Організація військово-патріотичного виховання учнівської молоді

Організація військово-патріотичного виховання учнівської молоді

У Бердичівському професійному аграрному ліцеї

Складовою системи національ­ного виховання є військово-патріо­тичне, що передбачає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчно­го подвигу в ім'я процвітання Укра­їнської держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розумін­ня громадянського обов'язку, готов­ність у будь-який час стати на за­хист Батьківщини, оволодівати вій­ськовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного самовдосконалення, а також вивчав ти бойові традиції та героїчні сторін­ки історії українського народу, його Збройних Сил.

Військово-патріотичне вихован­ня — цілеспрямований, організова­ний процес формування готовності юнаків старшого шкільного віку до строкової військової служби в Збройних Силах України. Його зміст визначається Конституцією, закона­ми України, військовою Присягою та військовими статутами.

Військово-патріотичне вихован­ня молоді діалектичне поєднує в со­бі низку окремих напрямів вихован­ня: військового, морального, право­вого та ін. Проте головним резуль­татом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльнос­ті як внутрішнього системного утво­рення, що передбачає п'ять основ­них компонентів — освітній, фізич­ний, психологічний, соціальний і ду­ховний.

Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань героїчного ми­нулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передба­чає також певний обсяг знань з до­призовної підготовки, фізичної куль­тури, спорту, гігієни побуту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчаль­но-пізнавальній активності стар­шокласників на уроках допризовної підготовки, підвищеному інтересі до змісту українознавчих предметів, доланні перешкод у його засвоєнні.

Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фі­зичної сили, витривалості, сприт­ності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової ді­яльності рухових навичок та вмінь. Передумовою цього виступають достатній рівень фізично-оздоров­чої активності учня на уроках фізич­ної культури, участь у спортивних секціях тощо.

Психологічна готовність вклю­чає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотич­них заходах. Разом з тим, за ре­зультатами обстеження учнів, вона передбачає певний рівень сформованості таких якос­тей, як емоційна стійкість, розсуд­ливість, сміливість, рішучість, муж­ність, цілеспрямованість.

Соціальна готовність передба­чає вірність бойовим та національ­но-історичним традиціям, військово­му обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комуніка­тивну, громадське корисну та націо­нально-громадянську активність.

Духовна готовність проявля­ється в наявності ідеалу, в пошуках учнями життєвого смис­лу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соці­ального; самоочищенні та само­вдосконаленні, в духовно-катарсичній активності. Остання передбачає рефлексію як акт самопізнання юнаком окремих ознак своєї індиві­дуальності, власних рис характеру, що відображають знання внутріш­нього світу.

Основною властивістю цих п'яти складових готовності, як показує аналіз кореляційного взаємозв'язку між ними, виступає військово-патрі­отична активність — внутрішня ак­тивна позиція молодої людини що­до військової служби. Така позиція розвивається шляхом послідовної зміни, трансформації простіших властивостей, якостей особистості на вікових стадіях до призову в ар­мію, з притаманною їй структурою і психологічними закономірностями . Разом з тим, військово-патріо­тична активність є необхідною пе­редумовою подальшого розвитку готовності учнів до вій­ськової строкової служби в Зброй­них Силах України.

Здійснюючи військово-патріо­тичне виховання учнів, організатори цього процесу повинні бути добре ознайомлені з його теоретико-методологічним і технологічним підґрун­тям. При цьому слід враховувати також об'єктивні соціально-політич­ні, економічні фактори, психофізіо­логічні особливості юнацького віку як вирішального періоду у форму­ванні світогляду учня, його ідеалів, вибору професії, подальшого жит­тєвого шляху.

Крім цього, формування готов­ності юнака до служби в Збройних. Силах України, що проходить у рам­ках єдиного навчально-виховного процесу, залежить від професійної майстерності вчителів-предметників з гуманітарних дисциплін, вчите­ля допризовної підготовки, проду­маної організації фізично-оздоров­чої, навчально-пізнавальної, соці­ально-комунікативної, громадське корисної та національно-громадян­ської діяльності .

Проте в період інформативного перенасичення програм з базових дисциплін, погіршення навчально-матеріальної бази допризовної під­готовки, зниження професійного рівня вчителів допризовної .підго­товки стає актуальним перенесення військово-патріотичного виховання з урочного на позаурочний час. Це, як засвідчує практика, дасть можли­вість сконсолідувати зусилля всього педагогічного колективу, сім'ї, гро­мадсько-політичних організацій, широко залучити учнів до різнома­нітних форм і видів військово-патрі­отичної діяльності.

