Виховна година до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДОМ

Виховна година до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДОМ

Обладнання: маркери, роздавальний матеріал: пам’ятки «Кроки до успіху», «Ризик зараження ВІЛ-інфекцією», «Циферблат життя»; фрагменти відеофільму «Сповідь наркомана», фрагменти з «Богемської рапсодії».

1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

1. Вступне слово (3 хв)

Учитель. Народна мудрість говорить: «Життя прожити — не поле перейти». Яке воно — наше життя? Минуле, сучасне, майбутнє… Кожен з нас озирається на прожиті роки, замислюється над завтрашнім днем — малює картину власного життя… Отже, сьогодні наша розмова піде про майбутнє.

1. Вправа «Циферблат життя» (5 хв).

Учитель. Пропоную помалювати. Візьмемо аркуш паперу, що є у вас на партах, і намалюємо велике коло-циферблат. Але цифри на ньому позначатимуть не час, а роки нашого життя. Спочатку ми тільки народились — цифра «0», потім ми росли, стрілка рухалась від цифри до цифри і зараз вона теж стоїть на певному місці — цифрі. Скільки років кожному? Позначте це число на колі. Малюємо далі стільки, скільки ви захочете прожити. Але ж важливо не лише скільки жити, а й як жити. Якими ви хочете стати зараз і в майбутньому? Якими ви будете через 5,10, 15 років. Напишіть і це на циферблаті. Продовжте «Я хочу бути…» (Діти пишуть. Час виконання — 5 хв.) Що у вас вийшло? Ким ви хочете стати? (Учні називають свої варіанти.)

1. Хто вони — успішні люди?

Учитель. Усі ви хочете, бути успішними. Пригадайте вашу нещодавно успішну справу. Варто зробити собі комплімент за успіх.

Розминка «Комплімент за успіх» — діти оцінюють свої досягнення.

Учитель. Учень нашої школи під керівництвом психолога написав науково-дослідницьку роботу на тему «Формула успіху». Я пропоную вам ознайомитись із роботою.

Ознайомлення з роботою «Формула успіху».

Учитель. Запам’ятаємо прізвища успішних людей нашого міста.(На дошці записують прізвища успішних людей.)

Назвіть прізвища та імена людей, • яких можна вважати успішними — знайомі, родичі, вчителі… (Відповіді учнів.)

Про успішних людей час від-часу згадують в періодичних виданнях, вони є героями телепередач. Як же досягти успіху?

IV.    Вправа «Кроки до успіху»

Пропоную вам скласти пам’ятку «Кроки до успіху».

Протягом 2 хв. методом «мозкового штурму» діти вибирають більшістю. Таким чином висвітлюються пріоритети молоді.

Учитель.»А що є перешкодою на шляху успішності? (Відповіді учнів.) Отже, головні «кроки» на шляху до успіху — здоровий спосіб життя, працездатність, освіта, цілеспрямованість, а ВІЛЛ СНІД — є загрозою!$Закцентує1йь свою увагу на проблемі СНІДу-, а саме — на тій ролі, яку може відіграти ця хвороба в житті людини.

У-Вони досягли успіху, але загинули від СНІДу

«Усний журнал» — 10 хвилин — повідомлення учнів.

Звучить «Богемська рапсодія».

“1-й учень. У Берліні перед музеєм історії природознавства прокладена алея кам’яних плит із вирізьбленими на них прізвищами. І не видно їм ні кінця, ні краю. Назва алеї — «Роздолля роздумів». Майже щомісяця алея подовжується новими плитами-іменами. Людей, чиї прізвища стоять на кам’яних глибах, поєднує одне: вони досягли успіху (адже серед них музиканти, філософи, художники, танцюристи), але стали жертвами СНІДу. На плиті алеї «Роздолля роздумів» є такий напис: «Рудольф Нурієв (17.03.1938-20.11*1992)»

Л^удольф Нурієв досяг успіху. За своє творче життя він виконав ^усі провідні чоловічі партії класичного балету. Соліст театру імені С. Кірова (нині Марийського театру в Санкт-Петербурзі), зірка Лондонського королівського балету, директор балетної трупи Паризької Гранд-опери. Світ захопила хвиля «рудольфоманії»: тисячі прихильників Нурієва чекали на кумира в різних куточках Землі Він знімався у кіно, з’являвся на телебаченні, робив балетні постанови для різних компаній. Та всі творчі та життєві плани Рудольфа Нурієва перекреслив СНІД.

1984 року великому танцівникові повідомили,”що він інфікований вірусом імунодефіциту людини. Спочатку цю звістку Нурієв сприймав спокійно, бо розраховував вилікуватись за допомогою своїх грошей. Відтоді він витрачав на лікування до 2 мільйонів доларів СІНА на рік. Сподівання виявились марними. Стан здоров’я погіршувався. Останні сто днів свого життя Нурієв провів у Парижі. «Тепер мені кінець?» — постійно запитував він лікарів. Його кінець настав. Життя перервано СНІДом’|Рудольфа Нурієва поховали на російському цвинтарі Сен-Женев’єв де Буа під Парижем поруч із могилою кінорежисера Андрія Тарковського.

І 2 – й учень. Ще одна сумна Чгсторія. Фреді Мерк’юрі та його рок-гурт «Одіееп» швидко набули ‘”; популярності. їх пісні користувались незмінним успіхом. Новаторське відео, створення перших рок-відеокліпів, запис альбомів та музики до кінофільмів сприяли шаленому успіху групи. Фреді Мерк’юрі стає одним з найбагатших музикантів британської шоу-індустрії. Він досяг успіху, але загинув від СНІДу. Останні дні \ життя були жахливі. Він уже не міг їсти, погано говорив, бачив, дихав, нікого не впізнавав. Залишався байдужим до своєї колекції антикваріату, не помічав купи листів та листівок від прихильників, не цікавився реакцією на заяву від його імені: «Хочу підтвердити: аналіз моєї крові виявив вірус імунодефіциту людини. У мене СНІД. Я тримав цю інформацію в секреті, щоб зберегти спокій рідних та близьких. Та настав час повідомити правду моїм друзям та прихильникам. Сподіваюсь, що вони об’єднаються у боротьбі з цією жахливою хворобою». Незабаром Фреді не стало… Рок Хардсон, Майлз Девіс, Курт Рааб, Жан-Поль Арон, Хоре Біпек, Віто Руссо, Мішель Гі, Мішель Фуко, Ентоні Перкінс, Кейт Херинг, Лі Бе-рейс, Арні Зап, Брюс Четвін… — вони стали жертвами СНІДу, їх та багатьох інших увіковічнили на алеї «Роздолля роздумів».

