Здоров’язберігаючі технології вчителя початкових класів в умовах освітнього простору

ЗМІСТ

Вступ ...............................................................................................................3

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми формування здорового способу життя молодших школярів.......................................................................7

1.1 Поняття «здоров’я» та «здорового способу життя»..................7

1.2 Здоров’язберігаючі технології, як засіб формування здорового способу життя молодших школярів............................................................11

1.3 Роль вчителя в збережені здоров'я молодшого школяра .........................................................................................................................14

Розділ 2. Практичний аспект формування здоровязбережувальних технологій у процесі навчання молодших школярів.........................19

2.1 Заходи щодо формування у молодших школярів основ здорового спосбу життя................................................................................................19

2.2 Здоров’язберігаюче виховання в практиці вчителя початкових класів............................................................................................................23

Висновки .....................................................................................................27

Список використаної літератури ..............................................................29

Додатки.................................................................................................. 31-40

ВСТУП

Найцінніше , що є у людини-її здоров’я. Проблема збереження здоров’я населення, особливо учнів початкових класів, залишається однією із найбільш актуальних для держави. Актуальність дослідження обраної теми зумовлена тим, що здоров’язберігаюче виховання учнів молодших класів та заняття фізичною культурою відіграють важливу роль у
підготовці всебічно розвиненої людини. Формування здорового способу життя дітей - одна з актуальних проблем у нашому суспільстві. Як свідчать результати багатьох досліджень , то ми можемо бачити ,що діти не достатньопроінформовані про правильне ведення здорового способу життя ,вчителі не достатньо акцентують увагу на цьому аспекті.

З цього робимо висновок, що у переважної частини молодших школярів не сформовано свідоме та відповідальне ставлення до свого життя і здоров’я.

Уваги потребує також факт, що за даними Міністерства охорони здоров’я України в останні десять років зареєстровано підвищення рівня захворюваності й поширення серед молодших школярів хвороб крові та кровотворних органів, недоброякісних новоутворень, хвороб сечостатевої та кістково-м’язової систем та кровообігу; наявні вроджені вади розвитку зниження рухової активності, 90 % випускників — нездорові,мають психоневрологічні розлади, короткозорість, ожиріння, порушення постави, надлишкову масу тіла, неспроможність до фізичної активності. У наш час паління, вживання спиртного стали патологічно необхідним атрибутом проведення часу дітей та молоді.

Питання формування позитивного ставлення до здорового способу життя у сучасному суспільстві виникло вже на початку 2000 років. Нажаль це питання не менш гостро стоїть і зараз.

Здоров'я людини - це процес збереження і розвитку його психічних і фізичних якостей, оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості життя.

Щоб жити, працювати, досягати успіхів, людина повинна піклуватися про своє здоров'я, захищати себе. Здоров'я є основною умовою самореалізації, а також найважливішою складовою особистого інтересу сучасної людини, оскільки навіть часткова його відсутність може стати перешкодою до здійснення мрій та життєвих планів.

Погіршення здоров'я дітей шкільного віку в Україні стало не тільки медичною, але і серйозною педагогічною проблемою. Якщо ми хочемо досягти цілі ,потрібно направити вибір дітей до прийняття здорового способу життя, проводити роботу з ними, де вони будуть засвоювати корисне та цікаве для себе, що сприяє формуванню корисних звичок та формуванню здорового способу життя .

Проблеми здоров’я і здорового способу життя учнівської молоді та умови їх оптимізації стали предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях А.Г. Здравомислова, В. Платонова; психологічні особливості особистості, її фізичний розвиток та формування у процесі фізичного виховання розкривається у працях Г. Малахова, В. Моляко та ін.; питанням особистості як системи відносин індивіда з навколишнім соціальним середовищем присвячені роботи Р. Баєвського, В. Сорокіна та ін.; фізична культура як вид соціальної діяльності, спрямованої на зміцнення здоров'я і розвиток фізичних здібностей розглядається в роботах П.Коробейнікова, Б. Шияна; фізичну культуру як засіб підготовки до праці й захисту Батьківщини висвітлює у своїх працях В. Качашкін; змістовий бік проблеми виховання навичок здорового способу життя докладно розкривається Р. Баєвським, В. Войтенко.

Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Пріоритетним завданням системи освіти є формування в особистості відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я свого оточення як найвищих суспільних та індивідуальних цінностей, тобто вона потребує всебічного вивчення всіх можливих форм введення в систему освіти різних комплексних заходів для формування здорового способу життя.

Школа, колективи, сім'я це найефективніші соціальні інститути для формування здорового способу,але вони недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та відповідних виховних технологій.

