Патриотическое воспитание младших школьников в проэктной деятельности

Виховання патріотизму в молодших школярів

засобами проектної діяльності краєзнавчого спрямування

Патріотизм покликаний дати новий поштовх для розвитку духовності нації. Це є нагальною потребою і держави, і суспільства, і особистості. Державі необхідно, щоб всі діти виросли національно свідомими громадянами. Суспільство зацікавлене в тому, щоб розвиток особистості здійснювався на моральній основі. А особистість, віддаючи свою любов Батьківщині, прагне досягти взаємності. Реалізація заявлених викликів забезпечить країні гідне місце у цивілізованому світі.

У сучасних умовах патріотизм виявляється, насамперед, у любові до Батьківщини, готовності утвердити незалежність своєї молодої держави, піднесенні України до рівня високорозвинених держав світу. Актуальним є необхідність виховання гуманних почуттів: любові до людини, поваги і піклування про неї, доброти, співчуття, великодушності тощо.

Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота, який би не проявляв любові до рідного краю, не шанував батька-матері, не знав свого родоводу, національних традицій, не відчував єдності з природою, не турбувався про її охорону та примноження багатств.

Вивчення наукової літератури та досягнень педагогічної практики дало змогу дійти висновку про те, що патріотизм – це:

• любов до Батьківщини, віра у її майбутнє;

• любов, повага та доброзичливе ставлення до народу;

• любов до родини, отчого дому;

• любов до рідної мови та усвідомлення, що мова є духовним багатством народу;

• поважне ставлення до історії та культури власного народу;

• готовність до праці на користь рідної землі;

• дотримання та пропаганда здорового способу життя;

• любов до природи, турбота про збереження та її багатств.

Одним із найважливіших завдань теорії і практики є патріотичне виховання, яке повинно здійснюватися ще з раннього дитинства. Патріотично-наснажена громадська активність особистості повинна постійно підвищуватись в процесі виховання, самовиховання і самовдосконалення, переростати, у відповідності до вікових особливостей, в громадсько-політичну, державницьку діяльність.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Школярів ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння сенсу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У шкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Щоб сформувати в учнів активну життєву позицію, громадянські переконання та ідеали, необхідно насамперед навчити їх визначити моральні цінності. Надання емоційної забарвленості, моральної оцінки знанням - пріоритетне завдання вчителя, вихователя, всього педагогічного колективу. Без цих двох "вогників" педагогічної діяльності навчально-виховний процес "засушується", неодухотворюється.

Педагоги повинні пам'ятати велику істину, що перемогу в житті здобуває не сила рук і навіть не сила розуму, а сила духу.

Українська педагогіка за своїм змістом і спрямуванням має гармонійно поєднувати могутню культуру і духовну "трійцю" - історію, сучасне і майбутнє нашої нації і держави. Вона покликана утверджувати в серцях і душах, реальних справах, діяльності і поведінці кожного школяра культурно-духовні традиції, цінності рідного народу, вищі здобутки світової цивілізації.

Найвищих вершин розум особистості сягає тоді, коли в ньому сформована сила духу. Розум, не зігрітий серцем, інтелект, байдужий до долі народу, нації, Батьківщини, перетворюється на соціально-індиферентну силу, а то й на небезпеку, загрозу.

Історія вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки переконливо свідчить про те, що вагомі результати у вихованні школярів досягаються тоді, коли в ньому домінують найвищі моральні цінності - любов до Батьківщини, рідного народу.

Творчо відроджуючи вітчизняні виховні традиції, багато педагогів успішно використовують ідеї, принципи, засоби козацької педагогіки з метою поліпшення героїко-патріотичного виховання учнів, формування у них високої шляхетності, політичної культури, сили волі і сили духу, усвідомлення прав і обов'язків перед Батьківщиною, відповідальності перед рідним народом.

На долю підростаючого покоління випала історична місія - побудова незалежної України, яка має посісти гідне місце серед цивілізованих держав світу.

У зв'язку з цим нині значною мірою зросла відповідальність батьків, учителів, вихователів за рівень вихованості дітей і юнаків. Враховуючи помилки, викривлення, які були у вихованні впродовж останніх десятиліть, науковці і практики докладають великих зусиль, щоб вивести з кризи складний і багатогранний процес виховання.

Перед незалежною Україною постала історичної ваги проблема творчо відродити українське національно-патріотичне виховання і водночас піднести його на сучасний рівень наукового і культурного розвитку.

