Урок № Дата:
Тема: Мольєр (1622-1673).
Мета:
навчальна: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Мольєра; сформувати в учнів поняття про комедію як жанр драматургії; поглибити знання учнів про класицизм;
розвивальна: розвивати вдумливе ставлення до навчального матеріалу, навички монологічного мовлення;
виховна: виховувати інтерес до літератури.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрет Ж. Б. Мольєра; виставка книг із творами Мольєра.
План уроку:
1. Оголошення теми і мети уроку
2. Мотивація навчальної діяльності учнів
3. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу
4. Обмін враженнями та запитання
5. Систематизація й узагальнення знань
6. Завдання до дому та інструктаж до нього
7.Підсумок уроку. Оголошення оцінок з обов’язковою їх мотивацією
Хід уроку
1. Оголошення теми і мети уроку (2хв.)
2. Мотивація навчальної діяльності учнів (3хв.)
Вчитель: Сьогодні на уроці ми познайомимося з Мольєром - це дуже талановита людина: письменник, комедіограф, актор, театральний діяч, людина, яка присвятила все своє життя театральному мистецтву, відмовившись від великих перспектив стати юристом. Кожен його твір навчає чогось і я сподіваюся, що при вивченні його творчості і творів кожен з вас винесе для себе щось нове, цікаве. Хто такий Мольєр? Яким було його життя? Чому Нікола Буало назвав його «зіркою, яка ніколи не згасне»? Про це ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці. (Учні записують тему уроку у зошити.)
3. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу (20 хв.)
Вчитель: На сьогодні домашнім завданням вам було задано прочитати у підручнику життєвий і творчий опис Ж. Б. Мольєра. Тому інформацію яку я вам буду розповідати зараз занотовуйте у свої зошити, якщо ця інформація є для вас ще не відомою. У кінці моєї розповіді ви зможете поставити питання, які теж занотовуйте, щоб не забути.
Якось французький король Луї ХІV (Людовік ХІV) запитав у одного придворного, хто із письменників прославить час його правління у своїй творчості, і був дуже здивований, почувши: «Мольєр!» Погляньте, будь ласка діти на дошку, на портрет Мольєра. Один із його сучасників колись сказав: «Зросту він був скоріше високого, ніж низького, поставу мав благородну, поступ красивий. Він ходив повільно й мав дуже серйозний вигляд. У нього був товстий ніс, великий рот, м’ясисті губи, смаглявий колір обличчя, чорні й густі брови». Та він нічого не сказав про очі драматурга, великі, темно-карі, на диво гарні очі, у яких сяють розум та чесність. Чесність - найвеличніший рушій у мистецтві, який вимагає від художника зображення правди життя, надихає на боротьбу зі злом, захищає майстра слова від укладання компромісів із власною совістю.
Мольє́р (псевдонім Жана Батиста Поклена *15 січня 1622 - †17 лютого 1673) - французький письменник, драматург і актор, один із засновників «Ілюстр Театр» 1643, пізніше його провідний актор.
Майбутнiй драматург жив у будинку, який парижани називали мавпячим. Нарогах приємноï триповерховоï споруди будiвельник XV столiття розташував скульптурнi дерев'янi зображення помаранчевих дерев,на яких маленькi мавпочки зривали плоди. Доброзичливцi казали, що нiчого дивного немає в тому, що старший син шановного Поклена став блазнем.
Драматург не вiдмовився вiд своïх мавп i на схилi вiку, проектуючи свiй герб, зобразив на ньому своïх хвостатих приятельок, якi стерегли батькiвський будинок.
Мольєр повинен був успадкувати професію свого батька, придворного шпалерника, або стати юристом, але він вирішив, що його покликання - акторство. За свідченнями Гримаре, першого біографа Мольєра, дід частенько водив онука до Бургундського готелю на вистави, у яких блискуче грав Бельроз, і зачарований Жан Батіст мріяв бути схожим на кумира парижан. Але ця професія вважалась однією із найнікчемніших. Актори були прокляті церквою, не дозволялося ховати їх на кладовищі, якщо незадовго до смерті вони не облишали свого заняття. Коли Мольєр став уславленим письменником свого часу, Французька академія запропонувала йому стати академіком, але за умови, що він покине театральну діяльність. Мольєр залишився актором і керівником свого театру, тому двері Академії для нього назавжди зачинилися.
Мольєр та його друзi назвали свiй театр Блискучим театром, а всi,хто входили до його складу, назвали себе Дiти Сiм'ï.
Молодий Мольєр починав із написання фарсів, потім перейшов до створення комедії інтриги, або комедії ситуацій (помилок), яка поступово перетворювалася на комедію характерів та звичаїв - високу комедію. Високі комедії з’явилися на сцені з-під пера Мольєра фактично протягом останнього десятиліття його життя. Мольєр відкрив, що нерідко людям заважають адекватно сприймати дійсність бурхлива уява, захоплення і пристрасті, які засліплюють їх. Такі люди видаються смішними, бо вони залежать від своєї манії і не спроможні керуватися здоровим глуздом. У кожній п’єсі Мольєр виводить такого персонажа (протагоніста), засліпленого комічною манією. Йому він протиставляє іншого героя (антагоніста), холодного і розсудливого інтригана, який встигає скористатися самозасліпленням протагоніста і мати з цього зиск. Але наприкінці комедії полуда спадає з очей протагоніста, і він починає усвідомлювати реальність подій. Антагоніста викрито, і він з ганьбою йде геть. Мольєр показав, що здоровий глузд, не зігрітий сердечністю, перетворюється на холодний, егоїстичний розрахунок і робить людину аморальною. Мольєр виступає за гармонію серця і розуму. Серед комічних персонажів Мольєра часто трапляються лікарі. Вони створюють навколо своєї професії ореол таємничості й морочать хворих, наживаючись на їхніх страхах і легковірності. Існувало й багато інших способів заробляти гроші, наприклад викладати граматику, філософію. Мольєр висміював неосвічених, але заповзятливих і корисливих лікарів й учителів.
