Формування діамонологічної компетенції у дітей з вадами мовлення

Оволодіння зв’язною діамонологічною мовою - одне з головних завдань мовного розвитку дошкільників з вадами мови. ЇЇ успішне вирішення залежить від багатьох умов:

• анамнезу дитини;

• мовного середовища,

• соціального оточення,

• сімейного благополуччя,

• індивідуальних особливостей особистості,

• пізнавальної активності дитини й т.п.,

Все це необхідно врахувати в процесі цілеспрямованого мовного виховання.

Вчені називають діамонологічне мовлення первинною природною та класичною формою мовного спілкування. Так, з чого ж треба починати цю роботу?

А починається ця робота з першого дня появи дитини на світ. Вона відчуває перші враження, слухає ласкаві голоси рідних. Поступово у малечі з'являються гуління, лепет, перші слова…

Щоб у дитини з'явилася фраза, просте речення - треба багато попрацювати над цим. Все частіше у наш садок приходять діти, які спілкуються тільки звуковими символами та звуконаслідуваннями. Останнім часом, це необов'язково молодші дошкільнята.

Щоб виконати завдання Базового компоненту, а саме сформувати у дитини мовленнєву компетенцію, треба починати з самого початку:

• накопичення словникового запасу;

• формування лексико – граматичної будови мови;

• розвиток діамонологічного мовлення.

З дітьми I рівня ЗНМ я ставила головне завдання розвитку мови – це її розуміння, використання активної мови дітей як засобу спілкування, тому, що у цих дітей мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені, у таких дітей повна відсутність мовлення або активний словник складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Такі діти широко використовують лепетні утворення, жести та міміку. Основною відмінністю мовного розвитку дітей з таким діагнозом є обмеження сприймання та відтворення складової структури слова

На індивідуальних заняттях з дітьми I рівня ЗНМ я вчила їх називати своє ім'я, ім'я матусі, тата, розвивала вміння виражати прохання й бажання словом, пропонувала дошкільнятам ігри на формування простої фрази з 1-2 слів типу: «Назви, хто це?», «Назви предмет»? «Хто, що робить?», «Який? Яка? Яке?», «Хто як говорить?» , «Шо буває? (червоним, великим…)», «Шо є?», «Назви частини предмета», «Узнай та назви предмет по опису» (2-3 прикметника), пропонувала ігри на розвиток складової структури слова : «Прохлопай слово», «Прошагай», «Скільки частин у слові»та інші. Саме ці ігри використовувала, як з молодшими дітьми, так і зі старшими, змінюючи тільки ступень складності. Так в грі «Підбери ознаку» використовувала:

• для малюків 1 наочний образ, (Це пес. Він який?)

• для дітей з середнього віку наочність з 2-3 вербальних образів

• для дітей старшого віку – тільки вербальні інструкції, (можна влаштувати змагання – хто більше назве прикметників – «красивих» слів.

В цей період головним завданням стає накопичення пасивного та активного словнику, розширення словникового запасу.

Шоб надати малюку реальну й повноцінну допомогу я у взаємодії з вихователями використовувала прийоми для розвитку мови та стимуляції мовної активності:

• розмова дорослого з самим собою. (Дитина слухає все, шо говорить дорослий, називаючи речі та дії оточуючої дійсності)

• паралальна розмова – опис всіх дій малюка;

• штучне нерозуміння дитини ( перший крок – обурення дитини, а далі дитина почне якимось жестами, звуками поясняти, чого вона бажає);

• поширення – це продовження та доповнення всього того, що сказала дитина.

Перехід до другого рівня мовленнєвого розвитку характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів. На цьому етапі я починала роботу над будовою простої фрази, простого речення. Використовувала різні прийоми:

• «Склади речення за опорними малюнками», поступово збільшуючи їх кількість.

• «Склади речення по окремих ситуаційних малюнках» («картинки-дії» з термінології Л.С.Цвєткової);

• «Склади речення по мнемодоріжках;

• Я знайомила дітей з символами слів – предметів, слів – ознак (гарні слова), слів – дій . Діти з задоволенням будують речення, коли кожне слово можна «потримати» у руках у прямому смислі. Їм подобається поширення речень однорідними означеннями, доповненнями, поширення дієсловами.

• «Склади речення за кольровими символами»;

• «Склади речення схемою» - зі старшими дошкільниками;

• «Доскажи речення» - починає дорослий: (Автобус їде в …;)

• «Розповідь записана карлючками», - коли дитина пише,

імитуючи письмо дорослого, а потім намагається розповісти, що вона написала, придумуючи сюжет.

Вимоги програми дошкільної освіти в частині навчання діамонологічної мови, в основному, зводяться до того, щоб навчити дітей користуватися такими необхідними формами усного мовлення, як питання, відповідь, коротке повідомлення, розгорнута розповідь. Ці вимоги здійснюються, головним чином, на індивідуальних, підгрупових та фронтальних заняттях, а також в мовному спілкуванні дітей у повсякденному житті з вихователями групи у мовленнєво-ігровій діяльності, основою якої є розвиток дитячого мовлення засобами гри.

Ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації, що стимулюють мовленнєву активність та спілкування дітей і сприятимуть мовному і лінгвістичному розвитку дітей.

