Конспект урока з основ здоров'я "Вогнище-це романтично, проте дуже небезпечно"

Мета: Формування пізнавальної, соціальної, самоосвітньої, полі культурної компетентності: розширити знання дітей про вогнище, яким воно може бути і для чого його розпалюють, про обладнання місця під вогнище, розвивати активне ставлення до збереження довкілля, виховувати любов до природи.

Обладнання: малюнки із зображенням вогнищ.

Учень.

З друзями ми в ліс ходили,

Там було цікаво.

Ми і вогнище палили,

Забавлялись жваво.

Ми стрибали і співали,

Гарно відпочили!

У футбол, звичайно, грали

І землянку рили.

Учениця.

Ще пекли картоплю й сало,

Чай собі нагріли.

Сало над вогнем шкварчало -

Смачно попоїли!

У пляшки води набрали,

Дірочки зробили.

І мурашник обливали -

Гарно відпочили!

Учень.

Та прийшов лісник на лихо,

Став на нас кричати,

Щоб себе вели ми тихо,

Що вогонь - не жарти.

І нас змусив скрізь прибрати

Склянки й банки з рису,

Ще вогонь позаливати...

Й вигнав нас із лісу.

Учениця.

А за вогнище грозився

В школу подзвонити.

Дуже дядько розлютився,

Мабуть, міг побити.

А чого? Ми ж гарно грали,

Круг вогню сиділи,

У м'яча собі ганяли

Й лиха не робили...

Учитель. Як ви гадаєте, чи справді ці діти гарно поводилися в лісі і не робили нічого лихого? (Відповіді дітей.) Пригадаймо правила поведінки в лісі, особливо навесні. (Відповіді дітей.) А тепер прочитаймо ці правила. (Вчитель вивішує на дошку плакат з правилами.)

Правила поведінки в лісі

1. Не можна кричати і галасувати в лісі, тому що навесні пташки
   висиджують пташенят і бояться шуму, а тому можуть покинути своє
   гніздечко, і пташенята загинуть.

2. Не можна руйнувати мурашники. Адже мурашки — це санітари
   лісу, вони очищають його і не дають хворобам розповсюджуватися.
   Мурашники треба берегти.

3. Не можна смітити в лісі, розкидати пляшки, пакети, скло.
   По-перше, це все засмічує довкілля, робить його непривабливим. По-
   друге, на склянку може наступити тварина і порізати собі лапку. Від
   цього вона просто загине.

4.Особливо страшні для лісу - вогнища. Незалежно від того,
великі чи малі, вони можуть стати причиною лісової пожежі. А це
найстрашніше. У вогні гине все живе.

Отож сьогодні ми поговоримо про найстрашніше - про вогонь. Вогонь, як ви знаєте, може бути добрим другом для людини, але може бути і страшним ворогом, який забирає життя. Як ви гадаєте, коли він буває другом людини? (Відповіді дітей.) Так, коли людина вміє ним користуватися, знає, де можна запалювати вогнище, а де ні, та виконує всі правила. А коли вогонь стає ворогом для людини. (Відповіді дітей.) Так, діти, вогонь тоді ворог, коли люди ставляться до нього байдуже і не виконують правил. Саме про це ми і поговоримо. Зверніть увагу на ці малюнки. (Вчитель вивішує малюнки, де зображені вогнища. Обговорення малюнків.)

Вогнище, що його так люблять і дорослі, і діти, - це дуже романтично і гарно. Особливо в поході, коли заходить сонечко, а на землю опускається темна ніч і несе з собою прохолоду. Тоді люди сідають навколо невеличкого вогнища, гріються, їдять, мріють, розмовляють, співають пісні під гітару... Вогнище люблять пастухи, які біля нього гріються і сушать свій одяг у негоду. Воно приваблює людину ще з доісторичних часів. Що треба знати, щоб, розпалюючи його, ти не став причиною страшного лиха? (Відповіді дітей.) Ці знання обов'язково застосовуй практично завжди.

Запам'ятай!

• Вогнище можна розпалювати лише у визначених місцях. На] спеціальних стоянках відпочинку в лісі. Там місця для вогнища обкопані і обкладені камінням. Поруч є пісок і вода.

• Вогнище не можна розпалювати дітям без нагляду дорослих.

• Якщо виникла необхідність розпалити вогнище, то місце для нього треба підготувати таким чином: спочатку очистити його від сухої трави, хмизу, моху, листя і обкопати або обкласти камінням, щоб вогонь не міг поширитися по сухій траві далі; приготувати пісок або воду для того, щоб засипати або залити його; сухий хмиз не складати у безпосередній близькості до вогнища, а віддалік.