Вивчення і аналіз наукової літератури вказують на недостатність дослідження проблеми виховання здорового способу життя учнів 1-4 класів. Необхідність пошуку педагогічних умов та шляхів розв’язання цієї проблеми й зумовили вибір теми нашого курсового дослідження: “ Здоров’язберігаючі технології вчителя початкових класів в умовах освітнього простору”.

Мета дослідження - розкрити теоретичні основи та виявити шляхи і способи виховання здорового способу життя у молодшого школяра.

Завдання дослідження:

1.Здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми.

2. Уточнити поняття “здоровий спосіб життя”, з'ясувати його змістову
характеристику;

3.Загальний вплив способу життя та звичок на формування здорового способу життя;
4.Виявити основні напрямки психолого-педагогічного виховання на формування у підлітка здорового способу життя;
5. Узагальнити шляхи формування здорового способу життя учнів.

Методи дослідження. Для досягнення мети застосовано комплекс методів:
1) теоретичні: аналіз філософської, соціальної, медичної, психолого-педагогічної літератури та узагальнення отриманої інформації; аналіз особистої педагогічної діяльності; аналіз шкільних навчальних планів, підручників, програм, методичних посібників; теоретичне моделювання; узагальнення особистого досвіду роботи .

2) емпіричні: спостереження, опитування, бесіда, тестування, анкетування.

Об'єкт дослідження - процес виховання здорового способу життя учнів початкових класів.

Предмет дослідження - форми, методи та засоби формування здорового способу життя у молодшого школяра .

Гіпотеза дослідження - процес формування здорового способу життя учнів початкових класів набуває ефективності за умови системного проведення просвітницької роботи з учнями, співпраці педагогів із батьками учнів, включення їх у активну діяльність.

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблеми формування здорового способу життя молодших школярів

1.1 Поняття «здоров’я» та «здорового способу життя»

Народна мудрість мовить:

Безцінний скарб, що ми здоров’ям звемо,

Із юних літ нам треба берегти.

Адже нічого більше нам не треба,

Щоб тільки всі були здорові ми.

Здоров’я дитини –

Багатство родини!

Здоров’я народу –

Багатство країни!

Проблема дитячого здоров'я в наш час здобуває особливої актуальності.. Коли втрачаєш здоров'я ,тільки тоді зможеш зрозуміти його цінність. Сучасні діти не розуміють,що найвища цінність у людини — це її здоров'я , і лише з роками починають цінувати здоров'я і плекати кожну мить життя.

Збереження фізичного і психічного здоров'я дитини, сприяння її гармонійній особистісній та соціальній адаптації — головна проблема роботи вчителя. Здоров'я - безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. Щоб жити, працювати, досягати успіхів, людина повинна піклуватися про своє здоров'я, захищати себе.

Проблема дитячого здоров'я в наш час здобуває особливої актуальності. Здоров'я підростаючої людини — це проблема не тільки соціальна, але і моральна. На сьогоднішній час гостро постало питання про здоровий спосіб життя, йому приділяють велику увагу різні науки, такі як : медицина, гігієна, охорона здоров’я, валеологія, екологія, психологія, соціологія, фізична культура, педагогіка.

Є безліч різноманітних визначень поняття "здоров'я", але найбільш точне та влучне визначення зазначене в Статуту ВООЗ (1948 р.) : "Здоров’я – це стан повного фізичного, психологічного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад". [2]

Здоровий спосіб життя складається з різноманітних елементів: фізичної, психічної, соціальної і духовної. Для школярів молодшого віку всі ці складові являються дуже важливими. Найважливіші з них - харчування (в тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, умови, рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

За Національною програмою «Діти України» визначено чотири аспекти здоров'я: фізичне, психологічне, духовне і соціальне. [3]

До сфери фізичного здоров'я входять такі чинники, як : індивідуальні особливості будови тіла, перебіг фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичну спадщину, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

Психічне здоров'я - стан балансу між різними аспектами особистості людини (Р. Ассаджіолі), між потребами індивіда і суспільства, який підтримується постійними зусиллями (С. Фрайберг). Деякі дослідники розглядають психологічне здоров'я як процес життя особистості, в якому збалансовані рефлексивні, емоційні, інтелектуальні, комунікативні, поведінкові аспекти (. Р. Гаранян, А. Б. Холмогорова). Багато авторів роблять акцент на його функції: підтримання рівноваги між особистістю і середовищем, адекватна регуляція поведінки і діяльності людини, здатність протистояти життєвим труднощам без негативних наслідків для здоров'я (А.В. Петровський,. Р. Ярошевський, П. Бейкер). Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо.