Закономірним є те, що в наш час значно зріс інтерес педагогів до виховного потенціалу попередніх століть, їхніх виховних традицій. Досягнення Україною в багатьох галузях життя світового рівня неможливе без пізнання і творчого відродження національно-духовних скарбів минулого, зокрема великої Козацької доби. Кожен педагог покликаний глибоко усвідомити особливо важливу для нашого народу культурно-патріотичну місію українського козацтва.

Українське козацтво, його славні традиції невмирущі! Доказ тому – їх відродження в умовах сучасної України. Спираючись на свої власні сили та досвід, послуговуючись авторитетом і повагою серед народу, козацькі організації в Україні сьогодні тісно співпрацюють із державними органами та місцевим самоврядуванням, політичними та громадськими організаціями.

Українська держава сприяє відродженню українського козацтва, популяризації серед молодого покоління козацьких ідеалів і принципів, вихованню молоді на славних традиціях наших предків.

Висока козацька духовність, яка за своєю суттю, змістом і характером у кращих своїх виявах була справді лицарською, забезпечувала бурхливий розвиток усіх сфер життя України в епоху великого відродження нашого народу.

Відомо, що про українське козацтво значна частина сучасної молоді має, як правило, поверхове і спрощене уявлення. Здебільшого розуміють козаків лише як воїнів, які боролися з ворогами, захищали від них рідну землю. Насправді ж козацтво було не лише військовим, а й яскраво вираженим національним, соціальним, політичним, державним, культурно-історичним, психолого-педагогічним феноменом. Сила, велич і могутність козацтва були настільки впливовими, суспільно значущими, що кожен українець прагнув стати козаком.

Кожному вчителеві, вихователю необхідно ґрунтовно продумати і систематично реалізувати в щоденній навчально-виховній роботі з дітьми цілісну систем пізнання учнями національних пріоритетів українського козацтва, пробудження в них глибокого інтересу до вітчизняного лицарства.

В виховній роботі основний акцент треба ставити на виховання справжнього патріота своєї землі. В народній пам'яті, свідомості і реальному житті, в поведінці високий статус мали такі правила, закони , кодексу лицарської честі, що передбачали виховувати у дітей і юнацтва:

любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини-України;

поважне, з підкресленою ввічливістю ставлення до дівчини, жінки,

бабусі;

- готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, вболівати за дітей, їхню долю;

непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, скромність і працьовитість, культ волелюбних заповідей батьків і дідів, вшанування пам'яті загиблих та ін.);

відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу,держави;

турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;

прагнення роботи пожертвування на будівництво храмів,  навчально-виховних і культурних закладів;

Водночас козаки були, як правило милосердними людьми. Вони чуйно ставилися до інших людей, чесних, добрих і правдивих, ділили з ними радість і горе.

Волелюбні, вільні козаки дуже любили свою Батьківщину. Любов до Батьківщини асоціювалася в них з любов'ю до Вітчизни. В основі віри козаків лежить глибока ідея любові до ближнього, козак готовий «покласти душу свою за друга своя». Почуття особистої віри, «Бог у душі» - не заважало жити козакам за законами общинного братерства. Козак уміє цінувати волю вище всього й хоробро її захищати.

 У суворому житті козаків завжди перебував час для відпочинку. Традиційно вільний час проводили по-різному не тільки  чоловіки й жінки, але й люди різного віку. Старійшини справами займалися до середини дня. Час, що залишався, до вечора вони проводили в іграх, розвагах. На майдані влаштовувалися ігри в шахи, шашки. З більшим задоволенням старі дивилися бійцівські двобої - боротьбу двох борців, тіла яких змазувалися жиром. Багато часу старійшини проводили в бесідах. Як правило, під час бесід у срібних чашах подавали вино й міцний мед. Гостей годували від душі. Радість хазяїнові доставляла похвала про прийом гостей.

Молоді козаки грали на площі в кості й бабки. Ігри ці дозволяли розвивати таку влучність, що, кидаючи каменями в птахів і зайців, мисливці вбивали їх.

У станової хати щодня молоді козаки збиралися на розмови. Збиралися чоловіки в коло, в'язали мережі, рибальські знаряддя типу пасток, тенета. Розвиток землеробства вимагало виготовлення й ряд пристосувань для обробки землі. Їх також робили козаки власноручно. Під час роботи слухали розповіді літніх односільчан про їхні походи, бої й перемоги. Молоді люди захоплювалися розповідями, просили ще що-небудь розповісти. На подяку підносили здорові кружки з медом. На таких зборах козаки співали козачі пісні.

