Серия уроков по теме: "Жизнь и творчество Л.Н.Толстого. Роман "Анна Каренина"

Тема:

«Суперечливий образ Анни в літературі і мистецтві»

Мета:

на прикладі образу Анни розкрити суперечливість стосунків між членами аристократичного світу, які відтворюють суперечливість самого життя і моралі Росії того часу;

показати взаємозв’язок літератури з іншими видами мистецтва, а саме: живопису, кінематографії, балету;

вчити зіставляти літературні образи героїв з образами, створеними іншими видами мистецтва;

сприяти розвитку уявлення, естетичного смаку, збагаченню творчого світогляду старшокласників

Тип уроку:

узагальнення вивченого

Форма уроку:

урок-дослідження

Обладнання:

ілюстративний матеріал (в електронному варіанті), цитатний матеріал до теми (дослідження учнів),навчальні приналежності учнів

План уроку

1. Вступне слово учителя.

2. Доповіді учнів 1 групи з теми: «Доля Анни ( цитатна характеристика) » (дослідницька робота за текстом роману)

3. Дослідницька робота 2 групи учнів з теми: «Образ Анни у мистецтві».

4. Заключне слово.

5. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Повідомленні теми і мети уроку.

ІІ. Робота за темою.

1. Вступне слово вчителя.

- О.М.Горький, характеризуючи творчість Л.М.Толстого, зауважив на тому, що «истинный художник –реалист знакомит нас с тем, что, может быть, враждебно лично ему; что иснтинному художнику не стоит предписывать своим героям поступать так, как ему, автору, это хочется, а изображать их действия так, как они проте кают в жизни».

- Таке поняття як життєвість образів зумовлено, перш за все, тим, як герої мислять і діють, відповідно до того, як їм це призначають громадські, соціальні умови, в яких вони живуть. Герої Толстого – це саме життя у його відображенні в мистецтві, це дзеркало життя.

- Саме таким правдивим втіленням дійсності пореформеної Росії є історія головної героїні роману Анни Кареніної. В її особі зіштовхнулись найгостріші протиріччя, котрі можна пояснити закріпаченим становищем жінки в родині та суспільстві, дві риси її душевного складу – відданість моральним обов’язкам і прагнення особистої свободи.

2. Дослідницька робота учнів (можливі варіанти тез і цитатного матеріалу)

- Анні не притаманне підкорення долі, яке автор вважав жіночою добропорядністю, вона активно відстоює свої права бути вільною у почуттях.

«…она боялась, что всякую минуту прорвется в ней что-то слишком натянутое…»

«Они не знают, как он(муж)восемь лет душил мою жизнь, душил все, что было во мне живого, что он ни разу и не подумал о том, что я живая женщина, которой нужна любовь»

«…я думаю…если сколько голов, столько умов, то и столько сердец, столько родов любви…»

- Вона – не ідеал жінки, її засуджують і ненавидять тільки ті, котрих засуджує і ненавидить сам автор роману. Інші, а саме: Доллі, Левін, Капітонич… - співчувають їй із сердечною теплотою.

- Героїня роману наділена неабияким живим розумом, вона схильна до глибокого гострого самоаналізу

«Я дурная женщина, но я не люблю лгать, я не переношу лжи, а его(мужа) пища – это ложь…»

«В голубине души она считала свое положение ложным, нечестным и всей душой желала изменить его…Она поняла, что ей стыдно. Ее положение, которое казалось уясненным вчера вечером, вдруг представилось ей теперь не только не уясненным, но безвыходным. Ей стало страшно за позор. Когда она думала о Вронском, ей представлялось, что он не любите ее, начинает уже тяготиться ею»

«Я ничего не хочу доказывать, я просто хочу жить; никому не делать зла, кроме себя»

- Анна – борець-одинак у стані ворожого їй світського суспільства, вона викриває брехню та лицемірство світської моралі і моралі заторів. Вона – героїня, яка висловлює своїми вчинками, відповідями негативне ставлення самого автора до порожнечі, цинізму, розбещеності, безсоромності верхівки суспільства, піддає гострій критиці світське товариство

«…в свете уже многие косо смотрят на его(Каренина)жену…»

«Неужели они не простят меня, не поймут, как это могло быть иначе?»

Але «…она плакала о том, что то положение в свете, которым она пользовалась, которое утром казалось ей столь ничтожным, что это положение дорого ей, что она будет не в силах променять его на позорное положение женщины, бросившей мужа и сына и соединившейся с любовником…»

«Свет был открыт для него(Вронского)лично, он был закрыт для Анны»

«Им нужно только оскорбить меня, а я стану покоряться им! Ни за что!Они хуже меня. Я не лгу по крайней мере»

- Вона – «вічний» образ борця-вигнанця у літературі, який вимагає визнання своєї правоти і до останнього відстоюватиме право на власне щастя і покликання душі.