1-й учень. Кожен сам робить свій вибір. Можливо, для щастя варто обрати гасло: «Здоровий спосіб життя — запорука успішного майбутнього!»

Вчитель. Діти, чому, на вашу думку, названо алею — «Роздолля роздумів»? Що ж таке ВІЛ/ СНІД? Чи всі володіють необхідною інформацією про цю хворобу, щоб зробити безпечним своє життя?

VI. Повідомлення ланцюжком «Що таке ВІЛ/СШД?» (7хв)

3-й учень. В — вірус, І — імунодефіциту, Л — людини.

ВІЛ-інфекція — захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини. ВІЛ віднесений до «повільних вірусів». З огляду на це він викликає захворювання із тривалим інкубаційним періодом. Розміри цього вірусу дуже малі: на лінії завдовжки 1 см можна помістити близько 100 тисяч вірусних частинок. Для відтворення вірус використовує вражену клітину організму-господаря. Потрапляючи в організм людини, ВІЛ атакує певні клітини крові — Т-лімфоцити-хелпери (помічники). Таким чином ВІЛ знижує захисну функцію імунної системи, унаслідок чого організм утрачає можливість протистояти різноманітним захворюванням.

4-й учень. С — синдром, Н — набутого, І — імунного, Д — дефіциту.

Терміном СНІД позначають кінцеву стадію ВІЛ-інфекції. Дана стадія характеризується остаточним ураженням імунної системи людини, на тілі якого розвиваються супутні захворювання — запалення легенів, органів травлення, головного мозку, туберкульоз, утворення злоякісних пухлин шкіри і судин. Руйнуючи імунну систему, ВІЛ робить організм людини нездатним протистояти не лише зовнішнім інфекціям, а й умовно патогенним інфекційним агентам (бактеріям, грибкам тощо), що, як правило, існують у певній пропорції в організмі людини і не викликають захворювань.

5-й учень. Існують три основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

1. При незахищеному статевому контакті з ВІЛ-інфікованим.
   
   

2. Через контакт із продуктами крові інфікованої людини (при порушенні цілісності шкіряного покрову — використання голки, шприца, леза, ножиць, пірсинг, манікюр, татуювання, бійка, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ).
   
   

3. ВІЛ-позитивна мати може стати джерелом зараження для дитини у період вагітності, при пологах, під час годування.
   
   

►Ніщо у світі не обходиться так дорого, як хвороба і людська недалекоглядність. (3. Фрейд)

Усі зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції у світі розподіляються за шляхом передачі таким чином:

• статевий шлях — 70-80 %
  
  

  • поживання ін’єкційних наркотиків — 5-10 %
    
    

  • переливання зараженої крові — 3-5 %
    
    

Учитель. Слід відмітити, що це світові тенденції, а для кожної країни чи регіону властивий інший розподіл. Так, в Україні понад 70 % ВІЛ-інфекції пов’язані зі споживанням ін’єкційних наркотиків. Пропоную вам переглянути фрагмент фільму «Сповідь наркомана».

Перегляд фільму «Сповідь наркомана».

Нещодавно Україна належала до країн із низьким рівнем поширення ВІЛ. Але ситуація різко змінилась. Експерти ООН встановили, що 1995 року кількість ВІЛ-інфікованих в Україні зросла порівняно з 1994 у 55 разів, а 1996 року порівняно з 1994 роком у 500 разів!

На сьогодні в Україні зафіксовано 62 365 випадків ВІЛ-інфекції, з них 80 % — молоді люди у віці 15-29 років. Серед регіонів України найбільша кількість ВІЛ-інфікованих зареєстрована в Донецькій області.

Якою була історія цієї страшної для сучасних людей хвороби? Пропоную вашій увазі хронологію ВІЛ/СНІДу.

6-й учень. Переглянемо хронологію ВІЛ/СНІД.

1978 — у хворих чоловіків-гомосексуалів у СІЛА, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які пізніше назвуть «СНІД».

1. — уперше простежено зв’язок СНІДу з переливанням крові.
   
   

2. — Люк Монтаньє з інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту.
   
   

3. — Роберт Галлр (СІЛА) незалежно від Люка Монтаньє ідентифікував вірус імунодефіциту людини.
   
   

4. — у всіх регіонах світу відзначено, принаймні, по одному випадку захворювання ВІЛ/СНІДу. У СІЛА зареєстровано 6972 випадки смерті від СНІДу.
   
   

5. — вперше у світі приділено увагу просвітницькій діяльності з метою профілактики СНІДу.
   
   

6. — на сесії Генеральної асамблеї ООН Всесвітньою організацією охорони здоров’я прийнято програму боротьби зі СНІДом. В Україні зареєстровані перші шість випадків ВІЛ-інфікованих.
   
   

7. — 1 грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.
   
   

8. — зареєстровано першу дитину, інфіковану від матері.
   
   

9. — в Україні створено мережу СНІД-центрів.
   
   

10. — в Україні прийнято перший закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».
    
    

11. — в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції.
    
    

    1. — в Україні впроваджено до й післятестове консультування як обов’язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.
       
       

    2. — учені розробили першу схему лікування для зниження ймовірності передачі ВІЛ від матері до дитини.
       
       

    3. — в Україні поширення ВІЛ-інфекції набуло епідемічного характеру.
       
       

1996    — засновано першу в Україні програму зниження рівня передачі ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків та працівників секс-бізнесу в Одесі.

2002    — президент Леонід Кучма проголосив Рік боротьби зі СНІДом. Створено глобальнийфонд для боротьби зі СНІДом.