Таким чином, самобутність народної козачої культури базується на духовності, гармонічному сполученні моральних, естетичних, інтелектуальних цінностей. Детермінована світоглядом і відбита в структурі «Я» - концепції особистості, система цих цінностей носить духовно-моральний характер.

Творче відродження і виховання сучасної молоді на традиціях українського козацтва - історична необхідність. Під час відродження України насамперед потрібен культ лицарства, духовних висот козаків. Для цього треба використовувати нові форми виховної роботи на традиціях українського козацтва, щоб планка національної свідомості неухильно підіймалася все вище і вище.

Лицарська духовність, як одне з найвищих досягнень національного генія, має відображатися насамперед у змісті освіти, спрямованості і методиці навчання і виховання молоді від дитсадків до вузів.

Разом із відродженням у 1991 р. Українського козацтва почала реалізовуватися ідея створення всеукраїнської дитячої та юнацької організації, це такі як "Січ", "Молода Січ".

У ряді регіонів України (Києві, Полтаві, Запоріжжі та ін.) вже кілька років діють козацькі вечірньо-недільні школи, колегіуми. Багато науковців вважають, що в нашій державі мають бути різноступеневі козацькі школи (дитсадки, початкові і середні школи), які б надавали всебічне лицарське загартування сучасної молоді, виховували їх в дусі патріотизму.

Зміст освіти, навчальний матеріал гуманітарних, природничо-математичних та інших предметів доцільно наснажувати відомостями про високу духовність козаків, їхні лицарські чесноти, гуманізм і милосердя.

Значний виховний потенціал має вивчення учнями героїчного життя, подвижницької діяльності, високого військового мистецтва гетьманів, кошових отаманів, керівників повстань С.Наливайка, І.Богуна, І.Сірка, М.Кривоноса, І.Мазепи, І.Виговського, П.Орлика, П.Полуботка, П. Калнишевського та ін.

У багатьох школах проводяться ранки і вечори на козацьку тематику. Організовуються вистави, вертепи, фестивалі козацької пісні і танцю, конкурси козацьких інтелектуалів, змагання. Важливо підкреслити, що школи нагромаджують цінний досвід патріотичного, громадського виховання учнів на козацько-лицарських традиціях. Педколективи шкіл досліджують проблему “Громадянське виховання учнів на національно-патріотичних традиціях українського козацтва”. Розгортає свою діяльність “Козацьке товариство”, яке сприяє пізнанню кожним своїм членом творчих, державницьких традицій українського козацтва. На багатьох культурно-історичних фактах учні переконуються в тому, що принести якнайбільшу користь рідній Батьківщині можна при формуванні в собі патріотичної спрямованості особистості, стійкої громадянської позиції.

Доцільно організувати козацькі вечірньо-недільні школи, колегіуми, де учні виховуватимуться на козацьких традиціях. Необхідно стимулювати учнів самоорганізовуватися в коші, курені, гурти, вступати до лав дитячого і юнацького товариства "Січ", молодіжної організації «Молода Січ» та ін.

Розвиваючи козацьке краєзнавство, треба організовувати наукові групи, пошукові загони, експедиції козаків, які вивчатимуть пам'ятні місця, злицарською героїкою, братимуть участь у відновленні історичних пам'ятників, упорядкування козацьких могил кладовищ. Все це повинно робитися систематично і цілеспрямовано згідно програми, розробленої Міністерством освіти України.

Тому що традиції українського козацтва пробуджуватимуть у молоді любов до героїчного, переконуватимуть у тому, що за будь-яких історичних часів в житті завжди є місце для подвигів, вірного служіння рідному народу, Батьківщині.

І на завершення процитуємо слова Святослава Вакарчука: «Моє завдання разом з близькими друзями - це навчити себе і інших тому, що успіх країни починається з твого успіху. Розуміння цього не станеться завтра, не  дасть швидких результатів, але зрушення в свідомості приведе до дій і майбутнього  успіху. Мало невеликої групи яскравих особистостей. Важливо, щоб ціле покоління почало думати по-іншому. Це покоління ще не розчароване, у нього ще все попереду. Потрібно працювати, потрібно все зрушити з мертвої точки. Перший крок - самий складний. Не потрібно відразу ставати героями. Але доведеться стати трошки більш трудолюбивими і стійкими, трошки менш лінивими і безвідповідальними. І ось, якщо це «трошки» помножити на всіх - ми будемо мати дуже багато».

