Українська література 11 клас. Тема: Трагедія роду Половців за романом Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»).

Українська література

11 клас

Тема: Трагедія роду Половців за романом Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»).

Мета уроку: ознайомити учнів із багатством змісту та жанровою своєрідністю твору, розкрити трагедію роду Половців, засудити братовбивство в період громадянської війни; повторити відомості з теорії літератури; розвивати творче мислення, уміння аналізувати твори, висловлювати власні думки та робити висновки з приводу прочитаного чи дослідженого матеріалу; виховувати повагу до роду й народу, до духовної пам'яті та загальнолюдських цінностей.

Обладнання: портрет письменника, листя дерева, вирізане з кольорового паперу, сухе листя, малюнок безлистого дерева, мультимедіа, картки     самооцінювання, літературознавчі словнички, технологічні картки, аудіозапис пісні «Родина» у виконанні Н.Яремчука, презентація до теми, схема до образів-персонажів твору.

Тип уроку: формування вмінь і навичок із використанням інтерактивних методів навчання; урок - історико-літературне дослідження.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

Слово вчителя. Доброго дня, шановні 11-класники. Сьогодні у нас з вами не звичайний урок, а урок - історико-літературне дослідження. Тому й почати його хочеться якось по-особливому. Погляньте на дошку: на ній прикріплене зображення стовбура дерева з густим гіллям. Воно символізує родину. Але це дерево без листя. У вас на партах лежать листочки. Напишіть на них слова, які у вас асоціюються зі словом «родина», і прикріпіть їх до дерева (любов, довіра, підтримка, повага, тепло,батьки).     - Як ви думаєте, чому я саме так розпочала наш урок?

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

(На екрані портрет Ю. Яновського, тема уроку, епіграф...) (Слайд 1) Епіграфом нашого уроку будуть слова Т. Г. Шевченка, який не зазнав цього лиха в своєму особистому житті, проте, мабуть, передчував його для нашого народу:

                                                                               Того ж батька, такі ж діти, 
                                                                               Жити та брататись, 
                                                                               Ні, не вміли, не схотіли,
                                                                              Треба роз’єднатись.

У вас на столах технологічні картки. (Слайд №2) На них записані цілепокладання. Виберіть собі, будь ласка, те, про що б хотіли дізнатися та чим би хотіли зайнятися на уроці. (Учні визначаються з власними цілепокладаннями).

На уроці ми повинні…

Технологічна картка

Цілевизначення

На цьому уроці я хочу:

• Глибше зрозуміти зміст твору.

• Обмінятися думками з приводу зображених у новелі подій.

• Брати участь в обговоренні проблемних питань.

• Давати власну оцінку подіям.

• Спробувати себе в ролі історика.

• Спробувати себе в ролі літературознавця.

• Зрозуміти уроки історії.

• Усвідомити цінність твору для сучасності.

Роздані вам картки самооцінювання, для того щоб ви оцінювали свою роботу протягом уроку.

ІV. Актуалізація опорних знань і вмінь

Щоб наша робота була послідовною і плідною, давайте відновимо раніше отримані знання.

1. „Сюжетний ланцюжок” ( учні переказують ключові сцени новели „Подвійне коло” з комп'ютерним супроводом).

• Бій під Компаніївкою – серпень 1919 року

• Петлюрівець Оверко бере в полон офіцера армії Денікіна – Андрія Половця (брата)

• Вбиває його, незважаючи на заповіт батька про збереження роду, бо для петлюрівця Оверка головне – держава, а не рід

• Зустріч Оверка з махновцями Панасом та Сашком. Панас не визнає роду теж, бо коли не треба держави, то й не треба роду, насамперед – вільне співжиття. Панас вбиває Оверка. Хоча потім і хоронить обох братів

• Більшовик Іван бере в полон Панаса і Сашка. Батьківські слова не зачіпають за живе, бо для Івана Панас, хоч і одного з ним роду, та не одного класу. Панас застрелюється.

- Так Іван Половець загубив трьох своїх братів. (Слайд 3)

V. Формування вмінь і навичок

- Зверніть увагу, у вас на партах лежать словнички літературознавчих термінів, якими ви зможете скористатись на уроці й отримати нові знання з теорії літератури

1. Робота з літературознавчим словником (у кожного на парті картки із визначеннями)(Слайд 4).

   • Роман – літературний жанр, найбільш поширений у ХVІІІ-ХХ ст.; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

   • Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

   • Роман у новелах – складний за побудовою і великий за розміром епічний твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об'єднаних спільним задумом.

1. Бесіда за питаннями:

• Які ознаки новели наявні у творі?

