Тема мероприятия «Степова Донеччина у віршах поетів-земляків "

Тема уроку. «Степова Донеччина у віршах поетів-земляків М.Ф. Чернявського – «Степ», «Степ і степ, один без краю…», «Сон велетня»; С. Черкасенка «Вечір у степу»; Х.О.Алчевської- «Мені здається все те снилось…», «Далеко, далеко від рідного краю», «Моя мандрівка в Олексіївку»

Мета уроку: познайомити учнів з деякими сторінками життя і творчості поетів-земляків , зокрема М.Ф.Чернявського, С. Черкасенка, С. Алчевської , розвивати інтерес до їхнього творчого доробку, удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу поетичних творів; навчити учнів дивитися на природу очима серця; виховувати любов до природи рідного краю, бережливе ставлення до навколишнього світу

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Форми й методи проведення: інтерактивні, наглядні, мовленнєві, практичні

Обладнання: проектор, комп’ютер, портрети письменників, виставка книг, презентація,роздруковані тексти поезій

Хід року

1.Організаційний момент

1.Епіграф У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай;

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай:

М. Чернявський

2.Гра «Мікрофон»

Які ваші словесні формули щодо висловлювання М.Чернявськогр про свій край?

11.Актуалізація знань учнів

1. ..Мотиваційний момент на сприйняття теми

Читання ученицею 11 класу, що посіла на обласному конкурсі «Красномовна Донеччина» 3-є місце, уривка про донецький степ із збірки оповідань М.Чернявського «Богові невідомому» з демонстрацією слайдів:

«Богові невідомому» (уривок з оповідання М.Чернявського)

Далеко зосталась за мною самотня станція й тверда колія залізниці, а чорна й пухка, як гарний хліб, веде й манить мене все далі й далі в степ, в безлюдяну пустиню.

Вигинається і в’ється, мов чорна стрічка, по зелених шовках і оксамитах. І немов нікого ні зо мною, ні коло мене. Принаймні, я не бачу нікого…

Тільки чую, дзвенить жайворонок

. Крикнув десь перепел і побіг на голос перепелиці.

Ага, розумію! Це ти, золотокудрий Дажбоже, , ворожиш тут над усім, що живе на цій прекрасній землі, й даєш кожній істоті щастя.

Он два легкокрилі зелені коники п’ють у парі жагучу осолоду кохання.

Жовті жуки зав’язли на колоску ячменю, мов два зліплених тигрових ока.

А жайворонок дзвенить, а жайворонок тремтить крилами прудко-прудко. Я бачу його. Бачу і розумію…

Це ти Дажбоже, Бог незміряного, несходженого степу нашого , царюєш тут. Це твоє царство, золотом осядне. Ти не вмер, ти живеш тут, і я чую тебе!..

…А ось і мак. Боже, як він горить, як він палає! Це він загорівся від твого погляду, Дажбоже! Це земля обізвалась йому на твою ласку своїм палким поцілунком. Цілуй, цілуй її!..

Ах, облетів мій мак!.. Упали огненні пелюсточки на чорну землю, мов жаринки… І горять, горять…

• Прощайте, я піду далі!

Дорога в’ється і ховається в житах,

Підходить до молодого проса, вирівнюється і йде просто до краю степу, до сапфірових вінців небесного келиха…

Ось і могила…

Очі відпочивають на млистих серпанком повитих просторах, а вгорі наді мною діамантовим оком розгортається вечірня зірка. Гарно!

111.Робота над матеріалом уроку

1..Повідомлення теми й мети уроку

Ми повинні знати імена тих поетів, які присвятили творчість оспівуванню природи нашого краю. Отже, тема нашого уроку: «Степова Донеччина у віршах поетів-земляків -М.Ф. Чернявського – «Степ», «Степ і степ, один без краю…»; С. Черкасенка «Вечір у степу»; Х.О.Алчевської- «Мені здається все те снилось…», «Далеко, далеко від рідного краю», «Моя мандрівка в Олексіївку»

2.Постановка завдань уроку в грі «Закінчи речення «Я очікую від уроку…»

1У.Сприйняття матеріалу

1.Короткі повідомлення учнів-дослідників про життя і творчість

М. Чернявського, С. Черкасенка, Х.Алчевської:

Учень 1

Микола Чернявський (1868-1937), поет і прозаїк. Народився у селі Торському Добропільського району.

