Костюм – частка народної душі

Костюм – частка народної душі

Урок в 6-му класі

Тема уроку. Усний опис картин В. Маковського «Дівчина в українському костюмі» (1879 рік), «Дівич-вечір» (1882 рік).

Мета уроку. Познайомити учнів із різновидами українського національного вбрання на основі відомостей з історії художньої літера­тури, живопису й музики; розвивати зв'язне мовлення; ви­ховувати повагу до народних традицій.

Тип уроку. Розвитку зв'язного мовлення.

Групова робота учнів.

Обладнання: репродукції картин В. Маковського «Дівчина в українському костюмі» (1879 р.), «Дівич-вечір» (1882 р.), мультимедійна дошка, комп’ютер, українські рушники, квіти, експонати чоловічого та жіночого одягу.

Збоку стенд, на якому кольорові малюнки учнів в національному колориті. Також на стенді кольорові фото: українського весілля, народних свят «Різдва», «Нового року», «Веснянок», «Івана Купала».

Основні поняття: менталітет, ментальність, вишиванка, корсетка, плахта.

Хід уроку

I. Організація класу до роботи.

Вчитель: Любі друзі! До нас в клас завітали гості щирі!

Огляніться! Усміхніться! До роботи всі беріться!

II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Звучить пісня "Сорочка біла, біла".

Вчитель: Наш урок буде проходити у вигляді екскурсії по музею.

Перша група учнів – Етнографічний музей (історики, етнографи).

Друга група учнів – Художній музей (біографи, художники, літератори).

Третя група – Народознавці, музикант, екскурсоводи.

Вчитель: Ви зараз прослухали пісню.

За допомогою яких художніх засобів зображена душа українки? Запишіть їх у зошити.

Наше заняття недаремно розпочалося саме з цієї пісні, бо сьогодні ми поговоримо про одну із рис украї­нської ментальності - повагу до народних традицій, вша­нування національного вбрання - і познайомимось із різновидами українського національного одягу.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Ознайомлення з поняттями «ментальність», «менталітет».

Під ментальністю (менталітетом) розуміють нахи­ли людей, у яких виявляється національний характер.

Менталітет включає в себе такі характерні риси українського національного характеру, як тонке відчуття гармонії, зважений підхід до вирішення складних справ, працьовитість, миролюбність, ліричне сприйняття жит­тя, м'який гумор, відчуття господаря та певний індивіду­алізм (усвідомлення самоцінності власної особистості), розвинуте почуття справедливості, що спонукає до не­скінченних пошуків правди.

2. Розповідь учнів про український костюм.

Перший учень:

– Костюм – частка народної душі. Велике історичне та художнє значення українського народного костюма бе­зумовне. Від глибокої давнини і протягом усього існуван­ня він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні по­треби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емо­ційна насиченість яскраво відбивають світогляд, есте­тичні уподобання українського народу.

На костюмі українців істотно позначилась етнічна істо­рія народу: поступове заселення українських земель, яке супроводжувалось змішанням культур різних районів; пе­ребіг контактів зі слов'янськими, сусідніми та віддалени­ми народами.

Другий учень:

Деякі елементи традиційного костюма, які дійшли до нашого часу, - колорит, характер орнаментики, окремі деталі тощо, несуть сліди найдавніших цивілізацій.

Виразність українського костюма досягалася завдя­ки використанню різноманітних матеріалів, простоті й відпрацьованості конструкцій та форм, багатству видів техніки і композицій прикрас та оздоблень.

Деталі костюма змінювалися залежно від різних побу­тових ситуацій, характеру праці, звичаїв, обрядів, сезону.

Знання історії українського костюма необхідні для професійної освіти істориків, художників, мистецтво­знавців, модельєрів - узагалі для естетичного вихован­ня підростаючого покоління, прищеплення йому любові до рідної культури, її неперевершених цінностей.

3. Розповіді дітей про різновиди українського вбрання.

З яких елементів складається одяг української дівчини? (Діти по черзі розповідають).

Яким є традиційний одяг українського парубка?

Вам було задано додому намалювати дівчину в українському костюмі, використовуючи власний досвід та розповіді ваших батьків. Давайте подивимось малюн­ки і розглянемо символіку кольорів.

Перед дітьми - стенд-виставка малюнків. Діти коротко розповідають про символіку використаних ними кольорів.

