Класицизм як художній напрям у літературі ХУІІ ст. Філософське та естетичне підґрунтя.

УРОК № 1

Тема: Класицизм як художній напрям у літературі ХУІІ ст. Філософське та естетичне підґрунтя.

Мета:

• розвивати вміння самостійно добувати інформацію;

• розвивати вміння аналізувати та інтегрувати здобуту інформацію;

• вчити самостійному узагальненню вивченого матеріалу;

• вчити умінню роботи у групі;

• вчити умінню з’ясовувати основні особливості класицизму;

• виховувати любов до літератури як мистецтва слова.

Обладнання: картки для учнів, повідомлення учнів за заданими темами (по групах) – випереджальне завдання.

Хід уроку.

І. Мотивація навчальної діяльності та постановка учнями власної мети навчання на уроці.

Світ класицизму – це світ абсолютних реальностей і абсолютних стосунків,де все врівноважено і визначено, де все ґрунтується на розумних, а отже, одвічних засадах. По суті світ статичний і тотожний вічності, в ньому немає місця глибинному, спонтанному руху.

Д.Наливайко, літературознавець.

1. Слово вчителя

• Життя не стоїть на місці, воно невпинно рухається вперед, розкриваючи все нові й нові горизонти. Наступним напрямком, який з'явився в Європі одночасно з бароко, був класицизм.

1. Складання кластеру на тему: «Класицизм як художній напрям».

Завдання: складіть попередній кластер на тему, використовуючи слова з епіграфу уроку, слова літературознавця Д.Наливайка.

1. Складання таблиці питань «ЗХВ» (упродовж усього уроку - другу та третю частину таблиці)

Знаю	Хочу узнати	Вивчив

ІІ. Робота над темою уроку.

Реалізація.

1. «Броунівський рух»* (картки – див. додаток № 1)

Картка № 1

Що таке класицизм?

Особливості класицизму.

Якими є визначальні ознаки епохи класицизму?

Картка № 2

Уривки з філософського трактату Рене Декарта.

Картка № 3

Основні положення трактату Н.Буало «Мистецтво поетичне».

Картка № 4

Класицизм в українській літературі й архітектурі.

Картка № 5

Класицизм у світовій культурі.

1. Узагальнення матеріалу.

Заповнення та корекція таблиці «ЗХВ»

(прослідкувати відповіді на такі питання)

• Чим зумовлена поява класицизму як літературного напряму?

• Дайте визначення класицизму.

• Назвіть основні особливості класицизму.

• Яким було філософське підґрунтя класицизму?

• Що лягло в основу естетики класицизму?

• Назвіть представників класицизму в літературі.

• У чому полягає особливість українського класицизму?

ІІІ. Підсумки уроку.

Рефлексія

1. Заповнення та корекція таблиці «ЗХВ»

2. Повернення до кластеру «Класицизм» , заповнюємо.

3. «Продовжте речення»

Сьогодні на уроці:

• я дізнався…

• я здивувався…

• я відчув…

• я уявив…

1. Оцінювання.

ІУ. Д/з: вчити конспект; скласти новий кластер за темою (звертаючи увагу на здобуту інформацію) «Особливості літератури класицизму»,

завдання для груп: скласти повідомлення за темою (окрема для кожної групи):

1гр. – «Зірка, яка ніколи не згасне…» (Життєвий шлях Ж.Б.Мольєра)

2гр. – «Мета комедії - виправляти людей, розважаючи їх»

(Комедія як драматичний жанр у ХУІІ столітті)

3 гр. – «словесний портрет драматурга» (Творчий шлях Ж.Б.Мольєра).

Методичний коментар до уроку № 1.

*«Броунівський рух» - прийом, за допомогою якого за короткий проміжок часу учні вивчають великий за обсягом теоретичний матеріал і повідомляють його зміст однокласникам. Іншими словами – «навчаючись сам, навчаю інших».

