Учнівський проект "Костенко Ліна Василівна"

Костенко

Ліна Василівна

Проект з української літератури виконала учениця 10-А класу Ашихміна Крістіна

Костенко Ліна Василівна

Відома українська поетеса Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї.

3 1936 р. родина жила в Києві, де Ліна й закінчила середню школу. Ще школяркою вона почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.

У 1946 р. опубліковані перші вірші дівчини. По закінчені школи вступила в Київський педагогічний інститут, але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького, який закінчила в 1956 р. 

ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих  « шістдесятників »  створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

Збірки її віршів «Проміння землі» ( 1957 ) та «Вітрила» ( 1958 ) викликали інтерес читача й критики, а збірка «Мандрівки серця» ( 1961 ) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я поміж визначних майстрів української поезії.

На сьогодні Л. Костенко — автор близько десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: «Мандрівка серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989) тощо.  За історичний роману віршах « Маруся Чурай » (1979) вона удостоєна Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.  У 1994 р. за книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. У 1998 р. у Торонто Л. Костенко здобула найвищу відзнаку Світового конгресу українців — медаль Святого Володимира . 

Сміливість та прямота висловлювань, нескореність перед тоталітаризмом - це громадянська позиція Ліни Костенко

Твори поетеси на літературні теми свідчать про її самоусвідомлення поезією, Свою роль в системі справжніх духовних цінностей поетеса досліджує в збірках «Над берегами вічної ріки», «Неповторність» і «Сад нетанучих скульптур».  Поезія Ліни Костенко — справжня, неповторна в найглибшому сенсі цього слова. Вона вбирає в себе Світ і Слово:  Поезія — це завжди неповторність,  якийсь безсмертний дотик до душі. 

• Страшні слова, коли вони мовчать,  коли вони зненацька причаїлись,  коли не знаєш, з чого їх почать,  бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів,  із них почав і ними ж і завершив.  Людей мільярди і мільярди слів,  а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність.  Усе було: асфальти й спориші.  Поезія - це завжди неповторність,  якийсь безсмертний дотик до душі.   
• ЛІНА КОСТЕНКО

Творче надбання поетеси:

• «Сад нетанучих скульптур» (1987) «Бузиновий цар» (1987) — для дітей «Вибране» (1987) «Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки) «Берестечко» (1999, перевидання 2010) «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-Могилянській академії ( 1999) «Гіацинтове сонце» (2010) «Записки українського самашедшого» (2010) «Річка Геракліта» (2011) «Мадонна перехресть» (2011)

• Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу. її прикметною рисою є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства...  Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: «Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».

• Використана з джерел:
• http:// virchi.narod.ru/poeziya/kostenko.htm
• http://www.ukrtvory.com.ua/kosten.html
• http://uk.wikipedia.org/wiki/ Костенко_Ліна_Василівна

Дякуємо за увагу