«Я – как натянутая струна, которая должна лопнуть. Но еще не кончено…и кончится страшно»

«Я чувствую, что лечу головой вниз в какую-то пропасть, но я не должна спасаться. И не могу»

- Її образ за силою духу, прагненням свободи та сміливістю можна зіставити хіба що з «вічним» образом Прометея, який не злякався гніву Зевса, вкрав священний вогонь у богів для людей, за що був покараний і відданий на розшматування орлу (так само, як і Анна, що була ізольована від суспільства і мала страждати через самотність і осуд світу)

- Висвітлюючи стосунки між Анною та її чоловіком, автор показує типову картину «комедії браку», браку без любові, з примусу,за розрахунком, влаштованому родичами, бо майбутній чоловік – перспективний і має впливові зв’язки.

«Ей (Долли) не нравился самый дом их; что-то было фальшивое во всем складе их семейного быта»

- Анна – добропорядна мати. У заміжжі вона давно духовно поховала себе, єдиною втіхою був її син Сергійко. Але сила материнської любові не може загасити прагнення повноти життя, яскравої любові, і жінка страждає, намагаючись знайти вихід зі складного становища між люблячою матір’ю та закоханою жінкою.

«Мальчик этот чаще всех других был помехой их отношений…они даже намеками не позволяли себе говорить то, чего бы мальчик не понял. Как будто ребенок чувствовал, что между этим человеком и его матерью есть какое-то важное отношение…»

• Трагедія Анни поглиблюється її самотністю, духовною ізольованістю: навколо неї – жодного, хто був однієї з нею душевної сили, чесності, відвертості, сміливості, хто простягнув би їй руку допомоги, надав підтримки. Не є таким і граф Вронський – останнє і єдине кохання всього її життя

«…в ней происходило что-то особенное…и в речи и в движениях была та нервная быстрота и грация, которые в первое время их сближения так прельщали его, а теперь тревожили и пугали»

«Вронский в первый раз испытывал против Анны чувство досады, почти злобы за ее умышленное непонимание своего положения... В этом наряде и известной всем княжной (Варварой) значило не только признать свое положение погибшей женщины, но и бросить вызов свету, навсегда отречься от него»

«Ты (Долли) не презирай меня. Я не стою презрения. Я именно несчастна»

«В одиночестве передумывая тот его (Вронского) взгляд, который выражал право на свободу, она пришла к одному – к сознанию своего унижения. Этот взгляд показывает, что начинается охлаждение»

«Разве я живу? Я не живу, а ожидаю развязки, которая все оттягивается и оттягивается»

«Да, умереть! И стыд и позор Алексея Александровича, и Сережи, и мой ужасный стыд – все спасается смертью. Умереть…»

«Брось меня, брось! Кто я? Развратная женщина, камень на твоей шее. Я не хочу мучить тебя. Я освобожу тебя…»

«И смерть, как единственное средство восстановить в его(Вронского) сердце любовь к ней, наказать его и одержать победу в той борьбе, которую поселившийся в ее сердце злой дух вел с ним, ясно и живо представилась ей»

3. Дослідницька робота 2 групи учнів з теми: «Образ Анни у мистецтві»

- Такою ми бачимо Анну у романі Л.М.Толстого «Анна Кареніна». Як розкрили глибину її характеру майстри кінематографії та балету? Увага на екрани моніторів. Пропонуємо слайд-шоу «Образ Анни у мистецтві»

(демонстрація слайд-шоу з коментарями учнів, що його готували)

(добірка можливого ілюстративного матеріалу додається до уроку у «Додатку № 1»)

• А зараз ми хочемо запропонувати всім присутнім на цьому уроці невелику дослідницьку роботу.

• Майстри поп-арт живопису відомі всьому світу вмінням зображувати звичайне у незвичайному світлі: образи героїв, сила і глибина характерів, стосунків, почуттів постають на їхніх полотнах яскравими, фантастичними, неймовірними.

• Станьте на деякий час очами, відчуттями, руками і пензлями цих творців і візьміть участь у грі-асоціації «Знайди образ Анни».

• Завдання полягає в тому, щоб обрати серед запропонованих репродукцій саме ті, які, на вашу думку, відтворюють трагічну путь цієї жінки-борця за власну свободу і щастя.

• Запишіть номери обраних вами робіт і поясніть, якому періоду життя відповідає обрана вами робота, чому саме вона викликає у вас такі асоціації.

• Ваші відповіді будуть заслухані на початку наступного уроку з циклу уроків за романом Л.М.Толстого «Анна Кареніна»

(пропонується проказ слайдів з репродукціями майстрів поп-арт напрямку. Можливий варіант дивися у «Додатку № 2»)

ІІІ. Підведення підсумків.

4. Заключне слово вчителя.

- Підводячи підсумки нашого уроку, хочу скористуватися словами французького письменника Роже Мартена дю Гара, що висловився про твір Л.М.Толстого так: «Когда живешь в мире , им созданном, наблюдаешь, как он всматривается в самую глубину человеческого существа, и следуешь за ним в его упорных поисках сокровенного в каждом человеке, вечных поисках того незаметного жеста, который вдруг раскрывает всего человека, тога и наше зрение делается зорче, обостряется наблюдательность»¹.