• Вогнище не можна розкладати під деревом або між кущами - це може викликати пожежу. А ще в кущах і на дереві живуть пташки, які бояться диму.

• Вогнище не можна розкладати поблизу легкозаймистих матеріалів: сіно, солома, дрова, будівлі.

• Вогнище не можна розпалювати у приміщеннях: хлівах, на горищах, у сінях, у підвалах і т. д.

• Не можна спалювати сухе листя і рештки рослин восени, тому що в них накопичилося багато отруйних речовин, які при спалюванні виділяються в повітря і отруюють довкілля. Ми цим димом дихаємо і отруюємо свій організм. Нехай листя лежить, воно перегниє і земля візьме з нього те, що їй потрібно.

• Не можна розкладати великого вогнища, тому що язики полум'я можуть перекинутися на дерева чи будівлі, якщо ті знаходяться навіть далеко від нього.

• Якщо сильний вітер, то вогнища розпалювати не можна, тому що він може вихопити горючу галузку і занести її далеко, можливо, і на поле з пшеницею чи житом.

• А поблизу поля, де росте збіжжя, ні в якому разі вогнища не розводь.

Учитель. Не можна гратися з вогнем, треба виконувати всі правила, щоб зберегти не лише майно, а й своє життя.

А в осінній вечір, коли батьки будуть удома, сядьте всією сім'єю у дворі біля спеціально обладнаного місця і розведіть маленьке вогнище. Біля нього всім буде затишно. Ви зможете помріяти, розказати чудові історії, поспівати задушевні пісні, вирішити свої проблеми. Це зблизить батьків і дітей. І кожна дитина зможе чимало навчитися, бо ж тато поруч, він усе вміє. У такому вогнищі ви можете спекти картоплю. А найголовніше - поруч будуть тато і мама, а ще цікаві розповіді і пісні. Це справді дуже романтично.

Загадка

Доки батько народився,

Син по світу находився.(Вогонь і дим)

Учитель. Пропоную ще одне завдання. Намалюйте таке романтичне вогнище, біля якого вам колись доводилося сидіти, або таке, біля якого вам дуже хотілося б посидіти.: Діти малюють вогнище. Вчитель розвішує малюнки на дошці, а діти коментують їх.

Усі повторюють вивчені правила.

Квітка вогню

Казка

Одного разу надвечір білченята приготувалися до вечері і тихенько сиділи біля хати. Мама з татом чомусь довго не поверталися. Діти терпляче чекали. Пушок і Скік про щось домовлялися на самому вершечку дуба і показували вдаль лапками. До них приєднались й інші діти, бо всім стало дуже цікаво, за чим спостерігали їхні братики. Вони вмить вискочили на самий вершечок і вловили неприємний запах диму. Такий запах вказував на небезпеку. Але цікавість виявилася сильнішою. Тому Пушок і Скік пострибали з гілки на гілку, а за ними Росинка, Руся і Русик.

Діти швиденько спустилися на землю, де догоряло вогнище. Це, можливо, хлопчики залишили його тут і забули загасити. Білченята вже хотіли повертатися, як раптом Русик захоплено скрикнув: "Дивіться! Дивіться! Квітка вогню!"

Діти оглянулися і побачили таке, чого в житті ніколи ще не бачили! Серед попелу враз розцвіла диво-квітка такого незвичайно гарного кольору, що не можна було відірвати погляду! Вона то полум'яніла червоним, то затухала і ставала темною, то рожевіла й іскрилася, то жевріла оранжевим, то займалась яскравим, неймовірі гарним кольором, що ні в казці сказати, ні пером описати.

Діти подумали, що це, мабуть, перо Жар-птиці, і вирішили взяти його додому. Русинка заперечила, але її ніхто не став слухати, таке гарне, а вона начебто не помічає цієї краси. Всі засперечалися, тому що не могли вирішити: це перо казкової Жар-птиці чи квітка вогню? Найсміливіший Скік дотягнувся до цього дива, взяв його лапки. Паличка, на якій полум'яніла квітка, була ще теплою, навіть трохи пекла, але Скік не зізнався. Він сміливо тримав її у лапках і запропонував віднести додому. Ото зрадіють мама з татом, код побачать у хаті таке диво, яке горить і переливається! Від цієї квіт не лише світліше стане в їхній хатці, а й тепло!

Скік вискочив нагору і поніс свою знахідку, а за ним побігли всі. Тільки Росинка чомусь передчувала біду, але її ніхто не слухав, бо всі захоплено дивилися на чарівну квітку вогню. Всі гадали, що це не перо Жар-птиці, а чарівна квітка, яка не може причинити ніякої біди: вона така гарна, тепла, лагідна.