2003    — Україна отримала грант Глобального фонду на реалізацію програми з подолання епідемії та наслідків у розмірі $ 923 млн. (на період 2003-2007 рр.). 20-й раз проведено Міжнародний Меморіал «Свічка пам’яті жертвам СНІДу». Уперше меморіал було проведено 1983 року в Сан-Франциско. Відтоді він проводиться щорічно у третю неділю травня.

2004    — Верховною Радою України було прийнято Постанову «Про рекомендації парламентських слухань» на тему «Соціально- економічні проблеми ВІЛ\СШДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх вирішення».

7-й учень. Отже, з цих коротких повідомлень постає велика проблема людства — боротьба з хворобою, що захоплює все більшу й більшу кількість людей незалежно від їх статі, віку, нації. У нашій країні створено ряд законів щодо в розв’язання цієї проблеми. У війні проти ВІЛ/СНІДу немає нас та їх; немає розвинутих та нерозвинутих країн, багатих та бідних. Є тільки спільний ворог, який не визнає кордонів та погрожує всім народам. Світ об’єднався в боротьбі з інфекцією та хворобою. Мобілізація нашої волі, ресурсів допоможе виграти цю війну в інтересах людства, в інтересах кожного з нас.

Гра «Калькулятор».

Зараз ми пояснимо, чому саме вам треба знати такі речі про СНІД.

Зараз вам 15 років. Початок статевого життя ми візьмемо 17-18 років. Це буде 2011-2012.

Виходить у цей рік, потенційно, ви можете бути інфікованими. Тепер давайте подумаємо, якого року будуть знайдені ліки від СНІДу? Якщо навіть їх знайдуть цього року, то за міжнародними правилами потрібен строк для апробації — 15 років. Скоротимо цей термін, з огляду на те, що інфекція смертельна. Тепер додамо час на виробництво та доставку — 2 роки, уже 2022. Враховуючи час життя ВІЛ-інфікованої людини (10 років) — ви не встигаєте!

Отож, ця проблема — моя!

Який вихід? (Учні самостійно повинні зробити висновок про ведення здорового способу життя.) Здоровий спосіб життя!

А хто відповідає за спосіб вашого життя? За ваше майбутнє? (Учні висловлюють свої міркування.)Висновки, які ви зробите особисто для себе, — це ваше майбутнє: успішне, довге, блискуче, чи коротке та непримітне…

І якщо сьогоднішня наша розмова не проникла до вашої душі чи пройшла осторонь вас, то я хотіла б розповісти історію.

Ми не повинні бути байдужими до власного життя та життя інших людей. Яким же повинно бути наше майбутнє? Чи є в ньому місце для СНІДу? (Діти роблять висновок.)

Давайте допишемо тему нашої розмови «Майбутнє — без СНІДу».

Кого зацікавив фільм «Сповідь наркомана», можна взяти для індивідуального перегляду вдома. Велике спасибі учням, які допомогли у проведенні та підготовці нашої розмови

Запитання, на які хотіли б отримати відповідь ви, а можливо, ваші батьки, кидайте в нашу класну скриньку.

Ще раз усім дякую за спілкування! До нових зустрічей.

► Морська зірка

Якось людина йшла вздовж морського узбережжя. Вона помітила, що за ніч на берег викинуловеличезну кількість морських черепашок і зірок. З радістю, насолоджуючись вранішнім сонцем,людина відмірювала милю за милею по піску.

Удалині вона побачила, як хтось танцює на пляжі. Здивована тим, що хтось радіє життю такимдивним чином, вона підійшла ближче. .

Коли вона наблизилась, стало очевидним, що фігурка не танцює, а дивно повторює якісь дії.

Підійшовши ближче до маленької фігурки, людина побачила, що це дитина. Маленька дівчинка старанно збирала на березі морських зірок і кидала їх у море. Від подиву людина зупинилась на мить, а потім запитала: «Навіщо ти кидаєш у море морських зірок?»

«Якщо я залишу їх на березі, — відповіла дівчинка, — сонце висушить їх, вони помруть. Я кидаю їх у море тому, що хочу, щоб вони жили».

Людина замислилась на мить, вражена словами дівчинки, але потім, згадавши, скільки миль морського узбережжя вона пройшла, сказала: «Так їх, цих зірок, тут на березі мільярди! Що ти можеш змінити?»

Дівчинка на хвилинку замислилась, а потім повільно нахилилась, підняла ще одну зірку і кинула її в бурхливе море. Потім повернулась до людини й усміхнулась: «Можливо, ви маєте рацію, — сказала вона, — але саме для цієї зірочки я змінила життя».

Декілька слів з історії

У 80-ті роки XX століття з’явилась нова підступна хвороба — синдром набутого імунодефіциту (СШД). Перед нею виявились безсилими дорослі і діти, багаті та бідні, білі та негри, люди різного віросповідання. Сьогодні ця страшна хвороба ставить рід людський під загрозу вимирання. Ось чому СШД порівнюють із “чорною смертю” – чумою, яка у 1347 – 1350 роках забрала близько половини населення, яке тоді населяло Європу. Якщо в середні віки для розповсюдження чуми по Європі знадобилося близько століття, то зараз для розповсюдження СНІДу виявилось достатньо 5 років. Хвороба, що розпочалась з декількох випадків у 1981 році, уже через рік була зареєстрована у 16 країнах, а через 5 років – у 113 країнах. Уже немає ні одного населеного континенту, ні однієї країни, які були б вільні від цієї інфекції.

Як захворювання СНІД, за своїм впливом на людське суспільство, не має аналогів. Подих цієї страшної хвороби торкнувся практично всіх сторін його діяльності: економіки, національних і міждержавних відносин, демографії, міжнародного туризму, медицини, етики, моралі, прав людини, юриспруденції, культури і багато іншого.

На кінець 2004 року у світі, за даними ЮНЕЙДС, у світі – проживало близько 39,4 млн. людей, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СШД, серед них: 37,2 млн. дорослого населення, 17,6 млн. з якого жінки; 2,2 млн. – діти до 15 років. За 2004 рік вперше інфікувалося 4,3 млн. осіб дорослого населення та 640 000 дітей до 15 років, а померло від СНІДу 2,6 млн. осіб дорослого населення та 510 000 дітей до 15 років.

За темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції Україна займає сьогодні провідне місце серед країн Європи. За статистичними даними Українського Центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України, у країні станом на 1.09.2005 року зареєстровано 83 326 ВІЛ-інфікованих, 11 360 із них захворіло на СНІД, 6 646 — померло; у тому числі інфікувалася 10 061 дитина віком до 14 років,захворіла на СШД 381 дитина, 170 – померло. Найбільша кількість ВІЛ- інфікованих перебуває на офіційному обліку в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях, АР Крим та місті Києві, а серед західних областей прикре лідерство утримує Хмельницька область. Щоденно в Україні інфікується 38 осіб та вмирає від Сніду – 8.    .

Сьогодні епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні вийшла за межі так званих груп ризику, вона характеризується як Перехід від концентрованої (коли епідемія локалізована в окремих групах населення) до генералізованої (коли епідемія поширюється на широкі верстви населення) стадії епідемії. За оптимістичним сценарієм розвитку епідемії, кількість ВІЛ-інфікованих загадом по Україні у 2010 році становитиме понад 500 000 осіб, а за гіршим сценарієм, кількість ВІЛ-інфікованих сягне Імлн.440 тис. осіб, при цьому від хвороби загинуть близько 90 000 осіб, а загальна чисельність населення скоротиться до 44 млн. 890 тис. осіб.

У Хмельницькій області станом на 1.10.2005 року офіційно зареєстровано 1 126 ВІЛ-інфікованих, у тому числі 68 дітей; захворіло на СШД — 51 особа, із них – 10 дітей; померло від СНІДу – 25 осіб. Найбільше ВІЛ-інфікованих зареєстровано у м. Хмельницькому, Славутському, Полонському, Ізяславському, Хмельницькому, Ярмолинецькому районах. В той же час необхідно зауважити, що реальні масштаби розповсюдження ВІЛ-інфекції невідомі, а офіційні статистичні дані здатні відобразити реальну картину лише на одну десяту реальної, тобто в дійсності ВІЛ-інфіковаyих удесятеро більше. Для того, щоб краще уявити собі масштаби епідемії СНІД, часто використовують аналогію з айсбергом. Виявлених на сьогодні хворих вважають верхівкою айсберга. Підводна його частина, найближча до поверхні, умовно означає нерозпізнану групу хворих і осіб з так званими СНІД-асоційованими захворюваннями -приблизно 5-6 на кожний розпізнаний випадок. Основна глибоководна частина айсберга — це люди, у яких немає поки що ніяких ознак хвороби, але вони вже заражені ВІЛ і в недалекому майбутньому у них потрібно чекати розвитку захворювання.

Що ж таке ВІЛ-інфекція та СНІД?

Насамперед, для того, щоб вести розмову про ВІЛ-інфекцію та СНІД необхідно чітко зрозуміти значення термінів, які використовуються:

1.    ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.

2.    ВІЛ – інфекція – це інфекційне захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини.

3.    ВІЛ— інфіковані — люди, до яких відносяться як безсимптомні носії ВІЛ- інфекції, так і хворі на СШД.

4.    СЩЦ – синдром набутого імунодефіциту. Кінцева стадія ВІЛ-інфекції з різноманітними клінічними проявами внаслідок глибокого ураження імунної системи.

Прогресування хвороби від ВІЛ-інфікування до СШД може тривати від 5 до 12 років без специфічного лікування антиретровірусними препаратами (АРВ-терапія). Отже ВІЛ4нфікована людина до розвитку СНІДу має здоровий вигляд, веде повноцінний спосіб життя і може навіть не підозрювати про наявність ВІЛ. Проте весь цей час вона є носієм ВІЛ-інфекції, яку може передавати іншим людям. Своєчасне та правильне лікування АРВ-препаратами дає можливість подовжити безсимптомну стадію ВІЛ-інфекції та суттєво віддалити розвиток СШД.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

Сьогодні відомі такі шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

•    При статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його способу (через піхву, анального, орального або змішаного сексу) без захисту презервативом.

•    При використанні забруднених інфікованою кров’ю голок, Шприців, різноманітних ін’єкційних розчинів (в тому числі наркотичних), проколюванні вух та інших частин тіла при пірсінгу, нанесенні татуювань, користуванні чужими бритвами, манікюрними наборами.

При переливанні крові ВІЛ-інфікованого донора, пересадці його органів та тканин (кістковий мозок, клапани серця, нирки і т.п.).

•    При пошкодженні шкіри або слизових оболонок медичним інструментарієм, забрудненим інфікованою кров’ю та неякісне простерилізованим.

•    Від інфікованої матері дитині під час вагітності, пологів або годування грудним молоком.

При будь-якому із цих шляхів людина перебуває у контакті з інфікованими біологічними рідинами організму: кров’ю, спермою, секретом шийки матки, піхви, материнським молоком. Крім того, вірус перебуває у складі слини, сечі, сліз, спинномозкової рідини, поту інфікованих людей, хоча концентрація вірусу в них значно нижча і доказів за Небезпеку зараження через них на даний час немає. Так, для того щоб отримати інфікуючу дозу вірусу через слину, – її необхідно близько трьох літрів.

Аналіз шляхів інфікування ВІЛ-інфекцією людей в Україні вказує на те, що із всіх ВІЛ-інфікованих, які перебувають на обліку, 25% заразились статевим шляхом, 60% – внаслідок пошкодження шкіри або слизових оболонок через ін’єкції, шляхом переливання препаратів або компонентів крові, інших медичних маніпуляцій, професійного інфікування, інших немедичних втручань; 12% - від ВІЛ-інфікованої матері до дитини та у 3% шлях інфікування не визначено.

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом:

• При рукостисканні та обіймах.
  
  

• Через посуд та харчові продукти.
  
  

• Монети та паперові гроші.
  
  

• Постільну та натільну білизну.
  
  

• Через повітря, воду.
  
  

• Через іграшки, предмети шкільного побуту.
  
  

•    Через дверні ручки, поручні у транспорті, спортивні снаряди,
користування спільним туалетом.