Розробки та сценарії виховних заходів

Тема. Свято «Я- маленький козачок»

Мета. Познайомити дітей з історією козацтва, їх розвагами, виховувати почуття патріотизму, розвивати наполегливість, силу волі.

Обладнання.

Змагання відбуваються у спортивній залі, прикрашеному кульками, різнокольоровими стрічками, плакатами з прислів’ями про козаків та козацьку славу. На початку звучать козацькі марші.

Хід змагання

Д

івчинка 1.

Українка я маленька,

Україна моя ненька,

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

Дівчинка 2.

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду.

Щиро я свій край кохаю,

Краю кращого не знаю.

Дівчинка 3.

Так я завжди буду жити,

Рідний край буду любити,

Українцям помагати,

Україна моя мати.

Х

лопчик 1.

Українець я маленький.

Україна – край рідненький.

Вірний син я свого роду

Українського народу.

Хлопчик 2.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

Своє ціню, свого вчуся

І до рідного горнуся.

Хлопчик 3.

Знай і ти своє любити,

Все вивчати і цінити;

Знай, що найчесніше діло

Свого боронити сміло.

В руках у дітей хліб на рушнику.

Дівчинка 4.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!

Хлопчик 4.

Любі гості, козачата, в нас козацьке свято.

Добре, що прийшли до нас в цей чудовий зал.

Дівчинка 5.

Хто такі козаки?

Козаки – це вільні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю,

За народу щасливу долю.

Хлопчик 5.

Сяяли на сонці шаблі запорожців,

Як вони на конях гнали ворогів.

Козацькому роду нема переводу,

Лине його слава з далечі віків.

Дівчинка 6.

Наші козаченьки – славні запорожці,

Вільними шаблями очищали світ.

Козацькому роду нема переводу,

Прапор малиновий кличе у похід.

Хлопчик 6.

Квітне наша доля, наче маки в полі,

І ранкове сонце виплива з дібров.

Козацькому роду нема переводу,

Козаки в колисках виростають знов.

Виходять козаки і всі разом співають пісню

Козак.

Ми прийшли до вас на свято з запорізької землі

І принесли вам в дарунок краю рідного пісні.

Разом з вами веселитись, танцювати і співать,

Україну й козаків з вами разом прославлять.

На сцені залишаються козаки

Ведучий.

З незапам’ятних часів в Україні козаки славилися силою, спритністю, кмітливістю. Ось ми зараз і побачимо, а чи змогли б наші хлопці претендувати на право називатися козаками.

Розпочинаємо наші змагання.

Ведучий. Перший конкурc. « Спритний козачок»

Треба пробігти дистанцію, вдарити шаблею по дзвіночку, повернутися в курінь і передати шаблю.

Ведучий . Другий конкурс. «Кращий наїзник»

Проскакати на "коні” (з м’ячем затиснутим між ногами) дистанцію, повернутись у курінь і передати "коня”.

Ведучий. Третій конкурс. «Миска каші».Хто швидше з’їсть кашу.

Ведучий. Четвертий конкурс.

Хто швидше вип’є кружку молока.

Ведучий. Наступний наш конкурс. П’ятий конкурс «Втеча з полону – розв’язування вузлів»

Ведучий. Шостий конкурс. Стрибки в мішках.

Ведучий. Поки журі підводить підсумки змагань, послухаємо пісню ...

Виходять всі учні класу і співають.

Нагородження переможців змагання.

Козак - «Кобзарик»

Про минуле пам’ятати – хочемо пообіцяти.

З давніх-давен і донині – знати історію Вкраїни.

Пам’ятайте, як наші предки у бої ходили,

Як за честь Вкраїни-неньки голови зложили.

Всі разом

Щоб козацькому роду,

Не було переводу,

Присягаємо на вірність Україні

Й народу!

Тема. Подорож Батьківщиною – Україною.

Мета: розширювати і закріплювати знання учнів про Україну;

прищеплювати інтерес до вивчення історії, звичаїв, культури українського народу; формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів рідної держави, розвивати пізнавальні інтереси, виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: аудіоозапис пісні «Ой є в лісі калина», гімн України, фізична карта України, світлини з краєвидами України, символи держави,

Зміст заходу

І. Організація класу

Вчитель. Любі діти, шановні гості! Сьогодні у нас свято. Свято, на якому ми вшануємо те, що є найближчим і найдорожчим для кожного з нас, - свою рідну Батьківщину.