1. Ознайомлення учнів з основними елемента­ми українського національного костюма та його різновидами.

Перед учнями різні моделі одягу української дівчини кінця XIX - поч. XX ст. Учитель ще раз наголошує учням на основних елементах костюма і його символіці.

- Як відомо, найголовнішою вимогою щодо одягу, яка супроводжувала його з початку існування, був за­хист тіла людини від негативних впливів зовнішнього середовища. Тому залежно від клімату окремих геогра­фічних територій України захисна функція одягу набу­вала різного значення, що зумовило появу великої кількості видів та форм одягу, виконаних із різноманіт­них матеріалів.

Іншою функцією національного одягу була оберегова (магічна, талісманна функція). Не вміючи пояснити явища навколишнього світу, людина часто наділяла ок­ремі елементи свого побуту, в тому числі одяг, певними обереговими властивостями, оскільки одяг безпосеред­ньо пов'язаний з тілом людини, яка нібито є носієм або провідником магічної сили.

Перший учень:

Основними елементами українського національного костюма середини XIX - початку XX ст. на Поліссі були:

• вишивана сорочка - вишиванка одягалася пря­мо на тіло людини. Їй приписували лікувальну силу, вона виступала обов'язковим елементом убрання в багатьох обрядах. Люди вірили, що через сорочку можуть пере­даватися різні хвороби, лінощі або ж, навпаки, здоров'я, спритність. Сорочкою обгортали новонароджених, її ви­шивали на весілля. У білій сорочці жінки виходили про­кладати першу борозну. Двокольорова - чорно-червона вишиванка і переважання кольору залежали від призна­чення сорочки та віку власника.

Другий учень:

• плахта – що була елементом святкового костю­ма і означала полотно тканини. Плахту закріплювали по­ясом, бо вона не зшивалася і одягали зверху фартух.

Третій учень:

• корсетка – нагрудне вбрання, що вдягалося на со­рочку, прикрашалося обшивками, вишивкою, аплікацією.

- чобітки – як правило шкіряні, червоного кольору.

• намисто – виготовлялося із фанатів та кольо­рового скла. Чим більше було разків, тим заможнішою була дівчина.

Друга група – Художній музей.

Вчитель: А тепер давайте подивимось на дошку. Перед вами портрет видатного російського художника В. Маковського. Зараз біографи розкажуть нам про його життя та діяльність.

Перший біограф: Владимир Егорович Маковский (26 января (7 февраля) 1846, Москва — 21 февраля 1920, Петроград) — русский художник-передвижник, живописец и график, педагог, мастер жанровой сцены; академик (1873), действительный член петербургской Академии Художеств (1893). Брат К. Е. Маковского.

Владимир Маковский родился в семье видного деятеля искусств Е. И. Маковского, одного из основателей Московского училища живописи, ваяния и зодчества. Мать Владимира — Любовь Корнилиевна (урожденная Моленгауэр). Брат художника Маковского Константина Егоровича.

Другий біограф: Квартира Маковских находилась на набережной Москва-реки с видом на Кремль. С детства Владимира окружала атмосфера искусства. В доме отца собирались известные люди — Глинка, Гоголь, Щепкин, Брюллов, Тропинин... Первые уроки изобразительного искусства Маковский брал у В. А. Тропинина. В пятнадцать лет он написал жанровую картину «Мальчик, продающий квас» (1861).

Перший біограф: В 1869 за картину «Крестьянские мальчики стерегут лошадей» Маковский получил звание «классного художника первой степени с золотой медалью Виже-Лебрень за экспрессию». С рождением в 1869 году первого ребёнка, сына Александра, у Маковского проявляется интерес к детской тематике («Крестьянские мальчики», «Пастушки», «Ночное», «Возвращение с ночного»). Картина «Игра в бабки» стала первой картиной Маковского, купленной П. М. Третьяковым для своей галереи, что означало признание его как художника.

Другий біограф: В 1873 за картину «Любители соловьев» Маковский был произведён Академией художеств в академики. Картина была выставлена на Всемирной выставке в Вене, где привлекла всеобщее внимание.

В это же время он написал 21 жанровую картину для альбома «Эпизоды Севастопольской жизни 1854—1855 годов».