Нарешті всі прибігли до хатки. Скік приладнав квітку в хаті. Від неї стало світліше. Тато приніс до хати кусочок гнилої шовковиці, що світилася зеленкуватим кольором. Але цей вогник не давав тепла. Діти зібралися разом і зачаровано дивились на квітку вогню. Навіть Росинка не могла відвести погляду і забула, про що шепотіло її маленьке сердечко. Вона також була у захопленні від цього.

Раптом квітка немов чогось злякалася, затремтіла дрібно-дрібно…І в ту саму мить спалахнула так яскраво, що своїм сяйвом осліпила дітей. Злякавшись, вони відсахнулись. А квітка випустила довгі язик і лизнула ковдру. Ковдра засвітилась, а квітка продовжувала лизати всі речі, що знаходилися поблизу. Вони спочатку світилися, вітаючи квітку, а потім почали горіти. Хатка відразу наповнилася їдким димом, перелякані діти вискочили. Лише Скік залишився сам у домі. Він так налякався, що заліз під ліжко. Лише тепер зрозумів малий пустун, що він наробив. Дим виїдав очі, душив у горлі, Скік утратив орієнтир у просторі, тепер він не пам'ятав, як забився у далекий куточок і втратив свідомість. Останнє відчув, що дуже болить лапка...

У цей час повернулися додому мама з татом, вони серцем відчули біду. Та що вони могли вдіяти проти вогню?

Випадково проходив лісник і побачив, що з білоччиного дупла йде дим. Він заліз на дуба, вилив воду з фляги, розвіяв руками дим і просунув руку в дупло: чи нема там, бува, нікого. Він вийняв непритомного Скока, поклав його на траву під дубом і подумав, що то хлопчики, мабуть, запалили вогонь у білоччиній хатці. І ось яке лихо трапилося... Йому й на гадку не спало, що це могли зробити самі білочки. Лісник сумно похитав головою, подивився на білочку, а білченя заворушилося. Він узяв Скока, змазав йому лапку та й поклав на дерево, щоб на землі його ніхто не розтоптав. Сам пішов додому, по думки сварячи пустунів.

А тим часом білоччина сім'я гірко плакала над скаліченим Скоком. А ще над тим, що залишилося від їхнього затишного дупла. Ще й до всього наближалася гроза. Що їм робити? Вдарив перший грім, заіскрилася блискавка, розтинаючи небо навпіл. Білочки затремтіли від страху і від холоду, а скалічений Скік важко стогнав. Мама пригортала бідну дитину і перший раз у житті не знала, що робити.

Десь далеко загриміло, потім все ближче й ближче. Колись вони не боялися грози, бо жили в затишному дуплі, а тепер вона їх дуже лякала. Та раптом блискавка вдарила з такою силою, що всіх оглушила і осліпила. Вона розітнула чорне небо і впилася в старе високе дерево, яке, мов підкошене, впало зі страшним гуркотом. Білочкам здавалося, що розірвались їхні сердечка. А в повітрі потягло димом. Звірята не знали, куди подітися від страху і щохвилинни чекали найгіршого. Та раптом пішов такий дощ, що страшний вогонь, який почав, було, поширюватися, зник, ніби його випила гроза. Дощ згодом припинявся, а грім гуркотів десь далеко, та від цього легше не ставало. Страх не давав жити. Нарешті впали останні краплі дощу, хмари посунули кудись на захід, а на сході почало розвиднятися.

Білочки зібралися докупи і тремтіли від страху та холоду. Та прилетіла Сорока, яка все знала, і розповіла татові Рудьку останні новини, що стались у лісі. Отже, не лише потерпіли від грози, багато було зруйнованих гнізд, хатинок, та й звірят чимало загинуло... Що поробиш... Вона й порадила Рудькові звернутися до знайомого майстра Дятла, щоб той допоміг з житлом.

Даня залишилася з дітьми, а Рудько поскакав до Дятла. Звичайно, сім'ю білочок всі дуже любили, тому й дозволив Дятел зайняти нове дупло. Воно було зовсім не таке, як стара хатка. Тут не було нічого: ні килимів, ні ковдр, ні ліжечок, ні комірок. Та що поробиш? Часу назад не повернеш. Не повернеш втраченого майна, а ще гірше, що не повернеш здоров'я братикові...

