Доповідь. Позакласне читання на уроках світової літератури

Позакласне читання на уроках світової літератури

Не секрет, що у сучасних дітей сьогодні падає інтерес до читання. Новітні комп’ютерні технології сприяють розвитку певних « прошарків» інтелекту учнів, але разом з тим значно зменшують зацікавленість у потребі звичайної книжки. «Чи вмієте ви читати?» - якщо таке запитання запропонувати сучасним школярам 5-9 класів, то воно , певно, викличе здивування. «Звичайно, вміємо», - таку відповідь дадуть учні. Але ,якщо казати не про вміння складати літери у слова, а про сприйняття літератури, тоді, мабуть, для багатьох учнів проблема читання є дуже актуальною. «У сучасних школярів немає великого бажання читати»; « не люблять книгу»; «не цікавляться», «не вміють читати»; «не читають» - на жаль, дедалі частіше вчителі обмінюються такими висновками на семінарах , методоб’єднаннях, тощо. І це дійсно так. Як стверджує всезнаюча статистика, інтерес до читання падає. Причина, здається, лише одна: бути Читачем - важко.

Проблема залучення учнів до читання, виховання читача - є одним із головних завдань вивчення літератури в школі. Читацькі уміння і навички (культура читання) виховуються протягом усього життя особистості. Але фундаментом організації та розвитку читацької діяльності людини разом із родинним вихованням мають стати шкільні уроки літератури (як класного так і позашкільного читання).

Позакласне читання як засіб формування читача

Безперечно, що перший крок до книги - це бажання її прочитати. Здавна відомо, що найцінніші ті книги, котрі змушують думати, шукати сенс буття, пробуджують душу людини, тобто впливають на її емоційний та духовний стан. Недарма ж народ склав прислівя «Книга вчить, як на світі жити». Психологи вважають, що на різних етапах процесів пізнання діють різні емоції - від здивування до зацікавленості, від зацікавленості до захоплення. Тому, безперечно, що перший крок у формуванні читача - це вдалий етап зацікавленості книгою (від зацікавленості, здивування до захоплення).

У шкільній практиці існує багато різноманітних прийомів, які зацікавлюють читанням. Це й виразне читання найяскравіших сторінок твору; це так зване читання за принципом «Далі буде», коли у класі звучать гостросюжетні уривки, які перериваються в момент кульмінації; це й виставка книг і круглі столи для обговорення книг, літературні вечори та ранки, засідання клубу «Що? Де? Коли?» та «Брейн-ринг», і, безперечно, вдало проведені уроки позакласного читання.

Вдало організоване позакласне читання впливає на якість класного, спрямоване на розширення кола знань, умінь та навичок, необхідних для розвитку читацької культури. Воно сприяє формуванню мотивів звертання до книги та потреби у самостійному читанні художніх творів .

Позакласне читання - це вид самостійного читання учнів, що здійснюється під керівництвом учителя на основі рекомендованих списків творів, запропонованих чинними програмами з літератури. Види робіт із позакласного читання можуть бути різноманітними. Можна використовувати анкетування, ведення читацького щоденника, індивідуальні та колективні бесіди, «звіти» учнів про самостійне читання твору, складання анотацій, післямов, передмов до книг, написання рецензій, відгуків, рефератів та творів на книгу, проведення засідань гуртка книголюбів та ін.

Особливе значення в організації позакласного читання мають спеціальні уроки, які, як правило, проводяться після певного розділу програми. Частіше весь урок зосереджений навколо якогось одного твору.

Питання про взаємозвязок уроків класного та позакласного читання дуже важливе. Адже читацькі вміння та навички, що отримуються учнями на уроках класного читання, мають закріплюватись та поглиблюватись на уроках позакласного читання. Організувати та скоординувати уроки класного та позакласного читання можна на основі різних принципів.

Використовують принцип персоналії, коли на уроках позакласного читання розглядаються твори того ж самого автора, який у той же час вивчається за програмою. Так, наприклад, в 5 класі після вивчення «Мауглі» Р. Кіплінга можна провести урок позакласного читання «Рікі-Тікі-Таві», після вивчення казки Г.К. Андерсена «Снігова королева» - урок з вивчення казки «Дикі лебеді». Це дає змогу значно розширити коло читацьких інтересів учнів, поглибити знання про творчість письменника. До того ж, проведення таких уроків дає змогу широко використовувати ігрові елементи, застосовувати конкурси, вікторини, змагання, навчання. Такі уроки сприяють вихованню у школярів кращих людських якостей: доброзичливості, милосердя, благородство, почуття власної гідності, правдивість, любов до ближнього.