•    Комахами (кліщі, комарі, воші, клопи), що пояснюється нестійкістю вірусу
у зовнішньому середовищі.

Рівень ризику зараження.

Рівень ризику зараження ВІЛ різна в залежності від шляху передачі.

Переливання інфікованої крові, в 1 мл якої утримується від 1 до 10 інфікуючих доз вірусу, практично завжди призводить до зараження і наступного розвитку ВІЛ-інфекції. Згідно з існуючими оцінками ймовірність інфікування після такої процедури перевищує 90%. Збудник СНІДу передається також при введенні кліткових компонентів крові, факторів звертання крові (VIII та IX), та при штучному заплідненні спермою інфікованого донора.

Вірогідність народження ВІЛ-інфікованої дитини від хворої матері за різними даними коливається від 11% до 70%. В середньому ризик зараження дитини під час вагітності або пологів складає 30%).

Ступінь ризику інфікування при статевих зносинах залежить від способу статевого акту, їх числа, кількості партнерів. В той же час, вірогідність інфікування зростає за рахунок додаткових факторів, в першу чергу наявності у одного із партнерів хвороб, що передаються статевим шляхом, і особливо тих, при яких мають місце різноманітні порушення цілості шкіри та слизових оболонок у вигляді ерозій та виразок. Це спостерігається, наприклад, при сифілісі, урогенітальному герпесі, грибкових захворюваннях і т.д.

Використання нестерильного медичного інструментарію пов’язане з більшим ризиком передачі ВІЛ у порівнянні з одним статевим контактом з людиною, інфікованою ВІЛ. Рівень небезпеки залежить від кількості крові, що передається таким чином.

Контакт з вірусом в результаті випадкового уколу голкою в медичних або немедичних умовах характеризується найнижчим показником передачі ВІЛ, однак є абсолютно реальним.

В той же час необхідно відмітити, що сумісне проживання з ВІЛ-інфікованим (без статевих стосунків), користування басейном, душем, догляд за хворими на СНІД безпечні у відношенні ризику зараження ВІЛ-інфекцією. Хворі на ВІЛ-інфекцію можуть вільно відвідувати місця Загального користування, відпочивати у звичайних санаторіях, будинках відпочинку; інфіковані діти можуть вільно відвідувати ясла-садки, школи.

Групи ризику.

Ще кілька років тому розвитку епідемії ВІЛ-інфекції визначали люди, що відносились до так званих “груп ризику”, але в даний час хвороба переступила через них і вражає основну популяцію населення. Але все таки, в першу чергу хворіють і несуть хворобу далі ті, хто веде небезпечний у відношенні ВІЛ-інфекції, спосіб життя.

До них відносяться:

• Ін’єкційні наркомани.
  
  

• Чоловіки-гомосексуалісти.
  
  

• Жінки, які займаються секс-бізнесом.
  
  

•    Особи, що ведуть безладне статеве життя.

До групи ризику потрібно віднести реципієнтів крові, тобто людей, яким під час операцій або при інших обставинах переливали донорську кров або препарати крові, а також хворих на гемофілію. Гемофілія – доволі рідкісне захворювання, при якому кров втрачає здатність до звертання. Такі люди можуть загинути від незначних пошкоджень кровоносних судин. У 70-х роках XX століття почали отримувати концентровану плазму крові, вливання якої повертало крові хворого здатність звертатись. Хворі на гемофілію люди вперше отримали можливість вести практично нормальний спосіб життя. Однак скоро з’явився СШД. А в зв’язку з тим, що препарати для хворих на гемофілію готують з крові великої кількості донорів, серед яких може трапитись ВІЛ-інфікований, і кров переливають дуже часто, вірогідність інфікування для них залишається дуже високою.

Вірус та його особливості.

Вірус імунодефіциту людини, як і вірус всім відомого герпесу, відноситься до сімейства ретровірусів. Носій генетичної інформації вірусу має здатність вбудовуватись в генетичний апарат клітини людини і може знаходитись в такому стані довгий час, активно себе не проявляючи. Через деякий^час розпочинається активний процес розмноження вірусу, внаслідок чого материнська клітина гине, а віруси проникають у сусідні клітини, знищуючи їх. Факт вбудовування ВІЛ в генетичний апарат клітини хазяїна є перепоною для його знищення. Перебуваючи у такому стані він стає недосяжним для дії будь-якого відомого антивірусного препарату.

ВІЛ пошкоджує різні клітини організму, однак головною його мішенню є клітини, що відповідають за стан імунної системи організму — лімфоцити, моноцити, макрофаги, а особливо лімфоцити, які відповідають за розпізнавання в організмі чужорідних клітин та мікроорганізмів. В результаті звичайно безпечні для організму мікроорганізми викликають розвиток смертельно небезпечних Інфекцій, так званих опортуністичних. Організм також втрачає здатність до розпізнавання та знешкодження злоякісних клітин, внаслідок чого розвиваються злоякісні пухлини. Через здатність ВІЛ пошкоджувати клітини мозку, печінки, серця, селезінки в організмі інфікованого порушуються функції головного мозку, його оболонок, виникають запальні та дистрофічні зміни* в серцево-судинній системі, шлунково-кишковому тракті та інших органах і системах. Саме тому прояви ВІЛ-інфекції дуже різноманітні, а розпізнати їх на ранній стадії хвороби дуже важко.

Другою біологічною особливістю ВІЛ є його надзвичайна мінливість. Деякі білки його поверхневої оболонки так швидко змінюють свою структуру, що навіть віруси виділені від одного хворого на протязі кількох місяців не є абсолютно однаковими. ВІЛ у 1000 разів більш мінливий ніж вірус грипу, з епідеміями якого людство безуспішно бореться на протязі не одного десятиліття.

ВІЛ - нестійкий до дії різноманітних фізичних та хімічних факторів навколишнього середовища. Кип’ятіння миттєво вбиває вірус. Швидко він гине від дії різноманітних дезінфікуючих речовин, ультрафіолету та ультразвуку. За межами організму людини ВІЛ може зберігатись деякий час (на протязі кількох днів), наприклад, у висохлій краплині крові або слизу. Однак кількість вірусу в них швидко зменшується, що, при умові відсутності прямого контакту з кров’ю • людини, унеможливлює зараження.