(Напружена дія, незвичайність події, гострий конфлікт, лаконізм)

• Скільки новел об'єднує роман «Вершники»? (8) (Слайд 5)

• Чому перша новела має таку назву - «Подвійне коло»?

(Показано коло класових інтересів і коло родинних; події повторюються, бій іде ніби по колу, хоча можна назвати й „Потрійне коло”) (Слайд 6)

• Визначте тему твору?

• (Розповідь про події громадянської війни та пратовбивсто Половців)

• Які проблеми піднімає автор у творі?

• (Розпад родини заради ідеї, революція і народ, відданість справі, політичні платформи різних політичних сил і партій, проблема братовбивчої громадянської війни, проблема трагедії роду і народу). (Слайд 7)

Йдучи на урок, я прихопила 3 сухих листочки. На вашу думку, що вони символізують?

1. Робота в групах (захист проектів)

Отож сьогодні на уроці ми з вами будемо працювати над проблемним питанням:

• У чому трагедія роду Половців? (Слайд8 )

Для розв’язання цієї проблеми тиждень тому ви отримали випереджувальне завдання і працювали над проектом «Трагедія роду Половців». Для цього ви розділилися на пари за інтересами, а дехто працював індивідуально, розробили шляхи рішення проблеми, визначили джерела інформації, розподілили завдання, зібрали і проаналізували необхідний матеріал, оформили результати своєї праці у вигляді презентації, а сьогодні продемонструєте їх нашій увазі.

1 група. Стосунки та політичні переконання братів

Із давніх часів існує традиція в українських сім'ях — прислухати­ся до слів батьків. Чи дотримувалися цього правила брати Половці? У романі Ю. Яновський тричі повторює вустами батька: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Отже, батько закликає синів жити в злагоді.

Першим із роду Половців ми зустрічаємо Андрія, офіцера царської армії. Слова, що зриваються з його уст, вражають ненавистю до бра­та й рідної землі. Батьківщиною йому стала Росія-матінка, а рідному братові він кидає в обличчя образливе: «Мазепа проклятий», «петлю­рівське стерво». Останні спогади Андрія Половця про те, як бив до смерті галичан у Карпатах. Отож, перед нами — запеклий шовініст. Він знехтував батьківським заповітом, кинувши злісно: «Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії-матінки од Варшави до Японії, од Білого до Чорного моря, проклинаю ім’ям брата і згодою роду, проклинаю й ненавиджу в мою останню хвилину».

Із коротких, мов спалахи блискавки, спогадів братів ми чи не най­більше дізнаємося про Оверка.

Він — представник табору Петлюри, завзятий і проклятий. Але не допомагає йому завзятість, могутність — потрапляє він під колесо історії, яке не забарилось його розчавити за допомогою брата Панаса.

Непутящим був у сім'ї Половців Панас, колишній моряк торго­вельного флоту й контрабандист, а тепер вільний моряк батька Махна.

Разом із Панасом перебуває й 14-річний Сашко. Його привабила романтика волі, але потім, коли він побачив кров, у нього з'являється сумнів, чи правильно він вчинив? Цей молодий юнак не має ще свого політичного переконання, він просто заплутався, повірив старшому братові й пішов за ним.

Іван Половець — шахтар, більшовик, командир Червоної Армії. Він служить революції та інтернаціоналізму (Слайд 9).

Отже, проаналізувавши стосунки та політичні переконання братів, наша група дійшла висновку: трагізм роду Половців у тому, що брати мають різні політичні переконання, що зумовлює негативне ставлен­ня один до одного, а отже, призводить до ненависті, зла і, нарешті, смерті.

2 група. Ставлення сім'ї Половців до роду (Слайд 10)

Учень 1. Рід — соціальне об'єднання кровних родичів, родина, що походить від одного предка.

Андрій Половець, підпрапорщик російської армії, герой Сарикамиша й Ерзерума. Воював завжди сміливо, смерті не боявся, за матінку Росію готовий накласти головою. Він тільки перед смертю зрозу­мів, що головне в житті — це рід, родина. В останні хвилини життя, із розкраяною головою згадує Оверка, батька, Андрія і їхні слова: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Лише за­раз вони стали йому зрозумілі.

Учень 2. Оверко першим згадує про рідну Дофінівку, море, бать­ка й навіть його бінокль. Але не просто згадує: море в нього «грає», батько «видивляється» в бінокль і навіть у вітрах, що дмуть рідними степами, він розуміється: «майстро віятиме, коли б дощу не навіяв». Оверко визнає рід основою і, передчуваючи трагедію, кається перед ним: «... прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме». Найголовніше для нього — держава, Українська держава.