Мольєр грав у чужих трагедiях трагiчнi ролi, а у своïх фарсах був комiком. I тут виявилася одна обставина: у трагiчних ролях вiн мав у кращому випадку середнiй успiх, але нерiдко траплялися такi випадки,
коли в бiдного трагiка, який виступав iз короною якого-небудь трагiчного високоповажаного героя на головi, жбурляли яблуками.
Але коли пiсля трагедiï показували фарс i, Мольєр,переодягнувшись, перетворювався на комiка, публiка починала реготати, аплодувати.
Своїм завданням у творах Мольєр вважав безжальне викриття пороків - егоїзму, честолюбства, святенництва й користолюбства, що породжувалися суспільством, заснованим на дворянських привілеях і власницьких інстинктах. На 1664 - 1670 роки припадає найвищий розквіт творчості великого драматурга. Саме в цей час він створює свої найкращі комедії: «Школа чоловіків», «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Скупий», «Міщанин-шляхтич». Найкраща комедія Мольєра «Тартюф» мала найважчу долю. Її постановка вперше відбулась 1664 року під час грандіозного свята, влаштованого королем на честь дружини та матері. Мольєр написав сатиричну п’єсу, у який викривав «Товариство святих дарів» - таємничу релігійну установу, що намагалася підкорити собі всі сфери життя в країні. Королю комедія сподобалася, бо він побоювався посилення влади церковників. Але королева-мати Анна Австрійська булла глибоко обурена, вона опікувалася цим товариством. Церковники вимагали, щоб автора спалили на вогнищі за неповагу до церкви. Комедію було заборонено, але Мольєр продовжував працювати над нею. Художня форма третього варіанту була найдосконалішою - її надрукували, її читають і ставлять уже понад триста років.
Мольєр помер 17 лютого 1673 року у своєму театрі відразу ж після закінчення останнього акту комедії «Удаваний хворий», де він виконував головну роль. Він грав у виставі, коли був уже дуже хворий. Дружина просила відкласти спектакль, але Мольєр відповів, що понад 50 осіб одержують гроші за участь у виставах і їх не можна залишати без заробітку. Він зміг дограти спектакль до кінця, останніми зусиллями волі замаскувати судоми болю розкотистим сміхом. Але самостійно вийти з театру вже не зміг. Його на руках перенесли до найближчої квартири, де за кілька годин він помер.
Лише після тривалих клопотань його удови й особистої вказівки короля Людовіка XIV тіло Мольєра було поховано за християнським обрядом, незважаючи на заперечення церкви, оскільки актора не встигли соборувати. Мольєра поховали вночі на кладовищі Сен-Жозеф. Прах драматурга покоїться на цвинтарі, у саркофазі, поставленому на чотирьох колонах за кілька кроків від могили Лафонтена, який пережив його на двадцять років. Мольєрівську трупу було указом короля злито з трупою Бургундського готелю, унаслідок цього об’єднання з’явився театр «Комеді Франсез» - «дім Мольєра», як його й донині називають французи.
Найвизначніші твори драматурга: Закоханий лiкар (1658);
Кумеднi манiрницi (1659); Тартюф (1664); Дон Жуан (1665);
Мiзантроп (1669); Скупий (1668); Мiщанин-щляхтич (1670);
Витiвки Скапена (1671); Удаваний хворий (1673); Шлюб iз примусу (1659); Лiкар мимоволi (1666).
4. Обмін враженнями та запитання
Вчитель Учні
1)Що вам найбільше запам’яталось Чесний, добрий. Починав з написання
із почутого сьогодні про життя Мольєра? фарсів. Мольєр грав у чужих
трагедiях трагiчнi ролi, а у
своïх фарсах був комiком.
Своїм завданням у творах Мольєр вважав безжальне викриття пороків - егоїзму, честолюбства, святенництва й користолюбства, що породжувалися суспільством, заснованим на дворянських привілеях і власницьких інстинктах.
2. Н азвіть найвідоміших
політичних діячів Франції ХVІІ ст.
3. Що означає термін «класицизм»?
4. Чому виник класицизм?
5. Що унаслідував класицизм
від античності?
6. Яке мистецтво в епоху класицизму
вважалося зразком досконалості?
7. Н а яких персонажів поділялись
герої у творах епохи класицизму?
8. Що ви знаєте про правило
трьох єдностей?
9. Кого вважають головним
теоретиком епохи класицизму?
10. Які жанри набули розвитку
в добу класицизму?
5. Систематизація й узагальнення знань
Вчитель: Діти давайте з вами складемо таблицю під назвою сонечко, ми намалюймо сонечко посередині шкільної дошки та ви у себе в зошитах. По черзі кожен з вас буде підходити до сонечка на дошці і під лучиками писати все, що ви запамятали про життя великого письменника Ж.Б. Мольєра.
7.Завдання до дому та інструктаж до нього(3хв.)
Вчитель: Учні
Прочитати комедію«Міщанині- Відкривають щоденники та
шляхтичі». Повторити записують дом. завдання, а
біографію письменника Ж.Б.Мольєра потім уважно слухають
та риси класицизму і класицист.комедії. інструктаж щодо його
виконання.
8. Підсумок уроку. Оголошення оцінок з обов’язковою їх мотивацією (2хв.)
Вчитель: Учні:
1)Чи задоволені ви підсумками своєї роботи? Так,задоволені
2)Діти,дякую вам за увагу,з вами було дуже До побачення!
Цікаво працювати. Бажаю вам успіхів у
домашньому завданні. До побачення!