VІ. Домашнє завдання.

5.

- Глибину і складність ще одного образу нам треба буде висвітлити на наступному занятті, темою якого стане «Образ Костянтина Левіна».

- Варіантами ваших домашніх робіт можуть стати презентації (електронний варіант); добір тез із цитатною характеристикою; колажі; асоціативні ряди (на кшталт гри, що провели на попередньому уроці та інші, на ваш вибір, творчі види робіт: доповіді, монологи героя, діалоги, автобіографія…)

Література

1. І.Н.Успенський. Роман «Анна Кареніна» (стенограма публічної лекції ), Москва, «Знание», 1954

2. Роман Л.Н.Толстого «Анна Кареніна», Фрунзе, 1969

3. Інтернет-ресурси (ілюстративний матеріал)

1^ Роже Мартен дю Гар, «Воспоминания». «Иностранная литература», 1956, № 12, стр. 90

Тема:

«Життєвий і творчий шлях Льва Миколайовича Толстого, його філософсько-етичні та творчі пошуки,здобутки, громадська діяльність»

Мета:

ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Л.М.Толстого; визначити особливості світогляду митця; розвивати вміння узагальнювати матеріал, робити висновки; навчити обирати необхідну інформацію з різних джерел; розвивати творче мислення, навички партнерської співпраці; розкривати творчий потенціал учнів; вчити робити публічні виступи.

Тип уроку:

вивчення нового матеріалу.

Форма уроку:

урок-дослідження.

Обладнання:

«творчий куток»(імітація робочого місця письменника); стіннівки «Л.М.Толстой: сім’я, рідні та близькі»; «Ясна Поляна. Л.М.Толстой – хазяїн, педагог, суспільний діяч»; записи-висновки поглядів письменника; друкований матеріал для дослідницької роботи (тексти казок).

Толстой – самый сложный человек среди крупнейших людей ХІХ столетия

М.Горький

Матерый человечище

В.І.Ленін

Человек-оркестр

М.Горький

«Дряблость характера, слабоволие, духовная трусость, боязнь жизни»

зі столичної газети

План уроку

1. Вступне слово учителя.

2. Театралізований виступ учня: монолог Л.М.Толстого.

3. Візитна картка автора: виступ учня.

4. Доповіді за темою: «Життя і творчість письменника»:

4.1. Дитинство, підліткові роки, юність.

4.2. Роки навчання. Формування поглядів, перші твори.

4.3. Толстой – суспільний діяч, патріот, військовий.

4.4. Сімейне життя.

4.5. Ясна Поляна: хазяїн, педагог.

Дослідницька діяльність учнів (аналіз казок Л.М.Толстого).

4.6.Діяльність у 60-70 роки.

4.7. Останні роки життя.

5. Заключне слово.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Робота за темою уроку.

1. «Хотелось бы написать рассказ-сон: человек видит, как после смерти его судят и на весах вешают его дела. Он ждет, что принесут и положат его труды для народа, благотворительность, его научные труды, его семейные добродетели… Их несут, и все это ничего не весит, иное производит обратное действие: весы поднимаются. Для славы людской. И вдруг несут то, что он забыл: как он подавил досаду в споре, поднял игрушку девочке… (придумать надо лучше все то, что люди не знали, не успели».

- Задум письменника залишився нездійсненним, оповідання-сон не було написане, але чи не досить у своєму житті виконав Лев Миколайович, щоб чаша терезів з добрими справами пересилила чашу зі справами невдалими чи невиконаними?

2. (У музичному супроводі Л.М.Толстой(його роль виконує учень) гортає щоденникові записи)

30 августа 1900 год

– Во что же я верю? Верю в то, что надо быть добрым: смиряться, прощать, любить. В это верю всем существом…

18 июля 1904 год

- Ясная Поляна… Моя жизнь погублена, испорчена этой ужасающей праздностью. Как бы хотелось предостеречь других от такой же погибели…

3-4 октября 1906 год

- Ясная Поляна. Уж очень отвратительна наша жизнь: развлекаются, лечатся, едут куда-то, учатся чему-то, спорят, заботятся о том, до чего нет дела, а жизни нет, потому что обязанностей нет. Ужасно!!!

2 июля 1908 год.

- Ясная Поляна. Когда спрошу себя: что же мне нужно – уйти от всех. Куда? К богу, умереть. Преступно желаю смерти.

7 января 1910 год

- Нет беспощадной тоски, есть только не перестающий стыд перед народом. Неужели так и кончу жизнь в этом постыдном состоянии?

28 октября 1910 год

- Все больше и больше тягощусь этой жизнью…

(Схиляється головою на стіл і більше не підводиться)

Слово учителя

• Лев Миколайович Толстой прожив довге життя, він помер на 83 році.