Та життя продовжувалося. Скік підлікувався травами, які йому носили з усього лісу, хоч лапка ще боліла і тепер він не міг похвалитись, що бігає та стрибає краще за всіх. Він дуже хвилювався за те, що сталось. І всім переповідав цю страшну історію, щоб з іншими дітьми того не сталося. Всі підростали, часом й забували гострот того страху, та коли чули здалеку запах диму, втікали далеко-далеко від нього, бо знали, яке лихо несе з собою чарівна квітка вогню.

А ви, діти, знаєте Правила пожежної безпеки? Якби ви почули запах диму, то що б зробили?

(Треба негайно зателефонувати за номером 01! Інші відповіді…)

Питання для повторення:

1. Чи можна бавитися сірниками?

2. Що треба робити, коли в хаті загорілося?

1. Як треба поводитися з побутовими електронагрівальними приладами?

1. Чи можна бавитися з газовою плитою?

2. Що треба робити, якщо ви почули запах газу? За яким номером телефонувати?

1. Як поводитися, коли ви на газову плиту поставили щось розігрівати?

2. Як викликати "швидку допомогу"?

3. Чи можна ховатись у хаті, коли щось загорілося?

Пам'ятайте!

Сірник маленький, а біда велика.

Мама з татом наказали сірників не брати,

А самі пішли у поле, щоб його зорати.

Залишився дома Вася, що йому робити?

Тут коробочка знайшлася... Чи не запалити?

Але дома неможливо, бо ж казали тато,

Щоб у хаті навіть в руки сірників не брати!

Хлопець шапку натягає, йде за скирту Вася.

Чирк! Сірник упав в солому, а та зайнялася!

Вася тут же розгубився і почав втікати,

А соломі - цього й треба, почала палати!

Поки люди позбігались та стали гасити,

То й соломи не зосталось. Що вже тут робити?

Чим корову годувати? Чим він думав тільки?

Врятували люди хату і знайшли Василька,

Що забіг у ліс від страху, бо накоїв лиха.

От сірник який маленький, а біда велика.

Нема нічого дорожчого за життя і здоров'я людини.

Ведмедик Михась

В лісі, у великій хаті,

Де електрика і газ,

Проживали мама, тато,

Бабця і малий Михась.

Ці ведмеді працьовиті,

Дружно й весело жили.

Всі завжди ходили ситі

Й дуже добрими були.

Мама з татом працювали,

Рибу вудили в ріці,

В лісі ягоди збирали,

Видирали корінці.

Часом меду назбирають,

Щоб дитину пригостить.

І Михайлика навчають,

Як на світі треба жить.

Бабця теж всьому учила,

Щоб в безпеці внучок жив.

Дуже хлопчика любила

І Михась її любив.

Бабця вміла готувати

Борщик, каші, суп і квас.

Щоб сім'ю нагодувати,

Вона кухар - перший клас!

Внук також навчитись мріяв

Готувати сам обід,

Борошно стаканом міряв...

Словом, все робив як слід.

Моркву нарізав тоненько,

І картопельку, й буряк...

Ще, звичайно, помаленько.

Але дуже вправно так!

Бабця хлопчика хвалила,

Бо тямущим був онук.

І тихесенько учила,

Щоб не падав ніж із рук.

А іще попереджала –

Небезпечний дуже газ!

І Мишка не допускала

До плити ані на раз!

І вогонь - це небезпека,

Бо спалити може все.

І хоч близько, хоч здалека,

Але смерть завжди несе.

Вчила сірників не брати,

Бо малий сірник - не гра!

Ще - вогонь не розкладати

В лісі чи серед двора.

Усього Михася вчила,

Щоб в безпеці внучок жив.

Дуже вже його любила...

Внук бабусю теж любив.

Він був здатний до науки

І слухняним також був.

Сірників не брав у руки,

Добрих правил не забув.

До плити він не підходив,

Не вмикав ніколи газ.

А якщо сірник знаходив –

Віддавав бабусі враз!

Знав, як треба подзвонити,

Коли запах газу чуть.

Вікна й двері відчинити,

Світло - не дай Бог ввімкнуть!

Ніс і ротик закривати –

Це щоб газу не вдихать.

"04" набирати

І підмогу почекать.

А коли щось загориться,

Слід набрати "01".

Раптом може знадобиться...

Він хороший внук і син.

А "03" він набирає,

Якщо хворий хтось бува.

І "02" Михасик знає.

Знань тих — повна голова!

Бо в житті - все може бути,

Все - ну, що не говори.

Тож не можна нам забути

Ці потрібні номери,

Їх Михайлик добре знає

І повторює весь час.

Бо в житті всього буває...

Так бабуся вчить не раз.

Він допитлива дитина,

Хоче знати все умить.

Докопатись до причини

Явищ всіх Михась спішить.