Клас об'єднується у групи. Кожна група отримує картку з текстом. Після прочитання й обговорення змісту тексту члени групи переходять до інших груп, повідомляють їм здобуту інформацію. Процес переходу від групи до групи завершується після того, як кожен учень класу отримав увесь обсяг теоретичного матеріалу, що вивчається. (Учні в групах заповнюють першу частину таблиці «ЗХ».

Додаток № 1

КАРТКА № 1

Основні положення класицизму

Класицизм (лат.classicus – зразковий) – художній напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі ХУІ ст. і розвивався у ХУІІ-ХУІІІ ст. у Франції, Росії та інших країнах. Зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст. Для класицизму характерні орієнтація на античну літературу, культ розуму, нормативність мистецтва, ієрархія жанрів, гармонійність форм тощо.

На думку літературознавців, класицизм як літературний напрям народився в університетських колах, отже, мав на собі відбиток книжності. Він уперше з'явився в італійській культурі ще в ХУІ ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції ХУІІ ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХст. Класицизм виник разом із відродженим античним театром і задумувався як пряме протиставлення середньовічній драматургії. Ще гуманісти епохи Відродження вирішили відродити трагедію Евріпіда, Сенеки, комедію Плавта і Теренція. Їх можна назвати першими теоретиками класицизму.

Визначальні ознаки епохи класицизму

З мистецтва греків і римлян класицисти узяли лише ті правила, які вимагали дотримання суворого порядку, логіки та гармонії. Як відомо, основою античної архітектури є принцип прямих ліній або ідеального кола. Класицисти вважали цей принцип перемогою розуму над почуттями, а в добу Відродження цінувалося насамперед почуття. У цьому й полягають відмінності в наслідуванні та відродженні античного мистецтва за різних часів. Класицисти вважали, що існують певні правила, за якими твориться краса. Якщо митець точно слідуватиме їм, у нього вийде досконалий художній твір. Крім того, класицизм – стиль у мистецтві, який вимагає дотримання найсуворішої дисципліни форми і змісту. Французького письменника Нікола Буало вважають теоретиком епохи класицизму. У трактаті «Поетичне мистецтво» він вивів правила класицизму.

Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр.

Критерії досконалого мистецтва – розум, логіка, правила.

Правила класицизму

1. Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

2. Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

3. Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

4. Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) – розум перемагає.

5. Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).

КАРТКА № 2

Уривки з філософського трактату Рене Декарта

«Ті довгі ланцюги виведень, всюди простих і легких, якими зазвичай користуються геометри, щоб дійти до своїх найважчих доказів дали мені привід уявити собі: всі речі, що можуть стати предметом знання людей, знаходяться між собою у такій же послідовності. Отже, якщо остерігатися думки про істинність того, що таким не є, і завжди дотримуватися порядку, коли необхідно послідовно виводити одне з іншого, то логічним стане заперечення істин настільки віддалених, щоб вони були недосяжними або настільки потаємними, щоб їх не можна було розкрити.

Припустімо, що я знаю тільки те, що нічого не знаю. І ти знаєш тільки те, що нічого не знаєш. А тепер повтори цю фразу і послухай, що ти справді кажеш. Цією фразою ти не тільки заперечуєш своє знання, а ще й стверджуєш своє існування! Хто нічого не знає? Я, Ти. Для того, щоб не знати, треба принаймні існувати. Життя, може, й сон. Та комусь же він, зрештою, сниться? Здатність знати або не знати – це здатність мислити.

Крім себе, людина мислить ще й ідеал, досконалість, досконалу істоту. Але насправді ми добре знаємо добро і зло та прагнемо (інтуїтивно) добра. Звідки ж розум, котрий «нічого не знає», знає добро і зло? Очевидно, наш розум знає інший – Вищий Розум. Очевидно, від цього Вищого Розуму він і походить. Наш ідеал добра – це вроджений ідеал. Усі ми маємо певне уявлення про досконалу істоту. Я мислю, а в моєму мисленні автоматично закладене це уявлення про досконалу істоту. Істота не була б досконалою, якби не існувала. А ми не мали б уявлення про досконалу істоту, якби її не було.»