(Учитель зачитує епіграфи до уроку 1, 2, 3, 4)

- Якою ж людиною , письменником, суспільним діячем був насправді Лев Миколайович Толстой? Чому відгуки про нього та його діяльність сповнені протиріч? Де правда, а де – наклепи та заздрощі людей, що не змогли досягти його рівня?

3. Про це – декілька слів у «Візитній картці автора»

- Я прочел всего Руссо, все 20 томов… Я боготворил его. В 15 лет я, вместо креста, носил медальон с его портретом¹. Я больше, чем кто-либо , обязан Стендалю. Он научил меня понимать войну.

– «Прежде всего… нужно перестать видеть все дурное в людях, а для этого увидеть в себе дурное и постараться уменьшить его. Начните только делать это, и найдете и смысл жизни, и ее радость».

- «Еду от Черткова(5 июля 1896 год). Вечер и красота, счастье, благо на всем. А в мире людей? Жадность, злоба, зависть, жестокость, похоть, разврат… Когда будет в людях то же , что в природе? Там борьба, но честная, простая, красивая. А тут подлая».

- Краеугольный камень учения Толстого – принцип всеобщей любви и непротивления злу насилием.

- Социальное зло можно победить «силой любви», верой в добро, аппеляцией к «душе и совести» насильника.

- Толстой не призывает к покорности «злу», не исповедует культа безответного страдания.

- «Понятие Толстого о боге значительно отличается от церковного. «Понятие о боге – хозяине мира, мне чуждо. Для меня есть понятие бога в человеке. Бог – морально-этическая категория, синоним всеобщей любви, высшей совести. То, что люди называют богом, это есть любовь. Где любовь, там и бог».

- Проповедуя идею бога, бога любви, Толстой решительно отвергает казенную церковь. «Всякая церковь есть ложь, потому что человек не может быть непогрешимым».

- «В Толстом было очень сильно чувство жизни и чувство природы. Он любил всякую перемену в природе: он радовался разбуханию почек на деревьях, наливанию реки и делился своими впечатлениями с окружающими.

- «Когда неосторожно сорвешь листок с росинкой, то капелька скатится, как шарик светлый, и не увидишь, как проскользнет мимо стебля. Бывало, сорвешь такую чашечку, потихоньку поднесешь ко рту и выпьешь росинку, и росинка эта вкуснее всякого напитка кажется».

(из рассказа «Какая бывает роса на траве»)

- Толстой не может жить без музыки. «Музыка – это единственное из мирского, что действует на меня. Восхищался операми Моцарта, в особенности «Дон Жуаном».

- Неравнодушен и к живописи. «Какое удивительное искусство – живопись, и как мало им пользуются».

- Пристально и заинтересованно следит за происходящим в стране, живо и активно на все реагирует. Он обсуждает события, особенно пристрастно – все, что имеет отношение к народу. «Что-то важное свершается, какой-то духовный процесс, - как всегда что-то новое, небывалое…»

- Граф Толстой целиком на стороне народа. Находит вполне оправданным его протест, действия самоотверженных борцов за его интересы.

- Народную нужду воспринимает не только как тяжкое явление, но и как личное горе.

- Какая ужасная жизнь! Бедность, развращенность… Проезжал мимо мужиков, которые разбивают камень. Какая трудная работа».

- Толстой-граф необычайно остро чувствует вину - свою и господствующих классов – перед народом.

- С особенной силой обличение российской государственной машины проявляется в выступлениях Толстого, особенно в статье «Не могу молчать».

- «Правительство более всего виновато… Старается насилием подавить революцию. Сажая в острог, они создают злейших врагов.

- Толстой – общественный деятель, тщетно пытался убедить знакомых депутатов поставить в Думе вопрос об отмене частной собственности на землю. «У Думы просить земли, что у гуся – овса».

- «Два царя у нас: Николай ІІ и Лев Толстой. Кто из них сильнее? Николай ІІ ничего не может сделать с Толстым, не может поколебать его трон, тогда как Толстой, несомненно , колеблет трон Николая и его династии. Его проклинают , Синод имеет против него свое определение. Толстой отвечает, ответ расходится в рукописях и в заграничних газетах. Попробуй кто тронуть Толстого. Весь мир закричит, и наша администрация поджимает хвост…»

(из дневника А.С.Суворина)

4. Доповіді групи учнів, які працювали за методом випереджального навчання.

Виконання практичної роботи за текстами казок Л.М.Толстого.

• Розділитися на групи по 2-3 людини

• Ознайомитися зі змістом отриманої казки

• Визначити проблематику, з’ясувати, які морально-етичні проблеми намагається вирішити письменник у творі

- Відповісти: чи знайшли вони відображення в інших творах автора і в яких саме

5. Заключне слово.

Учень читає вірш «Снуються перекази…»

(Бувальщина)

На станції Плиски

Він вийшов з вагона.

Дорога не близька –

Де той Фастівець?

Прошкує неквапно

Убік від перону

Дідусь-незнайомець:

Чернець чи мудрець?

Ковінька в руках

І торбинка на плечах.