ІІ. Основ на частина

Вчитель.  Сьогоднішній урок ми проведемо у вигляді усного журналу, з цікавістю будемо гортати його сторінки.

2.1. Сторінка 1.  Україна – незалежна держава Європи.

-    Давайте з’ясуємо,  що  таке Батьківщина?

Це земля, на якій ти народився, де народилися твої батьки, усі ми. Це твоє рідне селище, вулиця, на якій стоїть твій будинок… Це рідна мова, якої навчили тебе мама й тато. Це казки, які розповідала тобі бабуся, а їй розповідала її бабуся. Це зелена травичка і блакитна річечка. Це садок біля хати. Це безмежні  хлібні лани. Це наша земля зі славною історією, народ якої протягом багатьох віків боровся за свободу і незалежність.

Учень 1. Батьківщина – хліб і сіль,

Батьківщина – втіха й біль.

Батьківщина батько й мати,

І поріг твоєї хати. 

2.2. Робота з картою України.

Показ держав-сусідів, морей, річок, гір.

-              Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Дніпро.

-              Простір землі, заселений українцями, є такий великий, що аби його перетнути, треба пішки йти з заходу на схід 90 днів, долаючи щоденно по 30 км. Загальна територія країни має площу близько 1 млн. кв.км.

 

2.3. Сторінка 2. Державні символи України.

-              Кожна держава має свої символи. Це візитна картка кожної країни. І наша Батьківщина також має державні символи, за якими нашу країну пізнають в світі. Давайте пригадаємо їх.

-              Державний прапор України має синьо-жовтий колір. Чому саме ці два кольори вибрано для стягу нашої держави?  Колір жовтий – це колір хліба, колір життя, а синій колір – це колір неба, колір миру.

(Учні розповідають вірші про прапор).

Учень 2.

Прапор – це державний символ.

Він є в кожної держави.

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

  Учень 3. Синьо – жовтий прапор маєм:

Синє небо, жовте жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він – святиня, знають діти 

• Золотий тризуб на синьому тлі – герб нашої держави. Він символізує волю, славу, силу нашого народу.

Учень 4.

 Наш герб – тризуб, це воля, слава й сила,

Наш герб – тризуб, недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

  

• Гімн – найголовніша пісня країни, яка надихає нас гордістю за свою країну. Гімн слухати потрібно стоячи, мовчки, з гордо піднятою головою.

Учень 5.

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай всюди чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

2.4. Сторінка 4. Народні символи України.

Вчитель. А ще народ України має свої споконвічні народні символи. Улюблені рослини-символи – це тополя, барвінок, вишня, верба ,калина. Про ці рослини складено пісні, прислів'я, легенди. У народі кажуть: «Без верби й калини – нема України». Калину садили у кожному подвір'ї. Вважали її оберегом від усього злого. Існує така легенда про калину.

Якось в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили дівчат-красунь і почали ловити, щоб продати у рабство. Дівчата, щоб не потрапити у полон, тікали до болота і там топилися. На тому місці, де загинули українські дівчата, виросли кущі калини. З того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.

• Росте калина у тінистих лісах, гаях і дібровах, на скелях, на узліссі, на лісових галявинах.

• Садять калину і біля хат, щоб навесні білим цвітом милувала, а взимку від хвороб лікувала.

• Калина любить рости у лузі, біля верби.

• Навесні калина розквітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбранні.

• Ягоди калини люблять і птахи, і люди

• На смак вони кислі й трохи гіркуваті, але дуже корисні, адже лікують і надають бадьорості.

• Колись давно, проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб із калиною.

• Коли в домі свято, на стіл поряд із хлібом кладуть калину.

Учень 6.

Ось калина над рікою,

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою,

Їй намистечко надів.

Учень 7. Червонясте, променисте,

Розквітає, як вогні,

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонька, і мені...

Звучить пісня «Ой є в лісі калина».

ІІІ. Підсумок заходу

3.1. Робота з фізичною картою України. Гра «Мікрофон»

- Скажи своє слово про Україну.

3.2. Робота з контуром карти України: намалюй, якою ти бачиш свою країну.