Військово-патріотичні заходи за змістом і спрямованістю можуть бу­ти:

а) інформаційного, просвітниць­кого характеру (лекції, політінформації, конференції, зустрічі, тема­тичні вечори, бесіди);

б) дійового, практичного спрямування (окремі види змагань, конкурси, гурткова і шефська робота, екскурсії, робота з вдосконалення навчально-матері­альної бази закладу освіти);

в) ком­плексні, з усвідомленням їх суспіль­ної і особистісної значущості (диску­сії, огляди-конкурси, військово-спортивні свята, походи по місцях бойової та трудової слави народу України, тижні оборонно-масової роботи .

Як показує досвід роботи , первинною ланкою в структурі вій­ськово-патріотичного виховання уч­нівської молоді має бути достовір­не інформаційне забезпечення, тобто організація цілеспрямовано­го освітнього простору за трьома напрямами:

1) використання потен­ціалу українознавчого матеріалу на уроках з предметів навчального плану ;

2) стимулювання нав­чально-пізнавальної активності учнів із засвоєння мате­ріалу програми «Захист Вітчизни»;

3) вивчення курсу «Самовдосконалення особистості», який озброює необ­хідними знаннями, що стосуються особистісного розвитку кожного учня (знання себе, уяв­лення про свої якості і властивості; самооцінка і пов'язана з нею само­повага; формування позитивної Я-концепції; навчання умінням само­ствердження і самореалізації в ко­лективі ровесників).

Організація освітнього простору передбачає ряд заходів щодо поліп­шення змісту українознавчих нав­чальних предметів (історії, україн­ської літератури), який би розширю­вав і поглиблював національно-гро­мадянські та військово-патріотичні уявлення та знання, тобто певною мірою формував когнітивний та афективний компоненти військово-патріотичної активності, виявляв бажання в старшокласника замис­люватися над своїм внутрішнім світом, позитивно змінюватися так, щоб зміст, спрямованість викладу того чи іншого фахового матеріалу, сам процес здобуття знань виклика­ли у учнів високий піз­навальний інтерес до актів і подій, пов'язаних із захистом Батьківщи­ни; почуття патріотизму, обов'язку, відповідальності та інших необхід­них захисникові особистісних якос­тей.

На жаль, попередніми дослід­женнями встановлено, що багато учнів ліцею не зна­ють не тільки історії Української ар­мії, але навіть сучасної назви. Ок­рім того, вони однобоко поінформо­вані про умови служби в ЗСУ; не за­думуються над тим, що за відмову від служби в армії їм доведеться нести відповідальність. Організато­рам виховної роботи необхідно вра­ховувати також актуальність дже­рел інформації. Так, найбільший вплив на готовність юнаків до стро­кової військової служби мають за­соби масової інформації (телеба­чення, радіо, преса), але найважли­вішу інформацію юнаки одержують у процесі безпосереднього емоцій­ного спілкування зі старшими това­ришами, які проходять строкову службу, ровесниками, батьками.

Забезпечення знань про майбут­ню військову служби також зале­жить від рівня інтелектуального роз­витку юнака, його світогляду.

Певного виховного ефекту мож­на досягти, включивши в систему інформування про армію бібліотеку. Підбір відповідної літе­ратури, постійно діючі кутки, наочна агітація, стінна преса, читацькі кон­ференції (вечори) є активним, діє­вим чинником у формуванні погля­дів юнака щодо служби в армії.

Для проведення бесід класний керівник та майстер виробничого навчання повинен попередньо підго­тувати замкнутий тематичний цикл, який повністю висвітлює певне пи­тання чи цілісну проблему.

Плану­вання бесід здійснюється на півріч­чя або на весь навчальний рік. Важ­ливим виховним моментом і запо­рукою ефективності згаданого захо­ду є активна участь у ньому учнівсь­кої аудиторії. Тому перед проведен­ням бесіди в групі необхідно запро­понувати юнакам обговорення де­кількох проблем з тим, щоб вони висловили свої думки з приводу їх. Бесіду за певною тематикою може проводити вчитель предмету ′′Захист Вітчизни′′, майстер виробничого навчання або класний керівник. Про­те в силу специфічності виховного напряму і для більш професійного висвітлення теми проводити бесіди мають працівники військкоматів, офіцери військових частин, ветера­ни війн, учасники визвольних зма­гань. За формального підходу до під­готовки і проведення заходу він пе­ретворюється на лекцію чи просто повчання, що різко знижує його ви­ховний ефект та інтерес до нього з боку учнів.