Про своє народження він сам написав так: "Перед Різдвом 1867 року, 22 грудня (за новим стилем 3 січня 1868 р.), під солом'яною стріхою, в селі Торській Олексіївці (або Шаховій) Бахмутського повіту, побачив світ Божий. У сім'ї молодого диякона, четвертою дитиною було вписане моє ім'я в книгу буття... Охрестили, дали ім'я Микола й 24 грудня, на Святвечір, коли по селу лунали співи колядників, святкували мої перші іменини... Водою з річки Торця (колишній Тор) була наповнена купіль моя...".

В уяві вразливої дитини, а пізніше у творчості нашого земляка донецький степ та Торець стали ототожнюватись із символами рідного краю, символами батьківщини: "По степу тече річка. Вона то ледве точить по кам'яних перекатах свої тихі води, то розливається по долинах у широкі, задумані плеса, немов замислюючись над тим, чи йти далі, чи залишитись тут.

Після закінчення Бахмутської духовної школи М. Чернявський продовжив освіту у Катеринославській семінарії і одержав призначення в бахмутську школу, в якій нещодавно навчався сам. Тут він викладав співи і музику, пробував себе в літературній справі.

Своїм вихованцям М. Чернявський прищеплював потяг до прекрасного, шанобливе ставлення до набутків світової культури і насамперед українського мистецтва, письменства, історичних пам'яток. Молодого літератора й педагога хвилювала доля рідної землі, проблеми взаємин між особою і суспільством, людиною і природою. рідні степові простори кликали Миколу Федоровича додому. Поет часто звертався до образів і картин природи рідної Донеччини:

У багатьох своїх творах відобразив рідний донецький край, його неписану природу, історичні події. Першим в українській літературі почав розробляти шахтарську тематику.

Є засновником літературного життя на Донбасі: видав другу книжку своїх віршів «Донецькі сонети» в Бахмуті у 1898 р. У 1930-1931 роках. видав десятитомних своїх творів у Харкові. . Дев'ять томів його десятитомного видання на щастя збереглись у краєзнавчому відділі Донецької обласної бібліотеки, інші екземпляри по всій Україні були знищені владою.

Пізніше поет жив та працював - в Чернігові та в Херсоні, де був незаконно репресований і розстріляний владою.

Рідні степові простори завжди кликали Миколу Федоровича, захоплювали свєю красю, своєю історією , і він повертався до них:

В степу блукаю я,

І вільно серце б'ється,

Душа ж оновлена моя

І плаче і сміється.

Знайомі все краї

І рідні все картини.

За вас, степи-поля мої,

Рідніш нема країни!

2-й учень

Спиридон Черкасенко (1876-1940), поет, прозаїк і драматург, педагог. Народився 24 грудня 1876 року в містечку Новий Буг Миколаївської області в селянській родині. Тут закінчив двохкласну школу, а в 1895 році Новобузьку учительську семінарію

З 1895 року почав учителювати, зокрема на Лідіївських рудниках (сучасний Кіровський район міста Донецька). Саме тут він познайомився з важкою працею шахтарів і їхньою боротьбою за економічні та політичні права, з красою донецького краю, зокрема степу

Знаходячись на Донбасі, С.Черкасенко почав літературну діяльність із віршів, а потім із оповідань і драматичних творів, які друкував у журналах „Літературно-науковий вісник”, „Нова громада”, „Дзвін” і в інших виданнях. Бурхливе життя в шахтарському краї вимагало від письменника творів із активною дією та позицією героїв. С.Черкасенко написав етюд „Повинен”, драму на п`ять дій „Хуртовина”, поетичну драму „Казка старого млина”, «Маленький горбань». Слово письменника-земляк кличе любити людей і тварин, любити Донеччину, цінувати й берегти красу донецького

степу.