Учень 3. Зграя махновців промчалася степом на тачанках, «мов хури демонів». Не хвилюють ані їх, ані їхнього ватажка «криваві сльо­зи України», мчать вони «по степах її із ножем за халявою». Панас тільки регоче: «Іменем батька Нестора Махна призначаю тобі суд і слідство. За вбивство рідного брата Андрія — утопити в морі, за підтримку української держави на території матері порядку анархії — одрубати голову». І коли Оверко нагадав йому слова батька, Па­нас замислився: «Рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття». Йому не треба ні України, ні ро­дини, тому Половців переслідує смерть, бо зіштовхнулись не інтереси роду, а інтереси класів.

Учень 4. Перша зустріч із Сашком вражає жорстокістю підлітка до переможеного ворога: «Дай я його домучу!» Вражає: не розстрі­ляю, а домучу, докатую. Та впізнавши в тому, кого тільки що хотів мордувати, рідного брата, Сашко переймається його раною й незавид­ним становищем: «Оверку, горе моє», — сказав він голосом старої Половчихи. Становище цієї дитини на війні далеко не романтичне, але вроджена гідність не дозволяє Сашкові повернутися додому, бо це ганьба й дезертирство: «Сашко скулився на тачанці коло кулемета, він забув за дощ, йому мріялося, що рука старої Половчихи смиче його за чуба, навкруги берег та море, і можна скупатися й не чекати кулі, і сітки сохнуть на приколах. Та таке недосяжне рибальське жит­тя, та так пахне море, та й чого він взагалі пішов, а Панас його не жалує, ну, та назад хай чорт лисий ходить, не він, Сашко, — таке кляте Половецьке насіння!». Перед лицем смерті малолітній Сашко не проявляє слабкості духу. Він готовий зустріти свою кулю з гідніс­тю сильної особистості: «Стріляй і мене, — сказав Іванові клятий Сашко, — стріляй, байстрюче».

Учень 5. Іван — єдиний уцілілий у творі нащадок старих Мусія та Марії. У кривавому поєдинку Іван виступає переможцем. Але коли махновець Панас згадуй перед смертю слова батька щодо збереження роду, то Іван не звертає на них уваги, вони для нього нічого не зна­чать, бо класова боротьба затьмарила йому всі людські почуття, зро­била глухим до чужого горя. Це найстрашніший фанатик із братів. На­віть одна фраза свідчить про його зневагу до родини, до рідної крові: «... Рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас...».

Отже, брати черстві й безжалісні, бо, як каже Герт, — «одного роду, та не одного класу».

Але в ті гарячі роки, дні й родині справді можна було втратити здоровий глузд, збитися з правдивого шляху. Чи заспокоїв би себе Герт такими словами, коли б ішлося про його рід? Чи «осміхнувся» б він, коли б з його п'ятьох братів залишилося двоє: один — Сашко-підліток, який, пройшовши жахи війни, підсвідомо хоче повернутися до матері, а другий — Іван-переможець, що загубив трьох братів. Саме так: загубив. НЕ покарав, НЕ знищив як ворогів, а загубив.

Отже, трагедія роду Половців у тому, що брати не шанували свій рід (адже в Біблії пишеться, що великий гріх образити «кревного», а тут не тільки ображають, а вбиває брат брата), не поважали народну мо­раль і не виконували заповідей Бога.

3 група. Громадянська війна і долі людей (Слайд 11, 12)

Учень 1. Події громадянської війни в Україні не могли залишити Юрія Яновського байдужим. Він завжди писав про народ, Україну, українську пісню. Але роман «Вершники» став найвизначнішим твором, який був присвячений подіям громадянської війни, фронти котрої проходили не лише по територіях, а й по долях людських?

В ім 'я «революційних ідеалів» під час цієї війни від воєнних дій, терору, голоду, епідемій загинуло 8 мільйонів осіб, були зруйновані промисловість, сільське господарство, транспорт, а суспільство на довгі десятиліття втратило загальнолюдські моральні та світові орієнтири.

Учень 2.Страшні картини громадянської війни постають і зі сторінок роману «Вершники»: «Лютували шаблі,і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного... Дехто простягав руки, і йому рубали руки, підіймав до неба вкрите пилом обличчя,і йому рубали обличчя,падав до землі і їв землю, захлинаючись передсмертною тугою, і його рубали по чім попало і топтали конем».