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Під духовністю в українській родинній педагогіці розуміють сукупність психічних явищ, що характеризують внутрішній суб'єктивний світ людини, основні риси культурної спрямованості особистості - її життєві інтереси, переконання, погляди, ідеали, світогляд, ставлення до життя, до інших людей, до своїх обов'язків і до самої себе, її мислення, бажання, воля, естетичні й моральні почуття. В сім'ї закладаються основи людяності, коріння духовності, фундамент особистості, великодушність, піклування про близьких, рідних. Якщо розглядати взаємозв’язок фізичного, психічного і духовного здоров’я, то можна сказати, що останнє є вищим ступенем соціально-психічного стану особистості і найважливішою передумовою його ролі в розкритті потенціалу творчого початку в людському житті і діяльності.[7]

Збереження фізичного і психічного здоров'я дитини, сприяння її гармонійній особистісній та соціальній адаптації — головна проблема роботи педагогічного колективу школи. Це рідний дім, де навчаються, оздоровлюються і взагалі проводять більшу частину свого часу діти. Вони потребують до себе особливої уваги, умілого підходу, високої професійної майстерності, великої любові.Вся робота спрямована на навчання і виховання гармонійно розвиненої та здорової особистості.

Поганий стан здоров'я молодших школярів обумовлений тим, що сьогодні діти нераціонально харчуються, живуть в забрудненому навколишньому середовищі, не займаються повноцінно фізичною культурою, постійно відчувають нервові перенапруження. Основним критерієм здорового способу життя - є викорінення шкідливих звичок та прививання до здорового способу життя від найперших днів свого життя, а в цьому дітям допомагають батьки та вчителі. У такому підході особистість учня постає не тільки як об’єкт зовнішніх зусиль учителя, а і як суб’єкт активної діяльності. [10]

На сьогоднішній час діти мало ознайомлені з поняттям "активна фізична культура", " здорове, повноцінне харчування", але з такими поняттями,як "гаджети","лінощі" та "неповноцінне, шкідливе харчування" ознайомлені добре.

Фізична культура – частина загальної культури суспільства, одна зі сфер педагогічної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здібностей дитини. Фізичне виховання – це органічна частина загального процесу виховання, соціально-педагогічний процес, де засоби фізичного виховання – виконання фізичних вправ, загартування організму, гігієна праці та побуту [12, 20].

Ефективна реалізація ідей формування здорового способу життя можлива за умови раціонального використання фінансових, технологічних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів держави, які спрямовуються на формування фізично, психічно, соціально, морально здорової особистості, поважає батьків, інших людей, які її оточують, зі сформованою культурою спілкування, веде здоровий спосіб життя, прагне до самовдосконалення, толерантна, доброчесна, милосердна, доброзичлива [15].

1.2. Поняття «здоров’язберігаючих технологій» як засобу формування здорового способу життя школярів

Поняття «технологія» в педагогіку прийшло з виробництва, де визначається як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню послідовність, тобто це своєрідна майстерність людини. Таким чином, «технологія» виступає як алгоритм за допомогою якого отримується запланований результат. [8,11]

За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.

У класифікації освітніх технологій (управлінської діяльності, організації навчального процесу, виховної роботи та ін.) останнім часом виокремилася нова група - здоров’язберігаючі технології.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття "здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

• оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

• повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):

• здоров’язберігаючі технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

• оздоровчі технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

• технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

• виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини[13].

Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з розуміння технології як певного прийому, методу, методики; інші розуміють його як сукупність певних технік, за допомогою яких реалізується освітнє чи інше педагогічне завдання; як опис процесу досягнення запланованих результатів, сукупність яких відображає певні зміни в здоров'ї учасників педагогічної взаємодії.

Н. Смирнов зауважує: "Якщо здоров’язберігаючі технології пов’язати з вирішенням тільки здоров’яохоронного завдання, то до них належатимуть педагогічні проблеми, методи та технології, які не шкодять прямо чи побічно здоров’ю учнів та вчителів, забезпечують їм безпечні умови перебування, навчання та роботи в загальноосвітньому закладі".[5]

Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я учнів.

Деякі вчені пропонують виокремити поняття "здоров’яформуючі виховні технологи", розуміючи під ним ті психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формування уявлень про здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.

Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного вчителя.

1.3 Роль вчителя в збережені здоров'я молодшого школяра

Проблема здоров'я дітей сьогодні як ніколи актуальна. В даний час можна з упевненістю стверджувати, що саме вчитель в змозі зробити для здоров'я сучасного учня більше, ніж лікар. Це не означає, що педагог повинен виконувати обов'язки медичного працівника. Просто вчитель повинен працювати так, щоб навчання дітей у школі не завдавало шкоди здоров'ю школярів [7, с. 87].