Виставка книг.

Із 1910 року поет переїхав до Києва і став працювати в газеті „Радан”, а потім – у журналі „Дзвін”.

Але згодом ім’я С. Черкасенка на десятки літ випало із історії українського літературного процесу. Його зачислили до ворожого стану. Прийшлось емігрувати.

У 1919 році виїжджав до Австрії, Чехо­словаччини, вивчаючи стан народної освіти. На Батьківщину більше не повернувся. Деякий час працював у місцевому театрі Ужгорода разом із Миколою Садовським. За кордоном протягом 1919-1921 років видав томи „Творів”. У кінці 20-х років написав віршовану трагедію „Коли народ мовчить” і історичну драму „Северин Наливайко”. Шахтарська праця зайняла важливе місце у творчості письменника. На шахті Лідіївка С.Черкасенко почав працювати вчителем у школі. Письменник був знайомий із робітниками та їхньою важкою працею.
Серед віршів краєзнавчого характеру можна назвати безліч поезій, у яких поет змальовує красу таврійського краю, його неозорого степу, невимовної краси природи тощо. У багатьох цих творах ("Люблю я свій прекрасний край", "Степ", "Степ і степ, один без краю", "Степовий тракт") поет стверджує, що без любові до малої своєї батьківщини неможлива любов до великої Вітчизни.

3-й учень. Христина Алчевська

Христина Олексіївна Алчевська народилася 16 березня 1882 року в Харкові у

Висококультурній родині відомого банкіра й промисловця Олексія Кириловича Алчевського. Майбутня поетеса вчилась у домашній школі , потім у Харківській жіночій гімназії, а далі – на вищих педагогічних курсах у Парижі, де й отримала ґрунтовну освіту. Найбільшою її пристрастю була література.

Христя Алчевська почала рано друкуватись, спочатку в газетах, а потім в аль- манахах .ЇЇ поетичний доробок досить великий, він складається з 12 поетичних збірок, чималої кількості окремих віршів , 2 драматичних поем, багатьох перекладів, літературно-критичних статей. Найвідоміші збірки поезій письменниці:»Туга за сонцем», «Вишневий цвіт», «Моєму краю», «Пісня серця і просторів». Знайомлячись з ними, ми захоплюємось громадською позицією поетеси, адже любов до рідного краю, вболівання за його долю є основними мотивами творчості Алчевської.

ЇЇ твори вчать бути добрішими, милосерднішими, жити за законами правди, совісті, краси.

2.Самостійна робота учнів (завдання диференційованого характеру)

Учні самостійно визначають свій рівень

Учні початкового та середнього рівнів складають опорні таблиці за схемою.

Віхи життя і творчості поетів
Дата	Події	Назви творів,видавництв

Учні достатнього та високого рівнів складають та записують тези.

3.Конкурс виразного читання учнями поезій степової Донеччини (звучить мелодія пісні «Спят курганы тихие») .Оцінка учнівського журі

1-й учень читає напам’ять поезію М. Чернявського «Степ»

2-й учень читає напам’ять поезію М. Чернявського «Степ і степ, один без краю…»

3-й учень читає напам’ять поезію М. Чернявського «Сон велетня»

.4-й учень читає напам’ять поезію С. Чернявського «Вечір у степу»

5-й учень читає напам’ять поезію Х Алчевської «Мені здається, все те снилось…»

6-й учень читає напам’ять поезію Х Алчевської «Далеко-далеко від рідного краю…»

7-й учень читає напам’ять поезію Х Алчевської «Моя мандрівка в Олексіївку…»

4Творча робота в групах. Робота з текстами поезій: визначення та запис теми, ідеї, мотивів поезій.