Однією з форм позанавчальної роботи є зустріч з учасниками виз­вольних змагань, ветеранами війни. Щоб вона була цікавою, перед її ор­ганізацією необхідно, перш за все, ознайомитися з біографією ветера­на, його бойовим шляхом. Завдяки цьому у випадку, коли запрошений гість не має змоги виступити, про нього розповідає підготовлений учень. Проте про окремі епізоди свого бойового життя, історію однієї з своїх нагород повинен розповісти сам ветеран. На завершення зустрі­чі, щоб підкреслити увагу і пошану до ветерана, йому вручають квіти або подарунок.

Другий напрям військово-патрі­отичного виховання — організація різноманітних видів діяльності патріотичної спрямованості. Ово­лодіння учнями предметною патрі­отичною діяльністю, як показує досвід, проходить легше, ніж ово­лодіння ними своїми внутрішніми (психічними) процесами (Б.Г. Ана­ньев, Л.С. Виготський). Відомо та­кож, що готовність до будь-якої ді­яльності з самого початку розгорта­ється в соціальному, інтерпсихічному плані, а потім за певних умов трансформується у суто інтропсихічну категорію.

Організація військово-патріотичного виховання в навчальному закладі

Курс нашої держави на створення професійної армії (перехід Збройних Сил України на контрактну основу їх комплектування) передбачає зменшення кількості юнаків, котрі будуть призвані до війська для проходження строкової військової служби в мирний час, і одночасно збільшення числа випускників навчальних закладів, яких після досягнення 25-річного віку без проходження військової служби братимуть на військовий облік військовозобов'язаних і призначатимуть для комплектування військових частин на воєнний час лише з допризовною підготовкою.

У зв'язку з цим значно зростає роль військової підготовки у стінах навчального закладу, який безпосередньо (і в більшості випадків - раз у житті) дає юнакові знання і вміння, пов'язані з його майбутньою військовою діяльністю.

Набуті в ліцеї військові знання та навички визначатимуть рівень спроможності виконання конституційного обов'язку громадянином України щодо захисту Вітчизни. На сьогодні ліцей є центром з підготовки всіх без винятку юнаків (незалежно від того, будуть вони призвані на строкову військову службу чи ні в мирний час) до захисту Вітчизни. В цій ситуації надзвичайно зростає роль предмета «Захист Вітчизни» як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному і психологічному плані до майбутньої військової діяльності.

З огляду на ці обставини в кожному закладі освіти планується військово-патріотичне виховання молоді як окремий розділ річного плану роботи. Виходячи із вищенаведеного, хотілося б дати в цьому дослідженні концептуальні основи щодо організації військово-патріотичного виховання.

Завданнями військово-патріотичного виховання молоді є:

• формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

• виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;

• формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;

• створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

• формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості;

• підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади і проходження військової служби за контрактом;

• створення системи військово-патріотичного виховання.

Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:

державний - базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;

соціальний - ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

військовий - передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування" ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

психолого-педагогічний - ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

правовий - передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

Методами військово-патріотичного виховання молоді є:

• переконання - формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

• стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

• особистий приклад - діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його виконання;

• самопідготовка - процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Військово-патріотичне виховання здійснюється у формі лекцій, бесід, розповідей, екскурсій до музеїв військових частин, зустрічей із ветеранами війни, праці та військової служби, походів місцями бойової слави, пошукової роботи, участі у роботі клубів та гуртків військово-патріотичного спрямування.

Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає у встановленні та підтриманні зв'язків військових частин, вищих військових навчальних закладів з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, трудовими колективами, цивільними навчальними закладами, громадськими організаціями з метою проведення спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання у неї громадянських почуттів та якостей.

