kopilkaurokov.ru - сайт для учителей

Создайте Ваш сайт учителя Курсы ПК и ППК Видеоуроки Олимпиады Вебинары для учителей

Мацуо Басьо (1644-1694). Одухотворення природи – характерна ознака японської культури. Характерні ознаки хоку. (урок 1)

Нажмите, чтобы узнать подробности

Урок 1. Тема: Мацуо Басьо (1644-1694). Одухотворення природи – характерна  ознака японської  культури. Характерні ознаки хоку.

Мета: розповісти учням про своєрідність японської культури; дати визначення поняття «хоку» та його жанрових ознак; познайомити із творчістю Мацуо Басьо; розвивати навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; виховувати повагу до культури інших народів, вміння бачити красу природи і речей.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Мацуо Басьо, ілюстрації до хоку, ікебани.  

Хід уроку.

I.   Організаційний момент.

II. Оголошення теми та мети уроку.

III. Мотивація навчальної діяльності.

      1. Географічна хвилинка. «Подорож до Японії»

          - Назвіть столицю Японії. (Токіо)

          - Згадайте символи або слова, що пов’язані з культурою Японії. (Ікебана – мистец-тво складання букетів, орігамі – мистецтво паперової іграшки, сумо – боротьба товстунів, сакура – вишня, кімоно – вид одягу, ієрогліфи – знаки, якими пишуть японці, нецке – япо-нська мініатюрна скульптура від 2,5 до 15 см).

         - Назвіть священну гору Японії. (Фудзіяма)

      2. Епиграф уроку.

                                                                                        В одном мгновенье видеть вечность,

                                                                                        Огромный мир – в зерне песка,

                                                                                        В единой горсти – бесконечность

                                                                                        И небо – в чашечке цветка.

                                                                                                                                            У.Блейк

IV. Робота над темою уроку.

      1. Вступне слово вчителя.

      Сьогодні на уроці ми здійснимо уявну подорож, своєрідну екскурсію до далекої від нас Крайни Вранішнього Сонця – Японії. Ми ознайомимося з деякими звичаями японського народу, «побуваємо» в японській хатині, відкриємо новий вид вірша, який складається всього з трьох рядків, дізнаємося про поета Мацуо Басьо – неперевершеного майстра у складанні таких незвичайних для нас віршів.

- Що нам відомо про Японію: географічне положення, історичний розвиток, народні звичаї, мистецтво? Послухаємо наших гостів з Японії.

     2. Заслуховуються повідомлення, які підготували окремі учні за індивідуальними завданнями.

     1). Японія розташована на гористих островах, які тільки на чверть придатні для проживання. З XII століття за наказом імператора японці не мали права на переміщення: вони змушені були проживати на одному місці. Довкола – бурхлива стихія, тому дім – це головне. Будинок і все, що в ньому, - священне для японців. Чашка, з якої п’єш, і капці, які взуваєш, - продовження тебе, твоєї суті, і можуть багато розповісти про своїх господарів. Кожна дрібниця побуту набуває цінності й ваги.

     2). Можливо, тому в японців так багато сімейних свят. Наприклад, є свято для хлопчиків – 5 травня, коли у дворах будинків зазвичай вивішують на жердинах кольорових коропів із тканини. Такі вироби – символ мужності й наполегливості, а їхня кількість така ж, скільки хлопчиків у сім’ї.

     3). Щось подібне є і для дівчаток. Це Свято ляльок, яке відзначається 3 березня. Для цього свята у кожному домі зберігається спеціальний набір ляльок, у якому обов’язково є імператор та імператриця. 3 березня ляльок виставляють на спеціальній підставці для загального огляду.

     4). Японці прикрашають свій дім, тому звичайні побутові речі, навіть циновки чи рослини в домі, сприймаються як твори мистецтва.