Учень 3. Жахливою була громадянська війна. Брат ішов проти брата, батько проти сина. Не обминула ця трагедія і роду Половців. Не послухалися сини батька, який казав: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Скільки прикладів нам наводила історія з цього приводу! Згадаємо тільки «Слово о полку Ігоревім». Роздрібнені князівства не здолали половців, бо самі боролися між собою. І кожного разу минуле вчить нас жити гуртом, цього вчать нас і наші батьки: «Половчиха тримала хату в залізному кулаці, мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі». Проте сини повиростали та роз'їхалися. Примарні ідеали захопили їх, вони забули батьківську науку.

Учень 4. Вогненні роки революції руйнували життєві цінності, вироблювані німими предками протягом багатьох століть. Та рід тримається не на цінностях скороминущих, не на бажанні якихось класів, а на вічності любові, прощення, турботи. Отже,трагедія роду Половців,на мою думку, в тому, що брати видалися недостатньо сильними і мужніми, щоб вистояти у цих умовах громадянської війни. Вони загинули, бо їхні голови були забиті марними ідеалами, проте, ідеали — це мрія, а родина — реальність.

4 група. Символіка новели (Слайд13 )

Учень 1. В Ю. Яновського символічним є вже сама назва роману. Вершники — це люди на конях, кіннотники. У цьому творі кіннотни­ками можна вважати лише братів Половців. Губенко, Мусій Половець, листоноша — це вершителі. Ці люди стали на бій за щасливе життя. Літературознавець О.Шаховський сказав: «Батальйонних кіннотних сцен мало в розповіді, а уславлене червоне козацтво згадується тіль­ки один раз. То чому ж «Вершники»? Це верхівці, верховинці, верши­телі народної долі в революції...»

Учень 2. Роман «Вершники» розпочинається новелою «Подвійне коло».

— Коли відбувається подія, описана в новелі? (Серпень 1919р.)

— Що в цей час відбувається в Україні? (Громадянська війна.)

— Яка це війна? (Братовбивча; на ній брат убиває брата.)

Ось це подвійне коло: громадянська війна — братовбивча війна (далі учні зачитують цитати, де брат вбиває брата, і простежу­ють жорстокість цієї війни, від якої обурюється навіть природа). На початку новели «дмухнув з південного заходу майстро...». Після першого вбивства «майстро поволі переліг на грего... і почувся при­глушений гуркіт». Після другого вбивства «ударив грім, — і пішов дощ, лив безперестанку». У новелі «Подвійне коло» письменник вико­ристовує пейзаж не лише як опис природи, а як вияв настрою обуреної природи (адже вона жива). Дощ у слов'янській міфології означає очи­щення. Отже, дощ, який «лив безперестанку», є символом очищення від жорстокості, бездушності людей (Слайд 14).

Дощ, який супроводжує похорони, дає відчути авторське спів­переживання: «По обличчю Панаса Половця бігли дощові краплі, з боку здавалося, що він слізно плаче коло готової могили, у всього загону текли дощові сльози, це була страшна річ, щоб отак плакав гірко цілий військовий загін, а дощ не вгавав». Образом дощу пере­дано сумну атмосферу, суголосну авторському переживанню. Панас не усвідомлює очевидну трагедію братовбивчої війни, на відміну від природи, яка плаче й переживає, тому по його обличчю течуть несправжні «дощові сльози як символ невисловленої печалі, німого докору».

Учень 3. Символічним у творі є слово «шлик»: «Оверкові чор­ні шлики падали під копита...». Якщо звернутися до словника, то шлик — це: старовинний, круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром; історичний конусоподібний верх шапки (переважно з тканини), що звисає вниз.

Чорний колір — символ горя, суму, смерті. То ж деталь «чорні шлики» підкреслює, що це смерть іде за Половцем.

Учень 4. (Слайд15 ) Марево — також символічний образ: «І тоді за дощем з’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем». За словником, марево — це видіння. Тому саме загін Івана — переможця револю­ції — Ю. Яновський називає маревом. Тобто в підтексті автор ствер­джує, що революція мало що змінила в житті людей. Отже, деталлю «з'явилося марево...» письменник уточнює, що Іван — символ роз­паду роду Половців.

Учень 5. (Слайд 16 ) На мій погляд, прізвище братів Половців також є сим­волічним. У X—XIII ст. на території Дикого поля існував такий на­роді як половці. Він був войовничим, і ці кочові племена поступово зникли, розсіялися по землі. Отже, і брати Половці через свою войовничість загинули, зник їхній рід.

(Групи представляють своє бачення проблеми з мультимедійним супроводом.)

VІ. Закріплення знань, умінь та навичок

„Мозковий штурм” (Слайд 17):

• Визначте основні думки новели „Подвійне коло”.