Застосовують в практиці також проблемно-тематичний принцип, коли до уроку позакласного читання підбирається матеріал, близький до попереднього чи наступного програмового матеріалу за тематикою чи проблемами, що у ньому порушуються; жанрово-родовий принцип. Наприклад, при вивченні теми «Літературна балада» (А. Міцкевич, Р. Бернс, Р. Стівенсон) можна провести урок позакласного читання з вивченням балад Ф. Війона, Й. Гете, Ф. Шиллера, В. Жуковського .

І ще один дуже важливий принцип - принцип взаємозв'язаного вивчення світової та української літератури. Наприклад, останній урок позакласного читання у кожному класі можна присвятити проблемі зв’язків української та світової літератури. Тематика таких уроків може бути різною: вітові письменники про Україну, про українських письменників; українські письменники про світових тощо. Такі уроки дозволяють дітям уявити світовий літературний процес у цілому, місце в ньому української літератури.

Плануючи уроки позакласного читання, вчитель може керуватися різними принципами. Головне, щоб уроки були пов’язані з уроками класного читання, доповнювали їх, давали змогу розвивати отримані на попередніх уроках знання, вміння та навички і були цікавими та корисними школярам.

Отже, твори, рекомендовані для додаткового читання, формують особистість, національну цінність, виховують кращі загальнолюдські риси. Адже недаром Ф. Шиллер писав: «Література - це храм, куди можна ввійти лише з чистою совістю і благородними намірами».

Особливості уроків позакласного читання

Позакласне читання - один із важливих напрямків у роботі вчителя-словесника. Позакласне читання - педагогічно організований процес підготовки учнів до самостійного читання відповідно до їх індивідуальних інтересів і потреб. Вдало організоване позакласне читання впливає на якість класного, націлене на розширення кола знань, умінь та навичок, необхідних для розвитку читацької культури. Воно сприяє формуванню мотивів звертання до книги та потреби у самостійному читанні художніх творів. Позакласне читання - це вид самостійного читання учнів, що здійснюється під керівництвом учителя-словесника на основі рекомендованих списків творів, запропонованих чинними програмами із світової літератури.

Його задача не тільки проконтролювати самостійне читання учнів, дати йому необхідний напрям, розвивати любов до книги, літератури, зацікавити школярів тим чи іншим твором, творчістю того чи іншого письменника, навчити їх орієнтуватися у «книжковому морі» літератури, розширити їхні знання з літератури даного часу, а ще й ліквідувати прогалини у знаннях учнів, закріпити вміння використовувати аналіз (елементи аналізу) під час вивчення творів, прочитаних самостійно, бути сполучною ланкою між вивченням програмних творів у класі та самостійним читанням учнів за власним вибором.

Зміст позакласного читання складається з:

вивчення кола читання учнів;

формування мотивів звертання до книги;

засвоювання певних знань, умінь та навичок, необхідних для організації самостійного читання учнів.

Можна виділити такі види робіт із позакласного читання:

анкетування;

підготовка статистично - аналітичних матеріалів для роботи гуртка книголюба;

індивідуальні та колективні бесіди;

«звіти» учнів про самостійне читання творів;

ведення читацького щоденника;

складання маленьких каталогів з картками, що містять бібліографічні відомості та коротку анотацію;

ведення альбому власних ілюстрацій до творів;

ведення робочого зошита з позакласного читання;

складання анотацій, післямов, передмов до книг;

написання рецензій, відгуків, рефератів та творів на книгу;

проведення засідань гуртка книголюбів .

Уроки позакласного читання сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їх читацьких інтересів, стимулюють позакласне читання, яке, у свою чергу, є опорою шкільного курсу. Вони пробуджують в учнів дух пошуку, сприяють психосоціальному зростанню школярів, а значить, розкриттю та реалізації їх інтелектуального потенціалу, розвитку творчості, субєктивної активної особистості.

Цікавим є те, що уроки позакласного читання дають можливість врахувати індивідуальні особливості учня, сприяють його художньому розвитку, створюється атмосфера розвитку мислення.

В процесі роботи над завданням дослідницького характеру учні набувають знання, уміння та навички, необхідні для виконання нестандартних завдань, вчаться самостійному пошуку шляхів з’ясування істини. А це, в свою чергу, виховує любов до книжки, до справжнього мистецтва, яким є література.