І сонце у небі

Немов колобок.

Сьогодні під вечір

Розкаже малеча,

Що йшов по селу

Не хто інший –

Сам Бог!

Густа борода,

Наче віхті, звисає,

А брови, як пальці

Дебелих дядьків.

І погляд у Бога

Якийсь незвичайний:

Дві синіх зорі

Проглядають з-під брів.

Говорить він лагідно,

тепло і чемно -

Не зовсім по-наськи,

Та ясно усе…

Хлоп’ята до поля

За ним невідчепно

Вервечкою бігли, забувши гусей…

Десятки років

Про мандрівника-Бога

Снуються перекази

В сизій імлі.

С.Макіївський

Учитель.

«Жизнь есть сон. Смерть – пробуждение. Смерть есть начало жизни»

Л.Н.Толстой, из «Круга чтения»

- Цей автор дійсно живе серед нас, у своїх творах та християнських заповідях, у своїх улюблених героях та пам’яті близьких та геть невідомих йому людей.

ІІІ. Підведення підсумків.

Вільне письмо

Учитель. Запишіть найважливіше (на вашу думку) з того, про що ви дізналися з теми.

ІV. Оцінювання, домашнє завдання.

Виконати дослідницьку роботу за темою: «Роман Л.М.Толстого «Анна Кареніна»: історія написання, проблематика, образ головної героїні»

Література

1. Л.Н.Толстой: биография.

А.И.Поповкин, Москва 1958 год

2. Литература учит. Пособие для учащихся, 10 класс

И.А.Фогельсон, Москва 1990 год

3. Летописи жизни и творчества Л.Н.Толстого

Н.Н.Гусев, Москва 1960 год

4. Моя жизнь дома и в Ясной Поляне: воспоминания

Т.А.Кузьминская, Киев 1987 год

5. Два года с Л.Н.Толстым: серии литературных мемуаров

Н.Н.Гусев, Москва 1973 год

1^ Руссо Жан Жак – французький філософ, що започаткував метод виховання «природної людини»

Тема:

«Роман «Анна Кареніна». Образи – характери роману, пластичність змалювання образів, психологічна глибина. Паралелізм у композиції, особливості творчого методу автора»

Мета:

ознайомити учнів з історією написання роману; розкрити глибину і психологізм змісту через розкриття(оглядово) характерів головних персонажів; дати визначення поняттю паралелізм на прикладі «Анни Кареніної»; познайомити з особливостями творчого метода письменника; підготувати аудиторію до сприйняття складного образу головної героїні – Анни Кареніної.

Тип уроку:

вивчення нового матеріалу

Форма уроку:

комбінований

Обладнання:

«щоденникові записи Н.Н.Гусєва, секретаря Л.М. Толстого»; доповіді учнів; фото головних героїв;

План уроку

1. Вступне слово учителя.

2. Доповідь учня-хронолога.

3. Доповіді учнів: загальна характеристика Анни Кареніної, Костянтина Левіна та членів їх родин, родичів.

4. Визначення поняття паралелізму композиції.

5. Психологізм у зображенні образів, особливості творчого метода письменника.

6. Заключне слово.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Робота за темою уроку.

1. Вступне слово учителя (читає вірш Марини Цвєтаєвої «Ошибка»)

Когда снежинку, что легко

летает,

Как звездочка упавшая скользя,

Берешь рукой - она слезинкой

тает,

И возвратить воздушность

ей нельзя.

Когда пленяясь прозрачностью

медузы,

Ее коснемся мы капризом рук,

Она, как пленник, заключенный

в узы,

Вдруг побледнеет и погибнет

вдруг.

Когда хотим мы

в мотыльках-скитальцах

Видать не грезу, а земную быль –

Где их наряд? От них на наших

пальцах

Одна зарей раскрашенная пыль!

Оставь полет снежинкам

с мотыльками

И не губи медузу на песках!

Нельзя мечту свою держать

в руках!

Нельзя тому, что было грустью

зыбкой,

Сказать: «Будь страсть! Гори,

безумствуй, рдей!»

Твоя любовь была такой

ошибкой, -

Но без любви мы гибнем,

Чародей!

- Я недаремно розпочала наш сьогоднішній урок віршем відомої поетеси Марини Цвєтаєвої. Мені дуже хотілося б, щоб наприкінці нашої розмови ви самі зробили висновок про те, що спільного має зміст цього вірша зі змістом уроку, і написали невелике власне висловлювання щодо почутого під час уроку. Отож, розпочнімо.

2. Доповідь учня-хронолога

-март 18, 1873 год

- чтение критических статей и неоконченных художественных отрывков Пушкина, послужившее толчком к началу «Анны Карениной».

«Многому учусь и у Пушкина, он мой отец, и у него надо учиться».

- март 18, 19

- написан первый набросок «Анны Карениной». Толстой доволен своей работой»

- Софья Толстая, жена писателя, сообщает Т.А.Кузьминской, своей сестре, «Вчера Левочка вдруг неожиданно начал писать роман из современной жизни. Сюжет романа – неверная жена и вся драма, происшедшая от этого».