5.Презентація завдань з використанням методу «Навчаючи, навчаюсь»

У1.Закріплення вивченого матеріалу

1.Музикальна пауза. Відеоролик. Танок степових квітів (ромашок, маків, волошок)

2.Інсценізація зустрічі з поетами степової Донеччини

Два учні та учениця в ролі поетів підготували учням питання, цитати із поезій

М.Чернявський:

- У якому моєму вірші подається історія українського степу і звучить засторога від руйнування екології Донецького краю?

- У якому вірші я зображую спалений літнім сонцем степ?

-Які кольори переважають у цих поезіях?

--Якими засобами мені вдалося зобразити картини краси, історії степу в моїх поезіях?

С. Черкасенко:

- У якому моєму вірші змальовано картину степової краси рідної Донеччини?

Що подобається мені в нічному степу?

-Яким ви уявляєте собі ліричного героя?

-Які рядки найбільше запам’ятались і чому?

Х. Алчевська

-За якими картинами природи найбільша моя ностальгія звучить у вірші «Мені здається, все те снилось…»

-У я якій поезії я мрію про рідний край?

Що виринає в цій поезії в моїй уяві?

-Яка поезія кликала мене ?

І я пішла в оті степи,

Де передвкчірньою добою

Згасає сонце й спомин літ

За гостроверхою горою.

3.Колективне складання грона краси донецького степу

Воля

степова

Килими

шовковіі

Жайворонок

Жовтоокі

жучки

Простори, воля

Жовтогаряче сонце

Сонце

Зелений

коник

Степовий вітер

Степове

царство

Степ перлово-синій

сивий

Небесний океан

4.Робота в парі. Обмін конспектами, складеними за повідомленнями учнів-дослідників про життя та творчість поетів-земляків . Взаємоперевірка та оцінювання

У11.Рефлексія

.1..Тестові завдання до теми уроку

„Степова Донеччина” у віршах поетів-земляків”
1. Про степову Донеччину вірші писали такі поети: а) М.Ф.Чернявський;
б) С.Ф.Черкасенко; в) Х.О.Алчевськ г) А.С.Малишко.

2. М.Ф.Чернявський присвятив Донеччині такі поезії:а) „Сон велетня”;
б) „Степ і степ, один без краю...”; в) „Степ”; г) „Соняшники”.
3.С.Ф.Черкасенко написав такий вірш: а) „Жайворонок”; б) „Вечір у степу”; в) „Осінь”; г) „Струмок”.

2.Самоперевірка тестів за відповідями на слайді та оцінювання
У111.Підсумок уроку.

1..Слово вчителя

-На які роздуми наштовхнув вас сьогоднішній урок?

-Чи знадобиться почуте в житті?

2.Вправа «Я так думаю, я ціную, я люблю, я застосую…»

3.Побажання мешканцям Донбасу

Ми ознайомились з однією із сторінок літератури рідного краю, відчули красу донецького степу, його історичні моменти. Давайте зробимо все для того, щоб зберегти красу рідного краю і любити свій рідний край та побажаємо цього ж і мешканцям нашого краю.

4.Оцінювання кожного учня консультантами за допомогою індивідуальних карток

1Х.Доиашнє завдання за вибором учнів:

1.Написати твір-опис про красу донецького степу на основі вивчених поезій

2.Одну із поезій степової Донеччини вивчити напам’ять

3.Охарактеризувати мовні засоби та їх роль поезії, що припала найбільше до душі

4.Усім прочитати оповідання Б. Грінченка «Панько» та С. Черкасенка «Чорний блиск»

Додаток :індивідуальна картка для оцінювання роботи учня на уроці

Прізвище та ім’я учня
Види виконаних завдань	1	2	3	4	5
1.Створення презентації, відеоролика, музичної паузи. грона
2.Читання напам’ять прозового уривка Богу невідомому»“
3Підготовка повідомлень про поетів-земляків
4.Самостійна робота за диференційованими завданнями
5.Участь у конкурсі читання напам’ять поезвій
6.Творча робота в групах
7.Участь у зустрічі та спілкуванні з поетами-земляками, у створенні грона
8.Робота в парах
9. Тестові завдання