Тільки к 4 рокам у дітей спостережується інтерес до мовних ігор. Тому цей вік самий позитивний для розвитку діамонологічної компетенції. З дітьми 5 року життя я починаю використовувати такі ігри, як:

• «На що схожий?» - мета:розвиток, гнучкості мислення, уяви, зв'язного мовлення;

• «Чого не вистачає?», «Шо від чого?» - мета: навчити бачити дрібні деталі;

• «Що загального?», «4-5 зайвий?» - мета: виявлення конкретних зв'язків і залежностей, вміння класифікувати та вживати узагальнюючі слова;

• «Хто, що робить?» - пінг – понг з м'ячем; мета:збагачення дієслівного словника.

У дітей старшого дошкільного віку зв’язне мовлення досягає досить високого рівня. Під час спілкування вони можуть давати точну, корот­ку або розгорнуту (залежно від ситуації) відповідь, зрозумілу для нав­колишніх людей. Старші дошкільники здатні брати активну участь у бесіді, висловлювати доречні репліки, вчасно реагувати на чужі ви­словлювання, формулювати запитання. Характер діалогу дітей певною мірою залежить від змісту їхньої спільної діяльності. Для них доречні такі ігри:

• «Лавина», «Сніговий ком», «Клубок», "Ланцюг слів"- мета: збагачення словникового запасу; розвиток пам'яті;

• «Поясни» - мета: вживання складнопідрядних та складносурядних речень. (зі сполучниками «тому, що», «якщо», «але»…),

• «Інтерв'ю»; "Зустріч на вулиці", "Телефонна розмова", "Улюблений герой", "Що ти думаєш про це?"- мета: вміння підбирати доречні запитання;

• «Міркування» (теми: «Бути чарівником спробуй», «Що таке дружба?», «Що таке сім'я»)

При достатній попередній роботі дітям старшого дошкільного віку з діагнозом ЗНМ III рівня я пропоную такі ігри:

• «Зникле слово» (На небі … зірочки. Сонечко…за хмари.)

• «Навіщо?» (Наприклад: Навіщо веделка? – брати картоплю. Навіщо ніж – різати хліб…)

• «Хто ким був – хто ким буде» - мета: відображення минулого та майбутнього?

• «Гарно - погано» - мета: виявлення позитивних та негативних ознак того чи іншого предмету, речі, явища (Наприклад: олівець – гарно: можна намалювати картину; погано- ламається);

• Технологія «Послідовність подій» Берштейн - мета: виявлення кмітливості , ї вміння розуміти зв'язок подій і будувати послідовні умовиводи.

• «Шо за чим?» - послідовність складання розповіді по картинці або серії сюжетних картинок;

• складання розповіді-опису по опорним схемам;питанням;

• складання речень та оповідань за коректурними таблицями (Гавриш Н.В.)

На фронтальних та підгрупових заняттях я давала дітям можливість складати розповіді разом. Командний метод складання розповіді активізує процес зв’язного мовлення, вправляє дітей у засвоєнні структури висловлювання, привертає їхню увагу до власного мовлення та висловлювань однолітків, спонукає до оцінки розповідей. Командний метод, на мою думку, — один із найефективніших способів навчання дітей розповіді. По-перше, дитина не почувається самотньою, присутність друзів надає їй впевненості (команда складається з трьох-чотирьох дітей лише за бажаннями і симпатіями дитини). По-друге, якщо розповідь складається командою, то вона буде під силу навіть найнесміливішим дітям. По-третє, завдяки командним розповідям, на занятті в активній мовленнєвій практиці беруть участь майже всі діти. Жодна з команд не повторює повністю попередню розповідь, а привносить щось своє. Під час розповіді кожен має слухати і бути готовим підтримати іншого, щоб не підвести всю команду, зуміти вчасно і правильно продовжити те, на чому спинився товариш. Розповідь командами сприяє розвитку креативності, самостійності та ініціативності.

Для формування зв'язного мовлення та розвитку творчості я використовую такі прийоми:

• «Велетні - гноми» - мета: постанова перед дитиною проблемної сиуації та її вирішення;

• придумування закінчення розповіді по заданому початку;

• складання оповідання на задану тему по опорним малюнкам;

• складання творчої розповіді на запропоновану тему;

• складання нової казки;

• казка – навиворіт (вовк – добрий, червона шапка – зла…);

• введення нового героя в казку, зміна змісту казки;

• колаж з малюнків (об'єднання різних речей одним сюжетом),

• «Веселі малюнки» - мета об'єднання різних малюнків одним сюжетом;

• «Чарівні перетворення» - імаготерапія;

• «Дивні розповіді» - оповідання – небувальщини – мета: знайти помилку, та розповісти правильно.

• «Задом наперед»- послідовність не прив'язана до часу (малюнки: яйце у гнізді; птах летить) – скласти розповідь з різною послідовністю.

• «Кольорові оповідання» (різнокольоровий кубик, різнокольорова полоска, різнокольорова квітка, складання оповідання про один колір);

• складання оповідання за картиною по цифрах;

• складання оповідання по картині по кольоровим символам;

• складання оповідання по мнемодоріжкам, мнемотаблицям;

• складання сінквейну;

• складання діаманти.

Саме словесна гра – це гра, змістом якої виступає мовленнєве висловлювання; засобом реалізації ігрової дії та ігрового задуму є слово; результатом гри – породження нового висловлювання – тексту. Це природний спосіб організації спілкування дітей дошкільного віку, оскільки гра невимушено залучає дітей в міжособистісне спілкування, сприяє формуванню діамонологічної компетенції.

Виступ з досвіду роботи

підготувала вчитель - логопед

05 групи ДНЗ № 25

Петуніна О.В.