С 1882 по 1894 Маковский преподавал в МУЖВЗ. В 1892 году ему присвоили звание профессора. Вплоть до 1894 года он жил и работал в Москве в доме Дворцового ведомства у Каменного моста близ Храма Христа Спасителя, для росписи которого сделал несколько эскизов.

Перший біограф: С 1894 по 1918 Маковский преподавал в петербургской Академии художеств, куда его пригласили на должность руководителя жанровой мастерской в Высшем художественном училище.

Умер Владимир Маковский 21 февраля 1920 и был похоронен в Петрограде на Смоленском кладбище.

Третій біограф: В. Є. Маковський шукав своїх героїв на вулицях, у гущавині життя, яке пильно споглядав. Об'єктами його творчості стали інтелігенція, жителі міста, селяни, люди, що прожили довге життя, життєрадісні діти, що були близькі до природи. Особливою повагою пройняті його картини побуту. У них гумор художника стає особливо м'яким та задушевним. Беручи маленькі епізоди, част­кові випадки, Маковський міг показати, що означають ці епізоди для народу Прекрасним прикладом є його кар­тини «Гра в бабки» (1869 - 1870, Третьяковська гале­рея), «На бульварі» (1887 р., Третьяковська галерея), «Іконописець» (1891 р.).

У 80-х роках XIX ст. Маковський часто влітку жив в Україні і писав яскраві і насичені етюди українців. На XIII Пересувній виставці 1885 р. його творчість була пред­ставлена переважно сценами українського побуту: «Село в Малоросії», «На баштані», «Свято», «Дівич-вечір», «Ук­раїнець», «Дівчина в українському костюмі». В українських жанрах Маковський захоплюється перш за все яск­равістю і новизною вражень. У Київському музеї російсь­кого мистецтва представлена широка картина селянсь­кого побуту очима В.Є. Маковського.

Вчитель: Від українських кар­тин та етюдів художника щиро віє любов'ю до народу та української природи. Погляньте лише на зображення ук­раїнської дівчини.

- Опишіть одяг дівчини. З яких елементів він складається? (Учні відповідають на задані питання).

- Які кольори та відтінки використав художник на картині для відтворення національного колориту українського одягу?

- Що символізують разки намиста?

• Які квіти вплетено у вінок дівчини?

• Що ви знаєте про символіку вінка?

• Опишіть риси обличчя ДІВЧИНИ.

• Чому художник зобразив дівчину у такій позі?

• Які ознаки молодості і краси дівчини ви бачите на картині?

• Запишіть епітети, які характеризують вроду і молодість дівчини, красу одягу.

• Що вас найбільше захоплює в картині?

Робота за текстом І мелодією української на­родної пісні «Вишиванка».

• Пригадайте пісні, у яких оспівані елементи украї­нського одягу?

• Послухайте пісню і скажіть, про які елементи ук­раїнського одягу в ній йдеться?

Звучить українська народна пісня «Вишиванка».

З вечора тихенького аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку,

Вишивала дівчина, вишивала:

Чорну і червоную нитку слала.

Що та чорна ниточка - то прощання,

А червона ниточка - то кохання.

Що та чорна «ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

Як піду в неділю я на гулянку,

Подарую милому вишиванку,

Серце, мій лебедику, ти не сердься,

Будеш ти носить її коло серця…

(Перед кожним учнем текст пісні).

- Що символізують чорні та червоні нитки?

- Чому чорна нитка «часто рвалась» у руках дівчини?

- Що означають слова «а червона ниточка легко слалась»?

- Яка за характером мелодія?

- Запишіть прикметники, які, на вашу думку, харак­теризують мелодію і настрій пісні.

- Які особливості національного характеру і зокре­ма менталітету вона відображує?

- У якому місці строфи мелодія досягає найбільшо­го напруження? Як ви це можете пояснити?

- Якою вам уявляється дівчина з пісні? Зобразіть її словесний портрет.

Третя група – Народознавчий музей.

Вчитель: Нас зустрічає Кадирова Настя грою на скрипці…

• Подивиться на картину В. Маковського «Дівич-вечір». Кого тут зображено?

• Чи відрізняється вбрання українських дівчат від одягу «Дівчини в українському костюмі»? Чим саме?

• Як перекладається «Дівич-вечір» на російську мову?

• Чи завжди дівчина виходила заміж за коханого хлопця?