Вчитель. Діти, попереду у вас все життя. Колись ви станете дорослими, закінчите рідну школу і вилетите, мов пташенята, із батьківського гнізда. Але, до якого б краю не закинула вас доля, не забувайте того, що ви – українці. Любіть нашу Батьківщину, пишайтеся нею: її багатою історією і мальовничою красою, калиновою мовою милозвучною піснею. Пишайтеся тим, що ви належите до великого та славетного роду українців.

Проект для учнів 3-го класу

Мій рідний край – Харківщина

Тема та завдання проекту

Наш задум	Для чого це потрібно?
Дослідити, вивчити, проаналізувати, порівняти свою місцевість, побачити її місце в історії нашої держави, культурну цінність, природну красу і значимість.	Збагатитися новими знаннями історії рідного краю, народних традицій, природи, символіки нашої держави.

Дидактична характеристика проекту:

тип проекту:

• за предметною галуззю – міжпредметний;

• за тривалістю – довготривалий;

• за характером контактів –вчитель, учні 3 класу, їх родини, друзі;

• за основною діяльністю - дослідницько-пошуковий;

• за характером координації – з безпосередньою координацією;

• за формою проведення - самостійна дослідницька робота дітей з наступною презентацією матеріалів проекту;

• за кількістю учасників – груповий.

• об’єкт пізнання: історія, природні багатства та духовна спадщина рідного краю;

• навчальні цілі та очікувані результати: спосіб вирішення проблеми: робота з додатковою літературою, використання інших засобів інформації, самостійна дослідницька та аналітична робота дітей з учителем, власна творчість дітей;

• провідна проблема: поглибити знання та сформувати власне ставлення до історії рідного краю, його природних та духовних багатств;

• освітній продукт: презентація, власні книжки, альбоми, вироби.

План виконання проекту:

1. Мотивація значущості проектної діяльності з даної теми.

2. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.

3. Обговорення ідей, щодо вирішення проблеми та її представлення.

4. Визначення джерел потрібної інформації.

5. Об'єднання в творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.

6. Вивчення та аналіз зібраної інформації.

7. Визначення деталей, які можливо використати в позакласному заході

8. Розподіл завдань для колективної творчої справи (КТС)

9. Аналіз та оцінювання роботи учасників проекту.

10. Виховна година КТС «Моя земля – Харківщина»

Напрями проекту

Мета і завдання проекту

Поглибити, систематизувати знання учнів про життя, побут, традиції козаків, формувати власне ставлення до українського козацтва;

сприяти активізації пошуково-краєзнавчої роботи.

Дидактична характеристика проекту

• тип проекту: творчий, груповий;

• об’єкт пізнання: звичаї, побут, традиції козаків;

• провідна проблема: поглибити знання та сформувати власне ставлення до історії українського козацтва;

• спосіб вирішення проблеми: підбір та аналіз матеріалів про життя козаків;

• освітній продукт: колективний колаж «Харківщина – колиска козацтва».

Актуальність

• Виховання громадської свідомості, розуміння і сприймання національної ідеї, любові до рідної Батьківщини;

• вдосконалення навичок проектної діяльності;

• розвиток пізнавальних інтересів, життєвої компетентності учнів;

• необхідність вивчення та популяризації історичного минулого нашого народу.

План виконання проекту

1. Мотивація значущості проектної діяльності з даної теми.

2. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.

3. Обговорення ідей, щодо вирішення проблеми та її представлення.

4. Визначення джерел потрібної інформації. Бібліотечний урок з даної проблеми.

5. Об'єднання в творчі групи. Розподіл обов’язків між учасниками.

6. Вивчення та аналіз зібраної інформації. Усний журнал.

7. Визначення деталей, які можливо проілюструвати в колективній роботі.

8. Оформлення колективної роботи.

9. Аналіз та оцінювання роботи учасників проекту.

10. Презентація роботи на виставці.

Очікувані результати

• Розвиток життєвої компетентності учнів.

• Набуття навичок дослідника.

• Розвиток пізнавальних інтересів до історії рідного краю.

• Створення колективного колажу «Харківщина – колиска козацтва».

Етапи роботи над проектом

Мета і завдання проекту

Сприяти активізації пошуково-краєзнавчої роботи.

Тип проекту

Інформаційний, частково-пошуковий.

Актуальність

• Формування в учнів активної життєвої позиції, соціальної підготовки до життя, виховання громадської свідомості, розуміння і сприймання національної ідеї, любові до рідної Батьківщини;

• вдосконалення навичок проектної діяльності;

• розвиток пізнавальних інтересів, життєвої компетентності учнів;

• виховання патріотичних почуттів, моральних цінностей;

• підвищення національної культури школярів.