     Ікебана. Суть ікебани виражена словами: «Квіти зрізані, але не вбиті!» Складаючи композицію, ми рятуємо душу квітів, вона продовжує жити в досконалій гармонії з довкіллям. Ікебана – це не холодна картина, це музика квітів, вона виконує пісню про красу природи, навчає бачити красу в простому, непомітному, повсякденному – звичних предметах. Композиції квітів поєднують три сфери: небо, людину, землю. Перші ікебани були великі, до трьох метрів, глядач сідав навпроти композиції  і міг споглядати її протягом кількох годин.

     5). Дерева. Особливе ставлення у японців до лісів. Близько двох третин японських островів складають гори, переважно вкриті густими лісами. Серед дерев, мабуть, найкрасивіші – кедр та японський кипарис. У країні розвинута так звана «дерев’яна культура» - різноманітні дерев’яні споруди та предмети (храми, будинки, побутові речі тощо). Ця культура передбачає особливе ставлення до дерева. У давні часи вірили, що лісові дерева мають душу, що боги зійшли з небес по велетенських деревах і скелях. Навіть нині є багато храмів, де величезні сторічні дерева підперезані солом’яними поясами, які означають, що дерево святе.

     6). Восени, коли в природі все засинає, випадає перший сніг, на вулицях міста можна побачити білосніжні хризантеми. «Якщо хочеш бути щасливим все життя – вирощуй хризантеми», - говорить східна мудрість. Вперше ці квіти з’явилися в садах Китаю багато століть тому. Другою батьківщиною хризантем стала Японія, куди вони потрапили в IV столітті. Тут їм дали назву «кіку»Ю що означає «сонце». З давніх давен щороку в жовтні проводиться улюблене всіма японцями «Свято хризантем». Ця квітка стала символом Японії. Вона зображена на гербі країни, на монетах і на вищій нагороді Японії – «Ордері Хризантеми». Ніде у світі нема такого любовного, уважного ставлення до квітки, як в Японії. Недарма хризантеми - частий мотив і  в японській поезії, і в ікебані.

     3. Слово вчителя.

          Як бачите, витоки японської культури сягають своїм корінням у сиву давнину. Однією зі складових світогляду японців є прагнення йти шляхом краси і бачити цю красу в усьому. Японці кажуть, що тільки у звичайному можна побачити незвичайне, прекрасне; у простому – зрозуміти складне; у деталі – побачити ціле.

     Незвичайним і прекрасним в японській поезії можна назвати невеличкий вірш, що складається з трьох рядків – хоку. Це традиційний жанр пейзажної лірики, що веде початок з XVII століття. Це трирядковий вірш без рими, який одним образом викладає в уяві закінчену картину. Правила складання хоку вимагають, щоб у кожному рядку містилася певна кількість складів: 5-7-5, проте досягти цього дуже складно, а особливо в перекладах. Хоку в оригіналі звучать мелодійно і несподівано коротко. Хоку – це краса, в якій немає зайвого.  Для того, щоб прочитати і сприйняти хоку, необхідно внутрішньо заспокоїтися, зосередити увагу на простому, щоб зрозуміти складне та спробувати змалювати в думці образ.

     Давайте ще раз поглянемо на епіграф нашого уроку. Саме таким поетом, який міг у миттєвості побачити вічність, і був Мацуо Басьо, із творчістю якого ми сьогодні і познайомимося.

     "Мацуо" було прізвищем поета, але зазвичай його називають просто "Басьо", без прізвища. Його ім'ям в дитинстві було Кінсаку. Пізніше він взяв собі ім'я Басьо, що означає бананове дерево, після того як його учень подарував йому це дерево. Дерево він посадив коло свого будиночку. 

     Басьо народився в Уено, провінція Іґа, неподалік Кіото в сім’ї дрібного самурая. Поступив на службу до місцевого пана Тодо Йосітада всього на два роки старшого за нього. Вони обидва насолоджувались мистецтвом хоку, а перший відомий твір Басьо датований 1662 роком. У 1664 році перші поеми Басьо були опубліковані у Кіото. В цей час він взяв самурайське ім'я Манефуза. У 1666 його пан помирає, та Басьо вирішує покинути дім замість того, щоб присягнути новому панові.