- 25 марта, из письма Н.Н.Страхову, редактору и другу

- «Много работал утром»… Под великим секретом рассказывает историю возникновения нового романа. «Все почти рабочее время нынешней зимы я занимался Петром¹, то есть вызывал духов того времени, и вдруг с неделю тому назад … жена принесла с низу «Повести Белкина»… Я как-то после работы взял этот том Пушкина и , как всегда, не в силах оторваться, и как будто вновь читал . Но мало того, он как будто разрешил все мои сомнения. Не только Пушкиным прежде, но ничем я, кажется, никогда так не восхищался. «Выстрел», «Египетские ночи», «Капитанская дочка»!!! И там есть отрывок: «Гости собирались на дачу». Я невольно, нечаянно, сам не зная зачем и что будет, задумал лица, события, стал продолжать , потом, разумеется, изменил, и вдруг завязалось так красиво и круто, что вышел роман, который я нынче кончил начерно, роман очень живой, горячий и законченный, которым очень доволен и который будет готов, если бог даст здоровья, через 2 недели и который ничего общего не имеет со всем тем, над чем я бился целый год».

- была начата первая неозаглавленная редакция «Анны Карениной»

- десять отброшенных начал романа, озаглавленных «Молодец баба», «Два брака», «Анна Каренина» и неозаглавленных

- май 11, из письма Н.Н.Страхову

- «Я пишу роман, не имеющий ничего общего с Петром І. Пишу уже больше месяца, и начерно кончил. Роман этот – именно роман, первый в моей жизни, очень взял меня за душу, я им увлечен, весь… Он пришел мне невольно и благодаря божественному Пушкину, которого я случайно взял в руки и с новым восторгом перчел всего»

- ноябрь 17, 1873 год, из письма Н.Н.Страхову

- «…работа (над «Анной Карениной») до этого шла хорошо, даже очень хорошо», - «листов семь готовы к печати, и остальное все перемито в тесто, так что и окончание – только вопрос времени»

- из письма Софьи Толстой Т.Кузьминской

- «..много пишет… очень много переписывает… все двигается»

- «Продолжает усиленно переписывать роман, который он, по свое всегдашней привычке перемарывает без конца»

- февраль 1874 год, из письма Н.Н.Страхову

- «очень занят, много работаю … написано уж так много и отделано…уж устал перделывать»

«Никогда еще со мною не бывало, чтобы я написал так много, никому ничего не читая и даже не рассказывая, и ужасно хочется прочесть…»

- пишет брату, что кончает поправлять первую часть романа и думает на будущей неделе ехать в Москву печатать

- март

- начал печатать роман, который ему «нравится», но вряд ли понравится другим, потому что слишком прост»

- июнь

- пишет А.А.Толстой, что хочет бросить начатый печатанием роман, который ему « не нравится»

июль

- гостивший в Ясной Поляне Н.Н.Страхов «пристрастил было Толстого к его роману; Толстой вновь принялся за него, но «бросил: ему показалось ужасно противно и гадко»

июнь, 27 из письма Н.Н.Страхову

- «Я … взялся за работу над романом; но то, что напечатано и набрано, мне так не понравилось, что я окончательно решил уничтожить напечатанные листы и переделать все начало, относящееся до Левина и Вронского. И они будут те же, но будут лучше. Надеюсь с осени взяться за эту работу и кончить»

июль, 28 Н.Н.Страхов – Толстому

- «Ваш роман не выходит у меня из головы. Каждый раз, что бы вы ни написали, меня поражает удивительная свежесть, совершенная оригинальность, как будто из одного периода литературы я перескочил в другой… Развитие страсти Карениной – диво дивное. Не так полно, мне кажется, у Вас изображено (да многие части не записаны) отношение света к этому событию. Свет радуется (какая удивительная черта), соблазн соблазняет его; но является реакция, отчасти фальшивая, лицемерная, отчасти искренняя, глубокая. Внутренняя история страсти – главное дело и все объясняет… Ах, как это сильно, как неотразимо ясно! Все взято у Вас с очень высокой точки зрения – это чувствуется в каждом слове, в каждой подробности, и этого Вы, вероятно, не цените, как должно и , может быть, не замечаете»

август, Толстой – Страхову

- роман «еще не двигается», но благодаря Страхову он верит, что «его стоит окончить», и надеется «сделать это нынешним годом»

- Отже, робота над народженням «Анни Кареніної» велася дуже серйозна, автор ретельно відбирав матеріали для образів свої героїв, намагаючись якнайширше і якнайяскравіше розкрити їхні характери, показати їхню взаємодію зі світом, показати їх у боротьбі з самими собою. Декілька разів він починав і кидав писати, але врешті-решт роман народився, та ще й який!

- Якими ж постали перед читачем головні герої цієї «сімейної хроніки»? Чим були зумовлені їхні вчинки, чи досягли вони своїх мрій? Про це – доповіді наших дослідників.