Формами військово-шефської роботи є:

• організація днів відвідування військових частин з нагоди державних та військових професійних свят, днів частин, днів складання військовоїприсяги;

• запрошення представників підшефних колективів як спостерігачів під час проведення тактичних навчань, організація тематичних вечорів, зустрічей з особовим складом військових частин, сім'ями військовослужбовців;

• залучення молоді до участі в упорядкуванні меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

• надання допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки;

• організація змагань з військово-прикладних видів спорту;

• проведення стрільб з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами.

Організація взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, керівників навчальних закладів, підприємств, установ з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, організаціями та установами з питань військово-патріотичного виховання здійснюється на підставі договорів про співпрацю, які укладаються, як правило, на рік і передбачають правові засади спільної роботи та порядок взаємодії сторін,

їх взаємні зобов'язання. Як додаток до договору може бути розроблений план спільної роботи на рік, що затверджується посадовими особами, які підписують договір.

Спільні заходи плануються з урахуванням інтересів сторін та визначення розподілу їхніх повноважень і відповідальності.

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.

Уроки історії України озброюють учнів знаннями законів суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію. Учні вивчають героїчні бойові та трудові традиції українського народуі його Збройних сил.

На уроках літератури формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв'язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.

На уроках математики, фізики, хімії, біології учні одержують основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною військовою технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження. В процесі вивчення цих предметів учні ознайомлюються з впливом науково-технічної революції на розвиток військової техніки, розв'язують завдання, в змісті яких відображена військова тематика.

Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби мають уроки фізкультури. На заняттях із фізичної культури формуються якості, які необхідні солдатові: висока працездатність, витривалість, чітка координація і точність рухів.

Під час занять із допризовної підготовки (Захист Вітчизни) учні знайомляться із специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних СилахУкраїни, виховують в собі якості, необхідні майбутньому воїнові.

Учитель:

використовує навчальний матеріал із свого предмета в позакласній роботі з військово-патріотичного виховання;

керує роботою гуртка з предмету, максимально використовуючи гурткові заняття для проведення військово-патріотичного виховання;

допомагає організувати читацькі конференції, вечори, огляди, конкурси, виставки, зустрічі, перегляди кінофільмів і т. д. на військово-патріотичні теми.

В ліцеї конкретний розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу визначається з урахуванням інтересів, можливостей, знань окремих вчителів.

У сучасних умовах поряд із зростанням виховної функції ліцею підвищується роль сім'ї у вихованні дітей, підсилюється значення суспільного виховання.

Ліцей є центром виховної роботи в районі розташування і широко використовує допомогу громадськості та батьків у роботі з військово-патріотичного виховання учнів.

Роботу з батьківським активом проводять за такими напрямами:

роз'яснення батькам завдань військово-патріотичного виховання учнів;

ознайомлення батьків з основними методами військово-патріотичного виховання дітей;

залучення батьків до участі в позакласній та позакласної роботі (допомога в проведенні походів, екскурсій, військових ігор, керівництво гуртками, бесіди з учнями) на патріотичні теми, різноманітні форми спільної пошукової і творчої діяльності.

Різноманітні професійні знання та вміння батьків, їх захоплення при вмілому педагогічному керівництві з боку вчителів допоможуть збагатити позакласну військово-патріотичну роботу з учнями.

Батькам рекомендуємо такі форми та методи військово-патріотичного виховання учнів у сім'ї:

-ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

-бесіди про героїчні подвиги українського народу;

-читання та обговорення з дітьми книг на військово-патріотичну тематику;

-спільний перегляд героїко-патріотичних фільмів, телевізійних передач;

-заохочення дітей до участі в догляді за могилами воїнів та надання допомоги інвалідам війни;

-розвиток інтересу до військової професії і служби в Збройних силах України;

-фізична підготовка та загартування дітей.

Досвід роботи передових професійно-технічних закладів показує, що військово-патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту своєї Вітчизни необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо.

Використана література

Військові статути Збройних Сил України. Зав. кн. редакції Т.Ковальова.,

« Варта », Київ, 2002 р.

Специфика воинской службы. Я. С. Пузанов., М., 1994 р.

Серих В.Д. « Воинские ритуалы». М., 1996 р.

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України. – К., 1994.

Допризовна підготовка юнаків. – К., 2000.

Основи військової підготовки. Підручник / За ред. Єфремова О.М. – К.,

1996.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Житомирської облдержадміністрації

Бердичівський професійний аграрний ліцей