Басьо жив у Кіото протягом наступних шести років та опублікував поеми у кількох антологіях. У 1672 році переїхав в Едо (сьогодні Токіо). У 1676 році вже був відомий майстер хайку, кого обирали судити поетичні змагання. Поет обзавівся студентами, які збудували йому перший будиночок 1680 року. Він жив більшу частину свого життя у будиночках, де міг насолоджуватись природою та приймати гостей. Здійснив ряд піших подорожей, про які залишив подорожні нотатки. Басьо помер у Осака від хвороби шлунку. Cаме Мацуо Басьо визначив основні риси хоку: це ліричний вірш, який вистроєний на виразній деталі і найчастіше присвячений природі. 

     Хоку – це трирядковий вірш без рими, який складається із 17 рядків за схемою: 5-7-5 і одним образом викладає в уяві закінчену картину.

4. Виразне читання хоку Мацуо Басьо з підручника.

5. Аналіз хоку та вірша Ф.Тютчева «Я знаю в праосені пору…».

     - Порівняйте вірш Басьо «На всохлу гілку…» та вірш Ф.Тютчева. Чим вони подібні? (Схожість полягає в тому, що розповідь йде про природу).

– Чим відрізняються ці вірші? (У Тютчева вірш довше, у Басьо – коротше. У вірші Тютчева можна побачити кілька образів, і вони зрозуміліші, а у Басьо вірш спрямований на роботу уяви).

  • Читаючи вірш Басьо, ми можемо уявити, якою є осінь в Японії? (Це важко, бо подаються тільки деталі, а загальну картину читач має уявити)
  • Уважно розгляньте малюнок до хоку. Чи допомагає він зрозуміти почуття поета та уявити картину?
  • Про яку пору року йдеться у вірші?
  • Спробуйте визначити слова, які відкривають суть хоку. (Всохла гілка, ночувати, крук, глибока осінь).
  • Як ці слова пов’язані із життям людини? (Це образ старості, самотності).

6. Робота в групах. «Коло думок»

     Учні самостійно аналізують хоку, обмінюються думками, створюють власні ілюстрації, обговорюють їх, виразно читають.

     Учитель вислуховує відповіді, коригує їх у разі потреби.

V. Підсумок уроку.

- Про який  новий жанр пейзажної лірики ви довідалися сьогодні?

-  Що таке хоку?  Назвіть його особливості.

- Хто сформулював головні принципи творіння хоку?

VI. Оцінювання знань учнів.

VII. Домашнє завдання. Прочитати сторінки підручника 162-168, виразно читати хоку і розмірковувати над їхнім сенсом.

 

Просмотр содержимого документа
«Мацуо Басьо (1644-1694). Одухотворення природи – характерна ознака японської культури. Характерні ознаки хоку. (урок 1)»

Урок 1.


Тема: Мацуо Басьо (1644-1694). Одухотворення природи – характерна

ознака японської культури. Характерні ознаки хоку.


Мета: розповісти учням про своєрідність японської культури; дати визначення поняття

«хоку» та його жанрових ознак; познайомити із творчістю Мацуо Басьо; розвивати

навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; вихо-

вувати повагу до культури інших народів, вміння бачити красу природи і речей.


Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Мацуо Басьо, ілюстрації до хоку, ікебани.


Хід уроку.

I. Організаційний момент.

II. Оголошення теми та мети уроку.

III. Мотивація навчальної діяльності.


1. Географічна хвилинка. «Подорож до Японії»

- Назвіть столицю Японії. (Токіо)

- Згадайте символи або слова, що пов’язані з культурою Японії. (Ікебана – мистец-тво складання букетів, орігамі – мистецтво паперової іграшки, сумо – боротьба товстунів, сакура – вишня, кімоно – вид одягу, ієрогліфи – знаки, якими пишуть японці, нецке – япо-нська мініатюрна скульптура від 2,5 до 15 см).