Так, плануючи уроки позакласного читання, вчитель може керуватися різними принципами. Головне, щоб ці уроки були повязані з уроками програмного вивчення, доповнювали їх, давали змогу розвивати отримані на попередніх уроках знання, вміння та навички і були цікавими та корисними школярам. На таких уроках учитель оцінює не тільки конкретну роботу школярів на окремому уроці, а й:

правильність та мотиви орієнтації учнів у книгах;

точність та емоційність висновків та суджень про прочитане, вміння учнів спиратись у відповідях на текст книги, залучати ілюстрації до твору, використовувати свій читацький досвід, отримані раніше знання та вміння;

участь школярів у створенні класних та шкільних бібліотек, картотек і книжкових виставок;

загальне ставлення учнів до книги та позакласного читання.

Таким чином, систематично організовуючи позакласне читання учнів, учитель має можливість досконаліше вивчити індивідуальні нахили, прагнення та смаки школярів, що, безперечно, буде впливати на успішне здійснення виховання та освіти учнів засобами літератури, формування читацької культури, загальний розвиток особистості школярів.

Взаємозв'язок класного та позакласного читання

Між класним і позакласним читанням існує тісний зв'язок . Робота з книгою, аналіз тексту, формування навичок читання, які отримують учні на уроках класного читання в певній системі і з урахуванням вікових особливостей дітей, використовуються як на уроках класного так і на уроках позакласного читання.

Між класним і позакласним читанням немає чіткого поділу; це уроки взаємопов'язані. Але якщо на уроках читання велика увага надається техніці читання, то вчитель мусить пам'ятати, що без допомоги додаткового читання (позакласного) ніколи не навчити дітей по-справжньому глибокому розумінню змісту. У свою чергу успішна робота над технікою читання (класне читання) дає школярам можливість розширювати і поглиблювати свій читацький кругозір, бо це дозволяє читати швидше, а значить і більше. Безпосереднє продовження класного читання - це елементарний спосіб зв'язку цих уроків. Наприклад, на уроках читання учні знайомилися з казками народів світу, які подаються скорочено. А до уроку позакласного читання вони мають прочитати за списком, рекомендованим учителем, 5-6 казок у повному обсязі. Безпосередній зв'язок цих уроків читання може здійснюватися приватними прийомами або шляхом перенесення читацького досвіду і системи знань у процесі читання додаткових текстів. До цих уроків учителю слід заздалегідь знати рекомендовані дітям твори програмою і одразу могти запропонувати питання, що стосуються теми заняття:

Що ви знаєте про творчість цього письменника з уроків позакласного читання?

З якими творами даного письменника ви вже познайомилися?

Яку книгу читаєш дома? Хто її написав? тощо.

На уроках класного читання учнів привчають звертатися до книги завжди, коли виникає бажання або необхідність щось узнати, доказати. Позакласне читання постійно це уміння тренує. Завдання класного читання - вчити дітей читати в широкому значенні цього слова. Сам процес роботи над читанням проходить під безпосереднім керівництвом і при постійній допомозі вчителя. На уроках позакласного читання вчителем здійснюється своєрідна перевірка рівня читацької самостійності, він постійно користується тими знаннями, уміннями і навичками, які учні набули на уроках читання. На останніх - використовується досвід самостійної роботи з книгою, досвід її аналізу набутий школярами в процесі підготовки до позакласного читання.

Отже, не дивлячись на тісний зв'язок, ці два уроки мають і відмінні риси. По-перше, програма класного читання побудована за чітким тематично-плановим принципом. Урок позакласного читання припускає більш широкий діапазон і в охопленні літературного матеріалу, і в роботі з ним. Основна програма позакласного читання вільна у виборі текстів.

По-друге, у процесі класного читання на одному уроці учнів знайомлять з невеликою кількістю творів (1-2), а це затруднює повною мірою використовувати художню літературу для загального розвитку дітей і формувати їх художній смак. До змісту ж уроків позакласного читання входять три групи знань: літературознавчі, книгознавчі і науко-пізнавальні.

По-третє, урок класного читання відрізняється своєю спрямованістю. Урок позакласного читання на відміну від попереднього ґрунтується на принципі добровільності. Вчитель не наполягає на виконанні домашнього завдання в обов'язковому читанні вдома тих або інших творів, а прагне домогтися того, щоб дитина сама захотіла ці завдання виконати. А тому позакласне читання має значно більшу виховну роль, ніж класне, бо переважає атмосфера емоційної зацікавленості, момент переживання, а не засвоєння знань.