Звернути увагу на основні поняття: процес пізнання, ремінісценції, Вищий Розум, ідеал добра.

КАРТКА № 3

Основні положення трактату Н.Буало «Мистецтво поетичне».

Віршований трактат в чотирьох піснях "Мистецтво поетичне" побачив світ у 1674 році. Пройшов всього лише рік, як помер Мольєр. У розквіті трагічний талант Расіна. Буало частково підводить підсумок зробленому, частково пропонує зразок, орієнтований на творчість античних авторів і вірний на всі століття. Це далеко не перша спроба у Франції XVII століття встановити зведення поетичних законів, але Буало завдяки таланту, смаку і авторитету вдалося те, у чому менш досягли успіху його попередники. Саме у його формулюванні запам'яталися і були прийняті принципи того, що пізніше назвуть нормативною поетикою.

Н.Буало у трактаті «Мистецтво поетичне» сформулював визначальні риси класицизму:

- раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

- наслідування зразків античного мистецтва;

- нормативність, становлення вічних та непорушних правил і законів (доля драматургії – це закон «трьох єдностей»( дії, часу й місця));

- обов’язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов’язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

- у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

- аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;

- встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Віршований трактат "Мистецтво поетичне" був обумовлений часом своєї появи навіть більше, ніж особою автора.

Класицисти вважали, що призначення літератури – виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку мусить давати мистецтво.

КАРТКА № 4

Класицизм в українській літературі й архітектурі

Розвиткові класицизму в Україні не сприяли ні політичні, ні загальнокультурні умови. Поширення набули переважно «низькі» жанри - травестійна поема, комедія, байка. Але саме завдяки цій неповності класицизму в українській літературі відбувається епохальний перехід від українізованої книжно-слов’янської до живої народної мови. Так започатковується нове відродження українського письменства, а згодом і нації в цілому . Представники українського класицизму – Ф.Прокопович (трагікомедія «Володимир»), І.Некрашевич (поезії), і Котляревський (поема «Енеїда»), Г.Квітка-Основ’яненко (оповідання), П.Гулак-Артемовський (травестійна ода «Пісня Гаравська»), П.Білецький-Носенко та інші.

Кінець ХVІІ - поч. ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю.

Кращі набутки зрілого класицизму знаходять підтримку, поширення у творчій практиці українських архітекторів та скульпторів.
Відомі зодчі першої половини ХІХ ст.. такі як Андрій Воронихін, Андріян Захаров, Олександр Брюллов, Василь Стасо, Вікентій Беретті доповнили основну формулу класицизму, положенням про цілісність і ансамблю та його синтез із давньою забудовою. Виняткову увагу вони приділяти єдності архітектурних споруд.

Найвеличнішій будівлі, за їхнім задумом, мали відповідати вимогам кругового або секторально-панорамного огляду і мати ідеальні пропорції з різних точок зору. На них мав триматися ансамбль вулиці, площ, кварталів. Одним з найбільших досягнень зрілого класицизму було втілення в практику синтезу архітектури й скульптури. В першій пол. ХІХ ст.. співдружність цих двох мистецтв досягла небувалої досконалості.

Серед значних і найкращих споруд кінця ХVІІІ ст.. виділяється п’ятибанний Спасо-Преображенський собор у Новгороді–Сіверському, закладений за планом петербурзького архітектора Дж. Кваренчі. Собор розміщено у центрі забудови монастиря.
Квадратна у плані будова з чотирьох боків має виступи. На виступу головного фасаду створено портик-лоджію з чотирма колонами, затиснутими між двома антами. Бокові виступи підкреслено чотирма пів колонами, з яких середні напівкруглі, а дві крайні – квадратні. Бокові входи оригінально розміщено в нішах.

Наприкінці ХVІІ ст. в українських містах дуже поширений був тип традиційної селянської хати “на дві половини ”. Тепер збільшуються розміри і ускладнюється планування. Поступово виробився тип і так званого прибуткового будинку. З’являються дво і триповерхові жилі споруди.