- Назвіть священну гору Японії. (Фудзіяма)


2. Епиграф уроку.

В одном мгновенье видеть вечность,

Огромный мир – в зерне песка,

В единой горсти – бесконечность

И небо – в чашечке цветка.

У.Блейк

IV. Робота над темою уроку.


1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми здійснимо уявну подорож, своєрідну екскурсію до далекої від нас Крайни Вранішнього Сонця – Японії. Ми ознайомимося з деякими звичаями японського народу, «побуваємо» в японській хатині, відкриємо новий вид вірша, який складається всього з трьох рядків, дізнаємося про поета Мацуо Басьо – неперевершеного майстра у складанні таких незвичайних для нас віршів.

- Що нам відомо про Японію: географічне положення, історичний розвиток, народні звичаї, мистецтво? Послухаємо наших гостів з Японії.


2. Заслуховуються повідомлення, які підготували окремі учні за індивідуальними завданнями.

1). Японія розташована на гористих островах, які тільки на чверть придатні для проживання. З XII століття за наказом імператора японці не мали права на переміщення: вони змушені були проживати на одному місці. Довкола – бурхлива стихія, тому дім – це головне. Будинок і все, що в ньому, - священне для японців. Чашка, з якої п’єш, і капці, які взуваєш, - продовження тебе, твоєї суті, і можуть багато розповісти про своїх господарів. Кожна дрібниця побуту набуває цінності й ваги.

2). Можливо, тому в японців так багато сімейних свят. Наприклад, є свято для хлопчиків – 5 травня, коли у дворах будинків зазвичай вивішують на жердинах кольорових коропів із тканини. Такі вироби – символ мужності й наполегливості, а їхня кількість така ж, скільки хлопчиків у сім’ї.

3). Щось подібне є і для дівчаток. Це Свято ляльок, яке відзначається 3 березня. Для цього свята у кожному домі зберігається спеціальний набір ляльок, у якому обов’язково є імператор та імператриця. 3 березня ляльок виставляють на спеціальній підставці для загального огляду.

4). Японці прикрашають свій дім, тому звичайні побутові речі, навіть циновки чи рослини в домі, сприймаються як твори мистецтва.

Ікебана. Суть ікебани виражена словами: «Квіти зрізані, але не вбиті!» Складаючи композицію, ми рятуємо душу квітів, вона продовжує жити в досконалій гармонії з довкіллям. Ікебана – це не холодна картина, це музика квітів, вона виконує пісню про красу природи, навчає бачити красу в простому, непомітному, повсякденному – звичних предметах. Композиції квітів поєднують три сфери: небо, людину, землю. Перші ікебани були великі, до трьох метрів, глядач сідав навпроти композиції і міг споглядати її протягом кількох годин.

5). Дерева. Особливе ставлення у японців до лісів. Близько двох третин японських островів складають гори, переважно вкриті густими лісами. Серед дерев, мабуть, найкрасивіші – кедр та японський кипарис. У країні розвинута так звана «дерев’яна культура» - різноманітні дерев’яні споруди та предмети (храми, будинки, побутові речі тощо). Ця культура передбачає особливе ставлення до дерева. У давні часи вірили, що лісові дерева мають душу, що боги зійшли з небес по велетенських деревах і скелях. Навіть нині є багато храмів, де величезні сторічні дерева підперезані солом’яними поясами, які означають, що дерево святе.

6). Восени, коли в природі все засинає, випадає перший сніг, на вулицях міста можна побачити білосніжні хризантеми. «Якщо хочеш бути щасливим все життя – вирощуй хризантеми», - говорить східна мудрість. Вперше ці квіти з’явилися в садах Китаю багато століть тому. Другою батьківщиною хризантем стала Японія, куди вони потрапили в IV столітті. Тут їм дали назву «кіку»Ю що означає «сонце». З давніх давен щороку в жовтні проводиться улюблене всіма японцями «Свято хризантем». Ця квітка стала символом Японії. Вона зображена на гербі країни, на монетах і на вищій нагороді Японії – «Ордері Хризантеми». Ніде у світі нема такого любовного, уважного ставлення до квітки, як в Японії. Недарма хризантеми - частий мотив і в японській поезії, і в ікебані. Ось що писав відомий автор Іссе:

Видели всё на свете

Мои глаза – вернулись

К вам, белые хризантемы.