Актуальним є і питання про стан здоров'я педагогів, які працюватимуть в початкових класах з контингентом дітей молодшого шкільного віку і про ставлення вчителів до свого здоров'я. Чи може педагог бути прикладом для своїх вихованців у питаннях здоров'язбережения? Вчитель займає одне з головних місць у житті учнів початкових класів.

Вчитель має володти позитивними та корисними якостями ,що дозволяють генерувати плідні педагогічні ідеї і забезпечувати позитивними педагогічніми результати. Серед цих якостей можна виділити:

високий рівень професійно-етичної,

• комунікативної,

• рефлексивної культури;

• здатність до формування і розвитку особистісних креативних якостей;

• знання формування та функціонування психічних процесів, станів і властивостей особистості, процесів навчання і виховання, пізнання інших людей

• самопізнання, творчого вдосконалення людини;

• основ здоров'я, здорового способу життя (ЗСЖ);

• володіння знаннями здоров'язберігаючих технологій у навчальних програмах та заходах;

• вміння прогнозувати результати власної діяльності, а також здатність до вироблення індивідуального стилю педагогічної діяльності. [14]

Навички, якими повинен володіти вчитель :

• аналізувати педагогічну ситуацію в умовах педагогіки оздоровлення;

• володіти основами здорового способу життя;

• встановлювати контакт з колективом учнів;

• спостерігати і інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку;

• прогнозувати розвиток своїх учнів;

• моделювати систему взаємовідносин в умовах педагогіки оздоровлення;

• особистим прикладом вчити учнів піклуватися про своє здоров'я і здоров'я оточуючих людей.

Всі ці вміння, тісно пов'язані між собою, впливають на ефективність використання вчителем засобів, методів і прийомів здоров'язберігаючих методик у навчально-виховному процесі при роботі з молодшими школярами, залучаючи учнів до систему роботи в умовах педагогіки отримати на початку оздоровлення. Вчитель повинен бути прикладом для своїх вихованців у питаннях здоров'язбереження.

Для ефективного впровадження в педагогічну практику ідей здорового способу життя необхідно вирішення трьох проблем:

• зміна світогляду вчителя, його ставлення до себе, своєму життєвому досвіду в сторону, усвідомлення власних почуттів, переживань з позиції проблем здоровьесбережения.

• зміна ставлення вчителя до учнів. Педагог повинен повністю приймати учня таким, яким він є.

• зміна ставлення вчителя до завдань навчального процесу педагогіки оздоровлення, яке передбачає не тільки досягнення дидактичних цілей, а й розвиток учнів з максимально збереженим здоров'ям.

Дані напрями і визначають шляхи підвищення педагогічної майстерності вчителя через первісне усвідомлення власних проблем і особливостей, їх психологічну опрацювання та освоєння на цій основі методів ефективного здоров'язберігаючих педагогічної взаємодії з учнями.[18]

Для роботи вчител з учнями, для випуску здорової молоді в державі передбачено низку нормативних документів, які регламентують організацію навчально-виховного процесу відповідно до здоров'язбереження: (Додаток 1)

• Санітарні правила і норми 2.4.2.16-33-2006 «Гігієнічні вимоги до влаштування, утримання та організації навчально-виховного процесу загальноосвітніх закладів»,

• «Медико-педагогічний контроль за організацією навчально виховного процесу в початковій школі »,

• Закон України «Про освіту» ,

• «Про загальну середню освіту».

• Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 [3],

• Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 [2],

• Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 [2],

Прийняті документи, які регулюють правовий статус дітей та молоді:

1)Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») – Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.1993 № 896.

Головна мета Програми – визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації [1].

2) «Здоров’я і фізична культура» початкова загальна освіти для дітей з особливими освітніми потребами від 21.08.2013» має таку мету - формування здоров’я збережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури. Під поняттям здоров’язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики властивостей учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення [2].

3)Національна програма «Діти України» від 18.01.1996 [1] та ін. Серед основних завдань Національної програми «Діти України» виділяють:

• створення сприятливих умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх правового та соціального захисту;

• профілактика захворюваності;

• проведення радикальних заходів щодо запобігання інфекційним і паразитарним захворюванням;

• створення умов для ліквідації недоїдання дітьми, а також запобігання хворобам, пов'язаним з неповноцінним харчуванням;

• здійснення заходів щодо профілактики злочинності, наркоманії, алкоголізму і куріння серед дітей;

• реалізація наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем дитинства;

• удосконалення системи інформації населення щодо забезпечення здорового розвитку дитини.