(Засудження братовбивчої війни, жорстокості, насилля; заклик до єдності роду; заклик до терпимості; толерантності; надання переваги загальнолюдським цінностям).

«Хвилинка вільнодумства»:

• Я просила вас подумати вдома і на уроці виразити в творчій манері свої враження від новели «Подвійне коло». Прошу…

VІІ. Підсумок уроку

1.Повертаємося до нашого проблемного питання, поставленого на початку уроку:„У чому трагедія роду Половців?”

Учень. Ю.Яновський у новелі „Подвійне коло” зображує боротьбу братів, що належать до різних класів, мають різні інтереси, хоча й вийшли з однієї родини.

Трагедія їхнього роду в тому, що, маючи різні політичні переконання, брати не дотримувалися заповіді батька жити в мирі й злагоді, а знищили одне одного.

Гине родина, гинуть люди, що могли працювати на благо Вітчизни, – і в цьому трагедія.

- У чому причина трагедії? (Різні політичні переконання, нетерпимість, сваволя, жорстокість і обставини часу, що цьому сприяли)

2. «Займи особисту позицію» (Слайд 18)

– Хто із братів, на вашу думку, є переможцем?

3. «Прогнозування»

Давайте спрогнозуємо подальші події новели.

- Як склалася доля Сашка?Чому ви так думаєте?

4. „Мікрофон” (Слайд 19)

- Чим небезпечна втрата людьми, народом своїх коренів, родинних               зв’язків?

• Чи актуальна проблема збереження роду і його традицій сьогодні?

• На початку уроку кожен із вас отримав технологічну картку. Чи справдилися ваші очікування?

VІІ. Домашнє завдання (Слайд 20):

• прочитати новели „Дитинство”, „Шаланда в морі”, визначити особливості стилю письменника;

• написати твір „Трагедія роду Половців – трагедія України”;

• скласти тестові завдання (за бажанням);

• опрацювати матеріал підручника.

Слово вчителя (Слайд 21) Шановні одинадцятикласники! Незабаром ви підете у світ дорослих. То не райський сад, то ринг, де вирішується людська доля. Без родини ми сироти, відламані гілочки від дерева. І так хочеться в цей тривожний для всіх нас час, щоб ми черговий раз не констатували: «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників».

Час невмолимий, його зупинити не можна. І ніхто не вгадає, куди кожного з вас понесуть життєві вітри, та дім своїх перших весен пам’ятайте. Не забудьте і тривогу матері, і поради батька, теплі очі брата і сестри, пташині зграйки в повітрі, кучеряву кульбабку на ріднім подвір’ї і оцю родинну благодать: вишитий рушник, соняшник біля хати, хліб на столі, вогник тепла й любові. Хай це ніколи не згасає у вашому серці, хай гріє у будні і свята. Ідіть у життя зі світлим розумом і чистою совістю, бо вона – наш внутрішній суддя і не дозволить зійти на криву стежку. Я вірю вам.

Щиро дякую всім за співпрацю, за вашу активність, творчість, за вміння висловлювати свої думки.

На згадку про нашу зустріч я подарую вам вірш, з якого ви зрозумієте мою позицію щодо сказаного на уроці:

Нема ніде так добре, як удома,

Усі стежки ведуть нас до рідні, -

Засяє вогник в рідному вікні –

Зникають вмить і темрява, і втома.

Мені тут кожна шпарочка відома,

Тут рідна й тінь, відбита на стіні, -

Люблю, коли збираються всі рідні

В сімейнім колі, у родинному теплі.

Бажаю, щоб листя на дереві вашого роду ніколи не в’яло! (Слайд 22) (Звучить запис пісні у виконанні Н.Яремчука «Родина», учні в цей час завершують заповнювати картки самооцінювання)

Література

1. Бабишкін О. Кіноспадщина Юрія Яновського. – К., 1987.

2. Костюк Г. Лицар культури нації; Маланюк Є. Юрій Яновський / Г. Костюк // Єлисавет. – 1992. – 19 серпня.

3. Лист у вічність: Спогади про Юрія Яновського. – К., 1980.

4. Мовчан Р. Неоромантична проза Юрія Яновського ("Майстер корабля", "Чотири шаблі") / Р. Мовчан // Дивослово. – 2001. – № 7.

5. Островський Г. Все, що залишилось... / Г. Островський // Вітчизна. – 1993. – № 3-4.

6. Панченко В. Морський рейс Юрія Третього. – Кіровоград, 2002.

Конспект уроку

з української літератури

в 11 класі

розробила вчитель

    української мови та літератури

                                                                      Урожайнівської загальноосвітньої                                                                  школи І-ІІІ ст.

                                      Лисенко Л.О.