• Порівняйте обидва костюми, зображені на картинах. Чи відрізняється вбрання українських дівчат від одягу дівчини в українському костюмі?

• Чи буде відрізнятися одяг Полісся і Західної України?

Вчитель: А зараз послухайте повідомлення учениці про чоловічий костюм.

Учениця: Чоловічий костюм складається з тунікоподібної со­рочки, що носилася поверх штанів. Виріз горловини зібраний «у зморшки» і зав'язаний на очкур. Вишивка прикрашає комір, пазуху та поділ. Кептар та сердак оз­доблені вишивкою, аплікацією із шкіри, волічковими китицями та смужками. На голову одягався коричневий капелюх-«клебанка», на ноги – червоні сукняні штани-«гачі» та морщені постоли, взуті на сукняні «капчури». При цьому враховувалось гармонійне поєднання коль­орів штанів та капчурів.

Вчитель: А тепер послухайте розповідь народознавців про український віночок.

Народознавці: Основною рослиною, без якої вінок не сплететься, є барвінок. Ось загадка:

Яка рослина по землі в'ється, До життя людського тягнеться Та вінок робить барвистим, вічнозеленим?

Барвінок в Україні вважається символом вічного життя, тому його дуже шанують та люблять. Ніякі морози і вітри йому не страшні, листячко його завжди залишається зеле­ним, а квіти ледь не найпершими з'являються навесні.

Крім барвінка, у вінок вплітали безсмертник. Його жовті квітки дарували людям здоров'я, лікували печінку, нирки. Тому і вважався він символом безсмертя та добробуту людини. Молоді дівчата вплітали у вінок 12 квіто­чок, а малі - 7.

У вінок обов'язково вплітали троянду. Червоний колір дарував людям радість і означав красу.

Вплітали у вінок і ромашки. Ці квіти були символом доброти.

Вплітали ще й деревій. Деревій був символом неско­реності українського народу, бо в яку землю не вкинеш зернятко деревію - чи то у пісок, чи то в чорно­зем-проросте те зерно і обов'язково зацвіте. А ще в народі називали його мудрим деревцем.

Дівчата з 16 до 20 років вплітали у свій вінок 12 квіток. Про 5 вже відомо, решта рослин оберігали від різних хвороб, від «злого ока», від зради...

Символіка квітів. Наприклад: Волошка - простота, ніжність (вплітали у вінок дівчата з голубими, як небо очима, що теж захищало їх від злого ока).

Гвоздика - мужність, стійкість

Дзвоник польовий - вдячність

Конвалія - приховане кохання

Лілія біла - чистота, непорочність

Мак - краса, молодість, ця квітка є симво­лом туги за загиблими воїнами, її вплітали у вінок ті, у кого загинув або батько, або брат, або наречений.

Мальва - краса, холодність

Незабудка - захищає дівчат від зради коханого

Піон - довголіття

Пролісок - ніжність, чистота, вірність Ромашка - коханні і мир Троянда - кохання, здоров'я Фіалка - сором'язливість

Чорнобривці - вплітали дівчата, що мали карі очі та чорні брови. Ця квітка захищала їх від злого ока, від зароку.

У народі кажуть: «Хто вміє віночок вити, той уміє життя любити». Дійсно, в символіку народ вкладав усі свої найкращі побажання, найглибші почуття, які виливали­ся витонченими рядками милозвучних українських пісень.

Вчитель: Всі ви знаєте чудову пісню «Два кольори». Давайте її заспіваємо.

Як я малим збирався навесні 
Піти у світ незнаними шляхами, 
Сорочку мати вишила мені 
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори, 
Оба на полотні, в душі моїй оба, 
Два кольори мої, два кольори: 
Червоне — то любов, а чорне — то журба…

(Текст пісень лежить перед дітьми).

Вчитель: Наш урок добігає кінця. Ви сьогодні гарно попрацювали. Перед вами таблиця, за якою ви розкажете про враження, які залишилися після повідомлень і презентації.

• Що вам найбільше сподобалося?

• На наступному уроці я хочу…

(Учні відповідають. Урок завершено).

Література

1. Бойко О. Історія України. - К.: 1999. - С. 522 - 523.

2. Журавлева Е. Владимир Маковский. - М.: 1972. - С. 85.

3. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. - К.: 1996. -176 с.

4. Журнал «Українська мова і література в школі». - № 4, 2002.