Діагностика ВІЛ-інфекції.

З 1985 року у світовій медичній практиці використовують метод виявлення антитіл до збудника хвороби, які виробляються організмом людини у відповідь на проникнення у нього ВІЛ. Однак недолік цього методу полягає у тому, що з моменту зараження до моменту можливості виявлення антитіл, рівень яких повинен досягнути певного значення, проходить деякий час, а людина стає

заразною одразу після проникнення ВІЛ до організму. Це так званий ефект “імунологічного вікна” . Потрібний для встановлення діагнозу рівень антитіл з’являється, в залежності від захисних сил організму та способу життя людини, на протязі періоду до 3 місяців після зараження, а в деяких випадках і через 6 місяців і навіть 1,5 року. Тому для абсолютної впевненості у відсутності зараження необхідно повторити аналіз через 6 місяців та через 1,5 року при умові ведення такого способу життя, який виключав би можливість зараження у цей період.

Обстеженню на антитіла до ВІЛ в обов’язковому порядку підлягають донорська кров, її препарати, органи і тканини, які використовуються для пересадок, а також кров осіб, захворювання яких підозрілі на наявність СНІДу.

При виконанні обстеження на СНІД іноді спостерігаються псевдопозитивні результати (позитивні реакції при відсутності вірусу в організмі), їх причиною є як недосконалість тест-систем, що використовуються (навіть кращих закордонних), так інших факторів, наприклад, вагітність^ супутні захворювання (туберкульоз, ревматизм та інші).

Отримання псевдопозитивної реакційне являє собою загрози, тому що позитивні результати обов’язково перевіряються на іншій тест-системі. Але і це не кінцевий результат. Якщо і на другий раз аналіз позитивний, матеріал обстежують втретє за допомогою особливо точної реакції – імуноблотингу. У цьому випадку виявляють антитіла до окремих білків ВІЛ. Позитивним результатом вважається той, в якому антитіла виявлені мінімум до двох білків із трьох головних.

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в спеціалізованих кабінетах, які створені у кожній поліклініці міських та районних лікарень. Прийом в цих кабінетах ведеться як анонімно (без повідомлення при обстеженні прізвища, місця роботи чи проживання), так і на умовах довіри (збереження в таємниці отриманих відомостей). Результати обстеження можна дізнатися за телефоном. Відбір крові на обстеження у таких кабінетах проводиться лише одноразовим інструментом, що повністю виключає можливість випадкового зараження ВІЛ.

Перебіг хвороби та її прояви.

На жаль, доводиться констатувати, що у всіх людей, що заразилися ВІЛ, рано чи пізно розвивається СНІД, після чого фатального кінця уникнути не вдається. Факторами, що впливають на швидкість розвитку СШД є: спосіб зараження, вік, тип вірусу, наявність супутніх захворювань. СНІД швидше розвивається у осіб, що були заражені при переливанні крові та у дітей, заражених ВІЛ при вагітності матері.

Після зараження настає інкубаційний період, який продовжується 3-6 тижнів, після чого починається гостра фаза ВІЛ-інфекції. Гострі прояви спостерігаються у 30 – 70% заражених людей. Найбільш часті прояви: підвищена температура тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висип на обличчі, тулубі у вигляді рожевих або червоних плям, розлади шлунково-кишкового тракту, головний біль, блювота, світлобоязнь. Цей стан продовжується від 2 до 4 тижнів і проходить самостійно,

без лікування. За звичай на цій стадії ВІЛ-інфекція не діагностується, а хворим встановлюють діагнози: грип, кір, ГРЗ та ін. Аналізи на ВІЛ – негативні.

Після фази гострої інфекції наступає період прихованого вірусоносійства. Цей період може продовжуватись 3-5 років і більше. В цей час людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, сексуально активна. Але вона є джерелом ВІЛ-інфекції і при відповідних умовах може заражати оточуючих. У цьому і полягає підступність ВІЛ-інфекції та одна із причин швидкого її розповсюдження у світі.

З часом з’являються перші прояви пригнічення імунітету —ураження грибками слизової оболонки ротової порожнини, що носить назву молочниці. Молочниця характеризується появою білих плям та виразок на слизових оболонках організму. Крім молочниці часто розвиваються* надзвичайно важкі, стійкі вірусні інфекції шкіри та слизових оболонок. Однією з них може бути хронічна інфекція, спричинена вірусом звичайного герпеса, яка часто проявляється у вигляді болісних виразок шкіри довкола рота, заднього проходу, на статевих органах.

Поступово активізація вірусів і мікроорганізмів призводить до ураження більшості органів і систем організму. Ці ускладнення свідчать про глибоке пригнічення імунної системи і перехід ВІЛ-інфекції в останню стадію захворювання – СНІД.

Тривалість життя хворого на СНІД залежить від багатьох факторів, однак дані свідчать про те, що після постановки, діагнозу СНІДу вмирає на протязі 1 року кожний другий, через 3 роки гине 70-80% хворих.

Лікування ВІЛ – інфекції.

Питання лікування ВІЛ-інфекції досі остаточно” не вирішені в зв’язку з тим, що сьогодні немає засобів, які б дозволили повністю вилікувати хворого. Основні принципи лікування цих хворих: своєчасний початок антивірусної терапії з метою пригнічення розмноження вірусу, рання діагностика вторинних захворювань і їх своєчасне лікування, влаштування оберігаючого режиму. Заходи повинні бути направлені на збільшення тривалості безсимптомної стадії, попередження прогресування захворювання, попередження глибокого ураження імунітету.

Якщо хворий уже розпочав лікування, він не може його припинити або лікуватися нерегулярно, інакше швидка мутація вірусу призведе до його зміни та до виникнення різновиду стійкого до медикаментів.

