літо бабине

Бува обплута серце мамине»;

Б) Скласти вірш про бабине літо;

В) Побудувати діалог на будь-яку тему так, щоб жодна репліка не обходилася без фразеологізму.