3. Слово вчителя.

Як бачите, витоки японської культури сягають своїм корінням у сиву давнину. Однією зі складових світогляду японців є прагнення йти шляхом краси і бачити цю красу в усьому. Японці кажуть, що тільки у звичайному можна побачити незвичайне, прекрасне; у простому – зрозуміти складне; у деталі – побачити ціле.

Незвичайним і прекрасним в японській поезії можна назвати невеличкий вірш, що складається з трьох рядків – хоку. Це традиційний жанр пейзажної лірики, що веде початок з XVII століття. Це трирядковий вірш без рими, який одним образом викладає в уяві закінчену картину. Правила складання хоку вимагають, щоб у кожному рядку містилася певна кількість складів: 5-7-5, проте досягти цього дуже складно, а особливо в перекладах. Хоку в оригіналі звучать мелодійно і несподівано коротко. Хоку – це краса, в якій немає зайвого. Для того, щоб прочитати і сприйняти хоку, необхідно внутрішньо заспокоїтися, зосередити увагу на простому, щоб зрозуміти складне та спробувати змалювати в думці образ.

Давайте ще раз поглянемо на епіграф нашого уроку. Саме таким поетом, який міг у миттєвості побачити вічність, і був Мацуо Басьо, із творчістю якого ми сьогодні і познайомимося.

"Мацуо" було прізвищем поета, але зазвичай його називають просто "Басьо", без прізвища. Його ім'ям в дитинстві було Кінсаку. Пізніше він взяв собі ім'я Басьо, що означає бананове дерево, після того як його учень подарував йому це дерево. Дерево він посадив коло свого будиночку. Йому сказали, що клімат у місці його проживання занадто холодний, тому дерево не плодоноситиме. Цим псевдонімом він мав на меті виклика́ти думку про марність поета.

Басьо народився в Уено, провінція Іґа, неподалік Кіото в сім’ї дрібного самурая. Поступив на службу до місцевого пана Тодо Йосітада всього на два роки старшого за нього. Вони обидва насолоджувались мистецтвом хоку, а перший відомий твір Басьо датований 1662 роком. У 1664 році перші поеми Басьо були опубліковані у Кіото. В цей час він взяв самурайське ім'я Манефуза. У 1666 його пан помирає, та Басьо вирішує покинути дім замість того, щоб присягнути новому панові. Батько поета помер у 1656 році.

Басьо жив у Кіото протягом наступних шести років та опублікував поеми у кількох антологіях. У 1672 році переїхав в Едо (сьогодні Токіо). У 1676 році вже був відомий майстер хайку, кого обирали судити поетичні змагання. Поет обзавівся студентами, які збудували йому перший будиночок 1680 року. Він жив більшу частину свого життя у будиночках, де міг насолоджуватись природою та приймати гостей. Здійснив ряд піших подорожей, про які залишив подорожні нотатки. Басьо помер у Осака від хвороби шлунку. Саме Мацуо Басьо визначив основні риси хоку: це ліричний вірш, який вистроєний на виразній деталі і найчастіше присвячений природі. А тепер запишемо визначення хоку.

Хоку – це трирядковий вірш без рими, який складається із 17 рядків за схемою: 5-7-5 і одним образом викладає в уяві закінчену картину.

(Можна прочитати про Мацуо Басьо в підручнику)

4. Виразне читання хоку Мацуо Басьо з підручника.

5. Аналіз хоку та вірша Ф.Тютчева «Я знаю в праосені пору…».

- Порівняйте вірш Басьо «На всохлу гілку…» та вірш Ф.Тютчева. Чим вони подібні? (Схожість полягає в тому, що розповідь йде про природу).