4)Так, стаття 12 Закон Охорона здоров'я, фізичний розвиток молоді України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» передбачає, що «держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на охорону здоров'я, заняття фізичною культурою і спортом». Органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, заклади охорони здоров'я разом з підприємствами, установами та організаціями забезпечують проведення щорічного медичного обстеження всіх молодих громадян і неповнолітніх.

5) Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 [6], Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки [7].

6)Цільову комплексну програму «Фізичне виховання – здоров’я нації» від 01.09.1998 [9], які мають завдання зміцнити стан здоров’я населення та виховання соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.

Таким чином, основними елементами здорового способу життя є: правильний режим праці та відпочинку; правильне харчування; врегульований режим дня; активне проведення часу; заняття спортом; відмова від шкідливих звичок; загартовування; масаж, тощо.

Вимоги до формування здорового способу життя учнів є однією із гарантій освітньо-виховного процесу і законодавчо закріплене у різних нормативно-правових актах.

Розділ 2. Практичний аспект формування здоровязбережувальних технологій у процесі навчання молодших школярів

2.1 Заходи щодо формування у молодших школярів основ здорового спосбу життя

Школа - рідний дім, де навчаються, оздоровлюються і взагалі проводять більшу частину свого часу діти. Вони потребують до себе особливої уваги, умілого підходу, високої професійної майстерності, великої любові.

Кожні 4 роки вересневого ранку на шкільному подвір’ї я беру від мами теплі долоньки діточок і заводжу їх до класу. Ми вперше побачилися, щоб розпочати велику справу – пізнання навколишнього світу. Ми разом починаємо прокладати свій шлях через терни до зірок, починаємо прокладати шлях із цеглинок доброти, із піщинок взаємодопомоги, із краплинок мудрості і захоплень, із звуків доброти і співчуття. Кожному потрібно запалити вогник впевненості у собі, самостійності, комунікабельності вимогливості, працьовитості. За короткий час ми повинні подружитися, порозумітися, навчитися розуміти всіх і один одного.

Ми – це я і мій клас,де кожна дитина є унікальною, неповторною та єдиною у Всесвіті.

Свою роботу організовую у відповідності з вимогами "Закону про освіту", державних концепцій національного виховання, громадянського виховання, патріотичного виховання, сімейного виховання, превентивного виховання; спрямовую на виконання цільових програм "Діти України", "Обдарованість", "Здоров'я". Ці програми визначають стратегію та тактику виховної діяльності, передбачають впровадження інноваційних психолого-педагогічних технологій, створення власної виховної системи, стратегічною метою якої є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. (Додаток 1)

Мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина , патріота, інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Серед багатьох завдань вчителя, які доводиться вирішувати, виділяю такі, які сприятимуть формуванню образу ідеального учня: (Додаток 2)

• вивчаю індивідуальні особливості дитини, її інтереси та потреби;

• виховую компетентну особистість, яка вміє використовувати знання в конкретній ситуації, адекватно оцінювати – себе,світ, своє місце в світі;

• на основі результатів діагностики допомагаю учням у пізнанні власного характеру;

• розвиваю бажання позбавитись негативних рис;

• виховую позитивні якості: старанність, організованість, співпереживання, шанобливе ставлення до старших;

• сприяю розвитку і становленню дитячої організації як основи для конструктивного спілкування;

• вчу учнів турбуватися про своє здоров’я;

• удосконалюю зв’язки із сім’єю;

• формую особисті риси громадянина України, риси національної свідомості та самосвідомості;

• створюю умови для творчого розвитку природних обдарувань дитини;

• формую екологічну культуру.

Правильна організація навчальної діяльності - залог здорового способу життя.

Основним чинником здорового способу життя є руховий режим. В основі полягає систематичне заняття фізичними вправами та спортом.

Для здорового способу життя можна виділити декілька правил :

• заміна звичайних парт на адаптовані для молодших школряів ;

• якісне та правильне освітлення;

• з використанням мультимедійних пристроїв;

• чітке дозування навчального навантаження;

• побудова уроку з урахуванням працездатності учнів;

• дотримання гігієнічних вимог (свіже повітря, оптимальний тепловий режим, хороша освітленість, чистота);

• сприятливий емоційний настрій;

• використання фізкультхвилинок і динамічних пауз на уроках.

Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти. (Додаток 3)

У своїй роботі я впроваджую такі оздоровлювальні технології:

• щоденну ранкову гімнастику,

• здорове харчування ,

• фізкультпаузи під час уроків,

• дитяча дихальна гімнастика за Стрельніковою ,

• вітамінні перерви

• пальчикову гімнастику

• казкотерапія

• ігри та фізичні вправи на свіжому повітрі

• звязок з природою

• рухливі перерви

• відвідування гуртків та спортивних секцій

Над створення власної системи роботи працювала довго, із краплинок накопичувала досвід, навчалася у колег, у видатних педагогів. І зрозуміла, що система виховання класу передбачає формування компетентної особистості, розвиток комунікативного, інтелектуального, морального, естетичного, фізичного чинників. Вихованець, який володіє системою знань про оточуючий світ, практичними уміннями і навичками, має ціннісне ставлення до себе та до інших людей – це і є ідеальний вихованець (Додаток 4)

Звичайно ж одним із основних завдань класного керівника є вивчення кожної дитини, їхніх уподобань, навичок, схильностей, інтересів, прагнень.

Процес виховання здійснюю за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи вікових особливостей дітей.

Як вчитель початкових класів, як класний керівник я завжди намагаюсь формувати відповідальність, культуру поведінки через заохочування учнів до участі у колективних творчих справах класу. Робота у класі – цікава і різноманітна, поєднує в собі традиційні форми роботи класного керівника(виховні години, свята, конкурси, виставки творчих робіт, інтелектуальні ігри, змагання) та нетрадиційні (тренінги, проектні технології, досліди, спостереження, екскурсії), застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності.

Вважаю, що унікальною можливістю для моїх дітей побачити красу рідного краю, зрозуміти історію рідного міста, його коріння є екскурсії.

Екскурсії – це дивовижне спілкування з друзями,саморозвитку,культурним відпочинком та фізичним розвитком.

Мета моєї екскурсійної роботи – створити умови для виховання фізично і морально здорового, соціально адаптованого, самостійного громадянина. (Додаток 5)

Для досягнення поставленої мети я вирішую наступні завдання. (Додаток 6)

2.2 Здоров’язберігаюче виховання в практиці вчителя початкових класів

Формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я; фізичне вдосконалення й виховання потреби здорового способу життя – один із пріоритетних напрямків діяльності.

Практикую обов'язкове проведення :

• уроки фізичної культури ;

• ранкова гігієнічна гімнастика; вступна зарядка – зарядка за І0 хвилин до початку уроків;

• фізкультпауза під час уроків – комплекс із 5-7 вправ від 2,5 до 3,5-4 хвилин;

• заняття спортивних секціях, удосконалення раніше набутих рухових навичок;

• групові заняття та масові спортивні заходи; турпохід;

• похід вихідного дня;

• День здоров'я;

• загартування;

• масовість фізкультурного руху;

• усвідомлення необхідності вести здоровий спосіб життя та застосування набутих рухових умінь та навичок;

• навчитися оволодівати новими теоретичними знаннями, практичними вміннями та навичками, новими фізичними вправами.

З першого класу я ставлю перед собою мету, насамперед, виховати фізично загартовану дитину. За свої вміння, розробку проектних технологій та старання отримую нагороди. (Додаток 7)

Подяки класному керівнику:

• «За творчу натхненну працю та підготовку обдарованої молоді до перемог у районних конкурсах »

• «За організацію колективу на творчі досягнення та здобутки »

• «За прищеплення смаку до художнього слова та віру в можливості кожної дитини»

• «За надання благодійної допомоги дітям «Будинку дитини» та Д/Б № 3»

• «Фото-дайджест»

• Кращий за рейтингом за підсумками І семестру класний керівник та ін.

Основним чинником здорового способу життя є руховий режим. В основі полягає систематичне заняття фізичними вправами та спортом.

Здоров’язбережувальні технології с стрижнем усіх педагогічних технологій, спрямованих на зміцнення та відтворення здоров'я учасників навчально-виховного процесу.

До технологій належать:

- здоров’язбережувальні (профілактичні щеплення, забезпечення рухової активності, вітамінізація, організація збалансованого харчування);

- оздоровчі (фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, за-гартовування, гімнастика, масаж, фітотерапія, арт-терапія);

- навчання здоров'ю (включення відповідних тем до програми навчальних дисциплін);

- виховання культури здоров'я (діяльність валеологічних гуртків та клубів, додаткові заняття, виховні заходи, спортивні змагання, розваги, конкурси, вікторини тощо).