3. Доповіді учнів:

3.1. Образ Анни Кареніної.

3.2. Костянтин Левін у пошуках істини.

3.3. Загальна характеристика членів їх родини, рівня сформованості моралі світу аристократів.

4. Паралелізм композиції.

- Коли задум роману виявився дозрілим, проблема сім′ї, любові і браку розгорнулася у двох сюжетних лініях: Кареніни – тема руйнування сім′ї; і як протилежність їй – життя Левіна на землі, його пошуки змісту життя й прагнення до творення здорової сім′ї.

– У математиці є поняття паралельних прямих, які мають властивості розташовуватися поруч, але ніколи не перехрещуватися.

- Так само в романі Л.М.Толстого ми маємо можливість спостерігати паралелізм, тільки стосується він двох сюжетних ліній, які становлять основу роману, але не впливають одна на одну. Мова про паралельність намальованих нам Толстим образів Анни і Левіна. У чомусь вони збігаються, але багато в чому можна спостерігати розбіжності. Давайте покажемо це за допомогою порівняльної таблиці:

Анна	Левін
відчуває трагічну зав’язку; звикається з думкою, що життя – це мука; «діалектика душі» розкрита автором через стосунки між чоловіками: Анна – Каренін; Анна – Вронський;Анна – світ; показаний автором розвиток пристрасті між Анною та Вронським , їхні стосунки становлять основу для розвитку подальших подій романа та зумовлюють майбутнє жінки; катастрофа життя	губить надію на краще життя; легко підпадає під вплив настрою, весь час у пошуках ознак змін та одночасно - спантеличений тяжкою безісходністю; вступає у суперечки, але впливу на розвиток подій роману та його життя вони не мають; хоче бути людиною іпоміщиком одночасно; життя стає ареною для пошуку змісту життя ; кінцевим результатом пошуків є творча праця

5. Психологізм у зображенні образів роману.

– У зображенні головних героїв роману – Анни Кареніної і Костянтина Левіна – особливо характерний тонкий психологізм, уміння розкрити «діалектику душі», показати психологію героя, процес мислення. Через це велика кількість внутрішніх діалогів та монологів.

- Л.М.Толстой хотів, щоб читач «сливался чувствами с героями, начинал жить жизнью описываемых лиц», хвилювався та страждав разом із ними;

- письменник відображає цілу епоху російського життя за часів реформ; час економічного та морального занепаду дворянства, пошуки нових форм життя, «быстрой, тяжелой, острой ломки всех старих устоев старой России»;

- як ніхто інший, поринув (занурився) до глибин людських душ, Л.М.Толстой відкрив в «Анні Карєніній» «общин всем тайны», оголив «типове у стосунках чоловіка та жінки», - так стверджувала Анна Зегерс;

- ось чому в персонажах роману, у хвилюваннях Анни – дружини, матері, безтямно закоханої жінки, у думках та почуттях Левіна біля ліжка новонародженого сина та помираючого брата, у характерах інших героїв – люди будь-яких країн світу бачать себе і свої долі;

- «Втягивая читателя в мир произведения, направляя его восприятие , Толстой требует и от читателя духовных поисков, самонаблюдений и находок», - утверждал Г.Н.Шевчук;

- «Толстой … с великой наглядностью разоблачал внутреннюю ложь всех тех учреждений, при помощи которых держится современное общество: церковь, суд, законный брак, буржуазную науку» і в той самий час із свіжістю та силою ставив питання про кохання і його місце у житті, родину справжню та оманливу, провину та моральну відповідальність, протиріччя у стосунках між людьми, про зв’язок людини з народом та природою…»;

- найважливіша риса справжнього мистецтва, а від себе хочу додати справжнього психологічного роману, у здатності «заражать чувствами» читачів, змушувати їх «смеяться и плакать и полюблять жизнь».

- Гадаю, що автор досяг своєї мети, а ваші думки я хотіла б почути після завершення роботи над цією темою.

6. Заключне слово.

– Наприкінці нашого уроку я хотіла б познайомити вас з висловами відомих людей щодо вражень після знайомства з «Анною Карєніною», а домашня робота, яку ви отримаєте після нашого заняття, допоможе вам дійти власних висновків.

- Роман почав друкуватися в журналі «Русский вестник» з січня 1875 року, і ось що можна було прочитати про враження після знайомства з ним:

- «А «Анна Каренина» - блаженство. Я плачу – я обыкновенно никогда не плачу, но тут не могу выдержать!» - письменник та перекладач Н.В.Гербель;

- «… это такая прелесть, такая живая вещь…» - Т.А.Кузьминська, сестра дружини Толстого;

- … успех действительно невероятный, сумасшедший. Так читали только Пушкина и Гоголя, набрасывались на каждую страницу и, пренебрегая всем, что писано другими», - товарищ та редактор Толстого М.М.Страхов;

- «… суд всему нашему строю жизни…», - А.А.Фет;

- «мелодраматическая дребедень в духе старых французских романов…; идиллия детских пеленок», - критик-народник А.М.Скабічевський;

- «совершенно вздорное и даже, если хотите, растленное содержание», - ідеолог народництва, П.Н.Ткачов;

- «… смущает людей…» - монах Дорофей.