– Чим відрізняються ці вірші? (У Тютчева вірш довше, у Басьо – коротше. У вірші Тютчева можна побачити кілька образів, і вони зрозуміліші, а у Басьо вірш спрямований на роботу уяви).

  • Читаючи вірш Басьо, ми можемо уявити, якою є осінь в Японії? (Це важко, бо подаються тільки деталі, а загальну картину читач має уявити)

  • Уважно розгляньте малюнок до хоку. Чи допомагає він зрозуміти почуття поета та уявити картину?

  • Про яку пору року йдеться у вірші?

  • Спробуйте визначити слова, які відкривають суть хоку. (Всохла гілка, ночувати, крук, глибока осінь).

  • Як ці слова пов’язані із життям людини? (Це образ старості, самотності).

6. Робота в групах. «Коло думок»

Учні самостійно аналізують хоку, обмінюються думками, створюють власні ілюстрації, обговорюють їх, виразно читають.

Учитель вислуховує відповіді, коригує їх у разі потреби.

V. Підсумок уроку.

- Про який новий жанр пейзажної лірики ви довідалися сьогодні?

- Що таке хоку? Назвіть його особливості.

- Хто сформулював головні принципи творіння хоку?

VI. Оцінювання знань учнів.

VII. Домашнє завдання. Прочитати сторінки підручника 162-168, виразно читати хоку і розмірковувати над їхнім сенсом.






Получите в подарок сайт учителя

Предмет: Литература

Категория: Уроки

Целевая аудитория: 5 класс

Автор: Лакей Ольга Васильевна

Дата: 20.03.2016

Номер свидетельства: 308028

Похожие файлы

object(ArrayObject)#866 (1) {
  ["storage":"ArrayObject":private] => array(6) {
    ["title"] => string(209) "Мацуо Басьо (1644-1694). Одухотворення природи – характерна ознака японської  культури. Характерні ознаки хоку. (урок 1)"
    ["seo_title"] => string(123) "matsuo-bas-o-1644-1694-odukhotvoriennia-prirodi-kharaktierna-oznaka-iapons-koyi-kul-turi-kharaktierni-oznaki-khoku-urok-1-1"
    ["file_id"] => string(6) "308029"
    ["category_seo"] => string(10) "literatura"
    ["subcategory_seo"] => string(5) "uroki"
    ["date"] => string(10) "1458490599"
  }
}
object(ArrayObject)#888 (1) {
  ["storage":"ArrayObject":private] => array(6) {
    ["title"] => string(92) "Мацуо Басьо (1644-1694).  Характерні ознаки хоку. (урок 1)"
    ["seo_title"] => string(55) "matsuo-bas-o-1644-1694-kharaktierni-oznaki-khoku-urok-1"
    ["file_id"] => string(6) "308030"
    ["category_seo"] => string(10) "literatura"
    ["subcategory_seo"] => string(5) "uroki"
    ["date"] => string(10) "1458490667"
  }
}
object(ArrayObject)#866 (1) {
  ["storage":"ArrayObject":private] => array(6) {
    ["title"] => string(92) "Мацуо Басьо (1644-1694).  Характерні ознаки хоку. (урок 1)"
    ["seo_title"] => string(57) "matsuo-bas-o-1644-1694-kharaktierni-oznaki-khoku-urok-1-1"
    ["file_id"] => string(6) "308031"
    ["category_seo"] => string(10) "literatura"
    ["subcategory_seo"] => string(5) "uroki"
    ["date"] => string(10) "1458490674"
  }
}

Получите в подарок сайт учителя

Видеоуроки для учителей

Курсы для учителей

ПОЛУЧИТЕ СВИДЕТЕЛЬСТВО МГНОВЕННО

Добавить свою работу

* Свидетельство о публикации выдается БЕСПЛАТНО, СРАЗУ же после добавления Вами Вашей работы на сайт

Удобный поиск материалов для учителей

Ваш личный кабинет
Проверка свидетельства