Мета здоров'язбережувальних освітніх технологій — забезпечення умов фізичного, психічного, соціального та духовного комфорту, що сприяють продуктивній навчально-пізнавальний та практичній діяльності учасників освітнього процесу, заснованій на науковій організації праці та культури здорового способу життя особистості. Тому кожен ранок в моєму класі розпочинається з ранкової гімнастики . Діти зранку встають в чергу, щоб бути ведучим в ранковій гімнастиці. Вони знають багато прийомів.

Мої дітки дуже полюбляють гімнастику для дихання за методикою Стрельнікової. Ці вправи діти доносять до батьків у родини і розповідають вдома про їх користь. Кожен урок не проходить без фізичних хвилинок для різних частин тулуба та гімнастики для очей. Порівнюючи рівень захворюваності серед учнів школи за сигнальним журналом, то бачу, що в моєму класі рівень захворюваності діточок низький, а іноді зовсім відсутній. (Додаток 8)

На перервах проводяться рухливі ігри з класом під керівництвом класного керівника або ігри за інтересами дітей.

Здорове харчування – одинн з аспектів здорового способу життя. У школі велике значення приділяють цьому питанню. Діти отримують завжди свіжу , гарячу їжу. Щодня дітям пропоную вітамінні перерви – зранку нарзіаються шматочками фрукти, які приносять діти. Це яблука, банани, апельсини, мандарини, горіхи. Впродовж дня на перервах діти беруть шматочок-вітамін, який хочуть, який люблять. Насичення організму вітамінами підвищують настрій дитини та роботу на уроці

Учні дуже полюбляють уроки фізичної культури, бо там вони можуть урізноманітнити вправи і збільшити фізичні навантаження. Під час змагань між командами класу або між класами, під час рухливих ігор загартовують характер, вчаться бути з колективом і в колективі, співпереживати за товариша по команді, за клас. (Додаток 9)

Особливу роль у роботі приділяю урокам фізичної культури як здоров’язберігаючого фактору. На уроках теоретичного характеру вивчаємо основи загартовування, харчування, режиму дня, техніки і тактики видів спорту, які корисні для здоров’я дітей. Вчимося шукати цікаву інформацію, готувати цікаві повідомлення на певну тематику .

Казкотерапія – це один із ефективних методів роботи з учнями початкових класів, які зазнають тих чи інших емоційних та поведінкових труднощів. Суть цього методу у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своми страхами, комплексами.

Основний принцип казкотерапії – цілісний розвиток особистості, турбота про душу, зцілення казкою.

Казкотерапія добре долає у дітей високий рівень тривожності, різноманітні страхи, агресивність, адаптує до різних дитячих колективів. Казкотерапію можна використовувати у роботі з агресивними дітьми, невпевненими, сором’язливими, брехливими, а також у випадках різного роду психосоматичних захворювань. Процес казкотерапії дозволяє дитині усвідомити та проаналізувати свої проблеми, побачити шляхи їх вирішення.

Суть методу казкотерапії полягає в тому, що казка доступно пояснює, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої казок викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараним, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на додаток.

В своїй роботі казкотерапію я використовую як на уроці,так і в позаурочний час . Діти вчать ролі із задоволенням, готують костюми та декорації разом з батьками. Можуть та люблять виступати перед класом та великою аудиторією "Здоров’язберігаючі технології вчителя початкових класів в умовах освітнього простору". Своїми особистими розробками уроків та технологіями,які я використовую в роботі з молодшими школярами я публікую в інтернет-ресурсах. (Додаток 10)

ВИСНОВКИ

Метою моєї курсової роботи було обґрунтування важливості формування здорового способу життя у молодшого школяра . В роботі насамперед був проведений аналіз праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, був вивчений передовий педагогічний досвід педагогів-практиків і теоретиків,проаналізовано стан проблеми формування здорового способу життя, визначена сутність проблеми, основні поняття, чинники, її актуальність, специфіка;. Звернула увагу на місце здоров’язберігаючих технологій у формуванні здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку та визначити основні шляхи формування здорового життя учнів.

Проаналізувала нормативно-правові акти щодо вимог формування здорового способу життя учнів початкових класів . Дане питання має нормативне закріплення: Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Державному стандарті початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, в Національній програмі «Діти України». В Законах України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» .

На основі отриманих результатів аналізу я зробили наступні висновки:у науковій літературі існує безліч підходів до визначення поняття «здорового способу життя», проте узагальнивши всі підходи до його тлумачення я можемо дати узагальнене його визначення.  Основними елементами здорового способу життя є: правильний режим праці та відпочинку, правильне харчування, врегульований режим дня, активне проведення часу, заняття спортом, відмова від шкідливих звичок; загартовування, масаж, тощо.