По-четверте, позакласне читання навчає школярів прийомам роботи з незнайомою книгою, тоді як класне читання цього завдання перед собою не ставить.

Хоча вчитель і дає список літератури для уроків позакласного читання, учні залучаються до вільного вибору книги. У зв'язку з цим школярів учать усвідомлювати мету читання (на майбутнє) і власні можливості та цілі в плані реалізації даної мети.

По-п'яте, урок позакласного читання припускає набагато ширше коментування прочитаних творів, ніж урок класного читання, і значно більшу різноманітність прийомів роботи. У процесі класного читання вчитель багато що пояснює дітям, детально аналізує з ними зміст, зачитуючи вислови і використовуючи повторне читання, вивчаються нові слова і вирази; у ході позакласного читання розмова більше йде не від приватного до загального, як це прийнято в світовій дидактиці з часів Яна Амоса Коменського, а від загального до приватного.

І нарешті, якщо на уроці читання весь клас читає один і той же заданий додому текст, то до уроку позакласного читання кожний учень читає те, що рекомендував учитель і що, на його думку, відноситься до майбутньої теми уроку: чим більше різноманітних текстів виявиться прочитаними, тим цікавішим буде урок. Бесіда з дітьми про прочитане на уроках позакласного читання ніколи не носить форми чіткого опитування; на уроці «не існує оцінок у перших-других класах, у третіх-четвертих - ставиться лише позитивна оцінка». Звідси і своєрідність домашніх завдань для уроків з позакласного читання: читати книги, що відносяться до визначеної теми уроку; вміти пояснити зміст вибраної теми чи серії книжок. Завдання може звучати і так: читати книги за темою «Дивне навколо нас»; уміти пояснити, як добирали потрібні до уроку книги тощо.

На уроках позакласного читання більш повно здійснюється облік індивідуальних читацьких запитів школярів. При цьому вчитель завжди має пам'ятати, що виховання читацької активності - це одночасно виховання громадянина в широкому значенні цього слова, тобто накопичення знань школярем повинно здійснюватися для того, щоб зробити ці знання своїм надбанням.

Урок позакласного читання вимагає додаткової роботи від самого вчителя. Тут необхідне знайомство вчителя з новинками дитячої літератури, зв'язок з батьківським колективом класу, розуміння психологічних особливостей учнів для кращого сприйняття книги дітьми та ін.

Урок позакласного читання має більш широкі можливості в плані здійснення міжпредметних зв'язків. Окрім уроків читання, про які мова йшла вище, ці зв'язки можуть здійснюватися і з уроками образотворчого мистецтва, і з уроками праці, і з уроками малювання, і особливо з уроками природознавства. Тут є місце проведенню інтегрованих уроків.

Отже, специфіка уроків позакласного читання припускає особливу організацію цих уроків і відмінну від інших предметів методику. Варто розрізняти види таких уроків відповідно до періодів їх проведення.

Висновки

Спеціальні уроки, відведені для бесід з учнями за самостійно прочитаними художніми творами, зявилися в практиці загальноосвітніх шкіл у програмах з літератури понад півстоліття назад. Відтоді накопичено великий досвід організації уроків з позакласного читання, узагальнено теоретичні положення щодо їх методики, типології й специфіки змісту, мети та структури.

Метою уроків позакласного читання є розширення читацького кругозору учнів, вироблення уміння застосувати знання, отримані на основних уроках, у новій навчальній ситуації. Такі уроки не передбачають поглибленої роботи з художнім текстом, їх завдання - це зясування читацьких вражень, розвиток самостійності роздумів і оцінювань. Саме на уроках позакласного читання доречні прийоми: інсценування, театралізація, конференції, диспути, концерти тощо.

Уроки з позакласного читання дають змогу учням дивитися на літературу більш різносторонньо. Допомагають обирати твори для читання у вільний від навчання час. Відкривають більш широку панораму різнобарвності світової літератури.

Систематично організовуючи позакласне читання учнів, учитель має можливість досконаліше вивчити індивідуальні нахили, прагнення та смаки школярів, що, безперечно, буде впливати на успішне здійснення виховання та освіти учнів засобами літератури, формування читацької культури, загальний розвиток особистості школярів.