Та й уже багато знає:

Звідки дощ береться й сніг,

І чому гроза буває,

Й стелиться туман до ніг...

А як холодно буває,

Всі укритися спішать, їстівне все пропадає,

Їжаки й ведмеді сплять...

Знань в Михасика чимало,

Встиг хлопчина підрости.

І цікаво хлопцю стало

Підібратись до плити,

Бо бабусенька вмикає,

Вправно чиркне сірничок...

Вогник весело палає —

Як маленький маячок.

І Михась так само хоче

Вправно газ той запалить.

А цікавість аж лоскоче...

Хай той вогник погорить...

Він і борщик підігріє,

А каструлька вже стоїть.

Вже Михась великий, вміє –

Й рішення приймає вмить.

Неумілими руками

Кран відкрив і газ потік.

Взяв коробку з сірниками

Та утратив часу лік...

Газ давно уже струмує,

Сірники упали вмить,

Над одним Михась мудрує...

В бабці голова болить...

В хаті чути запах газу,

І біда нависла враз.

Бабця кинулась відразу

Вимикати в кухні газ.

Як побачила онука

З сірниками у руках.

Опустились в неї руки,

Охопив бабусю жах.

Ложка з рук її упала,

Вся, мов скупана в росі,

Крани всі повимикала,

Відчинила двері всі...

Сірники взяла в онука

Й почала Михася вчить.

Бо ж потрібна всім наука,

Як на білім світі жить.

Ні, бабуся не сварила

І не била внука теж.

Бо вона його любила

Й він її любив без меж...

Врешті всі порозумілись

І бабуся, і онук.

Більш Мишкові не хотілось

Брати сірники до рук.

Нащо ж це малій дитині?

Не прийшов для неї час.

Лиш з дорослими повинні

Умикати діти газ.

Всі повинні пам’ятати

Діти правила завжди.

Сірників до рук не брати,

Щоб не трапилось біди.

Сірничок – це не забава.

А в малих іще руках.

Може іграшка лукава

Народити страх і жах.

Тож і ви часу не гайте –

Добре правила вивчайте!

Питання для повторення

1. Де і з ким жив ведмедик Михайлик?

2. Чому навчали його батьки і бабуся?

3. Як поводився Михась?

4. Які правила добре знав ведмедик?

5. Які номери телефону він завжди пам'ятав? Для чого це було потрібно?

6. До чого могла привести Михайлика його цікавість?

Загадки

У тісному теремочку тихо всі лежать синочки.

Варто одного черкнути - враз всі можуть спалахнути. (Сірники в коробці)

Без рук, без ніг собі живе, а голову має.

А як ту голову черкнеш, вона запалає. (Сірничок)

Він малесенький, тонкий - з лама його й дитина,

А от, коли буває злий, загине світу половина. (Сірник)

Прислів'я

Сірничок малий, а біда від нього велика.

Стихії - вогонь і вода - найбільша біда.

Чого вогонь не з'їв, вода забере.

Правила, що їх треба запам'ятати всім дітям:

• Ніколи не грайтеся сірниками, бо сірничок малий, а біда від нього - велика.

• Не користуйтеся газовою плитою без нагляду дорослих.

• Ніколи не залишайте каструлю або чайник на плиті без нагляду, це може призвести до того, що вода заллє газ, а він буде виходити і наповнюватиме квартиру. Від цього може статися вибух і загинуть люди, зруйнується будинок.

• Не розводьте вогнищ поблизу будівель, у лісі, бо це може призвести до величезних пожеж. Вогнища можна розпалювати тільки у пристосованих для цього місцях і під наглядом дорослих.

• Ніколи не спалюйте сухе листя, бо дим забруднює повітря, яким ми дихаємо.

• Коли виходите з хати, перевірте, чи вимкнули електроприлади, газ, чи закрили добре вікна і кватирки.

• Якщо у приміщенні чути запах газу, не вмикайте світла, ліхтарика, не запалюйте сірник чи запальничку, а якнайшвидше відчиніть всі вікна і двері, щоб утворився протяг і газ вийшов і приміщення.

• Запам'ятайте номери телефонів, за якими треба дзвонити в разі непередбачених обставин:

Ці номери повинні бути написані великими цифрами і висіти над домашнім телефоном, щоб у разі потреби не розгубитися, а правильно набрати потрібний номер. Цим ви врятуєте своє життя майно.

Хай добре знає донька й син пожежний номер 01.

02 — міліція спішить, щоб вас швиденько захистить.

Набрав 03 і на підмогу примчить медична допомога.

Натисни 04 відразу, коли почуєш, запах газу. (Від сусідів.)