План виконання проекту

1. Мотивація значущості проекту з даної теми.

2. Обговорення ідеї щодо вирішення проблеми та її представлення.

3. Формулювання завдань, які вирішуватимуться.

4. Визначення джерел потрібної інформації.

5. Об’єднання в творчі групи. Розподіл доручень між учасниками проекту.

6. Опрацювання літератури з даної проблеми, добір інформаційного та ілюстративного матеріалу, легенд, пісень, загадок, прислів’їв, уривків з творів про символи Харківщини.

7. Проведення бесід, заочної подорожі.

10. Акція «Мій внесок у збереження рідного міста».

13. Систематизація отриманого матеріалу.

14. Створення фотоальбому «Харків моїми очима».

Очікувані результати

• Розвиток життєвої компетентності учнів.

• Набуття навичок дослідника.

• Розвиток пізнавальних інтересів до історії рідного краю.

• Створення ілюстративних та інформаційних матеріалів (фотоальбом, газета).

Етапи роботи над проектом

Анотація

Педагогіка через виховання та навчання дітей відтворює, продовжує і розкриває у кожному наступному поколінні народ, націю. Тому й національний підхід у науковому розв’язанні педагогічних проблем є обов’язковим. Саме на такий шлях у трактуванні національної педагогіки орієнтував нас К.Д. Ушинський, який науково довів, що «Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети».

Посібник «Роль національно-патріотичного виховання у формуванні духовно морального світогляду школярів» знайомить читачів з фактичним матеріалом відродження української педагогіки. У посібнику подано розробки виховних заходів, які сплановані на засадах національної педагогіки, розкриваються шляхи, засоби і практичні зусилля по підвищенню рівня національного, духовного і естетичного виховання учнів, професійної майстерності майбутніх учителів, вихователів.

Підібраний матеріал сприяє вихованню молоді на засадах української культури, сприяє формуванню у молодого покоління національного світогляду, способу мислення, характеру, моралі та інших духовно-моральних цінностей українського народу.

Кожен причетний до освіти й виховання юнацтва є водночас творцем сьогодення і майбутнього української школи.

Головні завдання посібника:

– сформувати у читача цілісну систему знань про історико-педагогічні процеси, явища і факти, що мали місце в Україні;

– домогтися глибокого усвідомлення того, що формування високих загальнолюдських якостей можливе лише на основі національних цінностей, родинно-побутових традицій;

– розкрити внутрішні закономірності й специфічні ознаки притаманні вихованню українського народу, нації.

          Даний посібник  у своїй роботі можуть використовувати вчителі, вихователі, студенти педагогічних закладів та інші.

Роль національно-патріотичного виховання у формуванні духовно морального світогляду школярів

 

«Перед минулим – зніміть капелюхи, перед майбутнім – засукайте рукава». Народна мудрість.

У вихованні , як відомо, дрібниць не існує. Кожен захід, проведений вихователем,  є лише невеликою часточкою у складному процесі відродження національної освіти, але це той початок, за яким широкою ходою крокуватиме справжнє національне відродження і успішна розбудова державності свідомими громадянами України, вихованими на козацьких  нетлінних цінностях і мідрості.

Кожен свідомий громадянин незалежної України мусить знати, хто він за походженням, де його пракорені, і яке його місце у розбудові державності, відновленні національної культури народу, мова і писемність якого тисячі років до Різдва Христового уже була світовою, а для українського козацтва виявилась рідною.

Станьмо ж    гідними     предків     наших,    які залишили   нам у спадок самобутню,   ні   з    якою   іншою   незрівняною,   культуру,  мову, фольклор, літературу, вітчизняну історію…

Література

Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. /За редакцією дійсного члена АПН України М.Г. Стельмазовича. – Київ: Інститут змісту і методів навчання МО України, 1998.

Ф-33 Федоренко Д.Т. Мудрість козацької доби. Розробка нетрадиційних уроків і навчально-виховних заходів на засадах української етнопедагогіки. Посібник для студентів педагогічних навчальних закладів і учителів та учнів національної школи України. – Кривий Ріг: ПП «Видавничий дім», 1999.

Фролова К.П. Ярина. Учбовий посібник з народознавства. – Дніпропетровськ: Асоціація «Дніпродрук», 1993.