Розвиток архітектури Києва значною мірою пов’язаний з ім’ям визначного архітектора Андрія Миленського, який за короткий час перетворив патріархальний Київ з його численними монастирями і руїнами колишньої могутності й слави на сучасне європейське місто. Під його керівництвом було покладено багато вулиць, також визначив і Хрещатик як головну в майбутньому вулицю Києва

У другій пол. ХVІІІ ст. розгорнулися значні будівельні роботи на півдні України. За короткий час там виникли такі значні міста як Єлисаветград, Херсон, Маріуполь, Катеринослав, Одеса.

У плануванні й забудові цих міст брали участь видатні петербурзькі архітектори.
У 1818-1920 рр. За проектом В. Стасова у центральній частині міщанського передмістя спорудили пам’ятник видатному англійському гуманістові Дж. Говарду, який помер у Херсоні. За заповітом над його могилою поставлено обеліск із сонячним годинником.

Класицизм в архітектурі закінчився в 60-х роках ХІХ ст.. Але цей рубіж дуже умовний, бо традиції, здобутки в містобудуванні справляли вплив і на архітектурну практику наступних часів. Регулярна система планування міста, видатні палацово-паркові комплекси розкривають багатства будівельної і художньої культури тих часів і займають значне місце в загальній культурній спадщині українського народу.

КАРТКА № 5

Класицизм у світовій культурі.

Людина — лише хворостинка, найбеззахисніше з творінь природи, але хворостинка, яка мислить... Отже, наша перевага—у спроможності мислити. Лише думка звеличує нас, а не простір і час, в яких ми — ніщо. Намагаймося ж бо мислити гідно: в цьому запорука моральності.

                                            Б. Паскаль

Образ мислячої хворостинки не лише ввійшов  в історію європейської культури як одна з найулюбленіших поетичних метафор людини, а й став символічним епіграфом початку нової ери історичного самоусвідомлення людства. Адже усвідомлення того, що людина — це не просто істота, здатна мислити, але що сама її здатність мислити є властивістю, яка і робить людину людиною, стало чи не найбільшим відкриттям філософії XVII ст., з якого зросла квітка другого великого літературного напряму XVII ст. — класицизму. Ідейні засади класицизму спираються на принципи філософії раціоналізму і протиставляють себе світоглядній ідеології бароко.

Ґрунтуючись на уявленнях про розумну закономірність світу, про прекрасну облагородженість природі, класицизм прагнув до вираження піднесених ідеалів, до симетрії і суворої організованості, логічним і зрозумілим пропорціям, нарешті, до гармонії форми і змісту літературного, живописного чи музичного твору. Іншими словами, класицизм прагнув все розкласти по поличках, для всього визначити місце і роль.

Для театрального мистецтва класицизму характерні урочистий, статичний лад спектаклів, розмірене читання віршів. Часто XVIII сторіччя взагалі називають «золотим століттям» театру.

Літературна творчість у цілому зберігає впорядкований, підлеглий свідомості характер, його предмет постає ясним і розчленованим. Поезія будувалася на гармонійній співвіднесеності між людиною і світом, на їх відповідності один одному, на безмежності пізнання. Письменники класицисти сходили в своїх уявленнях про людину з певної норми. Герой повинен співвідносити свої вчинки з нормою, тільки за цієї умови він може орієнтуватися і в штучному світі поезії і в природному світі природи.

Особливу роль набуває в епоху класицизму філологія, перебуваючи в центрі гуманітарних наук. Поети вивчають не тільки давні тексти, але й звертаються до письмової мови правових узаконень, філософських роздумів, громадських декларацій, риторичних трактатів; виникає зовсім новий тип письменника, світського інтелігента, що відрізняється свободолюбивим і різнобічним характером своїх духовних запитів і умонастроїв.

Своє самостійне існування музика закріплює в звуці, живопис у фарбі і композиції. Особливо активно нові тенденції проявляються в архітектурі та скульптурі, так як вони гранично послідовно відповідають принципу видовищності. Майже всі види мистецтва поступово позбавляються культових функцій, набувають універсально світський характер.