Структура здорового способу життя молодшого школяра містить такі змістові елементи:

• самоорганізація(дотримання розпорядку дня, раціональний відпочинк в поєднанні з різними видами рухової діяльності);

• самовдосконалення якостей учня (навичок, дисциплінованості ,сили волі, цілеспрямованості, активності);

• раціональне й збалансоване харчування як основа правильного розвитку систем організму;

• раціональна навчальна і трудова діяльність;

• оптимальний руховий режим, який потрібен для підтримки розвитку органів систем людини, та профілактики різних захворювань;

• повноцінний сон, який попереджує фізичну й розумову перевтому.

Отже, для формування здорового способу життя є низка цілеспрямованих дій

Список використаної літератури:

1. Про ведення здорового способу життя дітей і молоді та заборони куріння в навчальних закладах Міністерства освіти і наук України / Наказ МОН України від 10.09.2003 № 642.

2. Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей в навчальних закладах, формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді» / Наказ МОН України від 21.04.2005 № 242/178.

3. Про затвердження Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України / Наказ МОН України від 2.08.2005 № 458.

4. Бойченко Т.Є. Інтегративний освітній курс валеології на світоглядно-методологічних засадах українознавства (назва умовна). Видання на стадії друку. Рукопис, любязно наданий автором праці для бібліотеки УІСД, 1999. - 192 с.27. Дубогай А.Д. Управлять здоровьем смолоду. – К.: Молодь, 1985. – 112 с.

5. Войтенко В.М. Здоровий спосіб життя і рухова активність підлітків // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості: Зб. наук. праць. – К., 2001. – С. 64

6. Вакульська Н.А. Батьки очима дітей // Матеріали V науково-практичної конференції “Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України”. – Кіровоград, 1999. – С. 197–199.

7. Гребняк М.П. Гігієна дітей та підлітків: Навчально-методичний посібник керуючого типу. –Донецьк: НОРД-ПРЕС, 2005.-602 с.

8. ГребнякМ.П. Профілактична медицина дітей та підлітків. – Донецьк: НОРД-ПРЕС, 2004. – 258 с.

9. Гріневич І.І. Сутність здорового способу життя: історично-педагогічний аналіз проблеми // Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин, 2001. – № 1.– С. 92-99.

10. Жабокрицька О.В. Гуманізація освіти і виховання основ здорового способу життя підлітків // Збірник “Наукові записки”. – Випуск 38. – Серія: Педагогічні науки. Засоби реалізації сучасних технологій навчання – Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. – С. 66–69.

11. Закопайло С.А. Компоненти здорового способу життя старшокласників // Фізичне виховання в школі. - 2001. - №3. – С. 52-53. – 2002. - №1. – С. 54-55.

12. Зубалій М.Д., Гурман Л.Д. Соціокультурні фактори фізичного виховання шкільної молоді // Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів: Зб. теорет. та метод. матеріалів. – Хотин – Кам’янець-Подільський, 2000. – С. 26

13. Копельчук Я.В. Виховання в учнівської молоді здорового способу життя // Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин, 2002. – № 3. – С. 9293.

14. Кравчук О.В. Нетрадиційні методи й системи оздоровлення. Навчальний посібник. – Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2002. – 196 с.

15. Кузьменко В.Ю. Виховання у підлітків позитивного ставлення до здорового способу життя // Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин, 2002. –№ 4. – С. 102104.

16. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / за ред Л. М. Проколієнко. – К. : Рад. школа, 1989. – 608 с.

17. Кудрявцева Е. Н. Здоровье человека: понятие и реальность / Общественные науки и здравоохранение. - М.: Наука, 1987. - С. 32-48.

18. Куліш О. В. Підходи до еколого-валеологічного виховання в шкільному курсі // Науково-методичні підходи до викладання природничих дисциплін в освітніх закладах XXI століття: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава, 2001. – С.37-39.

19. Литвин-Кіндратюк С. Д., Кіндратюк Б. Д. Народознавство та організація здорового способу життя школярів/ АПН України; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 1997.– 279 с.

20. Мартыненко А. В. Формирование здорового образа жизни молодежи (Медико-социальние аспекти) / А. В. Мартыненко, Валентик Ю. В., Полянский В. А. – М. : Медицина, 1988. – 192 с.

21. Хрипкова А. Г. Возрастная физиология й школьная гигиена : пособ. для студ пед вузов / А. Г. Хрипкова, В. М. Антропова, Д. А. Ґарбер. – М. : Просв., 1990. – 319 с.

Додаток 1

Виховна робота організовується згідно даних вимог

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Мета екскурсійної роботи:

Додаток 6

Додаток 7

Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10