Літературно – музична композиція У ВІКАХ НЕ ЗІСТАРИТЬСЯ МУЗИКА
Матеріали до позакласного заходу «Фольклор у творчості німецького поета Генріха Гейне
та українського композитора Миколи Леонтовича»
У запису звучить музика ранкового лісу: щебет птахів, шум річки, звук трембіти тощо.
Ведучі в українському національному одязі.
Вед. 1: Світанкової пори
Із співаночки – зорі
Пісня народилася народна.
Як молитва до Христа,
Заясніла на вустах,
Милість посилаючи господню.
Вед. 2: До людей вона пішла –
В серці місце віднайшла.
Не зосталось в світі безголосих.
Веселилася з добром,
Сумувала там, де зло,
Де сльозами горе пролилося.
Звучить (фортепіано) мелодія «Щедрика» (обробка Леонтовича)
Читець 1:
М’яко падає сніг на покрівлі хатин,
Тихий спокій село обійма,
Розмальовує вікна віночком жоржин
Диво – пензлем чаклунка – зима.
Гуснуть сутінки сині і сни дістає
Знов дрімота з зірчастих торбин.
Немовля раптом голос дзвінкий подає –
Це Дмитра Леонтовича син!
Повитуха дитя на руках піднесла,
Проронила велично: „Прийміть!”
І засяяла зірка над видом села,
Щоб горіти в сузір’ї століть.
Звучить «Щедрик» у виконанні дитячого хору.
Читець 2:
Під купол тульчинського неба
Окрилений „Щедрик” летить,
Зворушує, вабить до себе,
Як птах у бездонну блакить.
Озвалися звуки священні
У клавішах сонно п’янких,
Немов Леонтович натхненно
І ніжно торкається їх.
Звучить (фортепіано) мелодія народної пісні «Пливе човен…» (обробка Леонтовича).
На фоні затихаючої музики – слова читця:
Читець3:
По зерну, по каплині він збирав
З дитинства пісню житу – пережиту,
Шукав її у сяєві заграв,
У мові волошковій серед жита.
В мелодіях примхливого дощу,
В казковім соло діви – завірюхи
Народну душу серцем він відчув,
Переспів її сонячний підслухав.
Звучить (фортепіано). Мелодія народної пісні «Пливе човен…» посилюється (Обробка Леонтовича).
Читець 4:
Ті легенди, що мудрість людей берегли
Ще із прадідів сивих в піснях,
Виростали з Миколкою, в ньому жили,
Розцвітали, мов квіти в садах.
Забуяла у музиці вічність свята,
Чув її навіть старець глухий,
Бо жила у серцях, полонила вуста,
Відродилась, як Фенікс ясний.
Ніжний голос струмочка і спів солов’я
З нотних станів злітали у світ.
Брала сили від них українська земля,
Щоб долати дороги століть.
Звучить (фортепіано) мелодія народної пісні «Дударик» (обробка Леонтовича).
Мелодії обривається.
Читець 5:
«Дударик»завмер напівслові,
Безбатченком вбитий глухим,
Але у росі світанковій
Воскрес композитор із ним.
І знову пісенне намисто
Моя Україна вдягла,
І голосом юним і чистим.
У всесвіт його понесла.
Звучить «Дударик» у виконанні дитячого хору.
Читець 6:
Прокинулась зажурена сосна,
Розвіялися сум її і втома,
Бо знов почула музику вона,
Яку їй грав колись господар дому.
Немов птахи, летять до верховіть
Мелодії забуті і жадані,
Несуть на крилах відгуки століть,
Охриплі у самотньому мовчанні.
Дитячий хор:
У віках не зістариться музика,
По світах розлітається музика,
В майбутті озивається музика,
Що з народного б’є джерела,
Вчить добру вона, мудрості, вірності,
Світлий слід залишає у вічності
І духовні дарує нам цінності,
Бо з любові до нас ожила.
(Український танець – хоровод)
Вед. 1: З народної душі, немов з криниці,
П’ємо надію, віру і любов.
І щастя кличе в небо, мов жар – птиця,
Шляхами, де іще ніхто не йшов.
Вед. 2:
Не згасне вогник пам’яті людської,
Як сонце життєдайне, ні на мить,
Бо лине знов мелодія любові,
Добром квітує наш співучий рід.
Звучить у запису мелодія „Щедрика” (обробка Леонтовича).
Слова читців - на тлі музики:
Вед. 1:
Хай на щастя і добро
Пісні сіється зерно
І до сонця ген за хмари лине,
Вед. 2:
Хай освятить кожен дім
Скарб духовний прародин,
Невмируща пісня України!
Мелодія «Щедрика» звучить гучніше
Читець 1:
Лети ж у височінь,
Лети за видноколо,
Безсмертя Леонтовича Миколи,
Читець 2:
Даруй усім любов,
Немов цілющу воду,
Всі разом: До пісні України, до народу.
Мелодія «Щедрика» звучить гучніше. Фінальні акорди
(Композиція складена за віршами Наталії Погребняк)