– Виходячи зі змісту даного уроку та аналізуючи взагалі творчість Л.М.Толстого, можна дійти висновків, що авторові вдалося досить глибоко і досконало розкрити характери і Анни, і Костянтина Левіна. І не тільки завдяки тому, що він майстерно намалювував їхні характери, а здебільшого тому, що був справжнім майстром-дослідником їхніх душ. Досягнув цього Л.М.Толстой завдяки власному особливому стилю і методам.

Отже:

• він занурився у такі сфери душевного життя людини, що до нього були недосяжні іншим письменникам;

• новаторський метод у справі розкриття внутрішнього світу людини, який Чернишевським був зазначений як «діалектика душі»;

• людська істота була змальована Толстим з глибиною і повнотою небувалими;

• цікавило Толстого не якийсь означений момент життя, а самий процес цього життя, внутрішній рух почуттів, їхня мінливість,- весь складний малюнок, все багатство відтінків;

• Толстой зображував у процесі, у русі не тільки людину, її внутрішнє життя, але й події – суспільні, історичні – у їхній боротьбі та зіткненнях;

• Зображувати все у русі стало основою творчого методу Л.М.Толстого

ІІІ. Підведення підсумків.

VІ. Оцінювання, домашнє завдання:

1. Першій групі скласти цитатне дослідження за текстом роману: «Доля Анни».

2. Другій групі – образ Анни Кареніної у мистецтві.

Література

1. Бурсов Б.И. «Лев Толстой и русский роман»

Москва-Ленинград, 1963 год

2. Горная В. «Мир читает Анну Каренину»

Москва, 1979 год

3. Мышковская Л.М. «Мастерство Л.Н.Толстого»

Москва, 1958 год

4. Успенский И.Н. «Роман Л.Н.Толстого «Анна Каренина»

Москва, 1954 год

5. Фогельсон И.А. «Литература учит»

Москва, 1990 год

1^ Речь идет о романе из эпохи Петра І

Сказки Л.Н.Толстого

Царь и рубашка

Один царь был болен и сказал: «Половину царства отдам тому, кто меня вылечит». Тогда собрались все мудрецы и стали судить, как царя вылечить. Никто не знал. Один только мудрец сказал, что царя можно вылечить. Он сказал: «Если найти счастливого человека, снять с него рубашку и надеть на царя – царь выздоровеет». Царь и послал искать по своему царству счастливого человека; но послы царя долго ездили по всему царству и не могли найти счастливого человека. Не было ни одного такого, чтобы всем был доволен. Кто богат, да хворает; кто здоров, да беден; кто и здоров и богат, да жена нехороша; а у кого дети не хороши – все на что–нибудь да жалуются. Один раз идет поздно вечером царский сын мимо избушки, и слышно ему – кто-то говорит: «Вот, слава богу, наработался, наелся и спать лягу; чего мне еще нужно?» Царский сын обрадовался, велел снять с этого человека рубашку, а ему дать столько денег, сколько он захочет, а рубашку отнести царю. Посланные пришли к счастливому человеку и хотели снять с него рубашку; но счастливый был так беден, что на нем не было рубашки.

Как волки учат своих детей

Я шел по дороге и сзади себя услыхал крик. Кричал мальчик-пастух. Он бежал полем и на кого-то показывал.

Я поглядел и увидал – по полю бегут два волка: один матерый, другой молодой. Молодой нес на спине зарезанного ягненка, а зубами держал его за ногу. Матерый волк бежал позади.

Когда я увидал волков, я вместе с пастухом побежал за ними, и мы стали кричать. На наш крик прибежали мужики с собаками.

Как только старый волк увидал собак и народ, он подбежал к молодому, выхватил у него ягненка, перекинул себе на спину и оба волка побежали скорее и скрылись из глаз.

Тогда мальчик стал рассказывать, как было дело: из оврага выскочил большой волк, схватил ягненка, зарезал его и понес.

Навстречу выбежал волчонок и бросился к ягненку. Старый отдал нести ягненка молодому волку, а сам налегке побежал возле.

Только когда пришла беда, старый оставил ученье и сам взял ягненка.

Два товарища

Шли по лесу два товарища, и выскочил на них медведь. Один бросился бежать, влез на дерево и спрятался, а другой остался на дороге. Делать ему было нечего – он упал наземь, и притворился мертвым.

Медведь подошел к нему и стал нюхать: он и дышать перестал.

Медведь понюхал ему лицо, подумал, что мертвый, и отошел.

Когда медведь ушел, тот слез с дерева и смеется: «Ну что, - говорит, - медведь тебе на ухо говорил?»

«А он сказал мне…»

- продолжите мысль: что сказал в ответ один из товарищей?