Лікування ВІЛ-інфекції — справа дуже дорога. На одного хворого вартість лікування щомісячно складає близько 1 тис. доларів США або близько 10 тис. доларів СІЛА на рік, а лікування має проводитись довічно.,

Не зважаючи на те, що сьогодні у світі досягнуто значних успіхів у створенні ліків, спрямованих на пригнічення розмноження вірусу в організмі людини, проте історичний досвід боротьби з епідеміями свідчить, що найдієвішим способом унеможливлення передачі інфекції є вакцинація. Розробка вакцини проти ВІЛ виявилася справою складною через надзвичайну мінливість вірусу. Однак і у цій справі вже є певні успіхи. Вже показана дія вакцини на тваринах, вивчені механізми імунної відповіді у людей, стійких до ВІЛ. Вчені працюють над двома

видами вакцини – такої, яка захищала б від інфікування, і такої, яка захищала б уже інфіковану людину від початку СНІДу. Деякі терапевтичні вакцини, що покликані допомагати вже інфікованим людям, проходять випробування в провідних клініках світу.

Профілактика ВІЛ – інфекції.

Сучасна профілактика ВІЛ-інфекції вимагає підходити докожної людини із нашого оточення, як до потенційно ВІЛ-інфікованої! Лише за умови такого підходу можливо уберегти себе від зараження!

До тієї пори, поки вчені не знайдуть ефективних засобів профілактики і лікування ВІЛ-інфекції, попередити її розповсюдження можливо лише зміною власної поведінки.

ВІЛ-інфекція з’явилась на дуже благодатному грунті. “Сексуальна революція”, що охопила світ в 60-ті роки ХХ-го століття, створила найкращі умови для безперешкодного поширення цієї інфекції. Але досить швидко на противагу СНІДу західне суспільство винайшло протидію, яка значною мірою зменшує негативні наслідки сексуальної революції. Йдеться про так звану “концепцію безпечного сексу”.

Ця концепція характеризується толерантним ставленням до дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків, не дає їм однозначно негативної оцінки і не забороняє їх. На відміну від застарілих моралізаторських оцінок цього явища висунута концепція залишає людині право вибору, але попереджає про можливі негативні наслідки безвідповідального ставлення до сексуальних стосунків. Однак останнім часом в США пролунав новий заклик в зв’язку із розростанням епідемії СНІДу – “Одне життя – один партнер”. Взагалі слід зазначити, що найкращим способом профілактики СНІДу є пропаганда статевих стосунків, суворо обмежених рамками шлюбу, а також високого рівня моральності, у формуванні якої повинні відіграти роль релігійні цінності.

Концепція приваблює своєю терпимістю до різних аспектів статевого життя та існуючими реаліями.

Нині “концепція безпечного сексу” передбачає таке:

•    Об’єктивно інформувати людей про сучасне статеве життя;

•    Знайомити різні верстви населення з особливостями статевої
поведінки;

•    Навчати правильно користуватися презервативами;

•    Знайомити з альтернативними формами статевих стосунків, які
допоможуть на певний час і в окремих ситуаціях уникнути зараження та
урізноманітнити статеве життя.

Важлива роль відводиться статевому вихованню молоді, але воно і досі у нас, на жаль, позбавлене ясності та конкретності щодо зацікавлень молоді і зводиться до спрощених розповідей про будову статевих органів або до штампованих педагогічних наставлянь.

Ключовим моментом “безпечного сексу” є пропаганда використання презервативів. Багато тут залежить від правильної техніки їх використання та від деяких психологічних перепон поставлених неправильним або взагалі неіснуючим статевим вихованням. Можливо, користування презервативами і змінює якимось чином сексуальні відчуття, але головне те, що користування презервативами позбавить страху небажаної вагітності, страху заразитися ВІД-інфекцією або багатьма іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом.

Прагнення зробити секс безпечним має стати звичкою. Тим більше, що вірогідність зараження різко зростає, якщо мати багато сексуальних партнерів; Слід зважити і на те, що особи, які вступають у випадкові сексуальні зв’язки, як правило, не бувають взаємно чесними і щирими. Крім того, людина може не пам’ятати деталі своєї сексуальної поведінки в минулому внаслідок алкогольного або наркотичного сп’яніння, так само як і той, хто вживає наркотики, може не знати або забути, які голки та шприци та в якому вигляді він їх застосовував (чи були вони стерильні). Тому категорична відмова одного із партнерів використовувати презерватив дає підставу для висновку, що його не хвилює здоров’я іншого партнера і, що обидва вони, мабуть, недостатньо знають одне одного, щоб ризикувати життям. У такому випадку можна прийняти лише одне можливе рішення – не мати ніяких інтимних стосунків з цією людиною.

Завжди потрібно знайти час, щоб натягти презерватив і робити це слід до того, як розум замовкне перед статевим потягом. За сучасним “стандартом” поведінки абсолютно нормально, якщо жінка, що йде на побачення з чоловіком, має при собі презерватив.

Варто нагадати, що користуватися презервативом доцільно і під час орального сексу. Потрапляння еякуляту, сперми, піхвових виділень жінки на губи, слизову оболонку ротової порожнини^ особливо за наявності на них тріщин, ранок, порізів, може бути небезпечним, якщо один з партнерів ВІЛ-інфікований.

Безперечно, особливим елементом “безпечного сексу” є використання альтернативних форм статевих стосунків: екстравагінальний статевий акт, петтінг (досягнення сексуальної насолоди за допомогою комплексу інтенсивних сексуальних пестощів), а при відсутності постійного і надійного партнера найкраще використовувати методи сексуального самозадоволення. Опитування жінок, які користувалися різними альтернативними методами сексуального життя, показує, що сексуальне задоволення вони отримують не гірше, а в деяких випадках навіть краще, ніж при звичайному статевому акті.

В Україні на перший план, ще з 1995 року, вийшов парентеральний шлях зараження ВІЛ-інфекцією, особливо вживання наркотиків ін’єкційним шляхом. Із появою СНІДу вживання наркотиків набагато посилило негативні наслідки, які і без того жахливі. Вживання наркотичних речовин призводить до смерті тисяч людей, а СШД потроює цей рахунок.

Дуже небезпечним є сумісне використання голок та шприців наркоманами. Залишки крові у використаних шприцах, голках, розчині наркотика можуть містити ВІЛ, який передається від одного наркомана до іншого. Як правило, якщо серед близької групи наркоманів з’являється ВІЛ-інфікованйй, то рано чи пізно вірус в організмі будуть мати всі члени цієї групи.

Якщо людина вживає наркотики ін’єкційним шляхом, то ідеальний вихід -припинити цзагалі вживання будь-яких наркотиків будь-яким шляхом. Крім того, у наркотичному сп’янінні ці люди взагалі нерозбірливі у статевих зв’язках і їм абсолютно не до безпечного сексу.

Однак, як показує життя, тих, хто здатний повністю припинити вживання наркотиків, одиниці. А решта повинна чітко усвідомити: бажано перейти від вживання наркотиків шляхом ін’єкцій до іншого шляху, наприклад, застосовувати таблетки, паління, вдихання, використання відвару наркотика. Якщо ж, все-таки наркоман продовжує користуватися шприцем, він мусить мати індивідуальний шприц і голку, а ще краще – користуватися одноразовими. Ні в якому разі не можна давати свій шприц іншим або користуватися чужим. Обов’язковому кип’ятінню має підлягати розчин наркотика, особливо якщо ним користується кілька наркоманів, а ще краще мати свій розчин і ні з ким ним не ділитися.

Необхідно пам’ятати, що можуть бути небезпечними і такі процедури, як нанесення татуювань,’ проколювання різних частин тіла для носіння прикрас (пірсінг), голкорефлексотерапія, манікюр та педікюр. Якщо ж людина вдається до них, вона повинна спочатку впевнитись, що інструментарій для виконання цих процедур належним чином простерилізований та продезінфікований.

Неприпустимо також використовувати чужі бритви, ножиці, зубні щітки і навіть швейні голки, на яких може бути ВІЛ-інфікована кров.

Психосоціальна допомога хворим та особам зпозитивною реакцією на ВІЛ

Всім людям, у яких імуноблотингом «підтверджена наявність ВІЛ-інфекції, необхідно пройти поглиблене клініко-імунологічне обстеження в умовах стаціонару з метою встановлення стадії захворювання та вибору тактики подальшого спостереження за ними. Зазвичай їм рекомендують проходити регулярний огляд, наприклад, раз на 3-6 місяців в залежності від вихідного клінічного стану та ступеня пригнічення імунітету.

Найважливішим моментом роботи з ВІЛ-інфікованим є збереження конфіденційності. Це часто буває важко внаслідок того, що в процес надання йому медичної та соціальної допомоги втягується багато людей. Згідно з прийнятим в Україні законом “Про попередження захворювання на СНІД та соціальний захист населення”, всім обстеженим на СНІД гарантується конфіденційність результатів медичного огляду (ст. 6),’ які є службовою таємницею, що оберігається законом (ст.9). ВІЛ-інфіковані, хворі на СНІД та члени їх сімей мають право вимагати збереження в таємниці інформацію про стан свого здоров’я, якщо умови і особливості їх життя та праці не загрожують зараженням інших осіб (ст. 17).

Медичний персонал та інші особи, вказані в частині другій ст. 9 Закону України “Про попередження захворювання на СНІД та, соціальний захист населення” несуть не тільки моральну, але й кримінальну відповідальність за розголошення лікарської таємниці.

Діагноз СНІДу, по суті, відбирає у хворих сенс та мету життя, нічого не даючи взамін. Повідомлення про те, що реакція на ВІЛ виявилась позитивною, стає для людини межею, яка розподіляє життя на дві частини: до зараження і після. Це нова точка відліку часу життя, що приховує в собі небезпеку втрати людиною свого майбутнього, відчуття внутрішньої порожнечі та відсутності сенсу буття. Трагізм ситуації полягає в її незворотності – людина інфікована ВІЛ і це змінити неможливо.

Вірус, що перебуває в організмі людини, визначає багато сторін її життя: стан здоров’я, стиль поведінки, цінності і сенс існування. ВІЛ-інфікований гостро відчуває можливість втрати особистої, людської свободи. Він стає носієм Віл. Як справитись з тим, що ти носиш в собі потенційно смертельний вірус, який може бути переданий іншим, з тим, що ти носиш в собі бомбу з годинниковим механізмом, що розпочав відлік часу? Як бути з ярликом “ВІЛ-інфікований”, який може зробити тебе чужим у людському суспільстві? Як бути із здоров’ям, що весь час погіршується? І як відноситись до перспективи передчасної смерті? Це тільки невеличка частина запитань, які не дають спокою ВІЛ-інфікованому. Вони відчувають страх смерті, їх турбує також страх заразити близьких. Вірусоносії переживають постійну психічну травму через вірогідність розголошення діагнозу, через можливість агресивних реакцій зі сторони оточуючих, а також внаслідок неможливості змінити обставини та наслідки ВІЛ-інфекції.

В основу Декларації прав хворих на, СШД та інфікованих Віл, що була прийнята в листопаді 1990 року в Парижі на Міжнародному конгресі неурядових організацій з проблеми боротьби зі СНІДом, покладено тезу про те, що з юридичної та медичної точок зору СНІД – така ж хвороба, як і інші. Отже, вірусоносій – це насамперед хвора людина, що потребує допомоги та захисту суспільства, а не представник “групи ризику”, чия поведінка або стан життя потребує оцінки. “Не судіть, та не судимі будете”, – сказано у Святому Письмі. Суспільство повинно усвідомити, що необхідною умовою захисту здорових людей від зараження ВІЛ є надання допомоги ВІЛ-інфікованим. Психосоціальна та медична підтримка вірусоносіїв дає можливість попередити перетворення їх у безконтрольне джерело інфекції.

Задача допомогти інфікованому ВІЛ у тому, щоб допомогти зрозуміти, що страждання може мати сенс, якщо воно змінює людину до,кращого, відкриває невідомі глибини його душі, націлює його на самореалізацію у відведений долею період часу. Розуміння ВІЛ-інфікованим сенсу подальшого продуктивного життя багато в чому залежить від людей, які розділяють з ним тягар проблем, що виникли.

ВІЛ-інфікування – це випробування справжніх людських якостей, істинності материнських, подружніх, дружніх почуттів, фактично – мірило їх людськості.